Сергій Жадан: українські авіалінії
09/10/2001 | Спостерігач
солдат президентської охорони не знає страхів і забобон
ще пам'ятаючи школу і плутаючись в званнях
не маючи як такого сексуального досвіду ну там онанізм те се
служба лише починається
і в нього ще все попереду
де твоя жмеринка воїне де твоя втрачена гражданка
хулі ти тут обливаєшся бромом і компотом
твій президент мотає другу ходку
твоє сумління лаcтівкою пролітає над очеретами і автобазою
доки сержант ділиться з тобою грінками і гарячим шоколадом
але ця наволоч клала на твою республіку
ось вони щось говорять але насправді вони клали на твою республіку
і вони посилають тебе на фронт і в наряд
і кожна бомба кожен снаряд
літають в небі збиваючи все підряд
ось і минає осінь потім зима
президента діймають приступи алергії і світової скорботи
президент винаймає ресторан готелю президентський
сідає в порожньому залі за шоколадний концертний рояль
ставить на кришку своє мартіні
і бринькає знічев'я ю мейк мі філ зо янг френка сінатри
вже ластівки пролітають над готелем президентський
вау думає президент пригомшлива новина
і вийшовши на балкон готелю
звертається до прочан що зібрались внизу
ну що - говорить президент - грузіни бля
по-моєму ми вкінець заплутались хто тут бос
чий це бізнес і чиї в ньому акції
подумайте як-небудь про те що я вам сказав грузіни
життя лише починається воїне світ не такий вже галімий
тиха вкраїнська ніч накриє каптьорку
а вже місіонери кока-коли
проникають на нові території
вбивають флагштоки в кам'яну поверхню
мавританських побереж
кров піт і сльози бронкса
кетчуп на вулицях пріштіни
діти глобалізації - ми лише пізнаємо одне одного
за допомогою конференцій і зачисток
ось скажімо старий ісама бен ладен
який валить російських піхотинців
гострить свій стилет
що виблискує під червоним півмісяцем
ось бен ладен грає в пінг-понг
ось бен ладен гризе фісташки
ось бен ладен старий кривавий бен ладен
яким лякають калузьких дітей
вирізає гланди піхотинцям
роблячи з них дрібні сувеніри
для трьох своїх дружин
їхні уста гіркуваті мов підсмажений
у солі мигдаль і налиті кров'ю
їхні пальці довгі і тверді
їхнє волосся пахне
зірками і нафтою
але ця наволоч обкрадає твою країну
вони щось говорять про транш але насправді обкрадають твою країну
вони щось пишуть про піски і курорти
забороняють траву і аборти
тобі залишаються мінні поля їм залишаються корти
все тому воїне що україна це велика ріка
перетнути яку обламуються навіть птахи
долітаючи лише до середини
і в цій ріці лише самотня риба спливає за водою
підіймається майже на поверхню
майже вистрибує з води
тримається так високо
що в лівому оці в неї
завжди відбивається сонце
а в правому - відповідно -
місяць
якою б втомленою вона не була
і як би пізно
не поверталася
додому
ще пам'ятаючи школу і плутаючись в званнях
не маючи як такого сексуального досвіду ну там онанізм те се
служба лише починається
і в нього ще все попереду
де твоя жмеринка воїне де твоя втрачена гражданка
хулі ти тут обливаєшся бромом і компотом
твій президент мотає другу ходку
твоє сумління лаcтівкою пролітає над очеретами і автобазою
доки сержант ділиться з тобою грінками і гарячим шоколадом
але ця наволоч клала на твою республіку
ось вони щось говорять але насправді вони клали на твою республіку
і вони посилають тебе на фронт і в наряд
і кожна бомба кожен снаряд
літають в небі збиваючи все підряд
ось і минає осінь потім зима
президента діймають приступи алергії і світової скорботи
президент винаймає ресторан готелю президентський
сідає в порожньому залі за шоколадний концертний рояль
ставить на кришку своє мартіні
і бринькає знічев'я ю мейк мі філ зо янг френка сінатри
вже ластівки пролітають над готелем президентський
вау думає президент пригомшлива новина
і вийшовши на балкон готелю
звертається до прочан що зібрались внизу
ну що - говорить президент - грузіни бля
по-моєму ми вкінець заплутались хто тут бос
чий це бізнес і чиї в ньому акції
подумайте як-небудь про те що я вам сказав грузіни
життя лише починається воїне світ не такий вже галімий
тиха вкраїнська ніч накриє каптьорку
а вже місіонери кока-коли
проникають на нові території
вбивають флагштоки в кам'яну поверхню
мавританських побереж
кров піт і сльози бронкса
кетчуп на вулицях пріштіни
діти глобалізації - ми лише пізнаємо одне одного
за допомогою конференцій і зачисток
ось скажімо старий ісама бен ладен
який валить російських піхотинців
гострить свій стилет
що виблискує під червоним півмісяцем
ось бен ладен грає в пінг-понг
ось бен ладен гризе фісташки
ось бен ладен старий кривавий бен ладен
яким лякають калузьких дітей
вирізає гланди піхотинцям
роблячи з них дрібні сувеніри
для трьох своїх дружин
їхні уста гіркуваті мов підсмажений
у солі мигдаль і налиті кров'ю
їхні пальці довгі і тверді
їхнє волосся пахне
зірками і нафтою
але ця наволоч обкрадає твою країну
вони щось говорять про транш але насправді обкрадають твою країну
вони щось пишуть про піски і курорти
забороняють траву і аборти
тобі залишаються мінні поля їм залишаються корти
все тому воїне що україна це велика ріка
перетнути яку обламуються навіть птахи
долітаючи лише до середини
і в цій ріці лише самотня риба спливає за водою
підіймається майже на поверхню
майже вистрибує з води
тримається так високо
що в лівому оці в неї
завжди відбивається сонце
а в правому - відповідно -
місяць
якою б втомленою вона не була
і як би пізно
не поверталася
додому
Відповіді
2001.09.10 | Shooter
Поезія - це ґут!
Навіть якщо вона політично анґажована...2001.09.10 | Мартинюк
Це проситься на музику
І навіть на хорошу...2001.09.10 | Романтичний Shooter
На поетичну нуту
(відповідь Ющенка радикальним критикам )Паріс у Третій пісні
Столиця поїздами й антенами ніч намацує.
Не егіда Атени, а брудна фіранка в готелі
тепер мені бринить, Гекторе, і мені добре. Це є
мій день.
Кажеш, що пошиєш мені з каменюк шинелю,
називаєш то лялею в льоконах, то моржем-самцем,
женокрадом, жеребцем, кнуром, кльовном в душних спальнях.
Хай буде так. Але йди геть. Хвалися над трупом. Сам цей
світ кори. Кричи собі пеани. А мені дай спокій.
Прокльони, Патроклоси, Ахіллеси з залізним серцем,
коні, колісниці, божевільні боги, ікло піки:
цей маніякальний калейдоскоп — геройство? Сплив сперми
у бронзу оргазмом убивств, чи в скорчені жахом піхви
рабинь — мужність? Ти вже старий. Мариш гаслами стертими.
А мій тілесний спис вібрує днетворчою раною
моєї коханої, і безсиліє в мислях смерти.
Я ще піду в призначення синьовинового ранку,
щоб убити робота сметри з усесвітом на щиті,
і теж трупожерним криком над тілом скульптурним крикну.
А тепер дай мені спокій. Дай заснути в теплім житті.
2001.09.10 | ВААСЯ ПУПКІН
Ето, блін, шо-то !
Ето, блін , коє-шо !!!Ето нада дєтям в школі ізучать, кромє шуток. В пєрвом класє, шоб я здох !