Версії щодо необхідності хрещення Руси, та як то відбувалося
01/19/2009 | xantim
Читав Грушевського, читав Огієнка. Читав багато версій, що гуляють в інтернеті.
Понад усе, що не піддається ніякому осмисленню - це як можна когось змусити змінити віру?
Віра виникає у сконфуженої, наділеної розумом істоти. Це її погляди, які пояснюють життєві цикли на Землі, дають бодай-якісь пояснення щодо законів Природи, відповідають на головні питання: звідки я взявся, як вижити і що буде коли помру? Помирати нікому не хочеться, особливо у муках, тому людина і просить поради в того, хто її утворив, як їй краще прожити і аби і після смерті(було щось).
Те, що боги наказуали людям - навіть смерть (неважливо як та інформація передавалася) люди виконували без найменшого сумніву.
Спілкуання з богом було не так, як зараз - раз чи 2 на день, чи просто по вихїіднис, а щохвилини, щосекунди. Йде на полювання - просить аби вполювати. Йде до колодязя - дякує за воду. Зранку - аби без дощу, бо косити, навесні, коли зріє врожай - більше води з неба.
Врожаї та чорноземи в Україні завжи були гарні - тобто, бути невдоволеним богами, аби їх зректися - ніби-то, нема чого.
Он, навіть у країнах, де виживання було і є сущим адом (скелі близького сходу) - віру ніхто не міняє. Напроти, пошана і ступінь віри у бога просто зносять дах у середнього жителя Землі.
Це я до того, що зрада своїй вірі - це термінологічний нонсенс, бо вона сама і є результатом невіри у простоту устрою світу. Виходить, людина зраджкє сама собі? Цього не може бути. Зрадити можна ІНШУ живу істоту - нехай то навіть матір чи батько, але СЕБЕ - це НОНСЕНС. Як себе можна зрадити? Це те саме,що "перемогти себе". Хто ж тут переможець і хто переможений. Цього не може існувати.
Зрадити вірі може лише не дуже віруючий, але тоді це вже не віра. Аде у ті стародавні часи атеістів ще не було, як я і казав - людина щосекундно спілкувалая із богом/богами
Моє питання: що наобіцяв Володимир своїм жителям, аби вони зрадили своїх богів (вчинили нонсенс), свою віру?
Як можна людину, яка піде на смерть за бога, змусити змінити віру?
Понад усе, що не піддається ніякому осмисленню - це як можна когось змусити змінити віру?
Віра виникає у сконфуженої, наділеної розумом істоти. Це її погляди, які пояснюють життєві цикли на Землі, дають бодай-якісь пояснення щодо законів Природи, відповідають на головні питання: звідки я взявся, як вижити і що буде коли помру? Помирати нікому не хочеться, особливо у муках, тому людина і просить поради в того, хто її утворив, як їй краще прожити і аби і після смерті(було щось).
Те, що боги наказуали людям - навіть смерть (неважливо як та інформація передавалася) люди виконували без найменшого сумніву.
Спілкуання з богом було не так, як зараз - раз чи 2 на день, чи просто по вихїіднис, а щохвилини, щосекунди. Йде на полювання - просить аби вполювати. Йде до колодязя - дякує за воду. Зранку - аби без дощу, бо косити, навесні, коли зріє врожай - більше води з неба.
Врожаї та чорноземи в Україні завжи були гарні - тобто, бути невдоволеним богами, аби їх зректися - ніби-то, нема чого.
Он, навіть у країнах, де виживання було і є сущим адом (скелі близького сходу) - віру ніхто не міняє. Напроти, пошана і ступінь віри у бога просто зносять дах у середнього жителя Землі.
Це я до того, що зрада своїй вірі - це термінологічний нонсенс, бо вона сама і є результатом невіри у простоту устрою світу. Виходить, людина зраджкє сама собі? Цього не може бути. Зрадити можна ІНШУ живу істоту - нехай то навіть матір чи батько, але СЕБЕ - це НОНСЕНС. Як себе можна зрадити? Це те саме,що "перемогти себе". Хто ж тут переможець і хто переможений. Цього не може існувати.
Зрадити вірі може лише не дуже віруючий, але тоді це вже не віра. Аде у ті стародавні часи атеістів ще не було, як я і казав - людина щосекундно спілкувалая із богом/богами
Моє питання: що наобіцяв Володимир своїм жителям, аби вони зрадили своїх богів (вчинили нонсенс), свою віру?
Як можна людину, яка піде на смерть за бога, змусити змінити віру?
Відповіді
2009.01.20 | Koala
Неуважно Ви читали...
Володимир фактично не хрестив Русь, а зробив християнство обо'язковою релігією. Хрещені тут були до нього і навіть до Ольги. Бо Олег, коли Київ взяв, тут храми і церкви попалив...2009.01.20 | Анатоль
Як змінюється віра, релігія, переконання.
Всяка релігія - це ідеологія.І виникає, і розповсюджується, і насаджується і змінюється як і всяка інша ідеологія.
Мойсей насаджував віру в Ягве за допомогою казок і мечів левітів.
Християни навязували свою Трійцю за допомогою влади, облапошивши правителів.
Мухамед навязував свого Аллаха завоюваннями.
Більшовики навязували свою ідеологію казками і репресіями.
....
Якщо Вам не зрозуміло, де береться і як може мінятись віра, релігія, переконання, світогляд...
То подивіться на прикладі радянської людини. І формування комуністичної ідеології і відхід від неї за історично короткий період.
2009.01.20 | Роксана
Re: Версії щодо необхідності хрещення Руси, та як то відбувалося
Xaнтіме,Ви підняли дуже цікаве питання. І справді, як можна заставити людину вірити в те чи інше, а найголовніше в Бога. Атеїста ніколи не заставиш вірити в Бога. Ну, а що вже говорити про насильно змінити комусь віру. Я щось дуже сумніваюся, що людей батогами заганяли в Дніпро, щоб охрестити. Більше всього христіянство повільно розносилося словом , проповідями, по Україні через довший час. Так як і зазначив коала, вже давніше були христіяни, мабуть зразу ж після відвідин апостола Андрія київських гір. Володимир лиш довершив хрещення для тих, які бажали охреститись. Русь-Україна як держава, набирала великого значення серед інших держав Європи. Володимир і сам охрестився в Корсуні після чого й одружився з грецькою царівною Анною. Державно принята релігія витиснула поганство. Ще довго після 988 в далеких від Києва міст і сіл існувало поганство. Багато церков називали "божниця". Ось на Чернігівщині у місті Острі є ще залишки такої божниці. Ще видно фреску на вівтарній стіні яку називали "Оранта", замісто Матері Божої. Це зближувало людей з христіянством. Всі поганські звичаї ми ще і досі вважаємо традиційно українськими. Головне, люди зрозуміли що Бог один, а не багато. Хоч коли подумати то хоч він один, але він же є всюди. Цікаво вглублюватися в такі поняття нашої історії.
Отже-НЕОБХІДНІСТЬ хрещення була в тому, щоб підняти Україну на вищий рівень культури, що справді так і сталося.
2009.01.20 | Чупакабра
Ксантиме, Ви не рідновір ?
2009.01.20 | Георгій
Дужe сeрйознe і складнe питання
xantim пише:> Понад усе, що не піддається ніякому осмисленню - це як можна когось змусити змінити віру?
(ГП) Мабуть ніяк. Алe можна допомогти людині сформувати її віру, осмислити її.
> Віра виникає у сконфуженої, наділеної розумом істоти.
(ГП) Чому ж "сконфужeної?" Цe положeння - що віра в людeй виникла тому, що вони намагалися зрозуміти закони приpоди, алe нe могли, тому що Ньютон щe нe народився
> Спілкуання з богом було не так, як зараз - раз чи 2 на день, чи просто по вихїіднис, а щохвилини, щосекунди. Йде на полювання - просить аби вполювати. Йде до колодязя - дякує за воду. Зранку - аби без дощу, бо косити, навесні, коли зріє врожай - більше води з неба.
(ГП) Точно. Тільки люди іноді в конфузі змішували Бога з натурою, оточуючим їх природним сeрeдовищeм. Творили собі кумирів замість Бога, надавали їм рис, які бачили - так утворилися "боги" сонця, місяця, лісу, дощу, плодючості, і т.д.
> Це я до того, що зрада своїй вірі - це термінологічний нонсенс, бо вона сама і є результатом невіри у простоту устрою світу. Виходить, людина зраджкє сама собі?
(ГП) Думаю, людина навпаки, ростe, усвідомлює CКЛАДНІCТь устрою світу. Всeлeннa дужe НЕпроста. Буття щe НЕпростішe...
2009.01.20 | xantim
Re: Дужe сeрйознe і складнe питання
Георгій пише:>Алe на протязі тисяч років людської історії до Просвітництва, та й після, люди дивилися на походжeння віри бeз включeння оцього "конфузу." Постулювали, на пдставі власного досвіду, що людина як така має ПОТРЕБУ у вірі в Бога, Абсолют, Всeдeржитeля, Вищу Cилу. Нe для того, щоби замінити цим Богом нeдостаючі знання про закони природи - а тому, що Бог є "Другий" (див. про цe, наприклад, "Я і Ти" М. Бубeра), Той, бeз кого людина нe можe існувати, тому що нe в силі пeрeнeсти самотність; Той, до кого людина звeртається, як до свого найближчого друга, Батька, вчитeля, захисника, порадника - і також як до свого Ідeалу, до такого, Хто достойний усякої похвали, відданості, поклоніння.
Так, і це чудово показано у фільмі Cast Away з Томом Хенксом. Але він ніколи не наділяв Мозеса надлюською силою (і не просив захисту).
"Просити захисту" - ось що ключове у християнстві.
Найбільш повторюєма фраза "Господи помилуй!" та "Спаси і сохрани!". Спробуйте підрахувати, скільки разів ці 2 фрази повторюються під час служби. Вклякають старі так, що на прийомі не дочекаєшся, бо, каже, що не може так зігнутися вже років 30. А Ви кажете, "не у сконфуженої"...
З повагою.
ПС.Не хочу провокувати, тому тему залишаю.
2009.01.20 | Георгій
Так, просимо допомоги, порятунку, зцілення
xantim пише:> "Просити захисту" - ось що ключове у християнстві. Найбільш повторюєма фраза "Господи помилуй!" та "Спаси і сохрани!". Спробуйте підрахувати, скільки разів ці 2 фрази повторюються під час служби. Вклякають старі так, що на прийомі не дочекаєшся, бо, каже, що не може так зігнутися вже років 30. А Ви кажете, "не у сконфуженої"...
(ГП) Я завжди згадую у зв"язку з цим себе, молодого, самовпевненого, коли я у віці десь так років 32-33 почав сперечатися з одним дуже глибоко віруючим християнином і доводити йому, що я не грішник. Казав, ну от не грішу я, і все! Нема мені в чому каятися, нема від чого "спасатися." Він тільки сумно посміхався. А через кілька років після того сталися деякі дуже трагічні події в моєму житті (батько покінчив самогубством, абсолютно несподівано, НІБИТО "на рівному місці") - і я раптом зрозумів, що я грішив і грішу весь час, просто не маю достатньо елементарної самокритики, щоби помічати, як я грішу. Я погано контролюю свого язика, кажу речі, які людей ображають. Я не чуйний, я самозакоханий, не достатньо добрий, не роблю для інших людей - навіть для близьких родичів - того, що повинен робити. І причини цього тільки в мені самому! Не в жидомасонах, не в комуністах чи націоналістах, не в марксистській "класовій боротьбі," не у фройдівських "репресіях підсвідомого." Дурня то все, не визначають ці речі тієї причини, через яку я грішу. Ця причина є моя пошкодженість, "пристрасність." Ми всі народжуємося з нею і, якщо не боремося з нею, вона реалізується як гріх. А гріх це найгірше, що є. Це біда всього людства, це те, що веде до голоду в Дарфурі, Голодомору в Україні, кривавих диктатур, воєн на винищення, атомної зброї, концтаборів, в"язниці Абу-Греіб і т.д. Проте подолати свою пошкодженість або "пристрасність МОЖНА, і грішити менше теж МОЖНА. Як - знає Церква. З Божою допомогою. З молитвою до Нього, щоби допоміг, "зцілив." Грецьке "елейсон," до речі, означає не "помилуй" у значені "пошкодуй" чи "виправдай," а "змасти оливою," полегши шкідливий вплив пристрастей на мою душу, вилікуй Своїм Духом (який діє в Церкві) від жахливої болячки пристрастей і гріха. А латинське слово, яке ми перекладаємо як "спасіння" - "salvus." Однокорінне зі словом "salve," зцілення, оздоровлення...
> З повагою.
(ГП) Взаємно.
> ПС.Не хочу провокувати, тому тему залишаю.
(ГП) Ви мене ніяк не провокували, і шкода, що залишаєте - тема хороша!
2009.01.21 | xatnim
Дякую
Георгій пише:> (ГП) Ви мене ніяк не провокували, і шкода, що залишаєте - тема хороша!
Бо я ще був не почав
... при більш предметному розгляді фактів, на основі записів та документів воно може перерости у персональні звинувачення та образи, як це на цьому форумі вже було помічено.
Я, вже, краще, на БП...
Наразі.
2009.01.21 | Георгій
Прошу, і ось для Вас, як лікаря...
... один гарний лінк, англійською (а Ви ж, я знаю, володієтe англійською досконало):http://www.vic.com/~tscon/pelagia/htm/b02.en.orthodox_psychotherapy.00.htm
Дужe цікавий і багатий рeсурс, н.м.д. Як бажаєтe, поспілкуємося про цe, чи на БП, чи й тут. На БП сміття всякого багато, тут всe-таки мeншe. Хоча воля Ваша. Мeні з Вами говорити цікаво і там, і тут.
2009.01.21 | xantim
Аж не знаю з якого боку підступитись :)
Е-е-е... НМД, якби першого-ліпшого американця подивися радянський лікар-психіатр - діагноз був би страшний та нещадний: проста форма шизофренії, повільнопрогресуюча форма.Ось, нещодавно.
35 років, якийсь компутерщик-системщик у нашому універі, десь 50-55 тис на рік (з якою болячкою прийшов - неважливо). Сидить по саму шию у моргиджі та вилачуванні за Хонду-Аккорд, каже що невідомо що буде з роботою, має пару дрібних дітей - і тут же каже, що купляє котедж, моторного човна і, звичайно, трака (аби той човен возити).
Геть якась відірваність від реалій.
Якщо ця людина психічно нормальна, то кого ж тоді треба лікувати?
Я просто не розумію, для кого може бути написана та книга, і що там може бути, якщо вона написана мериканцями для мериканців.
Я там нічого не зрозумію.
Мені поведінку (абсолютно чужого) китайця лекше зрозуміти, ніж (братерського по християнстві) мериканця
2009.01.23 | Георгій
Алe ж є щось спільнe в усіх людeй...
Так, амeриканці мають дeякі нeзрозумілі нам особливості в повeдінці... наприклад, оптимізм, віру в сeбe і свою дeржаву. (Моя дочка іноді іронічно кажe, що кожний українeць вважає, що ніякий інший народ нe є в такій біді, як український, а кожний амeриканeць вважає, що ніякий народ нe є такий щасливий і благословeннтий, як амeриканський - і як жe вони обоє помиляються!) Алe головнe є щось такe, внутрішнє, що всe-таки спільнe для всіх людeй, всіх народів, всіх культур.2009.01.30 | Георгій
А що б Ваші пацієнти сказали на ось таку тeрапію?.. (/)
Проповідь свящeномучeника Seрафима Звіздинського (закатований більшховиками в 1937 р.), називається "П"ять кроків до Христа" (http://www.wco.ru/biblio/books/zvezdin2/Main.htm)************
В древние времена у восточных деспотов, особенно в Персии, существовали две страшные отвратительные казни.
Одна состояла в том, что к казнимому привязывали разлагающийся труп и руки трупа обхватывали плотно шею преступника. В его глаза постоянно глядели провалившиеся очи мертвеца, он всегда обонял зловоние разлагающегося тела; шел он, за его плечами была страшная ноша, он садился с трупом, он не мог ложиться спать, не чувствуя этих страшных объятий.
Другая казнь заключалась в том, что осужденного, обнажив, клали на доску и крепко привязывали по рукам и ногам, потом ему на живот клали мышь, накрывали ее глиняным горшком и на горшок клали раскаленное железо. Горшок нагревался, мышь начинала задыхаться от жажды и, не находя выхода, прогрызала живот казнимого, забиралась в его внутренности и причиняла страшную боль.
Други мои, и в наш век культуры и цивилизации, в век открытий великих, сохранилась и та, и другая казнь. Многие из нас носят за плечами страшный труп, этот мертвец нашего времени - безбожие. Оно же есть и тот гад, который грызет внутренности наши, и с этими ужасными ношами ходят люди, потому что страшный палач-дьявол - творит над ними казнь. О, какая это отвратительная, какая невыносимо ужасная пытка!
Если бы, други мои, пошли вы на кладбище, и все похороненные там встали бы из могил и окружили бы вас, бродили бы бледными тенями вокруг вас, не дрогнуло бы ваше сердце? Не захотелось бы разве вам убежать от этого зрелища? А мы часто ходим среди живых мертвецов. Разве неверующие не мертвы? Но мы должны заглянуть в свои души, не мертвы ли и они тоже? Не приложимы ли к нам слова апокалипсиса Иоанна Богослова: "Ты думаешь, что ты богат, а Я говорю тебе, что ты нищ и убог и мертв".
Так и нам кажется иногда, что мы живы, а на самом деле душа наша мертва от грехов, потому что грехи умерщвляют дух Божий в нас. Вот почему нам всем нужно взывать: Иисусе воскресший, воскреси души наша!
Святой апостол Павел в Послании к Галатам говорит:
"А я не желаю хвалиться, разве только Крестом Господа нашего Иисуса Христа, которым для меня мир распят и я для мира".
Каждый христианин должен распинаться миру, быть распятым на кресте. Есть у него и гвозди, четыре гвоздя, которыми пригвождается он к кресту; есть и копие, которым прободается его сердце.
Что же это за крест у христианина?
Крест этот называется мироотречение.
Мира нужно отвергнуться, не того мира, в котором светит яркое солнце, не того, в котором цветут прекрасные цветы,- нет, через этот мир мы только познавать можем Творца, прославлять.
От другого мира нужно отвлечься, от того, который апостол Иоанн называет "мир прелюбодейный и грешный".
Мир этот движется на адской колеснице, у которой три колеса, о которых тоже говорит святой апостол.
Колеса эти - похоть плоти, похоть очей и гордость житейская. Этими тремя колесами колесница мира и движется прямо в пропасть адову, в царство сатаны.
Первое колесо - похоть плоти: кто живет в нечистоте, кто нарушает узы брачные (а к великому горю в наше время это часто делают), кто обещал хранить девство, а потом нарушает его - вот кто держится за первое колесо этой страшной колесницы.
Похоть очей - вот второе колесо. Похоть очей - это когда грешат взором, очами нарушают чистоту души, например, когда любуются чужою красотой, не Бога прославляя, а самоуслаждаясь, с нечистыми помыслами и желаниями. Всякие зрелища, которые действуют на страстную сторону души, тоже похоть очей. Так, на дверях театра нужно было сделать эту надпись: "похоть очей". Когда любуются на танцы, идут за колесом этим.
Гордость житейская, когда человек все сам хочет сделать, все по-своему, раздражается, когда ему возражают: "Как, меня не слушают? Я ошибаюсь? Да быть того не может!" Часто, часто хватаемся мы за это третье колесо.
Вот на какой колеснице едет прелюбодейный и грешный мир.
И когда человек пойдет по пути мироотречения,- эта адская колесница обязательно попадается ему навстречу, чтобы соблазнить его, чтобы заставить идти за собой, перережет ему путь, чтобы остановить его. Колесница пойдет в одну сторону, а человек, отрекшийся от мира, в другую, и каждый христианин обязательно должен быть распят на кресте мироотречения; не только монахи отрекаются от мира, но всякий, носящий имя христианина, потому что он не может любить мира, ни яже в мире.
Есть у христианина и четыре гвоздя, которыми он пригвождается к кресту.
Первый - это самоотвержение.
Десную руку пронзает этот гвоздь, потому что именно правая наша рука, главным образом, творит, действует. Ее-то, образ действующего начала, и пригвождает гвоздь самоотвержения.
Что же значит - отвергнуться себя? Не обращать внимания, не замечать себя; бранят - не огорчаться, хвалят - не радоваться, как будто и не о нас речь.
Второй гвоздь - терпение, им пригвождается левая рука, потому что левая рука считается символом злого начала, протеста.
Правую ногу христианина прибивает ко кресту гвоздь бдения молитвенного, стояния молитвенного. "Непрестанно молитесь",- говорится в слове Божием. Нужно, чтобы даже когда тело спит, отдыхает, душа бы бодрствовала, молилась.
Четвертый гвоздь, которым пронзается левая нога христианина,- это труд молитвенный.
Неправильно говорят, что молитва легка, что молитва - радость. Нет, молитва есть подвиг. Святые отцы говорят, что когда человек молится легко, с радостью, это не он молится сам, а ангел Божий молится с ним, вот ему и хорошо так. Когда же молитва не ладится, когда ты устал, хочешь спать, когда не хочется тебе молиться, а ты все молишься, вот тогда-то и дорога для Бога твоя молитва, потому что ты тогда молишься сам, трудишься для Бога, Он видит этот твой труд и радуется твоему усилию, этой работе для Него.
Многие говорят: я не молился сегодня утром, настроения не было. Так может говорить только христиански необразованный человек. Вот когда у тебя нет настроения, тогда-то ты и иди в храм и становись на молитву, чтобы ноги твои были, как пригвожденные к кресту. Распятый никуда двинуться не может, так и твои ноги пусть будут пригвождены молитвостоянием и молитвенным трудом.
На главе христианина всегда возлежит терновый венец - это помыслы наши, христианину они непрестанно дают себя знать, они, как терн, больно колют. Стоит человек на молитве, помыслы набегают и смущают в храме; даже пред Чашей Животворящей беспокоят эти помыслы, часто они бывают ужасные, пугают они человека, и он должен их вырывать. Больно от них делается человеку.
Копие, которым прободается сердце христианина,- это любовь ко Христу. У кого есть эта любовь, тот всегда видит пред собою Сладчайшего Господа; кто имеет эту любовь, у того всегда в сердце звучит: "Господи Иисусе Христе, Сыне Божий, помилуй нас". Такому человеку уже некогда думать о мире, о мирском, его мысль всегда занята образом Спасителя его, ему некогда судить других, разбирать их поступки - он только себя судит, чтобы не обидеть возлюбленного Господа.
Святой Игнатий Богоносец имел такую любовь, он так восклицал: "О, любовь моя..."
...Молю Бога, чтобы никто из вас не воссел на колесницу мира, чтобы ни одно колесо не коснулось вас, чтобы всегда вы были пригвождены ко Кресту, носили раны Спасителя.
Господи, Иисусе Христе, молим Тя, сподоби нас сраспинаться и спогребаться Тебе, чтобы и воскреснуть для вечной жизни с Тобою.
...Душа наша может умирать и делаться пищей червей. Черви, терзающие душу нашу,- это страсти и грехи наши, бесконечно много этих червей на душе нашей, потому что много, много у нас грехов: и словом, и делом, и мыслию - всем мы согрешаем.
Как псалмопевец говорит: "Беззакония моя превзыдоша главу мою" - вот какое множество у нас грехов!
Но главных грехов святые отцы считают восемь, остальные же грехи только языки этих восьми змей, только ядовитые зубы их.
Первая змея - чревообъядение. Это прежде всего всякого рода излишества в пище и питье, объядение, пьянство, лакомство. У этой змеи много языков и зубов, часто очень тонких и малозаметных. Всякого рода забота о плоти, самоуслаждение - вот языки этой ядовитой змеи. Но самый главный из них - самолюбие, когда человек думает и заботится слишком много о себе, о своем покое.
Вторая змея - любодеяние. О зубах ее и говорить, по словам апостола, "срамно есть", но по долгу архипастыря я назову и покажу вам эти страшные зубы: один из них - блуд, нарушение целомудрия; второй- прелюбодеяние. Этот зуб разрывает хитон супружества, когда муж нарушает верность жене или обратно- тогда, знайте, что это действие зуба второй змеи. Но у нее еще есть зубы - пороки противоестественные, о них мы и говорить не будем, потому что срамно есть. Отвратительны все эти змеиные зубы. К тем, которые отдаются в их власть, апостол обращается со словами: "Разве вы не знаете, что вы есть Христовы и тело ваше храм Божий есть?" Кто отдает себя во власть второй змеи, тот разрушает и оскверняет этот храм. У второй змеи есть и более тонкие зубы, о них сказал Христос: "Всякий, кто взглянет на женщину с вожделением, уже прелюбодействует вместе с ней". Вот как строго относится к чистоте Христос, и труднее нет борьбы, как с этими злыми детенышами страшной змеи. В этой борьбе нужно просить помощи у Пречистой Девы Марии, честнейшей херувим и славнейшей серафим, чистейшей светлостей солнечных.
Третья змея- сребролюбие, любовь к деньгам, страсть к наживе. У человека, одержимого этой страстью, уже не остается в душе места для Христа, ему некогда подумать о спасении, потому что он всегда в смятении, в тревоге, как бы не упустить какого-либо сокровища. У этой змеи есть один очень острый зуб, который теперь очень часто кусает: многопопечительность. Да что я буду делать в будущем году? Да как я проживу? Как придется жить под старость? Не думают люди, что Господь прежде нашего прошения знает наши нужды.
С третьей змеей тесно связана четвертая - гнев. Много зубов у этой змеи. Первый из них - раздражительность. Не согласятся с нами - и мы гневаемся, кричим, укоряем, дальше раздражение усиливается, заставляет нас браниться, часто злыми, отвратительными словами; мы забываем тогда, что за всякое слово гнилое воздадим ответ в день суда. Бывает и хуже: мы не только браним своего брата, а еще дальше и убиваем или словом, или взглядом. Да, други мои, и взглядом можно убить человека. Тяжко, когда в душу вонзается зуб этой змеи, мрачно делается на душе, холод схватывает ее, радость оставляет душу человека в гневе.
Пятая змея- печаль. Есть печаль о Боге, та печаль, которая заставляет сокрушаться и плакать о грехах,- печаль святых угодников, но есть и другая печаль - печаль о благих мира сего. Два острых зуба имеет эта змея - ропот и тоска. Всем людям живется хорошо, только мне тяжело, вот ропот и печаль. Да разве ты знаешь, почему так живешь? Еще страшнее зубы тоски, которая доводит до отчаяния в милости и силе Господа. Отчаяние - грех Иуды Искариота.
Уныние- шестая змея, ее можно назвать параличом души. При параличе тела отдельные члены его теряют способность действия: глаза не смотрят, уши не слышат, ноги не ходят, руки не действуют, словом, почти прекращается жизнь. Так же бывает при параличе души: вся жизненная сила ее оскудевает, молитва не ладится, работать над собой не хочется, душа как бы впадает в тяжелый сон.
Могущественная седьмая змея, многочисленны ее детеныши, тонки, удивительно тонки ее зубы. Тщеславие - имя ее. Почти нет человека на земле, который мог бы сказать о себе: "Я не тщеславен, потому знаю, что я хуже всех". Тщеславие - тщетная, напрасная слава. Тщеславится человек умом, талантом, красотою лица, богатством одежды и обстановки, умом, знанием, ученостью. Ужаснее всего, что даже великие подвижники от этого зуба страдали, потому что можно превозноситься и подвигами. Вдруг во время молитвы скажет сам себе: "Люди видят, какой я молитвенник". Вот уже превознесся и был укушен змеей тщеславия. Даже, повторяю, и великие подвижники не были свободны от помыслов, правда, помыслов только, как преподобный Серафим. Когда он отказался оставить Саровскую обитель и принять сан игумена и возвратился в убогую келейку в пустыне, почувствовал, что тщеславный помысл возникает в душе. Великий, полный смирения старец наказал себя за этот помысл: тысячу дней и тысячу ночей отмаливал он этот помысл. Забывает тщеславный, что все, что имеет он, не его, а Создателя. С пренебрежением часто относится человек тщеславный к другим людям, с раздражением встречает всякое сопротивление. С осторожностью смотрите, как опасно ходите.
Восьмая змея - гордость. Самого сатаны грех этот. Гордость ведет ко многим грехам, страшнейший из них - безбожие, за которым наступает смерть души.
Мы рассмотрели восемь змей души нашей, грехи эти смертные, потому что душа, ими одержимая, умирает медленной смертью.
...Если есть змеи в душе, то там же растут и цветы небесные, которых боятся змеи.
Первая змея - чревообъядение - боится цветка воздержания.
Любодеяние не выносит крошечной росинки с цветка целомудрия, чистоты.
Сребролюбие боится милосердия.
Гнев убивается чудным цветком кротости.
Печаль- неизреченною, неизглаголанною радостью о Духе Святе.
Уныние - цветами терпения.
Тщеславие не выносит небесной красоты цветка смирения.
Что же касается последнего небесного цветка, малейшая росинка с которого, как страшный яд, убивает гордость со всеми ее змеенышами, имя этого дивного цветка - любовь. Любовь ко Христу - самый дивный, самый прекрасный цветок души нашей. У кого расцвел этот цветок, у того вечная радость. Чтобы найти этот цветок, трудятся подвижники, отрекаясь от всех благ мира, для этого цветка проливалась кровь святых мучеников. Кто понимает, как прекрасен этот цветок, тот ничего не пожалеет на приобретение его, отдаст все силы души.
Один подвижник тридцать лет взывал ко Христу: "Дай мне каплю любви". И через тридцать лет молитву его услышал Господь; старец впал в тяжелую болезнь, во время очень тяжелых испытаний упала в его сердце чистейшая капля с небесного цветка, и такое блаженство охватило душу старца, что он благословлял свои страдания.
Господи, и мы тебя умоляем, урони каплю любви и в наши души, зажги в них огонь с цветка Твоего Божественного.
...У каждого из нас есть свой кремль, освященный, Божественною силою воздвигнутый кремль души нашей. Этот кремль нужен для того, чтобы сохранить от врагов внутреннее духа нашего. У нашего священного кремля тоже, как и у всякого, четыре стены.
Первая стена, обращенная прямо ко внешнему миру, самая большая, самая важная, называется смирение.
Вторая стена - самоукорение. Если первая учит не превозноситься, считать себя хуже всех людей, то вторая гласит - "что бы ни случилось с тобой, помни, что ты один во всем виноват".
Третья стена - страх Божий. У кого воздвигнута эта стена, тот будет избегать греха, чтобы не оскорбить Господа.
Четвертая стена - память Божия. Когда есть эта стена, человек ни на одну минуту не забывает, что он ходит пред лицом Бога, который видит не только его дела, но и мысли.
Но кроме стен, кремль божественный защищают четыре стража, у каждой стены по одному.
У первой стены страж - внимание. Этот страж следит за входящими и допускает только тех, кто имеет билет добродетели, остальных же не допускает.
У второй стены страж, на долю которого выпало очищать кремль, если врагам все же удалось проникнуть. Страж этот- покаяние.
У третьей стены на страже ревность по Боге, грозный этот страж избивает врагов, которые все же проникли в кремль. И четвертый страж бичом изгоняет и поражает своих врагов, которые сумели спрятаться от первых трех стражей. Имя четвертому стражу - молитва Иисусова.
Вот как укрепляется кремль, в такой не проникнут никакие враги, потому что их не допустят стражи и каждый из нас посмотрит: в порядке ли стены? Не обрушились ли где? На месте ли стража? Если так, то будь спокоен за дом души твоей, кремль охранит ее, и дом этот станет жилищем Самого Бога, а кремль будет подобен дому, построенному на камне, ни бури, ни волны житейские не обрушат его.
Я хочу вам подарить... драгоценную цепочку из золотых колечек, пусть она будет у вас на сердце, а еще лучше, пусть она хранится у вас в сердце - эта драгоценная цепочка.
Семь колечек имеет цепочка, семь прекрасных золотых колечек, вот они, запомните их хорошенько!
Первое колечко - память Божия. У кого есть это колечко, тот постоянно, каждую минуту помнит о Боге, видит Его пред собою.
Второе колечко тесно связано с первым - это страх Божий. Кто помнит Бога, тот не сделает дурного, потому что побоится, не захочет обидеть Господа, Которого зрит пред собою.
А если есть страх Божий, то и третье колечко уже должно быть - покаяние, потому что страх Божий покажет вам все ошибки вашей совести.
С покаянием тесно связан самоконтроль: наблюдение за собою - это четвертое колечко золотой цепочки.
Кто искренно раскаивается в своих грехах, тот всегда будет следить за собою, избегать всего, что может оскорбить Христа.
Пятое колечко, самое драгоценное, оно усыпано бриллиантами - это колечко называется смирение. У кого имеются первые четыре, тот имеет и пятое, потому что такому человеку некогда превозноситься над людьми, нечем гордиться, он только занят своими грехами, он только внимательно следит за собою, за своими поступками. А кто помнит и боится Бога, раскаивается в грехах своих и контролирует, наблюдает за собою, у того есть смирение, тот обрел мир совести, мир души - это шестое колечко.
Седьмое колечко, наверное, вы сами мне подскажете: у кого светло и мирно на душе, тот не станет сердиться или обижать другого, потому что у него есть седьмое колечко - мир с людьми, тот любит людей.
Я повторяю еще раз: память Божия, страх Божий, покаяние, самоконтроль, смирение, мир совести и мир с людьми.
Возьмите же этот подарок, сберегите его и отнесите в свои дома.
2009.01.20 | eletricity
перемогти себе, це нормально
Кажуть же найбільша перемога, це перемога над собою.xantim пише:
> Врожаї та чорноземи в Україні завжи були гарні - тобто, бути невдоволеним богами, аби їх зректися - ніби-то, нема чого.
Очевидно люди й тоді відчували, що "не хлібом єдиним".
> Це я до того, що зрада своїй вірі - це термінологічний нонсенс, бо вона сама і є результатом невіри у простоту устрою світу. Виходить, людина зраджкє сама собі? Цього не може бути. Зрадити можна ІНШУ живу істоту - нехай то навіть матір чи батько, але СЕБЕ - це НОНСЕНС. Як себе можна зрадити? Це те саме,що "перемогти себе". Хто ж тут переможець і хто переможений. Цього не може існувати.
Перемагають люди ж у собі погані звички, традиційно погані. Співставляють, черпають для себе щось нове. Це не зрада, це зріст, у даному випадку духовний.
> Зрадити вірі може лише не дуже віруючий, але тоді це вже не віра. Аде у ті стародавні часи атеістів ще не було, як я і казав - людина щосекундно спілкувалая із богом/богами
Визначальним є те, що перемагає у серці. Серце не зрадиш.
> Моє питання: що наобіцяв Володимир своїм жителям, аби вони зрадили своїх богів (вчинили нонсенс), свою віру?
Може щось і наобіцяв. Утім вирішальним є, що люди самі відчули, зрештою, не тільки населення території нашої Батьківщини.
2009.01.20 | xantim
ДЯКУЮ всім, хто відповів
Неуважно Ви читали... (12) Koala ®. 20-01-2009 08:04 новеЯк змінюється віра, релігія, переконання. (10) Анатоль . 20-01-2009 08:26 нове
Re: Версії щодо необхідності хрещення Руси, та як то відбувалося (8) Роксана . 20-01-2009 14:39 нове
Ксантиме, Ви не рідновір ? (-) (5) Чупакабра . 20-01-2009 15:01 нове
Дужe сeрйознe і складнe питання (11) Георгій ®. 20-01-2009 15:02 нове
перемогти себе, це нормально (6) eletricity ®. 20-01-2009 15:41 нове
Деякі зауваження.
На відміну від еволюційного проникнення деяких вір, радяський атеїзм був кривавою хірургією, так що, порівнювати "проникнення" і "вирізання" некоректно.
Місіонери досить успішно робили (та і роблять, мабуть, досі, десь у Африці)свою справу у навертання, тому еволюційний шлях не є заперечним.
Якщо ж це робиться гостро, то я лиш висловлюю припущення, що Володимир зробив це саме так, як пізніше зробили революціонери із релігією (як Добриня та путята - вогнем і мечем). Ті підривали церкви - Володимир тяне Перуна кіньми у Дніпро і заброняє ПІД СТРАХОМ СМЕРТІ його спасати. Цікаво, як при цьому вони проголошували, що одна з перших заповідей "не убий"?
Чи я не рідновір? Я не думаю, що мені необхідно вірити у якісь надприродні сили; я не сприймаю землетрус або епідемію холери як покарання боже тим, хто цій землі живе.
Хоча, якби треба було б неодмінно вибирати, вибрав би богів своїх предків, а не чужака. Та і з людьми спілкувався б з тими, хто вичнив так само, а не з тими, хто підтверджує "пророков нет в отечестве своём", чи то з переляку перед розумом чужинців, чи то просто із-за рабських почуттів.
Добре, брате,
Що ж ти такеє?
— Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм. —
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: — Ви моголи. —
— Моголи! моголи! —
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: — Ви слав'яни.
— Слав'яни! слав'яни!
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
І Коллара читаєте
З усієї сили,
І Шафарика, і Ганка,
І в слав'янофіли
Так і претесь... І всі мови
Слав'янського люду —
Всі знаєте. А своєї
Дастьбі... Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже.
Отоді ми заходимось!
Коала, те, що християнство було на територіях задовго до офіційного хрещення - це всім відомо. Куди дійшли місіонери. Те, що я про це не знадав тут, не означає, що я про це не знав. Бо мова була геть не про це - якщо Ви читали мій допис.
ВСІМ ДЯКУЮ!
ПС. Цю тему підняв, бо, на мій подив, із 7 віручих, з ким балакав на вихідні (3 оригінально з України, і 4 народжені вже тут, в Канаді), тільки одна людина зуміла назвати братів Володимира, але навіть вона не знала, що Володимир був син рабині і як то сталося, що він став володарем. Із того, як вони собі то хрещення уявляють, я зрозумів, що це було свято щось на зразок 1 Травня у СРСР, де всі радісно в черзі тільки і чекали, аби їх охрестили.
Цікаво, що в УКРАНСЬКІЙ церкві про хрещення РУСИ-УКРАЇНИ чомусь ГЕТЬ нема лікбезу, бодай 20 хвилин раз на рік.
2009.01.20 | Георгій
Прошу дужe, моя приємність! Заходьтe щe.
2009.01.21 | Анатоль
Про "еволюційне проникнення деяких вір"
>На відміну від еволюційного проникнення деяких вір, радяський атеїзм був кривавою хірургією, так що, порівнювати "проникнення" і "вирізання" некоректно.Про часи "еволюційного проникнення" віри в Ягви ми нічого не знаємо.
(Це було десь в Єгипті, коли Мойсей (чи єгиптяни) готували вихід євреїв).
А от після виходу поширення цієї віри було методом саме вирізання.
І не тільки інших племен:
-Якщо брат твій, чи мати, чи сестра скажуть тобі "підем помолимось іншому богу", ти відведи їх до брами міста і вбий каменями, разом з іншими людьми.
-Якщо ж ціле місто захоче поклонятись іншим богам, вибий всіх мешканців міста мечем, не залиш навіть худоби, і спали все.
Якщо це поширення віри не вирізанням, то що ж тоді вирізання?
Щодо радянського атеїзму.
Я говорив про комуністичну їдеологію не в розрізі релігія - атеїзм.
Атеїзм не є обовязковим атрибутом комуністичної ідеології.
Так історично (випадково) склалось, що теоретики і перші практики соціалізму були атеїстами.
Але комуністична (соціалістична) ідеологія цілком може уживатись з релігіями. Це для неї навіть більш природно, ніж атеїзм.
Лідери німецької теж соціалістичної і теж робітничої партії були віруючими.
2009.01.21 | Kohoutek
Re: Версії щодо необхідності хрещення Руси, та як то відбувалося
xantim пише:> Моє питання: що наобіцяв Володимир своїм жителям, аби вони зрадили своїх богів (вчинили нонсенс), свою віру?
Владимир не обещал - он приказывал. Он не был проповедником, он был начальником. Брал пример со святого равноапостольного императора Константина. На том клейма ставить было негде, но за насильственное введение государственного христианства ему простилось всё.
> Як можна людину, яка піде на смерть за бога, змусити змінити віру?
А кто вам сказал, что древние русичи были готовы идти на смерть ради своих богов? Во-первых, языческое сознание - не то же самое, что монотеистическое. Принять ещё одного бога тому, кто верит в существование неопределённого их количества, не так трудно. Это уже их дети будут воспринимать Бога, противопоставляя его богам. Во-вторых, это ведь была не первая попытка Владимира к созданию государственной церкви - до этого был эксперимент с культом Перуна, так что русичи уже привыкли к религиозным реформам.
Подавляющее большинство людей не настолько религиозны, чтобы идти на смерть ради своей веры. Прекрасным образом можно утвердить ЛЮБУЮ веру методом кнута и пряника.
2009.01.21 | Георгій
Re: Версії щодо необхідності хрещення Руси, та як то відбувалося
Kohoutek пише:>Прекрасным образом можно утвердить ЛЮБУЮ веру методом кнута и пряника.
(ГП) Християнську - думаю, ні, нe "зовнішніми" батогами та пряниками... Християнська віра повинна пробудитися в самій людині, ізсeрeдини. І самe там, всeрeдині людини, знайдeться отой "батіг," який будe час від часу нагадувати грішникові, що він грішник. А іззовні нe трeба ні особливих батогів, ні особливих пряників. Мій свящeник кажe так: "We cannot force people into the Church. We can only love them into the Church." Нe є цe нашою задачeю "тягнути" людeй до Цeркви. Ми повинні тільки їх любити.
2009.01.22 | Kohoutek
Я Вас умоляю
Георгій пише:> Kohoutek пише:
> >Прекрасным образом можно утвердить ЛЮБУЮ веру методом кнута и пряника.
> (ГП) Християнську - думаю, ні, нe "зовнішніми" батогами та пряниками...
Ага. Мы - исключительные. Вот только история как-то не очень соответствует этому глубокому убеждению - насаждали христианскую веру по всей Европе насильно, огнём и мечом. Не во всех случаях было так, кто-то и добровольно обращался, но во всех европейских регионах было и насилие. Вспомните хотя бы о крестовых походах в Прибалтике.
> Християнська віра повинна пробудитися в самій людині, ізсeрeдини. І самe там, всeрeдині людини, знайдeться отой "батіг," який будe час від часу нагадувати грішникові, що він грішник. А іззовні нe трeба ні особливих батогів, ні особливих пряників. Мій свящeник кажe так: "We cannot force people into the Church. We can only love them into the Church." Нe є цe нашою задачeю "тягнути" людeй до Цeркви. Ми повинні тільки їх любити.
Теоретически оно-то так. Только, Суха теория, мой друг, а древо жизни вечно зеленеет. ©
2009.01.22 | Tonia Bilous
Re: Я Вас умоляю
Vy plutajete viru, jaka jde z sertsia i zovnishni oznaky viry. V tserkvu mozhna zastavyty hodyty batohom i zahnaty miliony, ale tse bude vydymist. Ale do vnutrishnioji viry ludyna mozhe pryjty lyshe dobrovilno. Zaraz, slava bohu, nikoho v tserkvy ne zahaniajut, otzhe vira v ludej vynykaje dobrovilno.2009.01.22 | Kohoutek
Re: Я Вас умоляю
Tonia Bilous пише:> Vy plutajete viru, jaka jde z sertsia i zovnishni oznaky viry. V tserkvu mozhna zastavyty hodyty batohom i zahnaty miliony, ale tse bude vydymist. Ale do vnutrishnioji viry ludyna mozhe pryjty lyshe dobrovilno.
Речь идёт о крещении Руси. Не о принятии христианской веры, а о принятии христианской религии и церкви. Верующих христиан мало, крещёных - хоть пруд пруди. В веру батогом не загонишь, согласен. Но государству (князю Владимиру, в частности) это и не было нужно. Нужна была общая религия и церковь. Да, я некорректно написал "Можно утвердить любую веру...", правильно будет "Можно утвердить любую религию...". Вера же у КАЖДОГО ЧЕЛОВЕКА сугубо индивидуальна. Именно поэтому христиане не могут между собой договориться - каждый под теми же самыми словами подразумевает что-то своё.
2009.01.22 | +О
"а был ли мальчик?"
в тому розумінні: а чи не думаєте Ви, що "хрещення народу"= хрещення його провідника (соратників, державна "лінія", так би мовити - точка зміна/корегування тенденцій і напрямів державної внутрішньої і зовнішньої політики, що аж з часом дало ефект Хрещення Руси)? Адже теза cuius regio, eius religio не на пустому місці виникла...З повагою
о.Олег
2009.01.22 | Анатоль
Висловлюйтесь пряміше, ясніше:
Ефективніше облапошити правителя, а він тоді силою влади зажене своїх підданих в попівську кошару.2009.01.22 | +O
Re: думаю, Ви применшуєте князя Володимира
2009.01.22 | xantim
А я, зважаючи на сумні обставини його життя, взагалі сумніваюся
що в його "наборі почуттів" було щось на кшталт "Любов до Свого Народу", чи "Бажання Зробити Русь Наймогутнішою".... батьки зрікаються дітей, брати вбивають одне одного... яка вже там любов, та ще і до "ближнього"?Впевнений, що рухало в охрещені Руси ним тільки власна вигода, а геть не віра в те, що хтось десь та ще і двано ожив після смері та прийняв на себе гріхи всіх. Оживали та зцілювались і в Руси, то чому до них не було такої уваги?
Отже, що могло запропонувати йому особисто християнство і не надавало язичництво?
Єдине і неподільне намісництво бога на землі?
Святість при житті (як самому першому)?
Вічне життя після смерті?
Думаю, оце і був той deal для нього персонально, який приніс християнство у Русь.
І для всього цього варто лиш зробити Русь християнською. Ну, деякі дрібниці - винищено половина населення (є посилки, що і більше, є, що і менше) (це також до питання любові до свого народу).
Дякую.
ПС. Я геть не намагаюся безсенсовно когось у чомусь звинувачувати чи образити. Я просто дивлюяся як на це дивиться середня людина, у якої абсолютно нормально виникають питання при ознайомленні з наданим матеріалом.
2009.01.23 | з повагою, +O
Re: ознайомте мене з походженням Вашого матеріялу, якщо можна
2009.01.23 | xantim
Що Ви маєте на увазі?
- Джерела, де записано, що він син Малки?- Що Ольга вагітну Володимиром Малку зіслала у вигнання від Святослава і що Святослав, не дуже долюблюючи (мабуть) Володимира, даючи йому Новгород, сказав щось на кшталт "по народу і правитель (йому)"?
- Що Ярополк вбив Олега а Ярополка - Володимир?
Так інших даних, ніби, і взагалі нема.
Чи що Ви просите?
***
Хіба це не життя як павуки в банці?
Решта з мого попереднього допису - лиш мої здогадки, як може така людина поводитись, кого вона може любити, кому вірити, і чиї інтереси, крім своїх власних, мати.
2009.01.26 | з повагою, +O
Re: маю на увазі
"Впевнений, що рухало в охрещені Руси ним тільки власна вигода, а геть не віра в те, що хтось десь та ще і двано ожив після смері та прийняв на себе гріхи всіх"2009.01.26 | xantim
Зрозумів. Ні, це лиш мною уявний типовий патерн поведінки
людини, яка в дитинстві рано пізнала те, що пізнав Володимир. Хіба що, схожі прилади в психітрії....недарма ж він, після насмішкуватої відмови Рогнеди вчинив як скажений. Травма дитинства так і не загоїлася.
+O пише:
> "Впевнений, що рухало в охрещені Руси ним тільки власна вигода, а геть не віра в те, що хтось десь та ще і двано ожив після смері та прийняв на себе гріхи всіх"
З повагою.
2009.01.27 | +О
Re: ясно, дякую. З повагою,
2009.01.23 | Kohoutek
Re: "а был ли мальчик?"
+О пише:> в тому розумінні: а чи не думаєте Ви, що "хрещення народу"= хрещення його провідника (соратників, державна "лінія", так би мовити - точка зміна/корегування тенденцій і напрямів державної внутрішньої і зовнішньої політики, що аж з часом дало ефект Хрещення Руси)? Адже теза cuius regio, eius religio не на пустому місці виникла...
Я думаю, что Крещение Руси было, разумеется, чисто политическим выбором Владимира. И происходило по чисто политическим соображениям. Никакого проникновения христианских ценностей в княжескую душу не было. Каким был Владимир до крещения, какой была Русь до Крещения - такими остались и после. Единственный быстрый эффект - знакомство с христианским учением. Во Владимире (как и в святом равноапостольном Константине) это не изменило НИЧЕГО, потому что никакого усвоения христианских ценностей у них не произошло - как были они духовно воспитаны в язычестве, так в нём и умерли. Чисто формальное крещение. Но Русь в целом, получив доступ к христианскому учению, начала меняться. Я не скажу, чтобы теоретические христианские ценности стали основополагающими для руського народа даже вплоть до нашего времени, но определённое существенное влияние они, конечно, оказали.
2009.01.23 | Георгій
Re: "а был ли мальчик?"
Kohoutek пише:> Русь в целом, получив доступ к христианскому учению, начала меняться. Я не скажу, чтобы теоретические христианские ценности стали основополагающими для руського народа даже вплоть до нашего времени, но определённое существенное влияние они, конечно, оказали.
(ГП) Ось цe і я тeж точно так розумію. Хрeщeння було початком пeвних дужe позитивних змін. З"явилися цeркви й монастирі, а в них бібліотeки. Дітeй почали вчити у школах. Почалися сeрйозні дипломатичні контакти з іншими країнами Європи (згадаймо видання заміж дочок Ярослава Мудрого). Якщо уявити собі, що Русь нe була б охрeщeною - хіба було б усe цe?
2009.01.26 | з повагою, +O
Re: а на чому базовано оце:
"Никакого проникновения христианских ценностей в княжескую душу не было"2009.01.22 | eletricity
Re: Я Вас умоляю
Kohoutek пише:> Вера же у КАЖДОГО ЧЕЛОВЕКА сугубо индивидуальна. Именно поэтому христиане не могут между собой договориться - каждый под теми же самыми словами подразумевает что-то своё.
Хоч люди й різні, Віра Христова одна. Немає справжньої віри -- немає єдності.
Об'єднює Слово Боже, що ОДИНАКОВЕ для всіх.
Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них. (Матвія 18:20)
2009.01.22 | Анатоль
Не так різні слова, як інтереси.
>Об'єднює Слово Боже, що ОДИНАКОВЕ для всіхСлова Ягве, Крішни, Аллаха, Марини, Ісуса... настільки різні...
Але більша різниця навіть не в словах, а в інтересах попів.
А вони ніяк не можуть поділити між собою овечок, все їм мало.
2009.01.23 | Kohoutek
То-то христианство аж пышет единством и взаимной любовью
2009.01.23 | Георгій
Нe "пышет," тому що ідe боротьба з силами зла
Диявол атакує воцeрковлeних людeй і ієрархів Цeркви щe сильнішe, гіршe, ніж пeрeсічну нeвоцeрковлeну людину. Тому і чвари, і розбрат, і змішання питань віри з питаннями політики. Ніхто нe знає, як довго цe щe будe. Алe ми просто бeрeжeмо віру, і молимося до Господа: "розбрат Цeрков утихомир, єрeсі знищи і викоріни..."