Лосскій найавторитетніший - маю й прочитав декілька з його книг.
А ще є Булгаков, Евдокімов. Добре й щедре й багате поле.
Але англомовний теолог Jaroslav Pelikan написав, крім іншого, щось отаке:
"Christianity and Classical Culture. The Metamorphosis of Natural Theology in the Christian Encounter with Hellenism"
... Олександра Шмемана (Alexander Shmemann)? Я вчора ввечері почав читати його книжку, англійською мовою, "For the Life of the World: Sacraments and Orthodoxy." На його щоденники, рос. мовою, я вже посилався.
2007.02.11 | Георгій
Re: Так їх всіх варто читати: ще й Флоровського й Меєндорфа
Згоден, варто. Я десь в окремій гілці під титулом "Спасення у православному богослов"ї" подав ссилку на статтю прот. Йоанна Мейєндорфа. Цікаво, як він там характеризує катехиз Могили як відповідь на криптичний кальвінізм Лукаріса. Також мені дуже цікаве посилання на преп. о. Паїсія Величковського, його переклад твору Никодима Святогорця під назвою "Добротолюбіє." Величковський був могилянцем... Пане Гарначе, якщо маєте під рукою лінки на цю літературу, будь ласка, дайте, добре? Дякую заздалегідь.
> А ще є Булгаков, Евдокімов. Добре й щедре й багате поле.
(ГП) Я маю книжку прот. Сергія Булгакова під назвою "Православие" (рос. мовою, С.Н. Булгаков, "Православие: очерки учения Православной Церкви," Киев, "Лыбидь," 1991, 234 стор.). Купив в Києві у 2003 р., коли ще вважав себе протестантом, але читав вже й тоді з дуже великою цікавістю. Евдокімова зовссім не знаю.
> Але англомовний теолог Jaroslav Pelikan написав, крім іншого, щось отаке:
>
> "Christianity and Classical Culture. The Metamorphosis of Natural Theology in the Christian Encounter with Hellenism"
(ГП) Дуже дякую за ссилку, пане докторе.
Я маю Паїсіїв переклад книги (350 ст.) Ісаака Сіріянина ц.-слов'янською. Він там наперекладав багато томів отого "Добротолюбія" (Філокалії). Крім того - англійською є щось 5 томів Філокалії, я їх маю. Дійсно прекрасні духовні речі.
Дуже дякую. Ви - просто золото. Люблю інформацію! :)
2007.02.25 | Георгій
Цікава думка Шмемана з цього приводу...
З "Щоденників," третій зошит, весна 1976 р.:
"Получил вчера 117 номер "Вестника." Номер - в религиозной своей части - посвящен монашеству, с предисловием Н. Струве. Прочтя эту часть, все думал: что "корежит" меня в ней? Может быть, какой-то "интеллигентский" осадок во всем этом подходе. Грубо говоря, чудится мне во всем этом некое "заговаривание зубов." Все выбираем себе в "предании," что нам по вкусу: кто Древнюю Русь (старообрядчество), кто Паламу, кто Афон. Не знаю, можеть быть, я коренным образом ошибаюсь, но я не вижу "пользы" от этой монашеской диеты, безостановочно преподносимой людям в качестве какой-то самодовлеющей "духовности." Мой опыт таков: как только люди решили эту "духовность" вводить в свою жизнь, они становились нетерпимыми, раздраженными фарисеями. Я ни секунды не отрицаю реальности, подлинности монашеского опыта ("Добротолюбие," "старцы" и т.д.). Я только убежден, что, как и богослужение, как и почти все в церковной жизни в наши дни, он "транспозируется" и воспринимается в другом ключе, в ключе, прежде всего, того психологического эгоцентризма, что составляет основную тональность нашей эпохи. От всего этого, от номера в его совокупности - страстное желание простоты, подлинного "смирения," отказа от той внутренней гордыни, что чудится мне почти на каждой странице."
Дуже несподівана для мене думка - тобто несподівана від о. Шмемана, але в мене такого роду думки теж були. Як ми все можемо вирвати з первинного автентичного контексту людського досвіду і перетворити на "вчення," "правила," тощо. Гординя, диявол в нас...
Відповіді
2007.02.01 | harnack
Так їх всіх варто читати: ще й Флоровського й Меєндорфа
Я щось колись наводив. Варто читати ще й тому, що просякнуті грецькою оптимістичною онтологією.Оця книга подає еволюцію української теологічної мислі та міркування. Мати Флоровського українка Попруженко:
http://www.vehi.net/florovsky/puti/index.html
Лосскій найавторитетніший - маю й прочитав декілька з його книг.
А ще є Булгаков, Евдокімов. Добре й щедре й багате поле.
Але англомовний теолог Jaroslav Pelikan написав, крім іншого, щось отаке:
"Christianity and Classical Culture. The Metamorphosis of Natural Theology in the Christian Encounter with Hellenism"
2007.02.01 | Георгій
Дуже дякую! А як Ви ставитеся до...
... Олександра Шмемана (Alexander Shmemann)? Я вчора ввечері почав читати його книжку, англійською мовою, "For the Life of the World: Sacraments and Orthodoxy." На його щоденники, рос. мовою, я вже посилався.2007.02.11 | Георгій
Re: Так їх всіх варто читати: ще й Флоровського й Меєндорфа
Згоден, варто.> А ще є Булгаков, Евдокімов. Добре й щедре й багате поле.
(ГП) Я маю книжку прот. Сергія Булгакова під назвою "Православие" (рос. мовою, С.Н. Булгаков, "Православие: очерки учения Православной Церкви," Киев, "Лыбидь," 1991, 234 стор.). Купив в Києві у 2003 р., коли ще вважав себе протестантом, але читав вже й тоді з дуже великою цікавістю. Евдокімова зовссім не знаю.
> Але англомовний теолог Jaroslav Pelikan написав, крім іншого, щось отаке:
>
> "Christianity and Classical Culture. The Metamorphosis of Natural Theology in the Christian Encounter with Hellenism"
(ГП) Дуже дякую за ссилку, пане докторе.
2007.02.11 | harnack
Про Паїсія
Я знайшов небагато в мережі українською, колись наводив лінки:http://litopys.org.ua/fdm/fdm05.htm
http://www.ukrhistory.narod.ru/texts/okara-2.htm
Я маю Паїсіїв переклад книги (350 ст.) Ісаака Сіріянина ц.-слов'янською. Він там наперекладав багато томів отого "Добротолюбія" (Філокалії). Крім того - англійською є щось 5 томів Філокалії, я їх маю. Дійсно прекрасні духовні речі.
2007.02.13 | Георгій
Дуже дякую. Ви - просто золото. Люблю інформацію! :)
2007.02.25 | Георгій
Цікава думка Шмемана з цього приводу...
З "Щоденників," третій зошит, весна 1976 р.:"Получил вчера 117 номер "Вестника." Номер - в религиозной своей части - посвящен монашеству, с предисловием Н. Струве. Прочтя эту часть, все думал: что "корежит" меня в ней? Может быть, какой-то "интеллигентский" осадок во всем этом подходе. Грубо говоря, чудится мне во всем этом некое "заговаривание зубов." Все выбираем себе в "предании," что нам по вкусу: кто Древнюю Русь (старообрядчество), кто Паламу, кто Афон. Не знаю, можеть быть, я коренным образом ошибаюсь, но я не вижу "пользы" от этой монашеской диеты, безостановочно преподносимой людям в качестве какой-то самодовлеющей "духовности." Мой опыт таков: как только люди решили эту "духовность" вводить в свою жизнь, они становились нетерпимыми, раздраженными фарисеями. Я ни секунды не отрицаю реальности, подлинности монашеского опыта ("Добротолюбие," "старцы" и т.д.). Я только убежден, что, как и богослужение, как и почти все в церковной жизни в наши дни, он "транспозируется" и воспринимается в другом ключе, в ключе, прежде всего, того психологического эгоцентризма, что составляет основную тональность нашей эпохи. От всего этого, от номера в его совокупности - страстное желание простоты, подлинного "смирения," отказа от той внутренней гордыни, что чудится мне почти на каждой странице."
Дуже несподівана для мене думка - тобто несподівана від о. Шмемана, але в мене такого роду думки теж були. Як ми все можемо вирвати з первинного автентичного контексту людського досвіду і перетворити на "вчення," "правила," тощо. Гординя, диявол в нас...