Memo II 10

Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії.

Розділ ІІ. Правосуддя.

Пункт 8. Декриміналізувати значну частину видів правопорушень, що є зараз кримінальними та вдосконалити законодавство про адміністративні правопорушення, щоб знищити ментальні ознаки колишньої тоталітарної політичної та правової системи.

Механізми реалізації

Зміна принципів у здійсненні судочинства. Серед них мають домінувати: рівноправність, змагальність, диспозитивність, яким належить проходити через суть і зміст фактично кожної стадії судового провадження. За такою доктриною потрібно готувати всі процесуальні кодекси, особливо це стосується норм Кримінально-процесуального кодексу (КПК), зміст яких зараз найбільше НЕ відповідає стандартам процедури «правового» судочинства.

Сучасне кримінальне законодавство та законодавство про адміністративні правопорушення необхідно декриміналізувати , щоб знищити ментальні ознаки колишньої тоталітарної політичної та правової системи. В демократичному суспільстві людина не може бути позбавлена волі за адміністративне правопорушення (відомі всім 15 діб арешту, наприклад). Повинна домінувати нова доктрина — поза кримінальним законом особу притягають до відповідальності, та застосовують до неї покарання за вчинення проступків; кримінально-карні дії необхідно розділити на кримінальні делікти та злочини. Така конструкція є більш логічною не тільки з точки зору читсоти правової теорії, але є також галузево-предметно класифікованою та градованою за видами застосування санкцій.

За зазначеною вище логікою, необхідно доктринально переглянути співвідношення таких, нібито сталих явищ у кримінально-процесуальній діяльності як «дізнання» і «слідство», що є формами досудового встановлення осіб, обставин та фактів що пов'язані зі вчиненням кримінально-караних дій, з пріоритетом на поширення саме сфери «дізнання» як основної в майбутньому за обсягом застосування, форми розслідування кримінальних деліктів. (Шишкін)

Взагалі, політичному керівництву країни необхідно зрозуміти, що судово-правова реформа це доволі об'ємний комплекс напрямів, що охоплює не лише систему судового устрою, а й передбачає зміну поняттєвих уяв про - право, його місця і ролі в суспільстві та в діяльності апарату органів влади; - наповнення новою суттю правосуддя; - наповнення новою суттю напрямів і змісту діяльності тих державних органів, які в нашій літературі прийнято називати «правоохоронними», а у країнах зі сталою демократичною та правовою системою групують натомість навколо суду, як ядра юридичної системи держави, що обумовлює необхідність удосконалення їхньої орг-структури (Шишкін)