05/04/2001 | Максим'як

ЦАР КУЧМІЙ

Там, де гори і долини,
Де всі ріки з молока -
Вдосталь хліба й солонини
І кільцями ковбаса.
Там би радо люди жили
І не відали б біди,
Якби їх не полонили
Комуняки і вони.
З того часу і по нині,
Повелося - хоч не жий,
Бо на троні в тій країні
Править цар Рудий Кучмій.
А ще в тому диво-царстві,
Зневажаючи закон,
Багатіє на митарстві,
Старший митар Азарон.
Сотні тисяч азаронців,
злих законів охоронців
Все грабують по хатах,
Наганяють на всіх страх.
Є на службі Кучмія
Олігархія своя,
Служать в ній одні круті -
Забіяки-кучмівці:
Пінчик, Сукіс, Карпатчук,
Рубіновіч, Тубачук,
Водка-Аня, Морда-Саня,
І підступний Марачук.
Ще є також в Кучмія
Лютий посіпака,
Віроломний, як змія,
Дологан-макака.
Дуже хочеться йому
Царським блазнем стати,
Любить він у ковпаку,
Як цапок скакати.
От ходив, усе він слухав
І нарешті все рознюхав:
“Гей, мерщій,-кричить,-біда,
Убивають Кучмія!
У Америці, при ЦРУ,
Вороги кують біду!”
Мікрохвон в диван заклали,
(Краще б бомба там була)
Слово в слово записали,
І контузили царя.
А тепер царя лякають
Рехверендумом страшним -
В краї заклики лунають,
Геть царя та геть режим!
На свободу із темниці,
На поталу Кучмію,
Вийшла славна молодиця,
Щоб навести лад в краю
Налякалися усі,
Забіяки-кучмівці,
Комуняки і вони -
Не минути їм біди.
Швидку скликали нараду -
Вже не хочем Кучмія,
А на поміч і пораду
Наймем східного царя
Чим заплатимо йому? –
“Хай візьме у нас трубу,
До труби добавим флот,
Бо іначе нє поймьот”
Приконтужений Кучмій
Вже не може сображати,
Ходить сам уже не свій -
Треба комусь виручати.
Видає останній раз,
Цар Кучмій такий наказ:
“Я же “бля” усім сказав!
Може, хто-то не пойняв?”
“Як же батя, “бля” не понять, -
Пада в ноги Азарон,-
Олігархи, суки, гонять -
Захопити хочуть трон!”
На дворі народ бунтує,
Підписні листи дають,
А в палатах, як не втрують,
То на дачі десь заб’ють.
І, нарешті, цар прозрів:
“Та це я, свій край довів,
Зрадив рідний мій народ,
А тепер мене в расчьот!”

Максим’як