Відповіді

• 2005.12.11 | Георгій

  Як це робиться у моїй церкві

  Пресвітеріанська Церква США, звичайно, ніколи б не дозволила пасторам призначати фіксовані суми грошей, які прихожани мусять платити їм за треби, і вивішувати ціни на треби на дверях церков. У нас це вважалося б крайнім цинізмом. Пастори ПЦ-США постійно вінчають молодих, христять дітей, ховають покійних, але ніхто ніколи не бере ЗА ЦЕ грошей, тому що це просто робота пастора, його (чи її) прямий обов'язок.
  
  Звичайно, гроші на церкву люди дають, але не за те чи інше, що пастор для них робить, і не в руки пастору, а суто добровільно, або у вигляді загальної пожертви на таріль під час ранкової недільної служби, або у вигляді переводу певної суми (банківським чеком) на той чи інший церковний фонд. Які ці фонди, для чого вони, скільки вони на даний момент мають грошей і як ці гроші розходуються, знає наша церковна сесія (орган церковного самоврядування) і, зокрема, наш скарбник (один з членів сесії, хто має фах у фінансах і менеджменті). Посередником між людьми с скарбником часто служить спеціальний комітет при нашій сесії, який називається Комітет дарунків і пам'ятних відзнак (Gifts and Memorials Committee). Практично на кожному засіданні сесії виникає питання, чи можемо ми заплатити за той чи інший проект (наприклад, купити нове обладання для недільної школи, або купити кілька нових лавочок для сидіння у дворі церкви, або покрити частину витрат нашої молоді на освіту, тощо), і з якого фонду ці гроші повинні бути взяті. Жодний з членів сесії чи модератор сесії (пастор) не може прийняти ршення про це одноосібно - ці рішення завжди колегіальні і сесія за них обов'язково голосує відкритим (іноді, дуже рідко, таємним) голосуванням.
  
  Заробітна платня пастора в нас іде з фондів конгрегації, але її розмір встановлюємо не ми, а пресвітерія (керуючий орган місцевого масштабу - ми, як конгрегація, що знаходимося на сході штату Місісіпі, підкеровані так званій Пресвітерії Св. Андрія). Це робиться для того, щоби дещо вирівняти доходи пасторів заможних і незаможних конгрегацій. Заробітна платня пастора у нашій конгрегації досить скромна - $31000 на рік (до податків). Оскільки наше містечко університетське, жити в ньому досить дорого і тому ця платня дійсно невелика. Для порівняння, заробітна платня серетарки у нашій церкві $17000 на рік, асистента університетської кафедри від 30 до 45 тис., доцента - 40-65 тис., повного професора - 60-70 тис. доларів на рік.
  
  Як протестанти-кальвіністи, ми не визнаємо пишних церемоній, золота, великих дорогих церковних будівель, тощо. Спеціальний одяг (дуже гарні вишивані ризи) у наших церквах носить тільки одна людина - пастор; старійшини і диякони носять звичайний цивільний одяг. Значно більше грошей ми витрачаємо не на зовнішні прикраси, а на освіту, благодійництво і догляд за старими та хворими.
  
  Наша сесія також включає в себе так званий Комітет опіки (Stewardship Committee), задача якого - стимулювати бажання людей поповнювати наш церковний бюджет. Цей комітет традиційно проводить міроприємство, яке ми називаємо Неділею Освячення (Consecration Sunday). У цю неділю, як правило десь у другій половині листопада, близько до Свята Подяки, ми після регулярної недільної служби збираємося на урочистий святковий обід. Під час цього обіду представник Комітету опіки досить детально розповідає людям, скільки грошей наша церква мала у своєму розпорядженні в цьому році, на які проекти ці гроші йшли і що хорошого для людей з цього фінансування вийшло. На столі поруч з представником Комітету опіки лежить стосик невеличких картонни карточок, на яких будь-хто з присутніх може, якщо хоче, написати своє ім'я, якийсь конкретний проект і ту суму грошей, яку ця людина бажає на цей проект виділити. Після обіду представник Комітету опіки збирає ці карточки (вони називаються Pledge Cards), і потім, на найближчому засіданні сесії, інформує сесію (і, зокрема, скарбника) про те, які наші фінансові перспективи на наступний рік і що ми, виходячи з цих перспектив, можемо собі дозволити зробити.
  
  Звичайно, як і все на світі, наша система фінансування недосконала, але принаймні в нас дійсно ніхто ніколи не скаржиться, що пастор чи старійшина чи ще хтось у церкві наживається на народних грошах. Рукоположені старійшини і диякони працюють суто добровільно і зовсім без ніякої платні. Пастори одержують платню, але працюють за неї дуже багато, буквально у поті обличчя, мінімум по 11-12 годин на день, часто більше. Ні про які особливі багатства якихось там високопоставлених церковних начальників у нас, завдяки існуючій пресвітеріанській системі, не може бути й мови.

• 2005.12.11 | Георгій

  Трохи цифр

  Ось трохи цифр, які я маю у своєму розпорядженні як член Комітету дарунків і пам'ятних відзнак нашої сесії.
  
  Наш Комітет контролює гроші, покладені на 13 банківських рахунків. Найбільший з них - це рахунок, з якого гроші знімати не можна, а можна користатися тільки відсотками (інтересом) - так званий Endowment Fund, який зараз має 12861 доларів і 58 центів. Інтерес з цього фонду, що наріс, починаючи з квітня 2004 року, становив у листопаді цього року 4215 доларів і 96 центів. У цьому році ми використовували інтерес з цього фонду на поточний ремонт нашої церковної будівлі і на придбання деякого обладнання для недільної школи і для деяких стареньких членів конгрегації (слухові апарати).
  
  Другий за розміром фонд - це розхідний (чековий) рахунок у відзначення пам'яті Ганни Поут (дівчинки, яка була дуже активним членом юнацької групи в нашій церкві і трагічно загинула в автомобільній катастрофі у віці 18 років). На цьому чековому рахунку 5366 доларів і 31 цент. Гроші з цього рахунку ідуть головним чином на фінансову допомогу талановитим студентам з незаможних родин.
  
  Серед інших фондів - фонд Дженні Крамптон, призначений спеціально для придбання навчальних посібників, словників, мап і інших матеріалів для недільної школи; фонд Джона Крамптона для придбання дитячих книжок; фонд родини Манзелів для виплати гонорарів спеціальним лекторам-візитерам; фонд для подарунків дітям у відзначення їх конфірмації і першого Причастя, і ін.
  
  Інформація про стан усіх 13 фондів доступна для всіх бажаючих. Секретарка нашої церкви постійно вносить поновлення і уточнення у ексел-файли, які містять цю інформацію і допомагають скарбникові вести обчислення.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.12.11 | tmp

    Думаю, в плане стандартов публичности (открытости)

    нам (традиционным ортодоксам, католикам) есть чему поучиться у протестантов. Пока же в этом вопросе у нас преобладает оч традиционная скромность или скажем так - некая застенчивость...
    
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.12.11 | Георгій

      Взагалі, мабуть, принцип прозорості іде здебільшого від Кальвіна

      ... і в політиці також. Нічого в роботі чи то церковного, чи то світського уряду не повино бути приховано від людей. Кальвін постійно повторював це, і любив з цього приводу цитувати Івана 3:19-21.
      
      А Вам, пане tmp, дуже дякую за добре слово про нас. Нам теж є чому повчитися в кафоличних християн (православних і католиків), наприклад любові до того, що о. С. Булгаков називав "умная красота" - ми багато у цьому плані спростили і тому дещо збідніли духовно. Але ми працюємо над цим.