Виявляється, і в нашому містечку є православна церква...
01/08/2007 | Георгій
Минулої суботи мені зателефонував один мій знайомий з моєї колишньої пресвітеріанської церкви і сказав мені, що один його друг, професор релігійних студій з одного коледжу в нашому містечку Старквілл, шт. Місісіпі, чоловік на ім"я Майкл Данстін, недавно перейшов у православ"я, був висвячений єпископом Православної церкви США на священика і заснував в нашому містечку православну парафію. Вона називається парафією Св. Кирила і Мефодія. Своєї будівлі ця парафія ще не має, але парафіяни кожної неділі збираються на Службу Божу в будинку, де живе о. Майк.
Вчора я відвідав Службу Божу в парафії Св. Кирила і Мефодія. Враження поки що трохи суперечливе. Було тільки п"ятеро людей (семеро, якщо рахувати двох дітей о. Майка і його дружини, паніматки Андреї). Служба йшла в невеличкій кімнаті дійсно абсолютно типового житлового будинку американського "середнього класу." Але в цій кімнаті все обладнано зовсім так, як і в будь-якій православній церкві: стоїть справжній іконостас, олтар за Царськими воротами, ікони, лампади, аналой, клірос. Отець Майк був одягнутий в ризи і кадив справжнім кадилом. І всю літургію він виспівував, точно так, як будь-який піп у будь-якій православній церкві світу. І слова літургії були точно ті самі (хоча англійською мовою), і Причастя давалося точно так, як у православній церкві, зокрема в тій маленькій парафії Св. Трійці Української православної церкви, куди ми з Лесею і Мар"янкою ходили, коли жили в Сіетлі.
Після служби ми мали досить довгу розмову з о. Майком за кавою. Він розповідав, як в інших місцях США такі спочатку крихітні парафії іноді розростаються до великих розмірів, будують будівлі і функціонують як справжні місцеві осередки Православ"я.
Цікаво... Інформуватиму шановне членство і далі, куди це все в мене піде.
Вчора я відвідав Службу Божу в парафії Св. Кирила і Мефодія. Враження поки що трохи суперечливе. Було тільки п"ятеро людей (семеро, якщо рахувати двох дітей о. Майка і його дружини, паніматки Андреї). Служба йшла в невеличкій кімнаті дійсно абсолютно типового житлового будинку американського "середнього класу." Але в цій кімнаті все обладнано зовсім так, як і в будь-якій православній церкві: стоїть справжній іконостас, олтар за Царськими воротами, ікони, лампади, аналой, клірос. Отець Майк був одягнутий в ризи і кадив справжнім кадилом. І всю літургію він виспівував, точно так, як будь-який піп у будь-якій православній церкві світу. І слова літургії були точно ті самі (хоча англійською мовою), і Причастя давалося точно так, як у православній церкві, зокрема в тій маленькій парафії Св. Трійці Української православної церкви, куди ми з Лесею і Мар"янкою ходили, коли жили в Сіетлі.
Після служби ми мали досить довгу розмову з о. Майком за кавою. Він розповідав, як в інших місцях США такі спочатку крихітні парафії іноді розростаються до великих розмірів, будують будівлі і функціонують як справжні місцеві осередки Православ"я.
Цікаво... Інформуватиму шановне членство і далі, куди це все в мене піде.
Відповіді
2007.01.16 | Георгій
Розвиток
Минулої неділі, я знову пішов до цієї (поки що крихітної) парафії Св. Кирила і Мефодія, на цей раз разом з Лесею. Ми відстояли всю Службу Божу. Потім ще трохи поговорили з отцем Майклом. Я сказав йому, що думаю про те, щоби з Божою поміччю стати православним. Він дав мені книжку, "The Faith: Understanding Orthodox Christianity. An Orthodox Chatechism," by C. Carlton, Regina Orthodox Press, Salisbury, MA 1997, 286 pp., ISBN 0-9649141-1-5. Попросив мене уважно прочитати її від початку до кінця і потім зустрітися з ним віч-на-віч (можливо, разом з дияконом, чоловіком на ім"я Боббі Ф"юггіт, який - чи не маленький наш світ? - виявляється, мій колега, професор Університету для жінок шт. Місісіпі). Ми поговоримо про цю книжку, про найважливіші питання православної віри, і тоді я, якщо матиму бажання, прийму Помазання і стану членом Церкви.Парафія Св. Кирила і Мефодія належить до так званих Православних Церков Західного Обряду (Western Rite Orthodox, див. про них http://orthodoxwiki.org/Western_Rite). Але це може змінитися. Якщо більшість прихожан матимуть бажання, о. Майкл не проти перейти на Східний обряд. (Я, чесно кажучи, помітив зовсім мало відмінностей між знайомою мені формою Служби Божої в українській православній парафії м. Сіетла і цим так званим "Західним" обрядом. Хіба що мотиви співів трішечки не ті, але теж дуже гарні.)
2007.01.17 | Віктор Уколов
А мої батьки перейшли з православ"я у протестанти
І у них є досить мотивів. До православної церкви у Нових Санжарах Полтавської області ходять здебільшого старі люди. Священник не роз"яснює Євангелія, спілкування між прихожанами практично немає - кожен у своїх думках, кожен наодинці з Богом.У протестантів (баптистів-євангелістів) - перш за все спілкування. Багато людей середнього віку і молодих. Не п"ють, кидають курити. Обговорюють Біблію, є взаємодопомога і взаємопідтримка. Відчувається громада. Вони разом.
Я впертий. Я інколи буваю у православній церкві. Але батьків можу зрозуміти.
Чому так? Чому священники УПЦ настільки ... формалістичні, чи що? Службу довжелезну відспівав і пішов геть. В кращому випадку сказав кілька слів на прощання?
Це при тому, що я розумію наскільки важливо зберегти традиції 1000 річної давнини.
2007.01.17 | Георгій
Re: А мої батьки перейшли з православ"я у протестанти
Віктор Уколов пише:> І у них є досить мотивів. До православної церкви у Нових Санжарах Полтавської області ходять здебільшого старі люди. Священник не роз"яснює Євангелія, спілкування між прихожанами практично немає - кожен у своїх думках, кожен наодинці з Богом. У протестантів (баптистів-євангелістів) - перш за все спілкування. Багато людей середнього віку і молодих. Не п"ють, кидають курити. Обговорюють Біблію, є взаємодопомога і взаємопідтримка. Відчувається громада. Вони разом.
(ГП) Так, я розумію... Я побував у двох дуже різних американських протестантських церквах - у так званій Церкві Христа (дуже консервативна) і в Пресвітеріанській церкві США (значно більш модерністська і ліберальніша, хоча й не "ультра"-ліберальна). В цій другій залишався майже три роки, був зроблений старійшиною. Дійсно, у протестантів все простіше, "доступніше" людям, і в них дійсно дуже великий акцент на створення громади і на громадській активності. Але я став у певний момент замислюватися: добре, але ж чи це насправді ЦЕРКВА, чи якась добродійницька організація? Кінець-кінцем, он вже деякі протестантські угрупування (наприклад, унітарії-універсалісти) взагалі викреслили зі свого лексикону навіть слова "Бог" і "Христос." Нащо?
Ще мене вразила така думка, і я досі не можу від неї позбутися. В Україні, мабуть, цього так не видно, але у США протестантські церкви жахливо політизовані, просто просякнуті сучасною американською культурою. Нема середини, є тільки полюси, крайності, "екстріми." З одного боку росте фундаменталістський табір, який схибився на ідеї "добрих старих часів," коли жінки слухалися чоловіків і народжували багато дітей, а чоловіки молился зірково-смугастому прапорові, браво воювали з ворогами великої Америки і виховували дітей в дусі патріотизму, і при цьому ніхто не дозволяв ніяких збочень. З іншого боку також росте постмодерністський табір з його політкоректністю (головне в житті - не бути расистом, сексистом, "специїстом," "-істом," "-істом," "-істом," ...) і розмиванням всякої віри взагалі.
Воно все, може, було б і нічого, але я відчув ще одне: свою власну безсилість проти сили грошей. Не громади, не спільноти з її колективною мудрістю і авторитетом, а саме грошей. Знову ж таки, я не знаю, як це в Україні, але можу засвідчити, що у США в протестантських церквах ця сила колосальна, вона і тільки вона вирішує абсолютно все.
> Я впертий. Я інколи буваю у православній церкві. Але батьків можу зрозуміти.
(ГП) Пане Вікторе, а що Вас тягне саме до православної церкви? Особисто мене тягне літургічність, обрядовість. Я втомився від протестантської "церебральності," сухого раціоналізму, коли все в церкві - тільки слова, раціонально сформульовані речення, проповіді-лекції. Мені не потрібне це, я цього не хочу (або, як кажуть, "душа" не хоче). Навпаки, хочу співів, сяйва лампад перед іконами, запаху ладана, дзвону кадильниці, напів-зрозумілого бурмотіння старенького попа за Царськими ворітьми...
> Чому так? Чому священники УПЦ настільки ... формалістичні, чи що? Службу довжелезну відспівав і пішов геть. В кращому випадку сказав кілька слів на прощання?
(ГП) Тут я не знаю... може вік, може просто не дуже хороша підготовка. Ще ж так недавно був СРСР, коли взагалі чудом люди отримували релігійну освіту. Але мені особисто зараз потрібне саме це, коли старенький священик відспіває "щось" і піде (чи я піду). Я не хочу ультра-раціоналізованого суто "церебрального" ("ліво-мозкового") християнства. Я хочу бути в Церкві як маленька дитина, яка просто повністю довіряє "батюшці," як самому Богові. Бити поклони, цілувати хрест, жувати просфору і "всмоктувати" в себе Дух Божий. А потім іти в світ і щодня, щогодини, щохвилини старатися бути як Христос, давити в собі все не-Христове, диявольське. І просто робити щось хороше для людей.
> Це при тому, що я розумію наскільки важливо зберегти традиції 1000 річної давнини.
(ГП) Так. Тільки не 1000, а вже майже 2000...
2007.01.19 | Віктор Уколов
Гаразд. Але обрядове ставлення до християнства дещо язичницьке
Такою була моя прабабця, яка ставилася до молитви, як до заговору. Вона навмисно промовляла її малозрозумілою церковно-слов"янською, пояснюючи, що так молитва допоможе, а інакше ні. А чи може молитва допомагати, де ж тоді зміст, тобто значення змісту.Обряд замінив суть, "логіка мовчки навколішки стала".
Православ"я тільки для дуже віруючих людей прекрасний напрямок - інші послухають незрозумілі слова священника, вийдуть з церкви і знові почнуть красти або вбивати.
Потрібна золота середина. Люди мають розуміти, що говорив Ісус і для чого.
2007.01.19 | Георгій
Re: Гаразд. Але обрядове ставлення до християнства дещо язичницьке
Віктор Уколов пише:> Такою була моя прабабця, яка ставилася до молитви, як до заговору. Вона навмисно промовляла її малозрозумілою церковно-слов"янською, пояснюючи, що так молитва допоможе, а інакше ні. А чи може молитва допомагати, де ж тоді зміст, тобто значення змісту.
(ГП) Так, я згоден, це є... І в Католицькій церкві це було, отець Олег не дасть збрехати - може навіть ще гірше, ніж у Православ"ї. В середньовічній Європі були популярні різноманітні ритуальні звертання до сотень святих, щоби святий такий-то допоміг від зубного болю, а святий такий-то - від живота, а свята така-то - від кровотечі, тощо. І молитви читалися тільки латиною, яку розуміла може якась одна десята відсотку населення. Але є ж і хороша "серцевина" ритуальності, окрім всяких поганих нашарувань. Я іноді думаю, ну от чому слова молитви "Отче наш" так легко вимовити і це так діє на мене, а спроби "переповісти" цю молитву "своїми словами" мені ніколи не вдавалися, вони всі чомусь здаються мені якимись зарозумілими і навіть просто дурнуватими? Щось типу, "Батьку наш, Хто є в четвертому вимірі, нехай всі Тебе поважатимуть, нехай збудеться Твоє провидіння щодо підкореності всього сущого Твоїм цінним вказівкам, нехай суще і в трьохмірному просторі і часі, і поза простором та часом прийде в гармонію з Твоїми планами; забезпеч, будь ласка, нам нашу фізичну і духовну поживу регулярними денними порціями; і пробач нам наші провини, як і ми пробачаємо тим, хто завинив нам; і зроби так, щоби нас не мучили надмірні спокуси, і видали з нашого життя все, що не дозволяє нам бути з Тобою." Чи все це нібито і "правильне" - краще, ніж традиційне "іже єси на небеси?" Ні, не краще... воно сухе, церебральне... як ота "Євангелія від Єссеїв" з її порадами наливати собі в одне місце воду з гарбуза.
> Обряд замінив суть, "логіка мовчки навколішки стала". Православ"я тільки для дуже віруючих людей прекрасний напрямок - інші послухають незрозумілі слова священника, вийдуть з церкви і знові почнуть красти або вбивати. Потрібна золота середина. Люди мають розуміти, що говорив Ісус і для чого.
(ГП) Та так, безумовно, хто ж сперечається... Дуже потрібна і раціональна, словесна проповідь, і взаємодія віруючого зі своїм парафіяльним священиком. Я не кажу, що цього не треба, я тільки думаю, що ТІЛьКИ цього недостатньо.
2007.01.19 | Віктор Уколов
На жаль сперечатися з вами, все-одно, що із дзеркалом говорити
Я 5 років тут намагався пояснити, що трансцендентне не може бути раціональним. Що не можна сподіватися від Бога, що добро одній людині і навіть сотням людей не повернеться автоматично кількістю мідяків у твоєму гамані.Що тупа раціональність - від диявола. Але, що кожному воздасться по ділам його. І може ми й не побачимо Божої помсти, так побачать наші нащадки. І що часом ми і не знаємо, чому так, Але Бог поза часом і бачить увесь наш рід і нас від народження і до смерті. І при цьому залишає нам милістю своєю свободу волі. І що свобода волі та спокуса - не одне й те ж, бо має різні джерела.
Я хочу до Церкви, але мій розум не отримує достатньо поживи від ритуалу. Хай навіть в ньому чуються голоси моїх 1000-річних предків. Я заходжу туди, стою і мені добре. Але починається служба і мені стає нецікаво. Хоча при чому тут цікавість?
Важко стояти - а Йому на хресті з цвяхами у руках як було важко? Нестерпно. За нас. Розуміння цього підтримує.
Ми ж створені по образу Бога то і мучитись маємо, як Його син?
2007.01.19 | Віктор Уколов
Я бачив Анатолія. Він був у мене вдома. Але це історія думки і
може історія удосконалення духу.Ті хлопці зависли на конфліктах яким тисячі років між оріями та жидами. Хай так. Хай навіть це було, але це ще не значить, що воно є зараз.
Новий Заповіт на чотири порядки попереду всіх язичеських ритуалів. Уперше застосовано на перший погляд повністю нелогічний підхід - перемога над злом не у помсті - вона у прощенні і добрі.
З іншого боку, що може бути логічніше, як протиставити злу-добро? Може це надто тяжко для людства? От і я не зміг знайти в собі жалю до Кушнарьова. Він ворог всього, що я люблю. Але може треба йому пробачити? Інакше війні не буде кінця?
2007.01.19 | Георгій
Re: Я бачив Анатолія. Він був (...)
Віктор Уколов пише:> Ті хлопці зависли на конфліктах яким тисячі років між оріями та жидами. Хай так. Хай навіть це було, але це ще не значить, що воно є зараз.
(ГП) Так.
> Новий Заповіт на чотири порядки попереду всіх язичеських ритуалів. Уперше застосовано на перший погляд повністю нелогічний підхід - перемога над злом не у помсті - вона у прощенні і добрі.
(ГП) Точно.
> З іншого боку, що може бути логічніше, як протиставити злу-добро? Може це надто тяжко для людства? От і я не зміг знайти в собі жалю до Кушнарьова. Він ворог всього, що я люблю. Але може треба йому пробачити? Інакше війні не буде кінця?
(ГП) Треба пробачити. Хоча і протидіяти теж треба. Одне не виключає другого. Я, наприклад, терпіти не можу Дж. Даб"я Буша-молодшого, і якби я був американським громадянином, я б не тільки не голосував за нього, а й брав би участь в усіх на світі кампаніях проти його кандидатури. Але я розумію, що як християнин я не маю права навіть у думках бажати йому зла як людині. Хоча це дійсно складно. Сьогодні вранці почув, що один університет відмовив йому в проханні зробити на своїй базі його особисту меморіальну бібліотеку - і зрадів. Мабуть негарно.
2007.01.19 | Георгій
Ну і добре, значить, ми з Вами еволюціонуємо паралельно
2007.01.19 | Lery
Re: Гаразд. Але обрядове ставлення до християнства дещо язичницьке
Віктор Уколов пише:> Обряд замінив суть, "логіка мовчки навколішки стала".
> Потрібна золота середина. Люди мають розуміти, що говорив Ісус і для чого.
Повністю підтримую Вас у цьому!
За 2000 років стільки канонів та ритуалів було принесоно до Церкви, що саме Вчення Іісуса Христа важко знайти за ними.
> Я хочу до Церкви, але мій розум не отримує достатньо поживи від ритуалу. Хай навіть в ньому чуються голоси моїх 1000-річних предків. Я заходжу туди, стою і мені добре. Але починається служба і мені стає нецікаво. Хоча при чому тут цікавість?
> Важко стояти - а Йому на хресті з цвяхами у руках як було важко? Нестерпно. За нас. Розуміння цього підтримує.
> Ми ж створені по образу Бога то і мучитись маємо, як Його син?
А Вам не спадало на думку, що щось тут не так з роллю розп"яття у християнстві?
Чому Церква акцентує увагу саме на цьому епізоді земного життя Іісуса Христа, до якої додається стандартна фраза "за наші гріхи"?
Але при цьому саме Вчення Іісуса, Його Заповіді та їх зміст відсуваються десь чи не на третій план?