(P) Шана чи наруга? (/)
06/03/2008 | Георгій
ШАНА ЧИ НАРУГА?
Чому мощі розділяють і як до цього ставитись
Запитання
Навіщо роздроблюють мощі на часточки для поклоніння вірним? Чи не є це наругою над спочилим тілом святого чи святої?
Відповідає протоієрей Михайло Бучак
На престолі кожного православного храму є так званий антимінс – освячене архієреєм чотирикутне полотно (за розмірами подібне до жіночої хустки) зі вшитою в нього частинкою нетлінних мощей святого. Найдавніші писемні свідчення про використання антимінсів належать до VIII століття. Проте, згідно з переказами, вони використовувалися ще в перші віки Християнства, коли віруючі відправляли Богослужіння на домовинах святих мучеників, вкриваючи їх полотном. У добу гонінь на християн виникала потреба в пересувних підставках для відправ. З цією метою почали використовувати невеличкі виткані плати, до яких прикріплювали крихітні шматочки мощей. Поступово це нововведення стало обов’язковим, а VII Вселенський Собор 787 року взагалі заборонив відкривати християнські храми «без покладення тілес святих», що означало офіційне закріплення старовинної традиції використання антимінсів. Слід додати, що в цей час відбувалося навернення у Християнство багатьох європейських народів (моравів, болгар, сербів та ін.). При обладнанні нових церков просто не вистачало цілих мощей або не завжди зручно було пересилати їх на великі відстані. Тому поширився звичай освячувати віддалені храми за допомогою своєрідного замінника – шовкового чи полотняного шматка матерії, на якому вказувалося, коли, ким, де і для якого храму виготовлено й освячено цей переносний престіл (слово «антимінс» так і перекладається з грецької: «замість престолу»).
Чи не є святотатством (тобто зневагою, оскверненням) підняття останків мучеників із могил, а також розділення мощей для покладення у християнських храмах, і не тільки в антимінсах?
Святотатство – тяжкий гріх. Але підняття тіл мучеників не для зневаги і наруги, а для їх розділення і поширення серед церковних спільнот з метою прославлення – не може бути їх оскверненням.
Бажаєте одержати відповідь православного богослова на Ваші запитання? Надсилайте їх до редакції на адресу 43025, Луцьк, Градний узвіз, 1 або телефонуйте - (0332) 72-21-82
Волин. єпарх. відом.– 2008.– № 05 (42)
http://www.pravoslavja.lutsk.ua/vev/stattja?newsid=797
Чому мощі розділяють і як до цього ставитись
Запитання
Навіщо роздроблюють мощі на часточки для поклоніння вірним? Чи не є це наругою над спочилим тілом святого чи святої?
Відповідає протоієрей Михайло Бучак
На престолі кожного православного храму є так званий антимінс – освячене архієреєм чотирикутне полотно (за розмірами подібне до жіночої хустки) зі вшитою в нього частинкою нетлінних мощей святого. Найдавніші писемні свідчення про використання антимінсів належать до VIII століття. Проте, згідно з переказами, вони використовувалися ще в перші віки Християнства, коли віруючі відправляли Богослужіння на домовинах святих мучеників, вкриваючи їх полотном. У добу гонінь на християн виникала потреба в пересувних підставках для відправ. З цією метою почали використовувати невеличкі виткані плати, до яких прикріплювали крихітні шматочки мощей. Поступово це нововведення стало обов’язковим, а VII Вселенський Собор 787 року взагалі заборонив відкривати християнські храми «без покладення тілес святих», що означало офіційне закріплення старовинної традиції використання антимінсів. Слід додати, що в цей час відбувалося навернення у Християнство багатьох європейських народів (моравів, болгар, сербів та ін.). При обладнанні нових церков просто не вистачало цілих мощей або не завжди зручно було пересилати їх на великі відстані. Тому поширився звичай освячувати віддалені храми за допомогою своєрідного замінника – шовкового чи полотняного шматка матерії, на якому вказувалося, коли, ким, де і для якого храму виготовлено й освячено цей переносний престіл (слово «антимінс» так і перекладається з грецької: «замість престолу»).
Чи не є святотатством (тобто зневагою, оскверненням) підняття останків мучеників із могил, а також розділення мощей для покладення у християнських храмах, і не тільки в антимінсах?
Святотатство – тяжкий гріх. Але підняття тіл мучеників не для зневаги і наруги, а для їх розділення і поширення серед церковних спільнот з метою прославлення – не може бути їх оскверненням.
Бажаєте одержати відповідь православного богослова на Ваші запитання? Надсилайте їх до редакції на адресу 43025, Луцьк, Градний узвіз, 1 або телефонуйте - (0332) 72-21-82
Волин. єпарх. відом.– 2008.– № 05 (42)
http://www.pravoslavja.lutsk.ua/vev/stattja?newsid=797