До історії української геополітичної думки

24-09-2008 21:56 // Політика // URL: http://maidan.org.ua/static/newsvostok/1222282606.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

"Геополітика - це дослідження фундаментальних якостей простору, пов'язаних з землею і ґрунтом, це вивчення створення Імперії і виникнення країн І державних територій."

Рудольф Челлен

"Україна стане колись новою Елладою, а її впливи поширяться далеко поза її межі."

Гердер

Важко відповісти на питання, чи великі ідеї породжують великих людей, чи то великі люди породжують велику ідею. Проте є безсумнівним, що на перетині епох, в добу великих потрясінь і зрушень являються перед світом ідеї, які змінюють цілі народи і хід історії. Ця доба породжує і Людей здатних ці ідеї продукувати і реалізовувати. Перша половина минулого століття дала Україні ідеологію українського націоналізму. Сьогодні є досить поширеним абсолютно хибне твердження про те, що нібито на той час націоналістична концепція і програма обмежувалась лише розробкою шляхів здобуття державності, не переймаючись особливо її майбутнім наповненням, соціальним укладом, формою і змістом. Насправді ж український інтегральний націоналізм намагався охопити всі сфери суспільного життя як в теорії, так і на практиці. Це не були мрійливі флегматичні креслення на приморському піску, і підтвердженням цього є багата теоретична спадщина його провідних ідеологів та конкретна практична діяльність ОУН. В ті часи потужно розвивалася й українська геополітична думка, яка намагалася дати відповідь на сакральне запитання, яке призначення і зміст України яко нації та держави.

Юрій Липа (1900-1944), поруч із Дмитром Донцовим, є саме тією постаттю, що заклала фундамент концепції плекання нового психологічного типу українця - комбативної вдачі, напруженого стилю життя, лицарського духу, вольової, динамічної натури, традиціоналістського, ідеалістичного світогляду. Проте Липа також зробив неабиякий (чи не найбільший) внесок у розвиток української геополітичної думки, і то в той час, коли більшість українських діячів тієї доби мріяли хіба що про "садок вишневий".

Темою статті є спроба висвітлення напрямних, які пропонував д-р Юрій Липа в плані геополітичних орієнтирів України (бодай коротко і побіжно, зупиняючись на вісьових концепціях).

1.Мета. На противагу малоросійським «теоріям культурного відродження» (читай «шароварщини»), «соціалізації, демократизації» (читай «спідління») та орієнтації на нових «визволителів, союзників» (читай «зміну господаря») Ю. Липа радикально висуває і детально обґрунтовує концепцію побудови Великої України. Мета - не «визволення», а панування, домінування, експансія. «Малопродуктивним є питання про визволення України як найвищої мети. Це варте невольників-муринів! Там такий зміст їхньої політики цілком зрозумілий, але він принижує націю, що дала світові таку Імперію, як Русь! Таких політиків, як Ярослав Мудрий, Осьмомисл, Богдан Хмельницький. Чи це дійсно зміст та найвища мета, коли кусень території Росії буде відокремлений і перетриває менш чи більш щасливо деякий час над Чорним морем?», - так писав Юрій Липа майже 70 років тому, І ми не можемо сьогодні з ним не погодитися. У праці «Розподіл Росії» Липа зауважував: «Простір, що його нині звемо українським, не відповідає ані давній великокнязівській, ані козацькій державам, - це новий простір. Він може бути обмежений або заокруглений, але вже тепер має свої виразні прикмети. Ці прикмети треба пізнати, і то пізнати наново. Цілком нове геополітичне положення вимагає нового світогляду, що відповідає новим енергетичним і демографічним центрам, та почасти іншій психології мас. Зріст політичної думки українців виразно спізнився в порівнянню з територіальним розростом. Він не встиг у багатьох відношеннях догнати реальної експансії.»

«Яке панування нам потрібно? Панування не будь-яке, не для купки людей і не на кілька років, а панування на століття для усієї нації». Він пророчо стверджував: «Не можемо бути малими. Пора покінчити латанину подертих понять! Реальне життя випередило і пережене ще більше всі існуючі досі українські політичні концепції». «Зміст української державності - зміст геополітичний», - наголошував Ю. Липа. Ці ж погляди відстоювали Д. Донцов, М. Сціборський, Є. Онацький, М. Колодзінський, Є. Маланюк та О. Ольжич. Останній, зокрема, стверджував: «Нація; що замикається у своїх межах, не тужить за духовною і державною експансією, не знає імперіальної тенденції, - нація не жива. В згоді з ідеалами своєї доби пробували останні десятиліття перед світовою війною малювати гречкосійний образ українського народу і робити з цього відбиття власної подоби національну чесноту та істоту. Ha щастя, це була тільки проекція в історію своєї вбогої доби. Здорові і молоді народи не знають самообмеження. Імперіальний ідеал ніколи не покидав нації, що створила свого часу найбільшу і наймогутнішу європейську імперію». І тому «...прагне вона духової і силової експансії, ховаючи в собі завжди потенціал імперії». «В хвилини свого піднесення бачить нація ширші обрії, і тоді на овиді встає марево її імперії», - пише Олег Ольжич у творі «Українська історична свідомість». Ідеолог української націократії Микола Сціборський стверджує: «Мусимо вийти з закамарків історії і навчитися міряти свою долю великими масштабами, що відповідають нашій гідності, силі, прийдешній місії». А Євген Онацький влучно зауважував: «Кожен визвольний рух є перш за все рух імперіалістичний, рух народу, що усвідомив своє право на поширення своєї культури, накопичення свого багатства, на поширення сфер впливу своєї власної сили... Хуторянство і провінціоналізм - ось ті два головні наші вороги, що їх мусимо перемогти, ось на який фронт ми мусимо скерувати цілу свою силу характеру, щоби збудити в нашому народові приспаний творчий дух, піднести його, а власне його інтелігенцію і провід до усвідомлення дійсної необхідності справжнього духовного імперіалізму, перестати платити страшну данину людьми (Гоголь, Короленко а безконечний легіон інших) хижим сусідам, вихопитися з обіймів культурної та політичної обмеженості…»(«Імперіалізм духу»).

Вказана мета диктується умовами та геополітичним розташуванням України «на грані двох світів». Не домінуватимемо ми - домінуватиме хтось інший (нашим коштом). Мусимо на це зважати, адже «один із геополітичних законів каже, що дана держава, опанувавши частину якогось геополітичного простору, мусить змагати до опанування його цілости, бо частини цього простору все виявляють тенденцію до єдности...» (Осип Губчак).

«Нова українська державність - це велика ідея панування. Не животіння в існуючих куцих етнографічних межах, а авторитарний розмах і енергія, що виступає поза межі існуючого краю. Для швидкого піднесення авторитативного центру, потрібні будуть і нові методи, і нові люди. Національно-географічний принцип - це не вирішення проблеми. Великій ідеї панування повинні служити не тільки українці, але й чужинці, - і в першу, чергу національно приближені до українців племена і народи. Одночасно методи панування не можуть спиратися виключно на вузенькі методи українського відродження останнього століття. Нам потрібні національні великодержавні методи.», - стверджує Ю. Липа. Автор наводить догматичну істину: «Кожна нація, як і окрема людина, зможе висловити себе і своє лице лише у 6езнастанній боротьбі з матеріальним і духовним оточенням. Тільки у такій боротьбі виробиться природна сила України і її вартість для народів світа».

У своїй ґрунтовній праці «Націократія» чільний ідеолог націоналістичного руху Микола Сціборський пише: «...кожна нація безнастанно побільшує свої духові і фізичні сили, перебуваючи в стані невпинного зростання. Коли ці вияви не проявляються., то це є доказом, що дана нація перебуває на шляхах упадку та деградації. Відповідно до цього зростання перед кожною нацією стає завдання здобуття цих загальних засобів, що для свого насичення й скріплення вимагає її організм. До певного часу ці середники здобуваються інтенсивним використанням внутрішніх ресурсів, але врешті приходить пора, коли їх не вистачає. Тут проявляється своєрідний закон усякої інтенсифікації, коли в певному моменті пропорція вложених зусиль не дає вже відповідного еквіваленту, бо останній все зменшується… Ніяка здорова нація не піде на самообмеження; вона шукає поширення назовні, і тут на своїх шляхах стрічає інші нації, штовхані однаковими, але суперечними їй завданнями та інтересами. Так твориться явище, що його називаємо ІМПЕРІАЛІЗМОМ.

Національно-державницький імперіалізм - це неминучий прояв історії. Він постійно ділає, без огляду на внутрішні політичні устрої державних націй, що змагаються між собою за протилежні інтереси. Демократично-пацифістичні і соціалістичні теорії, що пояснюють імперіалізм недостачою «розуму» в людей, діянням «стихій руїни» або впливами «націоналістичної буржуазії» - не витримують ніякої критики. Бо імперіалізм, беручи його в широкому розумінні постійних суперечностей інтересів, і боротьби зa їх здійснення, позначає всі без виїмку історичні періоди існування людства. Життя має свої закони – вони зовсім протилежні туподумним, міщансько-обивательським світоглядам!.. Їх теорії, що зводять спокій, до рівня ідеалу й добачують у цьому єдину можливість «поступу», кваліфікуючи кожне змагання за регрес і вияв «рушійних сил» - в найменшій мірі не відповідають правді життя та його твердій філософії». Те, що не росте - всихає.

Як правильно ствердив доктор Д. Донцов, - «там, де нема волі - нема експансії; де нема експансії - є лише оборона ...є занепад потреби організаційно-державного центру, а коли наступає, цей занепад, свої найвищі функції народ передає іншій нації, а сам перестає нею бути».

2.Напрям. Свої геополітичні орієнтації д-р Липа виклав у трилогії «Призначення України», «Чорноморська доктрина», «Розподіл Росії», творах «Українська раса», «Українська доба», «Панування, труд і лад», та ін. У цих працях автор визначає напрям геополітичної стратегічної експансії України - Південь, і детально його обґрунтовує. Українській державі необхідно оволодіти Чорноморським простором - саме сюди мають бути спрямовані зусилля зовнішньої політики, саме тому так гостро перед нами стоїть проблема Криму конкретно і проблема Причорномор’я і Кавказу назагал.

Полковник Михайло Колодзінський у праці «Українська воєнна доктрина» зазначає: «Щоб могти панувати в Києві, треба сильно опиратися об Чорне море, Кавказ і Волгу. Так замкнений простір є один географічно-політичний твір, від опанування якого залежить не тільки "самостійність нації, але й саме її бути чи не бути». Важливе місце Ю. Липа відводить союзу з Білоруссю - це питання життя для України… Білоруські землі - це недопущення до спільного кордону між балтійським і фіно-угорським експансивними осередками... в найглибшому інтересі України була і буде дуже чесна і дуже зичлива політика щодо білорусинів».

Юрій Липа стверджував, що експансія має проходити в усіх напрямках, створюючи конкуренцію і противагу іншим потугам, зацікавленим так чи інакше в опануванні нашим геополітичним простором. Всього цього не усвідомлюють нинішні демагоги від політики, мавпувальники «ідей» і «рецептів» з прогнилого Заходу чи захланної Москви. Здача Криму, флоту, ядерної зброї... - наочний трагічний результат їхнього політиканства і зради.

3.Шлях. Шляхом і передумовою до постання української надпотуги Липа бачить НАЦІОНАЛЬНУ РЕВОЛЮЦІЮ, очищення і розбудову Нації.

«Свідоме і послідовне очищення нації вимагатиме багатьох років, але вже тепер настав час, аби висунути це гасло. Без очищення краю і очищення української душі - нема для України величі», - говорить він. Ми повинні усвідомити, відчути себе тисячолітньою нацією, не гіршою за всі інші. «Національна революція - це передусім закріплення українського ідеалізму у кутовий камінь будови. Національна революція - це заклик до боротьби проти усього того, що шкодить нації. Чужі національні впливи на українську душу шкодять їй. Чужинці ворожі та недбалі до української сили... Гасло національної революції і безкомпромісовості власне тепер актуальне, з часу найбільшого столітнього упадку нашої політичної думки».

Чому постання незалежної України викликає таку шалену протидію зовнішніх сил і «п'ятої колони»? Тому, що «Початки її, навіть на невеличкій території, будуть завжди зав'яззю великодержави, тим-то і міжнародні зовнішні труднощі при її постанні будуть більші, як при котрій-будь державній творчості,» - пророче прогнозує Юрій Липа.

Для реалізації Високої Мети Україна потребує «сильного духом, войовничого ордену, що надасть свого характеру цілій українській духовності...», - стверджує він. Постає потреба УСПІШНОГО І РЕЗУЛЬТАТИВНОГО Проводу, і тому Липа наголошує «серед рушійних сил у переломі мас на першім місці висувається вольовість керми. Трудно заімпонувати тепер цим масам сентиментальністю висловів чи жестів - доцільність дії, зручність в осягненні перемоги, - це імпонує мacaм... Не спонтанні безконечні жертви, лишень доцільна організація держави, багатство і розвій її експансії робить враження і психіку теперішніх мас».

«Гнилі «культи» та хворобливі анемічні сподівання, манни з чужого неба націоналізм має замінити залізно-фанатичним культом власної сили соборної нації вкладаючи у свій чин три незмінні засади: віру себе, віру в свою націю і віру в своє майбутнє.

Методична робота націоналізму має бути: соборне поєднання не живих мерців минулого, а активних чинників і мас сучасного», - підкреслює Сціборський. «Щоб мати авторитет – треба мати силу! Необхідно постійно мобілізувати її до боротьби. Одним словом, треба бути якнайбільше мобільним і продуктивним», - слушно зауважує доктор Ю. Липа. Але передумовою всьому цьому є очищення, бо - «Тільки очищений нарід здатен панувати! Тільки очищення - дорога до панування! Очищуймо свою землю і кров!» - закликає автор. Він закликає до єдності Нації, до залучення до організованої боротьби та праці якнайширших верств народу. Маємо бути сильними, адже голосу слабких ніхто не чує. Концепції «Великої Росії» Ю. Липа протиставляє концепцію Великої України. Необхідно змагати до повалення, знищення чорної московської імперії зла. «Україна - це могильник Російської імперії. Не можемо уявити собі інше майбутнє. Україна «існувати і розвиватися може лише тоді, коли не допустить суперництва на Півночі». Бо «Неможливо примирити московського центру з українським центром, не можна говорити про державну співпрацю у цих двох центрах. На просторах великої Росії не може бути двох великих збірників. енергії. Вони виключають себе взаємно». Мусить бути лише один - український центр, бо на відміну від дикої, злої, деспотичної Москви «Українці змагаються не тільки за свою справедливість, але й за панування справедливості в оточенні. Не може бути мови про компроміси щодо сучасної російської державності. Єдиним РЯТУНКОМ для існування української державності є цілковите знищення російської великодержавності.

Вільна Україна буде не після звільнення Києва, а після знищення Москви як столиці російської наддержави».

Теорії Юрія Липи і сьогодні не застаріли, твори його й нині актуальні, потребують ґрунтовного вивчення і творчого осмислення.

Вдумаймось у його слова - «Життя людини - це боротьба, у якій необхідно напружити всі сили, які людина має!" Обов'язок людини – бути ВІЛЬНОЮ, тобто людина повинна сама собі встановлювати дорогу і йти нею - приєднатися до того чи іншого початку світу. Тільки не можна їй зоставатися між цими початками, бо є збіжжя і є бур'ян. Є поле і є пустир. Є залізо і є ржа - треба вибирати те чи інше, стати до боротьби на одному боці».

Професор Валентин Мороз про Юрія Липу сказав так: «Юрій Липа відкривав українську силу тоді, коли інші говорили про слабкість...»

Плекання сили, очищення нації, неґація чужих шкідливих і розкладових впливів, рішучість, воля, активність, динамізм і солідаризм - такі завдання стоять сьогодні перед молодою генерацією українських націоналістів, які вважають себе сповідниками безсмертних ідей Юрія Липи та Дмитра Донцова, будівничими Української Великодержави.

Віктор РОГ

http://www.ukrnationalism.org.ua/publications/?n=1404

24-09-2008 21:56 // Політика // URL: http://maidan.org.ua/static/newsvostok/1222282606.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.

Ми також вітаємо коментарі, доповнення та виправлення до текстів новин від всіх свідків подій, що згадуються в новинах. Пишіть на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини. Всі цікаві коментарі будуть оприлюднені.