Не чекаймо, а діймо - кожен із нас є відповідальним за долю рідної землі
11/15/2011 | Іван Вакарчук, ректор Львівського національного університету іме
15.11.2011 13:50 Іван Вакарчук, ДУМКА
Не чекаймо, а діймо - кожен із нас є відповідальним за долю рідної землі
13 листопада на Львівщині урочисто відкрито пам’ятник Маркіянові Шашкевичу, видатному Українцю, світочу науки, чиє 200-річчя від дня народження відзначаємо в ці дні.
Вшановуючи пам`ять талановитого поета, перекладача, великого патріота й гуманіста, людини високої культури та громадянської мужності, якому завдячуємо нашою українською мовою, з особливою тривогою звертаємося до його поетичних рядків, котрі уже майже два століття будять національну свідомість:
...Руська мати нас любила:
Чому ж мова єй немила?
Чом ся нев встидати маєм?
Чом чужую полюбляєм?..
Чому ж і сьогодні, на двадцятому році незалежності України, ці слова Маркіяна Шашкевича звучать нам як докір? А чи не тому, що ми байдуже спостерігаємо, як нашу мову асимілюють, витісняють, позбавляють нас права на україномовний інформаційний простір, звужуючи його використання до ганебнопринизливої відсотковості? Яким же болем озвалися б ці зухвалі спроби у серці людини, яка своє багатогранне, але рано обірване життя присвятила ідеї захисту рідної мови, писемності та культури, закликаючи українців до національного єднання на демократичних засадах?
Перша проповідь українською мовою прозвучала у кафедральному соборі Святого Юра 1836 року на свято Покрови. На таку інтелектуальну відвагу наважився слухач Львівського університету Маркіян Шашкевич. Він створив «Руську трійцю», підготував перший шкільний підручник і видав першу на західноукраїнських землях книгу рідною мовою, першим серед українських письменників заговорив про злуку східних і західних земель.
За словами Івана Франка, «писання Шашкевича робили дуже велике враження й були немов блискавка серед темної ночі. Він мав відвагу і дар висловити досить виразно, досить зрозуміло все те, що людей боліло, чого вони бажали й чого надіялися».
Життєподвиг Маркіяна Шашкевича незабутній. Завдяки його величній силі духу, мужності та великій любові до свого народу, Галичина й до сьогодні залишається осередком українства – мовного, культурного, духовного… Як апостол живого слова, будитель галичан, Маркіян Шашкевич вірив у свій народ і його майбутнє.
І як це не парадоксально, однак сьогодні українська мова в незалежній Україні потребує нашої дієвої підтримки. У цивілізованих країнах влада створює умови для спілкування рідною мовою, для її ґрунтовного та різнобічного вивчення і розвитку, натомість у нас зумисне провокують мовне, культурне, а відтак і політичне протистояння.
З метою так званого вдосконалення конституційного регулювання відносин, зокрема й мовних, створено Науково-експертну групу з підготовки Конституційної Асамблеї, яка готуватиме зміни до Конституції України. А чи не стане це заключним акордом на шляху до введення другої державної мови?
Та стане, якщо ми в очікуванні лідера нації, месії, який начебто один має вивести нас на битий шлях українськості, збайдужіло будемо спостерігати за діями ворогів усього українського і чужих «брутальних неєвропейців», які з єзуїтською спритністю і дикунським завзяттям руйнують все українське, і начебто своїх «інтелектуалів-європейців», що намагаються примирити вогонь із водою.
Не чекаймо, а діймо! Пам’ятаймо, що кожен із нас є відповідальним за долю рідної землі і має виявляти глибоку шану та відданість українському Слову, яке береже нашу націю.
Низько схилімо голову перед величчю Маркіяна Шашкевича, його беззастережною жертовністю і в ім’я майбутнього українського народу щоденно та щохвилинно виступімо на захист української мови, культури, нашої славної історії, українських традицій і нашої віри.
Іван Вакарчук, ректор Львівського національного університету імені Івана Франка
http://www.unian.net/ukr/news/news-468450.html
Не чекаймо, а діймо - кожен із нас є відповідальним за долю рідної землі
13 листопада на Львівщині урочисто відкрито пам’ятник Маркіянові Шашкевичу, видатному Українцю, світочу науки, чиє 200-річчя від дня народження відзначаємо в ці дні.
Вшановуючи пам`ять талановитого поета, перекладача, великого патріота й гуманіста, людини високої культури та громадянської мужності, якому завдячуємо нашою українською мовою, з особливою тривогою звертаємося до його поетичних рядків, котрі уже майже два століття будять національну свідомість:
...Руська мати нас любила:
Чому ж мова єй немила?
Чом ся нев встидати маєм?
Чом чужую полюбляєм?..
Чому ж і сьогодні, на двадцятому році незалежності України, ці слова Маркіяна Шашкевича звучать нам як докір? А чи не тому, що ми байдуже спостерігаємо, як нашу мову асимілюють, витісняють, позбавляють нас права на україномовний інформаційний простір, звужуючи його використання до ганебнопринизливої відсотковості? Яким же болем озвалися б ці зухвалі спроби у серці людини, яка своє багатогранне, але рано обірване життя присвятила ідеї захисту рідної мови, писемності та культури, закликаючи українців до національного єднання на демократичних засадах?
Перша проповідь українською мовою прозвучала у кафедральному соборі Святого Юра 1836 року на свято Покрови. На таку інтелектуальну відвагу наважився слухач Львівського університету Маркіян Шашкевич. Він створив «Руську трійцю», підготував перший шкільний підручник і видав першу на західноукраїнських землях книгу рідною мовою, першим серед українських письменників заговорив про злуку східних і західних земель.
За словами Івана Франка, «писання Шашкевича робили дуже велике враження й були немов блискавка серед темної ночі. Він мав відвагу і дар висловити досить виразно, досить зрозуміло все те, що людей боліло, чого вони бажали й чого надіялися».
Життєподвиг Маркіяна Шашкевича незабутній. Завдяки його величній силі духу, мужності та великій любові до свого народу, Галичина й до сьогодні залишається осередком українства – мовного, культурного, духовного… Як апостол живого слова, будитель галичан, Маркіян Шашкевич вірив у свій народ і його майбутнє.
І як це не парадоксально, однак сьогодні українська мова в незалежній Україні потребує нашої дієвої підтримки. У цивілізованих країнах влада створює умови для спілкування рідною мовою, для її ґрунтовного та різнобічного вивчення і розвитку, натомість у нас зумисне провокують мовне, культурне, а відтак і політичне протистояння.
З метою так званого вдосконалення конституційного регулювання відносин, зокрема й мовних, створено Науково-експертну групу з підготовки Конституційної Асамблеї, яка готуватиме зміни до Конституції України. А чи не стане це заключним акордом на шляху до введення другої державної мови?
Та стане, якщо ми в очікуванні лідера нації, месії, який начебто один має вивести нас на битий шлях українськості, збайдужіло будемо спостерігати за діями ворогів усього українського і чужих «брутальних неєвропейців», які з єзуїтською спритністю і дикунським завзяттям руйнують все українське, і начебто своїх «інтелектуалів-європейців», що намагаються примирити вогонь із водою.
Не чекаймо, а діймо! Пам’ятаймо, що кожен із нас є відповідальним за долю рідної землі і має виявляти глибоку шану та відданість українському Слову, яке береже нашу націю.
Низько схилімо голову перед величчю Маркіяна Шашкевича, його беззастережною жертовністю і в ім’я майбутнього українського народу щоденно та щохвилинно виступімо на захист української мови, культури, нашої славної історії, українських традицій і нашої віри.
Іван Вакарчук, ректор Львівського національного університету імені Івана Франка
http://www.unian.net/ukr/news/news-468450.html
Відповіді
2011.11.18 | ОЛЕСЯ
Re: Діймо, але як саме ?
Перш за все хочу подякувати шановному авторові за цікавy історичну мандрівку та гідне пошанування корифея Української вільної думки Маркіяна Шашкшвича. Іван Олександрович Вакарчук знана людина далеко поза межами не тільки Львова, але й України і як науковець, і як людина Ще не так давно він був Міністром Освіти і Науки України. Те, що під час його керування твердо настоювалося на впроваждення державної УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ у навчальних закладах усієї України заслуговує на щиру пошану. Як Міністр і як людина він таки робив ту вкрай потрібну справу, щоб на загальнодержаному рівні плекати українську мову. У порівнянні з теперішніми діями його "наступника" Табачніка - це справді БУЛО СВІТЛО у пітьмі. Сьогодні ніч знову впала над Освітою, Наукою України. Цинічна, але недовга. Я в це вірю, що вона таки мине. Народ не буде терпіти цїєї наруги!Він абсолютно має рацію, що ТРЕБА ДІЯТИ, щоб захистити рідну мову і усе, що дороге Українцям. Однак не сказано як саме він бачить цей захист. Українці кмітливий нарід і можуть додуматися самі ЯК САМЕ . Але для прикладу понад 2 місяці тому студентка "Могилянки" Дарія Степаненко "мацнула" по мармизі горе міністра Табачніка за його україножерність і протиукраїнську політику. Це крайність на яку спокійну і тиху дівчину ( згідно характеристик) наштовхнула дійсність. Годі терпіти! Найдивоижніше, що багато людей - від її 13 річного брата до Ректора Могилянки засудили її вчинок, як негідний. Чи справді він був негідним? Над Українцями знущаються перекинчики і зайди чужинці, які нині дуже вигідно вмостилися у кріслах держустанов з Верховною Радою включно. Хочу нагадати про "протягнення" ( читай "ухвалення") пропозиції реґіоналки Олени Бондарекно про урізання квоти ще на 25 відсотків ( з 50) україномовних передач. Як у таких випадках діяти? Після того заходу у Львові відбулося віче протесту. На ньому зібралося декілька десятків мистців.Чи це може вплинути на тупоголових так званих керманичів?
Ми повинні усвідомити, що "ця влада руйнівна" - як влучно сказав Юрій Андрухович у передачі від 15 листопада 2011 "Портрети з С.Дорофеєвим"( 5.ua.com/portrety).Як зупинити руйннування держави України, адже впливових важелів насправді нема, а може вони є, але основна маса народу про них не знає. Як діяти, коли не знаєш як це зробити найкраще і правово ? Зробіть опитування людей студентів у школах, працівників на виробництві, установах, незнайомих просто на вулиці і ви довідаєтеся , що насправді ніхто не має чіткої відповіді ЯК.
Одне з чим не зовсім можу погодитися у дописі -
ми не повинні "схиляти голови" . Поклонитися пам'яті Шашкевича, Шевченка, Франка, Стуса - однозначно так!. Наші голови повинні бути гордо підняті вгору,так само, як і наші серця, бо це те, до чого нас будили -закликали наші Українські світочі.Ще раз дякую за допис і можливі увагу. Плекаю надію, що таки довідаюся від шановного автора ЯК САМЕ ДІЯТИ, бо за інших обставин це будуть лише гарні слова на сторінці ( дарма чи паперовій чи Інтернету). Залишаюся з належною пошаною.
2011.11.18 | Георгій
Якби хтось знав. Ніби всe просто - на наступних виборах...
... обрати кращого Прeзидeнта, кращу Вeрховну Раду, кращі місцeві адміністрації. Алe корупція така страшна, що всe рівно якісь бандити вилізуть нагору...2011.11.19 | ОЛЕСЯ
Re: Слушно!Дякую за підтримання розвитку теми.
Не беруся за відповідь вона таки за Паном І. Вакарчуком. Однак дуже дякую, що підтримуєте цю ДУЖЕ важливу тему, бо насправді вибори це один з кроків справедливих взаємовідносин суспільства. Якщо чільні посади займають люди з сумнівними моральними і фаховими якостями тоді - нема навіть надії, що вони не тільки не зможуть, але у першу чергу навіть не захочуть змін для загального добра. Це їхня вигідна ніша у якій вони добре почуваються і можуть далі пекти свою печеню. Отже ЛЮДЕЙ ТРЕБА ЗНАТИ. Знати кого вибирати. Завжди хтось кго знає з колиски. Так, люди змінюються, але багато можна "вгадати' з поведінки і якої родини походить людина. Це так званий "BLUE PRINT" , креслення, ескіз, яким послуговуються інженери при моделюванні майбутнього продукту. На жаль більшість нинішних політиків це або перший продукт "гомо совєтикуса", або друге покоління з того ( якщо взяти вік 45 60)..Не беру до уваги вік Віті Януковуча мол., для якого створили пісочницю у ложі ВР, де він бавиться телефончиком або, як піаніст грає на клавішах голосувальної системи ).Найкращий приклад відваги і чіткої національної гідності є наш Шашкевич. Уявімо лише собі як дійсно важко було цій людині бути першою у своїх починаннях. Але йому вірили, його насправді поважали, його самовіддано так само підтримали його щирі соратники з "Руської трійці". Мабуть і тоді хтось зраджував, продавався, зневірювався і відходив від ідей, але назагал не було такого масового деградування. Якщо взяти до уваги умови життя людей 200 років тому - вони були значно важчими. Шматок хліба діставався багатьом дуже важкою працею. Про це майже ніхто не думає у наші дні, а варто, бо власне те, що зароблене власною працею - не так легко марнується. Люди шанували і свою і чужу працю, тому, якщо прояви корупції були, то були - рудаментарними. Тепер навіть не за 100 гривен можна "купити" голос "виборця". Хоч Юда був "практичнішим" - 30 срібних були кращі гроші все одно це ГАНЬБА!
Корупція страшне явище для будь- якої держави, але для нововідродженої, так як Україна - таки на межі життя і смерті. Корупцію не можна викорінити повністю, її можна сконтролювати лише спільними зусиллями. ПРОТИДІЯ полягає у повному розумінні фізично протистояти хабарництву і злодійству. НЕ ДАВАТИ ХАБАРІВ НІ ПІД ЯКИМ ОГЛЯДОМ.
Початок боротьби все ж таки знизу - від кожного з нас, пересічниx громадян. Декларативна/паперова/ голослівна "війна" з корупцією ніколи не принесе плодів. Hаступні покоління будуть нас проклинати за потурання рабству. А може, ще гірше - й ніколи не зрозуміють у чому зло.