А щe є отака провокаторська діяльність... (/)
03/09/2009 | Георгій
Останнім часом, перед початком та в перший тиждень Великого Посту, в Рівненській обласній пресі та в Інтернеті з’явилися публікації, спрямовані на розкол Української Православної Церкви Київського Патріархату та дискредитацію керуючого Рівненською єпархією митрополита Євсевія. Зокрема, видання «Рівненська газета» та дубенська газета «Скриня» опублікували серію матеріалів, підготовлених В. Торбічем. Не маючи елементарного морального розуміння та в гонитві за «смаженою» інформацією, на жаль, ці видання понизили себе до бульварної преси, дозволивши собі публікувати непідтверджені факти, пов’язані з діяльністю Церкви, звинувачення у співпраці зі спецслужбами, карикатури на правлячого архієрея. Таких речей не допускають навіть іновірці, поважаючи релігійні почуття інших людей, а на Рівненщині деякі православні християни, зухвало прикриваючись боротьбою за правду, сміються та глузують самі з себе, і така поведінка є недостойною для християн, особливо у дні Великого Посту.
Усе це примусило прес-службу Рівненської єпархії зробити наступну заяву:
Відомо, що за вказаними вище публікаціями відкрито стоять люди, до яких керуючий Рівненською єпархією митрополит Євсевій вжив законні церковні санкції, заборонивши 23 лютого 2009 року священнослужителів у служінні, а мирян – відлучивши від спілкування з Церквою. Протоієрей Юрій Велігурський, ієрей Степан Маринич, диякон Віталій Поровчук, Богдан Лимар, Тарас Рябчевський та Сергій Одарченко не покаялися у своїй антицерковній діяльності, не визнали свої дії як протиправні, а продовжують йти шляхом зухвальства, провокацій та руйнації.
Те, що діяльність створеної ними без церковного благословення та державної реєстрації «церковно-громадської ініціативи» отримала суворе осудження з боку духовенства єпархії, є природнім, бо звинувачуючи правлячого архієрея у порушенні правил та канонів Церкви, ця «ініціатива» взяла на себе право суду, розіславши по всіх парафіях нашої єпархії, по єпархіальних управліннях та навчальних закладах Київського Патріархату непідтверджені звинувачення на адресу керуючого Рівненською єпархією, що спричинило хвилю обурення та образило гідність цілої Церкви. Дев’ять місяців три священнослужителі, які завжди виділялися своєю непокірливістю та зухвальством, та декілька провокаційно налаштованих мирян, продовжують порушувати спокій церковного життя, не усвідомлюючи, що їхня діяльність не приводить до наведення порядку, як вони намагаються це представити, а навпаки, провокує безчинства, принижує гідність християн, завдає ран Святій Церкві.
Зауважимо, що вітлі останніх тенденцій, які вимальовують перспективи взаємовідносин двох гілок Українського Православ’я – Московського і Київського Патріархатів, антицерковні події на Рівненщині працюють на сповнення заяв Московського Патріарха Кирила про те, що треба руйнувати Київський Патріархат зсередини, створюючи внутрішні конфлікти та сіючи непорозуміння. І це звичайно легко робити, маючи в середині Київського Патріархату своїх емісарів.
Як стало відомо, голова сумнозвісної «ініціативи» підприємець Богдан Лимар (донедавна прихожанин Московського Патріархату) за останні роки дуже швидко ввійшов до керівної двадцятки Рівненського Свято-Покровського собору, легко знайшов бунтівних, при всіх архієреях, священиків (щоб через них говорити з паствою) та деяких мирян, яким легко нав’язати свою думку, прикриваючись благими намірами «очистки Церкви від гріха симонії». Напевно, забув пан Лимар, що його син служить у сані архимандрита в одному з монастирів Московського Патріархату! Але, як легко виголошувати гарні лозунги про боротьбу з чужими гріхами на оплачених прес-конференціях та закликати всю Церкву до покаяння.
На що ж розрахована така діяльність і такі заяви. Сумно і прикро було спостерігати, як 26 лютого на спеціально організованій прес-конференції кожний з представників «церковно-громадської ініціативи» фальшиво та невпевнено хотів себе реабілітувати перед журналістами, часто перекручуючи всім відомі факти. Чого лише вартує обурення «відмінника» Сергія Одарченка, відрахованого з семінарії начебто через його участь в «ініціативі». Те, що студент-заочник не здає три сесії підряд і не з’являється в семінарії вже другий рік – для них це нормально, а те, що такого горе-студента посміли відрахувати – репресія.
У цей день мені особисто довелося пояснювати введеним в оману журналістам, що дії архієрея по відношенню до негідних пастирів та заблудлих мирян є законними та справедливими, що люди, які беруться очищати Церкву від гріха, є також грішними, а тому не можуть брати на себе право справедливого суду, який може чинити над нами лише Господь. Та майже всі присутні журналісти були зацікавлені не у вирішенні церковних проблем, а в тому, як роздути скандал у Церкві та посіяти ворожнечу між людьми, про що можна буде писати у багатьох номерах газет та показувати на телеканалах.
Не можна не згадати вимушений виступ вісімдесятилітнього митрополита Євсевія в прямому ефірі телеканалу «Рівне-1». Владика намагався закликати всіх до спокою та порозуміння, стримати цю скандальну вакханалію, яку розпочали вороги Церкви, використовуючи нерозумних Її дітей, але провокації лише продовжувалися. Без попередження (так було підлаштовано!?) у прямий ефір подзвонили опоненти владики, практично зірвавши виступ митрополита, не давши сказати того, що хотіли почути десятки тисяч глядачів каналу. Виникає питання: хто організовує таку травлю на митрополита, кому є вигідним такий скандал у Церкві, хто все це фінансує – листівки, конференції, публікації, ефіри?
І на останок. Активісти «ініціативи», які так безпринципно та аморально взялися боротися з чужими гріхами, у своїх листівках настирливо закликають архієрея публічно покаятися у гріхах. З цього приводу змушений додати наступне: ввечері 1 березня митрополит Євсевій – вісімдесятилітній старець з хворим серцем – під час чину прощення перед початком Великого Посту, зворушено, зі сльозами на очах просив прощення у своєї пастви за всі свої гріхи. Просив старець-митрополит простити йому всі його провини і чекав взаємних прохань хоч від одного з тих, хто докоряв йому. Але ніхто не вийшов з моря людей… А всі присутні у храмі люди простили свого митрополита і зі сльозами на очах просили його прощення та святительських молитов!
Таким чином, стає зрозумілим, що рухає такими людьми, як Богдан Лимар, священик Юрій Велігурський та іншими, які з ними. Не покаяння вони бажають, не очищення від гріхів, а повної руйнації Церкви, дискредитації вищого духовенства, знищення спокою серед вірних.
Користуючись нагодою, прес-служба Рівненської єпархії УПЦ Київського Патріархату звертається до колег-журналістів, які працюють у засобах масової інформації, у тому числі й електронних, з проханням виважено, толерантно, обережно використовувати інформацію, особливо неперевірену, в якій висвітлюється життя Церкви та її духовенства. Звичайно, Церква не може вплинути на те чи інше видання, не буде подавати до суду, але ми закликаємо вас до мудрості, розуму, майте у собі страх Божий і не забувайте заповідь Господню: не свідчи неправдиво.
Керівник прес-служби Рівненської єпархії УПЦ КП,
член Національної спілки журналістів України
ієромонах НИКОН (Гайдай)
Джерело: Прес-центр Київської Патріархії.
http://www.cerkva.info/2009/03/08/zaboroneny.html
Усе це примусило прес-службу Рівненської єпархії зробити наступну заяву:
Відомо, що за вказаними вище публікаціями відкрито стоять люди, до яких керуючий Рівненською єпархією митрополит Євсевій вжив законні церковні санкції, заборонивши 23 лютого 2009 року священнослужителів у служінні, а мирян – відлучивши від спілкування з Церквою. Протоієрей Юрій Велігурський, ієрей Степан Маринич, диякон Віталій Поровчук, Богдан Лимар, Тарас Рябчевський та Сергій Одарченко не покаялися у своїй антицерковній діяльності, не визнали свої дії як протиправні, а продовжують йти шляхом зухвальства, провокацій та руйнації.
Те, що діяльність створеної ними без церковного благословення та державної реєстрації «церковно-громадської ініціативи» отримала суворе осудження з боку духовенства єпархії, є природнім, бо звинувачуючи правлячого архієрея у порушенні правил та канонів Церкви, ця «ініціатива» взяла на себе право суду, розіславши по всіх парафіях нашої єпархії, по єпархіальних управліннях та навчальних закладах Київського Патріархату непідтверджені звинувачення на адресу керуючого Рівненською єпархією, що спричинило хвилю обурення та образило гідність цілої Церкви. Дев’ять місяців три священнослужителі, які завжди виділялися своєю непокірливістю та зухвальством, та декілька провокаційно налаштованих мирян, продовжують порушувати спокій церковного життя, не усвідомлюючи, що їхня діяльність не приводить до наведення порядку, як вони намагаються це представити, а навпаки, провокує безчинства, принижує гідність християн, завдає ран Святій Церкві.
Зауважимо, що вітлі останніх тенденцій, які вимальовують перспективи взаємовідносин двох гілок Українського Православ’я – Московського і Київського Патріархатів, антицерковні події на Рівненщині працюють на сповнення заяв Московського Патріарха Кирила про те, що треба руйнувати Київський Патріархат зсередини, створюючи внутрішні конфлікти та сіючи непорозуміння. І це звичайно легко робити, маючи в середині Київського Патріархату своїх емісарів.
Як стало відомо, голова сумнозвісної «ініціативи» підприємець Богдан Лимар (донедавна прихожанин Московського Патріархату) за останні роки дуже швидко ввійшов до керівної двадцятки Рівненського Свято-Покровського собору, легко знайшов бунтівних, при всіх архієреях, священиків (щоб через них говорити з паствою) та деяких мирян, яким легко нав’язати свою думку, прикриваючись благими намірами «очистки Церкви від гріха симонії». Напевно, забув пан Лимар, що його син служить у сані архимандрита в одному з монастирів Московського Патріархату! Але, як легко виголошувати гарні лозунги про боротьбу з чужими гріхами на оплачених прес-конференціях та закликати всю Церкву до покаяння.
На що ж розрахована така діяльність і такі заяви. Сумно і прикро було спостерігати, як 26 лютого на спеціально організованій прес-конференції кожний з представників «церковно-громадської ініціативи» фальшиво та невпевнено хотів себе реабілітувати перед журналістами, часто перекручуючи всім відомі факти. Чого лише вартує обурення «відмінника» Сергія Одарченка, відрахованого з семінарії начебто через його участь в «ініціативі». Те, що студент-заочник не здає три сесії підряд і не з’являється в семінарії вже другий рік – для них це нормально, а те, що такого горе-студента посміли відрахувати – репресія.
У цей день мені особисто довелося пояснювати введеним в оману журналістам, що дії архієрея по відношенню до негідних пастирів та заблудлих мирян є законними та справедливими, що люди, які беруться очищати Церкву від гріха, є також грішними, а тому не можуть брати на себе право справедливого суду, який може чинити над нами лише Господь. Та майже всі присутні журналісти були зацікавлені не у вирішенні церковних проблем, а в тому, як роздути скандал у Церкві та посіяти ворожнечу між людьми, про що можна буде писати у багатьох номерах газет та показувати на телеканалах.
Не можна не згадати вимушений виступ вісімдесятилітнього митрополита Євсевія в прямому ефірі телеканалу «Рівне-1». Владика намагався закликати всіх до спокою та порозуміння, стримати цю скандальну вакханалію, яку розпочали вороги Церкви, використовуючи нерозумних Її дітей, але провокації лише продовжувалися. Без попередження (так було підлаштовано!?) у прямий ефір подзвонили опоненти владики, практично зірвавши виступ митрополита, не давши сказати того, що хотіли почути десятки тисяч глядачів каналу. Виникає питання: хто організовує таку травлю на митрополита, кому є вигідним такий скандал у Церкві, хто все це фінансує – листівки, конференції, публікації, ефіри?
І на останок. Активісти «ініціативи», які так безпринципно та аморально взялися боротися з чужими гріхами, у своїх листівках настирливо закликають архієрея публічно покаятися у гріхах. З цього приводу змушений додати наступне: ввечері 1 березня митрополит Євсевій – вісімдесятилітній старець з хворим серцем – під час чину прощення перед початком Великого Посту, зворушено, зі сльозами на очах просив прощення у своєї пастви за всі свої гріхи. Просив старець-митрополит простити йому всі його провини і чекав взаємних прохань хоч від одного з тих, хто докоряв йому. Але ніхто не вийшов з моря людей… А всі присутні у храмі люди простили свого митрополита і зі сльозами на очах просили його прощення та святительських молитов!
Таким чином, стає зрозумілим, що рухає такими людьми, як Богдан Лимар, священик Юрій Велігурський та іншими, які з ними. Не покаяння вони бажають, не очищення від гріхів, а повної руйнації Церкви, дискредитації вищого духовенства, знищення спокою серед вірних.
Користуючись нагодою, прес-служба Рівненської єпархії УПЦ Київського Патріархату звертається до колег-журналістів, які працюють у засобах масової інформації, у тому числі й електронних, з проханням виважено, толерантно, обережно використовувати інформацію, особливо неперевірену, в якій висвітлюється життя Церкви та її духовенства. Звичайно, Церква не може вплинути на те чи інше видання, не буде подавати до суду, але ми закликаємо вас до мудрості, розуму, майте у собі страх Божий і не забувайте заповідь Господню: не свідчи неправдиво.
Керівник прес-служби Рівненської єпархії УПЦ КП,
член Національної спілки журналістів України
ієромонах НИКОН (Гайдай)
Джерело: Прес-центр Київської Патріархії.
http://www.cerkva.info/2009/03/08/zaboroneny.html