10/23/2001 | Максим’як

Війна як двигун економічного прогресу. Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ

Солідний економічний тижневик “Галицькі контракти” (останній номер) дає аналіз причин війни. Проте, що Захід перебуває в загрозливому стані прогресуючої кризи відомо не тільки вузьким спеціалістам, майже у всіх європейських країнах, за два останніх роки, відбулося подорощання всіх основних товарів споживання, виросли ціни на пальне і податки. Економічне зростання в цьому і наступному році прогнозується економістами фактично нульове. Як і багатьом іншим, так і мені, не хотілося би бачити в ролі обманутих, коли заради спасіння капіталів фінансових кіл, роз”язується війна, якій кінця зможемо не скоро побачити. Стаття, один до одного співпадає з думками, які я висловлював тут на Майдані. Звичайно, я би теж обміняв гірку правду на щось приємніше, тим більше, що від таких знань легше не стає і вплинути на події взагалі неможливо. Але гадаю, що ця тема, скоро займе достойне місце і світовій пресі, зокрема в самих США, просто ще незагоїлися рани від наслідків терактів. По мірі розвитку військової кампанії можна буде судити, наскільки правими є автор і співрозмовники цієї статті.


«Контракти» спробували розібратися, кому «війна — мати рідна»
На перший погляд, на війні заробляє той, хто продає зброю воюючим сторонам. Коли ж країна сама бере участь у війні і витрачає на це шалені кошти, вона зазнає збиткiв. Це дійсно так, але в умовах сучасної економіки насправді все набагато складніше. Сьогодні найбільший дохід від війни отримують приватні компанії, які виготовляють зброю. Часто навіть всупереч державним інтересам. Історії відомий випадок, коли під час Першої світової війни парламент Великої Британії прийняв спеціальний закон, який прирівнював поставки британськими виробниками зброї країнам Троїстого союзу до зради королеви. Це був один з небагатьох законів, який тоді передбачав смертну кару.
На що б ви пішли заради кількох мільярдів доларів? Наразі більшість компаній, які виробляють зброю, зосереджені в Америці. Європейські фірми набагато слабші, ніж їхні заокеанські конкуренти, і для реалізації серйозних проектів мусять об’єднувати свої зусилля. Серед найпотужніших виробників зброї експерти називають і «Боїнг», який досить серйозно постраждав від останніх терактів. Такі компанії «грають по-крупному». За словами директора Інституту політичного аналізу і міжнародних досліджень Сергія Толстова, середнє замовлення для американської збройової компанії становить $5–6 млрд. За таких умов шкура справді варта вичинки. «Коли є збройна індустрія, а війни немає, то, звичайно, інтерес власників цих компаній полягає не в тому, щоб підтримувати абсолютний мир упродовж тривалого часу», — каже Толстов.

За час Другої світової добробут американців вийшов на принципово інший рівень
Але це тільки вершина айсбергу. Якщо дивитися під певним кутом зору, то виглядає так, що сучасна економічна модель світу просто не може ефективно функціонувати без війни. Класичних прикладів два. Це Німеччина 30-х років і Сполучені Штати Америки під час війни.
Перша подолала кризу, в якiй опинилася після Першої світової завдяки будівництву доріг і нарощуванню виробництва зброї. «Військово-промисловий комплекс — вершина важкої промисловості, її авангард», — говорить Сергій Толстов. Тому в Німеччині ланцюжок був такий: військові заводи отримали великі замовлення, як підрядники починали працювати підприємства хімічної і металургійної промисловості, які доти простоювали. Рівень безробіття зменшився, робітники отримали зарплату, почали більше купувати товарів широкого вжитку, як наслідок кризу подолано.
У США схема була схожою. За період Другої світової війни середня зарплата США зросла на 6–8%. Якщо до війни там більшість домогосподарок не працювали, то після неї майже всі американські жінки вже ходили на роботу. До війни заробітну плату отримували 48 — 50% американців, а під час — близько 80%.
На перший погляд тут виникає парадокс. Адже США головним чином не продавали зброю, продукти й амуніцію союзникам. Вони надавали все це безкоштовно, американську допомогу європейським країнам фінансували американські платники податків. (США вимагали від Союзу розплатитися за ту продукцію, яка залишилася в нього після війни.) Але країна багатіла. «До війни будинок середньої американської родини зі «зручностей» мав лише електричне світло і гарячу воду, а після війни там з’явилися пральні машини, фени, пилососи, стандартні радіоточки і таке інше», — каже Толстов. На думку іншого економіста, професора Олексія Плотнікова, саме завдяки війні Америка зуміла остаточно покінчити з Великою депресією.
Після перемоги союзників американська економіка знову була на грані кризи, оскільки робочі місця мали скорочуватися. Але, за твердженням експертів, її врятувала Корейська війна. Тобто не сама війна, а замовлення, які отримали військові заводи і їхні підрядники.
Бомби рятують економіку від перегріву
Тут знову виникає парадокс. Чому коли Росія провадить війну в Чечні, то це обтяжує її економіку, а коли США бомбардує, наприклад, Югославію ракетами, які коштують до мільйона доларів, то їхня економіка від цього тільки виграє. На думку багатьох економістів, особливо лівого спрямування, війна є клапаном, через який випускається «пар» перевиробництва чи перегріву економіки. «Для такої країни, як США, в якої лише профіцит бюджету становить $ 80 млрд, державні витрати на озброєння приносять лише пожвавлення економіки», — вважає Плотніков. Навіть після терористичної атаки на Америку паніка на біржах припинилася і курс акцій поповз угору після того, як Конгрес виділив на військові операції $40 млрд.
Коли уряд розвиненої країни оголошує війну, то це автоматично означає держзамовлення на поповнення витрачених держзапасів, що теж дає нові робочі місця. Звичайно, якщо це не глобальний конфлікт. Часом ситуація знов-таки доходить до курйозів. «Коли югослави збили «Стелз», то це автоматично означало, що його виробники отримають додаткові кошти на розробку ще досконалішого і дорожчого літака», — розповідає Толстов. Під час Югославської війни в інтернеті ходила байка про те, що один з постачальників продавав запчастини до бомбардувальників за $600 за собівартості $20. Його викрили. Але, як стверджує американська приказка, «хто вкрав мішок зерна, того саджаю у тюрму, а хто вкрав поїзд із зерном, того вибирають у сенат».

Найбільші продавці зброї
(за останні п’ять років)*
США - $ 49,271 млрд
(47% від усієї зброї, проданої у світі)
Росія - $15,690 млрд
Франція - $10,792 млрд
Велика Британія - $7,026 млрд
Німеччина - $ 5,647 млрд
Ці п’ять країн продали 85% усіх озброєнь. Обчислення здійснено в постійних цінах 1990 року в доларах США.
*Дані взято з каталогу Стокгольмського інституту дослідження миру за 2001 рік
Редакція дякує за інформацію Центрові ім. Разумкова. Центр готує до видання українською мовою каталог СІПРІ-2001, де подано вичерпну інформацію про стан озброєнь на планеті. Дані не є офіційними і тому дещо відрізняються від статистики ООН.