пане Пінчук! Співчуваю. Ось, ось ви втратите любимого галагана
06/19/2003 | Шевченко
Нарешті форум знову зможе приняти форму де буде обговорюватись "духовність і релігія" , а не плювки у сторону України і то за дозволом "справедливого модератора".
Так що не плачте. Галаган свою роботу зробив , а тепер піде шукати інші форуми, щоб і там створити бучу. Ця людина, крім паскудити ,нічого не вміє.
Так що не плачте. Галаган свою роботу зробив , а тепер піде шукати інші форуми, щоб і там створити бучу. Ця людина, крім паскудити ,нічого не вміє.
Відповіді
2003.06.19 | Георгій
Не згоден
Зрозумійте, якщо людина має точку зору, відмінну від Вашої і моєї, це не означає автоматично, що ця людина тільки плює в те, що нам з Вами дороге. Йому воно теж дороге, він просто це "воно" розуміє не так, як ми. А знає він дійсно багато, і сперечатися вміє. Сперечайтеся і Ви з ним, демонструючи і Ваші знання й уміння інтелігентно, шляхетно полемізувати.2003.06.19 | Шевченко
Re: Не згоден
Та я цілий час чекав Вашої реакції на його арґумрнтації і докази що Росія і Україна це одне. Щось Ви не дуже то обороняли і доказували йому протележне. Мабуть не мали доступу до "першоджерел". А їх є багато в інтернеті. Я, особисто, не мав цікавости доказувати заскорузлому росіянинові хто він є. Це просто була б Дон Кіхотова війна з вітряками. Ще раз кажу, не шкодуйте! Може це спасе форум, який був на прірві розвалу, а Ви того і не бачили.2003.06.19 | Георгій
Re: Не згоден
Я не обороняв і не доказував протилежне тому, що я (1) дуже занята людина (як і всі ми) і через те відповідаю далеко не на всі дописи; (2) не вважаю себе достатньо компетентним в історії України 17-18 сторіч; і (3) не думаю, що теми типу "як кияни Москву вчили" належать цій сторінці. Разом з тим, мені цікава точка зору п. Галагана на питання християнської віри і історії християнства в Україні. Ваша також.2003.06.19 | Thinker
Ото ж бо й воно...
Георгій пише:> (3) не думаю, що теми типу "як кияни Москву вчили" належать цій сторінці
2003.06.19 | Галаган
Re: Не згоден
Шевченко пише:> Та я цілий час чекав Вашої реакції на його арґумрнтації і докази що Росія і Україна це одне. Щось Ви не дуже то обороняли і доказували йому протележне. Мабуть не мали доступу до "першоджерел". А їх є багато в інтернеті.
Я, особисто, не мав цікавости доказувати заскорузлому росіянинові хто він є. Це просто була б Дон Кіхотова війна з вітряками. Ще раз кажу, не шкодуйте! Може це спасе форум, який був на прірві розвалу, а Ви того і не бачили.
Пане Шевченко, спіально для Вас, я ще побуду. Тут.
Галаган.
2003.06.19 | Thinker
А в цьому ніхто й не сумнівався :-)
Галаган пише:> Пане Шевченко, спіально для Вас, я ще побуду. Тут.
2003.06.19 | Галаган
Так про що тоді мова ? (-)
2003.06.19 | Thinker
Просто п.Шевченко дуже наївна й довірлива людина (-)
2003.06.19 | Галаган
Зрозумів, та я теж начебто не монстр :) (-)
2003.06.19 | Шевченко
Re: Якщо лишились, то може щось і навчитеся
Перестаньте торочити про Малоросію. Це я передрукував з "форуму історії" Подав пан Іван.Олексій БРАТКО-КУТИНСЬКИЙ
ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ "УКРАЇНА"
Мова являє собою складний інформаційний аспект феномену України, а саме сиґнальну систему, яка забезпечує взаєморозуміння між її носіями. Отже, мова є основним засобом згуртування етносу, його розвитку і, зрештою, його самоусвідомлення як нації. Разом з тим мова це система слів. А "слово було на початку і слово було Богом". Цей аспект слова, поряд з інформаційним, живе й досі, на жаль, не для кожного. У грецькій мові відповідний термін "лоґос" позначає як слово, так і розум, і Боготворця. Цей містичний аспект слова дає змогу здійснити й іншу, не менш важливу, ніж взаєморозуміння, функцію мови, функцію самопізнання, пізнання світу, пізнання Бога.
У тісній взаємодії з іншими факторами етнотворення мова формує національний менталітет, національну культуру і духовність нації. В процесі безперервної взаємодії своїх елементів протягом віків мова розвивається, збагачується, видозмінює значення слів, однак її загальна структура зберігає свої особливості. [...]
Почнемо зі слова "Правда". В українській мові цим словом позначаються два поняття - поняття права, закону ("Правда Ярослава", "Руська правда") і поняття істини. Слово це поєднує імена сонячного, чоловічого начала ("Ра") і жіночого, вологого ("Да"). За реставрацією О.П.Знойка воно утворилось з прадавнього словосполучення "пра-в-да", яке означало "дитя неба", тобто божественну істину і водночас - вищий (небесний) закон. М.Я.Марр писав, - двозначність слова "правда" є рудиментом полісемантизму і характеризує українську мову мірою розвитку більш давньою, ніж інші індоєвропейські мови".
Польський мовознавець М.Красуський у своєму дослідженні коренів санскриту та індоєвропейських мов дійшов висновку, що їх основою є українська мова. [...]
Античні греки слушно вважали, що серед багатозначності слів лише одне, а саме первісне значення є істинним. Дослідження істини, яка у грецькій мові позначена словом "етимон" і було названо етимологією. Якщо переглянути етимологічний словник, виданий у Києві у 80 роках XX ст., то створиться враження, ніби переважна більшість слів української мови запозичена з інших мов.
Причиною такої спотвореної подачі матеріалу була згадана у вступі імперська тенденція трактувати українців як недозріле, неповноцінне відгалудження російської нації, що не має ні своїх культурних традицій, ні вартого згадки минулого, ні власного словникового запасу, ні навіть достойної назви для своєї землі.
Ця брехня викладалась так гучно і впевнено, що чимало навіть непересічних людей повірили у її істинність. Виступаючи в Києві, американський президент Буш, між іншим, висловився приблизно так: "...ви назвали свою країну Вкраїною, Кордоном...". Якби не такою навальною і приголомшливою була пропаганда російських істориків, хіба могла б людина рангу Буша, людина здатна мислити, припустити, що існує у світі народ, який міг би назвати свою країну Околицею, Кордоном?.. Отже, почнемо свої етимологічні екскурси в українську мову й ментальність саме з найдорожчого для нашого народу слова, слова Україна.
Поширене, але поверхове пояснення цього слова зводиться до того, ніби слово Україна означає - "земля, що лежить скраю". Такої думки дотримуються, зокрема, російські історики, які переконують себе й усіх, ніби наші землі є окраїною Росії, звідки й назва. Однак слово "Україна" набагато старше від самої Росії. Коли це слово вже писалося у давніх документах як назва нашої держави, то ще не існувало не тільки Росії, але й бодай маленького Московського князівства, а майбутня столиця Росії - Москва була пограничною заставою київських князів на околиці України.
Канадський професор Орест Субтельний, автор англомовної історії України, розуміє безглуздість претензії російських істориків, однак підхоплює їх тлумачення терміну, твердячи, що Україна це таки "земля скраю", але вже не Росії, а Європи. Пан Субтельний, однак не може пояснити чому Україна, на якій міститься географічний центр Європи, а не, скажімо, Шотландія, є "землею скраю". Він не може також вказати, яка конкретна європейська держава (згадаймо, що Росії тоді ще не було) могла надати нашій землі назву Окраїна? Такої держави тоді просто не існувало. Не могли ж сусідні невеликі князівства чи королівства молдаван, валахів, чехів, угрів, литовців або поляків назвати своєю окраїною могутню Київську імперію, що простяглась від Чорного моря до Балтійського і від Карпат до Кавказу...
Те, що назва наших земель не має нічого спільного з поняттям околиці-периферії, цілком очевидно. Тому деякі дослідники намагаються довести, що серед давніх арійців існував загадковий народ укрів, який нібито й заснував свою державу Україну. Кілька років автор витратив на пошук згадок про цих укрів у міфології, історичних документах, мовознавстві, але безуспішно... Довелось визнати, що історія укрів реально існує лише в гіпотезах їхніх прихильників. До того ж муляли запитання: "в який спосіб від назви "укра" утворилась не "Укрія", а "Україна""? Ні, не фантомні укри дали нам цю назву!
Але хтось її дав...
Так от, назву Україна дали нашій землі наші наші предки, нашою мовою... Природно, що не в розумінні окраїни... Цього слова та ще з таким значенням тоді не існувало. Воно уведено до української мови у XX столітті для її зближення з російською. Але в ті часи широко вживалось слово, яке живе й досі, це дієслово "украяти" ("вкраяти"). Слово означало "виділити", "відірвати", "відокремити". І досі в українській мові існує вираз "вкраяти хліба" (тобто виділити, відокремити частину хліба). І досі існують слова "кравець", "краяти" сукню, "викроїти" годинку тощо... Але зовсім не в розумінні околиці, а в значенні виділення, відокремлення. Так само, як хліб, матерію або час, можна "украяти" землю.
Так само, як вкраяний хліб зветься окрайкою, украяна (тобто відокремлена від решти, виділена з-поміж інших) земля, буде зватись Україною (Вкраїною). Ми й сьогодні вживаємо слово "країна", утворене від слова краяти, як загальну назву виокремлених з загалу земель. За своєю рідною землею зберігся термін - Україна (Вкраїна), з пізнішим переносом наголосу на "ї" - Україна. Однак у Шевченка часто зустрічаємо й первісний варіант наголосу: "Я так її люблю, мою Україну убогу...".
Отже назва нашої землі, нашої держави і нашої тисячолітньої традиції - "Україна" - означає буквально - "земля, виділена для нас із загалу, відокремлена від решти", коротше - "наша власна земля".
Термін "Україна" дуже давній, ймовірно, давніший, ніж термін "Русь", хоча в офіційному київському літописі його вперше згадано лише у XII ст. Причиною замовчування є те, що літописець був на княжій службі, а князі з певних причин популяризували термін Русь. Колись П.Куліш писав: "по-письменськи Мала Росія, а по народному Україна". У словарі української мови Бориса Грінченка наведено таку цитату з давньої історії України: "Настав інший порядок на Вкраїні, як почали князьки-русь її оберігати, з неї собі данину брати і своєю, руською землею її називати". Реставруючи світогляд наших далеких предків маємо припустити, що в давнину слово Україна найімовірніше несло в собі таки зміст: "земля, виділена нам Богом..."
Уривок з книги:
Олексій Братко-Кутинський. Феномен України. -
К.: Вечірній Київ, 1996. - 304с. Сторінки 64-67
2003.06.19 | Тестер
Re: А який зміст сперечатись з Галаганом
У мене своя правда, а в нього своя. Та він і не сперечається, а проводить наперед вибрану лінію. Так що духовність і релігія по Галагану - це нав"язування певних, навіть не репігійних, а політичних поглядів. Може він і любить Україну. Але як можна любити Україну та зневажати українців. Тобто не признавати факту існування, як нації.Ще раз наголошую. Ми тут розмовляємо про духовність, чи про розборки між церковними ієрархами? Останнє можна обговорювати в "Історії".
Бо та гризня немає ніякого відношення до маралі, духовності та і в кінці кінців до пошука Бога.
2003.06.19 | Р.М.
Куди счезла тема "Кого образив п.Анатолій"
Пане Гаоргію, це запрошення вийти? Я вірно зрозумів?2003.06.19 | Галаган
Шапіто переїхало.
http://maidan.org.ua/news/index.php3?bn=maidan_about&site=maidan2003.06.19 | Георгій
Я не знаю, це зробили без мене
Р.М. пише:> Пане Гаоргію, це запрошення вийти? Я вірно зрозумів?
(ГП) Як Ви навіть могли таке подумати, пане Р.М.! Чи я давав підстави?
2003.06.20 | Р.М.
Re: Я не знаю, це зробили без мене
Георгій пише:> Р.М. пише:
> > Пане Гаоргію, це запрошення вийти? Я вірно зрозумів?
> (ГП) Як Ви навіть могли таке подумати, пане Р.М.! Чи я давав підстави?
Вибачте пане Георгію. Я не знав, що це могло робитися без вашого відому. Крім того у мене, як і напевно у кожного, свої емоції, свої проблеми і я теж не є застрахований від помилок у своїх судженнях.
Але я так само як і Ви, і, переконаний, переважна більшість форумників, вболіваю за цей форум і хочу, щоб ми чим поскоріше вийшли з цієї кризи. Я бачу лише один шлях - примирення, якого можна досягнути прощенням і терпимістю. Навіть емоційний пан Анатолій, пригадую, пропонував щось подібне, але його ініциатива чомусь заглохла. Та й пан Галаган не такий вже чорт, як його намалювали. Вибачаюсь, якщо я чимось його уколов. Ми мусимо помиритися. Усі без винятку. Це не означає, що після цього настане повна ідилія. Звичайно, будуть суперечки, будуть емоці, по-іншому і не можна, бо тоді цей форум буде мертвим. Але ми повинні завжди з гідністю виходити з подібних ситуацій. Праведник сім раз упаде і сім раз підніметься. Так і ми мусимо долати ті випробовування, які нам посилає Господь. Так треба. Так вчить нас Ісус Христос. Хіба є в цілому світі більший авторитет за Нього?!! Чи, взагалі, розуміємо ми, який незбагненно великий Скарб ми маємо?! Чому ж ми відкидуємо Його?!
Переконаний, що все стане на своє.
З повагою
Р.М.
2003.06.20 | Георгій
Re: Я не знаю, це зробили без мене
Дорогий пане Р.М., Вам зовсім нема за що вибачатися. Так, звичайно нам треба миритися, всім. Я, хоч і давно вже не був у православній церкві, пам'ятаю, як священик в українській православній церкві Сіетла казав, коли люди цілували його хреста і виходили на вулицю після служби: "Христос посеред нас." А таки дійсно, серед нас! Живий, в очі заглядає і питає, "Як ти тут?" Треба бути гідними його...2003.06.23 | Антигалаган
Пану Шевченкові!
Пане Шевченко!Як пише пан Анатолій на форумі "Історія" то Галаган - це карма всього нашого форуму. Я давно вже цю особу бачу на форумі у різних розділах, і вона, як кажуть у народі, не кається. А отже, це таки карма форуму. Дивно тільки, чому його підтримує модератор. Ця особа постійно порушує правила форуму (див нижче заборонене)-
в України як держави немає майбутнього
в України як держави немає минулого
українців як окремого етносу не існує
українська мова є діалектом російської (чи польської)
але Ваш активний модератор (на інших розділах модератора набагато менш активні)чомусь його підтримує. Я гадаю, через спорідненність Душ. Справа у тому, що я прочитав у довідках форуму, що пан Георгій є емігрантом і мешкає в Америці, яка його приютила, але не є Батьківщиною. Галаган мешкає в Україні, але також як і пан Георгій, не має Батьківщини, бо не вважає Україну своєю Батьківщиною. А отже, спорідненість їхніх Душ це перш за все ВІДСУТНІСТЬ У НИХ СПРАВЖНЬОЇ БАТЬКІВЩИНИ, чи туга за свою Батьківщину. При цьому, якщо взяти пана Георгія, то йому можна поспівчувати і зрозуміти. А якщо взяти Галагана, то тут не може бути співчуття, тому що це елементарний меншовартісний заскок. А отже, Україна таки буде Україною, як би цього дехто не хотів, не залежно від того, що меншовартісні заскоки -це в Україні не рідкість.
2003.06.23 | Галаганище жахливе
О ! В мене вже є клони :))))
Слухай те Пананті, не ломайте комедію, скажіть в кого Ви скопіювали цю промову, десь я це вже бачив. Щось не подобається в моїх постах, вкажіть конкретно що. Хоча такі як Ви ніколи не йдут далі пафосних промов. Ваш випадок не виключення, Ви лише моя тінь.Вступайте в партію антигалаганства ! Да возвеличеться Вкраїна, да згинуть наші імена ! Мозги теж.
Борітесь по трішки, я Вам не заважатиму.
Галаган.
2003.06.23 | Гура
Якщо звинувачуєте, то посилайтесь
>в України як держави немає майбутнього>в України як держави немає минулого
>українців як окремого етносу не існує
>українська мова є діалектом російської (чи польської)
Де таке казав пан Галаган?
Я НЕ БАЧИВ.
2003.06.23 | Георгій
Re: Якщо звинувачуєте, то посилайтесь
Гура пише:> >в України як держави немає майбутнього
> >в України як держави немає минулого
> >українців як окремого етносу не існує
> >українська мова є діалектом російської (чи польської)
>
> Де таке казав пан Галаган?
> Я НЕ БАЧИВ.
(ГП) І я не бачив. А взагалі прошу перестати мене довбати і командувати, що мені читати і що робити.
2003.06.23 | Антигалаган
Пане Пінчук, прошу прочитати "Пану Шевченкові"! (-)