Леонід Пилунський: Росія почала інтернет-агресію проти України

додано: 01-10-2008 // // URL: http://maidan.org.ua/static/krymmai/1222858631.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Час Руху

• Технології •

Леонід Пилунський
Депутат ВР АРК,
Заслужений журналіст України

Російська інтернет-агресія почалась

Відлік сучасної політичної напруги треба починати не тільки з моменту приходу до влади В. Путіна й ідеологічної перебудови політики Кремля стосовно територій колишнього СРСР, а й подій 11 вересня 2001 року.
Захід використав трагедію не стільки на підготовку та ведення глобальної боротьби з тероризмом, скільки для глобального ідеологічного домінування.
Росія, яка інформаційно програла першу чеченську війну, що стала вкрай непопулярною серед росіян, вимушена була погодитися з лідерством США. Умовний союз було підтримано правлячим у Росії режимом з таких причин.
По перше, була відсутня власна глобальна інформаційно-ідеологічна система, тому оголосити Росію альтернативним борцем з всесвітнім злом було безперспективним.
По друге, рейтинг влади в Росії був настільки низьким, що протиставити себе Заходу було неможливим.
По третє, майже не існував жорстко контрольований механізм ідеологічного тиску на населення. Його треба було відтворити, оскільки інші етнополітичні інституції в Росії після демонтажу комсистеми, було збережено.
По четверте, була відсутня доктрина відродження «Великої Російської Імперії».
.З усіма цими завданнями новий режим у Кремлі впорався, відкинув демократичний шлях руху в майбутнє, в супереч економічному розвитку країни та здоровому глузду.
Терміново було здійснено упереджуючі чистки влади, показові процеси проти російських олігархів та чиновників, сплановано провокації для виправдання жорстких дій влади, наприклад, в Чечні – війну було оголошено антитерористичною. Було ліквідовано свободу слова й почалася ізоляція інформаційних потоків з Кавказу і з території колишнього СРСР. Скрізь було розставлено журналістів-«патріотів Росії», які виконували роль сексотів та формували негативні й спотворені оцінки подій (наприклад, у Криму, якщо це торкалося української влади) з одного боку й позитивні й так само спотворені (якщо це торкалося проросійських подій).
Для країн сусідів було визначено персональний, або колективний ворог Росії та росіян (російськомовних, російсько-культурних ... тобто майже всіх) громадян цих країн.
Було винайдено або поновлено міфи про російську цивілізацію над якою нависла загроза «вестернізації», про релігійну неповторність російського православ'я, про історичну приналежність тієї чи іншої території до Росії, про німецький та польський «слід» в створенні «штучного» українського, а насправді «іздрєвлє» та до сьогодення єдиного російського народу, тобто й мови...
За допомогою місцевих чиновників за потуранням Києва в навчальні заклади, управлінські структури закладів культури, науки, медицини, курортів, ЗМІ... тобто у всю вертикаль гуманітарного блоку розставлено «потрібні» й головне проросійськи налаштовані кадри.
Такі російські ідеологи як С. Марков, Г. Павловський... визначили пріоритети ідеологічного тиску, заготували й напрацювали «нові» ідеї й «фактаж» для обговорення на різних «круглих столах», симпозіумах, конференціях... Тепер, регулярно заходи фінансуються Кремлем через навчальні заклади або «наукові» інстанції на кшталт сумнозвісного Інституту країн СНД Затуліна або лужковського Фонду «Москва-Крим»... Квазінаукова маячня вихлюпується в ЗМІ, обговорюється на державному телебаченні, друкується в газетах, транслюється по радіо... Такий пресинг давно став безальтернативним джерелом інформації для місцевого населення.
Аналіз усіх ідеологем не входить в завдання цієї статті, але порівняння деяких було б цікаво. Наприклад:
1. В серпні 1991 року Захід розпочав тотальну війну проти східнослов'янської цивілізації.
2. Суперечки щодо можливості та необхідності політичного православ'я.
3. Російський всесвіт («Русскій мір») - це відокремлена й виняткова цивілізація.
4. Соціальна (комуністична) російська рівність – це найкращий проект людства.
Дивовижним чином це, майже, один до одного співпадає з переліком основних Західних ідеологем:
1. Мусульманські терористи 11.09.01. розпочали війну з західною демократією.
2. Відсутня релігійна складова, але постійно робиться наголос на культурологічні конструкції, пов'язані з переважаючим станом західної культури та способу життя.
3. Західні країни – це єдина цивілізація на землі.
4. Західна демократія – це найкращий проект влаштування світу.
Яким же чином працюють ці ідеологеми? Перш за все шляхом приховування чи перекручування деяких подій і фактів із сучасного міжнародного життя. В умовах, здавалося б, відкритості всієї повноти інформаційних потоків, якимось дивним чином ідеологічне зомбування населення тієї, або іншої території діють безвідмовно. На мій погляд, пояснюється це банально просто – ім'ярек НН, прибічник першої групи не замислюється над інформаційним потоком 2 групи, а його опонент ПП робить вигляд, що інформаційного потоку 1 групи не існує.
Важливо, щоб потоки протилежних груп були такими, що їх легко знайти й впізнати, а ще доступними для розуміння (мова, ментальність, звички, особливості) й достатньо об'ємними, щоб не було часу на хаотичне блукання по Інтернету. Таким простим чином нівелюється вся демократичність сучасних електронних засобів комунікацій й отримання альтернативної думки. Форуми – для своїх, Майдани – виключно для вузького кола «своїх» відвідувачів! Не має лінії фронту, але вже є серйозне розпорошення у суспільстві.
Аналіз ідеологічної складової деяких українських видань й регіональних телерадіоканалів показують, що такий масований ідеологічний тиск не тільки існує, а його вплив на населення явно недооцінюється вищим політичним керівництвом держави, що не має ідеології ні в теорії, ні на практиці.
Все, що сьогодні відбувається з Інтернетом в Росії, говорить про те, що там це розуміють й серйозно готуються до розпалювання світової віртуальної війни. А це, перш за все, ідеологічний наступ, підготовка й орієнтоване зомбування населення.
В цьому контексті Кримська автономія посідає особливе положення. Події з моменту появи легальної «антиімперської» опозиції в України необхідно розглядати з точки зору провокаційного посилення ідеологічного російського тиску на населення на тлі відсутності української державної ідеологічної доктрини, державної стратегії стосовно населення регіону в цілому, і з кримськими татарами зокрема. Російське питання в Криму є цілком надуманим і має прикладний, штучно політизований характер. Головна небезпека закладена в тому, що будь-які чиновники, які призначаються і місцевою владою і Києвом (під контролем місцевих) майже моментально корумпуються, а в Автономії зовсім відсутній навіть моніторинг антидержавної діяльності хоч би ЗМІ, не кажучи вже про державних службовців, які безперервно залучені у всю цю вакханалію.
Якщо на 18 році незалежності України стало доконечно зрозуміло, що силове відділення Кримського півострова від Української держави неможливо, малопривабливе й потребує значних втрат, і людських також, то ж спроба плинної електоральної анексії може привести кінець-кінцем до масової громадянської непокори українській владі в Автономії. Такий спосіб може стати й ефективним й маловитратним. Перші ознаки такого масованого ідеологічного наступу приблизно з початку року можна спостерігати у місцевих ЗМІ з Інтернетом включно.
Серед Інтернет видань з відверто пропагандистськими статтями проросійського спрямування, а тому з відверто антидержавною риторикою, лідирує «Крымское эхо». (Аналіз публікацій в друкованих ЗМІ, таких газет, як «Крымское время», «Крымская правда», «Республика Крым»...не є метою цієї статті).
Із лексикону місцевих псевдовчених давно зник «філософський орієнтир» - філософ Микола Бердяєв. Філософ, який сказав у своїй книзі «Судьба России» (М.: Мысль, 1993, стор 14).: «... Россия – самая националистическая страна в мире, страна невиданных эксцессов национализма, угнетения подвластных национальностей русификацией, страна национального бахвальства, страна, в которой все национализировано вплоть до вселенской церкви Христовой, страна, почитающая себя единственной призванной и отвергающая всю Европу, как гниль и исчадие дьявола, обреченное на гибель.»
Але замість М. Бердяєва все частіше стали звучати ідеї й цитати іншого «філософа», почвеника Миколи Данилевського, автора знаменитої книги «Россия и Европа» – послідовного критика західництва, який виступив проти зрівнювального буржуазного прогресу в сферах політики, філософії і науки. Його прийнято вважати одним із найбільших представників неослов'янофильства, ідеологом націоналізму и панславізму.
Більш того, у філософській спадщині Данілевського є обґрунтування необхідності захоплення Константиниполя (Стамбула) й відродження земель Візантійської Імперії, як частини Росії.
Навіть цього невеличкого екскурсу достатньо щоб зрозуміти, що Данілевський – фігура суперечлива, з якої глузували ще його сучасники в 19 сторіччі. Й, здавалося б, ну, тішаться місцеві білетристи-доценти, ну, граються на ідеологічному ґрунті, так що з того? Але, у Криму в багатьох навчальних закладах відбуваються Данилевські читання, його могила на Південному березі Криму, урочисто відновлена і стала ледь не місцем паломництва кримської наукової й навколонаукової інтелігенції. Верховна Рада АР Крим затвердила премію імені Данилевського...
І ось тут-то на здивованого читача впав потік «наукових» статей кандидатів історичних наук, викладачів, доцентів й навіть професорів Кримського національного університету ім. В. Вернадського. Вся ця псевдонаукова маячня регулярно вихлюпується в багато інтернетвидань, регіональну пресу.
Як приклад, хочу процитувати деякі вибрані місця із статті кандидата історичних наук, доцента Кримського національного університету Андрія Нікіфорова. Доповідь була опублікована в Інтернетвиданні «Крымское эхо» в червні 2008 року.
«…Все это (отрыв от Москвы и влияние Польши - ЛП) усилило этническую мутацию на территории Малороссии, позволило ей зайти дальше, чем где-либо в других российских регионах. Украинская казачья «старшина», ставшая затем матрицей для «украинской политической элиты», есть побочный продукт этой мутации, ее отбраковка, генетический уродец.
Ни один из существующих на территории государства Украина русских субэтносов не является источником вредоносной этнической мутации, тиражирование которой получило название «украинизации». Ее источником является «украинская политическая элита». Именно она, всегда ориентируясь на внешний заказ, навязывает на 90 процентов русскому населению государства Украина украинский язык, украинскую (напрочь лживую) версию общерусской истории, украинский вариант церковной организации православных верующих, украинский образ жизни (теневой), и образ действий («стиль Мазепы») и образ мысли (двуличие на базе «двуязычия»). Различные регионы лишь в разной степени подвержены метастазам «украинизации»…»
Це самий яскравий приклад відверто ксенофобської писанини людини, яка викладає історію й політологію в національному університеті. А ще є публікації к.г.н С. Киселева, викладачів вищих навчальних закладів (національних, державних) Харабуги, Патапенкова, директора Кримського краєзнавчого музею, к.і.н. А, Мальгіна й багато й багато інших.
В той же час, деякі Інтернет-видання не тільки виганяють шляхом електронних блокувань «незручних й балакучих» відвідувачів (назавжди «забанюють»), а й словами й прокльонами своїх постійних «відвідувачів» роблять діалог неможливим. Мені особисто відомий випадок, коли з форуму газети «2000» був «вигнаний» відвідувач, який процитував М. Бердяєва (!?). Цитата торкалася російського націоналізму!! Теж саме роблять і кримські інтернет видання і, перш за все "Кримське ехо", де існує жорстка цензура.
Таким чином, можна констатувати, що в Електронну війну поступово втягуються мільйони рядових комп’ютерних солдат і зовсім не віртуальних, а реальних молодих й не дуже людей. Правда, поки що, середнього й високого статку. Але вже в найближчий час в цей процес не шляхом переказів і цитування, а напряму буде залучено мільйони наших співгромадян. І тоді вже електронні інформаційні технології самі по собі стануть загрозою національної безпеки.

«Час РУХУ» №18
19 вересня 2008 року

Обговорити цю статтю у форумі

додано: 01-10-2008 // URL: http://maidan.org.ua/static/krymmai/1222858631.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.