Протоієрей Олег Ведмеденко: "Число звіра"
08/04/2010 | Олег Ведмеденко
Запитання: Розкажіть, будь ласка, про число звіра: що воно означає? Публікації на цю тему вкрай суперечливі і не завжди переконливі... Деякі “просвітителі” навіть стверджують, що “печать сатани” – ніщо інше, як ідентифікаційні коди. А як же тоді ставитись до паспортів, які теж мають індивідуальні серію й номер, і без яких “ні купити, ані продати”?..
Відповідь: Про знамено звірини читаємо в книзі “Об’явлення святого Івана Богослова” (грецькою – “Апокаліпсис”), останній книзі Біблії:
“І зробить вона (звірина), щоб усім – малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам – було дано знамено на їхню правицю або на їхні чола,
щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знамена ймення звірини, або числа ймення його...
Тут мудрість! Хто має розум, хай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її – шістсот шістдесят шість...” (Об’явлення, 13 розділ, 16–18 вірші)
Тут мудрість. Хто має розум, хай порахує... Здавалося б, що тут мудрованого? І школяр впорається з цим простим завданням, адже вміє рахувати не лише до шістсот шістдесяти шести, а й до мільйонів... Та не все так просто. Аби з’ясувати суть числа звіра, необхідно знати біблійну символіку, і символіку чисел зокрема. Біблія книга не просто буквально-історична, як декому це здається, але пророцька. Це Книга книг, в якій кожне слово, кожна буква, кожна йота (“йота” – це найменший значок єврейського алфавіту, як в українській мові апостроф) несе певне духовне навантаження. Біблія насамперед книга духовно-символічна, а буквально-історичні події, які потрапили на сторінки Святого Письма, опинилися тут саме для того, аби за ними ми бачили духовний зміст.
Існує особлива богословська наука, що займається тлумаченням Біблії, екзегетика. Існують і різноманітні школи богослів’я, кожна з яких має свій підхід до тлумачення Слова Божого. Я виступаю з позиції олександрійсько-каппадокійської школи, яка тлумачить Святе Письмо по духу. Втім, не відкидаючи й букви там, де вона не суперечить духові. Нажаль, сьогодні принципи цієї школи незаслужено забуті, однак, упевнений, майбутнє саме за нею.
Отже, давайте разом розглянемо вищенаведений біблійний текст, керуючись ключовим правилом одного з представників каппадокійської школи богослів’я, Григорія Богослова: “Крізь букву проникай у внутрішнє...”
Одним з підрозділів екзегетики є наука про символіку чисел, гематрія. Згідно з нею число “шість” – це число людське. Людина створена в шостий день творіння. Шість близько до семи, а “сім” – це число повноти Божої, число гармонії: сім нот, сім кольорів райдуги, сім днів тижня тощо... Здавалося б, усього один крок від Адама до Христа, один крок до обоження людини. Маємо образ Божий (людина створена розумною, вільною обирати свій шлях, здатною творити й любити) – залишається лише віднайти подобу. Бути не просто розумною, але мудрою мудрістю Божою; не просто вільною, але свідомо обирати шлях до висот боговідання, путь духовного просвітлення. Бути не просто здатною творити, а стати дійсним творцем прекрасного; не просто здатною любити, але зануреною в любов – світитися духом смирення й любові, Святим Духом милосердя... Близько до семи, та все-таки шість.
У числі звіра цих шісток є три. Що символізує собою число “три”? Це число проходить червоною ниткою через усю Біблію: Мойсей – Аарон – Маріам; Авраам – Ісак – Яків; Петро – Яків – Іван; Отець – Син – Дух Святий; віра – надія – любов... Тут ми проглядаємо три найважливіші аспекти діалектики буття: ідея, здійснення її, і, нарешті, розповсюдження, одухотворення, оспівування.
Справді: Отець – віра; Син – восиновлення її (здійснення, втілення, реалізація волі Божої, ідеї Отчої любові); Дух Святий – одухотворення, оспівування, розповсюдження віри смиренної, що чинна любов’ю. Мойсей зносить з гори Хорів скрижалі Завіту, закон Божий. Аарон, брат його, як священик втілює волю Божу у життя. Маріам оспівує перемогу... Авраам – носій віри. Ісак – здійснення її. Яків – розповсюдження в дванадцяти колінах Ізраїля... Це – позитив. Число “три”, так би мовити, зі знаком плюс.
У випадку числа звіра ми маємо число “три” в негативному значенні – три шістки. Три числа людських, що складаються в число звіра. “Шістсот шістдесят шість” – це людська ідея (людська мудрість – заземлена, дольня, на відміну від Божої – небесної, горньої); людське ж здійснення цієї ідеї (через насильство та користолюбство); і, нарешті, людське розповсюдження її методами нелюбовності та агресії. “Звірина” біблійною мовою це людська система насильства, яка отримує владу і силу від “змія” – духа злоби піднебесного. Від вселенського духа ненависті, омани багатства світу цього, “князя темряви”, “бога віку сього”, духа лукавства й гордині, що йому на ім’я – диявол (ошуканець, обманець, ворог) і сатана (супротивник волі Божій).
Дію числа звіра ми можемо проглянути на історичних аналогіях. У своїх проповідях та виступах в засобах масової інформації я свідомо уникаю політичних питань, але тут змушений відступити від цього правила. Надто вже показовими у плані розкриття символіки числа звіра є деякі аспекти нашої недавньої історії. Маю на увазі горезвісну одну шосту частину суші (знову число “шість” – влучний збіг, хоча я уже давно не вірю у випадковості).
Люди старшого (і не дуже) покоління, безумовно пам’ятають до болю знайомі риси недавньої минувшини. Хто міг бути членом КПРС? Відкриймо статут цієї пріснопам’ятної організації... Членом комуністичної партії Радянського Союзу міг бути той, хто, по-перше, визнавав ідеї комунізму (от вам, перша “шістка”). По-друге, активно працював у первинній партійній організації: втілював, здійснював, реалізовував ці ідеї на практиці (от вам і друга). І, нарешті, розповсюджував (оспівував, “одухотворяв” їх), – ось вона й третя. Число звіра проявляється тут в трьох шістках: людська ідея побудови царства Божого (царства любові) на землі без Бога. (“Никто не даст нам избавленья – ни царь, ни Бог, и не герой…”; “человек – это звучит гордо!”; “бытие определяет сознание” тощо.) Людське ж здійснення цієї ідеї (через диктатуру пролетаріату). Людське й розповсюдження її (експорт революції “на багнетах”, “хто не з нами – той проти нас”). Людська ідея – людське здійснення – людське розповсюдження. “Шістсот шістдесят шість”...
Не думайте, ніби сьогодні звірина зникла, або “попечатання” припинилося. Просто “звір із моря” замінений “звіром, що вийшов із землі”, у якого овеча шкура та ягнячі роги (дивись 13-й розділ Апокаліпсису). Світ усе той самий, звірячий. Сьогодні ним править людська ідея конкуренції – “тісни ближнього, щоб піднятися самому” (на відміну від Божого: “шукай вигоду своєму ближньому”). Ідея ця втілюється тими-таки методами прихованого й неприхованого насильства. І розповсюджується вона за тим же, людським принципом...
Тут мудрість. Хто має розум, хай порахує число звірини, бо воно – число людське...
www.vedmedenko.org
Відповідь: Про знамено звірини читаємо в книзі “Об’явлення святого Івана Богослова” (грецькою – “Апокаліпсис”), останній книзі Біблії:
“І зробить вона (звірина), щоб усім – малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам – було дано знамено на їхню правицю або на їхні чола,
щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знамена ймення звірини, або числа ймення його...
Тут мудрість! Хто має розум, хай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її – шістсот шістдесят шість...” (Об’явлення, 13 розділ, 16–18 вірші)
Тут мудрість. Хто має розум, хай порахує... Здавалося б, що тут мудрованого? І школяр впорається з цим простим завданням, адже вміє рахувати не лише до шістсот шістдесяти шести, а й до мільйонів... Та не все так просто. Аби з’ясувати суть числа звіра, необхідно знати біблійну символіку, і символіку чисел зокрема. Біблія книга не просто буквально-історична, як декому це здається, але пророцька. Це Книга книг, в якій кожне слово, кожна буква, кожна йота (“йота” – це найменший значок єврейського алфавіту, як в українській мові апостроф) несе певне духовне навантаження. Біблія насамперед книга духовно-символічна, а буквально-історичні події, які потрапили на сторінки Святого Письма, опинилися тут саме для того, аби за ними ми бачили духовний зміст.
Існує особлива богословська наука, що займається тлумаченням Біблії, екзегетика. Існують і різноманітні школи богослів’я, кожна з яких має свій підхід до тлумачення Слова Божого. Я виступаю з позиції олександрійсько-каппадокійської школи, яка тлумачить Святе Письмо по духу. Втім, не відкидаючи й букви там, де вона не суперечить духові. Нажаль, сьогодні принципи цієї школи незаслужено забуті, однак, упевнений, майбутнє саме за нею.
Отже, давайте разом розглянемо вищенаведений біблійний текст, керуючись ключовим правилом одного з представників каппадокійської школи богослів’я, Григорія Богослова: “Крізь букву проникай у внутрішнє...”
Одним з підрозділів екзегетики є наука про символіку чисел, гематрія. Згідно з нею число “шість” – це число людське. Людина створена в шостий день творіння. Шість близько до семи, а “сім” – це число повноти Божої, число гармонії: сім нот, сім кольорів райдуги, сім днів тижня тощо... Здавалося б, усього один крок від Адама до Христа, один крок до обоження людини. Маємо образ Божий (людина створена розумною, вільною обирати свій шлях, здатною творити й любити) – залишається лише віднайти подобу. Бути не просто розумною, але мудрою мудрістю Божою; не просто вільною, але свідомо обирати шлях до висот боговідання, путь духовного просвітлення. Бути не просто здатною творити, а стати дійсним творцем прекрасного; не просто здатною любити, але зануреною в любов – світитися духом смирення й любові, Святим Духом милосердя... Близько до семи, та все-таки шість.
У числі звіра цих шісток є три. Що символізує собою число “три”? Це число проходить червоною ниткою через усю Біблію: Мойсей – Аарон – Маріам; Авраам – Ісак – Яків; Петро – Яків – Іван; Отець – Син – Дух Святий; віра – надія – любов... Тут ми проглядаємо три найважливіші аспекти діалектики буття: ідея, здійснення її, і, нарешті, розповсюдження, одухотворення, оспівування.
Справді: Отець – віра; Син – восиновлення її (здійснення, втілення, реалізація волі Божої, ідеї Отчої любові); Дух Святий – одухотворення, оспівування, розповсюдження віри смиренної, що чинна любов’ю. Мойсей зносить з гори Хорів скрижалі Завіту, закон Божий. Аарон, брат його, як священик втілює волю Божу у життя. Маріам оспівує перемогу... Авраам – носій віри. Ісак – здійснення її. Яків – розповсюдження в дванадцяти колінах Ізраїля... Це – позитив. Число “три”, так би мовити, зі знаком плюс.
У випадку числа звіра ми маємо число “три” в негативному значенні – три шістки. Три числа людських, що складаються в число звіра. “Шістсот шістдесят шість” – це людська ідея (людська мудрість – заземлена, дольня, на відміну від Божої – небесної, горньої); людське ж здійснення цієї ідеї (через насильство та користолюбство); і, нарешті, людське розповсюдження її методами нелюбовності та агресії. “Звірина” біблійною мовою це людська система насильства, яка отримує владу і силу від “змія” – духа злоби піднебесного. Від вселенського духа ненависті, омани багатства світу цього, “князя темряви”, “бога віку сього”, духа лукавства й гордині, що йому на ім’я – диявол (ошуканець, обманець, ворог) і сатана (супротивник волі Божій).
Дію числа звіра ми можемо проглянути на історичних аналогіях. У своїх проповідях та виступах в засобах масової інформації я свідомо уникаю політичних питань, але тут змушений відступити від цього правила. Надто вже показовими у плані розкриття символіки числа звіра є деякі аспекти нашої недавньої історії. Маю на увазі горезвісну одну шосту частину суші (знову число “шість” – влучний збіг, хоча я уже давно не вірю у випадковості).
Люди старшого (і не дуже) покоління, безумовно пам’ятають до болю знайомі риси недавньої минувшини. Хто міг бути членом КПРС? Відкриймо статут цієї пріснопам’ятної організації... Членом комуністичної партії Радянського Союзу міг бути той, хто, по-перше, визнавав ідеї комунізму (от вам, перша “шістка”). По-друге, активно працював у первинній партійній організації: втілював, здійснював, реалізовував ці ідеї на практиці (от вам і друга). І, нарешті, розповсюджував (оспівував, “одухотворяв” їх), – ось вона й третя. Число звіра проявляється тут в трьох шістках: людська ідея побудови царства Божого (царства любові) на землі без Бога. (“Никто не даст нам избавленья – ни царь, ни Бог, и не герой…”; “человек – это звучит гордо!”; “бытие определяет сознание” тощо.) Людське ж здійснення цієї ідеї (через диктатуру пролетаріату). Людське й розповсюдження її (експорт революції “на багнетах”, “хто не з нами – той проти нас”). Людська ідея – людське здійснення – людське розповсюдження. “Шістсот шістдесят шість”...
Не думайте, ніби сьогодні звірина зникла, або “попечатання” припинилося. Просто “звір із моря” замінений “звіром, що вийшов із землі”, у якого овеча шкура та ягнячі роги (дивись 13-й розділ Апокаліпсису). Світ усе той самий, звірячий. Сьогодні ним править людська ідея конкуренції – “тісни ближнього, щоб піднятися самому” (на відміну від Божого: “шукай вигоду своєму ближньому”). Ідея ця втілюється тими-таки методами прихованого й неприхованого насильства. І розповсюджується вона за тим же, людським принципом...
Тут мудрість. Хто має розум, хай порахує число звірини, бо воно – число людське...
www.vedmedenko.org
Відповіді
2010.08.04 | Георгій
Амінь!