07/26/2001 | Спостерігач

http://postup.brama.com/010724/112_4_3.html
Мельниченко виявився кепським звукорежисером

ДАЙДЖЕСТ

– Ви досліджували плівки Мельниченка. Яких висновків ви дійшли?

– Запис, який пред’явив у Раді Олександр Мороз, – це монтаж. Я не можу сказати, якою мірою це монтаж, але те, що там є монтажні шви, – це точно. Якщо це монтувалося на комп’ютері, то непрофесіоналом, і комп’ютер був поганим. Цифровий диктофон, навіть найбільш кепської якості, просто не міг так записати. Звідки міг узятися цей шум? Або від багаторазових перезаписів, або від повного невміння людей переписувати з цифрового джерела на аналоговий. Але вже якщо люди організовували запис президента, чому вони з такою жахливою якістю зробили цей запис?

– І чому, як ви думаєте?

– Це все дуже каламутна історія. Склейки були через усю стрічку, але я далекий від твердження, що ці люди збирали по буквах слова, хоча шви там є в різних місцях.

– Чи подібний голос на плівках Мельниченка на голос Кучми?

– Я проводив спектральний аналіз. Це коли дивишся голосні й приголосні букви на спектроаналізаторах на предмет відповідності звукам голосу Кучми. Отже, голос, виходячи з усього, належить йому. Хоча якість запису така, що детально займатися таким аналізом дуже важко. І німці, і голландці, які проводили експертизу, говорили приблизно те ж саме: швидше за все, це голос Кучми, але плівка пройшла серію монтажів.

– А наскільки складно сфабрикувати такий запис?

– Я показав депутатам Ради, як це робиться. Узяв виступи Олександра Мороза, причому навмисно з найбільш кепського джерела – з телевізора, а виступи якраз і стосувалися скандалу з плівками. За два дні я змонтував кілька фраз, і в результаті Мороз у мене говорив, що стрічка не може бути використана в суді, оскільки майже напевно є фальсифікацією. Тобто я вклав свою особисту думку у вуста Мороза. Монтував на комп’ютері – коли по словах, а коли й по буквах, а потім показав це на прес-конференції у Верховній Раді. Це значить, що протягом двох-трьох днів будь-яка людина, яка має нормальний пакет програм, може зробити з будь-яких шматків бозна-що.

– А зміст плівок, що їх ви чули, – він схожий на правду?

– Звичайно, все це справляє сильне враження. З іншого боку, Кучма – людина досить різка. Якби хтось записав розмови Бориса Миколайовича (Єльцина – ред.), то, може, у нього вийшли б куди більш цікаві речі, ніж те, що сказав Кучма. Якщо це реальний запис, то людина спересердя завжди могла вимовити щось подібне.

– У тих фрагментах, що ви чули, було щось про Ґонґадзе?

– Я звернув увагу на те, що прізвище Ґонґадзе там не згадувалося. Йшлося просто про грузина. Але це несуттєво. Він міг бути просто роздратований цим журналістом. Зараз же можна сказати лише те, що Кучма кілька разів вилаявся з цього приводу. В якому контексті, що це означало – невідомо.

– Як до вас потрапили ці записи?

– Спочатку я просто купив їх у кіоску. Це продавалося на Україні в усіх кіосках, люди намагалися з цього зробити якісь уже відверто клоунські речі. Потім мені депутати дали копію тієї стрічки, що її пред’являв Олександр Мороз.

– А що виявилося в Мороза – диски чи плівки?

– Він не дуже ясно пояснює походження цього запису. Записувалося все начебто на цифровий диктофон – те, що нібито було зроблено Мельниченком. А потім це все було переписано на касету, що її Мороз продемонстрував Раді.

Незалежними експертизами плівок займалося дуже багато людей у різних країнах, давали різні відповіді, але всі сходилися на тому, що незалежно від того, чи є плівка фальсифікацією, чи не є, вона не може бути юридично адекватною і фігурувати доказом у суді. По-перше, у багатьох країнах використовувати плівку як доказ не дозволяють закони, а надто ж плівку, отриману з цифрових носіїв у результаті кількох перезаписів, що зовсім очевидно. По-друге, будь-які монтажні матеріали взагалі не можуть бути доказом, незалежно від того, яким шляхом вони були отримані.