Ярослав Сватко: Аргументи для перемоги в інформвійні за Білий Дім

додано: 24-07-2008 // // URL: http://maidan.org.ua/static/lvivmai/1216925419.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Західна Аналітична Група

• Політика •

Ми часто нарікаємо на падіння рівня моралі українських журналістів, на невідповідність матеріалів, які вони доносять до суспільства, кодексові журналістської етики. Спостерігаємо потоки дезинформації, метою яких є вплив на почуття, а не на розум, і аж ніяк не бажання примусити споживача інформації замислитись, співставити інформацію з різних джерел, і зробити власний висновок. На жаль, ця проблема не є лише суто українською, чи постсовєцькою. В Європі, та й в Америці, брудних прийомів у сфері інформаційної війни не менше, ніж у нас. А там, де ціна перемоги вища, то їх більше. Ціна перемоги на президентських виборах в США найвища, і те, що діється під час виборчої кампанії упродовж останніх пів року, боротьбою леді і джентльменів назвати важко.

Вже під час праймеріз можна було спостерігати прийоми, які джентльменськими назвати важко. Переважно вони були спрямовані проти Барака Обами. Причина, мабуть, проста – він починав перемагати, і в команди суперниці – Гіларі Клинтон – не було аргументів, щоб схилити шальки терезів на свою користь. А Обамі не було потреби "бити нижче пояса", вибрана стратегія спрацьовувала і так. Отож, найбільш невинним серед "інформаційних уколів" із боку ЗМІ, які працювали проти Обами, було наведення його другого імені Хусейн – вочевидь, для того, щоб провести паралель між ним та іракським диктатором, а головне, підсунути у підсвідомість американців думку, що Обама – ісламіст. Зазвичай поруч із матеріалом про Обаму видання розміщувало замітку про боротьбу з Аль-Кайдою, обов’язково вставляючи в текст тих екстремістів, яких звуть Хусейнами.

Водночас це не заважало тим самим виданням почати пропагувати екстремістські погляди чорношкірого баптистського священика, із яким Обама мав колись дружні стосунки. Хоча бути водночас мусульманином і баптистом неможливо, як не дивно, це спрацювало. Останні соціологічні дослідження показують, що 26% американців вірять, наче Обама – мусульманин, і що він отримав відповідне виховання під час свого побуту в дитинстві в Індонезії, а 12% узагалі вважають, що він складав присягу сенатора США на Корані, а не на Біблії.

Однак кампанія дезинформації мало допомогла прихильникам Гіларі Клинтон, праймеріз закінчилися перемогою Обами, і на певний час інформаційний простір Америки очистився від матеріалів, які мали б маніпулювати підсвідомістю глядача або читача. Та от, перевага Обами над МакКейном почала зростати, і знову частина ЗМІ почали впоювати у підсвідомість американців спотворені поняття про Обаму. Остання публікація в популярному журналі New Yorker уже викликала загальнонаціональну дискусію. Є чого. На обкладинці журналу (July 21, 2008, художник Barry Blitt) зображені Обама з дружиною Мішель, в Овальній залі Білого Дому. Обама – в капцях та одязі правовірного мусульманина, дружина – з "калашем" і патронташем, у військових черевиках і камуфляжних штанах. В каміні догорає американський прапор. Зі стіни на подружню пару уважно дивиться портрет Бен Ладена. А подружжя стукається кулаками на знак перемоги: "йєс!" – вдалося! Зауважте, це не стінгазета університету, в якій студенти "приколюються" над відомими особами, це один із впливових американських журналів.
Штаб Обами повідомив про своє обурення, кваліфікуючи малюнок як "позбавлений смаку і образливий". Речник конкурента – сенатора МакКейна – ствердив, що їхня команда з цими словами конкурентів повністю погоджуються. Тут тільки невеликий нюанс інформаційного впливу: заяви штабів діють на свідомість, а малюнок обкладинки – на підсвідомість. Отож, на рівні підсвідомості ніхто нічого не заперечив.

Ба більше. В американській пресі розпочалась дискусія, як слід розцінювати послання, закодоване в обкладинці, і деякі солідні видання почали захищати журнал New Yorker, стверджуючи, що малюнок насправді покликаний воювати з фальшем проти Обами. Chicago Tribune, захищаючи нью-йоркських колег, пише: "Обкладинка повинна викликати дискусії, і вона це успішно робить". В інформаційній війні те, що пишуть чиказці – половина правди. Бо дискусія – це дія на свідомість, а обкладинка створює (або, радше, закріплює уже створений) образ у підсвідомості.

Ще далі пішло CNN, яке нишком підтримує МакКейна. Ніби знущаючись над Обамою, коментаторка Лаура Фландерс заявила, що штаб Обами перебрав мірку, обкладинка скоріше допомагає їм в кампанії, аніж заважає. Бо це начебто не атака на подружжя Обам, а на продажні ЗМІ, на те, яким чином вони беруть участь у президентській кампанії. Якби стаття про Обаму в цьому журналі була справді присвячена брудній роботі ЗМІ, можна було б бодай частково погодитися. Але ж New Yorker пише не про це, а про початки політичної кар’єри чорношкірого кандидата у президенти в Чикаґо.

Однак, противники Обами вкотре прорахувалися. Чорний піар – це не той аргумент, який схилить шальки терезів виборчої боротьби на користь МакКейна. І його застосування свідчить, що нормальних аргументів на користь свого кандидата республіканці мають щораз менше. Обама змінив риторику (і політичні дії) після завершення праймеріз. Тепер лівий фланг демократів критикує його за зраду демократичних ідеалів. Наприклад, коли в Сенаті розглядали ухвалу про дозвіл спецслужбам підслуховувати розмови американських громадян з абонентами за межами Америки, Обама голосував "за". До слова, Клинтон голосувала проти. Ухвала пройшла завдяки голосам республіканців і 22-х демократів, серед яких – Обама.

Це не єдиний практичний крок Обами у бік центру. Раніше він підтримав ухвалу Верховного Суду щодо трактування 2-ї поправки Конституції, як безумовної і нічим не касованої: громадянин має абсолютне право на посідання вогнепальної зброї та застосування її в своєму приватному помешканні для захисту свого майна та життя. Це знову ж стирає грань між ним і МакКейном і додає йому голосів центру. Врешті, Обама визначився щодо ставлення до воєн, які веде Америка: іракська війна повинна бути завершена (він займеться цим з першого дня президентства), а афганська війна є для нього пріоритетом. Тут він знову забирає виборця в МакКейна. Позиціонування Обами, як політика, який сприймає і поділяє цінності, за які борються республіканці, дає йому більше прихильників, ніж він втрачає демократичних фанатиків.

Нарешті, менеджмент кампанії. Про це мало пишуть навіть американські ЗМІ, але громадська думка і результат виборів – це різна арифметика. І праймеріз, і президентські вибори в США не вирішуються прямим голосуванням, де думка виборця на Алясці дорівнює голосу виборця на Флориді. В праймеріз треба було здобути партійних делегатів на Національний Конвент демократів. Штаб Обами зосередився саме на цьому, і тому він мав ініціативу, яка завершилася беззаперечною перемогою.

Тепер буде вирішувати кількість виборщиків, здобутих у результаті голосування в округах. Це давня традиція, яка веде початок від тих часів, коли про загальнонаціональний підрахунок голосів було говорити важко. В округах обирали виборщиків, вони їхали у Вашингтон з повноваженням голосувати за конкретного кандидата (якого вони представляли). В кого більше виборщиків, той переміг.

Для перемоги слід здобути 270 виборщиків. Так от, тиждень тому соціологія показувала, що Обама матиме 238 виборщиків, а тепер уже й 255. Не всі вони певні – солідну перевагу демократ має в 153 округах. МакКейн найімовірніше отримає 163 виборщиків, 90 у нього майже певні. Доля 120 голосів невизначена.

Тому, коли Вам кажуть, що громадська думка схилилась у бік того, чи іншого кандидата, знайте: в США це має доволі посереднє значення до результатів виборів. В 2000-му році суд перераховував голоси на Флоріді, щоб визначити, чиї будуть виборщики, і Буш переміг Ґора з рахунком 271 на 267. Кілька сотень флорідських голосів вирішили долю Америки. А у 1984-му Рейґан переміг Мондейла з розгромним рахунком 525 на 13, але це зовсім не означає, що симпатії американців між демократами і республіканцями розділились саме в такій пропорції.

Обама, відчувши ще під час праймеріз, що він перемагає Клинтон, почав застосовувати технологію боротьби за перемогу в ключових округах проти МакКейна – тепер бачимо результати його праці. Він веде дуже прицільну кампанію, на конкретний результат у конкретному місці. Можливо, в деяких місцях і будуть виборці, свято переконані, що Обама – агент Бен Ладена. Але дуже сумнівно, що їм вдасться створити тотальну антиобамівську атмосферу. Підтримка Обамою 2-ї поправки дає йому значно більше, ніж забирає New Yorker. Це реалії американських виборів, і переконатися в цьому ми зможемо на початку листопада.

Для нас же багато важливішою є концепція майбутньої зовнішньої політики Обами, про яку, на жаль, поки що говорити важко: замало концептуального сказано кандидатом, не до кінця сформована його команда, яка працюватиме на цьому напрямку. Те, що ця команда аж ніяк не ігноруватиме проблем Східної Європи та України зокрема? – видно з результатів зустрічей радників Обами з лідерами Центральної та Східноєвропейської Коаліції, яка об’єднує громадян США – вихідців із цих країн або нащадків емігрантів. Коаліція представляє 30 мільйонів виборців США і з її думкою змушені рахуватися усі політики країни. В загальних рисах можна говорити про те, що зовнішня політика Обами вбере у себе основні положення концепцій Збіґнєва Бжезінського. А деталі – це вже ми побачимо у вересні-жовтні, коли телеканали США транслюватимуть головне політичне ток-шоу року – дискусії кандидатів у прямому ефірі.


Обговорити цю статтю у форумі

додано: 24-07-2008 // URL: http://maidan.org.ua/static/lvivmai/1216925419.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.