07/12/2001 | Назар Стодоля

Ніколи Кучми не було.
Це маячня. Або дурниця.
Це Єху, мара, НЛО,
Таке у сні хіба присниться.

Це Ленін жив, живе і буде
Ще жити в когось у мізках
Та Маркс і Енгельс у казках,
Кравчук, напевно, у візках
(кравчучках) житиме довічно

А Кучми не було й не буде
Ні, буде - кучма – як волосся
(як шевелюра мов колосся)
Як шапка, як біда, як лихо
Омонімів бо пересічних
Багато в українській мові…

Як про людину Кучму спомин
Уже пропав. Він не для тебе.
Бо в пам»яті ти не тримаєш
Пустого. Те, чого нема
(речей, яких тобі не треба)

А спогадів уже катма
А спогади ще УТНом
немов архіви пропливають,
немов вода в Дніпрі, спливають
Та Кучми серед них не видно

Там навіть, де говорит Кучма
Ти бачиш пляму. Світлу, бо
Прозоре диво, марево
Твій погляд не тримає, а
Перепускає наскрізь себе
Його нема і хоч би зір
У тебе був нуль-нуль (найкращий)
І теле-скоп (чи радше мікро-)
Тримав би ти перед екраном
Та скоро (пізно або рано)
Побачиш ти, що є сліпий,
(й глухий) бо ти не бачиш Кучму.

По радіо його не чуєш,
У снах твоїх він не ночує
І ти ідеш до окуліста,
До психіатра й окультиста,
І просиш все це пояснити,
Бо як то – ти не бачиш Кучму
(Точніше – Ти не бачиш кучму)
А лікар каже, що він є
Зарплату він їм видає
Не заважає брати в лапу
Війни не робить і розбрату
І хліб й цибуля на полицях
І свіжий пам»ятник в столиці
До незалежності. А ти
Кричиш – онопрієнко –
А ти гавчиш – що пожиттєве
Ув»язення таким особам
І забуття, і прокляття

А окуліст тобі – бомажку
Направлення до центрлікарні.
З проханням «Срочно подлечить,
Іначе можна уличить
В неблаговидности…»
Ось так.