12/20/2003 | Георгій

Дорогі колеги,

Можна вас запитати: якби вам запропонували ідентифікувати себе, тобто сказати про себе, "я є..." - що б ви відповіли?

Особисто для мене це дуже складне питання. Я не можу отак оддразу виділити якийсь один аспект своєї особи, який мене визначає. Наприклад, мене часто питають, чи я українець, чи американець. Звичайно, перше, що мені кидається в голову, це сказати, що я українець - адже я народився і виріс в Україні, є громадянином держави Україна, маю український паспорт, розмовляю у своїй родині українською мовою, вболіваю за долю України і її народу більше, ніж за будь-яку іншу країну світу і за будь-який інший народ світу. Але потім приходить інша думка: адже я не живу в Україні вже тринадцять з половиною років, не дуже добре знаю реалії сучасної України, не орієнтуюся в її політичній картині, не знаю достатньо добре, чим живе зараз український люд. З іншого боку, я працюю в американському університеті, маю купу друзів-американців, читаю лекції і спілкуюся зі своїми студентами виключно англійською мовою, слідкую за американською політикою і маю про неї певну точку зору. Навіть і моя співпраця з українськими діаспорними організаціями завжди фактично була і є співпрацею не стільки з Україною, скільки з американцями українського походження. Іншими словами, я водночас і українець, і американець - українець за народженням і симпатіями, американець за повсякденною реальністю.

Так само не можу я виділити і інший пріоритет - чи я українець, чи християнин. Я і те, і друге. Я люблю все українське, але я не можу відкинути мою християнську віру через те, що вона не виникла в Україні і не обмежується тільки чимось українським. Я люблю відвідувати українську християнську церкву, чути там молитви і співи рідною мені українською мовою, бачити українські вишивані рушники навкруги ікон, відчувати присутність іших людей, для яких Україна теж є рідною землею. Але в питаннях віри я космополіт. Я можу піти і до зовсім не української церкви і відчувати там дуже сильне духовне піднесення, духовну насолоду. Я люблю американських християн і відчуваю в них ту саму духовну близькість, яку я відчуваю в українцях, що приходили до православної церкви Св. Трійці чи до греко-католицької церкви Зарваницької Божої Матері в Сіетлі. Так само я впевнений, що мені приносило б духовну радість бути разом з англійськими, німецькими, голандськими, російськими, корейськими і якими завгодно іншими християнами.

Цікаво почути ваші коментарі.

--Георгій