ВІДЧУЖЕННЯ

Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії.

Відчуження – цей загально філософський термін, варіативний у філософських рефлексіях, в прикладному плані стосовно суспільствознавчої царини означає відокремлення суб’єкта від чогось, учасником/частиною чого він був/є/має бути (частіше діями/бездіяльністю самого суб’єкта, інколи може означати – не його волею).

Відчуження починається тоді, коли хтось починає думати про щось, до чого насправді належить, «збоку»: я (хороший, правильний, правий або нещасний, ображений, упосліджений) і «вони»/вона/воно (відповідно навпаки, або «нема до мене діла»). Навіть якщо таке відокремлення відбувається лише в думках та неусвідомлено, чи набуває форму пасивного збайдужіння, воно призводить до вихолощення поняття відповідальності цього суб’єкта за те щось (це може бути процес, спільнота, СИСТЕМА і т.д.), куди він все одно об’єктивно відноситься.

У сфері соціальних відносин наслідком відчуження для суб’єкта є його принаймні часткова дезорієнтація, десоціалізація, маргіналізація (втрата поняття про свою нішу в суспільстві чи й самої ніши), а для системи/процесу – розбалансування, дисфункція, деградація. Приклад – не тільки совок, що лає монстра на ймення держава, але й :) полум’яний борець з владною системою (або її «контролер»)