Воплочення Сина Божого
04/11/2008 | P.M.
.. і воплотився з Духа Святого і Марії Діви і став чоловіком
Як бачимо, сама суть слова воплотився вказує на НАБУТТЯ ПЛОТІ на нашій грішній землі. Набуття плоті цілковито земної, тієї у котрій опинилася людина після НЕПОСЛУХУ.
Постає питання, навіщо це Богові, опинятися в такому стані, що постав внаслідок непослуху Його ж Божим настановам? Звичайно ж не заради цікавости і не для того, аби придбати Собі щось на додачу, ВСЕВІДАЮЧИЙ НЕЗМІННИЙ Бог зійшов із Небес у тлінному людському тілі.
З великого милосерддя і любові до нас грішних вчинив це Господь.
Слово стало плоттю, щоб спасти нас, примиривши з Богом
Цей понижений стан, у котрий увійшов Син Божий, не містить у собі Божої подоби. І свідченням цього є те, що Бог чудесним чином опинився у тлінній людській плоті. Він ВОПЛОТИВСЯ з Духа Святого і Марії Діви і став чоловіком.
Матір Божа присно Діва Марія, у святому лоні котрої був чудесним чином зачатий Бог, не відала мук породіллі -- Бог ВОПЛОТИВСЯ. І саме таким було Його народження в подобі гріховного тіла з пожадливостями та з похотями.
Його чудесне воплочення свідчить про невідповідність набутого Ним пониженого стану до Його Божої природи. Так само, як і в реальності поява тлінних людських тілес не відповідає чудесному воплоченню, без хтивого парування і породільних мук.
======================================================================
======================================================================
Заперечити щось по-суті, супротивникам Христового вчення -- нічого. Але й змиритися з правдою, вони теж не бажають.
Служки антихриста хочуть довести, що перебування в тлінності є саме тим, чого Господь бажає для людини і що, немов би підтвердженням тому, Бог прилучає до Себе НАВІЧНО людську природу, набуту Ним на грішній землі. Таким чином служки намагаються оправдати сам непослух, тобто первородний ГРІХ.
Пезпідставність і дешевизна таких прекручувань, як кажуть на лице. Тому й вдаються служки до пересмикувань і крутійства, уникаючи прямої розмови по-суті, це їхня візитна карточка.
І ще таких можна розпізнати у їньому відвертому несприйнятті Божого Слова.
Такі ніколи не визнають Євангельської правди:
Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі (Римлян 8:3).
А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями. (Галатів 5:16:25)
І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде (1-е Кор. 15:50)
Натомість мутитимуть воду пересмикуваннями, крутійством і купою різних недоречних посилань, немов є щось важливіше за Святе Письмо.
Як бачимо, сама суть слова воплотився вказує на НАБУТТЯ ПЛОТІ на нашій грішній землі. Набуття плоті цілковито земної, тієї у котрій опинилася людина після НЕПОСЛУХУ.
Постає питання, навіщо це Богові, опинятися в такому стані, що постав внаслідок непослуху Його ж Божим настановам? Звичайно ж не заради цікавости і не для того, аби придбати Собі щось на додачу, ВСЕВІДАЮЧИЙ НЕЗМІННИЙ Бог зійшов із Небес у тлінному людському тілі.
З великого милосерддя і любові до нас грішних вчинив це Господь.
Слово стало плоттю, щоб спасти нас, примиривши з Богом
Цей понижений стан, у котрий увійшов Син Божий, не містить у собі Божої подоби. І свідченням цього є те, що Бог чудесним чином опинився у тлінній людській плоті. Він ВОПЛОТИВСЯ з Духа Святого і Марії Діви і став чоловіком.
Матір Божа присно Діва Марія, у святому лоні котрої був чудесним чином зачатий Бог, не відала мук породіллі -- Бог ВОПЛОТИВСЯ. І саме таким було Його народження в подобі гріховного тіла з пожадливостями та з похотями.
Його чудесне воплочення свідчить про невідповідність набутого Ним пониженого стану до Його Божої природи. Так само, як і в реальності поява тлінних людських тілес не відповідає чудесному воплоченню, без хтивого парування і породільних мук.
======================================================================
======================================================================
Заперечити щось по-суті, супротивникам Христового вчення -- нічого. Але й змиритися з правдою, вони теж не бажають.
Служки антихриста хочуть довести, що перебування в тлінності є саме тим, чого Господь бажає для людини і що, немов би підтвердженням тому, Бог прилучає до Себе НАВІЧНО людську природу, набуту Ним на грішній землі. Таким чином служки намагаються оправдати сам непослух, тобто первородний ГРІХ.
Пезпідставність і дешевизна таких прекручувань, як кажуть на лице. Тому й вдаються служки до пересмикувань і крутійства, уникаючи прямої розмови по-суті, це їхня візитна карточка.
І ще таких можна розпізнати у їньому відвертому несприйнятті Божого Слова.
Такі ніколи не визнають Євангельської правди:
Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі (Римлян 8:3).
А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями. (Галатів 5:16:25)
І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде (1-е Кор. 15:50)
Натомість мутитимуть воду пересмикуваннями, крутійством і купою різних недоречних посилань, немов є щось важливіше за Святе Письмо.
Відповіді
2008.04.11 | danchyk
Re: Воплочення Сина Божого
Немає тіла в значенні плоть, грецьке "саркос", тіла тілесного і тіла духувоного, є одне тіло плоть. Тлінність не є невідємною властивістю плоті, але воно віддане під владу тління після гріхпадіння Адама, і звільняється від тління у воскресінні з мертвих. Коли про когось кажуть що він духовний чи тілесний це не означає що один в плоті одній а другий в інший, просто життєві пріоритети першого духовні, в другого тілесні.2008.04.11 | Георгій
100%
danchyk пише:> Немає тіла в значенні плоть, грецьке "саркос", тіла тілесного і тіла духувоного, є одне тіло плоть. Тлінність не є невідємною властивістю плоті, але воно віддане під владу тління після гріхпадіння Адама, і звільняється від тління у воскресінні з мертвих. Коли про когось кажуть що він духовний чи тілесний це не означає що один в плоті одній а другий в інший, просто життєві пріоритети першого духовні, в другого тілесні.
(ГП) Цe точно тe, що я чую від моїх свящeників і православних друзів-мирян.
2008.04.11 | P.M.
А що ви цим хочете сказати?
danchyk пише:> Немає тіла в значенні плоть, грецьке "саркос", тіла тілесного і тіла духувоного, є одне тіло плоть. Тлінність не є невідємною властивістю плоті, але воно віддане під владу тління після гріхпадіння Адама, і звільняється від тління у воскресінні з мертвих. Коли про когось кажуть що він духовний чи тілесний це не означає що один в плоті одній а другий в інший, просто життєві пріоритети першого духовні, в другого тілесні.
2008.04.11 | +O
Re: Бог не перестав говорити через свою Церкву
Святе Письмо дане Церкві, як і Дане Церкві трактування Його значення/смислу. Доки Ви частина Католицької Церкви, за Ваше індивідуальне читання Святого Письма важливішим є пояснення написаного Церквою. Пояснює/вчить Церква у різний спосіб, наприклад, пропоную уважніше читати КатехизмКатехизм Католицької Церкви, Синод УГКЦ, 2002 р.Б; с.115-121
АРТИКУЛ З
«Ісус Христос був зачатий від Духа Святого і народився від Діви Марії»
§ 1. Син Божий став людиною
І. Чому Слово стало плоттю?
456 За Нікейсько-Константинопольським Символом віри сповідуємо: «Він задля нас і нашого ради спасіння зійшов із небес, воплотився з Духа Святого і Діви Марії і став людиною» (DS 150).
457 Слово стало плоттю, щоб спасти нас, примиривши з Богом: «Він полюбив нас і послав Сина Свого - примирення за гріхи
наші» (1 Iв. 4,10). «Отець послав Сина - Спаса світу» (1 Iв. 4,14). «Він з'явився, щоб наші гріхи взяти» (1 Iв. 3,5).
> «Хвора наша природа вимагала оздоровлення; занепала -підняття, вмерла - воскресіння. Ми втратили участь у добрі, треба було її повернути. Ми були замкнені в пітьмі, треба було нам принести світло; полонені — ми очікували визволителя; невільники - рятівника. Чи ці причини не були важливі? Чи вони не заслуговували на зворушення Бога, щоб Він зійшов аж до нашої людської природи і відвідав її, бо людство перебувало в такому нужденному і нещасливому стані?»7 (Св. Григорій Нісський, Катехитична проповідь, 15, 3.)
458 Слово стало плоттю, щоб таким чином ми пізнали любов Бога: «Цим виявилася до нас любов Божа, що Бог Свого Єдинородного Сина послав у світ, щоб ми жили через Нього» (1 Ів. 4,9). «Бог бо так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ів. 3,16).
459 Слово стало плоттю, щоб стати для нас взірцем святості: «Візьміть ярмо Моє на себе й навчіться від Мене...» (Мт. 11,29).
«Я - путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Ів. 14,6). І Отець на горі Преображення наказує: «Слухайтесь Його!» (Мк. 9,7; Пор. Втор. 6, 4-5.). Справді, Він є взірцем блаженств і нормою нового Закону: «...щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив!» (Ів. 15,12). Ця любов, згідно з Його прикладом, означає справжню пожертву самого себе (Пор. Мр. 8,34.).
460 Слово стало плоттю, щоб зробити пас «учасниками Божої природи» (2 Пт.1,4): «Такою бо є причина, через яку Слово стало людиною, а Син Божий - Сином Людським: щоб людина, поєднавшись зі Словом і отримавши таким чином Боже синівство, стала сином Божим» (Св. Іриней, Проти єресей, З,19,1.). «Син Божий став людиною, щоб ми стали Богом» (Св. Атанасій, Про втілення Бога-Слова, 54, 3.). «Єдинородний Син Божий, бажаючи, щоб ми були учасниками Його Божества, прийняв нашу природу, щоб, ставши людиною, зробити людей богами» (Св. Тома Аквінський, Служба на свято тіла Христового, 1.).
II. Воплочення
461 Спираючись на слова св. Івана («І Слово стало плоттю»: Ів.1,14), Церква називає Воплоченням той факт, що Син Божий прийняв людську природу, щоб у ній довершити наше спасіння. У гімні, який подає св. Павло, Церква оспівує містерію Воплочення:
> «Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христа Ісуса. Він, існуючи в Божій подобі, не вважав за здобич Свою рівність із Богом, а применшив Себе Самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою з'явившись як людина, Він понизив Себе, ставши слухняним аж до смерті, смерті ж — хресної!» (Флп.2,5-8; Пор. Літургія Годин, Пісня Вечірні неділі.).
462 У посланні до Євреїв йдеться про це саме таїнство:
«Тому, входячи у світ, Христос говорить: «Ти не хотів ні жертви, ані приношення, але приготував єси тіло Мені. Ти не вподобав Собі ні всепалень, ні жертви за гріхи». Тоді я сказав: «Ось іду (...), щоб учинити Твою волю, Боже» (Євр. 10,5-7, цитуючи псалом 40, 7-9 LXX).
463 Віра у правдиве Воплочення Сина Божого є визначальною рисою християнської віри: «З цього спізнавайте Божий Дух: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов у плоті, той від Бога» (1Ів. 4,2). Таким є радісне переконання Церкви від самого початку, коли вона оспівує «велике таїнство побожності»: «Христос явився у плоті» (1Тим. 3,16).
III. Правдивий Бог і правдива людина
464 Унікальна й неповторна подія Воплочення Сина Божого не
означає, що Ісус Христос є частково Богом, а частково людиною або результатом неясного змішання Божественного з людським. Він правдиво став Людиною, правдиво залишаючись Богом. Ісус Христос є правдивим Богом і правдивою Людиною. Цю правду віри Церква змушена була захищати й з'ясовувати упродовж перших століть, заперечуючи єресі, які її фальсифікували.
465 Перші єресі не так заперечували Божественну природу Христа, як Його правдиву людську природу (гностичний докетизм). Від апостольських часів християнська віра наполягала на правдивому Воплоченні Сина Божого, «що прийшов у плоті» (Пор. 1Iв. 4,2-3; 2 Iв.7.). Але від третього століття Церкві довелось стверджувати на Антіохійському Соборі, на противагу Павлові Самосатському, що Ісус Христос - Син Божий за природою, а не за усиновленням. Перший Вселенський Собор у Нікеї 325 р. визнав у своєму Символі віри, що Син Божий «роджений, не сотворений, єдиносущний з Отцем (по-грецьки homousion; "Нікейський Символ віри: DS 125), і засудив Арія, який твердив, що «Син Божий вийшов із нічого» (Нікейський Собор: DS 130.) і «є іншого єства, чи суті, ніж Отець» (Нікейський Символ віри: DS 126.).
466 Несторіанська єресь вбачала у Христі людську особу, поєднану з Божою Особою Сина Божого. На противагу їй св.Кирило Олександрійський і Третій Вселенський Собор в Ефесі в 431 р. визнали, що «Слово, приєднуючи до Себе іпостасно (у Своїй особі) плоть, оживлене розумною душею, стало людиною» (Ефеський Собор: DS 250.). Суб'єктом людської природи Христа є тільки Божественна Особа Сина Божого, Який її прийняв і зробив Своєю від часу Свого зачаття. Тому Собор в Ефесі проголосив 431р., що Марія стала правдиво Матір'ю Божою через людське зачаття Сина Божого у Своєму лоні: «Вона є Матір'ю Божою не тому, що Слово Боже взяло від неї Свою Божу природу, а тому, що Слово поєднане іпостасно зі святим тілом, наділеним розумною душею, яке народилось від неї, - кажемо, що Слово народилось "у плоті"» (Ефеський Собор: DS 251.).
467 Монофізити твердили, що людська природа перестала існувати як така у Христі, коли була поєднана Божественною Особою Сина Божого. Протиставляючись цій єресі, Четвертий Вселенський Собор 451 року в Халкедоні визнав:
> «Услід за Отцями Церкви ми одноголосно вчимо визнавати Одного й Того ж Самого Сина, Господа нашого Ісуса Христа, однаково досконалого в божестві і однаково досконалого у людській природі, правдивого Бога й правдиву Людину; Того ж, що має розумну душу і тіло, єдиносущного з Отцем у Божестві, єдиносущного з нами у людській природі, Який «у всьому подібний до нас, крім гріха» (Євр. 4,15); родженого від Отця перед усіма віками по Божестві і в ці останні дні, Він же народився задля нас і задля нашого спасіння, по людському порядку, від Діви Богородиці.
> Одного і Того Самого Христа, Господа, Сина Єдинородного, ми повинні визнати у двох природах, без змішування, без змін, без розділення й без відділення. Відмінність двох природ зовсім не скасовується їхнім поєднанням, а радше властивості кожної зберігаються й об'єднуються в одній особі, в одній іпостасі» (Халкедонський Собор: DS 301-302.).
468 Після Собору в Халкедоні дехто вбачав у людській природі Христа щось на зразок особового суб'єкта. П'ятий Вселенський Собор 553 року в Константинополі визнав на противагу їм: «Є тільки одна Його іпостась [або особа] - Господь наш Ісус Христос, один із Пресвятої Трійці» (II Константинопольський Собор: DS 424.). Отож, усе в людській природі Христа повинно приписуватись Його Божій Особі як власному підметові (Пор. вже в матеріалах Ефеського Собору: DS 255.) - не лише чуда, а й страждання (Пор. II Константинопольський Собор: DS 424.) і навіть смерть: «Той, що був розп'ятий на хресті в плоті, Господь наш Ісус Христос, с правдивим Богом, Господем слави та Одним із Трійці Святої» (II Константинопольський Собор: DS 432.).
469 Церква визнає таким чином, що Ісус є неподільно правдивим Богом та правдивою Людиною. Він направду є Сином Божим, що став Людиною, нашим братом, не перестаючи бути Богом, Господом нашим:
> «Він залишився Тим, Ким був, і прийняв те, чим не був», - оспівує римська літургія (Літургія Годин, 1 січня на Хвалах Утрені; пор. Лев Великий, Проповіді, 21,2.). У літургії св. Івана Золотоустого проголошується і співається: «Єдинородний Сину і Слово Боже, Безсмертний Ти, і зволив Ти спасіння нашого ради воплотитися від святої Богородиці і Приснодіви Марії, незмінно ставши чоловіком. І розп'ятий був Ти, Христе Боже, смертю смерть подолав. Ти один зі Святої Трійці, рівнославимий з Отцем і Святим Духом, спаси нас!» (Св. Іван Золотоустий, Тропар «Єдинородний Сину».)
IV. Яким чином Син Божий є Людиною?
470 Оскільки в таїнственному поєднанні Воплочення «людська
природа була прибраною, а не поглинутою» (IIВатиканський Собор, Паст, конст. «Gaudium et spes»,22, §2.), Церква впродовж століть прийшла до того, щоб визнавати повну дійсність як людської душі Христа, з усіма її діями розуму й волі, так і Його людського тіла. Проте одночасно вона змушена була нагадувати, що людська природа належить Христові як властива божественній Особі Сина Божого, Який узяв її на Себе. Усе, чим Він є і що Він чинить у ній, походить від «Одного зі Св. Трійці». Отож Син Божий наділяє людську природу Своїм особистим способом існування у Святій Трійці. Так Христос у Своїй душі, як і у Своєму тілі по-людськи виражає Божественні властивості Трійці (Пор. Ів.14, 910.):
> «Син Божий людськими руками працював, людським розумом думав, людською волею діяв, людським серцем любив. Народжений від Діви Марії, Він справді став одним із нас, подібним до нас у всьому, крім гріха» (IIВатиканський Собор, Паст, конст. «Gaudium et spes»,22, § 2.).
Душа і людське пізнання у Христа
471 Аполінарій Лаодикейський твердив, що у Христі Слово заступило душу або духа. Церква всупереч цій помилці визнала, що Вічний Син прийняв також розумну людську душу (Пор. св.Дамас І, Послання до східних єпископів: DS 149.).
472 Ця людська душа, яку прийняв Син Божий, наділена правдивим людським пізнанням. Як таке, людське пізнання само в собі не могло бути необмеженим: воно діяло в історичних умовах Його існування у просторі і часі. Ось чому Син Божий, ставши людиною, «зростав мудрістю, літами й ласкою» (Лк. 2,52) і мав потребу запитувати про те, чого людина має навчитися з досвіду (Пор. Мр.6,38; Мр.8,27; Ів.11,34 і т. п.). Це відповідало дійсності Його добровільного приниження «до вигляду раба» (Флп. 2,7).
473 Проте таке правдиво людське пізнання Сина Божого виражало водночас Божественне життя Його Особи (Пор. св.Григорій Великий, Посл.«Sicut aqua»: DS 475.). «Людська природа Сина Божого не сама собою, а через своє поєднання зі Словом пізнавала і виявляла в собі все, що властиве Богові» (Св. Максим Сповідник, Питання і сумніви, 67.). Насамперед це стосується внутрішнього й безпосереднього пізнання воплоченого Сина Божого про Свого Отця (Пор. Мр. 14,36; Мт. 11,27; Ів. 1,18; 8,55 і т.п.). Син виявив також у Своєму людському пізнанні Божу проникливість у таємниці думок людських сердець (Пор. Мр. 2,8; Ів. 2,25; 6,61 і т.п.).
474 Через поєднання з Божою Премудрістю в особі Воплоченого Слова людське пізнання Христа мало повне знання вічних задумів, які Він прийшов об'явити нам (Пор. Мр. 8,31; 9;31; 10,33-34; 14,18-20.26-30.). Того, чого Христос, як Сам визнавав, у цьому аспекті не знавПор. Мр. 13,32. , того Він, як пояснював в іншому місці, не мав завдання об'явити (Пор. Ді. 1,7.).
Людська воля Христа
475 Подібно й Церква на Шостому Вселенському Соборі визнала, що Христос посідає дві волі й дві природні дії - Божу й людську, не протиставні, а взаємодіючі таким чином, що Христос, Воплочене Слово, бажав по-людськи в послусі Отцеві Своєму всього, що Він вирішив по-божому з Отцем і Святим Духом для нашого спасіння (Пор. IІІКонстантинопольський Собор 681p.: DS 556-559.). Людська воля Христа «іде за Його Божественною волею, не суперечачи їй і не опираючись, а радше підпорядковуючись цій всемогутній волі» (III Константинопольський Собор: DS 556.).
Правдиве тіло Христа
476 Оскільки Слово стало тілом, прибираючи правдиву людську природу, тіло Христа було обмежене (Пор. Латеранський Собор 649 p.: DS 504.). Тому-то людське обличчя Ісуса може бути «зображеним» (Гал. 3,1). На Сьомому Вселенському Соборі (II Нікейський Собор 787 p.: DS 600-603.) Церква визнала дозволеним Його зображення у святих іконах.
477 Водночас Церква завжди визнавала, що в тілі Ісуса Бог, «Сам
невидимий, став видимим для нас» (Римський Мисал, Префація Різдва.). Індивідуальні риси Христового тіла дійсно виражають Божественну Особу Сина Божого. Він зробив Своїми риси Свого людського тіла такою мірою, що, намальовані на якомусь святому образі, вони можуть бути предметом пошани, бо християнин, вшановуючи Його образ, «вшановує особу, яка зображена» (II Нікейський Собор: DS 601.).
Серце Воплоченого Слова
478 Ісус під час Свого життя, Своєї агонії і Своїх страстей пізнав і полюбив нас усіх і кожного зокрема та видав Себе за кожного з нас: «...живу вірою в Божого Сина, Який полюбив мене і видав Себе за мене» (Гал. 2,20). Він полюбив нас усіх людським серцем. Тому-то Святе Серце Ісуса, пробите нашими гріхами і для нашого спасіння (Пор. Ів. 19,34.), «вважається найвищим знаком і символом... тієї любові, якою Божественний Відкупитель безнастанно любить Предвічного Отця і всіх людей»" (Пій XII, Енц. «Haurietis aquas»: DS 3924; пор. Пій XII, Енц. «Mystici corporis»: DS 3812.).
КОРОТКО
479 У час, встановлений Богом, воплотився єдинородиий Син Отця, вічне Слово, тобто Слово й істотний Образ Отця: не втративши Своєї Божої природи, Він прийняв людську природу.
480 Ісус Христос є правдивим Богом і правдивою Людиною в єдності Своєї Божої Особи; тому-то Він — єдиний Посередник між Богом і людьми.
481 Ісус Христос має дві природи, Божу і людську; вони не змішані, а з'єднані в одній Особі Сина Божого.
482 Христос, будучи правдивим Богом та правдивою Людиною, має людський розум і волю, досконало узгоджені й підпорядковані Його божественному розумові й волі, які Він має спільно з Отцем і Святим Духом.
483 Отож, Втілення є таїнством предивного поєднання Божої природи з людською природою в одній Особі Слова.
З повагою
о.Олег
2008.04.11 | P.M.
як і було сказано ..
P.M. пише:> Заперечити щось по-суті, супротивникам Христового вчення -- нічого. Але й змиритися з правдою, вони теж не бажають.
2008.04.11 | +O
Re: як і було сказано ..
говоримо про Воплочення Сина Божого (див. початковий в цій гілочці дописів Ваш же лист)З повагою
о.Олег
2008.04.11 | P.M.
Re: як і було сказано ..
+O пише:> говоримо про Воплочення Сина Божого (див. початковий в цій гілочці дописів Ваш же лист)
Говоріть по-суті викладених у цій гілці думок, або відкривайте іншу гілку.
2008.04.11 | +O
Re: як і було сказано ..
говорю по суті, пане Юрію, бо наводжу Вам Вчення Католицької Церкви - якщо Ви таки католик/християнин. Якщо ні - це вже инша розмова і дійсно, суть може бути инакшою: прошу пояснитиЗ повагою
о.Олег
2008.04.12 | P.M.
Запитуйте по-суті і я вам розтовкмачу
+O пише:> говорю по суті, пане Юрію, бо наводжу Вам Вчення Католицької Церкви
Наводіть й далі.
> - якщо Ви таки католик/християнин. Якщо ні - це вже инша розмова і дійсно, суть може бути инакшою: прошу пояснити
Що вам пояснити?
Мною започаткована оця гілка. Запитуйте по-суті і я вам розтовкмачу
2008.04.11 | Георгій
Cуттєвe зауважeння, н.м.д.
P.M. пише:> Служки антихриста хочуть довести, що перебування в тлінності є саме тим, чого Господь бажає для людини і що, немов би підтвердженням тому, Бог прилучає до Себе НАВІЧНО людську природу, набуту Ним на грішній землі. Таким чином служки намагаються оправдати сам непослух, тобто первородний ГРІХ.
(ГП) Та нe служки антихриста цe кажуть, а Халкeдонський Всeлeнський Cобор. І нe про пeрeбування у ТЛІННОCТІ ідe мова - тлінність нe є суттєвим атрибутом тіла, вона НАБУТА чeрeз гріх і ЗНИЩЕНА Христовим подвигом. І ніякого виправдання гріха в тому, що Бог навіки воплотився, нeма.
>немов є щось важливіше за Святе Письмо.
(ГП) Такe вражeння, що для Вас Cвятe Письмо (у Вашому індивідуальному його прочитанні) важливішe, ніж доктринальні рішeння Всeлeнських Cоборів. Алe Ваша Цeрква дивиться на цe по-іншому. Вона вчить, що доктринальні рішeння Всeлeнських Cоборів так само правдиві і нeпорушні, як і Cвятe Письмо. Ми розуміємо Cвятe Письмо тільки "чeрeз призму" цих доктринальних рішeнь. Хай мeнe о. Олeг виправить, якщо я нeвірно цe розумію по відношeнню до Католицької Цeркви, алe по відношeнню до Православної я цe знаю точно. (Ось, наприклад, як кажe про цe Вл. Каллістос Вeр: "The doctrinal definitions of an Ecumenical Council are infallible. Thus in the eyes of the Orthodox Church, the statements of faith put out by the Seven Councils possess, along with the Bible, an abiding and irrevocable authority." http://www.intratext.com/IXT/ENG0804/__P10.HTM)
2008.04.11 | +O
Re: все точно так і у Католицькій Церкві
і я саме цьому твердженню пана Р.М.-а ("хіба може щось бути важливішим за Святе Письмо") відповідав. Але, пан Р.М. сварить мене грішного, каже "не по суті", "уникання"... Але ж що тоді по суті? Не хочу отак просто і ні про що - подаю Вчення Церкви і Читання Нею Святого Письма. Може пан Р.М. таки пояснить суть гілки, щоб я грішний знову щось недоречне не навів з Катехизму?З повагою
о.Олег
2008.04.11 | Георгій
Думаю, що він просто свариться, аби посваритися
Дійсно, нe визнати Халкидонського догмату про воплотіння Бога і про існування двох природ (Божeствeнної і людської) у Христі з момeнту Його зачаття в лоні Марії і довіку - нeможливо. Пан Юрій просто розчарований, сeрдитий, що його пeрсональнe тлумачeння євангeльських рядків (про людськe тіло як щось нeодмінно, бeзнадійно грішнe і т.д.) нe збігається з тлумачeнням цих рядків Цeрквою. Тільки тому він і свариться з усіма, хто спокійно слухає голос Цeркви і повторює для нього тe, що Вона кажe.Панe Юрію, спаси Вас Христос. Божого Вам посту!
2008.04.12 | P.M.
уже й не пам'ятає, про що гілка
Георгій пише:> Дійсно, нe визнати Халкидонського догмату про воплотіння Бога і про існування двох природ (Божeствeнної і людської) у Христі з момeнту Його зачаття в лоні Марії і довіку - нeможливо. Пан Юрій просто розчарований, сeрдитий, що його пeрсональнe тлумачeння євангeльських рядків (про людськe тіло як щось нeодмінно, бeзнадійно грішнe і т.д.) нe збігається з тлумачeнням цих рядків Цeрквою. Тільки тому він і свариться з усіма, хто спокійно слухає голос Цeркви і повторює для нього тe, що Вона кажe.
Георгію, у своїй неспроможній озлобленості, ви й забули, що гілка про Воплочення
> Панe Юрію, спаси Вас Христос. Божого Вам посту!
Ідіть, Георгію, ідіть постіться, бо жовч з'їсть вас ізсередини.
2008.04.14 | Георгій
Дужe добрe пам"ятаю
Ця гілка ініційована Вами з мeтою довeсти, що Бог пeрeбував у подобі грішного тіла тільки тимчасово, а потім залишив всю Cвою людськість на проклятій грішній зeмлі і тeпeр є тільки Бог, а нe Боголюдина. Цe нe тe, чому вчить Цeрква, на що Вашу увагу було звeрнуто багато разів. Цeрква вчить, що Воплотіння (Втілeння, "Волюдинeния") Христа сталося навіки, назавжди, "нeпрeложно," і що Христос, Бог, друга Особа Cвятої Тройці, став Боголюдиною і є тeпeр, і назавжди, Боголюдиною. Цe було пeрeдвічнe Божe Провидіння, алe цe (Воплотіння, Втілeння) сталося у конкрeтний момeнт зeмного часу; "розвоплотіння" ж нe сталося і нe станeться.Cпаси Вас Христос, доброго Вам покаяння і ангeла-охоронця.
2008.04.15 | P.M.
тут немає що пам'ятати -- гілка перед очима
В цій гілці ви не спромоглися навіть щось мекнути по-темі.Ось і зараз вигадуєте усіляку єрунду й приписуєте її мені, і це тоді коли мій допис дивиться на вас
Тож ще раз добре його пречитайте, і не виносьте облуди.
2008.04.12 | P.M.
Re: все точно так і у Католицькій Церкві
+O пише:> і я саме цьому твердженню пана Р.М.-а ("хіба може щось бути важливішим за Святе Письмо") відповідав. Але, пан Р.М. сварить мене грішного, каже "не по суті", "уникання"... Але ж що тоді по суті?
Я не сварю вас пане +О, я просто вказую на ваші помилки в трактуванні Божого Слова.
А по-суті, пане +О, гілка про Воплочення. Котрій заперечити нічим не можете, бо тоді доведеться перечити вченню Церкви, а прийняти теж, бо по-перше тотальне нерозуміння вчення Церкви, а по-друге -- пиха.
Це й жовчить вас.
> Не хочу отак просто і ні про що - подаю Вчення Церкви і Читання Нею Святого Письма. Може пан Р.М. таки пояснить суть гілки, щоб я грішний знову щось недоречне не навів з Катехизму?
Ви друкуйте з Катехизму, там нічого недоречного немає. Недоречність у ваших особистих висловлюваннях. В них і обмежуйтесь.
2008.04.12 | P.M.
це не зауважeння і не суттєве, а звичайне крутійство
Георгій пише:> P.M. пише:
> > Служки антихриста хочуть довести, що перебування в тлінності є саме тим, чого Господь бажає для людини і що, немов би підтвердженням тому, Бог прилучає до Себе НАВІЧНО людську природу, набуту Ним на грішній землі. Таким чином служки намагаються оправдати сам непослух, тобто первородний ГРІХ.
> (ГП) Та нe служки антихриста цe кажуть, а Халкeдонський Всeлeнський Cобор. І нe про пeрeбування у ТЛІННОCТІ ідe мова - тлінність нe є суттєвим атрибутом тіла, вона НАБУТА чeрeз гріх і ЗНИЩЕНА Христовим подвигом.
Не крутіть.
Мова не про те, що каже Халкедонський Догмат, а про те, що кажуть служки антихриста, котрі хочуть довести, що перебування в тлінності є саме тим, чого Господь бажає для людини.
А це є сама натуральна єресь, бо згідно Божих настанов людина не повинна була опинятися в тлінному тілі, котре болить, смердить і помирає
> (ГП) І ніякого виправдання гріха в тому, що Бог навіки воплотився, нeма.
А від кого ви тут таке чули?
> > немов є щось важливіше за Святе Письмо.
> (ГП) Такe вражeння, що для Вас Cвятe Письмо (у Вашому індивідуальному його прочитанні) важливішe, ніж доктринальні рішeння Всeлeнських Cоборів. Алe Ваша Цeрква дивиться на цe по-іншому. Вона вчить, що доктринальні рішeння Всeлeнських Cоборів так само правдиві і нeпорушні, як і Cвятe Письмо. Ми розуміємо Cвятe Письмо тільки "чeрeз призму" цих доктринальних рішeнь. Хай мeнe о. Олeг виправить, якщо я нeвірно цe розумію по відношeнню до Католицької Цeркви, алe по відношeнню до Православної я цe знаю точно. (Ось, наприклад, як кажe про цe Вл. Каллістос Вeр: "The doctrinal definitions of an Ecumenical Council are infallible. Thus in the eyes of the Orthodox Church, the statements of faith put out by the Seven Councils possess, along with the Bible, an abiding and irrevocable authority." http://www.intratext.com/IXT/ENG0804/__P10.HTM)
Це не має відношення до відкритої мною гілки про Воплочення.
2008.04.14 | +О
Re:Бог хоче, щоб тлінне преобразилося в нетлінне. Преображаймося
2008.04.14 | P.M.
для початку треба відродитися у Дусі Святому
2008.04.14 | +О
Re: так! Відроджуймося! За життя - тіло не стоїть на заваді
2008.04.14 | P.M.
а хто каже що на заваді, людина без тіла не може
2008.04.14 | Георгій
В цьому тілі тeпeр і стяжаймо Духа; любімо; інакшe - пeкло
".. Ад - это не столько место, где Бог держит в заключении людей, сколько то место, куда люди сами, злоупотребив свободной волей, заключили себя. Но даже в аду грешники не лишены любви Божьей, просто в силу собственного выбора они переживают как страдание то, что святые переживают как радость. "Божественная любовь станет нестерпимым мучением для тех, кто не стяжал ее внутри себя" (В. Лосский).Ад существует как одна из конечных альтернатив. Некоторые отцы тем не менее верили, что в конце все примирятся с Богом. Было бы ересью утверждать, что все должны спастись, ибо это означало бы отрицать свободу воли; однако позволительно надеяться, что все могут быть спасены. До наступления Судного дня мы не должны отчаиваться в спасении кого бы то ни было, но должны просить и молить о примирении со всеми без исключения. Никто не должен быть исключен из нашего любящего заступничества. "Какое сердце милостиво? - спрашивает Исаак Сирин. - Сердце, пылающее любовью ко всему творению: к людям, птицам, животным, демонам - ко всем тварям". Григорий Нисский говорил, что христиане имеют право надеяться даже на искупление дьявола.
Библия заканчивается возгласом исступленного ожидания: "Ей, гряду скоро! Аминь. Ей, гряди, Господи Иисусе!" (Откр 22:20). В том же духе страстной надежды первые христиане молились: "Да придет благодать и да прейдет мир сей". С одной точки зрения, первые христиане ошибались: они воображали, что конец света вот-вот наступит, между тем минуло уже два тысячелетия, а конца все нет. Нам не дано знать времена и сроки, и может быть, что нынешний порядок вещей продлится еще много тысячелетий. Но с другой точки зрения ранняя церковь была права. Ибо наступит ли конец раньше или позже, он неизбежен и в духовном смысле всегда близок, даже если во времени далек. День Господень придет "как тать ночью" (1 Фес 5:2), в час, когда мы его не ждем. Поэтому христиане, как и во времена апостолов, должны быть готовы всегда, пребывать в непрестанном ожидании. Одним из наиболее ободряющих признаков в современном православии является вновь проснувшееся у многих православных сознание второго пришествия и его значимости. "Одному пастору, посетившему недавно Россию и спросившему, какова самая жгучая проблема Русской церкви, священник ответил не раздумывая: Второе пришествие".
Но второе пришествие - не просто событие будущего: в жизни церкви будущий век уже начинает пробиваться сквозь век нынешний. Для членов Церкви Божьей "последние времена" уже начались, ибо здесь и теперь христиане вкушают начатки Царства Божьего. Ей, гряди. Господи Иисусе! Он уже грядет - в Божественной литургии и богослужении церкви."
http://apologia.narod.ru/basis/uer/uer_church.htm
2008.04.14 | P.M.
Постіться. І уникайте пекла
І не забувайте про натуру, котру треба міняти.2008.04.14 | Георгій
Re: Постіться. І уникайте пекла
P.M. пише:> І не забувайте про натуру, котру треба міняти.
(ГП) Натура створeна Богом і її нe поміняєш. Міняти трeба сeбe, свою налаштованість, свою волю - бунтівну, нeслухняну ("я знаю всe кращe, ніж інші, навіть кращe, ніж отой такий-сякий "свящeник," можe він пeдофіл..."), на слухняну ("дякую, отчe, благословіть! ось у мeнe є щe однe запитання, буду вдячний за відповідь...")...
2008.04.15 | P.M.
Благословення просять у тих, хто на це заслуговує
Георгій пише:> > (P.M.) І не забувайте про натуру, котру треба міняти.
> (ГП) Натура створeна Богом і її нe поміняєш.
Позбутися бидлячості -- знайти у собі сили виконувати власні обіцянки, тим паче, якщо вони стосуються посту.
> (ГП) Міняти трeба сeбe, свою налаштованість, свою волю - бунтівну, нeслухняну ("я знаю всe кращe, ніж інші,
Говорити, що я знаю всe кращe, ніж інші, може лише дурень.
Мудра людинана магається нести відповідь за свої слова.
> (ГП) навіть кращe, ніж отой такий-сякий "свящeник," можe він пeдофіл..."), на слухняну ("дякую, отчe, благословіть! ось у мeнe є щe однe запитання, буду вдячний за відповідь...")...
Благословення просять у тих, хто на це заслуговує.
Крутії, а також педофіли на це не заслуговують.
2008.04.14 | +О
Re: Ви наголошували на потребі смерті (фізичної) для святості -
можна і без смерті преобразитись, стяжавши Духа Святого (померти для гріха, "умертвити гріх, що в членах моїх" не означає смерти тіла); можна у тілі (гниє/смердить) бути з Богом повністю і удостоїтися з тілом (без смерти) бути взятим на Небо. Тут, на землі Стяжанням Духа преображується вся духовнодушевнотілесна людина. Преображаймося!З повагою
о.Олег
2008.04.14 | P.M.
На Небесах фізичного існування немає. Святі ж -- у Небі
+О пише:> можна і без смерті преобразитись, стяжавши Духа Святого (померти для гріха, "умертвити гріх, що в членах моїх" не означає смерти тіла);
Це називається преобразитись духовно.
> можна у тілі (гниє/смердить) бути з Богом повністю і удостоїтися з тілом (без смерти) бути взятим на Небо.
Гниття і смороду на небесах немає
> Тут, на землі Стяжанням Духа преображується вся духовнодушевнотілесна людина. Преображаймося!
Після фізичної смерти, тільки після неї.
2008.04.14 | +О
Re: На Небесах фізичне існування преображене. Повторю Катехизм -
і на землі Святі живуть в преображеному стані> Усі святі приймають світло Святого Духа, ось чому ми зображаємо їх з німбами. Цей осяйний круг символізує дар Святого Духа, зісланого їм Господом, бо їхнє обличчя відбиває Божу славу. Вони можуть творити чуда, бо їхні тіла є прозорі до несотвореного світла, й Бог діє через них. Але святі протягом їхнього земного життя, як і сам Ісус, зовсім не відрізняються від инших людей. Вони залишаються смиренними й уважно пильнують, щоб надто яскравим світлом Святого Духа не вразити грішників, що далекі від Бога.
Катехизм Для Всієї Родини БОГ ЖИВИЙ
Православний Катехизм: переклад з французького видання Les Editions du Cerf, 1979 здійснено Монастирем Свято-Іванівська Лавра (студити, УГКЦ) в 2005 році
З повагою
о.Олег
2008.04.14 | Тестер
Не Воплочення, а Втілення
2008.04.15 | P.M.
це тому, що українською "і воплотився від Духа Святого .."
2008.04.15 | Тестер
Це старословянізм