ПроФФесор-2 Микола Рудьковський
03/13/2007 | Україна Молода - Номер 045 за 13.03.2007
Третього березня 1998 року в газеті «Голос України» була надрукована моя стаття «Герої» нашого часу», в якій я розповідав про детективні повороти автобіографії свого земляка Миколи Рудьковського. Та публікація мала значний резонанс, вплинула на перебіг виборчих подій (а Рудьковський балотувався на Чернігівщині в народні депутати), на поведінку «нового героя» і, як потім виявилося, спричинила ще більшу імпровізацію пана Миколи при подальшому формуванні автобіографії.
Улітку 2006-го колишній опозиціонер Рудьковський став членом уряду Януковича — очолив «регіональне» Міністерство транспорту та зв'язку. Нещодавно цей персонаж знову «відзначився», вже на найвищому, міжнародному, рівні. Причому настільки нахабно, що висновки за подібні вчинки державного службовця повинні бути однозначними — термінова відставка. Що ж, недоріс чоловік до високої посади, та й квит.
Але ж ні. Зі знайомою завзятістю соціаліст Рудьковський почав стверджувати, що нічого протизаконного не вчиняв, що газета «Дзеркало тижня» зводить на нього наклеп і він захищатиме свою честь у суді. Далі — більше. Рудьковський стверджує, що міжнародний скандал із запрошенням в Україну представників туркменської опозиції в обхід МЗС стався з вини... Президента України. Це, мовляв, замовлення Банкової для дискредитації «антикризової» коаліції і, зокрема, його, Рудьковського, як знаного представника цієї команди.
Невже так і є? Тут потрібно ще розібратися, і саме для цього, пригадується, було створено відповідну урядову комісію. А ось щодо честі нашого «героя», то тут сумнівів хоч відбавляй. Автор цих рядків має всі докази того, що пан Микола нахабно й послідовно править свою освітянську та трудову біографію на власний розсуд — дивлячись куди і які дані слід подавати. Такий собі «ПроФФесор-2» із дуже підозрілими дипломами в уряді «ПроФФесора-1»...
http://umoloda.kiev.ua/number/875/324/31858/
Улітку 2006-го колишній опозиціонер Рудьковський став членом уряду Януковича — очолив «регіональне» Міністерство транспорту та зв'язку. Нещодавно цей персонаж знову «відзначився», вже на найвищому, міжнародному, рівні. Причому настільки нахабно, що висновки за подібні вчинки державного службовця повинні бути однозначними — термінова відставка. Що ж, недоріс чоловік до високої посади, та й квит.
Але ж ні. Зі знайомою завзятістю соціаліст Рудьковський почав стверджувати, що нічого протизаконного не вчиняв, що газета «Дзеркало тижня» зводить на нього наклеп і він захищатиме свою честь у суді. Далі — більше. Рудьковський стверджує, що міжнародний скандал із запрошенням в Україну представників туркменської опозиції в обхід МЗС стався з вини... Президента України. Це, мовляв, замовлення Банкової для дискредитації «антикризової» коаліції і, зокрема, його, Рудьковського, як знаного представника цієї команди.
Невже так і є? Тут потрібно ще розібратися, і саме для цього, пригадується, було створено відповідну урядову комісію. А ось щодо честі нашого «героя», то тут сумнівів хоч відбавляй. Автор цих рядків має всі докази того, що пан Микола нахабно й послідовно править свою освітянську та трудову біографію на власний розсуд — дивлячись куди і які дані слід подавати. Такий собі «ПроФФесор-2» із дуже підозрілими дипломами в уряді «ПроФФесора-1»...
http://umoloda.kiev.ua/number/875/324/31858/
Відповіді
2007.03.13 | Георгій
UVMOD: offtopic???
2007.03.15 | apolo
ВСЕМ
Поясніть хтось - яким чином Рудьковський міг втратити Українське громадянство ? Не можу доперти чому сь..... все решта може трапитись... От з втратою громадянства - я не розумію нічого...2010.01.27 | thinker
Re: ВСЕМ
Досить ПРОСТО - він раніше, як і більшість з нас, мав РАДЯНСЬКЕ Громадянство, яке ми обміняли по 1991 році на українське, - при умові, ЩО ВИ БУЛИ В ЦЕЙ ЧАС В УКРАЇНІ... Якщо ж ви в цей час пеербували в Росії, чи десь інде за рубежем, і достатньо довго (з різних причин), то ви, автоматично НЕ МАЄТЕ українського громадянства...Як і іншого теж, н-д, російського, якщо про це НЕ ПОДБАЛИ... І таких випадків є маса...2010.01.21 | unian.net
Митрополит Володимир дав орден Рудьковському
[21.01.2010 14:49]Митрополит Володимир дав орден Рудьковському
Глава Української православної церкви Московського патріархату митрополит Володимир нагородив орденом святителя Феодосія Чернігівського Миколу РУДЬКОВСКОГО, засновника однойменного Благодійного фонду.
Як повідомляє офіційний сайт УПЦ МП, церковною нагородою М.РУДЬКОВСЬКОГО відзначено “за благочестиві труди по відновленню будинку, де ніс подвиги преподобний Лаврентій Чернігівський”.
Крім того, на знак подяки за організацію паломництва вірян і журналістів світських ЗМІ до міста Барі, де зберігаються мощі святителя Миколая Чудотворця, предстоятель УПЦ МП подарував благодійникові одну з тисячі факсимільних копій Пересопницького Євангелія.
Під час сьогоднішньої зустрічі М.РУДЬКОВСЬКИЙ подякував митрополитові Володимиру за увагу до його трудів, а архіпастир благословив його на подальшу благодійну діяльність.
Згідно з повідомленням сайту УПЦ МП, у грудні минулого року Блаженніший митрополит Київський та всієї України Володимир здійснив паломницьку поїздку до Італії. 19 грудня, у день пам’яті святителя Миколая, Мир Лікійських Чудотворця, предстоятель УПЦ МП очолив Божественну літургію у крипті базиліки святого Миколая у місті Барі.
Саме у цій крипті з кінця ХІ століття почивають чесні мощі святителя. Базиліка належить монастирю ордена домініканців, але керівництво дозволяє звершувати тут і православні богослужіння. Мощі святого поховано на глибині близько одного метра під підлогою крипти та закриті з усіх сторін залізобетонними блоками. Над місцем поховання влаштовано вівтар. Святі мощі вже протягом багатьох століть виділяють особливу рідину — святе миро. Саме тому святителя Миколая ще звуть Мироточивим. На одній із плит, що закривають мощі, влаштовано невеличкі дверці, через які можна діставати святе миро. Один раз на рік (9 травня) настоятель та ченці монастиря відкривають дверці та дістають миро, що зібралося з мощей за рік. Ця процедура відбувається публічно, і кожен бажаючий може її побачити на власні очі.
19 грудня в Барі традиційно приїздять численні православні паломники з кількох країн. Переважають серед них росіяни, українці та молдавани.
постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-358369.html
2010.01.21 | Трясця
А церковні ордени - це наука?
А може освіта?2010.01.21 | umoloda.kiev.ua
Як Рудьковський «забезпечував» себе дипломами
Хто спинить майстра-фальшувальника зі Старого Бикова?Мій інтерес до автобіографій-легенд Рудьковського дев'ять років тому пояснювався розгортанням виборчої кампанії до Верховної Ради України. Причому спровокував цей інтерес сам Рудьковський, розгорнувши в місцевій пресі Чернігівщини публікації про свої життєві «досягнення», які, м'яко кажучи, не в'язалися з реальними фактами і логікою. Мені вдалося тоді зібрати дуже цікавий матеріал, який засвідчував: заявивши про свій намір балотуватися до парламенту, пан Рудьковський мав на той час справжній атестат лише про закінчення середньої школи у селі Старий Биків Бобровицького району. Решта документів, зокрема, паспорт громадянина України, диплом про закінчення Чернігівського педінституту та Російської економічної академії ім. Плеханова, а також написані Рудьковським власноруч та іншими особами його біографії й особові справи в різних організаціях, де йому довелося працювати, — фальшивки.
У 1998 році, коли я почав розслідування «справи Рудьковського», мені здавалося, що принаймні надалі сумлінні «кадровики» і пильні «спецоргани» перевірятимуть подану їм інформацію, перш ніж «оформити» людину на державну, тим паче, керівну посаду в міністерство. Сподівався також, що наведені в «Голосі України» факти фальсифікації власних анкетних даних дадуть Миколі Рудьковському підстави переосмислити своє життя, вчинки, поведінку, допоможуть нарешті отримати, окрім атестату про середню освіту, справжні дипломи, пройти законну процедуру легалізації і стати громадянином України.
Я помилявся. Пан Микола став народним депутатом (не в 1998 році, а в наступному скликанні). Призначили його й на посаду міністра...
Але все по-порядку.
Студент «екстерном»
Рудьковський «забезпечував» себе дипломами про закінчення вищих навчальних закладів досить оригінально. Зокрема, дипломом Чернігівського педагогічного інституту. Оскільки свого часу міністр вищої освіти України Згуровський на моє прохання прояснити ситуацію відповів, «...що подати зазначені дані міністерство в даний час не має змоги, оскільки особову справу М. М. Рудьковського вилучено з архіву Чернігівського педінституту компетентними органами», я вирішив поцікавитися навчанням пана Миколи самостійно. Вийшла дуже детективна картина.
У вересні 1985 року Рудьковського зараховано на перший курс. Провчившись сім місяців, він бере академвідпустку, а в квітні 1986 року його відраховують з інституту в зв'язку з призовом на військову службу. Перебуваючи у війську на строковій службі, у липні 1987 року Рудьковський чомусь «зараховується» студентом цього ж інституту, а по закінченні служби в червні 1988-го знову «відраховується» за власним бажанням. Не будучи студентом, у березні 1990 року Рудьковський бере якусь академвідпустку, а в січні 1991-го його вкотре відраховують з інституту. З цього періоду, як зазначалося в наступних автобіографіях, Микола Рудьковський остаточно виїжджає до Москви, а потім — до Австрії для «здобуття економічної освіти».
На жаль, з економічною освітою в нього не склалося. Бажаних дипломів ні в Москві, ні у Відні отримати не вдалося, і наш «герой» вирішив через п'ять років повернутися довчатися в Чернігові. В березні 1996 року його поновлюють на навчання в педінституті. І раптом через два місяці, у травні, видають... диплом учителя історії й суспільствознавства. З огляду на те, що загалом, із 1985 року, Рудьковський провчився в цьому інституті лише неповних два роки, диплом про вищу освіту йому видали за явно фальсифікованими даними.
Шулерство імені Плеханова
Ще цікавішими виглядають чергові версії нашого «героя» про «здобуття економічної освіти».
Як відомо, влаштовуючись на роботу в «Укргазпром» у 1997 році, Рудьковський подав до відділу кадрів особовий листок і копію диплома про закінчення Російської економічної академії ім. Плеханова, де він нібито навчався в 1988—1993 роках, а також Чернігівського педінституту, в якому він навчався вже нібито впродовж 1993—1996 років, а не 11 років, як ми дослідили. Що то за диплом і як він його отримав у Чернігові, ми вже знаємо. А от щодо «плеханівки» я звернувся до тодішнього посла України в Російській Федерації та ректора цього ВНЗ.
Відділ кадрів ректорату академії надіслав коротку відповідь, що Микола Рудьковський у списках студентів, які закінчили академію в 1993 році, не значиться. Популярніша відповідь надійшла від посольства: мені повідомили, що, дійсно, Рудьковський не закінчував у 1993 році цей ВНЗ. Досліджуючи відповідність надісланої мною ксерокопії диплома Миколи тим зразкам, які видавали в 1993 році, російська сторона з'ясувала: 1) диплом із такою серією і номером не видавали взагалі; 2) нагрудний знак не видається навчальним закладом із 1990 року, тому позначки про це не повинно бути; 3) неправильно вказано назву ВНЗ; 4) підпис ректора не схожий на підпис ректора і проректорів того часу. А ще зазначалося — 5) заочну форму навчання ліквідовано в РЕА... десять років тому.
http://umoloda.kiev.ua/number/875/324/31858/
2010.02.06 | thinker
Немає тут чому дивуватися,
практично ВСЯ наша "францовата" влада є дипломо-сфальшована, тут треба радикально все міняти, і не "ліжка у борделі, а курвів", як говориться у відомім анекдоті...