02/02/2003 | P.M.

Ми часто оперуємо словом ВІЧНІСТЬ. Пояснити зміст цього терміну , так само , як і слів БЕЗМЕЖНІСТЬ і НІЩО, не так просто. Наше недосконале просторово-часове мислення - тому причина. З цього приводу, я хотів би поділитися своїми міркуваннями, а також цікаво було б почути думки інших форумників.

"На початку було Слово... Усе через Нього повстало".
З Біблії ми знаємо, що матеріальний Всесвіт був створенй Богом. Що було перед тим, нам не відомо. Людська уява сприймає Всесвіт, як трьохвимірний простір заповнений матерією і енергією. Відомо, що все матеріальне взаємодіє і рухається. Цей рух і взаємодія ЧОГОСЬ мусять у ЧОМУСЬ відбуватися, тобто в трьохвимірному просторі. Отже матерія (енергія), рух і трьохвимірний простір - три невід'ємні складові нашого матеріального Всесвіту. Вдсутність однієї складової - означає відсутність двох інших. Але є ще одна складова - ЧАС, без якої ми теж не в стані собі уявити перебіг подій у нашому матеріальному Всесвіті. Та чи завжди був час?.. Цілком очевидно, що поняття час і вічність суперечать одне одному. Якщо є час, то скільки його потрібно для вічності? Якщо є вічність, то як її виміряти у часі?
Цілком можливо, що спочатку Бог створив вічний Всесвіт без часу. Яким чином він мав би функціунувати - людині уявити важко, думаю, що взагалі неможливо. Саме в такому вічному Всесвіті знаходився Земний Рай, де мали вічно і щасливо жити люди.

ГРІХ СМЕРТЬ ЧАС - поняття тотожні. Маятник часу був запущений тоді, коли людина вчинила первородний гріх. З появою, часу людське тіло набуло нових (часових) ознак і стало смертним. Людська свідомість, закута в тенета часу, теж смертельно захворіла.
Щоби людина знову змогла наблизитися до Бога, їй необхідно позбутися гріху - смерті - часу.

З повагою Р.М.