09/06/2010 | Марко Василів

Останнім часом якось із більшою повагою ставлюся до свого університетського диплома. Дарма, що отримав його ще в радянські часи. Дипломи, на відміну від українських грошей, не знецінюються.

Освіта, яку ми отримували у 1980-ті роки, ставлячись до неї критично і самовдосконалюючись у бібліотеках, допомагає нам жити і працювати ще й досі.

Цікаво, що ані я, ані мої однокурсники не знали прізвища тодішнього міністра освіти. То був, мабуть, сіренький радянський чиновник, який добре знав своє місце в державному апараті. І йому навіть на гадку не могло б спасти влаштовувати революцію у вищій чи середній школі.

Натомість прізвище нинішнього міністра освіти та науки України Дмитра Табачника відтепер знатимуть навіть п’ятирічні дітки у садочках. Адже завдяки цьому дяді їх тепер будуть змушувати до навчання. Ще, мабуть, і якийсь атестат про закінчення дитсадка вигадають. Отож, прощавай, дитинство!

Історики кажуть, що у часи Середньовіччя такого поняття як дитинство просто не існувало. Так само як і забавок для малечі. Дітей тоді вважали маленькими людьми. І як тільки ті міцніше спиналися на ноги – відразу ж запрягали до роботи. Щось схоже нині діється і в Україні. Дитячі літа маленьких українців уряд Януковича починає перетворювати на пекло.

Чи піде Віктор Янукович до школи?

Український сегмент всесвітньої мережі у ці дні перегрітий панічними пошуками батьками та учнями електронних версій шкільних підручників. Сталося те, чого не було вже багато років. Міносвіти не спромоглося вчасно надрукувати навчальні посібники. Дмитро Табачник пояснив проблему аж надто просто: його відомству запізно перерахували кошти. Цікаво, що міністр досі легко знаходив гроші на переписування вітчизняних підручників з історії, літератури, таку рідну для його серця русифікацію освіти загалом. А ось про найголовніше – підручники – не подбав.

По суті, ми стали свідками нечуваного акту саботажу. Через безвідповідальність авантюриста в уряді десятки тисяч дітей сіли за парти 1 вересня без навчальних посібників. Ба більше. Їх не матимуть і вчителі. Особливо на селах. Відомо ж бо, що доступ до інтернету за нинішніх умов в Україні для більшості її громадян ще й досі велика розкіш…

Отож прислухайтеся на мить, і ви почуєте, як натужно працюють у ці дні тисячі принтерів та ксероксів, копіюючи сторінки не надрукованих паном Табачником підручників. А тепер уявіть собі школяра, що прийшов до класу із важким портфелем ксерокопій 5-7 книжок. Один необережний рух – і з них утворюється паперова «каша». Яке там навчання! Тут хоч би потрібну сторінку вдалося розшукати.

Наразі лише Віктор Янукович може із легким серцем піти до школи. Бо тільки йому українські урядовці подарували електронний пристрій, у якому, буцім, зібрані усі підручники, починаючи від першого і закінчуючи 11-м класом. Сталося це, як повідомлялося, під час засідання Комітету з економічних реформ. Подарунок Президентові (із виразним натяком на бездарність дій нинішнього міністра освіти) вручив віце-прем’єр Борис Колесніков, давній і затятий ворог Дмитра Табачника.
Борис Колесніков пояснив главі держави, що це, мовляв, і є вирішення проблеми. Електронні підручники можуть зекономити сотні тисяч кубометрів деревини щорічно, а також полегшити життя учням, яким не потрібно буде носити важкий портфель.

«Немає ніяких проблем, щоб кожна дитина з наступного навчального 2011 року мала б у себе в розпорядженні такий підручник від Президента України», – оптимістично додав Борис Колесніков.

Схоже, серед українців знайшлися послідовники губернатора Каліфорнії (США) Арнольда Шварценеггера. Бо саме той торік, у розпал економічної кризи, вирішив, що задля економії бюджетних коштів слід відмовитися від паперових підручників. Губернатор запропонував, щоб учні та школярі завантажували навчальні посібники в комп’ютери та iPodи. Адже вони ж пишуть та читають у них повідомлення, слухають музику, дивляться фільми…

Здавалося б, проблемі знайшли вирішення. Але тут є декілька «але». Передусім, українським школам ще треба якось пережити цілий навчальний рік. Нагадаю, що підручники для них пообіцяли надрукувати до грудня 2010 року. Вочевидь, що за цю роботу поліграфічні підприємства ще й не бралися – чекають на гроші.

Крім того, зопалу мавпувати дії каліфорнійського губернатора не слід. Рішення про масовий перехід на електронні підручники не можуть приймати ані Борис Колесніков, ані Дмитро Табачник чи Віктор Янукович. Тут своє слово мали б сказати науковці, психологи, лікарі, педагоги і, зрештою, ті ж батьки. Якби електронні підручники були справді такою панацеєю в масовій освіті, то у Сполучених Штатах та у країнах Західної Європи вони давно вже витіснили б паперові аналоги. Однак цього чомусь не сталося.

Але я, мабуть, забув, що в сучасній Україні можливо усе.

Старшокласники втікають із шкіл

Дмитро Табачник вже встиг повідомити суспільству, що його відомство розробило новий варіант Закону про освіту в Україні. За його словами, зміни торкнуться усіх без винятку 70 статей цього документа. Крім того, міністр освіти попередив про запровадження змін до умов про вступ до вишів, про тотальне скорочення їх числа, підвищення плати за навчання та про чимало інших новацій.

Здавалось, суспільство мало б тільки тішитися такій активності міністра. Однак цього не сталося. Навпаки. Опозиція розцінює дії Дмитра Табачника як згортання інтеграції України в європейський освітній простір, повернення до часів СРСР. А батьки та діти сприймають його «реформи», як катастрофу.

Хаос, що запанував в освіті, вже дається взнаки. Наведу лише один промовистий приклад. За даними головного управління освіти Львівської облдержадміністрації, 49 відсотків випускників 9-х класів, які досі навчалися за програмою 12-річки, вирішили покинути школи. Вони терміново подали документи у коледжі та ПТУ. Відтак десяті класи у середніх школах Львівщини втратили половину учнів.

А ми ж стоїмо лише на початку проголошених в освіті реформ…