Відповіді

• 2001.03.04 | St*inger

  Re: Посмійитесь

  
  Відповідна стаття в карному кодексі - номер 21.
  
  Але звинувачувати Мельниченка смішно. Він сам жертва. Звинувачувати треба тих, хто організовував "прослушку" Кучми і користувався її результатами.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2001.03.04 | ВАСЯ ПУПКІН

    Re: Посмійтесь....Сміється той, хто сміється останній

    Прослуховування кучми могло вестися різними зацікавленими силами. Москалі мабуть-таки прослуховували, особливо якщо взяти до уваги фільм "Брат-2". Але Мельниченко міг прослуховувати самостійно. У будь-якому випадку, тільки льоня кучма після зустрічі в Дніпропетровську (Єкатеринославі) знає на 100% точно, хто його прослуховував. Хай виступить зі зверненням до народу (але зі справжнім зверненням) , і ми зітремо Кремль с ліца зємлі.
    ========
    Мене цікавить таке : хто конкретно сьогодні в оточенні кучми є агентом путіна ? Бо кучма переляканий не тільки через "УбК".... Таке враження , що він (кучма) зараз "копає туннель від Бомбея до Лондона" (фільм "Покаяніє") , щоб показати абсурдність та безвихідність свого становища .
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2001.03.04 | SpokusXalepniy

      Коли я дивився фільму-інтерв"ю з Кучмою

      Я ось поміркував. Пам"ятаєте ТВ-фільм про Кучму, що у грудні демонструвався.
      
      У той стрічці, пам"ятаю, коли старий гарант завітав до нового, показували великий годинник біля стіни.
      
      Оператор ще акцентувал на цьому увагу.
      Так ось що я гадаю.
      
      Це було єдине місце у кабінеті президента, де ще не було вмонтовано прослуховувальні засоби.
      
      "Зона вільна від прослушки" повинна бути у кожному кабінеті. Сподіваюсь, що така є і у Ющенко, бо де ж він з Юлею розмовляв на особисти теми?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2001.03.04 | St*inger

        Re: Коли я дивився фільму-інтерв"ю з Кучмою

        Найцікавіше, що сама лінія "прослушки" могла бути створена і контролювалася українськими структурами (наприклад, Потебеньком :-)) ).
        А розвідка, мабуть, просто тупо і примітивно крала результати прослушки в того, хто її робив. Логічно?
        Тоді вже кінців взагалі не знайдеш...
        
        Хто ще крім Кравченка, Литвина, Кучми і Деркача вчасно знав про розмови в кабінеті Президента "по Гонгадзе" - ось у чому питання!

• 2001.03.04 | SG

  Смішливий Шутер

  Мельниченко - герой України, тому що під загрозою свого життя опублікував факти, які ніхто більше не взявся опубліковувати. Але СБУшник Шутер цього не розуміє, він цинічно сміється. Інші "дискутують": "Може, а всеж таки може ку і компанія, які:
  -вбили журналіста,
  - морально знущалися з його матері,
  - фізично переводять державні гроші до своїх компаній,
  - беруть за грати сміливу людину-героя яка відчайдушно боролася з корупцією -
  
  не самі погані? Може це ЦРУ!?!?" Дуже цікаві питання ви ставите, Шутер. Здається ви часто йшли у розріз з вашою совістю, а зараз не змогли розрізнити звірячисть режиму від другорядних питань.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2001.03.04 | St*inger

    Re: Смішливий Шутер

    
    Єдиний аргумент на користь "звірячості" режима - це (ймовірне - бо це лише недоведені звинувачення) вбивство Гонгадзе.
    Все решта - корупція, махінації з референдумом, придушення вільної преси і опонентів - це буденне життя будь-якого, не-західноєвропейського режиму. Не думаю, що Піночет був кращим в цьому плані від Кучми.
    Черговий раз пояснюю - вже навіть сам Мороз публічно визнав що Мельниченко, коли прослуховував Кучма, принаймні, діяв не один. Тому треба констатувати очевидний факт:
    Відомі розмови Кучми про Гонгадзе могли знати:
    "друзі" Мельниченка,
    "друзі" "друзів" Мельниченка і т.д.
    
    Не знаю що вони собі там міркували, але факт що Гонгадзе вони, "принаймні" не вберігли.
    
    Стаття 21 під яку попадають дії Мельниченка і його "друзів", передбачає відповідальність за недонесення про тяжкий злочин. Не варто трактувати це з точки зору банального стукачества. Логіка зовсім інша - людина яка знає про наміри інших вчинити злочин, у деяких випадках, потенційно спроможна самостійно вчинити цей злочин. Тим більш, що всі підозри впадуть зовсім на іншого.
    Коли мова йде про таємне підслуховування чужих злочинних розмов - ця схема стає зовсім очевидною.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2001.03.04 | Пані

      Главная проблема современности

      Не в зверстве режима, не в его коррупмированности, не в том, кто кого слушал и подставил.
      
      Главная проблема в том, как на юридическом и политическом уровне демократическим доказать:
      
      1. Зверский режим или нет
      (то есть - уничтожались ли люди физически по указанию президента)
      
      2. Коррумпирован ли режим или нет
      (прикарманил ли Кучма 1 миллиард)
      
      Врет ли Мельниченко, дебил ли он либо его друзья, кто слушал кабинет президента и кто же конкретно и как убил Гонгадзе - все это всплывет по мере расследования .
      
      Но проблема в том, что нет НИКАКОЙ возможности провести такое расследование пока органзы следствия контролируются обвиняемыми (независимо от степени из реальной вины).
      Это по юридической части.
      
      По политической части - тут есть варианты, которые и отрабатываются. Поскольку только с помощью политического давления можно добиться выведения расследования из под контроля обвиняемых. Процедура импичмента тоже годится. Возможно для этого придется ждать новых выборов в парламент - значит нужно делать все, чтобы туда прошли люди, способные начать эту процедуру.
      
      Тут еще такие мелочи, как информационная сфера, но это уже, наверное и так понятно.
      
      Мне не интересно обсасывать путаницу в показаниях Мельниченко, Мороза и Кучмы - просто ради обсуждения.
      
      Что важно - это каким образом вывести это обсуждение в процесс законного и гласного расследования. Возможно для этого тоже нужно обсуждать делати - но под совершенно другим углом зрения.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2001.03.04 | Предсказамус

        Главная проблема современности - правовой нигилизм

        Когда правовой нигилизм проявляют властные структуры - это как-то привычно. Но оппозиция удивляет.
        Где тысячи исков о возмещении ущерба и заявлений о совершенных преступлениях? Где кассационные жалобы? Разговоры... Протесты... Митинги...
        Стереотипное мышление. По умолчанию власть беспредельничает, оппозиция возмущается и протестует. Избили десяток-другой демонстрантов - и ладно. Заживет. Погиб по дороге домой из Киева Мозговой - с кем не бывает... Есть материал о детдоме-концлагере - пропечатаем в газете. Так и живем.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2001.03.04 | Пані

          ... и отсутствие системы реализации права

          Оно-то, конечно, и вы правы - если забыть о том, как рассматриваются эти кассационные жалобы и сколько проходит времени. И сколько нужно денег на чисто юридический метод решения.
          
          Вы посмотрите на тяжбу матери Гонгадзе с прокуратурой - все формально сделано, оппозицию упрекнуть не в чем. А если б ее дело было не столь резонансным - где б она нашла адвоката, деньги на проживание в Киеве и т.п.
          
          Или случай где с деньгами все в порядке - протест адокатов Тимошенко. И сколько времени пройдет прежде чем к его рассмотрению вообще приступят?
          
          На такой метод борьбы нужно как минимум время и деньги. Плюс еще и крепкие нервы, которыми тут очень мало кто обладает, включая и оппозицию.
          
          Так что про правовой нигилизм - это теоретически правильное заявление, а в массовой практике - просто малореализуемо.
          
          А вот замечание к оппозиции о поводу судебных тяжб у меня есть. Я, например, СНАЧАЛА подаю исковое заявление, а уже потом сообщаю об этом противнику. Действует гораздо сильнее, чем трындеть 2 недели о том, что "мы в суд подадим" перед тем, как что-то сделать.
          
          Это, кажется, в боевых искусствах называется как-то типа "кто первым раскроется".
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2001.03.04 | Предсказамус

            Диалектика на марше

            Переход количества в качество - вещь всем известная. Одна песчинка, другая, третья, глядь - бархан. Ни одно нарушение закона не должно оставаться без реагирования. Когда мы говорим: "Не рассмотрены жалобы адвокатов Тимошенко и Гонгадзе", это одно. Когда "Не рассмотрены полторы тысячи заявлений и исков" - совсем другое. Причем, что характерно, расходы в таком случае возрастают не прямо пропорционально, т.к. ситуации типичные (побили, необоснованно задержали, повредили имущество и т.п.), один адвокат может их клепать сотнями.
            Для госорганов же такой вал разбирательств пострашнее палаток на Крещатике. Палатки можно игнорировать, заявления и иски - нельзя. Хоть что-то, но нужно отвечать. Потому как закон и инструкции. В этом отношении мою правоту подтвердит любой чиновник.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2001.03.04 | Пані

              С этим - согласна

              И, кажется, УБК пока так себя и ведет - в отношении запрета на палатки на местах и пр.
              
              А вот с нарушениями другого рода - тут очень важна информация. Чем больше эта тема будет на слуху - тем скорее бархан образуется.