05/10/2001 | Майдан-Інформ

Є давня приказка: російська демократія закінчується там, де мова заходить про Україну. Хто не знає добродушного бороданя з газети “Известия” Имаксима Соколова, демократа до мозку кісток, ярого противника всіх шовіністів. Але, що він говорить в програмі “Однако”, коли мова про Україну. Жириновський з Лимоновим позаздрять.

Та мова не про Соколова, він хоча б російський громадянин. А ось громадянин України Володимир Малінкович, який колись був ув”язнений радянським режимом за членство в Українській Гельсінській групі поряд з В”ячеславом Чорноволом, Левком Лук”яненком, Степаном Хмарою, раптом забув про свою боротьбу з тоталітаризмом, перекваліфікувавшись в захисника кучмівського режиму.

Захищаючи російську мову та культуру в Україні від вигаданих ним самим утисків, Малінкович завжди аргументував це своїм демократизмом та пріоритетом прав людини над правом нації. Та ось мова зайшла про право російської нації, в інтересах якої є збереження панування Президента Леоніда Кучми, і де подівся весь демократизм Малінковича.

Цей колишній правозахисник не вважає, що фрагменти, де йдеться про Георгія Гонгадзе аж ніяк не можна назвати замовленням вбивства. Ось як коментує Малінкович слова Кучми: “Это его обычный стиль. Стиль весьма непривлекательный, неинтеллигентный, грубый, советско-директорский, а он и есть советский директор. Да, он не доверяет журналистам, не любит прессу, но это никоим образом не означает, что он отдавал приказ на убийство Гонгадзе”.

Малінкович пояснює такий потік лайки з боку Кучми у бік Георгія тим, що той сильно зачепив Президента своїми питаннями, а Кучма – дуже образливий. Побажання журналісту зникнути у Чечні чи Грузії цей правозахисник вважає абстрактними.
Коментарі тут зайві. Хочеться лише нагадати Малінковичу, що він вважає себе інтелігентом. Якщо такі речі сумісні з інтелігентністю та демократією, то хай вибачить нас за мимовільно нанесену йому образу.