07/22/2003 | Георгій

Дорогі форумники,

Ваш покірний слуга перебуває в Україні вже третій тиждень. Гостював кілька днів у Києві, а зараз гостюю в Луцьку. Вражень дуже багато, як завжди, коли приїжджаєш після двохрічного життя у США, і ці враження, як завжди, суперечливі.

Як завжди, позитивно вражає неймовірне різноманіття й багатство натуральної, смачної, поживної їжі. Все-таки американці харчуються жахливо, самі того не розуміючи і не підозрюючи, де на планеті Земля продуктовий рай! Також приємно вражає масштаб розбудови Києва і Луцька, гарні нові будинки, широкі і на диво чисті вулиці. Дуже кидається в очі зовнішній вигляд людей, зокрема їх одяг і зачіски - враження таке, що ну майже всі на київських і луцьких вулицях молоді та гарні! В Америці цього враження не виникає, оскільки там люди одягаються, як правило, дуже по-дурному - без смаку, і дуже багато ожирілих. Тут ну майже всі худенькі, стрункі, а жінки ходять у таких гарних штанах в облипку, що я навіть і не розумію дискусії в гілці про демократію і тоталітаризм стосовно отої самої частини тіла на екрані - нащо українцям взагалі дивитися на якісь екрани?:)))))))

Негативних, прикрих вражень теж багато. Дуже помітна людська злість, роздратованість, нестриманість, невитривалість, якась дика, первісна нетактовність стосунків між людьми у громадських місцях, особливо в чергах. Ніби трохи краще, спокійніше, привітніше стали обслуговувати в маленьких кафе (особливо в Луцьку, хоча й в Києві ніби краще), але у великих крамницях, на пошті, в ощадній касі тощо все ще якась совєцька, дика атмосфера. Люди лаються, лізуть без черги, обслуговування страшно повільне, і все це в жахливій духоті - немає ані кондиціонерів, ані навіть вентиляторів. Також неймовірним контрастом з Америкою є те, що тут дуже багато людей майже ні про що інше не говорять, крім як про своє страшне, жахливе, гранично злиденне життя (хоча при цьому паралельно можуть говорити по аж двох ультрамодерних, дорогезних мобільниках, які ми собі у США не можемо дозволити, і бути одягнутими в костюми, що асоціюються з також недосяжними для нас Армані й Гуччі). Моя дочка зробила з цих розмов глобально-філософський висновок, що люди в цілому абсурдні. Ну дійсно, так багато американців живе в суцільному лайні, але впевнені, що їх життя найкраще (і дуже стараються розповсюдити цю свою впевненість на цілий світ). З іншого боку, багато українців живуть дуже добре, але впевнені, що їх життя найгірше (хоча, слава Богу, ще не досягли можливості розповсюджувати цю свою впевненість на цілий світ).

Дуже приємні враження після відвідування церков і музеїв. Ми вистояли прекрасну Службу Божу у Свято-Володимирському соборі, яку служив Св. Патріарх усієї України Філарет, і також чудову Службу у Святотроїцькому соборі в Луцьку, де нас - усіх трьох - просто зачарував місцевий хор. Сподобалися виставки в Софії Київській, на Андріївському узвозі, а також музеї живопису (Західного та Східного мистецтва в Києві, галерея живопису в Замку Любарта в Луцьку і особливо музей волинської ікони в Луцьку).

Під час мого перебування в Україні я досить багато читав. Особливо важливим елементом цього читання була надзвичайно цікава, глибока і елегантно написана книга покійного Протоієрея Сергія Булгакова "Православ'я." Вона викликала в мене безліч запитань, на яких я планую, з Вашого дозволу, зупинитися в моїх подальших дописах на цю сторінку.

Георгій