05/17/2006 | Георгій

Цей лист, на думку багатьох дослідників, був написаний апостолом Павлом дуже скоро після 1 Солунян, тобто не пізніше 51 р. н.е., і швидше всього у Коринфі. З іншого боку, деякі фахівці піддають це сумніву і натомість, на підставі текстуального аналізу, припускають, що цей лист написаний невідомим автором чи авторами значно пізніше 1 Солунян, десь у 60-і або й 70-і роки н.е.

Як і 1 Солунян, цей лист адресований молодій християнській громаді македонського міста Солунь (Тессалонікі) і є досить типовою для апостольських послань Св. Павла амальгамою гомілетики і теології (зокрема есхатології і також сотеріології).

Павло (якщо він дійсно є автором листа) продовжує тезу 1 Солунян про фінал історії людства у Другому пришесті Ісуса Христа. Христос, пише Павло, з"явиться у Своєму Другому пришесті вже не як сумирний галілейський тесля, а як грізний і могутній Суддя людства, "з ангелами сили Своєї, в огні полум"яному, що даватиме помсту на тих, хто Бога не знає, і не слухає Євангелії Господа нашого." Люди, які не послухалися Євангелії, пише далі апостол, "кару приймуть - вічну погибіль від лиця Господнього (або "від присутності" Господньої)" ("олетрон айоніон апо просопон тоу кюріоу"). Цей рядок викликав дуже багато суперечок між християнськими теологами. Нам дуже важко уявити собі, яким саме чином "погибіль" може бути "вічною" - ми швидше схильні уявляти собі погибіль або смерть як щось миттєве, після чого вже нема ніяких почуттів і тому ніякої "кари." Але оскільки автор листа дійсно використовує слова "кара," "погибіль" і "вічна" в одному реченні, більшість теологів християнського "мейнстріму" розуміє під цією карою саме вічне, нескінченне вмирання у стражданнях.

Далі апостол попереджає тих, хто вже ніби як "втомився чекати" на друге пришестя Христа, що до цієї події повинні відбутися певні інші події. Натякаючи на якісь свої проповіді під час його візиту до Солуня, Павло пише, що, як він вже казав усно, до пришестя на землю Христа повинен виявитися "беззаконник" ("антропос тес аноміас"). Ця загадкова людина буде "противитися... всьому, званому Богом чи святощами," і "в Божому храмі сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме." Прихід цього "беззаконника" буде "за чином сатани" ("енергеітан тоу сатана"), і супроводжуватиметься "усякою силою, й знаками, та неправдивими чудами." Ті люди, які підуть за цим чоловіком, будуть з волі Бога "засуджені" як ті, хто "не вірив у правду, але полюбив неправду."

Далі Павло каже, що все це безумовно ОБМИНЕ справжніх Божих обранців. Вони, на відміну від інших людей, НЕ повірять "беззаконникові," і не будуть засуджені, тому що "Бог ВИБРАВ (їх) спочатку ("апархен" - тобто до всіх часів, до початку самого часу) на спасіння освяченням Духа та вірою в правду." Бог їх "покликав ("екалесен") через нашу Євангелію, щоб отримати славу Господа нашого Ісуса Христа." Тут помітний резонанс з тезою 8-го розділу листа до Римлян, яку іноді називають "золотим ланцюгом спасіння": кого Бог зі Своєї суверенної волі обрав, тому Він і дає віру, того Він і спасає, і освячує, і прославляє (див. Рим. 8:30).

Лист закінчується закликом молитися і, дуже важливо, працювати власними руками і заробляти собі на життя, не будучи залежним ні від кого (це з 2 Солунян 3:10 виникло так зване "народне" прислів"я "Хто не працює, той не їсть").