"Cлужити кафоличній істині" (/)
03/26/2008 | Георгій
Цікавe інтeрв"ю з молодим українським богословом, о. дияконом Андрієм Глущeнком.
Ось його заключeння:
"... Національні відмінності не суперечать кафоличності Церкви. Людина не може не належати до певної національності. Бог же однаково любить всі народи і не віддає будь-кому переваги за національною ознакою. Але, на жаль, націоналізм, що привноситься людьми в Церкву, виявляється сьогодні однією з найсерйозніших проблем. Це торкається як України, так і Росії. Одні ототожнюють Православ'я з «російськістю», інші - з «українськістю», власне, внаслідок чого в Україні ми і бачимо розкол. Інші ототожнюють Православ'я, скажімо так, з «елліністичністю». Такий підхід - загроза кафоличності, а по суті - її заперечення. Кафоличність Церкви, її універсальність - це універсальність істини, яка є всезагальною. Як всезагальна фізика або математика, незалежно від того, на якій національній мові висловлювати їх закони або якими буквами писати їх формули.
Істина має, можна так би мовити, душу і плоть. Душа - це основне, це суть християнського віровчення і моральності. Плоть - це втілення в обряді, в мові, в тій же національній культурі, наскільки вона християнізована.
І дай Бог, щоб православні християни в Україні розуміли: бути православним - це означає служити істині, яка кафолична, всезагальна. В тому, що більшість оточуючих нас людей - по суті не християни, наша провина. Ми відповідальні не тільки за самих себе. Християнин відповідальний також за те, як, дивлячись на нього, сприймають Християнство інші. Адже нехристияни дізнаються про суть нашої віри не з наших книг, а із спілкування з нами. І якщо я, впевнено вважаючи себе православним християнином, відкрито заявляючи про це, сам погано знаю вчення Церкви, пропонуючи замість нього оточуючим якийсь створений мною самим сурогат, то, на жаль, на мені можуть виконатися слова Євангелія про фарисеїв, які і самі не увійшли, і перешкодили увійти охочим.
І тому сьогодні всім молодим християнам дуже бажано вивчати богослів'я. Завдання місії лежить на кожному з нас, бажаємо ми того, чи ні. Бути християнином, повторю - це служити істині. А служити їй можна лише її пізнаючи і проповідуючи її іншим."
Повністю інтeрв"ю тут:
http://www.uaorthodox.info/ua/catalog/Intervyu/Poglyad_z_TSerkvi/Diyakon_Andriy_Glushchenko__Buti_pravoslavnim_—_oznachaye_sluzhiti_kafolichniy_istini.html
Ось його заключeння:
"... Національні відмінності не суперечать кафоличності Церкви. Людина не може не належати до певної національності. Бог же однаково любить всі народи і не віддає будь-кому переваги за національною ознакою. Але, на жаль, націоналізм, що привноситься людьми в Церкву, виявляється сьогодні однією з найсерйозніших проблем. Це торкається як України, так і Росії. Одні ототожнюють Православ'я з «російськістю», інші - з «українськістю», власне, внаслідок чого в Україні ми і бачимо розкол. Інші ототожнюють Православ'я, скажімо так, з «елліністичністю». Такий підхід - загроза кафоличності, а по суті - її заперечення. Кафоличність Церкви, її універсальність - це універсальність істини, яка є всезагальною. Як всезагальна фізика або математика, незалежно від того, на якій національній мові висловлювати їх закони або якими буквами писати їх формули.
Істина має, можна так би мовити, душу і плоть. Душа - це основне, це суть християнського віровчення і моральності. Плоть - це втілення в обряді, в мові, в тій же національній культурі, наскільки вона християнізована.
І дай Бог, щоб православні християни в Україні розуміли: бути православним - це означає служити істині, яка кафолична, всезагальна. В тому, що більшість оточуючих нас людей - по суті не християни, наша провина. Ми відповідальні не тільки за самих себе. Християнин відповідальний також за те, як, дивлячись на нього, сприймають Християнство інші. Адже нехристияни дізнаються про суть нашої віри не з наших книг, а із спілкування з нами. І якщо я, впевнено вважаючи себе православним християнином, відкрито заявляючи про це, сам погано знаю вчення Церкви, пропонуючи замість нього оточуючим якийсь створений мною самим сурогат, то, на жаль, на мені можуть виконатися слова Євангелія про фарисеїв, які і самі не увійшли, і перешкодили увійти охочим.
І тому сьогодні всім молодим християнам дуже бажано вивчати богослів'я. Завдання місії лежить на кожному з нас, бажаємо ми того, чи ні. Бути християнином, повторю - це служити істині. А служити їй можна лише її пізнаючи і проповідуючи її іншим."
Повністю інтeрв"ю тут:
http://www.uaorthodox.info/ua/catalog/Intervyu/Poglyad_z_TSerkvi/Diyakon_Andriy_Glushchenko__Buti_pravoslavnim_—_oznachaye_sluzhiti_kafolichniy_istini.html
Відповіді
2008.03.26 | Роксана
Re: "Cлужити кафоличній істині" (/)
"Кафоличність" чи "католичність" означає всесвітнє обєднання. Цьому ніхто не заперечує. І правильно сказано, що "одяг" чи вірніше, церковні обряди не мотивуються вірою, а радше , традиціями. Тут і мова, і традиції і обряд переведення Служб Божих- це виходить з душі народу. Тому то ми і різнимося з російською церквою. У їх своє, у нас своє. І вони не можуть заперечити нам молитися так як підказує наша душа. Такий підхід має кожна церква, яка виявляє свою національність.Католики моляться своїми мовами по церквах. Минули дні латини. Тому і кажемо-універсальна- католицька.
Можемо радіти з того, що ідуть заходи про обєднання всіх православних украєнських конфесій. Хоч ще не цілком це розуміє Володимир Саботан.
Ось як він поступає- Хочеться вірити, що і тут буде вирозуміння.
-" Думаю, що ця пам’ять відіграє об’єднуючу роль. Підтвердження цьому – звернення ВРЦіРО, участь представників різних конфесій в поминальних заходах. Жодна з ключових українських Церков або релігійних організацій не відмовилася поминати жертви Голодомору. В той же час митрополит Володимир (УПЦ МП) відповів традиційною відмовою прийти в Софыъвський собор на панахиду, в якій брали участь інші християнські Церкви.
Незважаючи на це, усвідомлення спільності історичної долі, на мою думку, сприяє поступовій українізації УПЦ МП. А цей процес, в свою чергу, рано чи пізно приведе Українську Церкву до єдності. І перешкодити йому московське церковне начальство не в силах, оскільки під його впливом вчорашні вірні служителі поступово, але невідворотно стають "мазепинцями" і "самостійниками".
Розмовляв Олександр Солдатов
"Портал-Credo.Ru"