Две новости (л)
01/23/2009 | Kohoutek
Отчёт свидетеля о происходившем на предсоборном собрании УПЦ в Киеве: http://www.portal-credo.ru/site/?act=news&id=68181&topic=622
Лефевристы, похоже, вернутся в РКЦ: http://www.portal-credo.ru/site/?act=news&id=68171&cf=
УГКЦ, насколько я знаю, тоже коснулся этот раскол. Для отца Олега это должно быть отрадной новостью.
Лефевристы, похоже, вернутся в РКЦ: http://www.portal-credo.ru/site/?act=news&id=68171&cf=
УГКЦ, насколько я знаю, тоже коснулся этот раскол. Для отца Олега это должно быть отрадной новостью.
Відповіді
2009.01.23 | Георгій
Дякую. Питання Вам, як знавцeві історії Цeркви
Панe Андрію, а Ви щось знаєтe про "сeдeваканталістів?" Є така єрeтична група в сучасній Римо-Католицькій Цeркві (точнішe, група, яка вийшла з РКЦ, хоча вважає - як і всі єрeтики - що цe ВОНА прeдставляє "справжніх католиків," а нe РКЦ). Чим вони відрізняються від лeфeвритів? Чи цe одна організація?2009.01.26 | Kohoutek
Re: Дякую. Питання Вам, як знавцeві історії Цeркви
Георгій пише:> Панe Андрію, а Ви щось знаєтe про "сeдeваканталістів?" Є така єрeтична група в сучасній Римо-Католицькій Цeркві (точнішe, група, яка вийшла з РКЦ, хоча вважає - як і всі єрeтики - що цe ВОНА прeдставляє "справжніх католиків," а нe РКЦ). Чим вони відрізняються від лeфeвритів? Чи цe одна організація?
Честно говоря, первый раз услышал. Заинтересовавшись, полез в Инет - нет, это не то же самое, что лефевристы:
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%BC
http://www.krotov.info/libr_min/p/puch2000.html
А. Группы седевакантистов, т.е. лиц считающих папский престол вакантным существуют довольно давно. Они полагают, что Папы Иоанн XXIII и Павел VI впадением в ересь модернизма сами себя низложили с престола, а выборы Иоанна Павла I и Иоанна Павла II были недействительны, ибо в них не участвовали престарелые кардиналы. Как известно, в 1970 г. Папа Павел VI запретил участие в конклаве (выборах папы) кардиналов старше 80 лет. Для седевакантистов характерна нарочито подчеркнутая правизна позиции, они склонны обвинять традиционалистов признающих Иоанна Павла II Папой в уступках модернизму (применительно к некоторым частным случаям небезосновательно). Движение седевакантистов расколото на ряд взаимно враждебных групп. Некоторые седевакантисты договариваются до заведомо странных мнений, например, до непризнания Папами Пия XII или Либерия. Ряд седевакантистских архиереев получили хиротонию у старокатоликов, которых сами же считают еретиками. Другие получили хиротонию у ныне покойного вьетнамца архиеп. Нго-Динг-Тука (дважды отлученного – в 1976 и 1983 гг.) и поставленных им архиереев. Они избрали из своей среды антипапу испанца Григория XVII (еп. Клементе Домингез Гомес). Другой антипапа, американец Пий XIII (капуцин о. Люциан Пульвермахер), не имеет даже архиерейского сана. История знает случай законного избрания в 752 г. Папой пресвитера Стефана, умершего через четыре дня, так и не успев получить рукоположения во епископы. Он не включен в списки Пап, но в «Annuario Pontificio» упомянут в примечании к перечню, а избранный после его смерти Папа Стефан II и последующие Папы с тем же именем имеют вторую нумерацию в скобках, к примеру, Стефан II [III] и т. д. Тем не менее, Пий XIII присвоил себе право рукополагать епископов и пресвитеров. Он утверждает отвергаемый официальной Католической Церковью тезис, будто Папа может даровать пресвитеру привилегию на преподание Таинства Священства, и создал самосвятскую иерархию.
Лефевристы есть там же, ниже по тексту.
2009.01.26 | з повагою, +O
Re: Дякую. Питання Вам, як знавцeві історії Цeркви
Христос Раждається!Седевакантисти не мають нічого спільного з лефевристами. Думаю, в неті достатньо информації. Вважають папськький престіл пустим (з 1958) - звідси і назва. Проте - седевакантисти дуже різні... Згаданий в статті від п.Андрія папа-іспанець, пригадую, коли я ще навчався в Семінарії, прислав у Львів звернення з бажанням прийняти нас під своє крило
Покутники
http://www.ichistory.org/ukrsite/download/Kovcheh_1_6.pdf
Богдан БОЦЮРКІВ
УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА В КАТАКОМБАХ (1946 -1989)*
Після сталінські роки також були свідками невеликого, але активного руху на периферії катакомбної Церкви, відомого з початку 1960-х pp. під назвою покутників. Наприкінці листопада 1954 p. покутники зосередилися спочатку біля гори села Середнього у Станіславській області, де нібито бачили видіння Діви Марії. Керований греко-католицьким священиком Ігнатієм Солтисом (звідси первісна назва - «ігнатівці»), рух привернув до себе віруючих, відчужених радянським гонінням на греко-католиків та розчарованих Ватиканом через його зближення з Москвою. В кінцевому підсумку покутники виродилися у секту, яка поєднала апокаліптичні елементи католицизму (особливо «Попередження Фатіми»), народні традиції греко-католиків та український націоналізм в особливому «богословському вченні» відчуження, терпіння, спасіння. Після арешту Солтиса в 1962 p. керівництво покутниками перейняв священик Антон Поточняк. Ще раніше покутники відреклися папи Івана XXIII, як «анти-папи», та порвали з підпільною Церквою, стверджуючи, що та примирилася з комуністичним режимом і зрадила народ та віру, наслідуючи «анти-папу» у Ватикані, У центрі доктрини цієї секти була віра у здійснення апокаліптичного пророцтва про те, що Сатана, вкорінившись у СРСР, перейняв владу над світом, і після смерті останнього «справжнього» папи Пія XII у жовтні 1958 p., захопив Рим. Оскільки вирішальна битва між Сатаною і Богом ведеться в Україні, то Пій XII «таємно призначив» Ігнатія Солтиса своїм наступником - Петром II («останнім папою»), а центр «справжнього» світового католицизму перемістився з Ватикану
до «святої гори» в Середньому. Навернені видіннями Діви Марії, справжні католики повинні відректися «сатанинської» радянської системи, відмовитися від радянських паспортів, шкіл, праці в радянських закладах, служби в радянській армії, перейти через «ступені покути», щоб заслужити спасіння до кінця світу, який, згідно з першим пророцтвом, мав прийти навесні 1962 p. (Архів архиєпископа В. Величковського в Римі (на час написання цієї статті архівні колекції були в стадії опрацювання і тому не мають точних посилань); Василіянський архів у Римі; Iнтерв'ю в генеральних куріях сс. Василіянок і сс.Служебниць в Римі; Левітін-Краснов А. В обороні Української Католицької Церкви // Сучасність. - 1975. - Ч. 1. - С. 106-108.
Ще:
http://www.khpg.org/archive/index.php?id=1162802886
ПОКУТНИКИ (Слов’янська Церква Святого Духа)
ПОКУТНИКИ (Слов’янська Церква Святого Духа) – релігійна есхатологічна течія в Українській Греко-Католицькій Церкві . Після заборони УГКЦ у СРСР (1946) і репресій проти духівництва, ченці і священики, які залишилися на волі, пішли в підпілля. У 1954 навколо підпільного греко-католицького священика Ігнатія Солтиса, який проголосив воцаріння Антихриста в особі радянського режиму, склалася група послідовників. За ними закріпилася назва «покутники» (від „покутувати” „покута” – покаяння). Оскільки погляди Солтиса багато в чому відрізнялися від учення Католицької церкви, він вийшов з УКГЦ, порвавши з підпільними єпископами, з тих пір покутники існують як незареєстрована секта. Вони вважають, що ідейно-містичним центром світу стає українське село Середнє в Прикарпатті, де буде воздвигнутий Новий Рим. Відтіля розпочнеться відновлення і відродження католицької віри в усім світі. Ідеал покутників – теократична монархія, їхній символ – синьо-жовто-білий прапор.
Громада покутників досить численна в Західній Україні, особливо в Прикарпатті. Оскільки покутники відмовлялися служити в армії і ставати на державну роботу, якщо це заважає молитвам, вони часто піддавалися репресіям (див.: Марія АНТОНІВ, Семен СКАЛИЧ). У сучасній Україні покутники трохи пом'якшили своє ставлення до влади (погодилися прийняти документи, від чого в радянський час відмовлялися), однак їхня громада як і раніше не зареєстрована.
Доречі: Лефевризм - це теж не є однорідне централізоване явище, тому я не думаю, що воно повністю припинить своє існування, як рух за межами Католицької Церкви. Нажаль... Хоча - вплив цього руху на саму КЦ вважаю багато в чому позитивним.
З повагою
о.Олег
2009.01.26 | Георгій
Cлавімо Його! Дякую, панe Андрію і отчe Олeжe!
Дужe ціква і вичeрпна інформація, дякую.Я запитав про сeдeваканталістів тому, що один колишній ієрарх УПЦ-КП, єпископ Донeцький Юрій (Юрчик), кілька років тому намагався з ними сконтактувати і навіть служив з ними якусь службу, що, звичайно, викликало дужe сувору критичну рeакцію з боку патріарха Філарeта і інших єпископів Православної Цeркви.
Яка жахлива річ організована єрeсь, сeктантство. Господи Ісусe Христe, Божe наш, подай нам допитливий розум, алe охорони нас від пeкeльних єрeсeй, що засліплюють людину, і від розбрату у Cвятій Твоїй Cоборній та Апостольській Цeркві.
2009.01.26 | +O
Re: Cлавімо Його! Дякую, панe Андрію і отчe Олeжe!
читав про це на якомусь сайті, де були всі фото, але можна і тутhttp://pravoslavye.org.ua/index.php?r_type=article&action=fullinfo&id=6207
кажуть, що про оформлення седевакантизму в певну систему, можна говорити від початку 70-х, коли вийшли в світ декілька книг мексиканського єзуїта Арріаги (пробував про це щось знайти, але поки не вийшло). В седевакантизмі простий по суті постулат: Престіл порожній, бо відповідно до церковних канонів його не може займати єретик.
Якщо зацікавитесь темою глибше, то зіткнетеся ще й з седеприваціонізмом
З повагою
о.Олег
2009.01.26 | +O
Re: не можу відкрити посилання п.Андрія, тому не знаю, чи це
щось дійсно якісно нове...Чи можете скопіювати сюди?
З повагою
о.Олег
2009.01.27 | Kohoutek
Сайт portal-credo.ru отключён от Сети.
Из-за DDOS-атаки. Стопроцентно это зачистка российского информационного поля перед Поместным собором РПЦ. Подробнее см. http://hgr.livejournal.com/Зеркало сайта (на бесплатном хостинге) было вообще уничтожено провайдером. Некоторые свежие материалы сайта доступны в ЖЖ http://credo-rating.livejournal.com/
В общем, в заинтересовавшей Вас ссылке речь шла о том, что по словам одного очень сведущего в ватиканских делах журналиста, готовится примирение РКЦ с лефевристами. Очевидно, это именно то событие, которое Вы упомянули.
О том, что происходило на предсоборном совещании УПЦ можно прочесть здесь: http://orthodoxy.org.ua/uk/2009/01/23/21759.html
2009.01.26 | +O
Re: Две новости (л) Ви про це?
Вселенський Архиєрей Венедикт XVI зняв покарання екскомуніки з єпископів Братства святого Пія Х 19:13Сьогодні, 24 січня 2009 р., у Ватикані повідомлено про те, що після тривалого діалогу між Апостольською Столицею та Священицьким Братством святого Пія Х, представленим Генеральним Настоятелем єпископом Бернардом Фелльє, Папа Венедикт XVI прийняв його повторне прохання, також і від імені трьох інших єпископів Братства, про відкликання екскомуніки, якою вони були покарані на протязі 20 років. 30 червня 1988 року Бернард Фелльє та троє інших священиків, без папського благословення, отримали єпископські свячення з рук єпископа Марселя Лефевра, і тим самим попали під екскомуніку силою самого права, тобто були відлучені від Католицької Церкви. 1 липня 1988 року Конгрегація в справах Єпископів видала формальне підтвердження цього покарання.
15 грудня 2008 року єпископ Фелльє вдруге письмово звернувся до Вселенського Архиєрея Венедикта XVI з проханням про відкликання екскомуніки. У ньому він, зокрема, чітко заявив: «ми завжди міцно утверджені в нашому бажанні залишатися католиками і спрямовувати всі наші сили на служіння Церкві Господа Нашого Ісуса Христа, якою є Римська Католицька Церква. Ми з синівським духом приймаємо її вчення. Ми твердо віримо в Примат святого Петра і його прерогативи, тому актуальний стан спричиняє нам багато терпінь».
Святіший Отець Венедикт XVI, прагнучи подолати розкол з Братством святого Пія Х, 29 серпня 2005 року зустрівся з єпископом Бернардом Фелльє, висловивши при цьому своє бажання поступово і в слушний час розв’язувати згадану проблему. І тепер, через декрет Конгрегації в справах єпископів, датований 21 січня 2009 року, скасовує екскомуніку, якою були покарані чотири згадані єпископи, бажаючи, щоб якнайшвидше прийшов момент повного примирення і цілковитої єдності.
Священиче Братство святого Пія Х було засноване 1970 року архиєпископом Марселем Лефевром, об’єднавши так званих католиків-традиціоналістів, які не прийняли реформ, введених Другим Ватиканським Собором. Після смерті засновника, у 1991 році Братство очолив єпископ Бернард Фелльє. Його ім’я пов’язане також і з Україною, де він став співзасновником візантійської вітки Братства святого Пія Х – Братства святого священомученика Йосафата, осередок якого розташований у Львові.
Джерело... http://www.radiovaticana.org/ucr/Articolo.asp?c=261001