Аналогічні принципи діють і в українському законодавстві. Так, стосовно комерцйійної таємниці, існує поніття "множинність правовласників", а такі та аналогічні права вважаються "квазіабсолютними". Тобто, якщо комерційна таємниця відома декільком особам, шо набули таких відомостей добросовісно, то всі вони є власниками, хоч, наприклад. і незнайомі один з одним і, навіть, є конкурентами. Отже, розголошення такої таємниці одним з таких осіб не є злочином.
До того ж, суд правий у визначенні крадіжки. Насправді, похищаються речі та майно. Чи можна вкрасти, наприклад, сукупність літер, цифр і знаків, чим у доступному для сприйняття людиною вигляді власне і є програмний код? А що це таке у фізичному вигляді? Набір електричних сигналів? Не підкажете, як їх вкрасти?
Інша справа, захищене і відповідним чином оформлене програмне забезпечення. Там інша ситуація.
дуже і дуже не думаю, що там справа у грошах. Скоріше - у классних і високофахових адвокатах.
"Так то воно так, але трішечкі не так!" (с) Квітка-Основ*яненко
Гроші платилися таки адвокатам за знаходження ЗАКОННОГО виходу із ситуації,а не суду за ПОРУШЕННЯ закону. Відчуваєте різницю?
По-друге, готвий програмний продукт, призначений для продажу, як правило, є зареєстрований у відповідності до законодавства про авторське право для подальшого продажу. І ось тут, встановлюючи, наприклад, неліцензійне ПЗ, ми фактично створюємо крадіжку, оскільки ми повинні були б КУПИТИ ПРАВО на використання ПЗ, а ми його не купили, отже - вкрали.
У випадку цього програмиста, як видно, програмний продукт,як видно, не був зареєстрований і не призначався для продажу, тому тут крадіжки не було. Крім того, якщо я вірно зрозумів, цей програмист і був автором цього програмного коду. Отже, що тоді він украв? Свій власний код?
Нарешті, і таке є і в українському праві, закінчена крадіжка є тоді, коли ви отримали можливість розпоряджатися продуктом. Наприкалад, коли ви прийщли до знайомого в гості, залізли до нього у шухляду і взяли там 1000 баксів і поклали їх собі у кішеню - то це НЕ крадіжка. Крадіжкою це буде лише тоді, коли ви вийдете за двері помешкання вашого знайомого, а поки ви у квартирі - крадіжки немає!
Так і цей програмист. Що він виніс із офісу? Аж нічого! Перекачав на німецький сервер, кажете? Так код же залищився в офісному компьютері чи ні? Залишився! То де крадіжка? А потім він скачав цей код з німецького сервера. Ну той що? мало хто його туди поклав!
Отже, проблема у законодавстві, а не у програмісті. А адвокати - молодці.
Вибачте, але мені цю казуїстику навіть гидко коментувати. "Злодій має
сидіти у в'язниці" - ось принцип права. І багато молодих людей судять і засуджують за кілька дисків ціною у двадцять баксів. А тут вкрав на сотні мільйонів - і на ці ж крадені гроші найняв пройдисвітів.
Ось американський анекдот про адвокатів :
Q: What do you call 10,000 lawyers at the bottom of the sea?
A: A damn good start.
Також хочу звернути увагу на особливу думку одного з суддів: Він, як і я, вважає, що такі судові рішення є не правом, а зловживанням правом.
і цитата звідти: "Визначення того, чи мала
особа можливість розпорядитися чи користуватися викраденим майном, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру майна (зокрема його властивостей, розміру, ваги). місця, з якого воно було вилучено (територія заводу, сільськогосподарські угіддя, сейф, магазин тощо) та інших обставин, які дають змогу констатувати факт розпорядження, користування майном на
власний розсуд (спосіб охорони майна, механізм вилучення майна, момент затримання винної особи тощо)".
Процедура! І тільки її дотримання дає можливість визначити чи є особа злочинцем, чи ні.
Інформація- річ нематеріальна. Ось вам приклад: право інтелектуальної власності. Закон охороняє його виключно тоді, коли воно втілене у матеріальний носій. Ось і все. Тобто, ваш винахід ДО подання вами патентної заявки я спокійнесенько моду привласнити собі. І все. І він - мій. І я подав заявку на нього. А ви тихо йдете в сад їсти яблука.
Питання: так що я вкрав? З точки зору права - нічого.
Я що, папір краду, коли краду винахід? Я використовую технічну ідею
- і все. А папірець Ваш (патент) залишається у Вас. I згідно з Вашою логікою ним можна лише підтертися, бо ніякого захисту такої нематеріальної субстанції як ідея він не дає.
Це не моя логіка. Це - логіка Закону. Відкрийте і почитайте.
Технічна ідея не має матеріальної субстанції. Можна вкрасти мобілку, але чи вкрав я тим самим технічну ідею?
А от папірець, як ви кажете, тобто патент - то БРОНЯ, щоби убезпечити мене від вас. Саме він дає можливість довести те, що власником є саме Я, а не ВИ. Саме цей папірець я продаю вам, коли продаю вам патент.
рентгенівського лазера. Робиться звичайна голограма мозку, яка розшифровується компьютером і відтворюється у коді як штучний інтелект. Але чи буде це законним якшо монопольне право на спасіння душ у церкви?
Утім, давайте-таки порівнювати порівнюване! Йшлося про природу інтелектуальної власності і юридичні засоби її захисту. Згадайте Попова і Марконі, Яблочкова і Едісона, Пулюя і Рентгена тощо. Один - винаходив іносився з ідеєю як з писаною торбою , інший тихо патентував.
Ось і вся різниця.
в тому то і справа шо Human Intelligence Scanner, як і клонування людини, технічно можливі.
Але виникають морально-етичні проблеми. Шо ви будете відчувать коли вам видадуть скан вашої дущі на декількох DVD? І чи приємно будете спілкуватися з цифровим клоном вашої особистості? І страшніше, по рукам будуть ходить піратські копії душ видатних людей...
2012.04.19 | Анатоль
Це повна фігня. Нема різниці як виніс інформацію, в флешці, в голові чи передав по інтернету чи
телефону.
Флешка ж його, а не фірми. Приніс її в офіс, виніс з офісу. Як штани свої.
Інша справа як (буде) використана ця інформація.
Чи нанесло (нанесе) це збиток фірмі.
Якщо він її виніс (хоч в флешці, хоч в голові) і нікому не передає і сам не використовує, то ніякої шкоди фірмі від того нема.
А от якщо ця інформація якось використовується (не в інтересах фірми) - оце повинно бути важливим для кваліфікації злочину.
Треба довести, що це САМЕ ТА інформація, що належала фірмі, а не змінена, бодай і частково, та не віднайдена самим програмістом. Оскільки це технічний аспект, то теоретично двоє можуть написати дві ідентичні програми, тому треба довести, що він не написав їх, а вкрав.
Також треба довести, що це САМЕ ВІН передав інформацію на той німецький сервер, а не Джон Пупкінг.
А він просто випадково знайшов цю інфу на німецькому сервері і так собі випадково нею скористувався? Як вам такий варіант?
І ще раз кажу, щодо комерційної таємниці, то неможливо довести, що цей гакер скористувався САМЕ ТІЄЮ інформацією, якою володіла фірма. Неможливо! більше того, за загальними правилами фірма сама мусила охороняти такі таємниці. Тому сама і винна у їх розголошенні.
Взагалі-то предмет зветься "Теорія держави і права" (л) бо саме держава покликана
захищати права, право власності поміж найважливіших.
Один з перших рядків американської Конституції встановлює (цитата з пам'яті): "Ніхто не може бути позбавлений життя, свободи і власності інакше як через процедури передбачені законом."
Не треба плутати назви дисципліни навчальної і наукової.
Навіть навчальна дисципліна складається з двох частин: 1) теорія держави і 2) теорія права.
Зверніться до другої. І при чому тут позбавлення життя? Їшлося про природу інтелектуальної власності.
2012.04.20 | Анатоль
Право - це коли держава захищає твої інтереси, а коли вона цього не робить і самому приходиться,
то кулю в лоб - і наука буде для інших розумників.
Ще раз скажу: зверніться до теорії права, там занйдете всі пояснення.
Право інтелектуальної власності - підгалузь цивільного права, там діє принцип диспозитивності. Відтак, ви дієте на свф розсуд, а держава БУДЕ захищати ваше право ЛИШЕ тоді, коли ви до неї звернетеся.
Що ж до комерційної таємниці, то тут таке. Для того шоби держава силою права захистила вашу комерційну таємницю, вона повинна МАТИ те, що треба захистити, чи не так? Тобто ви маєте повідомити державу про ЗМІСТ вашої таємниці, чи не так? А яка ж то після цього буде таємниця?
Ото ж бо і воно: захищайте її самі, а держава вам допоможе лише упіймати злодія.
До того ж, у цивільному процесі обов*язок доказування покладений на позивача.
Ви не про те говорите. А справа проста: - працівник вчинив свідомі дії по нанесенню шкоди фірмі.
Він же підписував (напевне) зобовязання не красти інформацію фірми і не використовувати її не в інтересах фірми.
І свідомо це порушив.
А держава, замість того, щоб покарати його за це (бо це ПОВИННА зробити держава, в фірми нема для цього інструментів) зайнялась демагогією (як і Ви).
Там же мова не йде про те, що не доказані його дії.
А як виправдальний аргумент приводиться чистої води демагогія:
"От якби він виніс інформацію на флешці, тоді так, а от коли з допомогою інтернету - то вже інша справа".
Чому це демагогія?
Бо зміст інформації не залежить від носія.
Незалежно від вибору носія інформації (флешка, кабель чи голова) він не мав права передавати цю інформацію іншим особам чи використовувати її не в інтересах фірми.
Бо цим порушив свої зобовязання перед фірмою і наносив їй шкоду.
І. між іншим, спосіб вчинення злочину безпосередньо впливає на його кваліфікацію. Наприклад, якщо я візьму ваш гаманець таємно, із задньої кішені ваших штанів, то це - крадіжка. Якщо ж в цей час ви раптом обернулися і ПОБАЧИЛИ те, що я скоюю - то це буде грабіж. А якщо НЕ побачили - то таки крадіжка. А це, між іншим, дві різні статті.
Або ось: якщо я вліз у квартиру відкривши замок підібраним ключем - це одна стаття, а "фомкою" - це інша.
Якщо я, праюючи на ковбасному заводі, крав ковбасу і їв її на заводі - то тут немає статті, а якщо я виніс ту ж саму ковбасу її на міліметр за територію заводу і з*їв там - то це стаття.
Якщо ви мені дали хабаря грошима - то це стаття, а якщо подарували на ту ж суму книгу, або поставили могорич, який ми разом і приговорили, - то це не стаття.
Якщо була бійка і хтось когось вдарив і вбив - то це вбивство, а якщо туди ж вдарив і людина померла через три дні - то це нанесення важких тілесних ушкоджень.
Так і тут. Я не знаю, яи підписував цей пан щось. Якщо підписував - одна справа, якщо нє - інша.
Отже, крім об*єктивної сторогнизлочина - власне дії, повинна бути наявна ще й суб*єктивна -вина. Якщо пан скинув інформацію в інет - то він, може, зробив це випадково чи без умислу ( а як ви доведете, що з умислом?),а ось якщо скачав на флешку - то тут умисел просто на долоні лежить.
Зрозумійте, ця "демагогія". як ви кажете - провідна річ кримінального права і процесу, навіть фундаментальна. Оскільки в одному випадку людині далі строк -в іншому відпустили на свободу. Є різниця?
І ще таке: ви чули колись про презумпцію невинуватості і про те, що всі (ВСІ!) сумніви судом за законом тлумачаться ТІЛЬКИ на користь звинувачуваного?
Ви плутаєте кваліфікацію і обставини, які на неї впливають. "Він вкрав" буде лише тоді, коли:
а) наявна дія (або бездіяльність)
б) наявні суспільно-небезпечні наслідки
в)наявний прчинно-наслідковий звязок між а) і б)
г)наявна особа, що вчинила а)
д)наявна вина особи, виражена в умислі або необережності.
"теоретично двоє можуть написати дві ідентичні програми," - A-a-a!
I два ідентичних фільми можна зняти і дві ідентичні пісні написати і ще багато чого!
Але от японці, наприклад, звинуватили у плагіаті Голівуд за фільм "Чудова сімка" через його подібність до знаменитого фільму Куросави "Семеро самураїв". Хоча, якщо бачили обидва, там слова спільного не існує!
Re: "теоретично двоє можуть написати дві ідентичні програми," - A-a-a!
простий науковець пише:
> Але от японці, наприклад, звинуватили у плагіаті Голівуд за фільм "Чудова сімка" через його подібність до знаменитого фільму Куросави "Семеро самураїв". Хоча, якщо бачили обидва, там слова спільного не існує!
"Великолепная семёрка" -- ремейк "Семи самураев", а не случайное подобие.
Відповіді
2012.04.16 | простий науковець
Схоже, за гроші відкупитися від тюрми у США не складніше, ніж в Україні.
2012.04.16 | E-st
Зовсім ні.
Аналогічні принципи діють і в українському законодавстві. Так, стосовно комерцйійної таємниці, існує поніття "множинність правовласників", а такі та аналогічні права вважаються "квазіабсолютними". Тобто, якщо комерційна таємниця відома декільком особам, шо набули таких відомостей добросовісно, то всі вони є власниками, хоч, наприклад. і незнайомі один з одним і, навіть, є конкурентами. Отже, розголошення такої таємниці одним з таких осіб не є злочином.До того ж, суд правий у визначенні крадіжки. Насправді, похищаються речі та майно. Чи можна вкрасти, наприклад, сукупність літер, цифр і знаків, чим у доступному для сприйняття людиною вигляді власне і є програмний код? А що це таке у фізичному вигляді? Набір електричних сигналів? Не підкажете, як їх вкрасти?
Інша справа, захищене і відповідним чином оформлене програмне забезпечення. Там інша ситуація.
дуже і дуже не думаю, що там справа у грошах. Скоріше - у классних і високофахових адвокатах.
2012.04.16 | простий науковець
"Чи можна вкрасти, наприклад, сукупність літер, цифр і знаків," - а за що ж США
Україну ледь не ворогом об'явили через нехтування нею прав на інтелектуальну власність?А щодо адвокатів - так я ж про це й кажу: за грубі гроші наймаєте добрих адвокатів - і можете навіть людей безкарно вбивати:
http://en.wikipedia.org/wiki/O._J._Simpson_murder_case
2012.04.16 | E-st
"Так то воно так, але трішечкі не так!" (с) Квітка-Основ*яненко
Гроші платилися таки адвокатам за знаходження ЗАКОННОГО виходу із ситуації,а не суду за ПОРУШЕННЯ закону. Відчуваєте різницю?По-друге, готвий програмний продукт, призначений для продажу, як правило, є зареєстрований у відповідності до законодавства про авторське право для подальшого продажу. І ось тут, встановлюючи, наприклад, неліцензійне ПЗ, ми фактично створюємо крадіжку, оскільки ми повинні були б КУПИТИ ПРАВО на використання ПЗ, а ми його не купили, отже - вкрали.
У випадку цього програмиста, як видно, програмний продукт,як видно, не був зареєстрований і не призначався для продажу, тому тут крадіжки не було. Крім того, якщо я вірно зрозумів, цей програмист і був автором цього програмного коду. Отже, що тоді він украв? Свій власний код?
Нарешті, і таке є і в українському праві, закінчена крадіжка є тоді, коли ви отримали можливість розпоряджатися продуктом. Наприкалад, коли ви прийщли до знайомого в гості, залізли до нього у шухляду і взяли там 1000 баксів і поклали їх собі у кішеню - то це НЕ крадіжка. Крадіжкою це буде лише тоді, коли ви вийдете за двері помешкання вашого знайомого, а поки ви у квартирі - крадіжки немає!
Так і цей програмист. Що він виніс із офісу? Аж нічого! Перекачав на німецький сервер, кажете? Так код же залищився в офісному компьютері чи ні? Залишився! То де крадіжка? А потім він скачав цей код з німецького сервера. Ну той що? мало хто його туди поклав!
Отже, проблема у законодавстві, а не у програмісті. А адвокати - молодці.
2012.04.16 | простий науковець
Вибачте, але мені цю казуїстику навіть гидко коментувати. "Злодій має
сидіти у в'язниці" - ось принцип права. І багато молодих людей судять і засуджують за кілька дисків ціною у двадцять баксів. А тут вкрав на сотні мільйонів - і на ці ж крадені гроші найняв пройдисвітів.Ось американський анекдот про адвокатів :
Q: What do you call 10,000 lawyers at the bottom of the sea?
A: A damn good start.
Також хочу звернути увагу на особливу думку одного з суддів: Він, як і я, вважає, що такі судові рішення є не правом, а зловживанням правом.
2012.04.16 | E-st
Це не казуїстика. Це - право.
Злодій має сидіти у тюрмі? прекрасно! Згоден на 100%! Але спочатку доведіть, що ця людина - злодій! А вже потім - у в*язницю.От вам посиланнячко: http://www.pravoznavec.com.ua/books/162/12239/28/#chapter
і цитата звідти: "Визначення того, чи мала
особа можливість розпорядитися чи користуватися викраденим майном, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру майна (зокрема його властивостей, розміру, ваги). місця, з якого воно було вилучено (територія заводу, сільськогосподарські угіддя, сейф, магазин тощо) та інших обставин, які дають змогу констатувати факт розпорядження, користування майном на
власний розсуд (спосіб охорони майна, механізм вилучення майна, момент затримання винної особи тощо)".
Процедура! І тільки її дотримання дає можливість визначити чи є особа злочинцем, чи ні.
2012.04.16 | Torr
Це абсолютно антинаучно стверджувати шо інформація така нематеріальна як Дух Святий
2012.04.17 | E-st
Але це так.
Інформація- річ нематеріальна. Ось вам приклад: право інтелектуальної власності. Закон охороняє його виключно тоді, коли воно втілене у матеріальний носій. Ось і все. Тобто, ваш винахід ДО подання вами патентної заявки я спокійнесенько моду привласнити собі. І все. І він - мій. І я подав заявку на нього. А ви тихо йдете в сад їсти яблука.Питання: так що я вкрав? З точки зору права - нічого.
2012.04.17 | простий науковець
Я що, папір краду, коли краду винахід? Я використовую технічну ідею
- і все. А папірець Ваш (патент) залишається у Вас. I згідно з Вашою логікою ним можна лише підтертися, бо ніякого захисту такої нематеріальної субстанції як ідея він не дає.2012.04.17 | E-st
Це не моя логіка. Це - логіка Закону. Відкрийте і почитайте.
Технічна ідея не має матеріальної субстанції. Можна вкрасти мобілку, але чи вкрав я тим самим технічну ідею?А от папірець, як ви кажете, тобто патент - то БРОНЯ, щоби убезпечити мене від вас. Саме він дає можливість довести те, що власником є саме Я, а не ВИ. Саме цей папірець я продаю вам, коли продаю вам патент.
2012.04.17 | Torr
та можна навіть клонувати душу за допомогою
рентгенівського лазера. Робиться звичайна голограма мозку, яка розшифровується компьютером і відтворюється у коді як штучний інтелект. Але чи буде це законним якшо монопольне право на спасіння душ у церкви?2012.04.17 | E-st
Ну, ви ж самі усвідомлюєте, що поки не можна.
Утім, давайте-таки порівнювати порівнюване! Йшлося про природу інтелектуальної власності і юридичні засоби її захисту. Згадайте Попова і Марконі, Яблочкова і Едісона, Пулюя і Рентгена тощо. Один - винаходив іносився з ідеєю як з писаною торбою , інший тихо патентував.Ось і вся різниця.
2012.04.17 | Torr
в тому то і справа шо Human Intelligence Scanner, як і клонування людини, технічно можливі.
Але виникають морально-етичні проблеми. Шо ви будете відчувать коли вам видадуть скан вашої дущі на декількох DVD? І чи приємно будете спілкуватися з цифровим клоном вашої особистості? І страшніше, по рукам будуть ходить піратські копії душ видатних людей...2012.04.19 | Анатоль
Це повна фігня. Нема різниці як виніс інформацію, в флешці, в голові чи передав по інтернету чи
телефону.Флешка ж його, а не фірми. Приніс її в офіс, виніс з офісу. Як штани свої.
Інша справа як (буде) використана ця інформація.
Чи нанесло (нанесе) це збиток фірмі.
Якщо він її виніс (хоч в флешці, хоч в голові) і нікому не передає і сам не використовує, то ніякої шкоди фірмі від того нема.
А от якщо ця інформація якось використовується (не в інтересах фірми) - оце повинно бути важливим для кваліфікації злочину.
2012.04.19 | E-st
Зовсім ні.
Треба довести, що це САМЕ ТА інформація, що належала фірмі, а не змінена, бодай і частково, та не віднайдена самим програмістом. Оскільки це технічний аспект, то теоретично двоє можуть написати дві ідентичні програми, тому треба довести, що він не написав їх, а вкрав.Також треба довести, що це САМЕ ВІН передав інформацію на той німецький сервер, а не Джон Пупкінг.
А він просто випадково знайшов цю інфу на німецькому сервері і так собі випадково нею скористувався? Як вам такий варіант?
І ще раз кажу, щодо комерційної таємниці, то неможливо довести, що цей гакер скористувався САМЕ ТІЄЮ інформацією, якою володіла фірма. Неможливо! більше того, за загальними правилами фірма сама мусила охороняти такі таємниці. Тому сама і винна у їх розголошенні.
2012.04.19 | Анатоль
Якщо фірма сама мусить охороняти свою інформацію, а держава вмиває руки, то нафіг фірма має
платити податки?За ці гроші вона найме охорону (кілера) і ті самі швидко розберуться з витоком інформації.
2012.04.19 | E-st
Рекомендую почитати теорію права і ваші питання відпадуть.
2012.04.19 | простий науковець
Взагалі-то предмет зветься "Теорія держави і права" (л) бо саме держава покликана
захищати права, право власності поміж найважливіших.Один з перших рядків американської Конституції встановлює (цитата з пам'яті): "Ніхто не може бути позбавлений життя, свободи і власності інакше як через процедури передбачені законом."
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B8_%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0
2012.04.19 | E-st
Не треба плутати назви дисципліни навчальної і наукової.
Навіть навчальна дисципліна складається з двох частин: 1) теорія держави і 2) теорія права.Зверніться до другої. І при чому тут позбавлення життя? Їшлося про природу інтелектуальної власності.
2012.04.20 | Анатоль
Право - це коли держава захищає твої інтереси, а коли вона цього не робить і самому приходиться,
то кулю в лоб - і наука буде для інших розумників.2012.04.20 | E-st
Ще раз скажу: зверніться до теорії права, там занйдете всі пояснення.
Право інтелектуальної власності - підгалузь цивільного права, там діє принцип диспозитивності. Відтак, ви дієте на свф розсуд, а держава БУДЕ захищати ваше право ЛИШЕ тоді, коли ви до неї звернетеся.Що ж до комерційної таємниці, то тут таке. Для того шоби держава силою права захистила вашу комерційну таємницю, вона повинна МАТИ те, що треба захистити, чи не так? Тобто ви маєте повідомити державу про ЗМІСТ вашої таємниці, чи не так? А яка ж то після цього буде таємниця?
Ото ж бо і воно: захищайте її самі, а держава вам допоможе лише упіймати злодія.
До того ж, у цивільному процесі обов*язок доказування покладений на позивача.
2012.04.21 | Анатоль
Ви не про те говорите. А справа проста: - працівник вчинив свідомі дії по нанесенню шкоди фірмі.
Він же підписував (напевне) зобовязання не красти інформацію фірми і не використовувати її не в інтересах фірми.І свідомо це порушив.
А держава, замість того, щоб покарати його за це (бо це ПОВИННА зробити держава, в фірми нема для цього інструментів) зайнялась демагогією (як і Ви).
Там же мова не йде про те, що не доказані його дії.
А як виправдальний аргумент приводиться чистої води демагогія:
"От якби він виніс інформацію на флешці, тоді так, а от коли з допомогою інтернету - то вже інша справа".
Чому це демагогія?
Бо зміст інформації не залежить від носія.
Незалежно від вибору носія інформації (флешка, кабель чи голова) він не мав права передавати цю інформацію іншим особам чи використовувати її не в інтересах фірми.
Бо цим порушив свої зобовязання перед фірмою і наносив їй шкоду.
2012.04.21 | E-st
Демагогії тут немає.
І. між іншим, спосіб вчинення злочину безпосередньо впливає на його кваліфікацію. Наприклад, якщо я візьму ваш гаманець таємно, із задньої кішені ваших штанів, то це - крадіжка. Якщо ж в цей час ви раптом обернулися і ПОБАЧИЛИ те, що я скоюю - то це буде грабіж. А якщо НЕ побачили - то таки крадіжка. А це, між іншим, дві різні статті.Або ось: якщо я вліз у квартиру відкривши замок підібраним ключем - це одна стаття, а "фомкою" - це інша.
Якщо я, праюючи на ковбасному заводі, крав ковбасу і їв її на заводі - то тут немає статті, а якщо я виніс ту ж саму ковбасу її на міліметр за територію заводу і з*їв там - то це стаття.
Якщо ви мені дали хабаря грошима - то це стаття, а якщо подарували на ту ж суму книгу, або поставили могорич, який ми разом і приговорили, - то це не стаття.
Якщо була бійка і хтось когось вдарив і вбив - то це вбивство, а якщо туди ж вдарив і людина померла через три дні - то це нанесення важких тілесних ушкоджень.
Так і тут. Я не знаю, яи підписував цей пан щось. Якщо підписував - одна справа, якщо нє - інша.
Отже, крім об*єктивної сторогнизлочина - власне дії, повинна бути наявна ще й суб*єктивна -вина. Якщо пан скинув інформацію в інет - то він, може, зробив це випадково чи без умислу ( а як ви доведете, що з умислом?),а ось якщо скачав на флешку - то тут умисел просто на долоні лежить.
Зрозумійте, ця "демагогія". як ви кажете - провідна річ кримінального права і процесу, навіть фундаментальна. Оскільки в одному випадку людині далі строк -в іншому відпустили на свободу. Є різниця?
І ще таке: ви чули колись про презумпцію невинуватості і про те, що всі (ВСІ!) сумніви судом за законом тлумачаться ТІЛЬКИ на користь звинувачуваного?
2012.04.21 | Анатоль
Тут така аналогія: Виніс річ в сумці через прохідну - злочин, а перекинув через паркан і
підібрав з зовнішнього боку - вже ніби й не злочин.2012.04.21 | E-st
Зовсім не так, не треба персмикувати.
У вашому прикладі - як раз злочин, адже злочинець отримав можливість розпорядження річчю, отже - це злочин.2012.04.22 | Анатоль
А хіба програміст не отримав можливість використовувати вкрадені програмами в своїх цілях?
2012.04.22 | E-st
так, тихо-тихо!
Ви плутаєте кваліфікацію і обставини, які на неї впливають. "Він вкрав" буде лише тоді, коли:а) наявна дія (або бездіяльність)
б) наявні суспільно-небезпечні наслідки
в)наявний прчинно-наслідковий звязок між а) і б)
г)наявна особа, що вчинила а)
д)наявна вина особи, виражена в умислі або необережності.
Ось тоді буде "вкрав".
2012.04.22 | простий науковець
Тобто якщо я вкрав авто - це не злочин, доки я на ньому когось не задавив?
2012.04.22 | E-st
знову ж таки, не плутайте.
Угон авта - це злочин.Втім, краще зазирніть сюди:
http://www.pravoznavec.com.ua/books/162/28/
сюди, тут про вину http://www.pravoznavec.com.ua/books/162/11947/28/#chapter
сюди, тут про крадіжку http://www.pravoznavec.com.ua/books/162/12239/28/#chapter
ось тут
http://www.pravoznavec.com.ua/books/162/12285/28/#chapter
2012.04.19 | простий науковець
"теоретично двоє можуть написати дві ідентичні програми," - A-a-a!
I два ідентичних фільми можна зняти і дві ідентичні пісні написати і ще багато чого!Але от японці, наприклад, звинуватили у плагіаті Голівуд за фільм "Чудова сімка" через його подібність до знаменитого фільму Куросави "Семеро самураїв". Хоча, якщо бачили обидва, там слова спільного не існує!
2012.04.22 | kfmn
Re: "теоретично двоє можуть написати дві ідентичні програми," - A-a-a!
простий науковець пише:
> Але от японці, наприклад, звинуватили у плагіаті Голівуд за фільм "Чудова сімка" через його подібність до знаменитого фільму Куросави "Семеро самураїв". Хоча, якщо бачили обидва, там слова спільного не існує!
"Великолепная семёрка" -- ремейк "Семи самураев", а не случайное подобие.