02/08/2001 | Мартинюк

МВС УКРАЇНИ ПІДНЯЛО ЧОРНИЙ ПРАПОР АНАРХІЇ.

Вуличні заходи опозиції - учасників акції "Україна без Кучми" мали всі шанси залишитися хоч і великим, але вже баченими киянами, і через це нецікавими вуличними походами та мітингами.
Однак відома вигадливість та інтелект керівників українських правоохоронних органів не дозволили цьому статися. Банальні колони , мітинги, прапорові майоріння і вже не раз чуті промови та гасла, були приємно доповнені оригінальними вигадками правоохоронців.

Звичайно відчувався брак часу та коштів. Якби олігархи не пожлобилися та підкинули більше зелених, то протистояти антикучмівським маніфестантам вишли би кінні загони тевтонських чи скажімо тамплієрських рицарів, або хоча б плем’я індійців сіу з пір’ям на головах та іншими атрибутами войовничості та дикості.

Однак і те що вдалося організувати - виглядало непогано. Напевно ще довго будуть снитися кошмари, тим перехожим , які у віторок 6 лютого стали випадковими свідками вражаючого дебюту "Чорної сотні" "Синдикату анархістів" в ролі яких виступали курсанти Академії МВС дрючками в руках та ще якісь бандюкоподібні опери. Останні вчинили навіть вельми ефектний напад на напівпорожнє наметове містечко, мешканці якого в цей час десь тинялися з прапорами та транспарантами.
Згідно з листівок, які розповсюдили новітні анархістіи, їхня акція окрім лякання перхожих ще була спрямована на захист столиці України від точкових бомбометаннь натівської авіації, агресії гомосексуалістів та протидії планам маргінального антидержавного елементів щодо фекалізації столичних під’їздів. У тексті листівки відчувалася повага та висока оцінка розумового рівня столичного обивателів, цим же словом у листівці і названих. Не вистарчало правда необхідного за законами жанру заклику до боротьби з сіоно-масонською змовою, але це напевно було викликане бажанням мати у числі спонсорів шоу панів Суркіса, Пінчука та Рабиновича.

З радістю слід відзначити, що нарешті появилася надія не те, що наша влада все таки пройшла період світоглядних хитань і визначилася щодо того, яку ідеологію слід оголосити в Україні державною. Академізм заходу, забезпечений участю Академії Міністерства Внутрішніх справ, розвіює всі сумніви стосовно того, що відтепер стержнем державотворення в Україні стане ідея повної анархії і нічим необмеженого розвитку індивіда. Нарешті покінчено з усілякими націоналістичними, ліберальним, комуністичними та іншими псевдоученням.
Хай живе повна анархія -запорука порядку , фундамент державності і гарант процвітання обивателів!

Дещо менш ефектним, хоча й виконаним на доброму професійному рівні, виявилось театралізоване дійство, яке проводилось під гаслом "Тризуб мочить усіх!" Вистава була поставлена силами провінційних тернопільських митців з числа тернопільських оперів та за деякими припущеннями, роти салаг першого року служби Тернопільського полку внутрішніх військ .
Однак незважаючи на добрий театральний реквізит( костюми та бандерівські прапори) відчувалася провінційність та брак попередніх репетицій. Рядові "тризубівські" салабони навіть час від часу забувались і переходили на недержавну мову.
Однак як би там не було, шеренги "Тризуба " навпроти Центрального Універмагу Києва справили належне враження на тамтешніх перехожих і покупців універмагу. Також вони непогано виглядали у потішних кулачних боях , які час від часу затівалися на Хрещатику за участю інших театральних колективів.

Тут слід відмітити самодіяльний колектив пана Корчинського під назвою "Щит Батьківщини", який протягом всього вівторка і навіть середи, розважавав учасників акції та зівак театральними мініатюрами на екстремістично- героїчну -тему.

Хорошу виучку та професіоналізм продемонстрував колектив митців від Комуністичної Партії України. Тому їх напевно все таки потрібно віднести не до самодіяльності а до представників професійного артистичного цеху.
Строгий класицизм та героїко -історичний пафос відчувався у їхньому трактуванні сцен із п’єс "Революція свершилась", "Мать" (Горького), "1905 год" і так далі. У спільних з "Тризубом" батальних сценах високий артистизм проявили хлопці із "Всеукраїнського союзу робітників".

На жаль через недостатню організацію ледве не зірвали виконання основний номер державно -міліцейської програми речитативно-театральна варіація на тему "Ленін в жовтні". Роль Леніна мав виконувати відомий фахівець цього жанру Петро Симоненко. Однак іза організаційних неполадок він довго не міг проштовхнутися до сцени трибуни мітигу. Однак номер вдалося врятувати завдяки злагодженій роботі міліції , яка прорвала шеренгу унсовців , пробила коридор у натовпі та заштовхала до трибуни заслуженого артиста разом театральним реквізитом ( червоними прапорами та лозунгом "Геть Ющенка"). Завдяки цьому всі хто зібралися на плащі мали можливість насолодитися довжелезною промовою Петра Симоненка, яку він без суттєвих змін вже багато років читає з трибун мітингів та ювілейних засідань.

Також були ще представники "Ку-Клукс-Клану" в білих балахонах і навіть якісь ісламські екстремісти. Однак ці цікаві творчі знахідки організаторам не вдалося донести до публіки в тій мірі , на яку, безперечно, ці задуми заслуговували. Знову ж таки проявились брак часу та скупість олігархів.

А взагалі було весело і цікаво. МВС своїми веселими витівками перетворило посередню вуличну акцію у вражаючий і незабутній карнавал. Кияни та гості столиці змогли насолодитися видовищем, якого не в стані були б зрежисерувати ні Шарварко ні Жолдак, ані навіть театральний міністр Богдан Ступка,.

В колонах демонстрантів грали оркестри, по Хрещитику ходили загони несправжніх анархістів, несправжніх націоналістів та інших несправжніх екстремістів. На мітингу палили несправжнього Кучму. Над києвом витали примари натівських літаків , які наносили несправжні точкові удари ракетами із несправжнім збідненим ураном. В повітрі збуджуюче витав запах несправжньої голубої агресії. Все було якесь несправжнє - навіть комуністи з Петром Симоненком та червоними прапорами.

Справжніми були тільки сніг та антикучмівські демонстранти...

Володимир МАРТИНЮК