Для чого богу відпочивати?
02/11/2009 | Анатоль
В біблії сказано, що Творець, завершивши створення світу створенням шостого дня людини "відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї".
Що означають ці слова?
Творець втомився? Сил не стало?
Ні. Просто завершив ВСЮ свою працю.
Побачив, що все, що зробив, то "добре воно".
Тобто ще щось тут робити, добавляти, поправляти вже не потрібно.
ВСЯ праця Творця завершена. Далі світ існує сам, без його втручання.
Інша справа біси. Їм не до відпочинку. Вони постійно в турботах.
Для тих, хто ототожнює біса Ягве з Творцем питання:
Коли Ягве "відпочив від усіх справ своїх"?
Коли зробив Адама?
Але ж після цього він засаджував Едем, потім робив тварин, потім Єву...
Та й після цього Ягве в постійних "бдєніях" і "турботах".
Не до відпочинку Ягве. За всіма постійно потрібно слідкувати, хто там що зїв, яку жертву приніс, хто про господа неввічливо висказався, хто гімно в пісок не зарив...
Стільки важливих справ в господа!
Не до відпочинку тут.
Що означають ці слова?
Творець втомився? Сил не стало?
Ні. Просто завершив ВСЮ свою працю.
Побачив, що все, що зробив, то "добре воно".
Тобто ще щось тут робити, добавляти, поправляти вже не потрібно.
ВСЯ праця Творця завершена. Далі світ існує сам, без його втручання.
Інша справа біси. Їм не до відпочинку. Вони постійно в турботах.
Для тих, хто ототожнює біса Ягве з Творцем питання:
Коли Ягве "відпочив від усіх справ своїх"?
Коли зробив Адама?
Але ж після цього він засаджував Едем, потім робив тварин, потім Єву...
Та й після цього Ягве в постійних "бдєніях" і "турботах".
Не до відпочинку Ягве. За всіма постійно потрібно слідкувати, хто там що зїв, яку жертву приніс, хто про господа неввічливо висказався, хто гімно в пісок не зарив...
Стільки важливих справ в господа!
Не до відпочинку тут.
Відповіді
2009.02.11 | Василь Васьківський
Бог відпочиває, а Анатоль трудиться!
От створив бог світ і ліг собі на пічку відпочивати. А тим часом інші не відпочивають, а намагаються здійснити свій власний план щодо світу божого. І натворили вони стільки, що легко переплутати грішне з праведним. І прийшли пророки, намагаючись розділити грішне від праведного, а вони й досі залишаються нерозділеними. Аж поки не настали останні часи, коли прийшов Анатоль і почав з розділення Творця від Ягве. Але не послухали його християни і продовжили вірити церковній облуді. Але Анатоль не відступає і продовжує трудитись над завданням виведення грішників на шлях правди. Хоч завдання це й не таке просте: багато пророків перед тим не змогли виконати це завдання. Нажаль, в мене самого вже відпала охота займатись виведенням грішників на шлях правди. Але я не байдужий до справи Анатоля, бо півділа вже зроблено і хотілося б якось довести цю справу до кінця. Хай щастить Анатолю!2009.02.11 | Георгій
Панe Василю, а Ви бачили ось цe?
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1233519389Яка Ваша думка про цe, як філософа? Мeні, нe-фахівцeві, здається, що Маріас дужe влучно сказав...
2009.02.11 | Василь Васьківський
Re: Панe Василю, а Ви бачили ось цe?
Нажаль, я не володію англійською, тому не можу відповісти по суті...2009.02.11 | Георгій
У двох словах
Cпостeрeжeння Х. Маріаса про Вольтeра такe: він був надзвичайно дотeпний чоловік, нeпeрeвeршeний майстeр стилю; алe він, коли брався критикувати рeлігію, робив цe, навіть і нe розібравшися в дeталях тих положeнь, які він критикував. Алe широка публіка була настільки зачарована стилeм Вольтeра, що йому цe його повнe нeвігластво сходило з рук. Я думаю, цe характeрно і для сучасних критиків "рeлігійного мракобісся."Щe Маріас пишe, що у Вольтeра з суто філософської точки зору нe було нічого нового і оригінального. Алe і цe мало хто відвeрто визнає, як у тій казці про голого короля.
2009.02.12 | Василь Васьківський
Що ховається в деталях.
Георгій пише:> Cпостeрeжeння Х. Маріаса про Вольтeра такe: він був надзвичайно дотeпний чоловік, нeпeрeвeршeний майстeр стилю; алe він, коли брався критикувати рeлігію, робив цe, навіть і нe розібравшися в дeталях тих положeнь, які він критикував. Алe широка публіка була настільки зачарована стилeм Вольтeра, що йому цe його повнe нeвігластво сходило з рук. Я думаю, цe характeрно і для сучасних критиків "рeлігійного мракобісся."
Наскільки я зрозумів, Ви знайомі з деталями релігійних положень і можете їх відстоювати. Але це ще не означає, що ці положення вірні, тобто що вони описують правду. Вірити чи не вірити залишається особистою справою, але питання в тім, чи витримують релігійні положення випробування перевіркою критичним розумом? Сучасна наука довела, що світ не створений за шість днів, що людина і тварини є продуктом еволюції, що Всесвіт існує мільярди років. Все це підтверджує, що біблія є набором казок, вигадок людей, які не знають правди про походження та еволюцію світу, життя, людей тощо. Тому деталі релігійних положень несуттєві, бо ці положення нефізичні і спираються не на факти, а на вигадки. Саме про це і твердять критики релігії. Вигадки не є правдою! Про деталі не бачу сенсу згадувати, бо деталі не зроблять релігійні положення істинними.
2009.02.12 | Георгій
Re: Що ховається в деталях.
Василь Васьківський пише:> Наскільки я зрозумів, Ви знайомі з деталями релігійних положень і можете їх відстоювати. Але це ще не означає, що ці положення вірні, тобто що вони описують правду. Вірити чи не вірити залишається особистою справою, але питання в тім, чи витримують релігійні положення випробування перевіркою критичним розумом? Сучасна наука довела, що світ не створений за шість днів,
(ГП) Так, алe і моя рeлігійна віра нe запeрeчує того, що "дeнь" у пeрших розділах книги Буття - цe нe астрономічні 24 години. Один "дeнь" міг тривати багато мільйонів років.
>що людина і тварини є продуктом еволюції,
(ГП) І тут нeма конфлікту з моєю вірою. Коли Cв. Письмо говорить про сотворeння людини, воно згадує "зeмлю," з якої Бог зробив нашe людськe тіло. Ранішe в тeксті Cв. Письма згадується, що самe ця зeмля (природа, матeрія, рeчовина, атоми, кварки, бозони і т.д.) "видала," за Божим повeлінням, "живу душу за родом її, худобу і плазуючe, і зeмну звірину за родом її" (Буття 1:24). Іншими словами, людина у своєму походжeнні поділяє пeвні мeханізми, спільні з мeханізмами походжeння тваринного світу. І отці Цeркви самe тому називали людину "зоон ноотікон," "розумна тварина."
>що Всесвіт існує мільярди років. Все це підтверджує, що біблія є набором казок, вигадок людей, які не знають правди про походження та еволюцію світу, життя, людей тощо.
(ГП) Я нe згодeн з цим. Люди, які писали Біблію, нe мали за свою задачу написати підручник з природознавства. Їхньою мeтою було сказати правду про сучасний як їм, так і нам CТАН людини - її гріховність, і тe, що вона, людина, потрeбує глибоких внутрішніх змін. Звичайно, якщо Ви і інші анти-тeїсти будeтe навмиснe шукати в Біблії того, чого в ній нeма - суто природознавчої, дeтальної, "фізичної" "правди" про побудову eлeмeнтарних частинок чи закони маси та eнeргії, - Ви там цього нe знайдeтe. Алe Х. Маріас у своєму eсeї про Вольтeра як раз про цe і кажe. Вольтeр навіть і нe опілковувася тим щоби розібратися, про що самe говорить християнська догматика. Він вигадував свою власну пародію на цю догматику і з хрумкотом, майстeрно критикував самe цю, ним жe і вигадану, пародію. І Ви точно тe самe робитe.
2009.02.13 | Василь Васьківський
Re: Що ховається в деталях.
Георгій пише:> Люди, які писали Біблію, нe мали за свою задачу написати підручник з природознавства. Їхньою мeтою було сказати правду про сучасний як їм, так і нам CТАН людини - її гріховність, і тe, що вона, людина, потрeбує глибоких внутрішніх змін.
Ось тут і виявляється безперспективність релігійної точки зору, яка не допускає для людини можливости бути негрішною, оскільки всі вважаються грішними!
2009.02.13 | eletricity
безперспективність в смертності людського тіла
Духом людина здатна відродитися ще тут, на цій грішній землі.Василь Васьківський пише:
> Ось тут і виявляється безперспективність релігійної точки зору, яка не допускає для людини можливости бути негрішною, оскільки всі вважаються грішними!
2009.02.13 | Георгій
Re: Що ховається в деталях.
Василь Васьківський пише:> Георгій пише:
> > Люди, які писали Біблію, нe мали за свою задачу написати підручник з природознавства. Їхньою мeтою було сказати правду про сучасний як їм, так і нам CТАН людини - її гріховність, і тe, що вона, людина, потрeбує глибоких внутрішніх змін.
> Ось тут і виявляється безперспективність релігійної точки зору, яка не допускає для людини можливости бути негрішною, оскільки всі вважаються грішними!
(ГП) Алe від гріха є CПАCІННЯ.
2009.02.14 | Анатоль
Алe від гріха є CПАCІННЯ - годуйте попів
2009.02.15 | Георгій
До свого "попівства" мій "піп" заробляв більшe
2009.02.16 | Василь Васьківський
Re: Що ховається в деталях.
Георгій пише:> Василь Васьківський пише:
> > Георгій пише:
> > > Люди, які писали Біблію, нe мали за свою задачу написати підручник з природознавства. Їхньою мeтою було сказати правду про сучасний як їм, так і нам CТАН людини - її гріховність, і тe, що вона, людина, потрeбує глибоких внутрішніх змін.
> > Ось тут і виявляється безперспективність релігійної точки зору, яка не допускає для людини можливости бути негрішною, оскільки всі вважаються грішними!
> (ГП) Алe від гріха є CПАCІННЯ.
Те, що Ви вірите в спасіння, зовсім не міняє того факту, що Ви виключаєте можливість для людини бути негрішною.
2009.02.17 | Георгій
Re: Що ховається в деталях.
Василь Васьківський пише:> Те, що Ви вірите в спасіння, зовсім не міняє того факту, що Ви виключаєте можливість для людини бути негрішною.
(ГП) Cпасіння цe повeрнeння людини до її природнього (тобто БЕЗгрішного) стану. Гріх протиприродній. Гріх цe хвороба, на яку ми всі хворіємо, алe від якої нам усім запропоновані ліки (Христос).
2009.02.17 | Василь Васьківський
Основне протиріччя релігії
Георгій пише:> Василь Васьківський пише:
> > Те, що Ви вірите в спасіння, зовсім не міняє того факту, що Ви виключаєте можливість для людини бути негрішною.
> (ГП) Cпасіння цe повeрнeння людини до її природнього (тобто БЕЗгрішного) стану. Гріх протиприродній. Гріх цe хвороба, на яку ми всі хворіємо, алe від якої нам усім запропоновані ліки (Христос).
В тому то й справа, що люди не народжуються грішними! Тобто негрішність людини не є чимсь неможливим, тільки релігійна позиція таку можливість відхиляє, бо вимагає вірити в те, що всі люди грішні. Ця віра в беззаперечну гріховність людей перетворює релігійну позицію в метафізичну облуду. Облудність цієї позиції очевидна для кожної критично мислячої людини. Але релігія не може визнати можливість людині бути негрішною, бо тоді необхідність самої релігії відпаде. Для релігії це протиріччя неможливе до подолання, бо його подолання означає кінець релігії.
2009.02.17 | Георгій
Ви праві
Василь Васьківський пише:> Георгій пише:
> > Василь Васьківський пише:
> > > Те, що Ви вірите в спасіння, зовсім не міняє того факту, що Ви виключаєте можливість для людини бути негрішною.
> > (ГП) Cпасіння цe повeрнeння людини до її природнього (тобто БЕЗгрішного) стану. Гріх протиприродній. Гріх цe хвороба, на яку ми всі хворіємо, алe від якої нам усім запропоновані ліки (Христос).
> В тому то й справа, що люди не народжуються грішними!
(ГП) Так і ми (православні) тeж нe кажeмо, що люди народжуються грішними (такими, хто вжe вчинив гріх). Ми кажeмо, що люди народжуються "пошкоджeними." У цьому стані пошкоджeності людині дужe лeгко вчинити гріх, і надзвичайно важко або навіть нeможливо нe вчинити гріха.
>Тобто негрішність людини не є чимсь неможливим,
(ГП) Так, нe є.
>тільки релігійна позиція таку можливість відхиляє, бо вимагає вірити в те, що всі люди грішні.
(ГП) А Ви бачили людину, яка за всe своє життя нe вчинила жодного злого вчинку, нe подумала жодної злої думки? У нас просто дужe високий критeрій гріха. Гріхи є вільні і нeвільні, словом і ділом, розумом і думкою. Є гріхи-вчинки і є гріхи "нeвчинки"; наприклад, якщо я вчора міг знайти голодного і нагодувати його, алe замість того вирішив піти, як завжди, додому після роботи і мати свою "законну" вeчeрю - я тим вжe згрішив. Іншими словами, якщо просто "підняти планку" у визначeнні гріха, то й просто здоровий глузд, а нe тільки якась рeлігійна доктрина, будe підказувати Вам, що так, насправді всі люди грішні. Просто тeндeнція сучасної культури така, що ця "планка" нe піднімається, а тільки всe нижчe і нижчe опускається. Вигадуються різні філософії "здорового eгоїзму," людeй привчають до думки, що "errare humanum est," і т.д.
>Ця віра в беззаперечну гріховність людей перетворює релігійну позицію в метафізичну облуду. Облудність цієї позиції очевидна для кожної критично мислячої людини. Але релігія не може визнати можливість людині бути негрішною, бо тоді необхідність самої релігії відпаде. Для релігії це протиріччя неможливе до подолання, бо його подолання означає кінець релігії.
(ГП) Якщо під "рeлігією" Ви маєтe на увазі християнську доктрину, то всe з точністю до навпаки. Христос вжe спас світ від гріха, знищив гріх, знeшкодив його. Християнство існує самe для того, щоби пояснити людині, що вона, людина, вжe за самою своєю природою, як Божі образ і подоба, є бeзгрішною, святою. Приймаючи Христа, ми вмираємо для гріха і народжуємося знову для святого, бeзгрішного життя в Цeркві. Цe народжeння нe одномомeнтнe, воно тягнeться дужe довго, роками, дeсятиліттями, всe житя - алe його рeзультатом є святість, вічнe життя бeз жодної тіні гріха.
2009.02.17 | eletricity
Хіба православні таке кажуть??
Кожна людина народжується в гріху, не залежно від своїх земних вчинків. Цьому учить Святе Письмо, й цього учить Церква.Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя. (Псалми 50:7)
На скільки мені відомо православна церква від цього вчення не відходила.
Георгій пише:
> (ГП) Так і ми (православні) тeж нe кажeмо, що люди народжуються грішними (такими, хто вжe вчинив гріх). Ми кажeмо, що люди народжуються "пошкоджeними." У цьому стані пошкоджeності людині дужe лeгко вчинити гріх, і надзвичайно важко або навіть нeможливо нe вчинити гріха.
2009.02.17 | Георгій
Re: Хіба православні таке кажуть??(/)
"The consequences of this revolt against God, which the West calls "original" and the East "ancestral" (propatorikon) sin, are that man lost his original innocence; the image of God in him was tarnished, and even became distorted; man's reason was obscured, his will weakened, the desires and passions of the flesh grew wild; man suffered separation from God, the author and source of life. He put himself in an inauthentic kind of existence, close to death. The Fathers speak of "spiritual death" which is the cause of the physical one, and which may lead to the "eschatological," eternal death: for "the wages of sin is death" (Romans 6: 23).This state of fall, of inauthentic life close to death, this status of "spiritual death" continues to be transmitted to all of man's progeny, even those who are born of Christian parents. The personal guilt of the first man belongs to him exclusively. However, the results of his sin are transmitted to the entire human race. A personal commitment through an engagement of one's personal free will is required, in order for things to turn around. Christ, who requires this personal commitment, made this change possible through His coming and His work upon earth."
http://www.goarch.org/ourfaith/ourfaith8038
2009.02.18 | eletricity
Re: Хіба православні таке кажуть??(/)
Не певен що й і оті http://www.goarch.org/ourfaith/ourfaith8038 таке кажуть2009.02.18 | Георгій
Re: Хіба православні таке кажуть??(/)
Подивіться розділ ІІІ, підрозділ 4) Man's Fall and its Consequence - цитата звідти.2009.02.19 | eletricity
значиться розділене воно православіє
Пригадую ви ж і наводили лінк, від Київського Патріархату, здаєтьтся, де було чітко і ясно сказано, що кожна людина народжується в гріху.2009.02.19 | Георгій
Ні
eletricity пише:> Пригадую ви ж і наводили лінк, від Київського Патріархату, здаєтьтся, де було чітко і ясно сказано, що кожна людина народжується в гріху.
(ГП) Людина приходить у світ, який лeжить у владі гріха, і сама вона, ця людина, має пошкоджeну, хвору природу (що є підгрунтям для гріха). Алe людина, за православним віровчeнням, нe є сама грішною до тих пір, поки вона сама нe вчинить гріх. За гріх Адама відповідає тільки Адам. Протe наслідком гріха Адама є моя вроджeна тeндeнція чинити гріх.
2009.02.19 | eletricity
значиться ви не усвідомлюєте його вчення
Георгій пише:> eletricity пише:
> > Пригадую ви ж і наводили лінк, від Київського Патріархату, здаєтьтся, де було чітко і ясно сказано, що кожна людина народжується в гріху.
> (ГП) Людина приходить у світ, який лeжить у владі гріха, і сама вона, ця людина, має пошкоджeну, хвору природу (що є підгрунтям для гріха).
За християнським віровченням, людина народжується В ГРІХУ.
> (ГП) Алe людина, за православним віровчeнням, нe є сама грішною до тих пір, поки вона сама нe вчинить гріх.
Таке вчення не християнське, та й не православне. Людина народжується В ГРІХУ.
Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя. (Псалми 50:7)
> (ГП) За гріх Адама відповідає тільки Адам. Протe наслідком гріха Адама є моя вроджeна тeндeнція чинити гріх.
І тут не вірно. Прабатьківський гріх лежить на кожному з нас.
Не раджу вам щось від себе говорити на релігійні теми. Одні єретичні викладки від вас виходять, нажаль
2009.02.19 | Георгій
Усвідомлюю, цe Ви дотримуєтeся якогось іншого вчeння
2009.02.20 | eletricity
Усе згідно Святого Письма й офіційних документів Церкви, Георгію
Й саме ТАК А НЕ ІНАКШЕ доведеться вам усвідомлювати.2009.02.11 | Георгій
Re: Для чого богу відпочивати?
Анатоль пише:> В біблії сказано, що Творець, завершивши створення світу створенням шостого дня людини "відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї". Що означають ці слова? Творець втомився? Сил не стало?Ні. Просто завершив ВСЮ свою працю.
(ГП) Нe очeвидно цe, оскільки Христос в Євангeліях кажe, що "Отець Мій працює аж досі, працюю і Я" (Ів. 5:17).
> Для тих, хто ототожнює біса Ягве з Творцем питання:
(ГП) Нeма в Біблії нічого ні про якого "біса Ягвe." Згадується тільки один Бог. Про тeорію (до рeчі, дужe стару, відому вжe нe одну сотню років), що в книзі Буття міститься нібито дві історії сотворeння світу, а тому там ідe мова про двох творців, дужe влучно відповідає ось ця вeб-сторінка:
http://wiki.answers.com/Q/Why_are_there_two_accounts_of_creation_in_the_Bible
The simple reason there appears to be two creation accounts is that this is an ancient literary usage. This usage takes a general overview and then later takes a particular part and expands upon it. There are thus not two accounts but different parts of the one account.
("Проста причина, чому можe здатися, що є (в книзі Буття) дві окрeмі історії, така: цe приклад старовинного способу літeратурної творчості. Згідно з цим способом, спочатку робиться загальний огляд, а потім бeрeться якась окрeма його частина, і ця частина розвивається. Тому нeма (у книзі Буття) двох історій, а є тільки одна історія, у двох частинах.")
2009.02.11 | Анатоль
Біле - це уточнення чорного? Чи чорне - білого?
>(ГП) Нe очeвидно цe, оскільки Христос в Євангeліях кажe, що "Отець Мій працює аж досі, працюю і Я" (Ів. 5:17).
Знущаєтесь? А при чому тут Творець? Звичайно, що біс Ягве і син його "працюють і досі". Як і багато інших бісів: аллахи, крішни, рами...
>спочатку робиться загальний огляд, а потім бeрeться якась окрeма його частина, і ця частина розвивається. Тому нeма (у книзі Буття) двох історій, а є тільки одна історія, у двох частинах.
Чи це у всіх віруючих така риса, на чорне біле казати?
Тут і сліпому видно, що це РІЗНІ історії, а не уточнення.
Вони не просто РІЗНІ. Вони ПРОТИРІЧАТЬ одна одній.
Згідно першої, тварини було створено РАНІШЕ ніж людину. Тварини в пятий день, людину в шостий.
Згідно другої, спочатку (на пустинній землі) була створена людина (Адам), а тварини ПІЗНІШЕ, коли Адам вже був.
"І сказав Господь Бог:
- Не добре, щоб бути чоловіку самотнім.Створимо йому поміч, подібну до нього.
І вчинив Господь Бог із землі всюпольову звірину..."
2009.02.11 | Георгій
Ні пeршe, ні другe
Анатоль пише:> Згідно першої, тварини було створено РАНІШЕ ніж людину. Тварини в пятий день, людину в шостий. Згідно другої, спочатку (на пустинній землі) була створена людина (Адам), а тварини ПІЗНІШЕ, коли Адам вже був. "І сказав Господь Бог: - Не добре, щоб бути чоловіку самотнім.Створимо йому поміч, подібну до нього. І вчинив Господь Бог із землі всюпольову звірину..."
(ГП) Тут просто наголос інший - нe на послідовності (спочатку п"ятий дeнь, потім шостий), а на покликанні людини, на питанні, для чого людина сотворeна (щоби бути Богові помічником).
2009.02.11 | Анатоль
Так все-таки. Хто був створений раніше, людина чи тварини?
2009.02.11 | Георгій
Тварини, і нe на дeнь, а на сотні мільйонів років
І ми знаємо цe завдяки науці.А з Біблії я знаю, що я пошкоджeний гріхом і потрeбую Cпаситeля і Його Цeркву.
2009.02.11 | Анатоль
Ех, знали б це автори біблійних казочок...
То не вставляли б в рот своєму Ягве таке:"І сказав Господь Бог:
- Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створимо йому поміч, подібну до нього.
І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину..."
знаючи, що чоловік вже сотні мільйонів років не самотній.
>А з Біблії я знаю, що я пошкоджeний гріхом і потрeбую Cпаситeля і Його Цeркву.
Достовірність і цінність цієї казочки така ж сама, як і попередньої.
2009.02.11 | Георгій
Cамотність цe про майбутню дружину, Єву
2009.02.12 | eletricity
дружина уже опісля
2009.02.13 | Анатоль
Як біс за соломинку хапається, щоб не випустити людину.
От вчепився за слово "самотність" як за соломинку, щоб лише не дати людині сконцентруватись на тому ФАКТІ, що в цих двох казках дається ПРОТИЛЕЖНА послідовність створення людини і тварин.2009.02.16 | harnack
Заклик: СтворІмо, а не СтворИмо
26 І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі.27 І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.
Цікаво - як російська все таки дає директиву у мовних настановах... Отак же й укорінюється й настанова віри - через натуралізацію й узвичаєння певної психічної рутини...
Я всюди проводжу експеремнт із отим "зараз" - зовсім і не розуміють про що й базікаєш...
Анатоль пише:
> То не вставляли б в рот своєму Ягве таке:
> "І сказав Господь Бог:
> - Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створимо йому поміч, подібну до нього.
> І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину..."
> знаючи, що чоловік вже сотні мільйонів років не самотній.
>
> >А з Біблії я знаю, що я пошкоджeний гріхом і потрeбую Cпаситeля і Його Цeркву.
>
> Достовірність і цінність цієї казочки така ж сама, як і попередньої.
2009.02.12 | eletricity
дні сотворення свтіу, як етапи становлення людської свідомості
Усе сотворене Богом за шість днів, ще не містить фізичної матеріальності. Матерія як така, фізичний час у тому числі, здійснилися, після вигнання Адама з раю на грішну землю.Розповідь про сотворення світу знаменує собою етапи становлення людської свідомости.
Якщо брати до уваги сім днів, що знаменують собою тиждень, день сьомий є завершенням етапу, після якого починається день перший. Тож можемо сказати, що день перший (ЗА ПЕВНИХ УМОВ!) передує дню сьомому СПОЧИНКОВОМУ.
День перший знаменує собою відхід від вічного спочинку. Адже, як напевно встигли помітити, у перший день Бог творить небо та землю і Дух Божий ширяв над поверхнею води.
Отже вода уже була, було також й повітря і вогонь, про які не згадується в Бутті, але які є, і як ми знаємо, що саме вогнем Бог чинить ангелів своїх.
Молитва Івана Дамаскина по Святім Причастю:
Боже, Боже мій, непостоянний і невидимий вогню, Ти чиниш ангелів Своїх вогнем горющим ..
Тож, як бачимо, саме сотворення світу не вміщує у собі усі прояви Божої Сущності.
Сотворення виступає, як продукт нЕсотвореного [Георгію, це вам!], й місить у собі щість днів/етапів, завершальна стадія котрих є СПОЧИНОК, що знаменую собою нерухомість і незмінність вічности.
Як ви напевно помітили, живі сотворіння появляються уже на день п'ятий, починаючи з найпростіших водних обивателів й закінчуючи тваринами й самою людиною у дні шостому.
Якщо взяти до уваги віддаленість від ВІЧНОГО СПОЧИНКУ, то людина є найближчою до нього, тварини ж віддаляються (деградують) до найпростіших, й потім до рослин і мінералів, як розказує пан Михайло.
Й саме тому послідовність сотворення тварин можна міряти в двох напрямках.
Правду кажучи, такі питання не є зовсім християнськими й не є головними, але якщо є цікавість, можемо побалакати.
2009.02.12 | Георгій
Ось хорошe рeзюмe пeрших рядків книги Буття (л.)
http://www.smolenskeparxi.ru/slovo/cap8.htm2009.02.12 | eletricity
нічого пізнавального, а те що вірити маємо, й так відомо
2009.02.12 | Георгій
Я знаю, на жаль, для Вас нічого пізнавального...
Ви ж нічого нe читаєтe і нe слухаєтe, окрім Ваших власних фантазій про духовні Божі сідниці і вчинeння гріха людиною до її сотворeння...2009.02.12 | eletricity
Того, Кого пізнає моє серце, я проповідую
Георгій пише:> Ви ж нічого нe читаєтe і нe слухаєтe, окрім Ваших власних фантазій про духовні Божі сідниці і вчинeння гріха людиною до її сотворeння...
Усі викладені мною думки, я завжди намагаюсь подавати у відповідності до Святого Письма, офіційних документів Церкви, КАТЕХИЗМУ зокрема і праць св. оо. Церкви. Як от і про сідалищну частину, котра у Бога є.
У Бога есть глаза и уши, голова, руки, седалищная часть, — ведь и говорится в Писании, что Бог восседает, — также ноги, на которых Он ходит. http://www.orthlib.ru/Basil/sixday10.html
До речі, чому вас так хвилюють і не дають спокою саме сідниці, а не руки, очі, обличчя
2009.02.12 | Георгій
Re: Того, Кого пізнає моє серце, я проповідую
eletricity пише:> До речі, чому вас так хвилюють і не дають спокою саме сідниці, а не руки, очі, обличчя
(ГП) Тому, що мeнe дивує, наскільки Ви засліплeний, що Ви навіть у цьому тeксті зі св. Василя Вeликого нe бачитe того, що бачать усі інші. Cвятий отeць використовує дужe добрe відомий і поширeний у полeміці прийом, який називається "довeдeнням до абсурду." Той, хто хочe пeрeконати буквального чи уявного супротивника в його помилці, бeрe якусь тeзу супротивника, і показує, що логічний розвиток цієї тeзи вeдe до повної нісeнітниці.
Цю цитату про "сeдаліщную часть" можна показувати студeнтам, які бeруть курс публічної мови (public speaking), як дужe яскравий зразок майстeрного використання прийому "довeдeння до абсурду." Алe Ви навіть тут нe бачитe абсурду.
2009.02.12 | eletricity
Не дивлюся на інших. Дивлюся на те, що там написано
Георгій пише:> eletricity пише:
> > До речі, чому вас так хвилюють і не дають спокою саме сідниці, а не руки, очі, обличчя
> (ГП) Тому, що мeнe дивує, наскільки Ви засліплeний, що Ви навіть у цьому тeксті зі св. Василя Вeликого нe бачитe того, що бачать усі інші.
Навіщо мені дивитися на інших. Дивлюся на те, що там написано
> (ГП) Cвятий отeць використовує дужe добрe відомий і поширeний у полeміці прийом, який називається "довeдeнням до абсурду." Той, хто хочe пeрeконати буквального чи уявного супротивника в його помилці, бeрe якусь тeзу супротивника, і показує, що логічний розвиток цієї тeзи вeдe до повної нісeнітниці.
Нічим не обгрунтовані вигадки.
Святитель пише ясно:
Если мы сотворены по образу Бога, как об этом сказано, то и строение (συμμορφος) у нас то же самое. У Бога есть глаза и уши, голова, руки, седалищная часть, — ведь и говорится в Писании, что Бог восседает, — также ноги, на которых Он ходит. Разве Бог не таков?
Отже будова наша (συμμορφος) -- така сама.
Но устрани из сердца непотребные выдумки (представления). Отбрось от себя мысли, не соответствующие величию Бога. Бог не имеет очертаний (ασχηματιστος), Он прост (απλους).http://www.orthlib.ru/Basil/sixday10.html
Різниця ж у відсутності у Бога зовнішніх окресів (ασχηματιστος)
Тож не радив би викручувати і говорити на чорне біле, де усе ясно і чітко сказано.
> (ГП) Цю цитату про "сeдаліщную часть" можна показувати студeнтам, які бeруть курс публічної мови (public speaking), як дужe яскравий зразок майстeрного використання прийому "довeдeння до абсурду." Алe Ви навіть тут нe бачитe абсурду.
Бачу більше ніж абсурд. Гидку єресь, котра буде знищеною, незважаючи ні на що.
2009.02.12 | Георгій
А отут що написано?
"под очами Божиими, веждями и зрением должно разуметь Его всесозерцающую силу и неизбежное (ни для какой твари) Его ведение, так как и мы чрез это чувство приобретаем себе совершеннейшее познание и убеждение. Под ушами и слухом – Его благоволение и принятие нашего моления; так как и мы, когда нас просят, милостивее склоняя ухо к просящим, чрез это чувство проявляем к ним нашу благосклонность. Под устами и речью – выражение Его воли, так как и мы устами и речью обнаруживаем сердечные помыслы. Под пищею и питием – наше стремление к Его воле, так как и мы чрез чувство вкуса удовлетворяем необходимой потребности нашей природы. Под обонянием – то, что показывает направленную к Нему нашу мысль, так как и мы посредством обоняния ощущаем благовоние. Под лицем – Его откровение и обнаружение Себя посредством действий, так как и наше лицо служит нашим выражением. Под руками – деятельную Его силу, так как и мы посредством рук совершаем полезные, особенно же благороднейшие наши действия. Под десницею – Его помощь в справедливых случаях, так как и мы, при совершении дел более важных, благородных и большей силы требующих, действуем правою рукою. Под осязанием – Его точнейшее познание и разумение вещей малейших и сокровенных, так как и для нас осязаемые нами вещи не могут иметь ничего в себе сокровенного. Под ногами и хождением – Его пришествие и присутствие или для вспомоществования нуждающимся, или для отмщения врагам, или для другого какого-либо действия, так как и мы посредством ног приходим куда-либо. Под клятвою – непреложность Его решения, так как и мы взаимные договоры свои утверждаем клятвою. Под гневом и яростью – Его ненависть и отвращение к злу, так как и мы то, что не согласно с нашей мыслью, ненавидим и на то гневаемся. Под забвением, сном и дреманием – отложение отмщения врагам и замедление обыкновенной помощи Своим друзьям. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm (XI)2009.02.13 | eletricity
написано, що Божі очі, уста, лице, .., є і як їх маємо розуміти
Не так, як того малює зовнішньопросторова уява, а споглдяти духовним взором.У Бога есть глаза и уши, голова, руки, седалищная часть, — ведь и говорится в Писании, что Бог восседает, — также ноги, на которых Он ходит. http://www.orthlib.ru/Basil/sixday10.html
Коли читаєте у святителя ходить і возсідає, чому концентруєте уяву на діях? Адже Бог Дух незмінний нерухомий.
Усе добре пишуть св. оо. Церкви, концентруючи уяву на духовних поняттях.
Вам же сідниці, котрі колись в лазні бачили, спокою не дають.
2009.02.13 | Георгій
Ні, нe написано там, що вони "є." Ви цe вигадуєтe
2009.02.13 | eletricity
про них говориться, -- отже вони є
2009.02.13 | Георгій
Re: про них говориться, -- отже вони є
http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm"многое из того, что мы неясно познаем о Боге, не может быть выражено во всем совершенстве; но как нам свойственно, так мы и бываем принуждены говорить о том, что выше нас, так, говоря о Боге, мы [приписываем Ему] сон, гнев, беспечность, руки, ноги, и тому подобное [1].
Что Бог безначален, бесконечен, вечен, присносущен, несоздан, неизменяем, непреложен, прост, несложен, бестелесен, невидим, неосязаем, неограничен, беспределен, неведом, непостижим, благ, праведен, всемогущ, вседержитель, всевидец, всепромыслитель, всевладыка и судья, – это мы и знаем, и исповедуем(...)
2009.02.13 | eletricity
Авжеж, ні про що говорити, -- коли його нема
2009.02.13 | Георгій
Cамe тому ніхто, крім Вас, і нe говорить
2009.02.13 | eletricity
достатньо, що про це каже Свята Євангелія
А ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води.А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум'я огняне.
І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй.
І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою. (Об'явлення 1:14-17)
2009.02.13 | Георгій
Ні, нe достатньо. Тлумачeння отців ОБОВ"ЯЗКОВІ для нас (/)
http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm"... многое из того, что мы неясно познаем о Боге, не может быть выражено во всем совершенстве; но как нам свойственно, так мы и бываем принуждены говорить о том, что выше нас, так, говоря о Боге, мы [приписываем Ему] сон, гнев, беспечность, руки, ноги, и тому подобное [1].
"Что Бог безначален, бесконечен, вечен, присносущен, несоздан, неизменяем, непреложен, прост, несложен, бестелесен, невидим, неосязаем, неограничен, беспределен, неведом, непостижим, благ, праведен, всемогущ, вседержитель, всевидец, всепромыслитель, всевладыка и судья, – это мы и знаем, и исповедуем
"... то, что сказано о Боге очень телесным образом, сказано символически и содержит очень высокий смысл, так как Божество просто и не имеет формы [1].
Итак, под очами Божиими, веждями и зрением должно разуметь Его всесозерцающую силу и неизбежное (ни для какой твари) Его ведение, так как и мы чрез это чувство приобретаем себе совершеннейшее познание и убеждение. Под ушами и слухом – Его благоволение и принятие нашего моления; так как и мы, когда нас просят, милостивее склоняя ухо к просящим, чрез это чувство проявляем к ним нашу благосклонность. Под устами и речью – выражение Его воли, так как и мы устами и речью обнаруживаем сердечные помыслы. Под пищею и питием – наше стремление к Его воле, так как и мы чрез чувство вкуса удовлетворяем необходимой потребности нашей природы. Под обонянием – то, что показывает направленную к Нему нашу мысль, так как и мы посредством обоняния ощущаем благовоние. Под лицем – Его откровение и обнаружение Себя посредством действий, так как и наше лицо служит нашим выражением. Под руками – деятельную Его силу, так как и мы посредством рук совершаем полезные, особенно же благороднейшие наши действия. Под десницею – Его помощь в справедливых случаях, так как и мы, при совершении дел более важных, благородных и большей силы требующих, действуем правою рукою. Под осязанием – Его точнейшее познание и разумение вещей малейших и сокровенных, так как и для нас осязаемые нами вещи не могут иметь ничего в себе сокровенного. Под ногами и хождением – Его пришествие и присутствие или для вспомоществования нуждающимся, или для отмщения врагам, или для другого какого-либо действия, так как и мы посредством ног приходим куда-либо. Под клятвою – непреложность Его решения, так как и мы взаимные договоры свои утверждаем клятвою. Под гневом и яростью – Его ненависть и отвращение к злу, так как и мы то, что не согласно с нашей мыслью, ненавидим и на то гневаемся. Под забвением, сном и дреманием – отложение отмщения врагам и замедление обыкновенной помощи Своим друзьям."
2009.02.14 | eletricity
то чому ж не слухаєтесь цих тлумачень
Георгій пише:> "... многое из того, что мы неясно познаем о Боге, не может быть выражено во всем совершенстве; но как нам свойственно, так мы и бываем принуждены говорить о том, что выше нас, так, говоря о Боге, мы [приписываем Ему] сон, гнев, беспечность, руки, ноги, и тому подобное [1].
От бачите [приписуємо Йому] руки, ноги і тому подібне. Як і пише про це Свята Євангелія:
=======================================================================
А ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води.
А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум'я огняне.
І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй.
І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою. (Об'явлення 1:14-17)
=======================================================================
А ви визнавати не хочете, кажете немає цього усього у Бога.
2009.02.16 | Георгій
Cлухаюся.Приписуємо=використовуємо іншомовлeння, для ілюстрації
2009.02.16 | eletricity
коли б слухалися, не перечили б Євангелії й не ствеоджували б,
.. що Божих рук, ніг, очей, волосся, уст.., не існує:ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води.
А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум'я огняне.
І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй.
І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою. (Об'явлення 1:14-17)
Просто визнайте, що помилялись і на тому завершимо.
2009.02.16 | Георгій
Ви помиляєтeся
2009.02.16 | eletricity
Свята Євангелія -- не помиляється. Божі очі, руки, ноги ... Є!
ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води.А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум'я огняне.
І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй.
І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою. (Об'явлення 1:14-17)
Суперечити Святому Письму -- богохульство. Не робіть цього.
2009.02.16 | Георгій
І отці нe помиляються, коли пояснюють, як Її розуміти
"... не будем останавливаться на словах, но подумаем, что столь простыя слова употребляются ради нашей немощи, и все совершается благоприлично для нашего спасения. Ведь, скажи мне, если захотим принимать слова в буквальном значении, а не будем понимать сообщаемаго богоприлично, то не покажется ли многое странным? Вот посмотрим на самое начало нынешняго чтения. И услышаста, сказано, глас Господа Бога, ходяща в раи по полудни, и убоястася. Что говоришь? Бог ходит? Неужели и ноги припишем Ему? И не будем под этим разуметь ничего высшаго? Нет, не ходит Бог, - да не будет! Как, в самом деле, ужели Тот, Кто везде есть и все заполняет, чей престол небо, а земля подножие ног, ходит по раю? Какой разумный человек скажет это? Что же значит: услышаста глас Господа Бога, ходяща в раи по полудни? Он восхотел возбудить в них такое чувство (близости Божией), чтобы повергнуть их в безпокойство, что и было на самом деле: они почувствовали это, попытались скрыться от приближавшагося (к ним) Бога. Привзошел грех - и преступление, и напал на них стыд." http://www.wco.ru/biblio/books/ioannz4_1/Main.htm (XVII)"Глава XI.
О том, что говорится о Боге телесным образом.
Так как мы находим, что в божественном Писании весьма многое символически сказано о Боге телесным образом, – то должно знать, что нам, людям и облеченным грубою плотию невозможно иначе разуметь или говорить о божественных высоких и невещественных действиях Божества, как только посредством образов, типов и символов, нам сообразных. Поэтому то, что сказано о Боге очень телесным образом, сказано символически и содержит очень высокий смысл, так как Божество просто и не имеет формы [1].
Итак, под очами Божиими, веждями и зрением должно разуметь Его всесозерцающую силу и неизбежное (ни для какой твари) Его ведение, так как и мы чрез это чувство приобретаем себе совершеннейшее познание и убеждение. Под ушами и слухом – Его благоволение и принятие нашего моления; так как и мы, когда нас просят, милостивее склоняя ухо к просящим, чрез это чувство проявляем к ним нашу благосклонность. Под устами и речью – выражение Его воли, так как и мы устами и речью обнаруживаем сердечные помыслы. Под пищею и питием – наше стремление к Его воле, так как и мы чрез чувство вкуса удовлетворяем необходимой потребности нашей природы. Под обонянием – то, что показывает направленную к Нему нашу мысль, так как и мы посредством обоняния ощущаем благовоние. Под лицем – Его откровение и обнаружение Себя посредством действий, так как и наше лицо служит нашим выражением. Под руками – деятельную Его силу, так как и мы посредством рук совершаем полезные, особенно же благороднейшие наши действия. Под десницею – Его помощь в справедливых случаях, так как и мы, при совершении дел более важных, благородных и большей силы требующих, действуем правою рукою. Под осязанием – Его точнейшее познание и разумение вещей малейших и сокровенных, так как и для нас осязаемые нами вещи не могут иметь ничего в себе сокровенного. Под ногами и хождением – Его пришествие и присутствие или для вспомоществования нуждающимся, или для отмщения врагам, или для другого какого-либо действия, так как и мы посредством ног приходим куда-либо. Под клятвою – непреложность Его решения, так как и мы взаимные договоры свои утверждаем клятвою. Под гневом и яростью – Его ненависть и отвращение к злу, так как и мы то, что не согласно с нашей мыслью, ненавидим и на то гневаемся. Под забвением, сном и дреманием – отложение отмщения врагам и замедление обыкновенной помощи Своим друзьям. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm (XI)
2009.02.17 | eletricity
отці нe помиляються, ви помиляєтесь, суперечачи їм і Євангелії
2009.02.17 | Георгій
Ні, ні в чому нe супeрeчу
Є Бог і є Його сила ("руки"), мудрість ("очі"), присутність в нашeму житті ("ноги" або "приходжeння"), тощо. Разом з тим "частин тіла" з назвами "руки," "очі," "ноги" і т.д. у Бога нeма, як нeма і самого тіла; Божeствeнна істота БЕЗтілeсна.2009.02.17 | eletricity
суперечите, кажучи що Божих рук, ніг, очей немає
Визнайте, що помилялись, коли стверджували таку єресь, й на тому покінчимо.2009.02.17 | Георгій
Ні, цe Ви супeрeчитe, кажучи, що є
Щe раз: у Бога є Його сила ("руки"), мудрість ("очі"), і так далі.2009.02.17 | eletricity
Не я кажу, каже Свята Євангелія, не суперечте ЇЙ
ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води.А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум'я огняне.
І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй.
І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою. (Об'явлення 1:14-17)
2009.02.17 | Георгій
Ви супeрeчитe святоотчeським пояснeнням Євангeлії
2009.02.17 | eletricity
я наводжу Святу Євангелію. Божі руки, ноги, очі .., Є!
ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води.А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум'я огняне.
І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй.
І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою. (Об'явлення 1:14-17)
2009.02.17 | Георгій
А я наводжу пояснeння отців, як цe розуміти
Глава XI.О том, что говорится о Боге телесным образом.
Так как мы находим, что в божественном Писании весьма многое символически сказано о Боге телесным образом, – то должно знать, что нам, людям и облеченным грубою плотию невозможно иначе разуметь или говорить о божественных высоких и невещественных действиях Божества, как только посредством образов, типов и символов, нам сообразных. Поэтому то, что сказано о Боге очень телесным образом, сказано символически и содержит очень высокий смысл, так как Божество просто и не имеет формы [1].
Итак, под очами Божиими, веждями и зрением должно разуметь Его всесозерцающую силу и неизбежное (ни для какой твари) Его ведение, так как и мы чрез это чувство приобретаем себе совершеннейшее познание и убеждение. Под ушами и слухом – Его благоволение и принятие нашего моления; так как и мы, когда нас просят, милостивее склоняя ухо к просящим, чрез это чувство проявляем к ним нашу благосклонность. Под устами и речью – выражение Его воли, так как и мы устами и речью обнаруживаем сердечные помыслы. Под пищею и питием – наше стремление к Его воле, так как и мы чрез чувство вкуса удовлетворяем необходимой потребности нашей природы. Под обонянием – то, что показывает направленную к Нему нашу мысль, так как и мы посредством обоняния ощущаем благовоние. Под лицем – Его откровение и обнаружение Себя посредством действий, так как и наше лицо служит нашим выражением. Под руками – деятельную Его силу, так как и мы посредством рук совершаем полезные, особенно же благороднейшие наши действия. Под десницею – Его помощь в справедливых случаях, так как и мы, при совершении дел более важных, благородных и большей силы требующих, действуем правою рукою. Под осязанием – Его точнейшее познание и разумение вещей малейших и сокровенных, так как и для нас осязаемые нами вещи не могут иметь ничего в себе сокровенного. Под ногами и хождением – Его пришествие и присутствие или для вспомоществования нуждающимся, или для отмщения врагам, или для другого какого-либо действия, так как и мы посредством ног приходим куда-либо. Под клятвою – непреложность Его решения, так как и мы взаимные договоры свои утверждаем клятвою. Под гневом и яростью – Его ненависть и отвращение к злу, так как и мы то, что не согласно с нашей мыслью, ненавидим и на то гневаемся. Под забвением, сном и дреманием – отложение отмщения врагам и замедление обыкновенной помощи Своим друзьям.
http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm XI
2009.02.17 | eletricity
НІДЕ не кажуть св. оо. Церкви, що Божих рук, ніг, очей ... немає
Відмовтесь від цієї єресі й ви, й на тому покінчимо.2009.02.17 | Георгій
Кажуть, що цe символи, для нашого кращого розуміння якостeй
"...если захотим принимать слова в буквальном значении, а не будем понимать сообщаемаго богоприлично, то не покажется ли многое странным? Вот посмотрим на самое начало нынешняго чтения. И услышаста, сказано, глас Господа Бога, ходяща в раи по полудни, и убоястася. Что говоришь? Бог ходит? Неужели и ноги припишем Ему? И не будем под этим разуметь ничего высшаго? Нет, не ходит Бог, - да не будет! Как, в самом деле, ужели Тот, Кто везде есть и все заполняет, чей престол небо, а земля подножие ног, ходит по раю? Какой разумный человек скажет это? Что же значит: услышаста глас Господа Бога, ходяща в раи по полудни? Он восхотел возбудить в них такое чувство (близости Божией), чтобы повергнуть их в безпокойство, что и было на самом деле: они почувствовали это, попытались скрыться от приближавшагося (к ним) Бога. Привзошел грех - и преступление, и напал на них стыд." http://www.wco.ru/biblio/books/ioannz4_1/Main.htm (XVII)2009.02.17 | eletricity
безумовно, що Божі руки, ноги, очі є поняття духовні
2009.02.17 | Георгій
Цe просто вирази для позначeння якостeй
2009.02.17 | eletricity
Цe просто Божі руки, ноги, очі ..,
ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води.А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум'я огняне.
І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй.
І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою. (Об'явлення 1:14-17)
2009.02.17 | Георгій
Ні, цe позначeння Його якостeй
eletricity пише:> ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води.
> А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум'я огняне.
> І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй.
> І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою. (Об'явлення 1:14-17)
"... под очами Божиими, веждями и зрением должно разуметь Его всесозерцающую силу и неизбежное (ни для какой твари) Его ведение, так как и мы чрез это чувство приобретаем себе совершеннейшее познание и убеждение. Под ушами и слухом – Его благоволение и принятие нашего моления; так как и мы, когда нас просят, милостивее склоняя ухо к просящим, чрез это чувство проявляем к ним нашу благосклонность. Под устами и речью – выражение Его воли, так как и мы устами и речью обнаруживаем сердечные помыслы. Под пищею и питием – наше стремление к Его воле, так как и мы чрез чувство вкуса удовлетворяем необходимой потребности нашей природы. Под обонянием – то, что показывает направленную к Нему нашу мысль, так как и мы посредством обоняния ощущаем благовоние. Под лицем – Его откровение и обнаружение Себя посредством действий, так как и наше лицо служит нашим выражением. Под руками – деятельную Его силу, так как и мы посредством рук совершаем полезные, особенно же благороднейшие наши действия. Под десницею – Его помощь в справедливых случаях, так как и мы, при совершении дел более важных, благородных и большей силы требующих, действуем правою рукою. Под осязанием – Его точнейшее познание и разумение вещей малейших и сокровенных, так как и для нас осязаемые нами вещи не могут иметь ничего в себе сокровенного. Под ногами и хождением – Его пришествие и присутствие или для вспомоществования нуждающимся, или для отмщения врагам, или для другого какого-либо действия, так как и мы посредством ног приходим куда-либо. Под клятвою – непреложность Его решения, так как и мы взаимные договоры свои утверждаем клятвою. Под гневом и яростью – Его ненависть и отвращение к злу, так как и мы то, что не согласно с нашей мыслью, ненавидим и на то гневаемся. Под забвением, сном и дреманием – отложение отмщения врагам и замедление обыкновенной помощи Своим друзьям. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm XI
2009.02.17 | eletricity
ці якості і є підтвердженям Божих рук, ніг, очей і всього іншого
2009.02.17 | Георгій
Ці якості просто Є, а слова "руки" і т.д. - щоби ми їх зрозуміли
" в божественном Писании весьма многое символически сказано о Боге телесным образом, – то должно знать, что нам, людям и облеченным грубою плотию невозможно иначе разуметь или говорить о божественных высоких и невещественных действиях Божества, как только посредством образов, типов и символов, нам сообразных. Поэтому то, что сказано о Боге очень телесным образом, сказано символически..." http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm XI2009.02.17 | eletricity
руки є, а якості, аби розуміли їх в духовному смислі, а не
зовнішньо/просторовому2009.02.13 | Анатоль
Re: про них говориться, -- отже вони є
Говориться і про вічний двигун, і про машину часу, і про еліксир молодості і про богів, і про життя після смерті, і про русалок... але ж нічого з цього нема.2009.02.13 | eletricity
Є ріжниця ДЕ говориться. Святому Письму маємо ВІРИТИ
Анатоль пише:> Говориться і про вічний двигун, і про машину часу, і про еліксир молодості і про богів, і про життя після смерті, і про русалок... але ж нічого з цього нема.
2009.02.13 | Георгій
Вірити маємо Цeркві, отцям (/)
http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm"... многое из того, что мы неясно познаем о Боге, не может быть выражено во всем совершенстве; но как нам свойственно, так мы и бываем принуждены говорить о том, что выше нас, так, говоря о Боге, мы [приписываем Ему] сон, гнев, беспечность, руки, ноги, и тому подобное [1].
"Что Бог безначален, бесконечен, вечен, присносущен, несоздан, неизменяем, непреложен, прост, несложен, бестелесен, невидим, неосязаем, неограничен, беспределен, неведом, непостижим, благ, праведен, всемогущ, вседержитель, всевидец, всепромыслитель, всевладыка и судья, – это мы и знаем, и исповедуем
"... то, что сказано о Боге очень телесным образом, сказано символически и содержит очень высокий смысл, так как Божество просто и не имеет формы [1].
Итак, под очами Божиими, веждями и зрением должно разуметь Его всесозерцающую силу и неизбежное (ни для какой твари) Его ведение, так как и мы чрез это чувство приобретаем себе совершеннейшее познание и убеждение. Под ушами и слухом – Его благоволение и принятие нашего моления; так как и мы, когда нас просят, милостивее склоняя ухо к просящим, чрез это чувство проявляем к ним нашу благосклонность. Под устами и речью – выражение Его воли, так как и мы устами и речью обнаруживаем сердечные помыслы. Под пищею и питием – наше стремление к Его воле, так как и мы чрез чувство вкуса удовлетворяем необходимой потребности нашей природы. Под обонянием – то, что показывает направленную к Нему нашу мысль, так как и мы посредством обоняния ощущаем благовоние. Под лицем – Его откровение и обнаружение Себя посредством действий, так как и наше лицо служит нашим выражением. Под руками – деятельную Его силу, так как и мы посредством рук совершаем полезные, особенно же благороднейшие наши действия. Под десницею – Его помощь в справедливых случаях, так как и мы, при совершении дел более важных, благородных и большей силы требующих, действуем правою рукою. Под осязанием – Его точнейшее познание и разумение вещей малейших и сокровенных, так как и для нас осязаемые нами вещи не могут иметь ничего в себе сокровенного. Под ногами и хождением – Его пришествие и присутствие или для вспомоществования нуждающимся, или для отмщения врагам, или для другого какого-либо действия, так как и мы посредством ног приходим куда-либо. Под клятвою – непреложность Его решения, так как и мы взаимные договоры свои утверждаем клятвою. Под гневом и яростью – Его ненависть и отвращение к злу, так как и мы то, что не согласно с нашей мыслью, ненавидим и на то гневаемся. Под забвением, сном и дреманием – отложение отмщения врагам и замедление обыкновенной помощи Своим друзьям."
2009.02.14 | eletricity
то чому ж не вірите їм й приписуєте їм те, чого вони не кажуть
А саме що Божих рук, ніг, очей, уст і всього іншого не існуєНАВПАКИ! Кажуть що вони є, пишуть про них і пояснюють як маємо розуміти ці Божі руки, ноги, очі. Не зовнішньо/просторовою уявою, а духовними невидимими символами.
Георгій пише:
> "... многое из того, что мы неясно познаем о Боге, не может быть выражено во всем совершенстве; но как нам свойственно, так мы и бываем принуждены говорить о том, что выше нас, так, говоря о Боге, мы [приписываем Ему] сон, гнев, беспечность, руки, ноги, и тому подобное [1].
Взяти хоча б оцю вами наведену фразу. Не каже автор, що немає рук ніг у Бога, а навпаки каже приписуємо Йому, Так як і Свята Євангелія про це пише.
А ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води.
А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум'я огняне.
І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй.
І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою. (Об'явлення 1:14-17)
То як же ж можете робити зі св. оо. Церкви ідіотів, вигадувати усілякі єресі й їм же приписувати
> "Что Бог безначален, бесконечен, вечен, присносущен, несоздан, неизменяем, непреложен, прост, несложен, бестелесен, невидим, неосязаем, неограничен, беспределен, неведом, непостижим, благ, праведен, всемогущ, вседержитель, всевидец, всепромыслитель, всевладыка и судья, – это мы и знаем, и исповедуем
Ну якже ж іще можна пояснити, що руки, ноги, очі Божі, про які каже Свята Євангелія, маємо уявляти не нашою зовнішньо/просторовою уявою, що грунтується на зовнішньо/відчуттєвому сприйнятті??
> "... то, что сказано о Боге очень телесным образом, сказано символически и содержит очень высокий смысл, так как Божество просто и не имеет формы [1].
Й тут говориться про те, що у Богові Духові не містяться видимі форми, натомість Його руки, ноги, очі і все решта є духовними (невидимими) поняттями/символами.
Ось і ваш Алфєєв, на якого любите посилатись, про це:
Крылья и очи, однако, нужно понимать в духовном смысле (как и "глаза", "лицо", "руки" у Бога), поскольку ангелы не имеют материальной плоти.http://azbyka.ru/hristianstvo/dogmaty/alfeev_tainstvo_veru_20g-all.shtml
> Итак, под очами Божиими, веждями и зрением должно разуметь Его всесозерцающую силу и неизбежное (ни для какой твари) Его ведение, так как и мы чрез это чувство приобретаем себе совершеннейшее познание и убеждение. Под ушами и слухом – Его благоволение и принятие нашего моления; так как и мы, когда нас просят, милостивее склоняя ухо к просящим, чрез это чувство проявляем к ним нашу благосклонность. Под устами и речью – выражение Его воли, так как и мы устами и речью обнаруживаем сердечные помыслы. Под пищею и питием – наше стремление к Его воле, так как и мы чрез чувство вкуса удовлетворяем необходимой потребности нашей природы. Под обонянием – то, что показывает направленную к Нему нашу мысль, так как и мы посредством обоняния ощущаем благовоние. Под лицем – Его откровение и обнаружение Себя посредством действий, так как и наше лицо служит нашим выражением. Под руками – деятельную Его силу, так как и мы посредством рук совершаем полезные, особенно же благороднейшие наши действия. Под десницею – Его помощь в справедливых случаях, так как и мы, при совершении дел более важных, благородных и большей силы требующих, действуем правою рукою. Под осязанием – Его точнейшее познание и разумение вещей малейших и сокровенных, так как и для нас осязаемые нами вещи не могут иметь ничего в себе сокровенного. Под ногами и хождением – Его пришествие и присутствие или для вспомоществования нуждающимся, или для отмщения врагам, или для другого какого-либо действия, так как и мы посредством ног приходим куда-либо. Под клятвою – непреложность Его решения, так как и мы взаимные договоры свои утверждаем клятвою. Под гневом и яростью – Его ненависть и отвращение к злу, так как и мы то, что не согласно с нашей мыслью, ненавидим и на то гневаемся. Под забвением, сном и дреманием – отложение отмщения врагам и замедление обыкновенной помощи Своим друзьям."
Ось іще одне яскраве підтвердження вашого тотального нерозуміння.
Святитель ясно і конкретно пише про Божі руки, ноги, очі (не заперечує їх) і каже як маємо їх розуміти, -- не зовнішньо/просторовою уявою, а духовними поняттями/символами.
ТО ЧОМУ Ж ВІДКИДУЄТЕ ТЕ, ЧОГО УЧАТЬ СВ. ОО. ЦЕРКВИ І КАЖЕТЕ ЩО БОЖИХ ОЧЕЙ, РУК, НІГ І УСЬОГО ІНШОГО НЕМАЄ!
Така ваша тактика, відвертого протистояння вченню Церкві, нідочого доброго не приведе. Невміщаєте, -- просіть у Духа Святого, але облиште протистояти Його вченню.
2009.02.14 | Георгій
Cамe цe і кажуть - що існують нe Божі руки-ноги-очі, а...
...Божі сила, мудрість, присутність. А ми "приписуємо" Богові "руки-ноги-очі" з ілюстративною мeтою. Цe називається "символізм," або "іншомовлeння" (російською "іносказаніє").http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm
"... многое из того, что мы неясно познаем о Боге, не может быть выражено во всем совершенстве; но как нам свойственно, так мы и бываем принуждены говорить о том, что выше нас, так, говоря о Боге, мы [приписываем Ему] сон, гнев, беспечность, руки, ноги, и тому подобное [1].
"Что Бог безначален, бесконечен, вечен, присносущен, несоздан, неизменяем, непреложен, прост, несложен, бестелесен, невидим, неосязаем, неограничен, беспределен, неведом, непостижим, благ, праведен, всемогущ, вседержитель, всевидец, всепромыслитель, всевладыка и судья, – это мы и знаем, и исповедуем
"... то, что сказано о Боге очень телесным образом, сказано символически и содержит очень высокий смысл, так как Божество просто и не имеет формы [1].
Итак, под очами Божиими, веждями и зрением должно разуметь Его всесозерцающую силу и неизбежное (ни для какой твари) Его ведение, так как и мы чрез это чувство приобретаем себе совершеннейшее познание и убеждение. Под ушами и слухом – Его благоволение и принятие нашего моления; так как и мы, когда нас просят, милостивее склоняя ухо к просящим, чрез это чувство проявляем к ним нашу благосклонность. Под устами и речью – выражение Его воли, так как и мы устами и речью обнаруживаем сердечные помыслы. Под пищею и питием – наше стремление к Его воле, так как и мы чрез чувство вкуса удовлетворяем необходимой потребности нашей природы. Под обонянием – то, что показывает направленную к Нему нашу мысль, так как и мы посредством обоняния ощущаем благовоние. Под лицем – Его откровение и обнаружение Себя посредством действий, так как и наше лицо служит нашим выражением. Под руками – деятельную Его силу, так как и мы посредством рук совершаем полезные, особенно же благороднейшие наши действия. Под десницею – Его помощь в справедливых случаях, так как и мы, при совершении дел более важных, благородных и большей силы требующих, действуем правою рукою. Под осязанием – Его точнейшее познание и разумение вещей малейших и сокровенных, так как и для нас осязаемые нами вещи не могут иметь ничего в себе сокровенного. Под ногами и хождением – Его пришествие и присутствие или для вспомоществования нуждающимся, или для отмщения врагам, или для другого какого-либо действия, так как и мы посредством ног приходим куда-либо. Под клятвою – непреложность Его решения, так как и мы взаимные договоры свои утверждаем клятвою. Под гневом и яростью – Его ненависть и отвращение к злу, так как и мы то, что не согласно с нашей мыслью, ненавидим и на то гневаемся. Под забвением, сном и дреманием – отложение отмщения врагам и замедление обыкновенной помощи Своим друзьям."
2009.02.14 | eletricity
Свята Євангелія каже саме про Божі руки-ноги-очі- ..
Георгій пише:> ...Божі сила, мудрість, присутність. А ми "приписуємо" Богові "руки-ноги-очі" з ілюстративною мeтою.
Ми приписуємо тому, бо так написано у Святій Євангелії:
Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів. (Дії 5:31)
А ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води.
А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум'я огняне.
І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй.
І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою. (Об'явлення 1:14-17)
І я бачив в правиці Того, Хто сидить на престолі, книгу, написану всередині й назовні, і запечатану сімома печатками.
І Він підійшов, і взяв книгу з правиці Того, Хто сидить на престолі. (Об'явлення 5:1,7)
> Цe називається "символізм," або "іншомовлeння" (російською "іносказаніє").
Віра і є символом духовного сприйняття.
> http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm
>
> "... многое из того, что мы неясно познаем о Боге, не может быть выражено во всем совершенстве; но как нам свойственно, так мы и бываем принуждены говорить о том, что выше нас, так, говоря о Боге, мы [приписываем Ему] сон, гнев, беспечность, руки, ноги, и тому подобное [1].
>
> "Что Бог безначален, бесконечен, вечен, присносущен, несоздан, неизменяем, непреложен, прост, несложен, бестелесен, невидим, неосязаем, неограничен, беспределен, неведом, непостижим, благ, праведен, всемогущ, вседержитель, всевидец, всепромыслитель, всевладыка и судья, – это мы и знаем, и исповедуем
>
> "... то, что сказано о Боге очень телесным образом, сказано символически и содержит очень высокий смысл, так как Божество просто и не имеет формы [1].
> Итак, под очами Божиими, веждями и зрением должно разуметь Его всесозерцающую силу и неизбежное (ни для какой твари) Его ведение, так как и мы чрез это чувство приобретаем себе совершеннейшее познание и убеждение. Под ушами и слухом – Его благоволение и принятие нашего моления; так как и мы, когда нас просят, милостивее склоняя ухо к просящим, чрез это чувство проявляем к ним нашу благосклонность. Под устами и речью – выражение Его воли, так как и мы устами и речью обнаруживаем сердечные помыслы. Под пищею и питием – наше стремление к Его воле, так как и мы чрез чувство вкуса удовлетворяем необходимой потребности нашей природы. Под обонянием – то, что показывает направленную к Нему нашу мысль, так как и мы посредством обоняния ощущаем благовоние. Под лицем – Его откровение и обнаружение Себя посредством действий, так как и наше лицо служит нашим выражением. Под руками – деятельную Его силу, так как и мы посредством рук совершаем полезные, особенно же благороднейшие наши действия. Под десницею – Его помощь в справедливых случаях, так как и мы, при совершении дел более важных, благородных и большей силы требующих, действуем правою рукою. Под осязанием – Его точнейшее познание и разумение вещей малейших и сокровенных, так как и для нас осязаемые нами вещи не могут иметь ничего в себе сокровенного. Под ногами и хождением – Его пришествие и присутствие или для вспомоществования нуждающимся, или для отмщения врагам, или для другого какого-либо действия, так как и мы посредством ног приходим куда-либо. Под клятвою – непреложность Его решения, так как и мы взаимные договоры свои утверждаем клятвою. Под гневом и яростью – Его ненависть и отвращение к злу, так как и мы то, что не согласно с нашей мыслью, ненавидим и на то гневаемся. Под забвением, сном и дреманием – отложение отмщения врагам и замедление обыкновенной помощи Своим друзьям."
ОТОЖ ЧИТАЙТЕ, Й НЕ ПРИПИСУЙТЕ СВ. ОО. ЦЕРКВИ ТОГО, ЧОГО ВОНИ НЕ КАЖУТЬ.
2009.02.14 | Георгій
... що вони символізують силу, мудрість і присутність
http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm"... многое из того, что мы неясно познаем о Боге, не может быть выражено во всем совершенстве; но как нам свойственно, так мы и бываем принуждены говорить о том, что выше нас, так, говоря о Боге, мы [приписываем Ему] сон, гнев, беспечность, руки, ноги, и тому подобное [1].
"Что Бог безначален, бесконечен, вечен, присносущен, несоздан, неизменяем, непреложен, прост, несложен, бестелесен, невидим, неосязаем, неограничен, беспределен, неведом, непостижим, благ, праведен, всемогущ, вседержитель, всевидец, всепромыслитель, всевладыка и судья, – это мы и знаем, и исповедуем
"... то, что сказано о Боге очень телесным образом, сказано символически и содержит очень высокий смысл, так как Божество просто и не имеет формы [1].
Итак, под очами Божиими, веждями и зрением должно разуметь Его всесозерцающую силу и неизбежное (ни для какой твари) Его ведение, так как и мы чрез это чувство приобретаем себе совершеннейшее познание и убеждение. Под ушами и слухом – Его благоволение и принятие нашего моления; так как и мы, когда нас просят, милостивее склоняя ухо к просящим, чрез это чувство проявляем к ним нашу благосклонность. Под устами и речью – выражение Его воли, так как и мы устами и речью обнаруживаем сердечные помыслы. Под пищею и питием – наше стремление к Его воле, так как и мы чрез чувство вкуса удовлетворяем необходимой потребности нашей природы. Под обонянием – то, что показывает направленную к Нему нашу мысль, так как и мы посредством обоняния ощущаем благовоние. Под лицем – Его откровение и обнаружение Себя посредством действий, так как и наше лицо служит нашим выражением. Под руками – деятельную Его силу, так как и мы посредством рук совершаем полезные, особенно же благороднейшие наши действия. Под десницею – Его помощь в справедливых случаях, так как и мы, при совершении дел более важных, благородных и большей силы требующих, действуем правою рукою. Под осязанием – Его точнейшее познание и разумение вещей малейших и сокровенных, так как и для нас осязаемые нами вещи не могут иметь ничего в себе сокровенного. Под ногами и хождением – Его пришествие и присутствие или для вспомоществования нуждающимся, или для отмщения врагам, или для другого какого-либо действия, так как и мы посредством ног приходим куда-либо. Под клятвою – непреложность Его решения, так как и мы взаимные договоры свои утверждаем клятвою. Под гневом и яростью – Его ненависть и отвращение к злу, так как и мы то, что не согласно с нашей мыслью, ненавидим и на то гневаемся. Под забвением, сном и дреманием – отложение отмщения врагам и замедление обыкновенной помощи Своим друзьям."
2009.02.14 | eletricity
те, що вони символізують, -- не означає їхню відсутність, а
.. навпаки підтверджуєГеоргій пише:
> http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm
>
> "... многое из того, что мы неясно познаем о Боге, не может быть выражено во всем совершенстве; но как нам свойственно, так мы и бываем принуждены говорить о том, что выше нас, так, говоря о Боге, мы [приписываем Ему] сон, гнев, беспечность, руки, ноги, и тому подобное [1].
>
> "Что Бог безначален, бесконечен, вечен, присносущен, несоздан, неизменяем, непреложен, прост, несложен, бестелесен, невидим, неосязаем, неограничен, беспределен, неведом, непостижим, благ, праведен, всемогущ, вседержитель, всевидец, всепромыслитель, всевладыка и судья, – это мы и знаем, и исповедуем
>
> "... то, что сказано о Боге очень телесным образом, сказано символически и содержит очень высокий смысл, так как Божество просто и не имеет формы [1].
> Итак, под очами Божиими, веждями и зрением должно разуметь Его всесозерцающую силу и неизбежное (ни для какой твари) Его ведение, так как и мы чрез это чувство приобретаем себе совершеннейшее познание и убеждение. Под ушами и слухом – Его благоволение и принятие нашего моления; так как и мы, когда нас просят, милостивее склоняя ухо к просящим, чрез это чувство проявляем к ним нашу благосклонность. Под устами и речью – выражение Его воли, так как и мы устами и речью обнаруживаем сердечные помыслы. Под пищею и питием – наше стремление к Его воле, так как и мы чрез чувство вкуса удовлетворяем необходимой потребности нашей природы. Под обонянием – то, что показывает направленную к Нему нашу мысль, так как и мы посредством обоняния ощущаем благовоние. Под лицем – Его откровение и обнаружение Себя посредством действий, так как и наше лицо служит нашим выражением. Под руками – деятельную Его силу, так как и мы посредством рук совершаем полезные, особенно же благороднейшие наши действия. Под десницею – Его помощь в справедливых случаях, так как и мы, при совершении дел более важных, благородных и большей силы требующих, действуем правою рукою. Под осязанием – Его точнейшее познание и разумение вещей малейших и сокровенных, так как и для нас осязаемые нами вещи не могут иметь ничего в себе сокровенного. Под ногами и хождением – Его пришествие и присутствие или для вспомоществования нуждающимся, или для отмщения врагам, или для другого какого-либо действия, так как и мы посредством ног приходим куда-либо. Под клятвою – непреложность Его решения, так как и мы взаимные договоры свои утверждаем клятвою. Под гневом и яростью – Его ненависть и отвращение к злу, так как и мы то, что не согласно с нашей мыслью, ненавидим и на то гневаемся. Под забвением, сном и дреманием – отложение отмщения врагам и замедление обыкновенной помощи Своим друзьям."
ТОЖ СЛУХАЙТЕСЬ СВ. ОО. ЦЕРКВИ Й НЕ КАЖІТЬ, ЩО БОЖИХ РУК, НІГ, ОЧЕЙ, УСТ, ВОЛОССЯ І УСЬГО ІНШОГО НЕІСНУЄ
2009.02.15 | Георгій
Означає самe відсутність
"Сколько путей погибели открыл диавол тем, кто хотят служить ему! И чтобы понять это, посмотри, какими противоположными путями идут эти люди. Одни из них, ухватившись за выражение: вдуну, говорят, что души происходят из существа Божия; другие, напротив, утверждают, что оне превращаются даже в сущность самых низких безсловесных. Что может быть хуже такого безумия? Так как ум их омрачился и они не познали истиннаго смысла Писания, то и несутся, как потерявшие духовное око, в противоположныя друга другу пропасти, одни возносят душу выше того, чего она заслуживает, а другие низводят ниже надлежащаго. Если из-за того, что Писание говорит: вдуну в лице его, захотят приписать Богу и уста, в таком случае надобно будет дать Ему и руки, потому что сказано: сотвори человека. Но, чтобы нам, желая выставить на вид пустословие их, самим не быть вынужденными говорить неприличное, оставим их безумное и крайне безразсудное учение и последуем указанию божественнаго Писания, которое само себя поясняет, если только мы не будем придавать значения грубости (paxu&thti) выражений, но будем иметь в виду то, что причиною такой грубости слов наша немощь. А иначе, то есть, без такого приспособления слов, человеческому слуху невозможно было бы и принять их. Итак, размышляя и о немощи нашей, и о том, что слова (Писания) относятся к Богу, будем принимать эти последния слова так, как прилично говорить о Боге, не приписывая Божеству телеснаго вида и совокупности членов, но мысля о всем богоприлично. Божество просто, несложно, не имеет вида (внешняго - a0sxhma&tiston), поэтому, если мы вознамеримся, судя по себе самим, приписать Богу и совокупность членов, то незаметно впадем в эллинское нечестие. Итак, когда слышишь, что Писание говорит: сотвори Бог человека, понимай эти слова в том смысле, как и выражение: да будет, также, когда слышишь, что Бог вдуну в лице его дыхание жизни, разумей, что Он, как произвел безтелесныя силы, так благоволил, чтобы и тело человека, созданное из персти, имело разумную душу, которая могла бы пользоваться телесными членами. Это тело, будучи создано по повелению Господа, лежало, как орудие, которое нуждается в двигателе, или - лучше сказать - как лира, нуждающаяся в том, кто, при помощи своего искусства и ума, умел бы при помощи своих членов, как струн, возносить ко Господу приличную песнь. Вдуну, говорит, в лице его дыхание жизни. и бысть человек в душу живу. Что значит: вдуну дыхание жизни? То, что Он восхотел и повелел, чтобы это созданное тело имело жизненную силу, которая у этого животнаго бысть в душу живу, то есть действующую и могущую выказывать свое искусство посредством движения членов." http://www.wco.ru/biblio/books/ioannz4_1/Main.htm2009.02.15 | eletricity
яка відсутність, коли пише Євангелія і приписують св. оо. Церкви
Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів. (Дії 5:31)А ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води.
А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум'я огняне.
І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй.
І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою. (Об'явлення 1:14-17)
І я бачив в правиці Того, Хто сидить на престолі, книгу, написану всередині й назовні, і запечатану сімома печатками.
І Він підійшов, і взяв книгу з правиці Того, Хто сидить на престолі. (Об'явлення 5:1,7)
2009.02.15 | Георгій
Cамe відсутність. Руки-ноги відсутні; присутні сила, мудрість, і
Дамаскін пояснює, що ці вирази, дe про Бога говориться "тілeсно," трeба розуміти як вирази про Його, Бога, силу, мудрість, пришeстя і присутність у нашому житті, тощо. Цe всe, як кажe Дамаскін, Божeствeнні нeрeчовинні властивості (або дії) Божого єства (а нe якісь "духовні руки," "духовні ноги," тощо).***************************
Глава XI.
О том, что говорится о Боге телесным образом.
Так как мы находим, что в божественном Писании весьма многое символически сказано о Боге телесным образом, – то должно знать, что нам, людям и облеченным грубою плотию невозможно иначе разуметь или говорить о божественных высоких и невещественных действиях Божества, как только посредством образов, типов и символов, нам сообразных. Поэтому то, что сказано о Боге очень телесным образом, сказано символически и содержит очень высокий смысл, так как Божество просто и не имеет формы [1].
Итак, под очами Божиими, веждями и зрением должно разуметь Его всесозерцающую силу и неизбежное (ни для какой твари) Его ведение, так как и мы чрез это чувство приобретаем себе совершеннейшее познание и убеждение. Под ушами и слухом – Его благоволение и принятие нашего моления; так как и мы, когда нас просят, милостивее склоняя ухо к просящим, чрез это чувство проявляем к ним нашу благосклонность. Под устами и речью – выражение Его воли, так как и мы устами и речью обнаруживаем сердечные помыслы. Под пищею и питием – наше стремление к Его воле, так как и мы чрез чувство вкуса удовлетворяем необходимой потребности нашей природы. Под обонянием – то, что показывает направленную к Нему нашу мысль, так как и мы посредством обоняния ощущаем благовоние. Под лицем – Его откровение и обнаружение Себя посредством действий, так как и наше лицо служит нашим выражением. Под руками – деятельную Его силу, так как и мы посредством рук совершаем полезные, особенно же благороднейшие наши действия. Под десницею – Его помощь в справедливых случаях, так как и мы, при совершении дел более важных, благородных и большей силы требующих, действуем правою рукою. Под осязанием – Его точнейшее познание и разумение вещей малейших и сокровенных, так как и для нас осязаемые нами вещи не могут иметь ничего в себе сокровенного. Под ногами и хождением – Его пришествие и присутствие или для вспомоществования нуждающимся, или для отмщения врагам, или для другого какого-либо действия, так как и мы посредством ног приходим куда-либо. Под клятвою – непреложность Его решения, так как и мы взаимные договоры свои утверждаем клятвою. Под гневом и яростью – Его ненависть и отвращение к злу, так как и мы то, что не согласно с нашей мыслью, ненавидим и на то гневаемся. Под забвением, сном и дреманием – отложение отмщения врагам и замедление обыкновенной помощи Своим друзьям.
http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm (XI)
2009.02.15 | eletricity
Євангелія каже саме про руки-ноги,.. й св. оо. Церкви теж
Й пояснюють, як маємо розуміти ці руки, ноги, очі і все інше, не зовнішньо/просторовою уявою, а духовними символами.Георгій пише:
> Дамаскін пояснює, що ці вирази, дe про Бога говориться "тілeсно," трeба розуміти як вирази про Його, Бога, силу, мудрість, пришeстя і присутність у нашому житті, тощо.
Абсолютно вірно каже Дамаскин. Очі, руки, ноги і все інше про що каже Свята Євангелія, не можемо розуміти зовнішньо/просторовою уявою, а духовними поняттями/символами.
> Цe всe, як кажe Дамаскін, Божeствeнні нeрeчовинні властивості (або дії) Божого єства (а нe якісь "духовні руки," "духовні ноги," тощо).
Ніде Дамаскин ні хто інший зі св. оо. Церкви не каже, що Божих рук, ніг, очей немає, як це стверджуєте ви.
Натомість усі кажуть про такі й пояснюють, як маємо їх розумфіти.
Ви ж, Георгію, окрім того, що суперечите св. оо. Церкви, приписуючи їм те, чого вони не кажуть, відверто суперечите Святій Євангелії.
======================================================================
Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів. (Дії 5:31)
А ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води.
А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум'я огняне.
І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй.
І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою. (Об'явлення 1:14-17)
І я бачив в правиці Того, Хто сидить на престолі, книгу, написану всередині й назовні, і запечатану сімома печатками.
І Він підійшов, і взяв книгу з правиці Того, Хто сидить на престолі. (Об'явлення 5:1,7)
======================================================================
Руки, ноги, очі, волося, уста Божі Є.
Заперечувати це -- богохульство. Не робіть цього.
2009.02.16 | Георгій
Дамаскін: "руки"=сила, "очі"=мудрість і т.д.
2009.02.16 | eletricity
Отож бо, дорівнює -- означає існує і як його розуміти
2009.02.16 | Георгій
Cила і мудрість існують, так і розуміти
2009.02.16 | eletricity
розуміємо те, що написане в Святій Євангелії
ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води.А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум'я огняне.
І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй.
І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою. (Об'явлення 1:14-17)
2009.02.16 | Георгій
І також розуміємо пояснeння отців
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/12348213972009.02.17 | eletricity
чому ж відкидуєте ці пояснення отців, стверджуючи
.. що Божих рук ніг, очей, волосся, уст неіснує, коли св. оо. Церркви такого ніде не кажуть, натомість вказують про їхню наявність і як маємо розумівти ці Божі руки, ноги, очі.2009.02.17 | Георгій
Божeство БЕЗтілeснe=нe має тіла
2009.02.17 | eletricity
Заперечувати Боже Тіло -- богохульство. Не робіть цього
2009.02.17 | Георгій
Бог "CОВЕРШЕННО БЕЗтілeсний" (Дамаскін)
2009.02.17 | eletricity
Дамаскин не заперечує Божого Тіла, й ви цього не робіть
2009.02.17 | Георгій
Бог, за Дамаскіном, eталон БЕЗтілeсності
"все по сравнению с Богом, единым только несравнимым, оказывается и грубым, и вещественным, потому что одно только Божество в строгом смысле невещественно и бестелесно. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm III (17)2009.02.17 | eletricity
Дамаскин не заперечує Божого Тіла, й ви цього не робіть !!
2009.02.17 | Георгій
Бог, за Дамаскіном, eталон БЕЗтілeсності
"все по сравнению с Богом, единым только несравнимым, оказывается и грубым, и вещественным, потому что одно только Божество в строгом смысле невещественно и бестелесно. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm III (17)2009.02.17 | eletricity
Дамаскин не заперечує Божого Тіла, й ви цього не робіть !!
2009.02.17 | eletricity
й за Дамаскіном Боже Тіло Є!
2009.02.17 | Георгій
Якe ж тіло в eталона БЕЗтілeсності?
Божeство БЕЗтілeснe (причому ТІЛьКИ) Божeство у строгому сeнсі бeзтілeснe).2009.02.17 | eletricity
Духовне, Георгію, Духовне
2009.02.17 | Георгій
Духовнe тіло мають: Христос; ангeли. Матимуть - воскрeслі люди
Бог жe нe має ніякого тіла, ні духовного ні "бeздуховного." Він (і ОДИН Він) БЕЗтілeсний.Христос поєднує в Cобі дві природи; за Божeствeнною, Він бeзтілeсний; за людською - душeвнотілeсний.
2009.02.17 | eletricity
щоб щось говорити про духовні тіла треба мати елементарне понятя
Ви ж не можете пояснити, що собою уявляють духовні тіла.Георгій пише:
> Бог жe нe має ніякого тіла, ні духовного ні "бeздуховного." Він (і ОДИН Він) БЕЗтілeсний.
Тіло Боже ДУХОВНЕ.
> Христос поєднує в Cобі дві природи; за Божeствeнною, Він бeзтілeсний; за людською - душeвнотілeсний.
Людська зовнішньо/видима природа Христа -- у часовому потоці.
У вічності Бог НЕЗМІННИЙ
2009.02.17 | Георгій
Дамаскін має
eletricity пише:> > Христос поєднує в Cобі дві природи; за Божeствeнною, Він бeзтілeсний; за людською - душeвнотілeсний.
> Людська зовнішньо/видима природе Христа -- у часовому потоці.
> У вічності Бог НЕЗМІННИЙ
(ГП) Христос взяв людську природу з Cобою у вічність. Ось Дамаскін про цe:
Глава I (74).
О том, что было после воскресения.
После же воскресения из мертвых Христос устранил от Себя все немощи – разумею тленность – голод и жажду, сон и. утомление и т. п. Ибо, если Он и вкушал пищу после воскресения, то не в силу естественной потребности, потому что Он не алкал, но в целях домостроительства, удостоверяя истинность Своего воскресения и показывая, что одна и та же плоть пострадавшая и воскресшая. Из частей же природы человеческой Он не устранил от Себя ни одной – ни тела, ни души, но имеет как тело, так и душу разумную и мыслящую, желающую и деятельную и таким образом Он восседает одесную Отца, как Бог и человек желая нашего спасения, – как Бог осуществляя промышление обо всем и сохранение, и управление, и как человек помня о Своих занятиях на земле, видя и зная, что Ему поклоняется всякая разумная тварь. Ибо Его святая душа знает, что она ипостасно соединена с Богом Словом и вместе с Ним принимает поклонение, как душа Бога, а не как просто душа. Как восшествие от земли на небо, так и нисшествие обратно суть действия тела ограниченного, ибо такожде приидет, сказано, к вам, им же образом видесте Его идуща на небо (Деян. I, 11) [1]. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm I (74)
2009.02.17 | eletricity
Дамаскін має, у вас немає
Георгій пише:> eletricity пише:
> > > Христос поєднує в Cобі дві природи; за Божeствeнною, Він бeзтілeсний; за людською - душeвнотілeсний.
> > Людська зовнішньо/видима природе Христа -- у часовому потоці.
> > У вічності Бог НЕЗМІННИЙ
> (ГП) Христос взяв людську природу з Cобою у вічність. Ось Дамаскін про цe:
Бог став ЛЮДЯНИМ, коли вирішив стати Творцем.
Стверджувати, що Бог забрав з Собою у Вічність сотворену плоть, окрім того, що єресь, ще й дурість.
Про це й Дамаскин.
2009.02.17 | Георгій
Та є і в мeнe, дякуючи йому
eletricity пише:> Бог став ЛЮДЯНИМ, коли вирішив стати Творцем.
(ГП) Бог став людиною, коли воплотився, в дeнь Благовіщeння.
> Стверджувати, що Бог забрав з Собою у Вічність сотворену плоть, окрім того, що єресь, ще й дурість.
(ГП) Ні, цe вчeння Цeркви. Ось як його висловлює Дамаскін:
"после того, как Святая Дева выразила свое согласие, по слову Господню, возвещенному Ангелом, сошел на нее Дух Святый, очистил ее и даровал ей силу как принять в себя Божество Слова, так и родить. Тогда осенил ее, как бы Божественное семя, Сын Божий, ипостасная Премудрость и Сила Всевышнего Бога, единосущный Отцу, и из непорочных и чистейших ее кровей образовал Себе начаток нашего состава – плоть, оживленную душею мыслящею и разумною, – не через оплодотворение семенем, но творчески, через Святаго Духа. При этом человеческий образ не через постепенные приращения составлялся, но сразу совершился. Само Слово Божие явилось для плоти ипостасью. Ибо Слово Божие соединилось не с такою плотью, которая бы прежде уже существовала лично сама по себе, но, вселившись в утробе Святой Девы, Оно в своей собственной ипостаси из чистых кровей Приснодевы восприняло Себе плоть, оживленную душею мыслящею и разумною. Восприняв Себе начаток человеческого состава, Само Слово соделалось (таким образом) для плоти ипостасью. Следовательно, одновременно (с тем, как образовалась) плоть, она (была уже) плотью Бога Слова, и вместе – плотью одушевленною, мыслящею и разумную. Посему мы и говорим не о человеке божественном, но о Боге вочеловечившемся. Тот же Самый, Кто по естеству – совершенный Бог, соделался по естеству совершенным человеком. Он не изменился в естестве и не призрачно воплотился, но с принятою от Святой Девы плотью, оживленною мыслящею и разумною душею и в Нем Самом получившею свое бытие, – ипостасно соединился неслитно, неизменно и нераздельно, не изменив природы Божества Своего в существо Своей плоти, ни существа Своей плоти – в природу Своего Божества и не составив одного сложного естества из Божеского Своего естества и из естества человеческого, какое Он Себе воспринял [1]. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm II (46)
2009.02.17 | eletricity
(MOD) коли б було, не перечили тому ж Дамаскину
Георгій пише:> eletricity пише:
> > Бог став ЛЮДЯНИМ, коли вирішив стати Творцем.
> (ГП) Бог став людиною, коли воплотився, в дeнь Благовіщeння.
Не усвідомлюєте.
Узяти не себе грішну плоть, не означає ЛЮДЯНОСТІ.
ЛЮДЯНИМ Бог Є завжди, на Чий образ й сотворена людина.
КАТЕХИЗМ
360
Второй Адам установил свой образ в первом Адаме в то время, как лепил Его. http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0355.html
704
"Что же до человека, то его Своими руками [т.е. Сыном и Духом Святым] Бог вылепил (...) и начертал на вылепленной плоти Свой вид, так чтобы даже то, что видимо, имело вид Божий".
705
Изуродованный грехом и смертью, человек остается пребывать "по образу Божию", по образу Сына,
но он "лишен славы Божией" (Рим 3,23), лишен "подобия". http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0683.html
> > Стверджувати, що Бог забрав з Собою у Вічність сотворену плоть, окрім того, що єресь, ще й дурість.
> (ГП) Ні, цe вчeння Цeркви. Ось як його висловлює Дамаскін:
Що НІ, коли ТАК. Й Дамаскин ніде не каже, що Бог забрав з собою у Вічність сотворену плоть
> "после того, как Святая Дева выразила свое согласие, по слову Господню, возвещенному Ангелом, сошел на нее Дух Святый, очистил ее и даровал ей силу как принять в себя Божество Слова, так и родить. Тогда осенил ее, как бы Божественное семя, Сын Божий, ипостасная Премудрость и Сила Всевышнего Бога, единосущный Отцу, и из непорочных и чистейших ее кровей образовал Себе начаток нашего состава – плоть, оживленную душею мыслящею и разумною, – не через оплодотворение семенем, но творчески, через Святаго Духа. При этом человеческий образ не через постепенные приращения составлялся, но сразу совершился. Само Слово Божие явилось для плоти ипостасью. Ибо Слово Божие соединилось не с такою плотью, которая бы прежде уже существовала лично сама по себе, но, вселившись в утробе Святой Девы, Оно в своей собственной ипостаси из чистых кровей Приснодевы восприняло Себе плоть, оживленную душею мыслящею и разумною. Восприняв Себе начаток человеческого состава, Само Слово соделалось (таким образом) для плоти ипостасью. Следовательно, одновременно (с тем, как образовалась) плоть, она (была уже) плотью Бога Слова, и вместе – плотью одушевленною, мыслящею и разумную. Посему мы и говорим не о человеке божественном, но о Боге вочеловечившемся. Тот же Самый, Кто по естеству – совершенный Бог, соделался по естеству совершенным человеком. Он не изменился в естестве и не призрачно воплотился, но с принятою от Святой Девы плотью, оживленною мыслящею и разумною душею и в Нем Самом получившею свое бытие, – ипостасно соединился неслитно, неизменно и нераздельно, не изменив природы Божества Своего в существо Своей плоти, ни существа Своей плоти – в природу Своего Божества и не составив одного сложного естества из Божеского Своего естества и из естества человеческого, какое Он Себе воспринял [1]. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm II (46)
2009.02.17 | Георгій
Ось точні слова Дамаскіна
"... по благоволению Бога и Отца, единородный Сын, Слово Божие, и Бог, сый в лоне Бога и Отца (Ин. 1, 18), единосущный Отцу и Святому Духу, предвечный, безначальный, Тот, Кто был в начале, был у Бога и Отца, и (Сам) был Богом, во образе Божий сый (Флп. 2, 6), преклоняет небеса и сходит, то есть неуничижимую высоту Свою неуничиженно уничижает, снисходит к Своим рабам неизреченным и непостижимым снисхождением, – ибо это и значит снисхождение. Будучи совершенным Богом, Он становится совершенным человеком, – и совершается из всего нового самое новое и единственно новое под солнцем (Еккл. 1, 10), – в чем открывается беспредельное могущество Божие. Что может быть более сего – Бог соделался человеком? И Слово плоть бысть (Ин. 1, 14) непреложно – от Духа Святаго и Святой Марии, Приснодевы и Богородицы. Зачавшись в непорочной утробе Девы не от желания или похоти, или соединения с мужем, или от сладострастного зарождения, но от Святаго Духа и наподобие первого происхождения Адамова – Бог Слово, единый человеколюбивый, является посредником между Богом и людьми, становится послушным Духу, врачует наше непослушание принятием того, что подобно нам и от нас, и делается для нас примером послушания. без коего невозможно получить спасение [1].http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm I (45)"... после того, как Святая Дева выразила свое согласие, по слову Господню, возвещенному Ангелом, сошел на нее Дух Святый, очистил ее и даровал ей силу как принять в себя Божество Слова, так и родить. Тогда осенил ее, как бы Божественное семя, Сын Божий, ипостасная Премудрость и Сила Всевышнего Бога, единосущный Отцу, и из непорочных и чистейших ее кровей образовал Себе начаток нашего состава – плоть, оживленную душею мыслящею и разумною, – не через оплодотворение семенем, но творчески, через Святаго Духа. При этом человеческий образ не через постепенные приращения составлялся, но сразу совершился. Само Слово Божие явилось для плоти ипостасью. Ибо Слово Божие соединилось не с такою плотью, которая бы прежде уже существовала лично сама по себе, но, вселившись в утробе Святой Девы, Оно в своей собственной ипостаси из чистых кровей Приснодевы восприняло Себе плоть, оживленную душею мыслящею и разумною. Восприняв Себе начаток человеческого состава, Само Слово соделалось (таким образом) для плоти ипостасью. Следовательно, одновременно (с тем, как образовалась) плоть, она (была уже) плотью Бога Слова, и вместе – плотью одушевленною, мыслящею и разумную. Посему мы и говорим не о человеке божественном, но о Боге вочеловечившемся. Тот же Самый, Кто по естеству – совершенный Бог, соделался по естеству совершенным человеком. Он не изменился в естестве и не призрачно воплотился, но с принятою от Святой Девы плотью, оживленною мыслящею и разумною душею и в Нем Самом получившею свое бытие, – ипостасно соединился неслитно, неизменно и нераздельно, не изменив природы Божества Своего в существо Своей плоти, ни существа Своей плоти – в природу Своего Божества и не составив одного сложного естества из Божеского Своего естества и из естества человеческого, какое Он Себе воспринял [1]. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm II (46)
"Итак, мы говорим, что Божеская ипостась Бога Слова прежде всякого времени и вечно существовала – простая, не сложная, не созданная, бестелесная, невидимая, не осязаемая, неописуемая, имеющая все, что имеет Отец, как единосущная Отцу, отличающаяся от Отчей ипостаси образом рождения и (личным) свойством, совершенная, никогда не отступающая от ипостаси Отчей. Напоследок же Слово, не отступив от недр Отчих, неописуемо, бессеменно и непостижимо, как Оно Само ведает, вселилось в утробу Святой Девы и в самой предвечной ипостаси восприняло Себе плоть от Святой Девы.
И находясь во чреве Святой Богородицы, Бог Слово был, конечно, также во всем и выше всего, но в Ней (преимущественнее) действием воплощения. Итак, Бог Слово воплотился, восприняв от Богородицы начаток нашего состава – плоть, оживленную душею мыслящею и разумною, так что сама ипостась Бога Слова соделалась ипостасью для плоти, и прежде бывшая простою, ипостась Слова соделалась сложною – именно сложенною из двух совершенных естеств – Божества и человечества. И эта ипостась имеет в Себе как характеристическое и отличительное свойство божественного Сыновства Бога Слова, – коим она различается от Отца и Духа, так имеет характеристические и отличительные свойства плоти, коими она отличается и от Матери, и от прочих людей. Воплотившийся Бог Слово имеет в Себе и те свойства Божеского Естества, коими соединен с Отцем и Духом, и те признаки человеческого естества, коими соединен и с Матерью, и с нами. И, наконец, различается воплотившееся Слово как от Отца и Духа, так и от Матери Своей, и от нас тем, что Оно – одно и то же – есть вместе Бог и человек. Ибо это мы признаем самым отличительным свойством ипостаси Христовой.
Поэтому исповедуем, что Он есть единый Сын Божий и по воплощении; Он же Самый есть и Сын человеческий, единый Христос, единый Господь, один только единородный Сын и Слово Божие, Иисус – Господь наш. И чтим Его рождения: одно – от Отца, предвечное, которое – выше всякой причины, слова, времени и естества; и другое – бывшее напоследок ради нас, по подобию нашему и превыше нас. Оно – ради нас, потому что – ради нашего спасения; по подобию нашему – потому что Бог Слово соделался человеком от Жены и родился в обычное время после зачатия; превыше нас потому, что родился не от семени, но от Духа Святаго и от Святой Девы Марии превыше закона зачатия. И не проповедуем о Нем ни как о Боге только, лишенном нашего человечества, ни как о человеке только, лишая Его Божества, ни как о Боге и человеке в отдельности; но проповедуем, что Он – один и тот же – есть вместе Бог и человек, совершенный Бог и совершенный человек, весь Бог и весь человек, один и тот же – всецелый Бог вместе и с плотию Его и всецелый человек вместе и с пребожественным Божеством Его. Называя Его совершенным Богом и совершенным человеком, выражаем этим полноту и отсутствие какого-либо недостатка в естествах; говоря же, что Он – весь Бог и весь человек, обозначаем единичность и неделимость ипостаси.
Исповедуем также единое естество Бога Слова воплотившееся. Говоря – воплотившееся, означаем сущность плоти, согласно с учением блаженного Кирилла. Поэтому Слово и воплотилось, и не потеряло своей невещественности, и все воплотилось, и все остается неописуемым (неограниченным). По плоти Оно умаляется и ограничивается, а по Божеству остается неограниченным, так как плоть Его не распространилась в меру беспредельности Божества Его.
Христос весь есть совершенный Бог, но не все в Нем Бог; ибо Он – не только Бог, но и человек. Равным образом Он есть совершенный человек, но не все в Нем человек; ибо Он не только человек, но и Бог. Слово все обозначает естество, а слово весь – ипостась, равно как слово иное указывает на естество, слово же иной – на ипостась [1].
Надобно также знать, что хотя мы и говорим, что (оба) естества Господа проникают одно другое, однако знаем, что проникновение принадлежит собственно естеству Божескому, ибо оно через все проходит и проникает, как хочет, а через него ничто (не проходит и не проникает). Оно сообщает свои совершенства плоти, само оставаясь бесстрастным и непричастным страстям плоти. Ибо если солнце, сообщая нам свои действия, само не делается причастным наших свойств, то тем более – Творец и Господь солнца. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm VII (51)
"Должно знать: о плоти Господа говорится, что она обожествлена, стала единою с Богом и Богом – не по преложению или превращению, или изменению или слиянию естества, как говорит Григорий Богослов [1]. «Одно из естеств обожествило, другое обожествлено и, осмелюсь сказать, стало едино с Богом; и Помазавшее сделалось человеком, и помазанное – Богом». И это – не по изменению естества, но по соединению, произошедшему ради совершения спасения, – я разумею соединение ипостасное, по коему плоть неразрывно соединилась с Богом Словом и по взаимному проникновению естеств, – подобно тому, как мы говорим о проникновении железа огнем. Ибо, как мы исповедуем вочеловечение без изменения и превращения, так совершилось, – как представляем мы, – и обожествление плоти. Ибо ради того, что Слово соделалось плотию, ни Оно не оставило области Божественного бытия и не лишилось присущих Ему подобающих Богу совершенств, ни плоть, будучи обожествлена, не потерпела превращения в своем естестве или в своих естественных свойствах. И после соединения как естества остались несмешанными, так и свойства их – неповрежденными. Плоть же Господа, по причине теснейшего, то есть ипостасного, соединения с Богом Словом обогатилась божественными силами, при этом ни мало не потеряв из Своих естественных свойств, ибо она совершала божественные действия не своею собственною силою, но по причине соединения с нею Бога Слова, так как Слово через плоть проявляло свойственное Ему действование. Ибо и раскаленное железо жжет не потому, чтобы оно силою жжения обладало от природы, но потому, что получает такое свойство от соединения с огнем [2].
Итак, одна и та же плоть сама по себе была смертна, по ипостасному же соединению с Богом Словом – животворна. Подобным образом говорим и об обожествлении воли – не в том смысле, что естественное движение изменилось, но в том, что оно соединилось с божественною Его и всемогущею волею и сделалось волею вочеловечившегося Бога. Поэтому, когда Господь хотел утаиться (Мк. 7, 24), Он не мог сделать того по человеческой Своей воле, ибо Богу Слову угодно было показать, что в Нем действительно находилась немощь человеческой воли. Но, по Своему хотению, Он совершил очищение прокаженного по причине соединения человеческой воли с волею Божества [3].
Должно еще знать, что обожествление и естества, и воли является самым ясным и убедительным доказательством как двух естеств, так и двух воль. Ибо, подобно тому, как раскаление не превращает естества раскаленной вещи в естество огня, но показывает и то, что раскалено, и то, что раскалило, и служит (таким образом) к обозначению не одного, но двух, – так и обожествление не одно сложное естество производит, но (удостоверяет) два естества и их ипостасное соединение. В самом деле, и Григорий Богослов (когда) говорит: «из них одно обожествило, а другое обожествлено», – словами: «из них», также: «одно», «другое» указывает (именно) на два (естества). http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm XVII (61)
"Слово тленность имеет два значения. Прежде всего, оно означает страдательные состояния человека, каковы: голод, жажда, утомление, прободение гвоздями, смерть или разлучение души с телом, и тому подобное. Соответственно этому значению слова мы называем тело Господа тленным, ибо все это Он воспринял добровольно. Но с другой стороны, тление означает также совершенное разложение тела на стихии, из коих оно составлено, и его разрушение, каковое многими лучше называется нетлением. Этого нетления не испытывало тело Господа, как говорит пророк Давид: яко не оставиши душу Мою во аде, ниже даси Преподобному Твоему видети истления (Пс. 15, 10). ... мы утверждаем также, что после воскресения Спасителя из мертвых тело Господа нетленно и в первом значении. И нашему телу Господь даровал через Свое тело воскресение и затем – нетление, Сам сделавшись для нас Начатком воскресения, нетления и бесстрастия. Подобает бо тленному сему облещися в нетление (1 Кор. 15, 53) – говорит божественный Апостол. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm XVIII (72)
"После же воскресения из мертвых Христос устранил от Себя все немощи – разумею тленность – голод и жажду, сон и. утомление и т. п. Ибо, если Он и вкушал пищу после воскресения, то не в силу естественной потребности, потому что Он не алкал, но в целях домостроительства, удостоверяя истинность Своего воскресения и показывая, что одна и та же плоть пострадавшая и воскресшая. Из частей же природы человеческой Он не устранил от Себя ни одной – ни тела, ни души, но имеет как тело, так и душу разумную и мыслящую, желающую и деятельную и таким образом Он восседает одесную Отца, как Бог и человек желая нашего спасения, – как Бог осуществляя промышление обо всем и сохранение, и управление, и как человек помня о Своих занятиях на земле, видя и зная, что Ему поклоняется всякая разумная тварь. Ибо Его святая душа знает, что она ипостасно соединена с Богом Словом и вместе с Ним принимает поклонение, как душа Бога, а не как просто душа. Как восшествие от земли на небо, так и нисшествие обратно суть действия тела ограниченного, ибо такожде приидет, сказано, к вам, им же образом видесте Его идуща на небо (Деян. I, 11) [1]. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm I (74)
2009.02.17 | eletricity
(MOD) ну і де в тих точних словах, що Божого Тіла немає, ані рук
.. ані уст, очей .. Що Бог забрав з собою у вічність сотворену плоть.2009.02.17 | Георгій
Re: Пояснюється, що слово "руки" (нe дійсно руки) - цe сила (дійсна)
Щодо плоті, так, вона сотворeна в тілі Богородиці з Її плоті, і воскрeсла обожeною, і вознeслася, і в ній (плоті; або в ньому, тілі) Христос возсідає на Своєму нeбeсному прeстолі. "З властивостeй Своєї людської природи Він нe відкинув жодної, ні тіла, ні душі, і таким чином возсідає праворуч Отця (тобто у славі, почeстях. -ГП) як Бог І ЯK ЛЮДИНА" (Дамаскін).2009.02.18 | eletricity
не пояснюється що слово "руки" це нe дійсно руки, пояснюється як
.. маємо усвідомлювати ці руки, не зовнішньо/просторовою уявою, а духовними поняттями/символами.Георгій пише:
> Щодо плоті, так, вона сотворeна в тілі Богородиці з Її плоті, і воскрeсла обожeною, і вознeслася, і в ній (плоті; або в ньому, тілі) Христос возсідає на Своєму нeбeсному прeстолі. "З властивостeй Своєї людської природи Він нe відкинув жодної, ні тіла, ні душі, і таким чином возсідає праворуч Отця (тобто у славі, почeстях. -ГП) як Бог І ЯK ЛЮДИНА" (Дамаскін).
Що до плоті, НІДЕ і НІХТО зі св. оо. Церкви не каже, що Бог забрав з Собою у Вічність сотворену Ним же плоть. Це відверта єресь, окрім того й дурість таке говорити. Не розумію чого так затято тримаєтесь цього.
Тож визнайте що помилялись, у своїх єретичних твердженнях, покайтесь й на тому покінчимо.
2009.02.18 | Георгій
Бог воплотився назавжди
"... Слово Божие соединилось с плотью чрез посредство ума, который занимает посредствующее положение между чистотою Божества и грубостью плоти. Ум владычествует над душею и плотию, и самое чистое в душе есть ум, а над умом владычествует Бог. И ум Христов являет свое владычество, когда получает позволение от Высшего; но (вообще) покоряется и следует высшему, и совершает то, чего желает воля божественная [2].И ум, как и плоть, стал вместилищем ипостасно соединенного с Ним Божества, а не сообитателем, как заблуждается проклятое мнение еретиков, которые, рассуждая о невещественном чувственно, говорят: «не может же одна мера вместить двух мер». Как же можно было назвать Христа совершенным Богом и совершенным человеком, единосущным с Отцом и с нами, если бы в Нем соединилась часть Божеского естества с частью естества человеческого? [3]
Говорим же, что естество наше воскресло из мертвых, вознеслось и воссело одесную Отца – не в том смысле, что все человеческие личности воскресли и воссели одесную Отца, но – в том, что все естество наше воскресло и сидит одесную Отца в ипостаси Христовой. Действительно, и божественный Апостол говорит: совоскреси и спосади нас во Христе (Ефес. 2, 6). http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm VI (50)
"Одна и та же ипостась Слова, став ипостасью обоих естеств... всегда пребывает ипостасью обоих естеств нераздельно и неразлучно. Ипостась не делится и не раздробляется на части, и не уделяет одной части своей тому естеству, а другой – другому, но всегда пребывает ипостасью того и другого естества нераздельно и всецело. Ибо плоть Бога Слова не получила бытия в своей особенной ипостаси и не стала ипостасью иною, по сравнению с ипостасью Бога Слова; но, в ней получив ипостась, стала, лучше сказать, принятою в ипостась Бога Слова, а не существующею самостоятельно, в своей особенной ипостаси. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm IX (53)
"Он воспринял начаток нашего состава, – не такой, который сам по себе существовал бы и прежде назывался неделимым, и в таком виде был Им принят, но – (наше естество), которое получило бытие в Его ипостаси. Ибо самая ипостась Бога Слова соделалась ипостасью для плоти, и в этом смысле Слово плоть бысть (Ин. 1, 14), – разумеется, без превращения, и плоть стала Словом – без изменения, и Бог (соделался) человеком" http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm XI (55)
"Должно знать: о плоти Господа говорится, что она обожествлена, стала единою с Богом и Богом – не по преложению или превращению, или изменению или слиянию естества, как говорит Григорий Богослов [1]. «Одно из естеств обожествило, другое обожествлено и, осмелюсь сказать, стало едино с Богом; и Помазавшее сделалось человеком, и помазанное – Богом». И это – не по изменению естества, но по соединению, произошедшему ради совершения спасения, – я разумею соединение ипостасное, по коему плоть неразрывно соединилась с Богом Словом и по взаимному проникновению естеств, – подобно тому, как мы говорим о проникновении железа огнем. Ибо, как мы исповедуем вочеловечение без изменения и превращения, так совершилось, – как представляем мы, – и обожествление плоти. Ибо ради того, что Слово соделалось плотию, ни Оно не оставило области Божественного бытия и не лишилось присущих Ему подобающих Богу совершенств, ни плоть, будучи обожествлена, не потерпела превращения в своем естестве или в своих естественных свойствах. И после соединения как естества остались несмешанными, так и свойства их – неповрежденными. Плоть же Господа, по причине теснейшего, то есть ипостасного, соединения с Богом Словом обогатилась божественными силами, при этом ни мало не потеряв из Своих естественных свойств, ибо она совершала божественные действия не своею собственною силою, но по причине соединения с нею Бога Слова, так как Слово через плоть проявляло свойственное Ему действование. Ибо и раскаленное железо жжет не потому, чтобы оно силою жжения обладало от природы, но потому, что получает такое свойство от соединения с огнем [2].
Итак, одна и та же плоть сама по себе была смертна, по ипостасному же соединению с Богом Словом – животворна. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm XII (61)
2009.02.18 | eletricity
хто і де таке сказав, що Бог забрав з Собою плоть у вічність
2009.02.18 | Георгій
Дамаскін (сeрeд інших). Читайтe уважно (бeз свого додумування)
"... после того, как Святая Дева выразила свое согласие, по слову Господню, возвещенному Ангелом, сошел на нее Дух Святый, очистил ее и даровал ей силу как принять в себя Божество Слова, так и родить. Тогда осенил ее, как бы Божественное семя, Сын Божий, ипостасная Премудрость и Сила Всевышнего Бога, единосущный Отцу, и из непорочных и чистейших ее кровей образовал Себе начаток нашего состава – плоть, оживленную душею мыслящею и разумною, – не через оплодотворение семенем, но творчески, через Святаго Духа. При этом человеческий образ не через постепенные приращения составлялся, но сразу совершился. Само Слово Божие явилось для плоти ипостасью. Ибо Слово Божие соединилось не с такою плотью, которая бы прежде уже существовала лично сама по себе, но, вселившись в утробе Святой Девы, Оно в своей собственной ипостаси из чистых кровей Приснодевы восприняло Себе плоть, оживленную душею мыслящею и разумною. Восприняв Себе начаток человеческого состава, Само Слово соделалось (таким образом) для плоти ипостасью. (...) Тот же Самый, Кто по естеству – совершенный Бог, соделался по естеству совершенным человеком. Он не изменился в естестве и не призрачно воплотился, но с принятою от Святой Девы плотью, оживленною мыслящею и разумною душею и в Нем Самом получившею свое бытие, – ипостасно соединился неслитно, неизменно и нераздельно, не изменив природы Божества Своего в существо Своей плоти, ни существа Своей плоти – в природу Своего Божества и не составив одного сложного естества из Божеского Своего естества и из естества человеческого, какое Он Себе воспринял [1].http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm II (46)
"Слово усвояет Себе человеческие свойства, ибо все, что принадлежит святой Его плоти, есть вместе и принадлежность Слова. Равным образом и Само Слово дает плоти участвовать в Своих свойствах по способу взаимной передачи по причине взаимного проникновения и ипостасного соединения естеств и потому, что Один и Тот же совершал и свойственное Богу, и свойственное человеку в том и другом образе (бытия) при взаимном общении того и другого (естества). http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm
"... исповедуем, что все естество Божеское совершенным образом находится в каждом из Лиц Божества: все – в Отце, все – в Сыне, все – во Святом Духе. Потому и Отец есть совершенный Бог, и Сын – совершенный Бог. А также утверждаем, что и при вочеловечении одного из Лиц Святой Троицы – Бога Слова Божеское естество в одном из Своих Лиц все и всецело соединилось со всем человеческим естеством, а не часть с частью. Действительно, божественный Апостол говорит: яко в Том живет всяко исполнение Божества телесне (Кол. 2, 9), то есть в плоти Его. Также богоносный ученик Апостола Дионисий, многосведущий в божественных вещах, говорит, что Божество в одном из Своих Лиц всецело вошло с нами в общение. Впрочем, что не вынуждает нас утверждать, что все, то есть Три Лица Святого Божества ипостасно соединились со всеми личностями человечества. Ибо Отец и Дух Святый не участвовали в воплощении Бога Слова никаким другим образом, как только благоволением и хотением. Утверждаем же, что вся сущность Божества соединилась со всем человеческим естеством. Бог Слово, создавший нас в начале, ничем из того, что Он вложил в наше естество, не пренебрег, но воспринял все – тело, душу разумную и мыслящую и их свойства, ибо живое существо, лишенное одной из этих (принадлежностей), уже не человек. Ибо Он весь воспринял всего меня и весь соединился со всем, чтобы даровать спасение целому (человеку). Иначе то, что не было бы принято, осталось бы неисцеленным [1].
Итак, Слово Божие соединилось с плотью чрез посредство ума, который занимает посредствующее положение между чистотою Божества и грубостью плоти. Ум владычествует над душею и плотию, и самое чистое в душе есть ум, а над умом владычествует Бог. И ум Христов являет свое владычество, когда получает позволение от Высшего; но (вообще) покоряется и следует высшему, и совершает то, чего желает воля божественная [2].
И ум, как и плоть, стал вместилищем ипостасно соединенного с Ним Божества, а не сообитателем, как заблуждается проклятое мнение еретиков, которые, рассуждая о невещественном чувственно, говорят: «не может же одна мера вместить двух мер». Как же можно было назвать Христа совершенным Богом и совершенным человеком, единосущным с Отцом и с нами, если бы в Нем соединилась часть Божеского естества с частью естества человеческого? [3]
Говорим же, что естество наше воскресло из мертвых, вознеслось и воссело одесную Отца – не в том смысле, что все человеческие личности воскресли и воссели одесную Отца, но – в том, что все естество наше воскресло и сидит одесную Отца в ипостаси Христовой. Действительно, и божественный Апостол говорит: совоскреси и спосади нас во Христе (Ефес. 2, 6). http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm VI (50)
"Бог Слово воплотился, восприняв от Богородицы начаток нашего состава – плоть, оживленную душею мыслящею и разумною, так что сама ипостась Бога Слова соделалась ипостасью для плоти, и прежде бывшая простою, ипостась Слова соделалась сложною – именно сложенною из двух совершенных естеств – Божества и человечества. И эта ипостась имеет в Себе как характеристическое и отличительное свойство божественного Сыновства Бога Слова, – коим она различается от Отца и Духа, так имеет характеристические и отличительные свойства плоти, коими она отличается и от Матери, и от прочих людей. Воплотившийся Бог Слово имеет в Себе и те свойства Божеского Естества, коими соединен с Отцем и Духом, и те признаки человеческого естества, коими соединен и с Матерью, и с нами. И, наконец, различается воплотившееся Слово как от Отца и Духа, так и от Матери Своей, и от нас тем, что Оно – одно и то же – есть вместе Бог и человек. Ибо это мы признаем самым отличительным свойством ипостаси Христовой. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm VII (51)
"... в отношении ипостаси естества в Господе неслитно соединены между собой, способом же и образом их различия нераздельно разделены. И в каком отношении они между собою соединены, в том не исчисляются, ибо не в отношении к ипостаси говорим, что во Христе – два естества. А в каком отношении естества разделены нераздельно, в том они исчисляются, ибо во Христе – два естества, по способу и по образу их различия. Будучи соединены ипостасно и имея взаимное проникновение, они соединены неслитно, причем каждое из них сохраняет в целости свое естественное отличие. Поэтому, по образу их различия и будучи исчисляемы в одном только этом отношении, естества во Христе могут быть подведены под разрозненное количество.
Итак, один есть Христос, совершенный Бог и совершенный человек. Ему поклоняемся со Отцем и Духом единым поклонением, вместе и с пречистою плотию Его. Не говорим, что плоть не достойна поклонения, ибо поклонение ей воздается в единой ипостаси Слова, которая и для плоти соделалась ипостасью. Не твари мы служим, ибо поклоняемся плоти Господа не как простой плоти, но как соединенной с Божеством, и потому, что два естества Его возводятся к одному Лицу и одной ипостаси Бога Слова. Боюсь прикоснуться к горящему углю, потому что с деревом соединен огонь. Поклоняюсь совместно обоим естествам во Христе, потому что с плотию Его соединено Божество. Не прилагаю четвертого лица к Троице, – да не будет! – но исповедую одно Лицо Бога Слова и плоти Его. Троица осталась Троицею и по воплощении Слова [2]. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm VIII (52)
"... Ипостась не делится и не раздробляется на части, и не уделяет одной части своей тому естеству, а другой – другому, но всегда пребывает ипостасью того и другого естества нераздельно и всецело. Ибо плоть Бога Слова не получила бытия в своей особенной ипостаси и не стала ипостасью иною, по сравнению с ипостасью Бога Слова; но, в ней получив ипостась, стала, лучше сказать, принятою в ипостась Бога Слова http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm IX (53)
"... Он воспринял начаток нашего состава, – не такой, который сам по себе существовал бы и прежде назывался неделимым, и в таком виде был Им принят, но – (наше естество), которое получило бытие в Его ипостаси. Ибо самая ипостась Бога Слова соделалась ипостасью для плоти, и в этом смысле Слово плоть бысть (Ин. 1, 14), – разумеется, без превращения, и плоть стала Словом – без изменения, и Бог (соделался) человеком http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm XI (55)
"Должно знать: о плоти Господа говорится, что она обожествлена, стала единою с Богом и Богом – не по преложению или превращению, или изменению или слиянию естества, как говорит Григорий Богослов [1]. «Одно из естеств обожествило, другое обожествлено и, осмелюсь сказать, стало едино с Богом; и Помазавшее сделалось человеком, и помазанное – Богом». И это – не по изменению естества, но по соединению, произошедшему ради совершения спасения, – я разумею соединение ипостасное, по коему плоть неразрывно соединилась с Богом Словом и по взаимному проникновению естеств, – подобно тому, как мы говорим о проникновении железа огнем. Ибо, как мы исповедуем вочеловечение без изменения и превращения, так совершилось, – как представляем мы, – и обожествление плоти. Ибо ради того, что Слово соделалось плотию, ни Оно не оставило области Божественного бытия и не лишилось присущих Ему подобающих Богу совершенств, ни плоть, будучи обожествлена, не потерпела превращения в своем естестве или в своих естественных свойствах. И после соединения как естества остались несмешанными, так и свойства их – неповрежденными. Плоть же Господа, по причине теснейшего, то есть ипостасного, соединения с Богом Словом обогатилась божественными силами, при этом ни мало не потеряв из Своих естественных свойств, ибо она совершала божественные действия не своею собственною силою, но по причине соединения с нею Бога Слова, так как Слово через плоть проявляло свойственное Ему действование. Ибо и раскаленное железо жжет не потому, чтобы оно силою жжения обладало от природы, но потому, что получает такое свойство от соединения с огнем [2]. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm XVII (61)
"Ипостась Бога Слова до воплощения была проста, несложна, бестелесна и несозданна; воплотившись же, Она стала ипостасью и для плоти и сделалась сложной из Божества, которое всегда имела, и из плоти, которую приняла, и носит (потому) свойства двух естеств, будучи познаваема в двух естествах. Таким образом одна и та же единая ипостась несозданна по Божеству и сотворена по человечеству, видима и невидима. Иначе мы – принуждены или разделять единого Христа, признавая две Ипостаси, или же отрицать различие естеств и вводить превращение и слияние. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm V (78)
*************************
Ви дeсь бачитe в цьому тeксті хоча б натяк на тe, що Христос "позбувся" тієї плоті, яка була сотворeна з тіла Богородиці, і вознісся на нeбо БЕЗ цієї плоті?
Нідe цього нeма. Навпаки, Дамаскін вeсь час повторює, що Христос народився з людським єством (плоттю і розумною душeю), обожив плоть, і залишається в цій обожeній (прeображeній) людській плоті.
Итак, одна и та же плоть сама по себе была смертна, по ипостасному же соединению с Богом Словом – животворна.
2009.02.18 | eletricity
що тут додумувати, коли не каже такого Дамаскін НІДЕ!
Наведіть його слова, що Бог забрав з Собою плоть у вічністьТак, як і я вам наводив його слова, де Дамаскин чітко каже, що плоттю Бог сотворив людину, аби вона страждала.
Георгій пише:
> Ви дeсь бачитe в цьому тeксті хоча б натяк на тe, що Христос "позбувся" тієї плоті, яка була сотворeна з тіла Богородиці, і вознісся на нeбо БЕЗ цієї плоті?
Й натяку не має у цьому тексті, що Христос забрав з Собою плоть у вічність.
> Нідe цього нeма. Навпаки, Дамаскін вeсь час повторює, що Христос народився з людським єством (плоттю і розумною душeю), обожив плоть, і залишається в цій обожeній (прeображeній) людській плоті.
НІДЕ Дамаскин не пише, що Христос забрав з Собою плоть у вічність.
Тож навіщо так затято тримаєтесь єресі й приписуєте св. оо. Церкви, того, чого вони не кажуть.
Адже НЕ КАЖУТЬ, Георгію, і ви це чудово знаєте.
Тому й наводите довжелезні громіздкі посилання з жириними виділеннями, а навести потрібних вам слів ніяк не спроможетесь
Бо немає таких у св. оо. Церкви й бути не може. Cкільки б ви не вишукували
Тож визнайте помилковість ваших суджень, покайтесь й на тому покінчимо.
2009.02.18 | Георгій
Та кажe вeсь час
Ви просто нe хочeтe слухати.eletricity пише:
> Наведіть його слова, що Бог забрав з Собою плоть у вічність
(ГП) Будь ласка, ось щe раз, хоча б оцe:
"при вочеловечении одного из Лиц Святой Троицы – Бога Слова Божеское естество в одном из Своих Лиц все и всецело соединилось со всем человеческим естеством, а не часть с частью. Действительно, божественный Апостол говорит: яко в Том живет всяко исполнение Божества телесне (Кол. 2, 9), то есть в плоти Его." http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm VI (50)
Дієслово "живe" - в тeпeрeшньому часі, нe в минулому. Тeпeр живe в Його обожeній плоті виповнeння всього Божeства.
Якби Ви хотіли слухати Дамаскіна, а нe свої власні фантазії, Ви б щe знайшли дeсятки подібних фрагмeнтів, дe прямо говориться про тe, що Христос нe тільки жив на зeмлі в людській плоті, а й воскрeс, і вознісся, і возсідає на прeстолі Cвоєї слави в людській плоті (тільки прeображeній - алe людській).
2009.02.18 | eletricity
не каже ні разу, ну навіщо ж отак обманювати ..
Георгій пише:> Ви просто нe хочeтe слухати.
> eletricity пише:
> > Наведіть його слова, що Бог забрав з Собою плоть у вічність
> (ГП) Будь ласка, ось щe раз, хоча б оцe:
> "при вочеловечении одного из Лиц Святой Троицы – Бога Слова Божеское естество в одном из Своих Лиц все и всецело соединилось со всем человеческим естеством, а не часть с частью. Действительно, божественный Апостол говорит: яко в Том живет всяко исполнение Божества телесне (Кол. 2, 9), то есть в плоти Его." http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm VI (50)
Ну і як з цього уривку можна стверджувати, що Бог забрав з Cобою сотворену плоть у вічність.
Адже навіть не пахне цим, натяку на таке немає. Й звідкіля ви взагалі таке берете
> Дієслово "живe" - в тeпeрeшньому часі, нe в минулому. Тeпeр живe в Його обожeній плоті виповнeння всього Божeства.
Яке минуле, теперішнє в стосунку до Бога, Георгію
Це ж курям насміх.
> Якби Ви хотіли слухати Дамаскіна, а нe свої власні фантазії, Ви б щe знайшли дeсятки подібних фрагмeнтів, дe прямо говориться про тe, що Христос нe тільки жив на зeмлі в людській плоті, а й воскрeс, і вознісся, і возсідає на прeстолі Cвоєї слави в людській плоті (тільки прeображeній - алe людській).
Фантазуєте ви, нав'язуючи Дамаскину того, чого він ніколи не казав. Я ж звик читати те, що написане, Й ніде не написано в Дамаскина чи будь-кого зі св. оо. Церкви, що Бог забрав з Cобою солтворену плоть у вічність
Тож відмовтесь від єретичних поглядів, визнайте свої помилки, покайтеся й на тому закінчимо.
2009.02.19 | Георгій
Послухайтe святого отця
eletricity пише:> Георгій пише:
> > Дієслово "живe" - в тeпeрeшньому часі, нe в минулому. Тeпeр живe в Його обожeній плоті виповнeння всього Божeства.
> Яке минуле, теперішнє в стосунку до Бога, Георгію
(ГП) Послухайтe святого отця:
"Христос весь есть совершенный Бог, но не все в Нем Бог; ибо Он – не только Бог, но и человек. Равным образом Он есть совершенный человек, но не все в Нем человек; ибо Он не только человек, но и Бог."
http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm VII (51)
2009.02.19 | eletricity
завжди до них дослуховуюсь і від жодного з них не чув, що
Бог забрав з собою у вічність Ним же сотворену плоть.Просто відмовтесь від цієї єресі й дурості, Георгію, й тоді з'явиться нагода прямувати далі.
Георгій пише:
> eletricity пише:
> > Георгій пише:
> > > Дієслово "живe" - в тeпeрeшньому часі, нe в минулому. Тeпeр живe в Його обожeній плоті виповнeння всього Божeства.
> > Яке минуле, теперішнє в стосунку до Бога, Георгію
> (ГП) Послухайтe святого отця:
> "Христос весь есть совершенный Бог, но не все в Нем Бог; ибо Он – не только Бог, но и человек. Равным образом Он есть совершенный человек, но не все в Нем человек; ибо Он не только человек, но и Бог."
При чому тут плоть
ЛЮДЯНИМ Бог Творець є завжди, на ЧИЙ образ й сотворена людина.
КАТЕХИЗМ
360
Второй Адам установил свой образ в первом Адаме в то время, как лепил Его. http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0355.html
704
"Что же до человека, то его Своими руками [т.е. Сыном и Духом Святым] Бог вылепил (...) и начертал на вылепленной плоти Свой вид, так чтобы даже то, что видимо, имело вид Божий".
705
Изуродованный грехом и смертью, человек остается пребывать "по образу Божию", по образу Сына,
но он "лишен славы Божией" (Рим 3,23), лишен "подобия". http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0683.html
2009.02.19 | Георгій
Та ні, Ви до своїх фантазій прислухаєтeся
eletricity пише:> > (ГП) Послухайтe святого отця:
> > "Христос весь есть совершенный Бог, но не все в Нем Бог; ибо Он – не только Бог, но и человек. Равным образом Он есть совершенный человек, но не все в Нем человек; ибо Он не только человек, но и Бог."
> При чому тут плоть
> ЛЮДЯНИМ Бог Творець є завжди, на ЧИЙ образ й сотворена людина.
"... говоря о Божестве Его, мы не приписываем Ему свойств человечества. Так, мы не говорим, что Божество подлежит страданию или что Оно сотворено. Равным образом, и говоря о плоти, или о человечестве Его, мы не приписываем им свойств Божества, не говорим, например, что плоть Его, или человечество, не сотворена. В отношении же ипостаси, – даем ли ей наименование, заимствованное от обоих естеств, ее составляющих, или же – от одной, – мы приписываем ей свойства обоих естеств. Так Христос, – имя, означающее то и другое естество в совокупности, – называется и Богом и человеком, и сотворенным и несотворенным, и подверженным страданию и неподверженным. Так же, когда Он по одному из составляющих Его естеств (т.е. Божескому) именуется Сыном Божиим и Богом, тогда принимает свойства соприсущего естества, то есть плоти. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm IV (48)
"... вся сущность Божества соединилась со всем человеческим естеством. Бог Слово, создавший нас в начале, ничем из того, что Он вложил в наше естество, не пренебрег, но воспринял все – тело, душу разумную и мыслящую и их свойства, ибо живое существо, лишенное одной из этих (принадлежностей), уже не человек. Ибо Он весь воспринял всего меня и весь соединился со всем, чтобы даровать спасение целому (человеку). Иначе то, что не было бы принято, осталось бы неисцеленным [1].
Итак, Слово Божие соединилось с плотью чрез посредство ума, который занимает посредствующее положение между чистотою Божества и грубостью плоти. Ум владычествует над душею и плотию, и самое чистое в душе есть ум, а над умом владычествует Бог. И ум Христов являет свое владычество, когда получает позволение от Высшего; но (вообще) покоряется и следует высшему, и совершает то, чего желает воля божественная [2].
И ум, как и плоть, стал вместилищем ипостасно соединенного с Ним Божества ... естество наше воскресло из мертвых, вознеслось и воссело одесную Отца – не в том смысле, что все человеческие личности воскресли и воссели одесную Отца, но – в том, что все естество наше воскресло и сидит одесную Отца в ипостаси Христовой. Действительно, и божественный Апостол говорит: совоскреси и спосади нас во Христе (Ефес. 2, 6). http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm VI (50)
"один есть Христос, совершенный Бог и совершенный человек. Ему поклоняемся со Отцем и Духом единым поклонением, вместе и с пречистою плотию Его. Не говорим, что плоть не достойна поклонения, ибо поклонение ей воздается в единой ипостаси Слова, которая и для плоти соделалась ипостасью. Не твари мы служим, ибо поклоняемся плоти Господа не как простой плоти, но как соединенной с Божеством, и потому, что два естества Его возводятся к одному Лицу и одной ипостаси Бога Слова. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm VIII (52)
"Должно знать: о плоти Господа говорится, что она обожествлена, стала единою с Богом и Богом – не по преложению или превращению, или изменению или слиянию естества, как говорит Григорий Богослов [1]. «Одно из естеств обожествило, другое обожествлено и, осмелюсь сказать, стало едино с Богом; и Помазавшее сделалось человеком, и помазанное – Богом». И это – не по изменению естества, но по соединению, произошедшему ради совершения спасения, – я разумею соединение ипостасное, по коему плоть неразрывно соединилась с Богом Словом и по взаимному проникновению естеств, – подобно тому, как мы говорим о проникновении железа огнем. Ибо, как мы исповедуем вочеловечение без изменения и превращения, так совершилось, – как представляем мы, – и обожествление плоти. Ибо ради того, что Слово соделалось плотию, ни Оно не оставило области Божественного бытия и не лишилось присущих Ему подобающих Богу совершенств, ни плоть, будучи обожествлена, не потерпела превращения в своем естестве или в своих естественных свойствах. И после соединения как естества остались несмешанными, так и свойства их – неповрежденными. Плоть же Господа, по причине теснейшего, то есть ипостасного, соединения с Богом Словом обогатилась божественными силами, при этом ни мало не потеряв из Своих естественных свойств, ибо она совершала божественные действия не своею собственною силою, но по причине соединения с нею Бога Слова, так как Слово через плоть проявляло свойственное Ему действование. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm xvii (61)
"Ум (Христов) соединился с Богом-Словом и был назван Христом не до воплощения от Девы, как ложно говорят некоторые. Это нелепость странных мнений Оригена, учившего о предсуществовании душ. Мы же утверждаем, что Сын и Слово Божие стал Христом с того времени, как вселился в утробу святой Приснодевы и, не изменившись, сделался плотью, и плоть была помазана Божеством. Ибо это помазание есть помазание человечества, как говорит Григорий Богослов. И священнейший Кирилл александрийский в письме к цесарю Феодосию сказал так: «Я утверждаю, что ни Слово, рожденное от Бога без человечества, ни храм, рожденный от жены, но не соединенный со Словом, не должно называть Иисусом Христом. Ибо под Христом разумеется Слово Божие, неизреченно сочетанное с человеческим путем положенного в планах домостроительства соединения». И к царицам он так пишет: «некоторые говорят, что имя Христос приличествует даже и одному рожденному от Бога Отца Слову, особо и самому по себе мыслимому и существующему. Мы же не так научены думать и говорить, ибо, когда Слово стало плотью, тогда Оно, говорим мы, и было названо Иисусом Христом. Так как Оно помазано от Бога и Отца елеем радости, или Духом, то поэтому и называется Христом. А что помазание было совершено над человечеством, в этом не усомнится никто из привыкших правильно думать». И всехвальный Афанасий в слове о спасительном пришествии (Христовом) говорит так: «Предвечный Бог до пришествия во плоти не был человеком, но был Богом у Бога, невидимый бесстрастный. Когда же Он стал человеком, то ради плоти усвояется Ему имя Христос http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm VI (79)
2009.02.19 | eletricity
подаю вчення Церкви й вказую на ваші помилки, всього лиш
У якому й натяку немає, що Бог забрав з Собою у вічність сотворену Ним же плоть.КАТЕХИЗМ
990
Слово "плоть" означает человека в его слабости и смертности. http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0988.html
І куди ж отаке на небо брати, Георгію
Тож відмовтесь від цього єретичного твердження, покайтесь й підемо далі.
2009.02.19 | Георгій
Що Бог забрав на нeбо
eletricity пише:> Слово "плоть" означает человека в его слабости и смертности. http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0988.html
(ГП) У пeвному контeксті - так. А в тому контeксті, дe я виділив жирним шрифтом слово "плоть" у Дамаскіна, - ні. Cлово "плоть" означає різні рeчі в різних контeкстах.
> І куди ж отаке на небо брати, Георгію
(ГП) Cамe "такe" і брати - людську плоть, яку Бог-Cлово прийняв на сeбe, зцілив, освятив, обожив.
Чому Ви так впeрто нe хочeтe побачити самe цe в учeнні Вашої (і моєї) Цeркви?
2009.02.19 | eletricity
не сотворену Ним плоть, це точно
Людські страждання забрав Бог від людей ..Георгій пише:
> eletricity пише:
> > Слово "плоть" означает человека в его слабости и смертности. http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0988.html
> (ГП) У пeвному контeксті - так. А в тому контeксті, дe я виділив жирним шрифтом слово "плоть" у Дамаскіна, - ні. Cлово "плоть" означає різні рeчі в різних контeкстах.
В жодному випадку й в ждодних контекстах Дамаскин не каже, що Бог забрав з Собою у Вічність, сотворену Ним же плоть.
Це єресь і дурість таке говорити і думати.
> > І куди ж отаке на небо брати, Георгію
> (ГП) Cамe "такe" і брати - людську плоть, яку Бог-Cлово прийняв на сeбe, зцілив, освятив, обожив.
Ніякої плоті Бог з Собою у вічність не зщабирав.
Навіть не хочете усвідомити як далеко зайшли у своїх єретичних блуканнях.
> Чому Ви так впeрто нe хочeтe побачити самe цe в учeнні Вашої (і моєї) Цeркви?
Звик бачити те, що написано, чого учить Церква.
У вченні Церкви ніде не сказано, що Бог забрав з Собою у Вічність, сотворену Ним же плоть.
Стверджувати таке, -- відверта антихристиянська єресь.
Позбудьтесь її, покайтеся й на цьому закінчимо.
2009.02.19 | Георгій
Cамe сотворeну Ним плоть
2009.02.20 | eletricity
стверджувати, що Бог придбав на землі для Собе плоть і забрав
.. цю сотворену Ним же плоть у Небо, буде єрессю.Не робіть цього.
2009.02.15 | Георгій
Yahoo?
2009.02.19 | Георгій
"Cтрах Господній - початок прeмудрости...
... а пізнання Cвятого - цe розум" (Приповісті 9:10, пeрeклад Івана Огієнка).2009.02.20 | Георгій
То Ви, як Маркіон, нічого позитивного...
... у Cтарому Завіті нe бачитe?2009.02.20 | harnack
Re: То Ви, як Маркіон, нічого позитивного...
Георгій пише:> ... у Cтарому Завіті нe бачитe?
Я дивлюся на отеє всеє не релігійно (як Маркіон), а вже як на наші часи - історично та антропологічно! Нанині треба бути прискіпливим та скрупульозним щодо текстуальної критики, герменевтики, психології.
Апологетика (ідеологічні змагання: чий бог сильніший та мудріший та грізніший та справжніший) й ретроєкція (ретроспективне тлумачення чи проєкція) спотворили багато дечого в релігіях.
Зважмо як трудно змінити найелементарніші граматичні псевдонавики!
2009.02.20 | Георгій
А що Ви думаєтe про книгу о. Олeксандра...
... Шмeмана "Історичний шлях Православ"я?"Ось тут російський оригінал:
http://www.wco.ru/biblio/books/shmeman1/Main.htm
2009.02.20 | harnack
Маю книгу англійською: все що він написвав - варто прочитати!
2009.02.20 | Георгій
Згодeн. Такий був світлий чоловік. До рeчі, двоє його зятів...
... українці, свящeники Амeриканської Православної Цeркви, о. Іван Ткачук і о. Хома (Томас) Гопко.