Гонгадзе, Александров, Васильченко, Величко...Хто наступний?
07/12/2001 | технолог
Цей месадж, який нижче, вже старий.
Але питання те саме...
Мені цікаво, скільки треба забити до смерті журналістів, щоб в них спрацював інстинкт самозбереження?
Як повідомила "Свобода" в Донецькій області у офісі телекомпанії бейсбольними кийками забито журналіста Олександрова. Забито брутально та демонстративно.
В мене одне питання - коли хоча б найрозумніші з журналістів зрозуміють, що доля провини за смерть колег лежить і на них, на їхньому мовчанні, на їхніх компромісах як з владою, так і з деякими "демократичними" політиками?
Але питання те саме...
Мені цікаво, скільки треба забити до смерті журналістів, щоб в них спрацював інстинкт самозбереження?
Як повідомила "Свобода" в Донецькій області у офісі телекомпанії бейсбольними кийками забито журналіста Олександрова. Забито брутально та демонстративно.
В мене одне питання - коли хоча б найрозумніші з журналістів зрозуміють, що доля провини за смерть колег лежить і на них, на їхньому мовчанні, на їхніх компромісах як з владою, так і з деякими "демократичними" політиками?
Відповіді
2001.07.12 | Augusto
Тут всі все розуміють (за виключенням тих, що не розуміють).
Інтерфейс нам треба з RL, не допоможете?Бо інтенсівність розробок падає (тимчасово, звичайно) без realtime фідбека ...
2001.07.12 | технолог
Re: Тут всі все розуміють (за виключенням тих, що не розуміють).
Augusto писав(ла):> Інтерфейс нам треба з RL, не допоможете?
> Бо інтенсівність розробок падає (тимчасово, звичайно) без realtime фідбека ...
Друже Августо!
Я, як не дивно, технолог, який має деякі знання у галузі коммунікативних технологій у гуманітарному аспекті, а в залізі і, відповідно, у комп'ютерному і мережевому слензі, зовсім тупий.
Тому, якщо я щось не так зрозумів у месаджі, відповім, якщо поставите питання не сленгом.
Наскільки я зрозумів, питання в тому, що інтенсивність розробок(в плані - що робити) падає на Майдані.
Про це вже не раз говорилось у самих різних аспектах.
Що я можу повторити:
ТЕХНОЛОГІЧНА АКСІОМА (МАЙЖЕ ПІФАГОРА): ДЛЯ ВИРІШЕННЯ БУДЬ-ЯКОЇ ПРОБЛЕМИ ПОТРІБНІ ТРИ РЕСУРСИ -
- ЧАС,
-КОШТИ,
-ЛЮДИ ТА ЇХНІ ТВОРЧІ ЗДІБНОСТІ.
На жаль, поки що не видно цілеспрямованого бажання хоча б щось зробити з боку всіх тих представників політикуму (в широкому розумінні), яким тут постійно кісточки миють.
2001.07.13 | Augusto
Та і я ж про це!
ТЕХНОЛОГІЧНА АКСІОМА (МАЙЖЕ ПІФАГОРА): ДЛЯ ВИРІШЕННЯ БУДЬ-ЯКОЇ ПРОБЛЕМИ ПОТРІБНІ ТРИ РЕСУРСИ -- ЧАС,
-КОШТИ,
-ЛЮДИ ТА ЇХНІ ТВОРЧІ ЗДІБНОСТІ.
Час працює, звичайно, на нас, ось Ви витрачаєте досить багато часу на Майдані.
Кошти - це не "три пєсят!давай мені трипєсят!", це вже ті кошти, що кожен з нас або вклав в свій компьютер, або витратив на навчання та знайшов собі роботу з компьютером. Вони також присутні.
Люди, тут складніше, бо через вади українського характеру, кожен є щонайменше Наполеоном, а де ж тут місце для обговорення? Де я і де той Наполеон?
Ну то я не йду проти Вашої аксіоми!
Проблема в тому, що ідея інтелектуальної гри в матриці така приваблива, а інтенсівність досить висока, що дехто, хто починав як наш "мацак" в реальному житті, вже втягнувся в кіберпростір, і що тут казати?
Таким чином вийшов розподіл на "спекулятивну опозицію" ( в філософському сенсі, звичайно), та "оперативну опoзицію", без якої теоретичні розробки не працюють(не тому, що погані, а тому, що нема як працювати, нема місця, де ідеал торкається реалу, чи то "інтерфейса").
Нам зараз потрібні люди, що б давали б зворотній зв'язок ("фідбек"), щоб можна булоб зрозуміти, де ворог, а де друг, та плюс довести, що "оперативна опoзиція" то не обов'язково каміказе-самогубця, а всі дбають про добробут "оперативника", та ніхто
не збирається заробляти щось на нему (ні політичні пункти, ні гроші).
2001.07.13 | Augusto
Ось тут лікар ліки прописує! Ті ж самі ліки, що ми почали робити!
Всі пострадянські республіки схожі, мов однояйцеві близнюки: духовним вакуумом.Тенгіз ГУДАВА, 12-07-2001 12:22 | Версія до друку
http://www.zn.kiev.ua/razdel.php?id=3050
Терени колишнього Радянського Союзу... — цей публіцистичний штамп починає втрачати суть (чи набувати нової?). Вже дехто запевняє: немає таких теренів, а є окремі держави, не кажемо ж ми про Європу — «терени колишньої Римської імперії» або «терени Наполеонівської імперії»! І так, і ні. В економіці, у політичній системі, цілому ряді інших критеріїв незалежної державності 15 республік колишнього СРСР, можливо, справді, розділилися, диференціювалися одна від одної, і стає не модно говорити про спільні корені. Та в одному, мені здається, всі пострадянські республіки схожі, мов однояйцеві близнюки: духовним вакуумом.
Про «духовний вакуум» я говорю як про відсутність державоутворюючого морально-етичного і світоглядного фундаменту. У Європі кожний камінь говорить про релігійні війни, релігійні пристрасті, подвиги і страждання, і ці камені саме становлять основу (підкреслюю: невидиму, приховану) європейських спільнот на рівні громадянського рефлексу. В Азії, відповідно, все грунтується на ісламських твердинях. Синтоїстські традиції визначають вигляд сучасного японського суспільства. Америку іноді називають іудео-християнською цивілізацією.
На жаль, у Росії й інших пострадянських республіках духовні твердині розмило сильніше від того, що ми недавно спостерігали в Ленську. Грунт став крихкий, болотистий. Може засмоктати. На такому грунті нічого не побудується.
Ось корінна відмінність Росії від Заходу. Принципи демократії, вільного ринку та правового суспільства були тут кинуті на болотистий гнилий грунт. Не дивина, що вони або не проростають, або мутують у бік якихось потвор і лісовиків. На Заході у всіх цих масонських ліберальних принципів є тверде підгрунтя — віра, релігія. Не обов’язково молитися постійно і здійснювати релігійні обряди. Навіть вірити не обов’язково. Сама атмосфера європейського, американського суспільства просякнута традицією, у якій морально-етичні корені йдуть у ту чи іншу традиційну релігію. Це не лише атмосфера храмів і молільних будинків, це атмосфера бізнесу, де всі компоненти — договір, кредит, престиж, талант, праця, дисципліна тощо — мають моральне, релігійне першоджерело. А яка релігія «нового росіянина»? Або дрібного гебіста, котрий став президентом?
Як лікар я не лише ставлю діагноз, а й пропоную лікування. Ліки називаються Пошук. Іноді цей пошук набуває вигадливих форм (усе божественне вигадливе!). Я зустрічався в Москві з православними ортодоксами, котрі лають Папу Римського за те, що він покаявся перед православ’ям. Я зустрічався з католиками, котрі вважають, що православні-схизматики це ті ж фашисти. Я зустрічався з іудеями, котрі обвинувачують арабів в антисемітизмі, хоча араби — ті ж семіти. І зустрічався з мусульманами, котрі були православними, більше того — православними священиками.
Тенгіз ГУДАВА