Цибуліно, Каїн та Авель - пророцтва ЗАВЖДИ збуваються. (доп.5.05)
"-Бідний мій тату ! Вас запроторили до тюрми як злочинця разом із найлихішими бандитами. - Не думай так , синку,- ласкаво відказав батько.-У тюрмі повнісінько найчесніших людей. -А що ж поганого вони зробили ? -Та нічого. От за це-то вони й потрапили до тюрми. Принц Лимон не любить чесних людей... Цибуліно замислився, і йому здалося, що він зрозумів. -То сидіти у тюрмі - це честь ?- спитав він. -Буває й так...Тюрми збудовані для грабіжників та убивць, але з того часу, коли країною почав правити принц Лимон, грабіжники та убивці служать при ньому, а в тюрмах сидять чесні громадяни". Джанні Родарі, "Пригоди Цибуліно". Лук'янівська в'язниця після звільнення Степана Хмари зникла була з політичної сцени українського життя. Пересічні громадяни , обивателі всякого роду, чи то остання біднота, чи то середній клас, чи то власники небеушних іномарок , стали , мабуть, мимохіть вважати, що Лук'янівську в'язницю переобладнали під "МакДональдс", або ж персонал в'язниці став вирощувати у опустіло-осиротілих камерах печериці та гливи. Український гордий нарід в перервах між човникуванням у Туреччину чи Емірати та між порпанням в шести сотках чорнозему час від часу ставав електоратом, а відтак, виконавши свій подружній обов'язок і запліднивши якусь чергову гілку влади, відвертався до стіни та продовжував хропіти-дрімати. І сни ж були такі чудово-чарівні, як-от наприклад, груші та банани на українських вербах, жовто-блакитні знамена на кремлівських вежах, молоденькі негритянки, китаянки та ліванки, що приїхали заробити пару гривень у білоцерківських чи бердичівських нічних клубах , а то й снився , мабуть, Клінтон чи який-небудь Буш, що приїхав до Київа укладати договір про вічний мир та дружбу з нащадками войовничих аріїв. Тим важче сприйняв сплячий нарід вранішній дзвінок будильника , який пролунав 9 березня . Я не пишу, якого року. Відтепер у нас буде , поруч із датою "26 квітня", просто дата - "9 березня", і всі будуть розуміти, про що саме йдеться. Одним словом, будильник дзвонить, а нарід спить, крізь сон натискає непевною рукою на кнопку, не хоче прокидатися так рано, ще не всі банани з верб пообтрушував... І Батько народу , теж так по-батьківськи піклуючись про свій нарід, наказує закрити цьому клятому будильнику пельку, що ж це він роздзвонився так рано, не дає народу поспати-відпочити після виконання подружнього обов'язку. І взагалі, а чи є у нас в Україні Закон про будильники ? Нема. А якщо нема такого Закону, то , власне, всі будильники є незаконними, якщо не протизаконними, і підлягають якнайшвидшому демонтажу та знищенню. О, тут і знадобилася призабута Лук'янівська в'язниця, яка виявилася напрочуд придатним полігоном якраз для такого важливого діла, як знищення незаконних будильників. " -Ото добре, що його схопили. Адже він хотів ударити його світлість кинжалом ! -Та зовсім не те ! У нього в кишені був кулемет ! -Кулемет у кишені ? Бути цього не може ! -А ви не чули пострілів ? Насправді то були не постріли, а тріскотіння ракет на честь принца Лимона". Джанні Родарі, "Пригоди Цибуліно". Але скажіть, яка нормальна людина просто так візьме свого будильника, за якого заплачено гроші, і кине його об стінку чи підлогу ? Для того, щоб змусити нормального українця так зробити, йому, наче тій мавпі, треба показати приклад. От Батько нації й відшукав десь на смітнику історії старий поламаний будильник, стрілки якого застигли на позначці "19.37", підрегулював його, змастив "долгановським" мастилом, накрутив "беріївську" добротну пружину і перевів цього будильника на 24 хвилини вперед, тобто на "20.01". А як задзвонив отой антикваріат, Батька нації підняв гвалт на предмет незаконності дзвоніння, та й наказав кравченковським орлам припинити це свавілля, а заодно - і розтрощити усі будильники в державі. Щоб не заважали народу мирно спати і сопіти у дві дірочки. "З карети виліз одягнений у все зелене товстун. Його червона надута пика , здавалось, ось-ось трісне, мов перестиглий помідор. Це ж і був сам синьйор Помідор, головний управитель і дворецький ...." "- Ага, знаю я, знаю, майстре Виноградинка, це у твоїй майстерні ведуться бунтарські розмови про мене..." "Помідор зацікавлено подивився у дзеркальце. Хтозна, що сподівався він там побачити. Та побачив тільки свою власну червону, як вогонь, пику, маленькі злі очиці і широченного ротяку". Джанні Родарі, "Пригоди Цибуліно". Нещодавно з долганівського голубого екрану я почув термін "нові олігархи". Малася на увазі Юлька Тимошенко. Про що там говорилося, не пам'ятаю, але у дуже негативній тональності, причому наголос робився саме на терміні "нові олігархи". Тобто - старі олігархи, такі як Волков, Суркіс, Медведчук та ін.- це хороші олігархи. А от від нових олігархів - тільки й чекай якоїсь біди чи лиха. Тобто, мовою рекламного ролика,- не всі олігархи однаково корисні. Або, перефразовуючи Ілліча, - не всі олігархи - олігархи. Отже, у славетно-стабільній країні Україна з'явився орган, який слідкує за олігархами на предмет їх "старості" чи "новизни", або, якщо можна так сказати, регулює поголів'я олігархів, проводить їх селекцію на основі всесильного сталінсько-мічурінсько-Qчмо-вчення. І от, як зараз виявили специ з "першого національного", десь славетні мічурінці дали маху, недогледіли якийсь капіталістичний ген, і нововиведена порода олігархів замість того, щоб лизати дупу "Батьку нації" , як це роблять "старі олігархи", стали натирати її наждачним папером. А кому ж таке сподобається ? До того ж дупа Батька нації - це не якась там шершава від сидіння на снігу дупа опозиціонера з УНА-УНСО, це - ніжний і чутливий орган, який Батько нації тримає на пульсі суспільства. А ви його - наждаком ! "З жінок заарештували саму куму Диньку. А що вона не хотіла йти до в'язниці, то поліцаї просто покотили її до самого будинку тюрми. Вона ж була така кругленька, справжня динька !" Джанні Родарі, "Пригоди Цибуліно". Вперше за останні кілька десятків років Україна спромоглася на жінку-політика більш-менш пристойного масштабу. Після Зої Космодем'янської , Хакамади та Єлєни Боннер, які власне і не були українками, Юлія Тимошенко дійсно отримала шанс стати першою Жанною Д'Арк українського проісхождєнія на пострадянському просторі. Юлька могла б залишитися просто віце-прем"єром, але ж наступила комусь із "старих" олігархів на мозоль, то її й вирішили позбутися. Причому стали це робити у дусі незабутнього ільфо-петровського "сам дурак". Юлька говорить : отут, шановні, ви поцупили у народа стільки-то мільйонів доларів. А їй у відповідь - "Сам дурак". Далі Юлька каже , як треба реформувати енергетичний сектор, щоб він працював ефективно і гроші не перетікали у чиюсь бездонну кишеню, а їй знову - "сам дурак". Врешті вона "абарзєла" так, що "старі" олігархи вирішили, що відступати вже немає куди - " За намі Масква", і стали шити Юльці діло. Як і годиться, для шиття діла були використані перші-ліпші підручні матеріали, а саме - білі нитки. Дії влади вже дуже нагадували ( та й продовжують нагадувати) якийсь театр абсурду, чисте тобі кафкіанство. Чого варті тільки репліки Батька нації ! Щоб не переповідати їх, бо вже кожна собака знає всі перли "лексикона разговора" директора , який замість піти на пенсію чомусь став президентом, зупинюсь лише на одному. "Опозиції у нас немає" - заявив директор. Що це означає з точки зору діалектичного матеріалізму ? Оскільки термін "опозиція" означає щось протилежне до офіційної влади, то опозиції не може існувати лише за відсутності офіційної влади. Бо кожна філософська категорія повинна мати свою антитезу, свій антипод. Це ж елементарно, ватсони ! Антитеза до категорії "Бог" - категорія "диявол", "добро" - "зло", "кількість" -"якість", "день"-"ніч", "директор" - "профком", "Майкл Джексон" - "Людмила Зикіна".....Причому, якщо відмовитися від категорії "диявол", відкинути її, заперечити її існування, то й поняття "бога" від цього багато чого втратить, аж до того, що без "диявола" немає і "бога". Недаремно ж у всіх релігіях світу поруч із Богом існує його природня антитеза - диявол. Але наш Гарант-ігнорант , мабуть, вже добряче призабув такі елементарні речі, як діамат та істмат, а , швидше всього, і не знав їх. Тому він набрався нахабства заперечити один з основних філософських законів про єдність та боротьбу протиріч і заявив, що опозиції у нас немає, тим самими поставивши під сумнів і своє власне існування. До речі, ця заява Ігноранта дуже вже нагадує анекдотичну - але реальну - фразу із першого американо-совітського телемоста відносно того, що "сексу в нас немає". " І опозиції теж! ",- підгавкує Ігнорант . Але повернемося до Юльки. Не знаю, чи свідомо, чи ні, але вона потроху вже стала Символом. Поки що невідомо , символом чого і кого. Але вона зуміла здолати той бар"єр, після котрого її смерть стала би для влади більшою проблемою, ніж все те , що вона зробила і , дай Бог, зробить , перебуваючи за доброго здоров'я в опозиції . Ще менше , ніж рік назад, вона могла б потрапити в автомобільну катастрофу,- і жоден сірко би не гавкнув. Зараз це "чрєвато" таким соціальним вибухом, що ніякий "Беркут" чи "Сокіл" не впорався б із ним. Георгію Гонгадзе поталанило менше, він от-от міг теж здолати цей бар"єр, але не встиг. "І сталося, як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого,- і вбив його. І сказав Господь Каїнові :"Де Авель, твій брат?" А той відказав : "Не знаю. Чи я сторож брата свого ?" Книга Буття Говорять, що в Біблії запрограмоване життя людства на тисячі років уперед. Про "звізду полин" ми вже переконалися на власному досвіді. Тепер настала черга переконатися про реальність Каїна та Авеля. "Де Гонгадзе ?" - запитую. " Не знаю,- відповідає Каїн нації , єхидно посміхаючись- может, ето... так сказать - чєчєнци єво укралі ?".