Операція "Радянський Союз-2"
06/02/2001 | Ростислав
31 травня - http://postup.brama.com/010531/82_1_2.html
6 червня 2001 http://postup.brama.com/010531/82_7_1.html
--------------------------------------------------------------------
Операція "Радянський Союз-2"
"Касетний скандал" і відставка Ющенка інспіровані спецслужбами Росії
для того, щоб отримати абсолютно безвольного і залежного від Москви
президента Леоніда Кучму
У розпорядженні "Поступу" опинилася аналітична записка одного з
впливових українських аналітичних центрів. Ми свідомо не вказуємо
назви цього центру, оскільки аналітична записка готувалася для
конкретного замовника (практично відразу після відставки Ющенка) -
як документ внутрішнього користування.
Однак деякі моменти цієї записки (вона подається у скороченому
вигляді), на нашу думку, з рентгенівською точністю фіксують те, що
відбувається сьогодні в країні, фіксують без такої звичної для
газетних публікацій езопової мови...
"Відставка уряду Ющенка, яка відбулася 26 квітня 2001 року,
спричинена насамперед російським фактором, який Ющенко отримав у
спадщину від попередніх урядів і президентів Кравчука і Кучми, які
нічого не робили для того, щоби мінімалізувати цей фактор. Оскільки
з приходом до влади Путіна Росія реанімувала ідею "Радянський
Союз-2", в Україні розпочалася реалізація білоруського варіанту.
Вплив російських спецслужб на відставку уряду ми оцінюємо у 70-80
відсотків.
Що було
Український кримінальний капітал, який ототожнюється з іменами
Волкова, Суркіса-Медведчука, Пінчука і їх сателітів відіграв у
процесі відставки чисто допоміжну роль, роль інструмента: за
відсутності підтримки з боку президента Кучми олігархи навряд чи
посміли б затівати всю історію з відставкою уряду. Безумовно,
олігархи приватизували засоби масової інформації і значну частину
парламенту, однак відсутність реального контролю над силовими
структурами і губернаторами робить їхню владу дещо ілюзорною.
Принаймні поки що.
Слабка і неорганізована антикучмівська опозиція програє тому, що не
має єдиного лідера, і, крім імпічменту Кучмі, запропонувати
подальший конструктив не може, бо власне на цьому й закінчується
союз між Морозом, Тимошенко і Матвієнком. [...] Однак більш
небезпечним, на наш погляд, є дистанціонування блоку РУХ-КУН-ПРП від
УНР, "Собору" і решти правих партій.
...Головну роль в реалізації російського сценарію з відставки уряду
Ющенка, безумовно, відіграв президент Кучма. Зрештою, сценарій, і
реалізація касетного скандалу, і вбивство Г.Ґонґадзе, на нашу думку,
- робота російських спецслужб з метою отримати максимальний контроль
над Кучмою. Судячи з останніх подій, це їм вдалося: Кучма слабкий,
знищений, перебуває в повній міжнародній ізоляції і, як
загіпнотизований кролик, покірно іде в пащу удава Володі. Далі
Москва розпочне реалізовувати план із захоплення влади в Україні.
Аналізуючи дії екс-прем'єра, потрібно пам'ятати, що в Ющенка від
початку касетного скандалу не було жодних шансів залишитися на
своєму посту до початку парламентських виборів 2002 року. Єдиний
рятунок Ющенка полягав у негайній відставці Л. Кучми, за якою
настали б дострокові президентські вибори. Завдання створеної
Путіним касетної кризи якраз і полягало в тому, щоби лишити на посту
знищеного президента, а зняти з посади В. Ющенка, зупинити підйом
економіки і сформувати на фоні кризи максимально прихильну до Москви
маріонеткову владу. А тому поведінка В. Ющенка, його оточення і
проурядових партій у парламенті з самого початку була, м'яко кажучи,
неадекватною. Адже в інтересах В. Ющенка була негайна відставка
президента, натомість екс-прем'єр діяв так, ніби в нього був
необмежений запас часу. До явних "проколів" екс-прем'єра можна
зарахувати і його підпис під "Заявою трьох", його нерішучість
стосовно Деркача і Кравченка, бездарні інтерв'ю про прозорість у
роботі Генпрокурора, нерішучість у захисті Ю. Тимошенко. Однак
найбільше обурення викликало публічне братання екс-прем'єра з
президентом перед телекамерами в момент проголошення відставки.
Віктор Андрійович, добровільно і без примусу, з власної ініціативи
поцілував Кучму у щічку. Для політика, який збирається
"повернутися", такі кроки неприпустимі!
...Відставка Ющенка показала, що некомпетентність і дилетантство,
яке демонструють праві й правоцентристські політичні та
інтелектуальні кола в Україні, становлять реальну загрозу існуванню
як Української держави, так і української нації в цілому.
...Найбільш невдало, на нашу думку, в цій ситуації спрацював апарат
прем'єра, зокрема його патронатні служби. Голосування "зелених"
("за" 9 із 17), НДП ("за" 8 із 17) і "Регіонів України" ("за" 14 із
20) свідчить, що з цими фракціями можна і треба було домовлятися.
Український бізнес панічно боїться приходу до влади
Суркіса-Медведчука-Волкова. Голосування фракції Порошенка дуже
яскраво показало цю тенденцію. На жаль, некомпетентність оточення
екс-прем'єра є сумною реальністю, яка дала свої плоди.
Що буде?
На нашу думку, півроку тому Москва розпочала в Україні спецоперацію
"Союз-2", головним результатом якої буде фактична втрата
незалежності й денаціоналізація України з наступною остаточною
інтеграцією у склад Російської імперії. Цю операцію умовно можна
розділити на 4 етапи: Президент-Уряд-Парламент-Президент (новий).
1. Президент. На нашу думку, версія про безпосередню причетність Л.
Кучми до вбивства Г. Ґонґадзе виглядає більш ніж сумнівною. Сценарій
щодо остаточної дискретизації та зовнішньої і внутрішньої ізоляції
Кучми був спланований Путіним та його оточенням і виглядав наступним
чином: російські спецслужби, які давно й успішно прослуховували Л.
Кучму, почули цікавий і перспективний матеріал про Г. Ґонґадзе.
Далі, ймовірно, російські кілери вбили журналіста, недбало закопали
під Таращею і "розкрутили" плівки Мельниченка. Оскільки плівки були
справжні, а Л. Кучма і справді говорив про нейтралізацію Г.
Ґонґадзе, президент і його оточення опинилися у повній прострації.
Замість того, щоби публічно оприлюднити найбільш вірогідні сценарії
й голосно вказати на розробників цієї страшної кризи, Кучма випустив
на сцену Долганова, Потебенька і Кравченка, а замість того, щоби
розпочати підготовку до відставки з наступною передачею влади В.
Ющенкові, влаштував побоїще 9 березня. Результатом такої діяльності
гаранта стало наступне:
Повна міжнародна ізоляція (після відставки В. Ющенка навіть А.
Кваснєвському буде дуже непросто зустрітися з президентом України);
Остаточна втрата власного авторитету у міжнародного співтовариства:
на Кучмі "висять" підозра в убивстві Г. Ґонґадзе, порушення
Конституції (обшук депутатів у Борисполі, побиття депутата В.
Семенюк), чинення перешкод слідству, застосування силових методів
проти опозиції (9 березня), нищення незалежної преси (Ґонґадзе,
радіо "Континент") тощо.
Внутрішня ізоляція і втрата підтримки в суспільстві, про що свідчить
катастрофічне падіння його рейтингу.
Як наслідок, після першого етапу операції Москва отримала слабкого,
повністю дискредитованого у світі та в країні Президента України,
якого легко шантажувати і, що найстрашніше, який поступово втрачає
політичні важелі впливу в державі.
2. Прем'єр. З відставкою прем'єра В. Ющенка в Україні закінчився
другий етап операції. Декілька характерних ознак цієї спецоперації:
Утворення союзу українських капіталістів і комуністів виразно
засвідчило, що крім п'ятої червоної колони в Україні є ще й шоста,
побудована на кримінальному капіталі Суркіса-Волкова-Деркача тощо.
Зрештою, союз олігархів із комуністами не є українським ноу-хау: рік
тому цей винахід був продемонстрований В. Путіним у російській
Держдумі, де "Единство" об'єдналося з червоними і захопило
керівництво в парламенті - за мовчазної підтримки російського
президента.
Мотиви, за якими комуністи з бандитами звільнили В. Ющенка, теж мали
підкреслено абсурдний характер: прем'єр-міністра, який вперше в
історії держави виплатив пенсії, зарплату і частину зовнішнього
боргу, який вперше забезпечив зростання ВВП, звільняють за
некомпетентність і занепад економіки. Підкреслена надуманість і
абсурдність звинувачень - це ще один характерний штрих, який
демонструє методи "відморожених" гебістів В. Путіна: показова
демонстрація сили для тих, хто в майбутньому спробує справді
працювати на Українську державу.
Нарешті, апатія і некомпетентність правих у процесі відставки уряду
свідчить не лише про боягузливість і бездарність лідерів опозиції,
а, зокрема, і про те, що Москва давно й ефективно керує нашими
націонал-демократами.
Після відставки В. Ющенка важко сказати, за яким сценарієм
відбудеться призначення нового глави виконавчої влади і хто
персонально займе цей пост (аналітична записка написана за кілька
тижнів до призначення Анатолія Кінаха - Ред.). [...] Теоретично
проблеми можуть виникнути з президентом Л. Кучмою й олігархами.
Останні готові перерізати один одному горло в боротьбі за цю посаду
і звести тим самим успіхи Росії до нуля. Щоби не допустити до війни
між олігархами і максимально натиснути на Кучму, В. Путін призначив
послом в Україні В. Черномирдіна. Оскільки з комуністами жодних
проблем не передбачається, ЧВС розпочне роботу з олігархами. Москва
зацікавлена в тому, щоби напередодні парламентських виборів в
Україні посаду прем'єра зайняла особа, яка стане майбутнім
президентом України, - або людина з близького оточення майбутнього
президента. Прем'єр буде призначатися з кола олігархів - і цілком
зрозуміло, що кандидати робитимуть Москві пропозиції, від яких не
можна буде відмовитися. Росія ж у цьому тендері намагатиметься
максимально підняти ціну своєї "безкорисливої" допомоги.
Таким чином, за нашим прогнозом, напередодні виборів-2002 до
Верховної Ради Україна матиме проросійського прем'єра від олігархів,
який організує вибори таким чином, що виборів просто не буде.
Тобто ми робимо висновок, що після відставки В. Ющенка президент Л.
Кучма й українські олігархи повністю стали маріонетками Москви і
фактично відіграють другорядні ролі статистів. У разі, якщо у травні
Москва не досягне консенсусу з олігархами, то останнім самостійним
розпорядженням, яке зробить Л. Кучма, буде призначення тимчасово
виконуючого обов'язки прем'єра. Це буде відносно нейтральна фігура,
яку Суркіс-Волков-Пінчук-Тигіпко за згодою Москви протримають на
посаді щонайбільше півроку. За цей час руками нового в. о. прем'єра
розправляться з рештками незалежної преси - за допомогою
провокаторів, дурнів і грошей зруйнують зсередини опозицію і
доведуть до потрібної кондиції парламент і "насєлєніє страни".
Основні вимоги до в. о. - це відсутність президентських амбіцій і
керованість з боку олігархів. [...] Ющенка ми програли і тепер
важливо зрозуміти глибину поразки - і зробити з цього висновки.
Новий уряд (в якому, можливо, появляться і комуністи, хоча це й
малоймовірно) фактично буде займатися трьома речами:
а) підготовкою до парламентських виборів 2002;
б) розробкою і реалізацією плану повномасштабної інтеграції України
до складу Росії;
в) глобальною інформаційно-психологічною обробкою населення з метою
остаточної і незворотної денаціоналізації та підготовки до
майбутнього возз'єднання двох братніх народів.
3. Парламент. Обравши прихильний до себе склад Верховної Ради
України, Росія зможе знову отримати Україну законним шляхом:
новообраний склад законодавчого органу проголосує за возз'єднання з
Росією - і тим самим зніме всякі сумніви в легітимності нового
союзу, після чого вже ніхто не зможе сказати, що Москва силою
захопила Україну.
Основний момент, який переслідуватиме Росія в майбутніх виборах, -
створити прихильний до себе парламент і максимально зменшити
кількість своїх противників поза межами законодавчого органу. Таким
чином, Черномирдін найближчим часом розпочне термінові переговори з
усіма основними гравцями на майбутніх виборах- 2002: з
Суркісом-Медведчуком, Симоненком, Волковим, Деркачем-Тигіпком,
Азаровим, Порошенком, "зеленими", Ю. Тимошенко і Морозом. Що
стосується Мороза і Тимошенко, то їм за проросійську орієнтацію
запропонують нейтралітет російських ЗМІ під час виборів, припинення
кримінального переслідування і голову Л. Кучми - після виборів.
Натомість правих до і під час виборчої кампанії нищитимуть нещадно -
як за допомогою ЗМІ, так і зсередини, або, простіше кажучи, руками
провокаторів. Варто також пам'ятати, що праві реально не мають і не
отримають підтримки з Європи та зі США. Але найстрашнішим ворогом
для правих і правоцентристських сил є нерішучість і боягузливість їх
лідерів, відсутність чітко сформульованої й озвученої стратегії і
тактики, чіткого ставлення до Кучми, і, нарешті, волі до перемоги.
4. Президент (новий). На нашу думку, в новій ситуації після
парламентських виборів 2002 року принципово не важливо, коли
відбудуться наступні президентські вибори - достроково чи згідно з
Конституцією. З рук Путіна й олігархів Кучма отримає те, що так і не
спромоглися пообіцяти йому борці з опозиції, - гарантії його
особистої недоторканності й цілісність його "чесно" зароблених
заощаджень. Оскільки від Кучми в якості англійської королеви вже
нічого не буде залежати, центр влади перейде або в парламент, або в
уряд.
... Лише негайна відставка Л. Кучми і його публічна підтримка
кандидатури В. Ющенка на президентських виборах ще цього року дає
Україні шанс вирватися з чіпких обіймів братньої Росії. Але такий
сюжет реальний лише у фантастичних романах, але ніколи - в
дійсності."
6 червня 2001 http://postup.brama.com/010531/82_7_1.html
--------------------------------------------------------------------
Операція "Радянський Союз-2"
"Касетний скандал" і відставка Ющенка інспіровані спецслужбами Росії
для того, щоб отримати абсолютно безвольного і залежного від Москви
президента Леоніда Кучму
У розпорядженні "Поступу" опинилася аналітична записка одного з
впливових українських аналітичних центрів. Ми свідомо не вказуємо
назви цього центру, оскільки аналітична записка готувалася для
конкретного замовника (практично відразу після відставки Ющенка) -
як документ внутрішнього користування.
Однак деякі моменти цієї записки (вона подається у скороченому
вигляді), на нашу думку, з рентгенівською точністю фіксують те, що
відбувається сьогодні в країні, фіксують без такої звичної для
газетних публікацій езопової мови...
"Відставка уряду Ющенка, яка відбулася 26 квітня 2001 року,
спричинена насамперед російським фактором, який Ющенко отримав у
спадщину від попередніх урядів і президентів Кравчука і Кучми, які
нічого не робили для того, щоби мінімалізувати цей фактор. Оскільки
з приходом до влади Путіна Росія реанімувала ідею "Радянський
Союз-2", в Україні розпочалася реалізація білоруського варіанту.
Вплив російських спецслужб на відставку уряду ми оцінюємо у 70-80
відсотків.
Що було
Український кримінальний капітал, який ототожнюється з іменами
Волкова, Суркіса-Медведчука, Пінчука і їх сателітів відіграв у
процесі відставки чисто допоміжну роль, роль інструмента: за
відсутності підтримки з боку президента Кучми олігархи навряд чи
посміли б затівати всю історію з відставкою уряду. Безумовно,
олігархи приватизували засоби масової інформації і значну частину
парламенту, однак відсутність реального контролю над силовими
структурами і губернаторами робить їхню владу дещо ілюзорною.
Принаймні поки що.
Слабка і неорганізована антикучмівська опозиція програє тому, що не
має єдиного лідера, і, крім імпічменту Кучмі, запропонувати
подальший конструктив не може, бо власне на цьому й закінчується
союз між Морозом, Тимошенко і Матвієнком. [...] Однак більш
небезпечним, на наш погляд, є дистанціонування блоку РУХ-КУН-ПРП від
УНР, "Собору" і решти правих партій.
...Головну роль в реалізації російського сценарію з відставки уряду
Ющенка, безумовно, відіграв президент Кучма. Зрештою, сценарій, і
реалізація касетного скандалу, і вбивство Г.Ґонґадзе, на нашу думку,
- робота російських спецслужб з метою отримати максимальний контроль
над Кучмою. Судячи з останніх подій, це їм вдалося: Кучма слабкий,
знищений, перебуває в повній міжнародній ізоляції і, як
загіпнотизований кролик, покірно іде в пащу удава Володі. Далі
Москва розпочне реалізовувати план із захоплення влади в Україні.
Аналізуючи дії екс-прем'єра, потрібно пам'ятати, що в Ющенка від
початку касетного скандалу не було жодних шансів залишитися на
своєму посту до початку парламентських виборів 2002 року. Єдиний
рятунок Ющенка полягав у негайній відставці Л. Кучми, за якою
настали б дострокові президентські вибори. Завдання створеної
Путіним касетної кризи якраз і полягало в тому, щоби лишити на посту
знищеного президента, а зняти з посади В. Ющенка, зупинити підйом
економіки і сформувати на фоні кризи максимально прихильну до Москви
маріонеткову владу. А тому поведінка В. Ющенка, його оточення і
проурядових партій у парламенті з самого початку була, м'яко кажучи,
неадекватною. Адже в інтересах В. Ющенка була негайна відставка
президента, натомість екс-прем'єр діяв так, ніби в нього був
необмежений запас часу. До явних "проколів" екс-прем'єра можна
зарахувати і його підпис під "Заявою трьох", його нерішучість
стосовно Деркача і Кравченка, бездарні інтерв'ю про прозорість у
роботі Генпрокурора, нерішучість у захисті Ю. Тимошенко. Однак
найбільше обурення викликало публічне братання екс-прем'єра з
президентом перед телекамерами в момент проголошення відставки.
Віктор Андрійович, добровільно і без примусу, з власної ініціативи
поцілував Кучму у щічку. Для політика, який збирається
"повернутися", такі кроки неприпустимі!
...Відставка Ющенка показала, що некомпетентність і дилетантство,
яке демонструють праві й правоцентристські політичні та
інтелектуальні кола в Україні, становлять реальну загрозу існуванню
як Української держави, так і української нації в цілому.
...Найбільш невдало, на нашу думку, в цій ситуації спрацював апарат
прем'єра, зокрема його патронатні служби. Голосування "зелених"
("за" 9 із 17), НДП ("за" 8 із 17) і "Регіонів України" ("за" 14 із
20) свідчить, що з цими фракціями можна і треба було домовлятися.
Український бізнес панічно боїться приходу до влади
Суркіса-Медведчука-Волкова. Голосування фракції Порошенка дуже
яскраво показало цю тенденцію. На жаль, некомпетентність оточення
екс-прем'єра є сумною реальністю, яка дала свої плоди.
Що буде?
На нашу думку, півроку тому Москва розпочала в Україні спецоперацію
"Союз-2", головним результатом якої буде фактична втрата
незалежності й денаціоналізація України з наступною остаточною
інтеграцією у склад Російської імперії. Цю операцію умовно можна
розділити на 4 етапи: Президент-Уряд-Парламент-Президент (новий).
1. Президент. На нашу думку, версія про безпосередню причетність Л.
Кучми до вбивства Г. Ґонґадзе виглядає більш ніж сумнівною. Сценарій
щодо остаточної дискретизації та зовнішньої і внутрішньої ізоляції
Кучми був спланований Путіним та його оточенням і виглядав наступним
чином: російські спецслужби, які давно й успішно прослуховували Л.
Кучму, почули цікавий і перспективний матеріал про Г. Ґонґадзе.
Далі, ймовірно, російські кілери вбили журналіста, недбало закопали
під Таращею і "розкрутили" плівки Мельниченка. Оскільки плівки були
справжні, а Л. Кучма і справді говорив про нейтралізацію Г.
Ґонґадзе, президент і його оточення опинилися у повній прострації.
Замість того, щоби публічно оприлюднити найбільш вірогідні сценарії
й голосно вказати на розробників цієї страшної кризи, Кучма випустив
на сцену Долганова, Потебенька і Кравченка, а замість того, щоби
розпочати підготовку до відставки з наступною передачею влади В.
Ющенкові, влаштував побоїще 9 березня. Результатом такої діяльності
гаранта стало наступне:
Повна міжнародна ізоляція (після відставки В. Ющенка навіть А.
Кваснєвському буде дуже непросто зустрітися з президентом України);
Остаточна втрата власного авторитету у міжнародного співтовариства:
на Кучмі "висять" підозра в убивстві Г. Ґонґадзе, порушення
Конституції (обшук депутатів у Борисполі, побиття депутата В.
Семенюк), чинення перешкод слідству, застосування силових методів
проти опозиції (9 березня), нищення незалежної преси (Ґонґадзе,
радіо "Континент") тощо.
Внутрішня ізоляція і втрата підтримки в суспільстві, про що свідчить
катастрофічне падіння його рейтингу.
Як наслідок, після першого етапу операції Москва отримала слабкого,
повністю дискредитованого у світі та в країні Президента України,
якого легко шантажувати і, що найстрашніше, який поступово втрачає
політичні важелі впливу в державі.
2. Прем'єр. З відставкою прем'єра В. Ющенка в Україні закінчився
другий етап операції. Декілька характерних ознак цієї спецоперації:
Утворення союзу українських капіталістів і комуністів виразно
засвідчило, що крім п'ятої червоної колони в Україні є ще й шоста,
побудована на кримінальному капіталі Суркіса-Волкова-Деркача тощо.
Зрештою, союз олігархів із комуністами не є українським ноу-хау: рік
тому цей винахід був продемонстрований В. Путіним у російській
Держдумі, де "Единство" об'єдналося з червоними і захопило
керівництво в парламенті - за мовчазної підтримки російського
президента.
Мотиви, за якими комуністи з бандитами звільнили В. Ющенка, теж мали
підкреслено абсурдний характер: прем'єр-міністра, який вперше в
історії держави виплатив пенсії, зарплату і частину зовнішнього
боргу, який вперше забезпечив зростання ВВП, звільняють за
некомпетентність і занепад економіки. Підкреслена надуманість і
абсурдність звинувачень - це ще один характерний штрих, який
демонструє методи "відморожених" гебістів В. Путіна: показова
демонстрація сили для тих, хто в майбутньому спробує справді
працювати на Українську державу.
Нарешті, апатія і некомпетентність правих у процесі відставки уряду
свідчить не лише про боягузливість і бездарність лідерів опозиції,
а, зокрема, і про те, що Москва давно й ефективно керує нашими
націонал-демократами.
Після відставки В. Ющенка важко сказати, за яким сценарієм
відбудеться призначення нового глави виконавчої влади і хто
персонально займе цей пост (аналітична записка написана за кілька
тижнів до призначення Анатолія Кінаха - Ред.). [...] Теоретично
проблеми можуть виникнути з президентом Л. Кучмою й олігархами.
Останні готові перерізати один одному горло в боротьбі за цю посаду
і звести тим самим успіхи Росії до нуля. Щоби не допустити до війни
між олігархами і максимально натиснути на Кучму, В. Путін призначив
послом в Україні В. Черномирдіна. Оскільки з комуністами жодних
проблем не передбачається, ЧВС розпочне роботу з олігархами. Москва
зацікавлена в тому, щоби напередодні парламентських виборів в
Україні посаду прем'єра зайняла особа, яка стане майбутнім
президентом України, - або людина з близького оточення майбутнього
президента. Прем'єр буде призначатися з кола олігархів - і цілком
зрозуміло, що кандидати робитимуть Москві пропозиції, від яких не
можна буде відмовитися. Росія ж у цьому тендері намагатиметься
максимально підняти ціну своєї "безкорисливої" допомоги.
Таким чином, за нашим прогнозом, напередодні виборів-2002 до
Верховної Ради Україна матиме проросійського прем'єра від олігархів,
який організує вибори таким чином, що виборів просто не буде.
Тобто ми робимо висновок, що після відставки В. Ющенка президент Л.
Кучма й українські олігархи повністю стали маріонетками Москви і
фактично відіграють другорядні ролі статистів. У разі, якщо у травні
Москва не досягне консенсусу з олігархами, то останнім самостійним
розпорядженням, яке зробить Л. Кучма, буде призначення тимчасово
виконуючого обов'язки прем'єра. Це буде відносно нейтральна фігура,
яку Суркіс-Волков-Пінчук-Тигіпко за згодою Москви протримають на
посаді щонайбільше півроку. За цей час руками нового в. о. прем'єра
розправляться з рештками незалежної преси - за допомогою
провокаторів, дурнів і грошей зруйнують зсередини опозицію і
доведуть до потрібної кондиції парламент і "насєлєніє страни".
Основні вимоги до в. о. - це відсутність президентських амбіцій і
керованість з боку олігархів. [...] Ющенка ми програли і тепер
важливо зрозуміти глибину поразки - і зробити з цього висновки.
Новий уряд (в якому, можливо, появляться і комуністи, хоча це й
малоймовірно) фактично буде займатися трьома речами:
а) підготовкою до парламентських виборів 2002;
б) розробкою і реалізацією плану повномасштабної інтеграції України
до складу Росії;
в) глобальною інформаційно-психологічною обробкою населення з метою
остаточної і незворотної денаціоналізації та підготовки до
майбутнього возз'єднання двох братніх народів.
3. Парламент. Обравши прихильний до себе склад Верховної Ради
України, Росія зможе знову отримати Україну законним шляхом:
новообраний склад законодавчого органу проголосує за возз'єднання з
Росією - і тим самим зніме всякі сумніви в легітимності нового
союзу, після чого вже ніхто не зможе сказати, що Москва силою
захопила Україну.
Основний момент, який переслідуватиме Росія в майбутніх виборах, -
створити прихильний до себе парламент і максимально зменшити
кількість своїх противників поза межами законодавчого органу. Таким
чином, Черномирдін найближчим часом розпочне термінові переговори з
усіма основними гравцями на майбутніх виборах- 2002: з
Суркісом-Медведчуком, Симоненком, Волковим, Деркачем-Тигіпком,
Азаровим, Порошенком, "зеленими", Ю. Тимошенко і Морозом. Що
стосується Мороза і Тимошенко, то їм за проросійську орієнтацію
запропонують нейтралітет російських ЗМІ під час виборів, припинення
кримінального переслідування і голову Л. Кучми - після виборів.
Натомість правих до і під час виборчої кампанії нищитимуть нещадно -
як за допомогою ЗМІ, так і зсередини, або, простіше кажучи, руками
провокаторів. Варто також пам'ятати, що праві реально не мають і не
отримають підтримки з Європи та зі США. Але найстрашнішим ворогом
для правих і правоцентристських сил є нерішучість і боягузливість їх
лідерів, відсутність чітко сформульованої й озвученої стратегії і
тактики, чіткого ставлення до Кучми, і, нарешті, волі до перемоги.
4. Президент (новий). На нашу думку, в новій ситуації після
парламентських виборів 2002 року принципово не важливо, коли
відбудуться наступні президентські вибори - достроково чи згідно з
Конституцією. З рук Путіна й олігархів Кучма отримає те, що так і не
спромоглися пообіцяти йому борці з опозиції, - гарантії його
особистої недоторканності й цілісність його "чесно" зароблених
заощаджень. Оскільки від Кучми в якості англійської королеви вже
нічого не буде залежати, центр влади перейде або в парламент, або в
уряд.
... Лише негайна відставка Л. Кучми і його публічна підтримка
кандидатури В. Ющенка на президентських виборах ще цього року дає
Україні шанс вирватися з чіпких обіймів братньої Росії. Але такий
сюжет реальний лише у фантастичних романах, але ніколи - в
дійсності."