07/22/2006 | Георгій

Ця книга Нового Завіту, згідно з церковною традицією, написана апостолом Петром приблизно у 64-65 р. н.е., в час, коли в неронівській Римській Імперії дуже загострилися переслідування християн. Деякі дослідники, правда, на підставі аналізу мови, стилю листа вважають, що він був написаний вже після смерті Апостола, якимись анонімними авторами від його імені. Висловлюється припущення, що цей документ з"явився або між 96 і 98 р. н.е., або приблизно у 117 р. н.е., під час володарювання імператорів Нерви і Траяна. Але і тоді переслідування християн були досить інтенсивними. В цьому історичному контексті не дивно, що лейтмотив цього апостольського листа - страждання, їх місце в християнській вірі, ставлення до них.

Лист починається привітанням "захожанам Розпорошення... вибраним із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров"ю Ісуса Христа." З цього виразу видно, що апостол адресує свого листа віруючим християнам, тим, хто є Божими обранцями, "вибраним родом, священством царським, народом святим, людом власності Божої." Вже в перших рядках листа апостол дякує Богові за те, що Він, Бог, "призначив" цьому "народові" ту благодать, про яку звіщав Святий Дух через вуста давніх пророків - благодать віри в Христа, благодать повного прощення, помилування, спасіння.

Далі автор листа каже, що ці вибрані Божі люди, хоч вони і є "бережені силою Божою через віру на спасіння," є "засмучені трохи тепер... всілякими випробовуваннями." Але не треба дивуватися цьому, пише апостол. Віра, каже він, ПОВИННА бути випробувана, як золото випробовується вогнем. Дивіться на приклад самого Христа. Він "був лихословлений - і не лихословив взаємно, страждав - і не погрожував." Христос Своїми муками, хресною смертю і воскресенням показав, що спокійна, впевнена, тверда віра є тією силою, проти якої безсилі всякі переслідування, всяке лихослов"я і всякі утиски.

Апостол детально пояснює, як саме треба віруючій людині поводити себе, щоби гідно своєму обранству, своєму особливому покликанню триматися своєї віри і справляти добре враження навіть і на невіруючих ("поган"). Перш за все треба "відкинути усяку злобу, і всякий підступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови." Також дуже важливо "здержуватися від тілесних пожадливостей, які воюють проти душі." Живучи в цьому стані незлобивості, миролюбства і тілесної та духовної чистоти, християни "гамують неуцтво нерозумних людей."

Далі в листі містяться специфічні настанови щодо того, як поводитися жінкам, чоловікам, і громадянам. Жінки, пише автор листа, повинні бути такими приємними - не зовнішньою красою, а внутрішньою красою "захованої людини серця" (го крюптос тес кардіас антропос") - щоби кожний чоловік, навіть і той, хто "не кориться слову" - не християнин - був вражений їх чистотою, скромністю, відданістю родині до такого ступеню, щоби і він був "без слова" приєднаний до християнської громади. У свою чергу, чоловіки повинні жити зі своїми жінками "за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною" ("ката гносін, гос астенестеро скенеі то гюнайкео"), тобто усвідомлювати і поважати той факт, що жінки за самою своєю природою емоційніші, вразливіші, більш ранимі, крихкі. Чоловіки також мусять виявляти своїм дружинам честь ("апонемонтес тімон"). Всі люди, громадяни, повинні коритися "кожному людському творінню ради Господа - чи то цареві... чи то володарям." Всіх інших людей кожна людина повинна "шанувати" ("тімесате"), своїх братів-християн любити ("агапате"), Бога боятися ("фобеісте"), царя поважати ("тімате").

В листі також міститься особлива вказівка "рабам" (грецьке "оікетаі," дослівно "домашня прислуга"). Апостол просить цих невільних, зв"язаних путами рабства людей "коритися панам із повним страхом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим." Коли ваш господар б"є вас за ваші провини, каже автор листа, - яка тоді ваша заслуга? А от коли ви робите добрі вчинки і все рівно страждаєте, несправедливо страждаєте - тоді ви як Христос, який "постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоби йшли ми слідами Його."

Автор листа розвиває далі цю думку і пише, що Христос у Своїх стражданнях зійшов у самісіньку глибину "пекла," витерпів всі можливі людські муки, але був "Духом оживлений." Ви, християни, пише апостол, єднаєтеся з цим самим Духом, стаєте Христовими, коли ви проходите через таїнство Св. Хрищення. Ви занурюєтеся у воду ("могила," "пекло," "смерть" вашої старої людської особи), а потім виходите з води новим Христовим створінням, "спадкоємцями обітниці." Саме в цьому смисл хрищення, а не просто в "позбутті тілесної нечистоти." У певному сенсі ваші страждання після хрищення, ваші утиски й випробовування, є також частиною Вашого шляху до спасіння.

Наприкінці листа містяться особливі поради молоді і старшим. Апостол попереджає юнаків і дівчат, а також взагалі всіх християн, що їм треба "коритися старшим" і бути "тверезими," оскільки їх ворог, диявол, "ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого." Старійшин-"пресбютероі" апостол закликає бути прикладом усій громаді, "пасти" "стадо Боже" до появи "Архипастиря" (Христа), але при цьому ні в якому разі не "панувати" над ним ("мед гос катакюріеуонтес тон клерон," в одному сучасному англійському перекладі "without lording it over the flock").

Лист закінчується низкою вітань, що їх апостол передає вірним. Серед них одне загадкове: автор листа передає привіт від "вибраної у Вавилоні" ("ен Бабюлоні сюнеклекте"). Римо-католицькі теологи у свій час зробили з цього рядка висновок, що під "вибраною" Петро мав на увазі Церкву, а під "Вавилоном" - місто Рим. На цій підставі робився висновок, що Петро був римським архієпископом, першим папою. Проте інші дослідники Св. Письма інтерпретують цей рядок по-іншому - а саме буквально, так, що лист дійсно писався у Вавилоні, а "вибрана" - це просто одна з жінок чи дівчат-християнок.