Готуємося до зимових свят: "миколайчик"
12/06/2008 | Киянка
Зимові свята ми пам’ятаємо з дитинства як, напевно, найбільш затишні, домашні. Не в усіх в родинах святкували релігійні свята, але була зимова казка теплих вечорів, коли бабуся й мама готують – і так запаморочливо-духмяно пахне!, коли можна цьому повчитися, знямати тепленький пиріжок прямо з пічки, послухати щось особливо сокровенне, помріяти про щось очікуване, коли за вікном танцюють сніжинки…
Ми виросли, за вікном порідшали сніжинки, купити можна які завгодно смаколики, та й бабусі рідше живуть з нами… Але від нас залежить не втратити казку, втілити її в інших формах, передати дітям та збагатити її разом з ними. Рідний дух, родові традиції, родинні перекази найкраще продовжуються у співтворчості – нашої з нашими дітьми. Приготування до свята тут може бути не менш вагомим та цікавим, ніж воно саме. Наприклад, замість штовхатися з дітьми в супермаркетах, купуючи солодощі, краще зробити їх самим – всією родиною, хоча б із святкової нагоди порозкошувати родовим рецептом, вчинити спокусливий аромат свята вдома, разом сотворити нові смачні прикраси на родинний кулінарний шедевр.
Перше зимове свято – святого Миколи, якого тепер очікують багато дітлахів, тож можна скористатися старокиївським рецептом «миколайчика» (швидкий, адаптований до сучасних технологій та продуктів, простий, доступний для дитячих рук, а смакує й дорослим, як у дитинстві)
Для виготовлення потрібні: мікрохвильовка, скляна для неї посудина (або керамічна) середнього розміру. Продукти: півбатону або іншого білого хліба (по два шматка на людину), яйця (по одному чи два, якщо невеликі, на людину), цукати (горстка на людину), яблука або/і груши (по половинці на людину), горішки арахіс або грецькі (горстка на людину), корицю на кінчику ножа, мед - по столовій ложці на людину, пару ложок столових олії, цукрова пудра або кокосова стружка.
Приготування:
1. кусні хліба порізати кубиками біля 1 см, покласти в посудину, туди ж покласти цукати (можна кольорові, некрупні), нарізані невеликими дольками яблука/груші, горішки. Трохи цукатів/дольок/горішків залишити для прикрашення готового миколайчика.
2. туди ж розбити яйця, ретельно розмішати все з медом та олією, додати корицю.
3. поставити в мікрохвильовку на 5 хв. (якщо посудина більша - то на 8-10 хв.) на негрільовий сильний режим, готовність перевіряється так: виделкою подивитися, чи пропеклися яйця в середині - миколайчик має бути суцільний, як от бісквіт в торті.
4. вийняти, прикрасити зверху цукатами, дольками фруктів, горішками, можна ще полити медом, присипати цукровою пудрою або кокосовою стружкою.
Такий готовий «миколайчик» виглядає як рум’яне сонечко зі сніжинковими візерунками, легко ріжеться на порції прямо в посудині, або порції вибираються великою металевою ложкою.
В старому Києві виготовляли «Миколайчик» трохи довше - в пічці у мисках, прикрашали цукатами із знаменитого київського «сухого» варення. Ще в нього запікали різні сюрпризи (монетки, каблучки, фігурки), по ним гадали, що кому буде.
Хай всім вистачає мудрості, терпіння, натхнення організовуватися на спільну родинну творчість, хай Вам буде тепло й затишно з Вашими дітьми, у Ваших родинах. Добра і щастя всім добрим людям!
Ми виросли, за вікном порідшали сніжинки, купити можна які завгодно смаколики, та й бабусі рідше живуть з нами… Але від нас залежить не втратити казку, втілити її в інших формах, передати дітям та збагатити її разом з ними. Рідний дух, родові традиції, родинні перекази найкраще продовжуються у співтворчості – нашої з нашими дітьми. Приготування до свята тут може бути не менш вагомим та цікавим, ніж воно саме. Наприклад, замість штовхатися з дітьми в супермаркетах, купуючи солодощі, краще зробити їх самим – всією родиною, хоча б із святкової нагоди порозкошувати родовим рецептом, вчинити спокусливий аромат свята вдома, разом сотворити нові смачні прикраси на родинний кулінарний шедевр.
Перше зимове свято – святого Миколи, якого тепер очікують багато дітлахів, тож можна скористатися старокиївським рецептом «миколайчика» (швидкий, адаптований до сучасних технологій та продуктів, простий, доступний для дитячих рук, а смакує й дорослим, як у дитинстві)
Для виготовлення потрібні: мікрохвильовка, скляна для неї посудина (або керамічна) середнього розміру. Продукти: півбатону або іншого білого хліба (по два шматка на людину), яйця (по одному чи два, якщо невеликі, на людину), цукати (горстка на людину), яблука або/і груши (по половинці на людину), горішки арахіс або грецькі (горстка на людину), корицю на кінчику ножа, мед - по столовій ложці на людину, пару ложок столових олії, цукрова пудра або кокосова стружка.
Приготування:
1. кусні хліба порізати кубиками біля 1 см, покласти в посудину, туди ж покласти цукати (можна кольорові, некрупні), нарізані невеликими дольками яблука/груші, горішки. Трохи цукатів/дольок/горішків залишити для прикрашення готового миколайчика.
2. туди ж розбити яйця, ретельно розмішати все з медом та олією, додати корицю.
3. поставити в мікрохвильовку на 5 хв. (якщо посудина більша - то на 8-10 хв.) на негрільовий сильний режим, готовність перевіряється так: виделкою подивитися, чи пропеклися яйця в середині - миколайчик має бути суцільний, як от бісквіт в торті.
4. вийняти, прикрасити зверху цукатами, дольками фруктів, горішками, можна ще полити медом, присипати цукровою пудрою або кокосовою стружкою.
Такий готовий «миколайчик» виглядає як рум’яне сонечко зі сніжинковими візерунками, легко ріжеться на порції прямо в посудині, або порції вибираються великою металевою ложкою.
В старому Києві виготовляли «Миколайчик» трохи довше - в пічці у мисках, прикрашали цукатами із знаменитого київського «сухого» варення. Ще в нього запікали різні сюрпризи (монетки, каблучки, фігурки), по ним гадали, що кому буде.
Хай всім вистачає мудрості, терпіння, натхнення організовуватися на спільну родинну творчість, хай Вам буде тепло й затишно з Вашими дітьми, у Ваших родинах. Добра і щастя всім добрим людям!
Відповіді
2008.12.06 | Георгій
Вітаю всіх "новокалeндарних!"
Пані Ольго, моя православна юрисдикція (Грeцька Православна Архієцeзія у США) тeж "новокалeндарна," і в нас св. Миколая сьогодні.Дякую за гарні картинки!
2008.12.06 | Киянка
То ми всю Вашу родину вітаємо!
Й бажаємо, щоб у слушний2008.12.07 | Георгій
Дякую. Ми, власнe, тільки-що говорили про цe...
Нaші молоді кажуть, що обов"язково матимуть ДІТЕЙ (причому в множині)!!! Поки що нe кажуть, КОЛИ, алe бажання є в обох...Дужe хочу онучкiв...
2008.12.07 | Киянка
Ну, дай, Боже...
2008.12.07 | Георгій
До рeчі... Яйця - цe хіба піснe?
Пані Ольго, цe нe критика Ваших "миколайчиків," а просто запитання... У грeків-православних тeпeр досить суворий піст - ну нe зовсім такий суворий, як Вeликий піст, алe всe-таки - ЯЙЦЯ???2008.12.07 | Киянка
Це - старокиївський рецепт
який я лише "переклала" в мікрохвильовкуАвтентичний Київ має особливу культуру, в т.ч. й харчову - щедру, але доцільну; без надмірного аскетизму, але й без купецьких разгуляїв. Знаю також, що б передріздвяний період (здається, то не стосувалося передвеликоднього посту) в неділю могли в цілком порядних родинах і келишок червоного вина, й пуншик зробити.
Варто брати до уваги, що раціон міщан формувався століттями здавна, а в Києві жили ще з княжих часів і католики, які часто ріднилися з киянами, і потім - протестанти; а в них з постами, як Ви знаєте, інакше. Та й православні кияни не відрізнялися буквоїдством в піст, та особливим розпещенням після нього
2008.12.07 | Георгій
Дякую, зрозумів
В амeриканських імігрантів-грeків пeрeдріздвяний піст тeж нe особливо суворий - хіба що тільки останні кілька днів суворі, дeсь з 18 до 24 грудня. А так - в суботу і нeділю дозволяється вино і оливкова олія, а в пoнeділок, вівторок і чeтвeр можна їсти рибу. Вино і олива дозволeні також 5 грудня (Cв. Cави), 12 грудня (Cв. Cпиридона), і 17 грудня (дeнь Трьох Cвятих Юнаків з книги Даниїла). Протe м"ясо, молочні продукти і яйця грeки всe-таки в Пилипівку нe споживають, навіть у вихідні.2008.12.07 | Киянка
Набір продуктів залежить
- в піст та не в піст - від місцевості (варто враховувати, коли він складався, які були умови та можливості зберігання та певного діставання харчів, тощо).І в чималому місті колись тримали курей
Крім того, варто врахувати, що миколайчики - то була страва для дітей
2008.12.08 | Георгій
Згодeн, маєтe слушність!
Дійсно, цe тeпeр у всяких супeрмаркeтах будь-які продукти є завжди, а в старі часи було зовсім нe так...Щодо дітeй, мій свящeник і Вeб-сайти Грeцької Архідієцeзії CША кажуть, що дітeй можна поступово привчати до посту дeсь вжe з трьохрічного віку. Алe цe дужe індивідуально. І потім, значно важливішe, мабуть, пояснити дитині, ЧОМУ ми постимо (вчимося відкладати своє задоволeння, і тим самим вчимося любити інших). У грeцьких родинах часто буває так, що коли свящeник питає дитину, а чому сьогодні нe можна їсти м"ясо, вона кажe - тому що моя "йяйя" (бабуся) нe дозволяє.
2008.12.08 | Киянка
Мені подобається з нашого літопису минулих літ
"Аще хто що їсть, чи п"є, чи робить - аби во славу Божу!" - якщо це насправді так...2008.12.08 | Георгій
Ось хорошe пояснeння посту дітeй в родині (/)
Цe з вeликої книги Софії Куломзиної "Наша Цeрква і наші діти" (http://www.wco.ru/biblio/books/kulomz1/Main.htm). Навeду повністю один нeвeличкий уривок, дe, н.м.д., добрe сказано про дітeй і пости:"... поститься — значит на некоторое время, перед великими праздниками, воздерживаться от некоторых видов пищи и вести более собранный, сосредоточенный образ жизни. Поститься — значит освобождать себя от еды и удовольствий, рабами которых мы становимся. Мы хотим освободить себя от этого рабства, чтобы обрести жизнь с Богом, жизнь в Боге, и мы верим, что жизнь в Боге даст нам большую радость, большее счастье. Поститься — значит укреплять силы в борьбе со слабостями, подчинять вкусы и желания воле, стать хорошим хозяином собственного душевного хозяйства.
Нам, родителям, важно помнить — никакие воспитательные меры, как бы мы ни старались, не дадут гарантий, что наши дети вырастут хорошими и умными, такими, как нам бы хотелось, что они будут счастливы и благополучны в жизни. Мы стараемся вкладывать в души детей христианские семена понятий, чувств, мыслей, настроений. Мы стараемся взращивать эти семена. Но воспримут ли дети их, разовьются ли в них эти чувства и мысли, этого мы не знаем. Каждый человек живет и шествует своим путем.
Как объяснять детям, что значит поститься? Вот примерная схема понятного детям «богословия» поста:
1. Главное в жизни — это любить Бога и ближних.
2. Любить не всегда легко. Часто это требует усилий и труда. Для того, чтобы любить, надо быть сильным. Важно стать хозяином самого себя. Часто мы хотим быть хорошими, а делаем плохое, хотим удержаться от злого, но не можем. Сил не хватает.
З. Как можно развивать свои силы? Надо упражняться, как это делают спортсмены и атлеты. Церковь учит нас поститься, тренировать свои силы. Церковь учит время от времени отказываться от чего-нибудь, что нравится: вкусной еды или каких-нибудь удовольствий. Это и называется постом.
В семейной жизни пост воспринимается детьми в первую очередь на примере родителей. Родители отказываются на время поста от курения или каких-либо увеселений. Дети замечают разницу в том, что едят за семейным столом. Если нет общего семейного уклада, то верующий отец или верующая мать могут поговорить с детьми о какой-нибудь форме личного, незаметного для других поста: отказаться на время поста от конфет или сладостей, ограничить время у телевизора. Пост заключается не только в небольших лишениях. Важно усилить молитву, чаще ходить в храм. Если дома есть Евангелие, читать его с детьми. Есть и некоторые домашние работы, которые связаны с постом: убрать и вычистить комнаты или дом перед праздниками, привести в порядок хозяйство, предоставив детям возможность участвовать в уборке. В каждой семье найдутся какие-нибудь добрые дела — кого-то навестить, кому-нибудь написать, оказать какую-то помощь. Часто эти дела откладываются из месяца в месяц. Постом можно осуществлять эти благие намерения.
Церковный опыт предостерегает нас от некоторых опасностей поста. Эти опасности существуют и для детей. Первая — это «хвастаться» постом, поститься «напоказ». Существует опасность суеверного отношения к посту — не стоит придавать слишком большого значения мелочам: «Я съел, а это было не постное!» Мы можем вновь побеседовать с детьми о подлинном смысле поста. Конечно, не стоит позволять детям соблюдать пост, если он приносит вред их здоровью. Опытные священники говорили мне, что, приучая детей поститься, важно помнить два правила: 1) чтобы способствовать развитию детской духовной жизни, пост должен быть добровольным — сознательным усилием самого ребенка; 2) приучать поститься надо постепенно, начиная от того уровня духовного развития, на котором ребенок находится. «Лестница поста» в духовном опыте Православной Церкви не имеет конца. Никто никогда не может сказать, что он соблюдает все предписания поста, никто не может себя считать великим постником. Но если мы, родители, сумеем привить ребенку опыт того, что не всегда надо делать то, что хочется, что можно удерживать свои желания, чтобы стать лучше ради Бога и Божьей правды, мы сделаем большое дело.
Пост не означает уныния, пост — это труд, но труд радостный. На утрени, на первой неделе Великого поста, мы слышим в храме молитву: «Постимся постом приятным, угодным Господу. Истинный пост есть отчуждение от зла, воздержание языка, отказ от гнева, освобождение от дурных чувств, от излишней болтливости, от лжи...»"
2008.12.09 | Киянка
Дякую!
Шкода, що можливості відмовитися та додатково щось зробити для частини дітей о"єктивно обмежені. Хай Господь оцінює, чи є і яким гріхом впровадження сучасної 12-річної програми, але для сумлінного школяря це є суцільна зайнятість, а якщо він ще чимось (корисним) займається, наприклад, ходить на катехезу та в недільну школу, відвідує якусь секцію чи гурток - то часу й так катастрофічно не вистачає. Совісливіший відмовиться від цукерок, віддасть їх комусь. Але втрачається дуже суттєве - повсякденне спілкування, участь в житті інших, насамперед, рідних людей (так є в багатьох родинах, де діти справді вчаться). Це я до того, що багато церковних практик потребує перегляду, треба придумувати щось, що компенсуватиме неприродню кожноденну ситуацію2008.12.09 | Георгій
А я Вам дякую
Мені здається, Церкві - всій - не обов"язково міняти свої правила "ортопраксії," правильного життя. У Православної Церкви взагалі дуже мало таких "одних на всіх" правил і настанов. Людина завжди унікальна, обставини її життя завжди теж унікальні, неповторні; тому всі правила можна застосувати до певної людини тільки "у певній мірі." Православна Церква має не стільки догматично-юридичний, скільки суто "пастирський" підхід до ортопраксії. Загальні правила є; старайся виконувати їх, наскільки можеш; коли маєш сумніви і запитання, іди до священика - він пояснить, допоможе, порадить, утішить, поправить якісь "вивихи," і т.д.2008.12.10 | Георгій
Ось тут багато інформації на кулінарні тeми
http://mamajeva-sloboda.ua/publ.php?category=372008.12.30 | Георгій
Гумор на цю тeму (відeо)
http://www.youtube.com/watch?v=6sP0yDQ4hGM&feature=related