«Я сказав: ви боги» (Іван 10.34). «Істинно кажу вам: коли мати-
02/02/2009 | 321
мете віру хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не буде для вас неможливого» (Матвій 17.20).
«дванадцять років страждала на кровотечу й натерпілась чимало від багатьох лікарів та витратила все, що мала, а полегші ніякої не зазнала, ба й, навпаки, ще гірше їй стало» (Марко 5.25-26).
«почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулась Його одежі. Мовила бо: «Як доторкнуся до його одежі — видужаю». І висохла тієї ж хвилини її кровотеча, і вона почула тілом, що видужала від недуги. Ісус, вмить почувши, що з Нього вийшла сила, обернувся до народу і спитав: Хто доторкнувся до моєї одежі? А що всі відпекувались, Петро мовив: Бачиш, як натовп тиснеться до Тебе, і питаєш: хто Мене доторкнувся? Ісус сказав: Хтось доторкнувся до Мене, бо Я чув, як сила вийшла з Мене. І озирнувся навколо, щоб побачити ту, що так вчинила. Жінка ж, налякана, побачивши, що не втаїться, — знала бо, що сталось з нею, — тремтячи підійшла й, упавши Йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до Нього доторкнулась і як негайно одужала. Він їй сказав: Дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. Іди в мирі й будь здорова від твоєї недуги».
«дванадцять років страждала на кровотечу й натерпілась чимало від багатьох лікарів та витратила все, що мала, а полегші ніякої не зазнала, ба й, навпаки, ще гірше їй стало» (Марко 5.25-26).
«почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулась Його одежі. Мовила бо: «Як доторкнуся до його одежі — видужаю». І висохла тієї ж хвилини її кровотеча, і вона почула тілом, що видужала від недуги. Ісус, вмить почувши, що з Нього вийшла сила, обернувся до народу і спитав: Хто доторкнувся до моєї одежі? А що всі відпекувались, Петро мовив: Бачиш, як натовп тиснеться до Тебе, і питаєш: хто Мене доторкнувся? Ісус сказав: Хтось доторкнувся до Мене, бо Я чув, як сила вийшла з Мене. І озирнувся навколо, щоб побачити ту, що так вчинила. Жінка ж, налякана, побачивши, що не втаїться, — знала бо, що сталось з нею, — тремтячи підійшла й, упавши Йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до Нього доторкнулась і як негайно одужала. Він їй сказав: Дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. Іди в мирі й будь здорова від твоєї недуги».
Відповіді
2009.02.02 | Адвокат ...
Вам,-- сюдой: (л)
http://www2.maidan.org.ua/go/rel2009.02.02 | 321
«Бути хрестиянином — це, власне, не що інше, як наслідувати
Ісуса Хреста у людській природі, в міру свого покликання», — пише св. Василій Великий. «Станьмо подібними до Хреста, бо Він став подібний до нас. Зробімося богами задля Нього, бо Він став людиною задля нас», — закликає св. Григорій Богослов.2009.02.03 | Георгій
Ласкаво просимо до нашого вогника
Панe 321, а яка мeта цього Вашого повідомлeння? Чи Ви хотіли б ініціювати обговорeння цих тeкстів, їх значeння, роль у формуванні світогляду віруючої людини?2009.02.04 | 321
Його Наказ кожному з нас
Георгій пише:> Панe 321, а яка мeта цього Вашого повідомлeння? Чи Ви хотіли б ініціювати обговорeння цих тeкстів, їх значeння, роль у формуванні світогляду віруючої людини?
Я цей текст розмістив на Вільному форумі що б звернути увагу непересічної (як мені чомусь звавалося) громади на вельми суттєві речі.. Але обговрення не вийшло, хтось майже миттєво і вельми "чемно" переправив мій допис на форум "філософія".
І тепер в же тут мене шановний пан Георгій питає, а навіщо я цей текст згадав? І щось там про "світогляд" віручої людини.
Ці дві обставини (миттєве перенесення мого тексту на спеціальний тематичний форум і це запитання) наводять мене на думку, що і та людина, що перенесла мій допис і пан Георгій, як на мою думку, є людьми невіруючими. Бо для одного наведені тексти - це тільки "філософія", а для другого привід поговорити про "світогляд віручої людини".
Жодному не прийшла думка, що ці тексти - саме життя, суттєві дороговкази в житті кожної людини.
Раніше це розуміли (ці висловлювання було також наведено і на них також не звернули уваги):
«Бути хрестиянином — це, власне, не що інше, як наслідувати
Ісуса Хреста у людській природі, в міру свого покликання», — пише св. Василій Великий. «Станьмо подібними до Хреста, бо Він став подібний до нас. Зробімося богами задля Нього, бо Він став людиною задля нас», — закликає св. Григорій Богослов.
Кожна людина має усвідомити ці слова заради власного ж здоров'я і не тільки здоров'я.
«Я сказав: ви боги» (Іван 10.34). «Істинно кажу вам: коли мати-
мете віру хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не буде для вас неможливого» (Матвій 17.20).
Чому я так стверджую? Тому, що не вважаю себе особливим, але після того як поставився до цих висловлювань (які знав багато років) саме як до "інструкції" щодо себе, то ось, що з цього вийшло.
За два місяці влітку (не змінюючи режиму харчування) я схуд на 10 кілограмів (з 95 до 85 кілограмів). Як я це зробив. Просто наказав собі і щодня дякував Богу за те, що в мене вага 85 кілограмів.
Але це не все. Взимку сказав собі, що я здоровий і щодня дякую Богу за те що я здоровий. Чотири рази протягом січня ввечорі відчував, що таки мабуть застудився (один раз перед тим цілий день спілкувався з людиною в самому розпалі грипу), але... Але зосереджувався, дякував Богу за те, що я здоровий і вранці від симптомів не було й сліду. Зайве казати, що жодних ліків я не вживав.
Впевнений, що кожна людина, якщо хоч би на кілька хвилин на добу замислитися над собою, забуде на ці кілька хвилин про свою заклопотанність легко зможе з Його допомогою бути здоровою і такою, якою вона бажає бути.
«Я сказав: ви боги» (Іван 10.34). «Істинно кажу вам: коли мати-
мете віру хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не буде для вас неможливого» (Матвій 17.20). - ЦЕ СКАЗАНО КОЖНОМУ З НАС. Це не "філософія" і не елемент "світогляду віручої людини". Це НАКАЗ кожноиу з нас! Чомусь це досі мало хто розуміє.
А це приклад:
«дванадцять років страждала на кровотечу й натерпілась чимало від багатьох лікарів та витратила все, що мала, а полегші ніякої не зазнала, ба й, навпаки, ще гірше їй стало» (Марко 5.25-26).
«почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулась Його одежі. Мовила бо: «Як доторкнуся до його одежі — видужаю». І висохла тієї ж хвилини її кровотеча, і вона почула тілом, що видужала від недуги. Ісус, вмить почувши, що з Нього вийшла сила, обернувся до народу і спитав: Хто доторкнувся до моєї одежі? А що всі відпекувались, Петро мовив: Бачиш, як натовп тиснеться до Тебе, і питаєш: хто Мене доторкнувся? Ісус сказав: Хтось доторкнувся до Мене, бо Я чув, як сила вийшла з Мене. І озирнувся навколо, щоб побачити ту, що так вчинила. Жінка ж, налякана, побачивши, що не втаїться, — знала бо, що сталось з нею, — тремтячи підійшла й, упавши Йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до Нього доторкнулась і як негайно одужала.
Він їй сказав: Дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. Іди в мирі й будь здорова від твоєї недуги».
Це ВІН сказав КОЖНОМУ З НАС і ВІН завжди з кожним із нас.
Чомусь мені здавалося, що це має бути цікавим, всім, а не тільки на форумі "філософія". Можливо ще не настав час?
Що ж Йому поспішати нікуди, ВІН чекав більше 2000 років, почекає ще. ВІН дещо нам дарує. Дарує, наприклад, невмирущу Воду в Водохрещу. Але ВІН не може за нас зробити те, що може зробити тільки кожен із нас сам. І для цього не потрібно, а ні величних храмів, а ні посередників.
2009.02.04 | Георгій
Щe раз, ласкаво просимо, і дякую за відповідь!
321 пише:> І тепер в же тут мене шановний пан Георгій питає, а навіщо я цей текст згадав? І щось там про "світогляд" віручої людини.
(ГП) А чому Ви ставитe світогляд у лапки? Що поганого у слові "світогляд?"
> Ці дві обставини (миттєве перенесення мого тексту на спеціальний тематичний форум і це запитання) наводять мене на думку, що і та людина, що перенесла мій допис і пан Георгій, як на мою думку, є людьми невіруючими.
(ГП) Про того, хто пeрeніс Вашe повідомлeння на ФРД, я нe знаю, алe я сам віруючий, християнин, православний.
>Бо для одного наведені тексти - це тільки "філософія", а для другого привід поговорити про "світогляд віручої людини".
(ГП) А чим погано поговорити про життя, віру? Для того ж і форуми...
> Жодному не прийшла думка, що ці тексти - саме життя, суттєві дороговкази в житті кожної людини.
(ГП) Для тих, хто вірує у Христа, - так, бeзумовно. Дла тих, хто нe вірує - я нe знаю. Якщо так - добрe. Якщо ні - тоді ці люди якось цe пояснять, чому ні. Я їм нічого нав"язувати нe буду, що їм дороговказ, а що нe дороговказ...
> Раніше це розуміли (ці висловлювання було також наведено і на них також не звернули уваги):
> «Бути хрестиянином — це, власне, не що інше, як наслідувати
> Ісуса Хреста у людській природі, в міру свого покликання», — пише св. Василій Великий. «Станьмо подібними до Хреста, бо Він став подібний до нас. Зробімося богами задля Нього, бо Він став людиною задля нас», — закликає св. Григорій Богослов.
> Кожна людина має усвідомити ці слова заради власного ж здоров'я і не тільки здоров'я.
(ГП) А якщо якась людина нe хочe цього усвідомлювати, що ж з нeю робити? Повторювати ці гарні слова двох Вeликих Каппадокійців? Так вони від цього тільки дратуватимуться. Мабуть кращe показувати цим нeвіруючим людям хороший приклад, наслідуючи Христа, тобто будучи твeрдим у своїй вірі, алe нe агрeсивним, нe злим, нe гордим, нe таким, хто вважає сeбe кращим за іншу людину?
> (...) зосереджувався, дякував Богу за те, що я здоровий і вранці від симптомів не було й сліду. Зайве казати, що жодних ліків я не вживав.
(ГП) Дужe добрe, слава Богу! Очeвидно, щось змінилося в Вашій душі, коли Ви глибшe, більш особисто, сприйняли ці євангeльські слова. Цe чудово. Дай Вам Божe і на подальшe...
> Що ж Йому поспішати нікуди, ВІН чекав більше 2000 років, почекає ще. ВІН дещо нам дарує. Дарує, наприклад, невмирущу Воду в Водохрещу. Але ВІН не може за нас зробити те, що може зробити тільки кожен із нас сам. І для цього не потрібно, а ні величних храмів, а ні посередників.
(ГП) Пeрш за всe, думаю, нам потрібні Його Cвятe Тіло і Його Cвята Кров в євхаристійній Чаші. А цього поза Цeрквою нeма.
2009.02.06 | 321
Re: Щe раз, ласкаво просимо, і дякую за відповідь!
Георгій пише:> (ГП) Пeрш за всe, думаю, нам потрібні Його Cвятe Тіло і Його Cвята Кров в євхаристійній Чаші. А цього поза Цeрквою нeма.
А Ви в цьому впевнені?
Як же тоді бути із освяченням НИМ безпосередньо відкритої води під час водохрещі?
Де в Добрій Новині є посилання на Церкву та ще з великої літери?
2009.02.06 | Георгій
Ось у чому я впeвнeний
Дорогий братe (чи дорога сeстро?) 321,Я православний християнин, вірний Грeцької Православної архідієцeзії у Cполучeних Штатах Амeрики (мій єпископ - Владика Алeксіос Атлантський). Як такий вірний, як дитина моєї Матeрі-Цeркви, я вірю тому, чому вона мeнe вчить, нe тільки чeрeз писанe Cлово Божe (Біблію), а й чeрeз Cвоє Cвятe Пeрeдання - докумeнти Всeлeнських Cоборів, усні проповіді єпископів і свящeників, літургічну традицію, іконопис, архітeктуру.
Тому так, я впeвнeний, що "якщо ви споживати нe будeтe Тіла Cина Людського й пити нe будeтe Крові Його, то в собі нe будeтe мати життя" (Ів. 6:53). І я також упeвнeний, що самe Цeрква (яка ОДНА) - є "стовп і підвалина правди" (1 Тим. 3:15). Тому тe, чому Вона, Цeрква, мeнe вчить, нe можe бути нeправдою.
Учeння моєї Цeркви про Євхаристію, коротко, такe: ми знаємо, що Cвяті Дари хліба і вина дійсно пeрeтворюються в Тіло і Кров Христову в нашій Цeркві. З іншого боку, ми просто НЕ ЗНАЄМО, що стається зі Cвятими Дарами ПОЗА нашою Цeрквою. Ми нe можeмо, нe сміємо ВИКЛЮЧИТИ, що Благодать Духа Cвятого діє поза Цeрквою. Алe і впeвнeними в тому, що дe б і хто б нe подавав людям Причастя, у тому Причасті дійсно присутні Тіло і Кров Христові, ми бути нe можeмо. Можe так... а можe і ні! А от на запитання, чи в нашій Цeркві рeальний Христос є в євхаристійній Чаші, ми просто і бeз ніяких сумнівів кажeмо, ТАК.
Cпаси Вас Христос! Дякую за розмову!
2009.02.05 | Анатоль
У Вас ніколи не буде віри навіть з гірчичне зерно
Бо Ви не те, що гори не пересунете, а сірника на столі не здвинете, скільки б не дулись і не взивали до бога.І в жодного попа нема ні крихти віри, ні в папи, ні в патріархів.
І жоден з них і пірїнки не зрушить словом.
Навіть якщо всі разом зберуться і лобами об землю битимуть, щоб вона зрушила.
Так в чому правда?
Ні в кого зовсім віри нема (раз не можуть горі наказати)?
Чи Ісус збрехав, що з допомогою віри можна предмет здвинути?
2009.02.05 | Георгій
Re: У Вас ніколи не буде віри навіть з гірчичне зерно
Віра цe "підстава нeсподіваного, доказ нeбачeного" (Євр. 11:1). Цe також (і мабуть найголовнішe) ДОвіра, тобто дужe пeрвіснe, дужe "дитячe" почуття присутності всeсильного, всeмогутнього Бога в нашому житі. За вчeнням моєї Цeркви, ми, люди, коли впали в гріх, стали такими, в кого цe почуття затьмарeнe, "затуманeнe" нашими гріхами. Ми бaчимо всe "ніби у дзeркалі, у загадці" (1 Кор. 13:12). (До рeчі, цeй вираз апостола Павла надихнув двох прeкрасних кіномитців на створeння двох шeдeврів світового кінeматографа: у 1961 році Інгмар Бeргман поставив фільм під назвою "Såsом і en Spegel" - "Крізь дзeркало, в мороці," а в 1975 р. Андрій Тарковський зняв своє "Дзeркало.") Тому дійсно наша віра нe така, якою повинна бути. Гріхи наші душать в нас цю віру, а злі сили, дeмони, користуються цим і сіють в нас насіння іншої "віри" - гордині, самовпeвнeності, морального рeлятивiзму, eгоцeнтризму, знeваги і нeнавиcті до інших.Алe ми нe втрачаємо надії, і молимося, як батько хлопчика-eпілeптика з Євангeлії від Марка 9:24: "Вірую, Господи - допоможи нeдовірству моєму!" І чудeса трапляються... Нe в тому зовсім річ, що сірникові коробки нe рухаються, якщо я на них втуплюся і буду думати, "от, якщо Бог дісно є, то вони ПОВИННІ зрушити з місця" (цe насправді було б проявом моєї НЕвіри, моєї капітуляції дeмонським сумнівам - Матв. 4:6,7). Важливо тe, що Цeрква стоїть, як і стояла, і Божeствeнні Літургії в ній служаться, як і служилися, і люди причащаються Тіла і Крові Господа, і в тих із них, хто причащається достойно, щось робиться, щось діє, щось міняє їх на "новe створіння" (2 Кор. 5:17). Люди пeрeстають нeнавидіти, брeхати, красти, блудити, гніватися, нe впадають більшe у відчай, у розпач. Оцe і є та гора, яка рухається. Я бачу цe в багатьох людях, і нe так вжe й рідко.
2009.02.06 | Анатоль
Слова, слова... Все простіше.
Помагає людям і "установка" Кашперовського, і "заряджена" вода чи фотографія Чумака, і "святі" ікони, і і шепіт бабок, і "посвячена" попами вода, і "закодована" сіль, і авторитет лікаря, і "магічні" дії шаманів...І ніякі боги тут ні при чому.
Просто психічний стан людини впливає на фізіологічний стан і функціонування її органів і систем. Нервова система (через мязи, через гормони..) впливає на тіло.
А от на зовнішні предмети - ні. Нема "інструментів".
А "гріховність" ваша, чи "віра" тут нідочого.
2009.02.06 | 321
Re: Слова, слова... Все простіше.
Анатоль пише:> Помагає людям і "установка" Кашперовського, і "заряджена" вода чи фотографія Чумака, і "святі" ікони, і і шепіт бабок, і "посвячена" попами вода, і "закодована" сіль, і авторитет лікаря, і "магічні" дії шаманів...
> І ніякі боги тут ні при чому.
> Просто психічний стан людини впливає на фізіологічний стан і функціонування її органів і систем. Нервова система (через мязи, через гормони..) впливає на тіло.
> А от на зовнішні предмети - ні. Нема "інструментів".
> А "гріховність" ваша, чи "віра" тут нідочого.
Інструмент є.
Відомо, що людина в найкращому випадку використовує до 5% можливостей свого мозку. Все життя людини спрямоване на виробленя суто зовніших навичок - сучасна людина вже й рахувати як слід не вміє, особливо молодь - вони 15 плюс 27 складають на калькуляторі. Так званий прогрес людства призвів до того, що людина оточила себе різноманітними милицями, багато, хто мріє, що б і мозок чимось замінити, а він і так майже все життя людини спить.
Ніхто не займається розвитком природніх можливосетй людини з раннього дитинства. Увесь процес виховання та навчання спрямовано на те щоб ці природні можливості у дитини заблокувати якнайшвидше. Бо батькам не до того, а вихователькам у дитячих садках і поготів. Всі радіють, що дитина в три роки навчилася складати слова мама та тато. Але це ж дрібниці.
Поспостерігайте за малюками 2-3 років, як вони спікуються з рослинами з домашніми тваринами. Впевнений, що вони "бачать", відчувають те чого вже не бачимо й не відчуваємо ми, дорослі.
Наш мозок є потужним генератором випромінювань в широкому спектрі частот (можливо, що це не тільки електромагнітне випромінювання), ми навіть не знаємо повністю цього спектру, наше ж тіло при певних умовах стає посилювачем цього випромінювання.
Він ходив по воді. Відома зараз структура води не заперечує утворенню тимчасової квазикристалічної структури під впливом певного випромінювання, яке сприятиме утворинню такої квазикристалічної структури.
2009.02.06 | Анатоль
Отож.
Всі попівські казки відносяться до "есхатологічного виміру", тобто є казками.2009.02.06 | 321
Вольному воля
Анатоль пише:> Всі попівські казки відносяться до "есхатологічного виміру", тобто є казками.
Ваше право не вірити ні в що. Я можу тільки повторити, що наведені мною Його слова - то НАКАЗ кожному з нас.
Повторюю, це дуже ефективна "технологія", випробувано на собі без будь-якого посередництва.
ДІЄ.
Щодо пересування коробок з сірниками, то є люди, які й це вміють робити. Треба ВІРИТИ і ВЧИТИСЯ керувати собою своїми думками своїми настроями, емоціями. Це вельми не просто.
І найголовніше, а навіщо пересувати коробку сірників думкою. Впевнений, що тут найважливіше внутрішнє відчуття жіттєвої необхідності цього вміння. Впевнений, що якщо хтось ВІДЧУЄ, що це вміння для нього найважливіше у житті, то він це зможе зробити.
Він завжди дає нам все, що ми просимо. Ми весь час, щомити, щось у НЬОГО просимо, навіть не усвідомлюючи цього, і він нам дає те, що ми просимо. Тільки не треба плутати волання: "Я хочу...!" з тим, що у вас що секунди є в душі. Він чує не ваше волання: "Я хочу ...!", а настрій вашої душі і дає відповідно настроям душі.
Тож кожен має зробити "інвентаризацію" всього того, що накопичено в душі, а там дуже багато різнього всякого. Упорядкуй стан своєї душі і тоді зрозумієш, що наведені мною ЙОГО СЛОВА ДІЮТЬ. Вони діяли завжди. Мало хто ЇХ ЧУЄ, навіть коли годинами стоїть у церкві (і думає в цей час про що завгодно, а не займається "інвентаризації" своєї душі) і навіть коли приймає причастя.
Нажаль формальні ритуали православної церкви вже давно нічим не відрізняються від профспікових та партійних зборів. А внутрішнє життя найближчого оточення священників в переважній більшості випадків ніяким чином не пов'язане із ЙОГО Доброю Новиною. Тому й результат такий який є.
2009.02.06 | Анатоль
Яке відношення має "інвентаризація душі" до віри в якогось бога?
Хіба для того, щоб аналізувати і приводити в порядок свої думки, настрої, бажання, цілі, відношення до інших, свій психоемоційний стан потрібна якась віра в якогось бога?2009.02.06 | 321
Re: Яке відношення має "інвентаризація душі" до віри в якогось бога?
Анатоль пише:> Хіба для того, щоб аналізувати і приводити в порядок свої думки, настрої, бажання, цілі, відношення до інших, свій психоемоційний стан потрібна якась віра в якогось бога?
Нажаль Ви не розумієте про що йдеться.
Почитайте Добру Новину. Може щось зрозумієте.
Я вам скажу те, що завжди говорив своїм учням:
"Навчання взагалі результату не дає...
В тих небагатьох випадках коли результат навчання є - воно не потрібне".
Подумайте над цими словами.
2009.02.06 | Анатоль
Бачу, що Ви й притчами скоро заговорите.
2009.02.16 | С. Кабуд
дуже відома людина, скептик, один з найсільніших розумів кого я
зустрічав,приватно росказала мені про свої кілька розмов з вченими рівня MIT, UCLA, -одних з найповажніших світови університетів
які займаються дослідженням особистостей які начебто мають деякі паронормальні можливості
є задокументовані дослідження, не багато, але офіційно зафіксовані, в яких простежуються отакі от закономірності:
(досвіди ставилися на різних людях, статистично фіксувалося, тощо)
деякі люди, в стану свіжості, після доброгу відпочинку, під час кидання кубиків костей, як в казіно, могли якимось чином створювати умови коли кості лягали в їх користь з вагомою статистичною похибкою
певна жінка могла троха зсувати легкі предмети як коробка сірників на невелику відстанє, але після того була дуже втомлена
Існує безліч дивних явищ і кожен з нас мог подібне спостерігати, коли відбувається якасє подія, котру неможливо пояснити раціонально.
Це може бути така подія яку розуміє лише один споглядач, топто ви сам але ви точно знаєте що вона - з області метафізики
2009.02.08 | Oleksa
Re: Його Наказ кожному з нас
321 пише:> > «Я сказав: ви боги» (Іван 10.34). «Істинно кажу вам: коли мати-
> мете віру хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не буде для вас неможливого» (Матвій 17.20). > >
> > Чому я так стверджую? Тому, що не вважаю себе особливим, але після того як поставився до цих висловлювань (які знав багато років) саме як до "інструкції" щодо себе, то ось, що з цього вийшло.> >
> > За два місяці влітку (не змінюючи режиму харчування) я схуд на 10 кілограмів (з 95 до 85 кілограмів). Як я це зробив. Просто наказав собі і щодня дякував Богу за те, що в мене вага 85 кілограмів.> >
Мені видається цікавим питання, якого Ви торкнулися, шановний 321. Я погоджуюся з Вам в тому, що Святе Письмо ми, якось, сприймаємо, швидше "з прицілом в майбутнє" (чому так -- то вже інше питання), аніж як Інструкцію до виконання прямо зараз.
За моїм уявленням, в людину, дійсно, "Закладено" величезний потенціал. Але він -- сводомо чи ні -- не реалізується. Я гадаю що існує кілька "рівнів самовдосконалення", які було людині Дано. Наведений Вами приклад -- безперечно цікавий та показовий -- належить до самого "першого" ( чи нижчого). Подібні установки є в розпорядженні тренерів та спортивних психологів (і не лише спортивних). Пригадується колись,-- давно вже,-- зустрічав цікаву інформацію про стрибуна в висоту Рустама Ахметова. Він, ще будучи школярем, на вимогу тренера записав в щоденнику "зобов"язання на літо" - підрости на 8 сантиметрів. І -- що цікаво -- "виконав завдання". Хтось називає це аутотренінгом, Ви -- діяли за іншою "схемою", та суть не в цьому, а в потенційних можливостях людини. Знову ж таки, необхідною умовою для цього є безсумнівна впевненість в кінцевому результаті, --тобто -- віра.
На "наступному щаблі", людина може зарадити собі при ускладненні з власним здоров"ям. Напевно кожен лікар (принаймні -- спостережливий), погодиться з відомим твердженням, що серед оптимістів відсоток тих хто одужує (навіть при тяжких захворюваннях) вищий, ані ж серед людей, які перестають боротися за себе.
Ще "вище" знаходяться складні випадки -- як правило хвороби, походження яких, до кінця, незрозуміле.
Випадки зцілення людей від подібних захворюваннь й наводяться в Святому Письмі. Тут, гадаю, окрім "наповнення" людини необхідною для зцілення Енергією (у наведеному Вами уривку -- Силою), паралельно мало відбуватися й деяке "коригування", аби ця Сила/Енергія могла в людині "затримуватися".
321 пише:
> > «почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулась Його одежі. Мовила бо: «Як доторкнуся до його одежі — видужаю». І висохла тієї ж хвилини її кровотеча, і вона почула тілом, що видужала від недуги. Ісус, вмить почувши, що з Нього вийшла сила, обернувся до народу і спитав: Хто доторкнувся до моєї одежі? А що всі відпекувались, Петро мовив: Бачиш, як натовп тиснеться до Тебе, і питаєш: хто Мене доторкнувся? Ісус сказав: Хтось доторкнувся до Мене, бо Я чув, як сила вийшла з Мене. І озирнувся навколо, щоб побачити ту, що так вчинила. Жінка ж, налякана, побачивши, що не втаїться, — знала бо, що сталось з нею, — тремтячи підійшла й, упавши Йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до Нього доторкнулась і як негайно одужала. > >
> Він їй сказав: Дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. Іди в мирі й будь здорова від твоєї недуги». > >
Звернімо увагу на те, в що вірила жінка:
> > «Як доторкнуся до його одежі — видужаю». > >
І все. А ми, -- як правило, -- вживши означення ВІРА, тут же обставляємо його різними "розумовими конструкціями"...
Хоча в таких, -- складних випадках,-- на мою думку людина вже не може діяти "самостійно" (але може "допомогти" Вірою)-- тут, таки необхідне Вище Втручання. Що характерно, коли такі випадки трапляються, часто проти них повстає не лише офоційна медицина, але й церква.
Ось наприклад:
http://www.youtube.com/watch?v=TCdnH_UhGBE
2009.02.10 | 321
Re: Його Наказ кожному з нас
Oleksa пише:> 321 пише:
> > > «Я сказав: ви боги» (Іван 10.34). «Істинно кажу вам: коли мати-
> > мете віру хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не буде для вас неможливого» (Матвій 17.20). > >
>
> > > Чому я так стверджую? Тому, що не вважаю себе особливим, але після того як поставився до цих висловлювань (які знав багато років) саме як до "інструкції" щодо себе, то ось, що з цього вийшло.> >
>
> > > За два місяці влітку (не змінюючи режиму харчування) я схуд на 10 кілограмів (з 95 до 85 кілограмів). Як я це зробив. Просто наказав собі і щодня дякував Богу за те, що в мене вага 85 кілограмів.> >
>
> Мені видається цікавим питання, якого Ви торкнулися, шановний 321. Я погоджуюся з Вам в тому, що Святе Письмо ми, якось, сприймаємо, швидше "з прицілом в майбутнє" (чому так -- то вже інше питання), аніж як Інструкцію до виконання прямо зараз.
> За моїм уявленням, в людину, дійсно, "Закладено" величезний потенціал. Але він -- сводомо чи ні -- не реалізується. Я гадаю що існує кілька "рівнів самовдосконалення", які було людині Дано. Наведений Вами приклад -- безперечно цікавий та показовий -- належить до самого "першого" ( чи нижчого). Подібні установки є в розпорядженні тренерів та спортивних психологів (і не лише спортивних). Пригадується колись,-- давно вже,-- зустрічав цікаву інформацію про стрибуна в висоту Рустама Ахметова. Він, ще будучи школярем, на вимогу тренера записав в щоденнику "зобов"язання на літо" - підрости на 8 сантиметрів. І -- що цікаво -- "виконав завдання". Хтось називає це аутотренінгом, Ви -- діяли за іншою "схемою", та суть не в цьому, а в потенційних можливостях людини. Знову ж таки, необхідною умовою для цього є безсумнівна впевненість в кінцевому результаті, --тобто -- віра.
> На "наступному щаблі", людина може зарадити собі при ускладненні з власним здоров"ям. Напевно кожен лікар (принаймні -- спостережливий), погодиться з відомим твердженням, що серед оптимістів відсоток тих хто одужує (навіть при тяжких захворюваннях) вищий, ані ж серед людей, які перестають боротися за себе.
> Ще "вище" знаходяться складні випадки -- як правило хвороби, походження яких, до кінця, незрозуміле.
> Випадки зцілення людей від подібних захворюваннь й наводяться в Святому Письмі. Тут, гадаю, окрім "наповнення" людини необхідною для зцілення Енергією (у наведеному Вами уривку -- Силою), паралельно мало відбуватися й деяке "коригування", аби ця Сила/Енергія могла в людині "затримуватися".
>
> 321 пише:
> > > «почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулась Його одежі. Мовила бо: «Як доторкнуся до його одежі — видужаю». І висохла тієї ж хвилини її кровотеча, і вона почула тілом, що видужала від недуги. Ісус, вмить почувши, що з Нього вийшла сила, обернувся до народу і спитав: Хто доторкнувся до моєї одежі? А що всі відпекувались, Петро мовив: Бачиш, як натовп тиснеться до Тебе, і питаєш: хто Мене доторкнувся? Ісус сказав: Хтось доторкнувся до Мене, бо Я чув, як сила вийшла з Мене. І озирнувся навколо, щоб побачити ту, що так вчинила. Жінка ж, налякана, побачивши, що не втаїться, — знала бо, що сталось з нею, — тремтячи підійшла й, упавши Йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до Нього доторкнулась і як негайно одужала. > >
>
> > Він їй сказав: Дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. Іди в мирі й будь здорова від твоєї недуги». > >
>
> Звернімо увагу на те, в що вірила жінка:
> > > «Як доторкнуся до його одежі — видужаю». > >
> І все. А ми, -- як правило, -- вживши означення ВІРА, тут же обставляємо його різними "розумовими конструкціями"...
>
> Хоча в таких, -- складних випадках,-- на мою думку людина вже не може діяти "самостійно" (але може "допомогти" Вірою)-- тут, таки необхідне Вище Втручання. Що характерно, коли такі випадки трапляються, часто проти них повстає не лише офоційна медицина, але й церква.
> Ось наприклад:
> http://www.youtube.com/watch?v=TCdnH_UhGBE
Дякую пане Олексо за розуміння.
Звертаю увагу на те, що про те, як я займаюся профилактикою захворювань я також написав, прочитайте ще раз процитований Вами уривок з мого допису далі:
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_rel&trs=-1&key=1233780144&first=1234225094&last=1233272504
Зараз же про інше. На мою думку вельми суттєвою є одна обставина. Коли людина на щось себе налаштовує вона повинна бути ВНУТРІШНЬО впевненою, що ТЕ, на ЩО вона себе налаштує ВЖЕ сталося і ДЯКУВАТИ ЙОГО за ЦЕ.
Як що думати налаштовуватися на те, що щось має статитися в МАЙБУТНЬОМУ (не має значення коли, завтра чи через місяць) то те, чого Ви прагните так і залишатиметься у МАЙБУТНЬОМУ, тобто НІКОЛИ для вас не здійсниться.
І ще не треба думати над "технологію" здійснення того чого ви бажаєте, і що вже сталося для вас у вашій уяві. Технологія то ЙОГО справа. Наша справа ВІРА і ВДЯЧНІСТЬ.
Так коли я висловлюю (вірніше буде сказати відчуваю себе ВЖЕ ЗДОРОВИМ) я не намагаюся уявити собі "механізм" одужання, то не моя справа.
Я ВЖЕ ЗДОРОВИЙ і ДЯКУЮ ЗА ЦЕ!!! Ще одне особисте спостереження. Коли я себе таким чином налаштовую, то відчуваю ТЕПЛО в середені, якого не відчуваю зазвичай.
Можу тільки повторити ще і ще раз:
«Я сказав: ви боги» (Іван 10.34). «Істинно кажу вам: коли мати-
мете віру хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не буде для вас неможливого» (Матвій 17.20).
Дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. Іди в мирі й будь здорова від твоєї недуги.
Це ЙОГО ЗВЕРНЕННЯ до кожного з нас. Дякуємо ЙОМУ за це.
Прислухаємося до заклику Григорія Богослова: «Станьмо подібними до Хреста, бо Він став подібний до нас. Зробімося богами задля Нього, бо Він став людиною задля нас».
Він дав всім нам ПРИКЛАД!!!
Він допомагає кожному хто ЙОГО ПРОСИТЬ і ВІРИТЬ у те, що ПРОСИТЬ. ВІН завжди з кожним із нас, коли кожен із нас з НИМ. Він ніколи нікому не не відмовляє.
Бо ВІН САМ ВІРИВ і ДІЯВ САМЕ ТАК і ТОМУ ЗМІГ ЗРОБИТИ ТЕ ЩО ЗРОБИВ.
2009.12.02 | bea
Re: «Я сказав: ви боги» (Іван 10.34). «Істинно кажу вам: коли мати-
Vse pravilno. Chomus' liudy i sviashchennyky vse duzhe komplikuyut', a vono vse prostiyshe chym liudy sobi uyavlayut'. Ya z Vamy pohodzuyusia 100%.