11/03/2001 | Бєлочка

Це з УНІАНу .

Українсько-російський обмін: Ту-154 на Бровари?
[02.11.2001 18:58]

Отже, російсько-український «слідчий експеримент» у Криму підтвердив те, що й так вже, здавалось би, сумнівів не викликало. А саме: російський літак ТУ-154 збила українська ракета. Все, загадок не залишилось...Однак невловимі сумніви гнітять та обсідають. Чого раптом так енергійно примчався сюди головний «по безпеці» у росіян - Рушайло? Чому про українську ракету сказано все, а про дії росіян і словом не обмовились? І таке інше. Дуже скидається на те, що з висновками поспішили, аби пошвидше закрити справу, і ніхто не дратував нікого питаннями про вину Росії. Бо тут може виплисти дещо цікаве...

Український інтерес у справі розслідування катастрофи літака Ту-154 відомий - подія ця вельми і вельми вдарила по іміджу української армії. Тому, якщо російська сторона підтримає технічну версію відхилення ракети, це може бути дуже корисним для збереження керівництвом українського війська свого обличчя. Особливо, після заяви генпрокурора Потебенька, що всі винні у спричиненні загибелі 78 людей будуть покарані, не дивлячить на регалії.

Але досить дивним виглядає російський інтерес. З першого погляду, він існує лише завдяки тому фактові, що стрільби відбувалися на російському полігоні, тож пляма некомпетентності лягає й на російських вояків. Але, це лише частина справи.

І тут нам слід пригадати події півторарічної давності - влучання бойової української ракети у житловий будинок у Броварах, а також те, що цим подіям передувало. Як стверджують поінформовані джерела, виявляється, задовго до броварської трагедії, ще кілька років тому, російська сторона надіслала українському військовому відомству листа, в якому попередила, що у партії російських ракет «Точка», що стоять на озброєнні укарїнської армії, можуть бути несправності. Як має діяти сторона, що отримала таке попередження? Передбачити нескладно: знищити чи зняти з користування всю партію. В українському військовому відомстві, якщо вірити поінформованим людям, цього не зробили. Пояснити такі дії, звісно, є чим - насамперед хронічною нестачею коштів в українській армії ( за подібних обставин викидати партію ракет виглядає просто блюзнірством). Очевидно, вирішили: пронесе.

Але, як ми знаємо, не пронесло. Ракета влучила у будинок, і слід було пояснити: хто в цьому винен. Пояснення ми пам`ятаємо: ракета відхилилась від заданого курсу, поскільки була несправною. Про це повідомили російські експерти, що вели розслідування. Іншими словами, винні виготовники ракети, тобто російська оборонка, констатували вони, а люди, що пускали ракету, тобто, українські ракетники, діяли без помилок.

Якщо справді інформація про листа-попередження росіян відповідає істині, це означало одне: українська сторона слізно попопрохала сторону російську все «звалити» на технічну несправність ракети (мовляв, загиблих людей все-одно вже не повернеш, а долю військових керівників, якщо ви скажете правду, буде зіпсовано), і росіяни пішли «на зустріч». Іншими словами - «забули» про попередження, що його було надіслано українським військовим.

Тим самим, Росія взяла провину на себе, і залишила Україну у боржниках.

Цілком можливо, що тепер цей борг довелось віддавати.

Яким саме чином? Погодившись піти «на зустріч» Росії, а саме на те, щоб «справу ТУ-154» було чимшвидше «закрито» і списано в архів. Хоча безліч питань до тієї ж Росії залишається. Скажімо, як діяли російські військові, котрим належить полігон? Якщо віддзеркалення ракети у воді справді могло спричинити трагедію, то хіба не до розробників ракети слід апелювати про її недосконалість, а до тих, хто ракету пускає? І це лише початок питань.

За таких обставин, стає зрозумілим, чому так хутко примчав до України Рушайло ( спокійно ж бо міг би спостерігати за експериментом і з дому) - аби гарантувати Росії відсутність будь-яких сюрпризів і особисто переконатись, що справу відправлено до архіву.

Ще один цікавий факт, що наштовхує на роздуми.

Протягом трьох років Україна не могла домовитися з Росією про отримання комплектуючих до зенітно-ракетних комплексів для Військ ППО та до літаків Міг-29. Ні, росіяни були не проти, аби продати нам все це, але виставляли такі ціни, що Україна змушена була відмовлятися. І ось раптом справа не просто пішла, а прямо-таки «помчала». Наприкінці жовтня, за кілька днів до кримського ескперименту, Україну відвідала делегація міноборони Росії на найвищому рівні, і про все було домовлено. З чого б це? Звісно, все можна розглядати як банальний збіг обставин. Але якось дуже вже банально таки вони збігаються...

Значно вірогіднішою виглядає інша версія: під час досліджень причин трагедії з ТУ-154 на поверхню сплила зовсім не «морська» причина помилки ракети ЗРК С-200, а чіткий російський слід.

Як не пардоксально, ця версія вже невигідна нікому - ні Росії, ні Україні. Справді ж бо, як у такому випадку бути з відставленим Кузьмуком? Просити назад? Як бути з іміджем російських військових та російської техніки? Коли ж чітких відповідей немає, вина потроху «розмазується», і всім нібито легше. Знову таки, реальна кооперація у військовй сфері, про яку цілих три роки мріяли українці, жваво пішла. Не перекреслювати ж все це...

Чи справді, за великим рахунком, так краще? Життя тим кільком десяткам пасажирів, які так і не долетіли до Новосибірська, однаково не повернеш...


Микола Колесников