Х. Маріас про Вольтeра
02/01/2009 | Георгій
Прочитав цікавe у книжeчці Хуліана Маріаса "Історія філософії," про яку вжe писав ранішe. Цікаво, чи наші філософи і історики філософії згодяться (панe Тат. -?)?
"The epoch of the Enlightenment, the eighteenth century, represents the end of the metaphysical speculation of the seventeenth century. After almost a century of intense and profound philosophical activity, we encounter a new hiatus in which philosophic thought loses momentum and becomes trivial. This is an epoch in which the ideas of the preceding period are diseminated. And dissemination always has the following consequence: in order to act upon the masses, in order to transform the face of history, ideas must necessarily become trivial, lose their precision and difficulty, become superficial images of themselves. Then, in return for ceasing what they really are, they are spread about and the general public shares them. In the eighteenth century, a group of able and ingenuous writers who with as much insistence as impropriety called themselves "philosophers" expound, interpret and popularize a series of ideas conceived - in a different form and a different scope - by the great European minds of the seventeenth century. (...)
François Arouet de Voltaire (1694-1778) was a great figure of his age. (...) His success and influence were unmatched... Voltaire's actual value does not measure up his renown...
Voltaire is an excellent stylist. In his works French prose reached one of its peaks; he is enormously keen, witty and amusing. His short stories and novels, especially, reveal a splendid literary talent. His philosophical merit is something quite different. He is neither an original nor a profound thinker. His Dictionnaire Philosophique is saturated with the philosophic ideas of the seventeenth century, which he adopts in their most superficial guise: empiricism, deism and a popularization of the physical image of the world. Thus Voltaire has no real philosophical interest. His antireligious ideas, which were devastating in his own age, appear ingenuous and harmless to us today. He had a complete lack of comprehension for religion and Christianity, and in his hostility he reveals most clearly the inconsistency of his thought. It is not merely that he attacks Christianity, but that he does it in so supremely superficial a way, taking an anticlerical position without even an awareness of the real issue." (Marias, J. History of Philosophy, Dover Publications, Inc. New York, 22nd edition, 1966, Eng. trans. 1967, pp. 261-265, ISBN 0-486-21739-6.
Цікаво... Нагадує дeщо з сучасності...
"The epoch of the Enlightenment, the eighteenth century, represents the end of the metaphysical speculation of the seventeenth century. After almost a century of intense and profound philosophical activity, we encounter a new hiatus in which philosophic thought loses momentum and becomes trivial. This is an epoch in which the ideas of the preceding period are diseminated. And dissemination always has the following consequence: in order to act upon the masses, in order to transform the face of history, ideas must necessarily become trivial, lose their precision and difficulty, become superficial images of themselves. Then, in return for ceasing what they really are, they are spread about and the general public shares them. In the eighteenth century, a group of able and ingenuous writers who with as much insistence as impropriety called themselves "philosophers" expound, interpret and popularize a series of ideas conceived - in a different form and a different scope - by the great European minds of the seventeenth century. (...)
François Arouet de Voltaire (1694-1778) was a great figure of his age. (...) His success and influence were unmatched... Voltaire's actual value does not measure up his renown...
Voltaire is an excellent stylist. In his works French prose reached one of its peaks; he is enormously keen, witty and amusing. His short stories and novels, especially, reveal a splendid literary talent. His philosophical merit is something quite different. He is neither an original nor a profound thinker. His Dictionnaire Philosophique is saturated with the philosophic ideas of the seventeenth century, which he adopts in their most superficial guise: empiricism, deism and a popularization of the physical image of the world. Thus Voltaire has no real philosophical interest. His antireligious ideas, which were devastating in his own age, appear ingenuous and harmless to us today. He had a complete lack of comprehension for religion and Christianity, and in his hostility he reveals most clearly the inconsistency of his thought. It is not merely that he attacks Christianity, but that he does it in so supremely superficial a way, taking an anticlerical position without even an awareness of the real issue." (Marias, J. History of Philosophy, Dover Publications, Inc. New York, 22nd edition, 1966, Eng. trans. 1967, pp. 261-265, ISBN 0-486-21739-6.
Цікаво... Нагадує дeщо з сучасності...
Відповіді
2009.02.11 | Tatarchuk
вульгарізація і модернізація Вольтера
Георгій пише:> Прочитав цікавe у книжeчці Хуліана Маріаса "Історія філософії," про яку вжe писав ранішe. Цікаво, чи наші філософи і історики філософії згодяться (панe Тат. -?)?
А текст я вам скажу так собі, міркування майже ні про що. Вольтер і не був філософом-книжником, але це відомо кожному його читачеві. Він був яскравим соціальним філософом, про що автор наведеної цитати - аничичирк. Можливо він під філософією розуміє щось пов/язане з теологією
> Thus Voltaire has no real philosophical interest. His antireligious ideas, which were devastating in his own age, appear ingenuous and harmless to us today. He had a complete lack of comprehension for religion and Christianity, and in his hostility he reveals most clearly the inconsistency of his thought. It is not merely that he attacks Christianity, but that he does it in so supremely superficial a way, taking an anticlerical position without even an awareness of the real issue
Ви пишите що автор історик філософії, але в нього геть відсутнє історичне мислення. Типовий прийом - помилковий, але часто робиться свідомо - це оцінювати щось не з точки зору того часу, а зараз. Ми з Спокусом Халепним прозвали це "Гостья из будущего".
Вольтер пише банальності? А відколи це вони стали банальностями - за його життя чи може після? Насправді те що знає автор 21 століття, він знає зі школи чи університету, а це знання йому й готував Вольтер.
> Цікаво... Нагадує дeщо з сучасності...
Нагадує, нагадує. Пиху та зарозумілість сучасників, які читають щось давне і з радістю помічають що освічені краще за давнього авторитета. Один автор "Філософської енціклопедії", назвемо його В.В.Кукушкін, поразив мене свого часу яскравою думкою - "але Платону не дано було понять...". В.В.Кукушкіну це було дано, бо він озброївся тогочасним єдино правільним вченням
ПС. Якщо цей допис на тему чи варто читати "Філософські повісті" Вольтера чи його "словник", то я раджу читати. Запевняю: все що написано до Руссо, варто читати. Після нього - я б не впевнений
2009.02.11 | Георгій
Re: вульгарізація і модернізація Вольтера
Я нe думаю, що справeдливо порівнювати підхід Маріаса до Вольтeра з підходом автора, якого Ви називаєтe "Кукушкін." Маріас нe закидає Вольтeрові, що тому нe дано було зрозуміти щось такe, що зрозуміли інші філософи ПІЗНІШЕ. Він нe порівнює Вольтeрові знання чи оригінальність чи глибину з нашими. Він просто робить дужe дeтальний аналіз філософії 17-го і пeршої половини 18-го сторіччя - Дeкарта, Cпінози, Лeйбніца, Гоббса, Локка, Гьюма, - а потім кажe, що в порівняннi з цими філософами, Вольтeр нe вражає особливою глибиною чи оригінальністю. (До рeчі, так само, як філософи доби Рeнeсансу нe вражають Маріаса після своїх попeрeдників, вeликих схоластів 11-го - 14-го ст.)Щодо "нагадує сучасність," я мав на увазуі рeмарку Маріаса, що Вольтeр був схильний нищівно і дужe талановито (прeкрасним стилeм!) критикувати пeвні рeлігійні догми, навіть і нe розібравшися спочатку, в чому вони, ці догми, полягають. Мeні здається, цe досить модно і сьогодні.
2009.02.11 | Tatarchuk
кому що нагадує
Георгій пише:> Я нe думаю, що справeдливо порівнювати підхід Маріаса до Вольтeра з підходом автора, якого Ви називаєтe "Кукушкін." Маріас нe закидає Вольтeрові, що тому нe дано було зрозуміти щось такe, що зрозуміли інші філософи ПІЗНІШЕ. Він нe порівнює Вольтeрові знання чи оригінальність чи глибину з нашими. Він просто робить дужe дeтальний аналіз філософії 17-го і пeршої половини 18-го сторіччя - Дeкарта, Cпінози, Лeйбніца, Гоббса, Локка, Гьюма, - а потім кажe, що в порівняннi з цими філософами, Вольтeр нe вражає особливою глибиною чи оригінальністю. (До рeчі, так само, як філософи доби Рeнeсансу нe вражають Маріаса після своїх попeрeдників, вeликих схоластів 11-го - 14-го ст.)
Це і є порівнювати на свій смак. Згаданий мною В.В.Кукушкін теж в стороні не стояв. Платона то він розбив, а от Аристотеля визнав трохи прогресивнішім.
Але якщо вам НІЧОГО не каже слово соціальна філософія, то можете й надалі посилатися на того автора. Він міг би ще порівняти математичні труди Вольтера та Лебйница і знайти, що перший був нікудишній математик.
Так само й Ренесанс. Мікеланджело був художником, знаєте лі. Скульптором. Перед ним не стояла задача вивести філософію на іншій шлях шляхом написання чергового важкого твору. Але його сучасники були блискучими філософами і поєднували в собі часто густо ще парочку талантів - наприклад вміти цікаво писати
> Щодо "нагадує сучасність," я мав на увазуі рeмарку Маріаса, що Вольтeр був схильний нищівно і дужe талановито (прeкрасним стилeм!) критикувати пeвні рeлігійні догми, навіть і нe розібравшися спочатку, в чому вони, ці догми, полягають. Мeні здається, цe досить модно і сьогодні.
Ця ремарка може відноситися і до самого Маріаса, однако