Євростратегічний план Путіна (ч.З)
08/03/2001 | Максим'як
Євростратегічний план Путіна
О.Максим’як
3. Пропущений удар.
Громадсько-політичні організації в Україні, вже звиклися з тим, що між Україною та Росією, постійно має місце якась боротьба за відстоювання національних інтересів. Тема широкомасштабної російської експансії у внутрішні справи України не піднімається особливо голосно, оскільки склалася думка, що вона має надто націоналістичне звучання і може спричинити до певного дискомфорту російської національної меншини.
З цієї причини, в українських засобах масової інформації відкрито не прозвучала жодного разу думка про причетність до ґонгадзеґейту та кучмоґейту російських спецслужб. Натомість, були лише натяки про можливу причетність до ґейтів сусідньої держави. Єдиний, хто в пресі відкрито заявив про організацію Росією ґейтів в Україні, вже через тиждень після озвучення плівок п.Морозом у Верховній Раді, це був журналіст і політичний оглядач із Берліна Михайло Осадчук. З боку офіційної Росії не було жодних заперечень чи спростувань і так є до сьогоднішнього дня. Росія чи не єдина країна, з країн Великої сімки, яка не виявила в ґейтах нічого поганого. Також, як виявилося, в перші дні набуваючих розмаху скандалів, вона була набагато краще підготовлена до них, ніж українська влада, більше того, Кремль моментально оцінив роль і важливе місце ґейтів в своїх планах політичної ізоляції України. Для цього потрібно було додатково прикласти зовсім небагато зусиль, щоб отримати на користь Росії максимальні вигоди.
Українська, ні зовнішня ні внутрішня, політична ситуація не може стабілізуватися після нанесених ґейтами ударів. Але є і позитивні наслідки - в політичній системі країни відбулися структурні зміни, кланова складова виглядає ослабленою, адміністративна складова теж достатньо є ослаблена, союз між ними триває далі, як і раніше очолюється президентом, але на радість всього суспільства зросла і зміцніла громадянська складова. Лідер адміністративної складової – президент Кучма вистояв, але став очевидно слабшим, проекти про запровадження тотального режиму в країні прийшлося відкласти на невизначений час, союз із клановою складовою значно послабився, принаймі по тих напрямках, які видавалися ще недавно досить міцними. Презедент вирішує змінити оточенння, яке не змогло загарантувати його від скандалів. Ставка ним ймовірно робиться в напрямку посилення ролі його родинних зв’язків на внутрішнє політичне середовище. Але дуже вже очевидною стала його запобігливість перед російськими інтересами, можливо Кучма шукав шляхів для покращення відносин з Росією, але це виглядаэ малоймовырним, оскыльки політика Кремля до Кучми є дуже побажливою, одночасно з тим до України є, як ніколи, надто жорсткою. Кучма особистою вказівкою, ігноруючи будь-які національні інтереси, розпоряджається продати Запоріжський алюмінієвий комбінат на $32 млн. дешевше, поспішно підписує меморандум про об’єднання енергетичних систем, недавно появилася в ЗМІ інформація про наміри продати російським компаніям “Укртелеком”, який в минулому році був чи ненайприбутковішим державним підприємством із своїми 78 відсотками прибутку, а що він там наобіцяв Росії в ході останніх зустрічей з Путіним, ми скоро дізнаємося, але для інтересів України не варто сподіватися нічого хорошого.
Першим тривогу забив Борис Тарасюк, може вже запізніло, дипломат із 25-річним стажем, який був усунутий з посади міністра закордонних справ. Доступу до великих трибун п.Тарасюк не має, тому його застереження були майже не почуті. Одну із зустрічей він мав в “Центрі політичного прогнозування” у Львові де сказав про існування списку високих українських службовців (його прізвище стояло там на першому місці), звільнення яких з їх посад було б бажаним для Кремля, наступним кроком був протест Росії проти призначення Тарасюка Верховним комісаром ОБСЄ з питань національних меншин. Як він каже, це є один із прикладів здачі інтересів нашої держави під тиском сусідньої країни, і готовий навести чимало подібних фактів.
Якщо спробувати зрозуміти механізм Кучмівської запобігливості, то такий список повинен був прийти не нижче, ніж з адміністрації президента Путіна, а може і безпосередньо був ним погоджений чи складений. Трасюк переконаний, що керівництво країни (вважай Кучма) повинен відповісти, чому він приймає такі умови (іншої країни) і погоджується з ними.
Сам процес усунення Ющенка, теж відбувався під неперервний акомпонемент збоку Росії. Бо навіть, від поміркованого у висловлюваннях прем”єра, через його прес-секретаря Наталю Зарудну, прозвучало, що проти уряду та прем”єра ведеться інформаційна війна на “замовлення з боку іноземної держави”. Очевидно, що і Ющенко перебував в тому списку осіб, яких Путін вимагав усунути від влади в Україні. Дискредитований ґейтами Кучма вдавав перед Заходом, що він непричетний до усунення прем’єра-реформатора, що це все є тиск місцевих кланів і Росії, яким він не може протистояти. Очевидно, що так, але, згідно тієї інформації, що була в квітні оприлюднена Анатолієм Матвієнком від імені Інституту Відкритої Політики, виглядає, що Кучма свідомо і самостійно пішов назустріч Росії, у відповідь на неконфіденційні вимоги Заходу відмовитися від влади за “російським варіантом”. Кучма тоді попросив тайм-аут до завершення виборів в США, але час використав на зближення із Росією. Таким чином, Кучма, як об’єкт “плану Путіна” найкраще підходить для політичної ізоляції України, а політична ізоляція України в певній мірі влаштовує і Кучму. Зростання і посилення в українській політиці, колись зовсім мізерної російської складової, свідчить, що Кучма вже не бачить в непопулярній на Заході клановій складовій тієї сили, яка би його могла тримати наплаву ще кілька термінів. Намагання Ющенка схилити Кучму в сторону національних інтересів та переконати його в тому, що він, як достатньо популярний серед народу прем’єр, здатен гарантувати Кучмі високий рівень пожиттєвої безпеки, не привело до успіхів. Кучма вірить тільки в силу влади, повірити у власний народ він психологічно не здатен. Цей, як заявив Анатолій Матвієнко - “ закулісний таємний поділ нашої держави на різні сфери впливу”, може привести до “нової версії пакту Молотова-Ріббентропа щодо України”. Не менш насторожуючим є наближення Кучмою до себе таких українофобів, як Малінкович. В березні він видав “на гора” від імені Центру політичних досліджень і конфліктології (очевидно спеціалізується на провокуванні конфліктів) “дослідження”, що в Україні “майже 91% бажає як мінімум особливих відносин з Росією”, а 36% бажає жити з Росією в єдиній державі. Початок, скажемо відверто, наглий і авантюрний.
Спільність політичних інтересів кланової складової і проросійських сил, як в країні, так і поза нею, веде до повного їх злиття, хоча, наразі, деякі із олігархів стоятимуть осторонь, вичікуючи “чия візьме”, а інші можуть навіть перейти в табір противників проросійського курсу, якщо побачать, що їхні інтереси можуть зазнати втрат. Хоча, це зовсім не зменшить напору економічної експансії Росії в Україну. Не уникло від поглядів журналістів і те, що Тигипко неодноразово їздив консультуватися в Москву і сьогодні його “Трудова Україна” очевидно претендуватиме на роль головного представника російських інтересів на вищих політичних та бізнесових рівнях. Як сказав Борис Тарасюк: ”Саме Сергій Тигипко, був ініціатором висунення ультимативних заяв проти Прем”єр-міністра Ющенка”, тому не дивно, що саме на базі “Трудової України” в квітні було створене міжфракційне депутатське об”єднання “До Європи разом з Росією”. Йому передувало створення в січні міжпарламентського об”єднання “ЗУБР” – за союз України, Білорусії та Росії. А в липні відбулося своренння ще однієї організації – виборчого “Руського блоку”, тобто на території України формуються політичні структури, які спираються на чисто російський електорат, а отже і відстоюватимуть в Україні винятково російські інтереси. Цей новий виборчий "Руський блок", створений на основі Російського руху України і двох політичних партій - "За Русь єдину" і "Російсько-український союз", крім інших, традиційних для російських товариств питань, блокуватиме можливі спроби під час перепису населення у грудні 2001 року "насильницьким або обманним шляхом змінити пропорційний склад населення" у регіонах України, де мешкають представники російського та російськомовного населення. Не має сумніву, в тому, що такі організації добре оплачуються, бо важко повірити, що свободі росіян в Україні хтось чи щось загрожує. Схоже, що провокація національних конфліктів теж входить в “план Путіна”. Оскільки національні конфлікти є досить сильною негативною ознакою суспільства, з точки зору потенційних інвестицій, кредитів чи політичної підтримки збоку західних країн. Як обіцяв нам, українцям, Михайло Горбачов в останній день свого президенства: “Немає? Ну, тоді будуть... Обов’язково, я думаю, будуть”.
Недоведи, Господи, бо поки вдасться усунути Кучму, він принесе Україні ще немало лиха, а з іншого боку, усувати Кучму, коли він спирається на підтримку Росії та власних кланів, рівнозначно, що провадити Україну до повного розвалу. Тому, єдиний шлях – не руйнувати, а будувати, будувати на нових засадах і єдності всього українського народу нашу Україну.
Україна переживає нокаут, нанесений без попереджень і було би хибно думати, що він відбивається негативно тільки на Кучмі чи на режимі взагалі. Ми є такими ж акторами цього режиму, як він і перед світом, як українці, ми не маємо що сказати в своє оправдання, бо відповідаємо в цьому випадку не кожен за себе окремо, а разом за всю Україну.
Загальмувати ці загрозливі процеси неперервного скочування, заманювання а подеколи насильного затягування, в сферу інтересів російської держави не підсилу одній людині чи кільком партіям, це може зробити тільки український народ, організований окремими лідерами та партіями. Тільки зростання громадської складової в суспільстві до рівня переважаючої чисельної більшості, може стати перешкодою для втілення “плану Путіна”, а також будь-яких інших внутрішніх чи зовнішніх загроз.
О.Максим’як
3. Пропущений удар.
Громадсько-політичні організації в Україні, вже звиклися з тим, що між Україною та Росією, постійно має місце якась боротьба за відстоювання національних інтересів. Тема широкомасштабної російської експансії у внутрішні справи України не піднімається особливо голосно, оскільки склалася думка, що вона має надто націоналістичне звучання і може спричинити до певного дискомфорту російської національної меншини.
З цієї причини, в українських засобах масової інформації відкрито не прозвучала жодного разу думка про причетність до ґонгадзеґейту та кучмоґейту російських спецслужб. Натомість, були лише натяки про можливу причетність до ґейтів сусідньої держави. Єдиний, хто в пресі відкрито заявив про організацію Росією ґейтів в Україні, вже через тиждень після озвучення плівок п.Морозом у Верховній Раді, це був журналіст і політичний оглядач із Берліна Михайло Осадчук. З боку офіційної Росії не було жодних заперечень чи спростувань і так є до сьогоднішнього дня. Росія чи не єдина країна, з країн Великої сімки, яка не виявила в ґейтах нічого поганого. Також, як виявилося, в перші дні набуваючих розмаху скандалів, вона була набагато краще підготовлена до них, ніж українська влада, більше того, Кремль моментально оцінив роль і важливе місце ґейтів в своїх планах політичної ізоляції України. Для цього потрібно було додатково прикласти зовсім небагато зусиль, щоб отримати на користь Росії максимальні вигоди.
Українська, ні зовнішня ні внутрішня, політична ситуація не може стабілізуватися після нанесених ґейтами ударів. Але є і позитивні наслідки - в політичній системі країни відбулися структурні зміни, кланова складова виглядає ослабленою, адміністративна складова теж достатньо є ослаблена, союз між ними триває далі, як і раніше очолюється президентом, але на радість всього суспільства зросла і зміцніла громадянська складова. Лідер адміністративної складової – президент Кучма вистояв, але став очевидно слабшим, проекти про запровадження тотального режиму в країні прийшлося відкласти на невизначений час, союз із клановою складовою значно послабився, принаймі по тих напрямках, які видавалися ще недавно досить міцними. Презедент вирішує змінити оточенння, яке не змогло загарантувати його від скандалів. Ставка ним ймовірно робиться в напрямку посилення ролі його родинних зв’язків на внутрішнє політичне середовище. Але дуже вже очевидною стала його запобігливість перед російськими інтересами, можливо Кучма шукав шляхів для покращення відносин з Росією, але це виглядаэ малоймовырним, оскыльки політика Кремля до Кучми є дуже побажливою, одночасно з тим до України є, як ніколи, надто жорсткою. Кучма особистою вказівкою, ігноруючи будь-які національні інтереси, розпоряджається продати Запоріжський алюмінієвий комбінат на $32 млн. дешевше, поспішно підписує меморандум про об’єднання енергетичних систем, недавно появилася в ЗМІ інформація про наміри продати російським компаніям “Укртелеком”, який в минулому році був чи ненайприбутковішим державним підприємством із своїми 78 відсотками прибутку, а що він там наобіцяв Росії в ході останніх зустрічей з Путіним, ми скоро дізнаємося, але для інтересів України не варто сподіватися нічого хорошого.
Першим тривогу забив Борис Тарасюк, може вже запізніло, дипломат із 25-річним стажем, який був усунутий з посади міністра закордонних справ. Доступу до великих трибун п.Тарасюк не має, тому його застереження були майже не почуті. Одну із зустрічей він мав в “Центрі політичного прогнозування” у Львові де сказав про існування списку високих українських службовців (його прізвище стояло там на першому місці), звільнення яких з їх посад було б бажаним для Кремля, наступним кроком був протест Росії проти призначення Тарасюка Верховним комісаром ОБСЄ з питань національних меншин. Як він каже, це є один із прикладів здачі інтересів нашої держави під тиском сусідньої країни, і готовий навести чимало подібних фактів.
Якщо спробувати зрозуміти механізм Кучмівської запобігливості, то такий список повинен був прийти не нижче, ніж з адміністрації президента Путіна, а може і безпосередньо був ним погоджений чи складений. Трасюк переконаний, що керівництво країни (вважай Кучма) повинен відповісти, чому він приймає такі умови (іншої країни) і погоджується з ними.
Сам процес усунення Ющенка, теж відбувався під неперервний акомпонемент збоку Росії. Бо навіть, від поміркованого у висловлюваннях прем”єра, через його прес-секретаря Наталю Зарудну, прозвучало, що проти уряду та прем”єра ведеться інформаційна війна на “замовлення з боку іноземної держави”. Очевидно, що і Ющенко перебував в тому списку осіб, яких Путін вимагав усунути від влади в Україні. Дискредитований ґейтами Кучма вдавав перед Заходом, що він непричетний до усунення прем’єра-реформатора, що це все є тиск місцевих кланів і Росії, яким він не може протистояти. Очевидно, що так, але, згідно тієї інформації, що була в квітні оприлюднена Анатолієм Матвієнком від імені Інституту Відкритої Політики, виглядає, що Кучма свідомо і самостійно пішов назустріч Росії, у відповідь на неконфіденційні вимоги Заходу відмовитися від влади за “російським варіантом”. Кучма тоді попросив тайм-аут до завершення виборів в США, але час використав на зближення із Росією. Таким чином, Кучма, як об’єкт “плану Путіна” найкраще підходить для політичної ізоляції України, а політична ізоляція України в певній мірі влаштовує і Кучму. Зростання і посилення в українській політиці, колись зовсім мізерної російської складової, свідчить, що Кучма вже не бачить в непопулярній на Заході клановій складовій тієї сили, яка би його могла тримати наплаву ще кілька термінів. Намагання Ющенка схилити Кучму в сторону національних інтересів та переконати його в тому, що він, як достатньо популярний серед народу прем’єр, здатен гарантувати Кучмі високий рівень пожиттєвої безпеки, не привело до успіхів. Кучма вірить тільки в силу влади, повірити у власний народ він психологічно не здатен. Цей, як заявив Анатолій Матвієнко - “ закулісний таємний поділ нашої держави на різні сфери впливу”, може привести до “нової версії пакту Молотова-Ріббентропа щодо України”. Не менш насторожуючим є наближення Кучмою до себе таких українофобів, як Малінкович. В березні він видав “на гора” від імені Центру політичних досліджень і конфліктології (очевидно спеціалізується на провокуванні конфліктів) “дослідження”, що в Україні “майже 91% бажає як мінімум особливих відносин з Росією”, а 36% бажає жити з Росією в єдиній державі. Початок, скажемо відверто, наглий і авантюрний.
Спільність політичних інтересів кланової складової і проросійських сил, як в країні, так і поза нею, веде до повного їх злиття, хоча, наразі, деякі із олігархів стоятимуть осторонь, вичікуючи “чия візьме”, а інші можуть навіть перейти в табір противників проросійського курсу, якщо побачать, що їхні інтереси можуть зазнати втрат. Хоча, це зовсім не зменшить напору економічної експансії Росії в Україну. Не уникло від поглядів журналістів і те, що Тигипко неодноразово їздив консультуватися в Москву і сьогодні його “Трудова Україна” очевидно претендуватиме на роль головного представника російських інтересів на вищих політичних та бізнесових рівнях. Як сказав Борис Тарасюк: ”Саме Сергій Тигипко, був ініціатором висунення ультимативних заяв проти Прем”єр-міністра Ющенка”, тому не дивно, що саме на базі “Трудової України” в квітні було створене міжфракційне депутатське об”єднання “До Європи разом з Росією”. Йому передувало створення в січні міжпарламентського об”єднання “ЗУБР” – за союз України, Білорусії та Росії. А в липні відбулося своренння ще однієї організації – виборчого “Руського блоку”, тобто на території України формуються політичні структури, які спираються на чисто російський електорат, а отже і відстоюватимуть в Україні винятково російські інтереси. Цей новий виборчий "Руський блок", створений на основі Російського руху України і двох політичних партій - "За Русь єдину" і "Російсько-український союз", крім інших, традиційних для російських товариств питань, блокуватиме можливі спроби під час перепису населення у грудні 2001 року "насильницьким або обманним шляхом змінити пропорційний склад населення" у регіонах України, де мешкають представники російського та російськомовного населення. Не має сумніву, в тому, що такі організації добре оплачуються, бо важко повірити, що свободі росіян в Україні хтось чи щось загрожує. Схоже, що провокація національних конфліктів теж входить в “план Путіна”. Оскільки національні конфлікти є досить сильною негативною ознакою суспільства, з точки зору потенційних інвестицій, кредитів чи політичної підтримки збоку західних країн. Як обіцяв нам, українцям, Михайло Горбачов в останній день свого президенства: “Немає? Ну, тоді будуть... Обов’язково, я думаю, будуть”.
Недоведи, Господи, бо поки вдасться усунути Кучму, він принесе Україні ще немало лиха, а з іншого боку, усувати Кучму, коли він спирається на підтримку Росії та власних кланів, рівнозначно, що провадити Україну до повного розвалу. Тому, єдиний шлях – не руйнувати, а будувати, будувати на нових засадах і єдності всього українського народу нашу Україну.
Україна переживає нокаут, нанесений без попереджень і було би хибно думати, що він відбивається негативно тільки на Кучмі чи на режимі взагалі. Ми є такими ж акторами цього режиму, як він і перед світом, як українці, ми не маємо що сказати в своє оправдання, бо відповідаємо в цьому випадку не кожен за себе окремо, а разом за всю Україну.
Загальмувати ці загрозливі процеси неперервного скочування, заманювання а подеколи насильного затягування, в сферу інтересів російської держави не підсилу одній людині чи кільком партіям, це може зробити тільки український народ, організований окремими лідерами та партіями. Тільки зростання громадської складової в суспільстві до рівня переважаючої чисельної більшості, може стати перешкодою для втілення “плану Путіна”, а також будь-яких інших внутрішніх чи зовнішніх загроз.
Відповіді
2001.08.03 | AST
:-)
St*nger`а начитались? :-))2001.08.03 | Augusto
Моя думка (коротка).
Росія завжди використає недолугість українських свинопасів, це нормально, це природно. Але те що Q-чмо був народжений з Москви, більш вирогідно, ніж всі їнші комбинації. Треба згадати перші вибори Q-чма, особливо - другі вибори з варягами з Росії, що Q-чмо зав'язаний з аферистами, що крадуть газ (а ті - хитрі, разом крадуть, а записують на державний борг України), він і є московською маріонеткою,він фактично виключив Україну з життя Європи та витер Україну з політичної мапи світу (згадайте хоч один яскравий самостійний крок України, згадайте, прошу!). Викривлена псевдодержава Q-чма вбила не одного Гонгадзе (вбивства не припинилися і зараз, коли ми читаєм цей текст, десь вбивають українців, мучають громадян садисти з "органів", беруться хабарі, тощо). То було питання часу, коли все це проявиться, якби не було Мельниченка, був би Ткачук, Опанасенко, але щось було б. Доречі тейпгейт показав світу існування України, як ще одної забутої держави, тому і тут він скоріше був корисний. Тільки скоріша зміна влади на проукраїнську може зупинити ті процеси, про які казав пан Максім'як.2001.08.04 | Максим’як
Re: Польща сильно зацікавлена в Україні.
І коли Росія почала на дуже вигідних умовах пропонувати Польщі через її територію провести обвідну вітку газопроводу, майже весь польський уряд, ЗМІ, всі як один, - та як ми можемо Україну підводити, ті прибутки не оправдають погіршення стосунків із Україною.Коли ж Кучма видав полякам, що їм аж челюсті відвисли – “а нам все одно куди Росія буде тягнути свою вітку, на від того ніякої шкоди”. Полякам нічого не лишалося, як витертися після такого плювка, а вся Європа добавила біля Кучми ще один нуль – президент країни, який відстоює інтереси чужої держави.
2001.08.06 | Сергій Кабуд
Пане Августо, а що для цього зробити?
МОже користуючись "сцикливістю" сучасного совка захопити владу озброєнним загоном.Щоб зайняти ключові точки в Київі потрібні декілька сотен пацанів типу беркутців та декілька десятків стратегів і "чердаків" типу присутніх.
Ми що? Ми теоретики.
Нехай законспіровані практики читають і користуються.
Так шо? Які думки в шановних щодо теорії озброєнного захоплення?
2001.08.06 | Augusto
Сама ідея не така вже і дика...
Ще скільки-то часу і весь цей прогнилий сральник почне валитися, тут є варіянти: Колумбія, Непал, Сомалі... Так чи інакше ніхто не може без кінця без краю просто красти та грабувати, перевірено історією... Але зараз займатися теорією "силової зміни фази" трохи передчасно, я б зачекав результатів парламенських виборів, якщо стане очевидним, що все знов зайшло в глухий кут, якщо деструктивна політика знов нагорі, то тоді вже час трохи міняти тональність, але тоді Майдан мне може бути використаний для дебата на цю тему, можливо для публікації "Болівийського щоденника" Ч. Гевари, або аналізу та крітики Аксьон дірєкт, чи РАФ...2001.08.06 | Михайло Свистович
Готовий взяти участь рядовим.
Але досвіду організації збройних повстань в мене немає.2001.08.06 | zinc
You say you want a revolution
...But when you talk about destruction
Don't you know you can count me out
основна проблема будь-якого перевороту здійсненого щодо будь-якого режиму з будь-якою метою -- це легитимність нової влади. У випадку будь-яких труднощів, які виникатимуть у нової влади (а вони неминучі), багатьом людям приходитиме в голову думка "А чим вони кращі за попередніх ? А чи не скинути нам і цих, і поставити інших ?" тощо. Як результат, будь-який переворот веде або до жорстокої диктатури нової влади (щоб її ніяк не посунули) або до довготривалої нестабільності і смути. Часто з великим кровопролиттям. Яскравий приклад -- більшовицький переворот: спершу змусити відректися невмілого царя, потім легко скинути "буржуазно-демократичний" уряд, а потім провести довгі роки в кровопролитній громадянській війні, в розрусі, диктатурі, і в результаті прийти туди звідки прийшли тільки під новими іконами.
2001.08.06 | Сергій Кабуд
Читайте матеріали Майдану – там все є.
Що робити в Україні розумні люди давно знають.Ще можна додати що одразу ж після захоплення керівництва треба почати транслювати по радіо/тб правду про всі знущання і вбивства і публічно карати винних.
2001.08.08 | zinc
Re: читав, читаю і буду читати
але щось нічого там не знайду.Можу й вам пораду дати: забудьте на деякий час слова "шмайсер", "примусимо", "новий мір построєм", натомість почитайте книжку про владу, легітимність, політичну філософію та інші дорослі речі.
2001.08.07 | Максим’як
Re: Сама ідея не така вже і дика...
Взагалі така сторінка в інтернеті українська вже давно потрібна. Я не маю часу цей напрямок (підпільних військових груп) читати, але цікавлюся фінансовими кланами в світі.Власне підпільні фінансові і спричинюють до появи підпільних військових.
Ложа П2, більберґи, інсідери, тайкуне. В нас ще такого ніхто не публікував. Пхати таку інформацію на загальний рівень публіки, то звичайна трата часу. В європейських школах дітям дають кілька уроків про ці таємні організації, про їх розгалуження, цілі, ідеологію. А книжки тут виходять багатомільйоними тиражами. А в нас це викликає сміх. Але хіба можна хотіти стати політиком і не знати елементарних речей, наприклад, схеми кредитування держав чи історію таємних світових організацій.
2001.08.08 | ilia25
Тихо шифером шурша, крыша едет неспеша..
Максим’як писав(ла):> В європейських школах дітям дають кілька уроків про ці таємні організації, про їх розгалуження, цілі, ідеологію. А книжки тут виходять багатомільйоними тиражами. А в нас це викликає сміх.
Да, пожалуй кроме смеха эти галюники ничего вызвать не могут. Я тут вроде газеты читаю и по телевизору не только StarTrek смотрю, но за все эти годы шоб хоть одна ... хоть одним словом о подпольных финансовых кланах обмолвилась. И чему эти бездельники в школе учились?..
2001.08.08 | zinc
Re: і вже давно
можна зайти і в книжковий магазин, походити по відділу "політика"...те, що ви про щось не читали і не чули, свідчить не пр те, що його немає, а про обмеженість ваших знань і джерел інформації.
2001.08.08 | ilia25
Вы тоже считаете, что всем заправляют подпольные финансовые кланы?(-)
2001.08.09 | Ernst Zahrava
Все значно легше пояснюється нашими домашніми зовсім не підпільними кланами
2001.08.09 | Максим’як
Re: Гроші. власне, залишаються там де їм положено - в банках.
Але в Україні багато, хто став на ноги саме завдяки вчасно наданій фінансовій допомозі із-за меж України. На початку 90-х чемоданчик із мільйончиком готівки, то можна було тільки від тих організацій отримати.Між іншим, користуюся нагодою, хочу спитати, чи знайомі Ви з третім шляхом Євгена Марчука? Зараз книжку на ту тему видав - ще не читав сам.
2001.08.09 | Ernst Zahrava
В чиїх банках?
З третім шляхом Марчука не знайомий. При нагоді ознайомлюсь.Взагалі це словосполучення на жаль стало заїложеним.
2001.08.07 | SG
Krasty i hrabuvaty
Po-pershe, nihto ne hoche Boliviji abo Somali v Ukrajini. Vsi rozbihutsia.Po-druhe, ne zhoden, scho uraid 'krade i hrabuje', ce nepravda. Instutucijno vse dobre, tilky by bilshe vlady parlamentu. Nihto ne hrabuje. Ce NE velyka EFEKTYVNIST uraidu, i za ce moja mova. Mozhe, jakby Ku i vidreahuvav jak treba mynuloho roku, pishov u vidstavku, Rada pochystyla b sylovi ahenciji, to vse bulo b OK.
2001.08.07 | Сергій Кабуд
Шановний ЕсҐе, справа в тому що ви пишете "якщо"
а система має бути така що ПРАЦЮЄв переважній більшості випадків.
Чого б це кучмі йти у відставку?
я шото нє понял, какіето блядь мудакі в інтернете срут і сцут а президенту в одставку?
ніт. так не буде.
інституціонально теж негідно все.
Країна збідніла, капіталовкладень немаю, з чим не порівняєш все в нас гірше.
Культуру занедбали, все занедбали.
І ми європейська, біла християнська нація!!!
якщо з ахрикою порівняти то все класно, але ж не треба з ахрикою, треба з європою, япопнією!!!!
Боже мій Боже, і де ж наші бійці..
2001.08.08 | SG
Капіталовкладень точно більше не буде від бійки з урядом, :)
Можна розумом. Є багато людей, які мають Кучму як найкращий варіант, оглядаючись на їхній спосіб життя. Коли б не так, то 9 березня вийшли б мільйон на Хрещатик, і не прогулуватися з сім"єю, а вигнати Кучму. Тому бійка або з нішого боку самоспалення тут не підуть, тільки розумом і політичною силою...Країна збідніла, капіталовкладень немаю, з чим не порівняєш все в нас гірше.
Культуру занедбали, все занедбали.
2001.08.09 | Мартинюк
Про уряд , АП та капіталовкладення.
Загалом я згоден з SG в тому що не варто звинувачувати уряд в тотальному грабуванні і бандитизмі. Зараз уряд таки дійсно є виконавчою структурою і на 85% виконує розпорядження і програми які йдуть з інших центрів влади. 15% "неуставної" активності, це вже погодьтеся "цивілізована" норма казнокрадства ( саме у такий відсоток оцінють корупційний віддтік капіталів у США та Європі. Для порівняння - наші суркіси умудрялися закачувати на офшорні нички до 90% оборотних коштів підприємств, які Кучма віддав їм в "управління".В цьому випадку спрацьовує ефект "великого злодія" який просто не може стерпіти того що ще хтось окрім нього краде державне майно і гроші. Наприклад Лазаренко окрім безперечних збитків Україні все таки зробив і корисні справи - наприклад з типовим українським жлобством він майже впорядкував алкогольний ринок ( аби ніхто окрім його фірм не міг качати надприбутки у цій галузі).
Так хто і що є зараз "Великим злодієм" для уряду ?
В першу чергу це Адміністрація Президента та Верховна Рада. Саме там визначаються схеми і об"єкти грабунку суспільства. Уряд та ,скажімо, Фонд Держмайна потім просто виконують ці схеми.
До недавнього часу дуже сильним був ще і третій центр впливу на уряд ( себто на Кабмін) - це міжнародні фінасові організації. Сказане не є конспірологічними фантазіями, оскільки відображене у кількох прийнятих Верховною Радою законах та цілому ряді президентських документів. До речі частина з них - закрита для оприлюднення.
Найхарактернішим є Закон, прийнятий у 1993 чи 94 році, який дозволяє Уряду самостійно вести переговори з МВФ ,СБ та їм подібними і самостійно виконути "домовленості" ( в тому числі і без ставлення до відома Верховної Ради). Тобто Уряду Україні законодавчо дозволяється без погодження з Верховною Радою і навіть з Президентом, виконувати вказівки іноземних організацій . Про характер цих вказівок свідчать тексти меморандумів між Урядом та МВФ, які час від часу просочуються до журналістів і громадськості. Зміст їх абсолютно протилежний до рекламного образу МВФ та інших подібних контрор -СБ, ЄБРР, який піаритися цими організаціями в Україні ( часто за кошти, які нібито "позичені" Україні).
Чітко спостерігається гвалтування уряду на підвищення споживчих та комунальних цін, на недопущення централізованих державних інвестицій в науку та високотехнологічні галузі, на відмову від заходів по захисту внутрішнього ринку. Перелік "цікавинок" можна продовжувати досить довго...
Однак в останні роки спостерігається зменшення цього впливу. Як це не парадоксально але це сталося в часи урядування Ющенка. Більше того попри всю демагогію лівх та русофілів про "керованість" Ющенка Заходом можна однозначно говорити про конфлікт Ющенка з МВФ. Конфлікт цей став можливим зокрема тому що діяльність МВФ який переслідує виключно і тільки економічні інтереси Заходу стала сильно протирічити політичним інтересам того ж Заходу.
Ющенко, опираючись на персональну підтримку основних лідерів Заходу ( спочатку Європи, а при Буші і Америки) обмежив можливості впливу МВФ , не в останню чергу завдяки декларуванні "прозорості" у діяльності Кабміну. Яскравою ознакою конфлікту стало припинення кредитування України при Ющенку і навпаки посилення вимог про віддання взятих раніше боргів. Загалом це пішло на користь Україні - Ющенко продемонстрував що Україна може перкрасно жите не позичаючи грошей і навіть віддаючи старі борги.
У цьому віднгошенні показова реакція так званих українських "лівих". Посилення їхніх атак на Ющенка аболютно синхронне із загостренням конфлікту Ющенка та МВФ. Це не випадкове - ні МВФ, ні СБ ніколи не гидували використовувати лівих для дестабілізації ситуації та полегшення тиску на уряд.
Знаковою фігурою тут є відомий всім гривнофоб та ющенкофоб Суслов. Він в першу чергу є лоббістом ідеї постійно падаючої і перманентно хворої української валюти ( а отже сильного доллара), а вже потім "просвещенным украинофобом". А розмови про "соціальний захист малозабезпечених верств" з огляду на його патологічне бажання знецінювати гривню є найчистіщою демагогією.
Ющенко з Тимошенко на пару суттєва обмежили можливості "зловживання" урядом. Саме Ющенко послідовно пропагував і таки втілив ідею амінстії тіньових капіталів. Саме повернення цих капіталів яке відбувалося протягом всього періоду урядування Ющенка є чи не найсуттєвішим фактором теперішньогоь покращення екномічної ситуації.
Слід віддати належне Кінаху - він не йде повну ліквідацію всіх нововведень Ющенка, як того хотіли б Президент, Верховна Рада та інші "центри впливу". І не остання заслуга в цьому Мороза, який підтримавши кандидатуру Кінаха провалив план АП перманентного утримання Кінаха у статусі "виконуючого обовязки", а отже повністю залежного від Президента.
Зараз Президент, ввівши не передбачений Конституцією інститут державних секретарів намагається реалізувати фактично конституційний переворот , тобто повністю змінити передбачену Конституцію систему влади. Однак про це напевно згадають лише після серпневих політичних канікул.
2001.08.07 | Augusto
Колумбія, Сомалія та Непал, то не взірці,
це те, до чого доводить самозакохана купка злодіїв біля влади: до того, що в Колумбії та Непалі уряд не контролює всю територію держави, а Сомалі, то держава, де десять років взагалі не було уряду (це не описка - десять років не було уряду).2001.08.08 | Isoлятор
От з цього й треба починати!!!
Щоб український уряд одного дня зрозумів, що НЕ КОНТРОЛЮЄ всієї території України. "Зона, вільна від Кучми", не повинна обмежуватися тільки "майданом". Тоді, дивишся, і наша влада заворушиться, і Росія збагне, що трубі може стати непереливки (ой, тянет меня сегодня на каламбурчики!)... А іноземні інвестиції - то їх і так небагато, і менше не стане: інвестують же до мексиканської економіки, хоч у них там індіанці сьомий рік фактично мають власну республіку в середині країни.Я ваще с детства мечтаю о партизанском государстве в глубине полесских болот. А может, провести "разъяснительную работу" серед кримських татар та зайнятися Кримом? Треба же з чогось починати!
2001.08.08 | SG
Pryjizhay iz Chehiji, i "nachinaj", paskuda.
Jak mozhna buty takoju paskudoju????V UNA-UNSO tezh taki?
\\\"провести "разъяснительную работу" серед кримських татар та зайнятися Кримом"
2001.08.09 | Isoлятор
Не груби незнакомым людям!
И вообще, чего бы я, по-твоему, в Чехию уехал?Тоже вот так вот хотел чего-то людям объяснить, что-то сделать - ещё в 1993-4-м, между прочим. А меня посылали на каждом углу. У одних дети, у других бизнес, третьи в политику лезть не хотят...
Вот и я тоже - ПОСЛАЛ. Теперь вот смотрю на разные форумы, вижу - есть ещё умные люди в Украине.
Но мало.
2001.08.06 | Мартинюк
Це Ви Кучмі до дня народження?
То всі Ваші дві перших частини були для того аби врешті натякнути що ось кляті кацапи вбили Гонгандзе аби Кучмі насолити, плівки оприлюднити, а кляті агенти не дають це все широко опублікувати.А ще ті кляті москалі сайт "Майдан" за страшенні гроші зробили, Максимяка найняли аби він хорошого президента Кучму поганив та жидом обзивав...У Вас унікальний талант написати щось доволі цікаве, а потім під кінець засунути туди ложку дьогтю...
Як ви так вважаєте то їдьте у Форос поздоровляти Кучму з черговим роком, який йому вдалося протягнути на посаді президента ...
2001.08.06 | Максим’як
Re: Мене більше хвилюють подарунки на мій день народження.
Пане Мартинюк, я вже вдруге щиро тішуся з Ваших дописів сьогодні.Але послухайте сюда. Гумор гумором, але я, думаю, Вас краще розумію, ніж Ви мене. Крок за кроком я вибудовую концецію тут на Майдані, що йде на користь Україні, а що ні (чисто суб’єктивна позиція). Ця тема є доповненням до теми Ющенка, націоналізму, кланів і тепер погляд на українські проблеми із боку геостратегічного. Залишається ще одна тема і крім неї, остання, як виходити із ситуації. Ці висновки, чи ложки дьогтю є проміжковими чи частковими. Хай вони вас не вводять в оману.
Все добре всім зрозуміло: в Україні можна дати раду тільки, коли громадська складова переможе вибори, далі питання кланів чи олігархів, адміністраторів, російські хитрощі та питання самого Кучми, що з ним робити, принаймі піддаватиметься вирішенню.
Здається я ясно розкрив тему, боротися потрібно проти Кучми в комплексі, а не проти Кучми – окремо, номенклатури – окремо, «путінського плану» - окремо чи кланів – окремо. Вони, як ртуть, скільки б ми їх не ділили все одно збігаються в одну кульку. Демеркуризацію потрібно робити всього загалу. Передвиборна кампанія найкращий час для цього.
І Кучма протягне ще не один рік, якщо не переможе громадська складова в суспільстві, принаймі, зовсім не від неї залежатиме, чи бути Кучмі, чи не бути йому при владі.
Тема антиолігархічного фронту чи перетворення Майдану в рупор чи в генератор такої ідеї дуже хороша.
Але жаль не почув від майданівців думки.
Те, що Ви називаєте ложкою дьогтю, це скоріше відчуття безвиході, вічуття, що не має і не буде простих розв’язків.