Відставка уряду Ющенка - шанс для опозиції
04/26/2001 | Олег Білий
Олег Білий,
перший заступник головного редактора журнала "Політична думка":
Кількамісячна позиційна гра Віктора Ющенка з українськими олігархами лише заохочувала їх до нарощування вимог і підвищувала їхній мисливський тонус. Ідеологія злагоди та "тихого" професіоналізму , що її сповідував уряд, виявилась хибною. І не випадково. За умов жорсткого зіткнення інтересів олігархів із загальнонаціональними інтересами без професіоналізму політичного, який вимагав від прем'єра стратегічної ініціативи, годі було сподіватись на достатній успіх. Не було використано ресурс прямого діалогу із суспільством через засоби масової інформації. Крім того, роль Л.Кучми як гаранта курсу "реформ заради добробуту" завжди позначалась двозначністю. З одного боку, Президент спирався на Ющенка як на контрбаланс олігархічним фракціям у Верховній Раді, а з другого , завжди розглядав прем'єра як свого політичного конкурента.
Тим часом історія урядових відставок пострадянської України засвідчує: кожна з них служила потенційним трампліном у політичній кар'єрі прем'єрів. Щоправда не усі вони скористались з наданих ним шансів. Нинішня відставка уряду - це фактично результат залаштункової змови кримінально-тіньового капіталу .Вона аж ніяк не пов'язана із суспільними умонастроями. Ми не бачили масового невдоволення економічним курсом уряду, як то траплялось раніше, наприклад напередодні дострокових виборів Президента у 1994 році. Не стали ми й свідками широкомасштабних протестів на захист таких вболівальників за народні інтереси як соціал-демократи В.Медведчук і Г.Суркіс, чи демсоюзівець В.Волков. І саме це налаштовує на оптимізм.
У Віктора Ющенка сьогодні з'явився шанс перетворитись на активного публічного політика. Адже він набув безцінного досвіду, що голосно промовляє: у вогні броду немає. Судячи з перших заяв героя дня - колишнього прем'єра , зроблених одразу після відставки, можна бути певним, що Ющенко налаштований на радикальне опонування владі олігархічного режиму, тепер уже озброєного відвертою підтримкою Президента Л.Кучми.
Відставка Уряду є сигналом для відродження притишеної очікуванням парламентської розв'язки опозиції. Цілком очевидно, що тепер Ющенко може стати одним із її найвпливовіших лідерів. Після того ,як професійні борці за щастя знедолених - комуністи остаточно утвердили себе в ролі резерву головного командування партії влади, шанси об'єднаної опозиції, підсилені постаттю В.Ющенка, на перемогу у боротьбі з олігархами, стрімко зростають. Ймовірно, що саме сьогодні закінчується історія прибуткової номенклатурної демагогії про багатовекторність і розпочинається історія справжнього європейського вибору українців, справжня політична історія реформ заради добробуту.