ЯКУ УКРАЇНУ МИ ОТРИМАЛИ
08/27/2001 | технолог
Я вже неодноразово хотів почути, чого ж хоче опозиція, що ми можемо чекати від її діяльності.
Нарешті, з'явився матеріал, який має хоча б частину того, чого хотілося.
Ось його адреса в "Дзеркалі тижня": http://www.zn.kiev.ua/statya.php?id=32030
Нарешті, з'явився матеріал, який має хоча б частину того, чого хотілося.
Ось його адреса в "Дзеркалі тижня": http://www.zn.kiev.ua/statya.php?id=32030
Відповіді
2001.08.27 | Адвокат ...
Так таки -- "не ту".
А чи могли -- "іншу"? Відповіді на це питання я так і не знайшов. А -- шкода! Вона ( відповідь ) могла б багато чого з'ясувати і розтавити на свої місця.Але, попри згадане, враження від того тексту дуже позитивне і обнадійливе.
І дуже добре, що автури згадали заклик Папи Римського до українців: "Не бійтеся!". Трохи часу тому майже ті самі слова казала співвітчизникам леді Ю. Вона мала і має право те говорити. Одне погано, вона тоді не розповіла -- як. А зараз її навряд чи хтось слухатиме. А дарма, це -- дуже важно зараз.
2001.08.27 | технолог
Re: Так таки -- "не ту".
Дійсно, те що сказала Ю.Тимошенко днями на "Свободі" та повторила в тому ж "ДТ", варто було б казати набагато раніше.І там же, цитата нижче, думки і Віктора Ющенко...
Юлія ТИМОШЕНКО, лідер Форуму національного порятунку:
— Ключовою подією, що визначатиме напрям і динаміку майбутнього політико-економічного розвитку України, стануть парламентські вибори в березні 2002 року.
Є два, тільки два (!), реальні суб’єкти цих виборів. Один із них — Президент України Л.Кучма з «подільниками» із ТУНДРи та СДПУ (о), другий — опозиційні в душі або публічно демократичні політичні сили, представлені сьогодні трьома блоками — «Наша Україна» (В.Ющенко), «Україна без Кучми» (О.Мороз), «Форум національного порятунку» (Ю.Тимошенко). Решта учасників виборів виконуватимуть або роль «масовки», «фону» (прогресивні, аграрні, зелені, фруктові та ін. партії), або роль «стабілізатора» Кучми і створеної ним патової ситуації в політиці й економіці (клоновані останнім часом комуністичні партії, незалежно від господарів — не виняток).
Хто переможе — кримінальний застій чи демократія — залежить тільки від одного чинника — чи зможе вся опозиція об’єднатися в один сильний блок і дати суспільству нову політичну якість. Такий єдиний блок за правильно організованої роботи зможе взяти на виборах 65—70% і докорінно змінити відверто негативні тенденції в розвитку України.
У разі переконливої перемоги на парламентських виборах Кучми та його оточення Україну в наступні десять років очікує передбачуваний рух від напівдемократії до авторитаризму, цілковите позбавлення права розпоряджатися власними транзитними магістралями і як наслідок втрата останніх важелів впливу на міжнародній політичній і економічній арені, остаточне розкрадання державних ресурсів, суворий порядок у фінансовому і «духовному» житті «сім’ї», а в інших сферах — наростаючий хаос і брехня, що, як і раніше, трактуватимуться як об’єктивні труднощі затяжного перехідного періоду.
У результаті — в одному контексті Білорусь, але без харизматичного лідера, а в іншому — Туркменістан, але без власних ресурсів нафти й газу. Незалежність житиме в наших серцях і у двох символах — майдані Незалежності у центрі Києва і чудернацькій споруді в центрі на майдані Незалежності.
У разі перемоги єдиного демократичного опозиційного блоку на парламентських виборах ситуація на наступні десять років також буде цілком прогнозованою: принципово новий парламент, принципово новий президент і, нарешті, Початок. Початок творчого будівництва України та реальної інтеграції в Європу. На цьому шляху — досягнення Україною реальних європейських цінностей, властивих громадянському суспільству. І знову — аж прикро — нічого несподіваного для європейського шляху розвитку України: економічний розквіт, не декларовані, а реальні громадянські свободи, гідне місце учасників, а не спостерігачів за глобальними світовими процесами.
І тоді Україні й усім нам залишиться тільки знайти в собі сили і вжитися в загальноєвропейські проблеми цивілізованих країн: куди розмістити капітал, як боротися з кризою надвиробництва тощо — і болісно вирішувати ці проблеми разом із цивілізованими європейськими країнами вже наступні десять років.
Віктор Ющенко,
лідер блоку
«Наша Україна»
— Для мене питання майбутнього держави є питанням глибини мого бачення перспектив розвитку України, а також моєї особистої позиції у цьому процесі.
Перспектива країни в першу чергу визначається наявністю образу її майбутнього в суспільстві, інститутів та ресурсів його реалізації, а також адекватної оцінки минулого країни через бачення майбутнього.
Творцем цього образу є національна еліта, яка є визнаним авторитетом, з якою інша частина суспільства готова будувати спільну перспективу.
Перспективу країни складають пріоритетні цінності та моральні засади, на яких базується нація. Вибір майбутнього країни є завжди вибором на користь одних цінностей та відмова від інших. За тих чи інших часів різні еліти нав’язували чужі нам принципи та засади власного життя. Тому у фазу незалежності ми ввійшли з хибними цілями та різним баченням пріоритетів. Сьогодні важливо адекватно оцінити роль кожного громадянина та відповідальність еліти у виборі перспективи, щоб наступні 10 років ми змогли стати господарями нашої України та творити достойне майбутнє для себе та наступних поколінь.
Те, якою стане Україна через 10 років, залежить від кожного громадянина. Задумане може реалізувати лише народ, який був історично відсторонений від політичних процесів у країні. Сьогоднішній розрив між владою та громадськістю, відсутність механіхмів впливу населення на владну еліту залишається фундаментальною проблемою державної політики.
Я переконаний, що консолідація суспільства та влади, різних політичних сил, етнічних груп та різних поколінь повинна стати базою майбутнього, ядром національної політики розвитку. Майбутнє буде таким, якими будемо ми. Поява нових інститутів, на які опирається демократія і суспільний розвиток, та усунення старих — буде визначальним у перспективі десяти років. Тільки тоді сформується середовище, в якому з’являться нові особистості, для яких професійним покликанням стане суспільний розвиток та ефективне управління процесами змін у державі. Команда цих професіоналів буде здатна використати досвід світової практики, запропонувати проекти та програми, адекватні світовим стандартам. Саме від команди цих професіоналів буде залежати культурно-історичний вибір України, з яким вона увійде у світове співтовариство як цивілізована європейська держава.
Я глибоко переконаний, що питання майбутнього України через 10 років є особистим культурним вибором кожного з нас. Те, що ми сьогодні робимо, і є майбутнім. Тому переходити потрібно від образів до дій, від питань про майбутнє — до політики. В Україні є еліта, яка готова взяти на себе відповідальність за майбутнє, є народ, який готовий стати господарем своєї країни, є своя історія. Це і є майбутнє нашої України через 10 років.
2001.08.27 | Остап
У людини руки так виросли, що їй зручніше гребти до себе, ніж від себе....
>Юлія ТИМОШЕНКО, лідер Форуму національного порятунку:>Хто переможе — кримінальний застій чи демократія — залежить тільки від одного чинника — чи зможе вся опозиція об’єднатися в один сильний блок і дати суспільству нову політичну якість. Такий єдиний блок за правильно організованої роботи зможе взяти на виборах 65—70% і докорінно змінити відверто негативні тенденції в розвитку України.
Проблема у тому, що пані Тимошенко не дає критерії в кримінальності і демократі. Без продуманих критеріїв –це пусті слова.
>У разі переконливої перемоги на парламентських виборах Кучми та його оточення Україну в наступні десять років очікує передбачуваний рух від напівдемократії до авторитаризму
Чому десять? Це щоб страшніше звучало?
>У разі перемоги єдиного демократичного опозиційного блоку на парламентських виборах ситуація на наступні десять років також буде цілком прогнозованою: принципово новий парламент, принципово новий президент і, нарешті, Початок.
Нічого цього не буде. Принципово новий президент накладе ВЕТО.... Чому накладе? Бо МОЖЕ накласти....
> Початок творчого будівництва України та реальної інтеграції в Європу. На цьому шляху — досягнення Україною реальних європейських цінностей, властивих громадянському суспільству. І знову — аж прикро — нічого несподіваного для європейського шляху розвитку України: економічний розквіт, не декларовані, а реальні громадянські свободи, гідне місце учасників, а не спостерігачів за глобальними світовими процесами.
«Грузітє мьод бочкамі.....» Пустослів”я і більше нічого.
>І тоді Україні й усім нам залишиться тільки знайти в собі сили і вжитися в загальноєвропейські проблеми цивілізованих країн: куди розмістити капітал, як боротися з кризою надвиробництва тощо — і болісно вирішувати ці проблеми разом із цивілізованими європейськими країнами вже наступні десять років.
У пані Тимошенко якийсь пунктик – все вимірює десятиліттями.
Загальна ідея – вживитися в Європу і жити, їсти, спати по-цивілізованому.
>Віктор Ющенко, лідер блоку «Наша Україна»
>— Для мене питання майбутнього держави є питанням глибини мого бачення перспектив розвитку України, а також моєї особистої позиції у цьому процесі.
Якщо читати не вникаючи, то звучить непогано. А якщо вникнути, то маємо таке – майбутнє України залежить від глибини бачення Ющенка. Що це значить?
>Перспектива країни в першу чергу визначається наявністю образу її майбутнього в суспільстві, інститутів та ресурсів його реалізації, а також адекватної оцінки минулого країни через бачення майбутнього.
А якщо образи майбутнього у різних прошарків суспільства різні –то як бути? Нема перспектив....
>Творцем цього образу є національна еліта, яка є визнаним авторитетом, з якою інша частина суспільства готова будувати спільну перспективу.
Уявіть собі – не будувати демократичну державу, а будувати тільки перспективу.....
>Те, якою стане Україна через 10 років, залежить від кожного громадянина. Задумане може реалізувати лише народ, який був історично відсторонений від політичних процесів у країні. Сьогоднішній розрив між владою та громадськістю, відсутність механіхмів впливу населення на владну еліту залишається фундаментальною проблемою державної політики.
Таке враження, що Ющенко консультується з Тимошенко, або у них один консультант.... Бо і тут чомусь є період 10 років.
Але далі ще цікавіше: „Задумане може реалізувати лише народ, який був історично відсторонений від політичних процесів у країні”..... Напрошується питання - чому „лише”*? А той народ, що не був відсторонений від політичних процесів в країні, що, не може реалізувати задумане? Не логічно.
>Я переконаний, що консолідація суспільства та влади, різних політичних сил, етнічних груп та різних поколінь повинна стати базою майбутнього, ядром національної політики розвитку.
Гм... Консолідація влади, різних політичних сил... Може і виборів не треба? Всі можуть просто сконсолідуватись..
> Майбутнє буде таким, якими будемо ми.
А ми будемо, відповідно, такими, як буде майбутнє. Дуже сильний висновок. І не жаль слів на такі фрази?
>Поява нових інститутів, на які опирається демократія і суспільний розвиток, та усунення старих — буде визначальним у перспективі десяти років.
WOW!!! Маю надію, що усунення старих - це ліквідація посади президента, а поява нових – ПАРЛАМЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА.
> Тільки тоді сформується середовище, в якому з’являться нові особистості, для яких професійним покликанням стане суспільний розвиток та ефективне управління процесами змін у державі. Команда цих професіоналів буде здатна використати досвід світової практики, запропонувати проекти та програми, адекватні світовим стандартам. Саме від команди цих професіоналів буде залежати культурно-історичний вибір України, з яким вона увійде у світове співтовариство як цивілізована європейська держава.
Якщо команда професіоналів буде в тій самій системі влади, що є зараз, то вона буде працювати на себе.
У людини руки так виросли, що їй зручніше гребти до себе, ніж від себе....
>Я глибоко переконаний, що питання майбутнього України через 10 років є особистим культурним вибором кожного з нас. Те, що ми сьогодні робимо, і є майбутнім. Тому переходити потрібно від образів до дій, від питань про майбутнє — до політики.
Нарешті! До політики.
>В Україні є еліта, яка готова взяти на себе відповідальність за майбутнє, є народ, який готовий стати господарем своєї країни, є своя історія. Це і є майбутнє нашої України через 10 років.
Якби та еліта ще й би запропонувала програму перебудови влади, детальну, виважену.
Бо брати на себе відповідальність – то замало....
2001.08.27 | Фарбований Лис
Ваша оцінка "заяви трьох" була кращою...
Ви тут зхалтурили. Про 1о років всі говорили, бо їх запитували в контексті наступних 10 років.Потім, перспектива не є чимось абстрактним в відповіді Ющенка.
Перспектива може бути, а може і не бути. Ситуація з перспективою краща ніж без.
2001.08.27 | Остап
Ну вибачте, я реабілітуюсь на виступі "гаранта" (-)
2001.08.27 | Остап
Критика заяви "трьох" . Аналіз -непоганий, а синтез - "дитяче лепетання"
Re: ЯКУ УКРАЇНУ МИ ОТРИМАЛИ> Система, описана нами у попередньому розділі, є хибною в усіх своїх проявах. Ми переконані, що вона не має історичного права на існування, не має права на своє майбутнє. З цією системою треба боротися. Але боротися не з окремими її представниками, конкретними людьми, а через розробку і боротьбу за впровадження в життя принципово нової комплексної програми політико-правових і соціально-економічних реформ у країні.
Чудово! Накінець-то боротись пропонують не з персоналіями, а з системою.
>У політичній сфері слід у першу чергу домогтися радикальної зміни управлінських еліт. Замість тих, що правлять нині, до влади мають прийти люди, що як особистості і фахівці відбулися в умовах незалежності,
Приїхали.... Другий абзац протирічить першому. Пропонується міняти людей...
>Паралельно слід скорегувати Конституцію в частині збільшення повноважень парламенту щодо формування уряду та його контролю за силовими відомствами. Відповідно у бік зменшення мають бути скоректовані повноваження Президента.
Але, у зв”язку з мріями кожного з них стати президентом, про ліквідацію паразитичної гілки влади не йдеться. Всенародне обрання і повна безконтрольність.
> Третім ключовим кроком мала б стати демонополізація мас-медіа і вивільнення інформаційної сфери з-під тотального контролю олігархів, а також створення громадського телебачення в Україні.
Ну і , яка процедура? Націоналізація?
>В економічній сфері: ліквідація позаекономічних методів впливу на підприємницьку діяльність і позаконкурентних методів економічної діяльності. Поряд з цим має бути здійснений комплекс заходів по усуненню домінування впливу політико-економічних холдінгів на соціально-економічну діяльність. Усі суб’єкти бізнесу мають здобувати свій статус і доводити свою спроможність лише завдяки власному розуму, працездатності і в конкурентній боротьбі. Потрібна податкова реформа і різка лібералізація умов економічної діяльності. Важливе значення мають також прозорі правила приватизації і жорстка економія державних фінансів.
Так і хочеться підписати абзац: „Л.Кучма. Програма боротьби з бідністю до 2010р”
>У країні існує величезний масив суб’єктів економіки і підприємництва, щиро зацікавлених в таких реформах. Це, насамперед, малий і середній бізнес, а також бізнес, заснований на виробництві. Ми маємо провести рішучі і справжні реформи заради створення режиму найбільшого сприяння саме для нього, а не для вузького прошарку корумпованих чиновників та оточення з середовища тіньового бізнесу. Вкрай необхідно позбавити номенклатуру домінуючої функції у суспільстві. У розвинених демократичних суспільствах бюрократія теж існує, але вона не є самодостатньою, а виконує політичну волю і допомагає у забезпеченні діяльності тих сил, які перемогли на виборах, тобто тих, кого підтримали громадяни.
Рівень цього абзацу відповідає курсовій роботі студенті першокурсника. Цікаво, яка освіта у дописувачів?
>Саме політика для всіх, для переважної більшості народу, повинна стати гаслом нового національно-демократичного руху в Україні.
Чудове гасло – „політика для всіх”, такого ще не було. І мабуть не буває....
>У результаті здійснення нового курсу соціально-економічна палітра населення має стати принципово іншою, співвідношення трьох його нинішніх частин повинно кардинально змінитися. Усі існуючі прошарки, а саме — багаті, бідні і середній клас, мабуть, залишаться, але в принципово інших пропорціях.
Тут молоді, перспективні, вирішили створити категорії багатих, середніх і бідних....
>Перша категорія багатих і дуже багатих людей утвориться із тих, хто, переважно за рахунок вдало впроваджених перспективних ідей, нових технологій, нових принципів організації праці, нових робочих місць тощо створять і реалізують себе, і, через створення таким шляхом свого добробуту, створять ще і масу робочих місць і масове вливання податків у бюджет країни. Це будуть наші Форди і Гейтси, 3—5% наших людей, що чесно стали багатими, деякі навіть мільйонерами.
Чудова ідея, але вже стара. Ми всі були мільйонерами в 95-му..... А я, навіть, був мільярдером..
>Це люди, якими нація буде пишатись.
А заздрити вже не буде? Це справді революційні зміни!!!
>Друга категорія: у країні неминуче будуть і бідні люди, частина населення, приблизно в 20—25%, що через різні причини опиниться в аутсайдерах. Їм має допомагати держава, і ця допомога з ростом можливостей, соціально-економічного прогресу держави, буде неухильно зростати, а сам цей прошарок неминуче скорочуватися.
Дякуємо новим керманичам, що вони „запроектували” бідних людей!
>Нарешті, третя, найбільша і основна категорія населення країни, так званий середній клас, становий хребет її стійкого існування. Цих людей, що житимуть пристойно, буде переважна більшість — близько 70%.
Нарешті - здоровий глузд повністю покинув шановних дописувачів...
>Середній клас у нашому українському розумінні, українська мрія — це: своя хата, стабільний прибуток або зарплата, що дозволяє добре жити, харчуватися і вдягатися, лікуватися, відпочивати, займатися спортом, давати пристойну освіту дітям, мати упевненість у забезпеченій старості,
А горілку пити? А секс? Якщо взялися за перелік радостей створених вами категорій, то треба повідомити про весь список дозволених проявів середньокласовості.
> і, врешті-решт, перспективу і можливість переходу до більш забезпеченої категорії людей.
Дякуємо! Красно дякуємо шановним керманичам за дозвіл мріяти про перехід до вищої категорії. Не забудьте запровадити реєстр належності до категорії (як реєстр акціонерів)
>За великим рахунком, українська мрія складається з нехай і не дуже багатого, але спокійного життя, причому обов’язково у своїй власній державі.
Маєте дослідження щодо української мрії?
> Два цих фактори зовсім не суперечать один одному, навпаки, вони прекрасно доповнюють один одного, будучи основою нашої національної палітри, відповідно, східної і західної української ментальності. А в найближчій перспективі, якщо дещо спростити сказане, то практично єдиною на сьогодні гарантією існування і прогресу України, достатньою умовою її незалежності, є просто вищий середній життєвий рівень її населення в порівнянні із російським сусідом.
І все ??? Цього дуже легко досягти, при умові, що в Росії рівень життя погіршиться. Навіть нічого досягати не треба. Який ідіот підказав їм про такий критерій незалежності?
>Украй важливо, виходячи з нинішньої ситуації, розрізняти дві принципово різні реалії економічного життя. Бізнесмени стають олігархами не тоді, коли заробляють грошей більше якоїсь суми. Українські олігархи — це не просто дуже багаті бізнесмени. Різниця між ними не кількісна, а саме якісна. Наш олігарх — це бізнесмен, що робить свої великі гроші в основному завдяки купленій ним корумпованій владній верхівці. Крім того він забезпечує собі за допомогою влади бізнес у позаконкурентному середовищі, що призводить до виродження еліти і влади. Якщо справжній бізнесмен, великий чи малий, — це основа країни, головний архітектор її економічного зростання і, відповідно, створення робочих місць та досягнення соціального добробуту, то олігарх — це ділок, який вступивши в змову з владою, обкрадає країну. Він перекриває потоки чистих грошей до держбюджету і натомість створює величезні, порівняно з бюджетом, потоки схованих, тіньових фінансових коштів, що виходять за рамки оподатковування й потрапляють до нього самого і його політичних спільників.
Ось вам і пояснення хто такі олігархи. Просто і ясно.....
>Чесні, патріотичні і законослухняні бізнесмени — наші головні союзники.
А ви хто такі !!?? Щоб бізнесмени були вашими союзниками! Ні, ви хто такі ?? Бізнесмени без вас обійдуться, не перймайтесь. Їм такі недалекі союзники не потрібні.
>Їх олігархічні антиподи — наші головні противники.
Хе-хе... Олігархи вас просто не помічають... Які там противники...
>Парламентські вибори 2002 року — це шанс нанести спільними зусиллями перший відчутний удар по номенклатурі, отримавши значну кількість місць у Верховній Раді.
З такою програмою вас на гарматний постріл не можна підпускати до ВР.
>Головний і вирішальний удар, однак, має бути нанесений на президентських виборах, підготовка до яких має розпочатися відразу після парламентських.
Маю щиру надію, що ВР ліквідує посаду президента, і обійдемось без вирішального удару. Як мінімум, ВР доб”ється, щоб президента обирав парламент, як у цивілізованому світі.
>Владу, що панує в Україні, можна змінити тільки максимальною концентрацією всіх патріотичних, демократичних сил країни на основі принципового неприйняття правлячої посткомуністичної номенклатури.
Хтось хотів міняти систему... Знову з”їхали на особистості – номенклатуру.
> Ми впевнені в тому, що зміцнення нинішньої влади, що сьогодні спостерігається, має тимчасовий характер. Його тривалість залежить насамперед від здатності опозиції правильно оцінити все, що відбулося, реально розставити акценти у своїй наступній, особливо виборчій, діяльності, від здатності опозиції підняти народ, і, врешті, від громадянської позиції самих людей.
А ми впевнені, що такій опозиції не вдасться підняти народ, бо вона не пропонує нічого нового, конструктивного, ефективного.
>Під зазначену нову політичну силу
Де це була зазаначена нова політично сила? Я щось не помітив...
> потрібна нова чітка структура, чіткі, зрозумілі ідеї, і, що украй важливо, потрібен яскравий лідер.
Бажано різнокольровий, бо нова сила і ліва і права....
>У створений для його підтримки координаційний комітет можуть входити представники блоків як лівих, так і правих політичних сил. Шанси стати таким лідером має Віктор Ющенко. Ми переконані в цьому, зокрема, з огляду на отримані нами дані про широкий спектр партійних пристрастей його прихильників.
Хто це надав їм такі дані?
>Щоправда, необхідною умовою такого лідерства має бути принципова та смілива позиція самого Ющенка. Її відсутність вже зашкодила опозиції і всім патріотичним силам.
А для чого їм взагалі один лідер? Вони самі «чудові» лідери...
>Дозволимо собі дати Вікторові Андрійовичу коротку пораду: боротися із системою зсередини безперспективно. Прикладом може бути сумний досвід Горбачова.
Чому ж ? Горбачов успішно вів боротьбу зсередини.
>Треба вийти за рамки системи і дистанціюватися від неї.
Точно! І загубити які –небудь важелі впливу на систему.....
>Аби перемогти систему, треба бути чесним і послідовним у стосунках з цією системою, перш за все з тими, хто є найбільшими захисниками цієї системи, її найяскравішим втіленням.
Що це за натяк на потрібність бути чесним ?
>Тому той, хто збирається очолити наш вихід із болота,
Он де сидять три перспективні політики – в болоті! Супер! Хороше порівняння.
> має перебороти в собі страх і непевність, піднятися над своїми сумнівами і комплексами. Навіть якщо ці страхи небезпідставні. Ющенко має пройнятися почуттям персональної відповідальності за долю мільйонів людей, які йому сьогодні повірили, і не тільки їх.
Як вони повчають Ющенка....! Таке враження, що це вони були прем”єрами, у них шалений рейтинг...
>Перетворення в передвиборний період ФНП у виборчий блок остаточно закріпить за ним статус однієї з ланок опозиції, і це поставить хрест на планах подальшого розвитку Форуму як координаційного центру всієї опозиції та перетворення його в інтегральний загальнонаціональний рух.
Що тут написано? Якась нісенітниця... ФНП має перестати бути опозицією, і стоти загальнонаціональним рухом?
>Іншою прикрою причиною тимчасового відступу опозиції стало зняття і наступна невизначена поведінка Віктора Ющенка, який, на наш погляд, втратив історичний шанс стати загальнонаціональним лідером, очоливши об’єднану опозицію.
Дивіться, щоб ви не втратили історичні шанси!
>Зберігаючи головну спадщину своїх попередниць — нескорений український націоналізм у кращому, європейському значенні цього слова, щирий український патріотизм, нова політична сила заради збереження й зміцнення основ державництва, мусить дати народові значно повнішу всеохоплюючу політичну програму, запропонувати йому придатну саме сьогодні послідовність дій із зміцнення демократії і незалежності країни, накреслити реальну перспективу його розвитку на найближчі роки.Основою такої сили могла б стати партія (чи блок партій),
Чи об”єднання блоків партії ). Чи форуму об”єднання блоків партій....
> яка вже носить у свідомості таку програму, що об’єднала б у собі спадщину згаданих історичних сил і потенціал нового прогресивного прориву країни, а також здатність виробити стратегію цього прориву.
Ніхто нічого не носить у свідомості! Ось один із виливів свідомості маємо. Всі зациклились на ідеї президентства, місії Ющенка, і заміні людей... Глухий кут.
>Ми маємо сказати собі — досить!!! Настав час і нам, народу України, встати з колін та визначити самим свою долю. Ми, автори цієї статті, хочемо запевнити людей — мусимо й зможемо перемогти. Так, ця влада та кримінал, що її підтримує і не дає нам жити, могутня, хитра та досвідчена у своїх темних справах. Але ж ми з вами теж вже не такі слабкі. Ми вже накопичили досвід, маємо сили та впевненість. А головне — ми маємо те, чого немає і ніколи не було у них — любов до нашої України, до вільного, цивілізованого та чесного життя.
Мушу вас запевнити, що любові до України і до вільного життя не достатньо, щоб перемогти. Треба ще мати клепку в голові.... А з цим, як видно зі статті – проблеми.
ПМ.
Це не програма дій. Це три автори вирішили написати заклинання для себе, бо не знають що робити...
2001.08.27 | технолог
Re: Критика заяви "трьох" . Аналіз -непоганий, а синтез - "дитяче лепетання"
Остапе!Класний дійсно аналіз, я маю на увазі твій аналіз. Я б так швидко не прочесав всю статтю.
А спробуй проаналізувати ще й виступ В.Ющенка щодо наступного десятиліття України, у тоьу ж числі "ДТ"...
2001.08.27 | Бєлочка
А промову Кучми на форумі українців так саме прочесати - слабо!
Знайдіть йому текст, хай покритикує. А то як опозицію критикувати - так Остап перший на білому горбоконику, а як влада - то крім "геть посаду президента" зась коментарів.2001.08.28 | Фарбований Лис
Re: А промову Кучми на форумі українців так саме прочесати - слабо!
А що ту промову критикувати? То ж не цікаво.І якби Чорновіл прочитав критику Остапа, то може б і не писав чи не підписував дурниць в майбутньому.
Ви знаєте, воно більше пече, коли якісь дурниці бачиш за друзями чи за ворогами.
Остам же не написав пасквіля на трійку...
2001.08.28 | Остап
Під тиском громадськості - Критика виступу президента на Форумі Українців
>Десять років тому ми вступили в абсолютно нову епоху, нову якість, яка матеріалізується у зовсім іншій державі, іншому суспільстві, іншій нації. За масштабами і радикальністю змін, які приніс цей поворот історії, його можна порівняти з хрещенням Київської Русі.Що мається на увазі? На чому базуються такі аналогії?
>З розпадом Радянського Союзу на очах усього світу зламано до самих основ пов'язані з ним суспільно-політичний лад, економічну систему, спосіб життя, ідеологію та комплекс духовних цінностей.
Це про Прибалтику, але ніяк не про Україну. У Прибалтиці були зламані основи –проведена люстрація. В Україні і спосіб життя і комплекс духовних цінностй залишився, завдяки президентові.
>Ми є свідками та учасниками процесу безповоротного відходження у минуле дуже своєрідної і по-своєму цілісної цивілізації.
Але завдяки мудрому керівництву шановного президента цей процес розтягнувся на десятиліття...
>Це був раптовий, але не випадковий злам - він випливав з усього ходу та логіки попереднього розвитку.
Особливо велику роль зіграв у цьому пан Кучма. Цікаво, що він робив 19.08.91 ?
>Цей злам не був і одномоментним. Проголошення незалежності України поклало початок тривалим і дуже складним трансформаційним процесам. Сьогодні можна говорити про завершення їх першого і, безумовно, найтяжчого та вирішального етапу.
Маю підозру, що етап був найтяжчим, бо Кучма, як він сам признався, вчився керувати державою...
>Головний його підсумок очевидний для нас і всього світу: незалежна Україна відбулася остаточно і безповоротно. Вона живе, існує не тільки у зовнішній атрибутиці, а повноцінно і повнокровно, в усіх властивих суверенним державам вимірах та параметрах.
Дійсно, навіть попала у список найбільш корумпованих держав – четверта знизу, у списку 90-то...
>У центрі Європи постала й утвердилася країна з 50-мільйонним населенням і найбільша за територією. І сьогодні вже не можна вести мову про Європу без України.
48 мільйонів, 3 мільйони або повмирали, або подалися світ заочі... І в Європу також. Тому і не можна вести мову про Європу без України...
>У цій об'єктивній і необоротній даності - вінець та довершення всіх попередніх спроб вибудови української державності. У ній торжество історичної справедливості, здійснення одвічної і найбільшої мрії усіх поколінь українського народу.
Особливо значна роль у цих спробах партії комуністів, членом, якої був Кучма.
>Саме те, що нарешті маємо такий доленосний результат, дає нам право вважати нинішню річницю незалежності першим і реальним ювілеєм нашої держави.
А все-таки, яку роль Кучма відіграв у отриманні незалежності? Кравчук – відомо. А Кучма? Може він був проти?
>Другий вагомий підсумок цього періоду я вбачаю у сформуванні нового покоління людей - нового в розумінні усвідомлення і сприйняття сучасних реалій та цінностей, базованих на принципах демократії, громадянського суспільства, цивілізованих ринкових відносин в економіці.
Нема таких людей, завдяки мудрому керівництву. Є підлабузники, феодали і васали. Про цивілізовані ринкові відносини навіть мови не може бути. Олігархократія.
>За роки незалежності здобули освіту в навчальних закладах усіх типів понад 17 мільйонів молодих людей. Причому для значної їх частини процес навчання у школах, вузах чи інших закладах уже повністю припав на цей період.
Ну і що? Десять років тому також стільки-ж вчилось, якщо не більше.
>Відтак маємо потенційно потужний, не обтяжений канонами і стереотипами минулого, людський, кадровий ресурс, спроможний взяти на себе відповідальність за долю держави і суспільства у XXI столітті.
Це про кого мова? Крім того, хочу зауважити, що якість навчання значно погіршилась. Освіта наскрізь корумпована.
>У громадянському змужнінні нової генерації, її професійному становленні, прискореній адаптації до сучасного життя важко переоцінити роль і приклад яскравих, непересічних особистостей, людей, для яких Україна справді над усе і яких можна назвати поводирями нації, її моральними лідерами, володарями сердець і душ.
Про те, як влада на чолі з Кучмою ставиться до молоді було добре видно на прикладі подій 9 березня на залізничному вокзалі...
>У давній і недавній вітчизняній історії немало таких знакових постатей - від Богдана Хмельницького до Олеся Гончара. Усі вони, по-своєму і відповідно до історичних та життєвих обставин, переслідували священну мету - зберегти Україну для України.
Чи має право людина, яку звинувачують у вбивстві журналіста, згадувати всує видатних постатей?
>Сучасність загострює потребу в політичній еліті, духовному авангарді, які мають зосереджуватися на формуванні та утвердженні об'єднавчих засад українського суспільства, реалізації його потенціалу.
Тільки не дай бог у нової еліти буде рейтинг бльший ніж у президента – тоді їй кінець....
>В новітню добу уособили прагнення нашого народу до незалежності і державності В'ячеслав Чорновіл, Іван Драч, Мирослав Попович. Ми віддаємо належне Левку Лук'яненку, який страждав за Україну і нині по-своєму страждає за неї.
Л.Лук”яненко сказав, що Кучма заслужив довічне ув”язнення, якщо хто не чув.
>Серед тих, хто з честю виконує місію духовних лідерів нації, можна по праву назвати академіка Івана Дзюбу - людину високого інтелекту і високої моральності, до останку віддану Україні і народові в усіх своїх помислах та вчинках.
Дивно, чому саме Дзюбу згадав гарант? Мабуть хтось вписав прізвище нишком-тишком з невідомих міркувань...
>Я хотів би також відзначити як взірець, гідний наслідування, вершинні злети в різних видах діяльності, вміння ефективно трудитися за якісно нових умов, яке демонструють дедалі більше наших співвітчизників.
А деякі демонструють абсолютну профнездатність. Особливо учасники розслідування справи Гонгадзе.
>Досягнуті ними результати, вагомі самі по собі, вселяють разом з тим упевненість в інших, піднімають планку ділової ініціативи і підприємливості, розмаху планів, рішень та дій.
Дивлячись на дії Генпрокуратури, вселяється упевненість в діях інших. І планка (гроші) піднімається.
>Гідною відзнакою за такі здобутки стало звання Героя України, якого удостоєні вже 33 наших співгромадян.
Ех, чому я не герой? Це так чудово –отримати з рук самого президента бляшанку-цяцянку і радіти.
>Сьогодні мені приємно повідомити, що до 10-ї річниці незалежності цю достославну когорту поповнили: Леонід Кравчук - перший Президент України,
А йому то за що? Мабуть за втрату Чорноморського пароплавства .... Кому дістались гроші догадуєтесь?
>Іван Плющ - Голова Верховної Ради,
За підпис на „заяві трьох”
> Олександр Омельченко - Київський міський голова,
За „фалос” в центрі Майдану Незалежності.
>Привітаймо сердечно і щиро цих людей, кожен з яких - справді Особистість з великої літери, багато зробив і продовжує робити для України.
Цікаво, а Кучма- герой України? Якщо ні, то хто насмілиться вручити йому нагороду –наступник ? Слідкуйте за подіями...
>Третім аргументом, який дає підстави вважати ювілеєм 10-у річницю незалежності України, - це якісно нові зміни, що сталися практично в усіх сферах, і насамперед в економіці.
Але це не завдяки, а наперекір мудрому керівництву президента. Бо не може економіка весь час лежати...Достатньо призначити Пустовойтенка прем”єром і все стане не свої місця....
>У загальному підсумку не лише докорінно і невпізнанно змінюються сьогоднішнє обличчя та перспективи національної економіки - змінюються зміст і характер усього суспільного життя, саме середовище нашого існування. А відтак - і спосіб мислення та дій, уся ментальність народу. Це запорука необоротності напрямів, орієнтирів та цілей нашого руху.
А які там цілі? Думаю, що у президента і народу різні....
>Треба сказати, що на цьому шляху ми ще не гарантовані від значних, іноді дуже гірких та невідновних втрат і надзвичайних подій, викликаних різними причинами.
Наприклад некомпетентністю президента.
>Як позитивні результати, так і прорахунки треба зважувати об'єктивно і відповідально, без ейфорійних перебільшень, але і без настроїв катастрофізму, з гідністю - не принижуючи себе і не применшуючи зробленого.
Не треба применшувати і перебільшувати зроблене, треба порівнювати з тими, хто мав такі ж стартові умови, наприклад Прибалтикою.
>Це потрібно для того, щоб винести з минулого необхідні уроки, співвіднести напрацьований досвід зі своїми планами, очікуваннями і сподіваннями, викликами та вимогами сучасної і майбутньої доби.
Уроки давно винесені, двійки поставлені, але неук ніяк не хоче вийти з класу....
>Це потрібно для того, щоб убезпечити себе від можливих помилок.
Тим, хто помилився, не дають керувати знов. Він і сам йде геть!
>Це потрібно, нарешті, для зміцнення віри у свої сили і можливості - віри, впевненості та оптимізму, які роблять реальними найскладніші завдання і досяжними - найширші перспективи.
Та вже віра закінчується. Думаєш, що то доля така в України – мучитись від того, що хтось вирішив повчитись керувати державою.
>Велике справді бачиться на відстані. Але у цієї ж відстані є ще одна властивість: багато що забувається, випадає з пам'яті, губиться за плином часу.
Думаю, що народ України ніколи не забуде свого „Сусаніна”....
>Так, сьогоднішня Україна ще далеко не така, якою вона уявлялася на світанку незалежності. Здобутки могли бути значно вагомішими, темпи поступу - вищими, а втрати в економіці, рівні та умовах життя людей - меншими.
Могли, але два президенти взялись керувати не моючи ні знань ні чеснот.
>Поза всяким сумнівом, основну частку відповідальності за це повинні взяти на себе держава і влада. Допускалися, особливо на початковому етапі, повільність, нерішучість і непослідовність, не було чіткої визначеності у планах, намірах та діях.
А тепер, що є визначеність у планах, намірах і діях ? Багатовекторність...
>Тут слабкою втіхою може бути старе прислів'я про те, що ні в чому не помилятися - це риса богів.
Як так? А хто у нас людина від Бога?
>Сьогодні я ще раз складаю сердечну подяку і доземно вклоняюся українському народові за терпіння та витримку, з якими він переживає труднощі і нестатки, за ту відповідальність, яку виявляє у критично важливі моменти.
Звичайно, треба скласти подяку, бо інший народ вже давно ви викинув такого керманича на смітник історії.
>Народові, саме йому перш за все, Україна зобов'язана тим, що роки незалежності не стали для неї часом втрачених шансів і змарнованих можливостей.
Стали!!! І саме завдяки мудрому керівництву, що перетворив Україну в кланово-олігархічну державу.
>Щоправда, дехто вважає інакше. Але давайте спитаємо себе: чи давно світ знав про Україну у кращому разі лише як про одну із складових радянської імперії з маловиразним статусом союзної республіки?
Тепер світ знає про Україну завдяки вбивствам журналістів. Чудового визнання добився Кучма.
>Чи давно нам доводилося витримувати такий натиск внутрішніх і зовнішніх загроз, що вони могли поховати під собою щойно народжені незалежність і державність?
Це про що мова? Хто там загрожував нашому гаранту?
>Не нами сказано: великі справи не бувають без великих труднощів.
І без великих негідників....
>Подолання наслідків шокового розриву усталених впродовж десятиліть господарських та всіх інших зв'язків; перехід від класичного, давно укоріненого тоталітарного режиму до демократії, від командно-адміністративної системи в економіці до системної її перебудови на ринкових засадах; закладення основ громадянського суспільства; розгортання зовнішньополітичної діяльності; відродження національної духовності - якій державі і коли доводилося поєднувати в такі терміни процес свого становлення з реалізацією таких завдань?
Як якій?!!! Та всім східноєвропейським державам, Прибалтиці! І нічого, справились досить швидко.
>Необхідність подолання цього крутого і неймовірно тяжкого перевалу - об'єктивний і невідворотний імператив. Виконувати його нам доводиться з чистого аркуша, не маючи навіть приблизних прецедентів у вітчизняній та світовій практиці.
Прецеденти – та ж Прибалтика, Польща, Чехія, Угорщина...
>Я хотів би також додати, що в глибшій часовій ретроспективі Україна входила до кількох важливих і різних історичних просторів. А відтак вона стала спадкоємицею і всіх цих зниклих світів з їхніми недовершеностями та протиріччями.
Про що тут мова – не зрозуміло... Це він у Ющенка так навчився говорити...
>Не всякій з цих спадщин можна радіти. Але сьогодні вже немає жодної з обставин, які завадили збудувати Українську державу в минулому.
Є завада – стара партноменклатура на чолі з Кучмою.
>Звівши каркас, несучу конструкцію своєї державної будівлі, витворивши навколо її кордонів пояс безпеки, ми забезпечили собі можливість зосередитися на внутрішньому облаштуванні, зайнятися справами конкретними і, не боюся вжити цей вираз, буденними та приземленими.
Цікаво сказано про каркас, несучі конструкції... А я думаю, чому у нас нема світла, гарячої води.....До євроремонта і сантехніки ще не скоро дойдуть руки....
>Україна ішла і йде крізь горнило випробувань перехідного періоду, вирішує його проблеми, часом дуже гострі та болісні, гідно і чесно, не поступаючись своєю незалежністю і демократичними принципами.
Саме смішне, що випробування Україні створює президент... „Демократичні принципи” з уст президента не коментуються.
>Без перебільшення можна назвати феноменом уже той факт, що така велика за територією і чисельністю населення держава з'явилася без пролиття бодай краплі крові й утвердилася без відкритих протистоянь - внутрішніх чи зовнішніх. Нас, повторюю, це лихо обминуло. Хоча декому, як видно, і зараз дуже кортить накликати його на Україну: не припиняються спроби зіштовхнути між собою народ і владу, викресати іскри братовбивчого громадянського конфлікту.
Справа у тому, що влада так „дістала” народ, що народ уже задумується, а чи не скинути ту владу.. Крім того, чому конфлікт „братовбивчий” ? Феодали народу не брати. Конфлікт класовий...
>Правду кажуть: війна приємна лише тим, хто її не пережив.
А якщо іншого виходу нема? Народ має право на повстання!
>Після багатьох десятиліть вимушеного мовчання дехто вбачає у демократії виключно можливість виплеснути свої емоції на владу і державу, звинувачуючи їх в усіх гріхах - як дійсних, так і уявних, вигаданих. Робиться це нерідко з прямо протилежних позицій: одні докоряють за слабкість і нерішучість, інші - за жорсткість, утиски свободи і демократії.
Хороша самохарактеристика режиму – вимушене мовчання опозиції. Заставили, мабуть силою...
>Поняття незалежності і демократії в Україні нероздільні.
А це звідки? Хто таке сказав? Таке твердження треба довести!
>Політична стабільність та громадянський мир забезпечуються - і будуть забезпечуватися надалі - без обмеження прав людини та застосування силових методів розв'язання політичних протиріч.
Аж до ліквідації опозиції !
>Вважав би за потрібне наголосити: як глава держави я довів у найгостріших ситуаціях українському суспільству і всьому світові свою відданість виключно правовим і загальноприйнятим демократичним принципам розв'язання дуже непростих проблем.
Особливо правовим був напад „анархістів” на наметове містечко і події 9 березня на залізничному вокзалі. Методи, як у фашистів, у війну – „брати” всіх, потім розберемось.
>Водночас далеко не певен, що подібний іспит на прихильність демократії, на особисту стриманість і чесність склали б усі мої опоненти, які зараз ревно воюють проти влади і держави саме під прапорами захисту свободи і демократії.
А чому не певен? Є докази непевності?
>Треба мати на увазі і ще одне, не менш істотне. Та обставина, що відродження державного життя в Україні відбулося мирним шляхом, наклала свій відбиток на все, що робилося в останнє десятиріччя. Мирний шлях, як виявилося, теж має свою ціну, і заплатити за нього довелося сповна. Свідомо чи вимушено ми повинні були йти на досить серйозні компроміси з недругами демократії, приватної власності, вільного підприємництва, та й самої незалежності і державності.
Знову ж таки повертаємось до досвіду Прибалтики і країн Східної Європи. Там також були, мабуть, недруги демократії (що це таке?)... Але поступ у них значний!
>Безумовне свідчення і доказ цивілізованості Української держави та суспільства вбачаю в тому, що не були відштовхнуті, виключені з політичного процесу люди і сили, не згодні з історичним вибором народу.
Це про комуністів? Так вони якраз і потрібні, як пугало, щоб за їх спиною робити що завгодно під гастами демократії.
>Це наші співгромадяни, наші співвітчизники, і їх треба переконувати у правильності й безальтернативності обраного курсу, залучати до активної і свідомої участі у його реалізації.
А деяких, які не піддаються переконанням треба гнати в три шиї! Бо скільки вже можна знущатись на днещасною Україною?
>Сьогоднішня Україна залишає і розширює простір та можливості для такого зустрічного руху.
Це якраз та консолідація влади і народу, про яку мріє Ющенко...
>Гадаю, нікого не треба переконувати в необхідності порозуміння та злагоди. Це життєво необхідно скрізь, у всіх сферах, включаючи релігійну, де невпинно актуалізується проблема згуртування українського православ'я в єдиній помісній церкві.
І хто йому підказує такі нісенітниці?
>Держава і влада відкриті для чесного і конструктивного діалогу з усіма, хто прагне до суспільного прогресу, хоча й бачить різними шляхи до нього, і поважає демократію та законність.
По чесність краще не говорити... Відколи це політики стали чесними?
>Водночас, повторюю, зазначені компроміси не кращим чином позначалися на темпах, глибині та ефективності економічних перетворень, а відтак - на добробуті людей. Звідси їх незадоволення життям і владою.
От як все просто! Ворог знайдений. Ми живемо погано, бо йшли накомпроміси заради того, щоб не було війни....А я то думав....
>Нам ще належить дуже багато зробити для зміцнення довіри громадянського загалу до влади, для того, щоб вона встигала за народом у мудрості і виваженості, корелювала свої рішення та дії з динамікою його інтересів, устремлінь і потреб.
А нащо вам того? Вам і так добре... А от народові треба багато зробити, щоб влада діяла у інтересах народу. Наперекір бажанню президента!
>Громадянське суспільство, і в цьому одна з його визначальних якостей, повинне чинити цивілізований тиск на владу з тим, щоб державні діячі та політики жили і діяли з народом в унісон, у злагоді і згоді, а не зустрілися з ним на барикадах.
Ну і як можна вчинити тиск на президента? Він непідконтрольний нікому! Прийдеться зустрічатись на барикадах...
>На моє переконання, вже можна говорити про гармонізацію, зближення державної політики з глибинними настроями в суспільстві, його загостреним відчуттям небезпеки, яку несе з собою політичний екстремізм у своїх радикальних виявах.
Ще буде! Бо ніякої гармонізації не видно. Влада і далі плює на народ.
>Хоча й надто довго і натужно, з тупцюванням на місці та відступами назад, ми все ж таки рухаємося від демократизації "згори" до активної самоорганізації людей, структурування народу в соборну єдність однодумців.
Згори??? Це щось нове…. А „соборна єдність однодумців” ще покаже свою силу.
>Ідемо і, не маю в цьому сумнівів, прийдемо до того, щоб держава асоціювалася у свідомості громадян не з тотальним примусом і насильством, як велять старі звички, а з реальним забезпеченням їхніх прав та свобод, справедливістю і порядком, захистом від внутрішніх та зовнішніх зазіхань.
Прийдемо до парламентської республіки, де не буде місця паразитам зі старими звичками.
>Дуже важливо, що пошук нашої національної ідеї збігся в часі з формуванням нової ідеології світового устрою. Це дає змогу гармонізувати її з напрямами та принципами розвитку людства.
Про яку ідеологію мова, хоча б тезово....? А як же заява, що національна ідея не спрацювала? Як флюгер...
>У більш широкому плані можна сказати, що склалися сприятливі передумови для застосування чітко визначених засобів трансформації - на відміну від стихійних і хаотичних, через які довелося свого часу пройти нинішнім економічно розвиненим державам. Головний сенс тут у тому, що держава конкретно і свідомо визначає завдання і цілі суспільного розвитку, терміни та інструменти їх реалізації.
Держава у вигляді чого? АП ? Що може знати АП про потреби народу, чиї інтереси представляє АП?
>Хтось може сказати, що про 2011 рік ми знаємо сьогодні не більше, ніж знали про 2001-й на початку незалежності. Це і так, і не так. Точно спрогнозувати перебіг та наслідки подій і процесів на ціле десятиліття справді непросто.
Чудовий хід – поговоримо про майбутнє, про мірії... Ви про що мрієте – про пенсію? І я про пенсію... Тільки вони у нас різні...
>Одначе і ми вже не ті, якими були на порозі 90-х. За цей час багато чому навчилися, визначили систему та ієрархію державних пріоритетів.
Одначе державний пріоритет = пріоритету президентському....
> Маємо, підкреслю це особливо, більше консолідації та конструктивності в суспільстві, які випливають з усвідомлення безальтернативності обраного курсу.
Безальтернативності !!!!!!????? Чому це? Невже кланово-олігархічний режим не має альтернативи? Має!!! Це парламентська республіка!
>І можемо вже постійно співставляти свій власний досвід зі світовим, щоб застосовувати краще, перевірене практикою, і не робити хибних кроків.
Не так. Застосовується тільки те, що наближує президента до людини від Бога.
>Усвідомлюючи всю важливість економічної компоненти комплексу наших завдань на наступне десятиріччя, я все ж надаю першорядного значення прискореному утвердженню та поглибленню демократії,
Прискореному утвердженюю демократії – як смішно звучить. Я таке чув 16 років назад, на пленумі ЦККПРС. Далеко ми просунулись....
>Основою, стрижнем цих процесів у всіх їхніх формах та виявах має стати право.
А до тепер що було? Ліво....
>Ми поклали в основу доктрини державного будівництва, реформування політичної системи європейські стандарти демократії. А відтак будемо постійно тримати у полі зору конституційне положення про те, що єдиним джерелом влади в Україні є народ.
Народ і його любимий президент. Це такий „наїзд” на пропорційну систему виборів.
>Неослабної уваги вимагає безумовне забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Вони мають бути рівними для всіх - від глави держави до пересічного українця.
Точно! Президенту – імпічмент!
>Час революційної доцільності минув, скрізь і в усьому повинен панувати і правити його величність Закон.
Ще трохи такого правління і час революційної доцільності може повернутись....
>Відтак стократ зростають роль та значення, а з ними і відповідальність Верховної Ради.
450 людей обійдуться без порад однієї людини, це точно.....
>Нам потрібна системна законотворча робота в усіх сферах, потрібна така законодавча база, яка сприяла б широкому і реальному залученню людей до участі у всіх справах - державних та суспільних.
Нам це кому? Далі йде дивне визначення якості законотворчої бази....
>Це необхідна і визначальна риса громадянського суспільства.
Якась тавтологія, бо люди і так беруть участь в усіх справах. Для чого це підкреслювати?
>Україні потрібна влада народу, а не влада над народом держави чи партій.
Старе незрозуміле гасло.... Без механізмів влади народу не існує. Механізм влади народу - вибори. А вибирають членів партій, бо вони найбільш політично підкуті і прогнозовані.
>Ставлення політиків, людей у владі до народу, його волі - сфера, в якій з попередніх часів, на превеликий жаль, мало що змінилося. Останній і особливо показовий аргумент щодо цього - доля результатів Всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.
Боже, яка нещирість! А хтось там напочатку казав про чесність політика.... Які ще результати референдума? Говорили – балакали....
>А тим часом сенс демократичної політики у тому й полягає, щоб брати до уваги і враховувати думки та інтереси людей, орієнтуватися на них, переконувати у необхідності й обгрунтованості того чи іншого рішення. Причому переконувати ще до його прийняття.
Звучить гарно. Але всім відомі методи, застосовані при проведенні референдума, так що краще це не згадувати.
>Закони - без жодного винятку - повинні прийматися в інтересах усього суспільства, народу, а не нести на собі відбиток корпоративних, вузькопартійних поглядів та устремлінь чи родимі плями лобізму.
І тому президент застосовує вето. 226 депутатів помиляються, а він один – ні. Чудова система...
>Серйозним тестом на демократію будуть для України парламентські вибори 2002 року. Від їх прозорості та об'єктивності залежить, чи стануть вони тим рубежем, за яким ще швидше і впевненіше утверджуватимуться демократичні засади у житті нашого суспільства.
Нові депутати вже постараються! Відмінять пост президента раз і назавжди, щоб не погрожував розпуском ВР.
>Вибори такими і будуть. Бо наше суспільство вже дійшло такого етапу свого розвитку, політичної зрілості і самосвідомості, що може генерувати із свого середовища і виводити на політичну орбіту саме тих людей, які здатні постійно і послідовно обстоювати національні інтереси, дорожити ними і в усьому з них виходити.
Саме так. І президент більше не потрібен. Досить. Намучились.
>Україні не потрібні ні політичні прожектери, ні політичні авантюристи. Я хотів би, щоб це усвідомили всі нинішні політики і політичні партії.
А я би хотів, щоб люди усвідомили, що Україні не потрібна посада президента.
>Особливо з урахуванням того, що багато сил і часу у нас нерідко витрачається на контрпродуктивну, безплідну боротьбу, а більшість партійних та особистих програм гарні хіба що в одному розділі - констатації наших хвороб та виразок і визначенні супротивників.
Особливо треба постаратись, щоб не було АП, бо стільки сил і ресурсів тратиться на підтримку паразитичгої гілки влади.
>Демократизація, утвердження реального народовладдя та цивілізованої партійної системи - основа прискорених перетворень у всіх сферах, які ми повинні забезпечити в новому десятиріччі.
Спочатку мова йшла про демократію, а тепер про демократизацію. Так дойдемо до гласності замість свободи слова.
>І перш за все в економіці, де потреба у приведенні в дію механізмів випереджувального розвитку особливо нагальна. Про що йдеться конкретно? По-перше, про істотне випередження середньосвітових темпів економічного розвитку. Якщо ми будемо зростати у такому ж ритмі, як і весь світ, то не тільки не наблизимося до рівня його економічних лідерів, а й законсервуємо свою відсталість. В епоху глобалізації це означало б скочування на узбіччя загальноцивілізаційних процесів.
Тю! Хто таку дурницю підсунув президенту? Що це за маячня? Хто небуть вірить у цю нісенітницю, про те, як догнати і перегнати Америку? А щодо глобалізації, то треба звернутись до пана Заграви...
>По-друге, підвищені темпи потрібні для утвердження й реалізації інноваційної моделі розвитку економіки і держави, надолуження втраченого в минулі роки та нарощування енергії зростання, для розв'язання невідкладних проблем у соціальній сфері, піднесення добробуту та поліпшення життя людей.
Ну і , які методи пропонуються? Невже зниження податків і видатків на АП?
>Я виходив з цих та інших мотивів, ставлячи у центр всієї економічної політики на найближчий період забезпечення щорічного зростання валового внутрішнього продукту в межах 6-7 відсотків.
Які це інщі мотиви? Це явно таємні розробки кращих голів АП.... Ті напланують...
>Сьогодні можна констатувати, що на цьому шляху ми дечого вже досягли. Зазначений темп економічного зростання, намічений у моєму минулорічному Посланні до Верховної Ради, практично досягнуто вже 2000 року.
Це в якому посланні? У тому, де про Гонгадзе?
>Є підстави сподіватися, що його буде збережено або й перевершено у році нинішньому. За сім місяців ВВП зріс більш як на 10 відсотків.
Підстав більше нема. Кінах не реформатор. Він менеджер. Чекаємо стагнації
>Рівність у бідності - ось єдиний наслідок політики державного патерналізму. Іншим він просто не міг бути.
Протиставимо йому новий витвір АП – „нерівність у бідності „
>У масі своїй радянська людина мало задумувалася над сутністю та особливостями капіталістичного ладу, ринкової економіки або принаймні оцінювала їх за усталеними ідеологічними кліше. Багатьом цей лад уявлявся чимось на зразок великого магазину, де є все і де немає черг. А відтак абсолютно не пов'язувався з демократією та законністю, вільним і відповідальним громадянським суспільством. За цими задавненими звичками багатьом, якщо не більшості наших людей здавалося, що за проголошенням незалежності настане той же рідний і до болю знайомий соціалізм, тільки кращий.
Це Кучма пише про себе.
>Саме тому не в останню чергу виявилося таким болісним і обернулося для багатьох наших співгромадян великими втратами входження у ринкову дійсність.
Не тому. А тому, що вчасно не позбулися таких, хто думав, що капіталізм – це де нема черг і сстворював шалену інфляцію . Зато без черг. Нічого, народ ще згадає своїх „героїв”.
>Тільки з часом, через труднощі, втрати і нестатки, приходить, та й то ще далеко не до всіх, розуміння того, що демократія - не панацея від усіх бід, не вседозволеність і анархія, а свобода, базована на врахуванні реалій і здатності приймати самостійні рішення та відповідати за їхні наслідки.
Настав час відповідати за наслідки – йти добровільно у відставку. Бо силою - буде неприємно.
>І що ринкові відносини - це ще не сам економічний і соціальний прогрес, а лише інструмент його забезпечення, який спершу треба ретельно вибудувати, а потім користуватися ним вміло, ефективно та відповідально.
А можна, про ринкові відносини послухати від когось іншого, а не від партога заводу?
>Немає і не може бути повноцінної держави і реальної демократії з бідними людьми.
А з дуже бідними людьми яка є демократія ?
>Людина - наш головний інвестиційний ресурс, який, і тільки він, здатний забезпечити інтелектуальний, технологічний прорив у XXI столітті. Людина, яка бачить сенс і мету своєї діяльності, усвідомлює свою роль у розвитку суспільства.
Людина дякує вам, боже, за високу оцінку її ресурсу.
>Наш обов'язок - творити новий духовно-інформаційний простір, який відповідав би вимогам сьогодення і баченню майбутнього.
Де належне місце займуть матюки президента....
>Державотворча діяльність в Україні повинна і буде базуватися у новому десятиріччі на світоглядних та морально-етичних засадах, які слугували б підгрунтям виходу на високі орбіти світового діалогу.
Є підозра що у світу з нами буде монолог...
>Енергетичним джерелом прориву у світовий загальноцивілізаційний процес має стати національна ідея як універсальна формула і мобілізуючий стимул історичної самореалізації українського народу.
Хтось казав, що національна ідея не спрацювала.... Чи вже підремонтували, пованни спрацювати?
>У другому десятиріччі незалежної України нам треба забезпечити справжній культ духовності, гідно піднести суспільний престиж та авторитет інтелекту, знань, освіченості. Пам'ятаючи при цьому, що значні втрати перших років незалежності обумовлені саме тим, що на п'єдестал тоді були значною мірою зведені не ці одвічні і випробувані цінності, а імпульсивні, часто неконтрольовані пристрасті.
Точно. Неконтрольоване бажання влади і додатковвих повноважень з боку перзидента.
>Практично ніхто не бентежить наші душі сентенціями про якийсь "особливий" або "третій" шлях нашого розвитку.
Як ніхто? А пан Заграва? Ви зним не знайомі? Дуже рекомендую....
>Ми знаємо про певне розчарування Заходу нами, але нарікати за це мусимо самі на себе
Не на себе, а на президента, як на причину всіх бід України.!
>Вважаю за потрібне наголосити, що до пріоритетів державної політики нині віднесені турбота про громадян України, захист їхніх прав та свобод за кордоном. Наші співвітчизники не повинні і не будуть почуватися там беззахисними.
Спочатку треба добитись безвізових стосункув з закордоном, а потім захищати.... Але це непідйомна проблема для президента...
>Земля, на якій постала сучасна Україна, ростила хліб і кувала метал, ставала на шляху варварських нашесть, дивувала і збагачувала світ високими злетами людського генія.
І от маємо накінець генія –президента, людину від бога.
>Наш народ усе пережив і все пам'ятає - радість перемог і гіркоту поразок, тріумфи і приниження, героїв і відступників.
Наш народ дійсно все пам”ятає.... Не страшно президенту?
2001.08.29 | Victor
Маленький доданок з приводу " неСУЧИХ конструкцій"
"Звівши каркас, несучу конструкцію своєї державної будівлі, витворивши навколо її кордонів пояс безпеки, ми забезпечили собі можливість зосередитися на внутрішньому облаштуванні, зайнятися справами конкретними і, не боюся вжити цей вираз, буденними та приземленими." (Кучмиа)У виступі Кучми згадуються "несучі конструкції", але насправді вони "сучі конструкції". Традіційна спроба замилити очі.
Термілогічна довідка : такі конструкції називають "тримальними".
2001.08.29 | Victor
Маленький оданок з приводу "неСучих конструкцій" та важливості знання термінології
"Звівши каркас, несучу конструкцію своєї державної будівлі, витворивши навколо її кордонів пояс безпеки, ми забезпечили собі можливість зосередитися на внутрішньому облаштуванні, зайнятися справами конкретними і, не боюся вжити цей вираз, буденними та приземленими. " (Кучма)..Ну не знає спічрайтер укра/нської термінології і підсовує таке слово. що саме проситься на каламбур, бо конструкції ці, нажаль, таки "сучі".
Термінологічна довідка : це називається "тримальними конструкціями"
2001.08.29 | Бєлочка
Оце повний реабілітамс
Дякую, дуже потішили! Мені казали, що ви нормальна людина, а з форуму цього не дуже видно було, бо щось ви одноканально писали.2001.08.27 | Остап
Та ви що? Кучма у нас - назавжди! Не вірите, ось докази...
Порівняємо назви сайтів президентівПольщі - http://www.president.pl
Росії - http://president.kremlin.ru/
і України - http://www.kuchma.gov.ua/
Відчуйте різницю....
ПМ.
В сім"ї президента народився новий президент :-)
2001.08.27 | Адвокат ...
Re: Та ви що? Кучма у нас - назавжди! Не вірите, ось докази...
kuchma.gov.ua -- то ще не microsoft.com і, навіть, не gnu.org.То -- не доказ, а лише чергова неоковирність ку-чмо-кратії.
2001.08.28 | технолог
Пожартували, повернімося до теми
Як на мене, попри гостру критику Остапа, в "заяві трьох" таки один з найкращіх аналізів того, що і як відбувалося в Україні та в демократичному таборі.А якщо є які недоліки, то нащо ми тут товчемося - пропонуймо своє бачення майбутнього розвитку ситуації.
Але бажано конструктивно та з мінімумом стьобу.
2001.08.28 | Augusto
Я думаю, що то найзрілий виступ за весь час.
Як передмова - дуже добре! Бракує звичайного - засобів здійснення цього чуда, але, сподіваюся, що молодь має десь розробку, яку можно буде використовувати. Це вже голос прорізається в молодих вовків (це один старий націоналіст колись мені сказав: все, програли! я ледь не помер від люті на нього, але він сказав - чекай на молодих вовків, коли вони прозріють... Я не дуже вже і чекав, а виходить старий був правий).2001.08.28 | технолог
Re: Я думаю, що то найзрілий виступ за весь час. От і я про те ж (-)
2001.08.28 | технолог
ШУТЕРУ!!! чЕКАЮ КОМЕНТАРІВ ПРО ВИСТУП ЮЩЕНКА У "ДТ"
Шутеру!Прокоментуйте, будь ласка, виступ Ющенка щодо українського майбутнього.
Буду чекати відповіді та піднімати тему, поки не почую відповіді.
2001.08.29 | viktor viktor viktor
intelektualy, zhartuny-impotenty
Taku otrymaly , proty jakoji vy j ne zaperechuvaly. Tochnishe, mizh soboyu vy peresypalysia zojkamy oburennia, ale v osnovnomu vy usym zadovoleni, bo duzhe iziliovany vid krovi i brudu realnosti.Vstavaj, vytyraj sopli, popravlyaj okulyary na nosi, pidtiaguy zasciani trusy, klady plastykovyj kuliok na zemlyu, chy svoyu sumku-cherez-pleche z buhlom, bery Kalashnykova i vyrishuy problemu svoyu i inshyh raz i nazavzhdy, shchob do ciogo ne povertatysia kozhni 7o rokiv.
2001.08.29 | viktor viktor viktor
Ne zabudu genofond z inozemnymy imenamy
Analityky-technlogy z tipa 'inastrannymy' pseudo, jak to: Augusto, Sharp, Shooter, Miner.
Yaki velychni, gordi imena. Yasno, shcho Ukrajina spyt' i bachyt', "Hm, jak by ce meni vykarbuvaty ci velycni imena na skryzhaliah istoriji? Pishla za stamestkoyu, budu cherez 15 hvylyn. - povisyla tablychku, pishla i stala rakom na gorodi. Stojit rakom, skube buriaky a sama dumaje: "Da, ce zh vony, Augusty, Sharpy, Shootery, Minery, vony - ce zh, bliaha-muha, zolotyj genofond naciji, mozok jij, ponimajesh. Da, da, ja, koneshno, jih nikada ne zabudu, zapadlo budu!"
2001.08.29 | Victor
Хлопче, навчися писати без лайки і не псуй добре ім'я (.)
2001.08.29 | Augusto
Знов захворів?
тебе ж вилікували, немовби? Нічого, знов попустить! "Калашников"! Біжі креветку жери, ненажера, навіть в інтернет продукти всунув, хочеш трейд знайду?П.М. А погано без душі, ніяки 700 $$ не врятували? Приповз назад "як пташка на пузі"?
2001.08.30 | viktor
Yaku? Zombi v leprosoriji!
Zachumleni, ubogi, z paralizovanoyu voleyu - zombi odnijeji z provincij planety, do jakoji vilnomu svitu nemaje dila.Vilni lyudy boyatsia z vamy pravdyvo rozmovliaty, koly vony jidut u vashu zachumlenu krajinu U.
Ce jak zdorovyj, koly vin vidviduje hvorogo u likarni, pryrechenogo na vilnu smert' - vin ne hoche vbyvaty jogo nadiju, tomu obmynaje pryncypovi temy.
A meni vas ne zhalko, bo vy pyhati raby, jaki, pochuvshy slovo pravdy, oblyvayut' brudom togo, hto osmilyvsia jim ce prorikty.
Zhyvit' jak vam bilshe naravyccia - jak strausy z golovoyu v pisku, proslavliajte spivochu dushu narodu, lagidnist ta inshyj absurd pro ukrajinciv. Ce rabstvo, i vono z vas i ne dumaje vylazyty, tak glyboko i garmonijno vono sydyt', jak hromosomy z lizosomamy v obnimku.
Za moyu svobodu ya budu voyuvaty, ale moja svoboda v Kanadi. Za polipshennia rabstva pyhatyh rabiv - typu Inegracija Nashoji Rabskoji Krajiny U V Evropu - ja j palcem ne povoruhnu. Nikomu vy na fig u Evropi ne potribni, skilky b vy ne mrijaly, stojachy rakom na gorodi i stukayuchy palciamy po klaviaturi vashyh ukrajini... tobto rusyfikovanyh PC.
Raby zombovani
Zachumleni
Posypani dustom
Ruky zajniati sumkamy
Golovy zabyti durnyciamy
Yak ne sumky
To na gorodi rakom
Yak ne rakom - to za klavoyu
Vidbyvayuchy ataky
Ujavnyh vorogiv
Ubogo, bidni lyudy
Nikomu ne potribni
Ce pravda
I z neyu treba zhyty
Bo inshogo ne dano
Ce vashe zhyttia
Ce ne zahidne kino
2001.08.30 | svoboda v Kanadi
Re: viktor viktor viktor
..................................................................................................................................................................................................................................................viktorviktorviktor.......viktor........viktor........viktor..........viktor............viktorviktorviktor...........viktorviktorviktor..................
....viktor..........viktor........viktor........viktor ........viktor..........viktor...........viktor..........viktor...........viktor..........viktor...................
....viktor..........viktor........viktor........viktor........viktor..........viktor...........viktor..........viktor...........viktor..........viktor......................
....viktor..........viktor........viktor........viktor........viktor..........viktor...........viktor..........viktor...........viktorviktorviktor......................
....viktor..........viktor........viktor........viktor........viktor..........viktor...........viktor..........viktor...........viktor..........viktor.....................
....viktor..........viktor........viktor........viktor........viktor..........viktor...........viktor..........viktor...........viktor..........viktor.............................
....viktor..........viktor........viktor........viktor........viktor..........viktor...........viktor..........viktor...........viktor..........viktor.............
....viktor..........viktor ........viktor.......viktorviktorviktorviktorviktor........viktorviktorviktor...........viktorviktorviktor...............
................................................................................................................................................................................................................
......................................viktorviktorviktorviktorviktor.............viktor...............viktor....................................................
......................................viktor...........viktor...........viktor............viktor............viktorv................................................
......................................viktor...........viktor...........viktor............viktor..........viktorvik................................................
......................................viktor...........viktor...........viktor............viktor........viktorvikt................................................
......................................viktor...........viktor...........viktor............viktor......viktorvikto................................................
......................................viktor...........viktor...........viktor............viktor...viktorviktorv................................................
......................................viktor...........viktor...........viktor............viktorviktor.....viktor................................................
......................................viktor...........viktor...........viktor............viktorvikt..........viktor................................................
................................................................................................................................................................................................
viktor писав(ла):
> Zachumleni, ubogi, z paralizovanoyu voleyu - zombi odnijeji z provincij planety, do jakoji vilnomu svitu nemaje dila.
>
> Vilni lyudy boyatsia z vamy pravdyvo rozmovliaty, koly vony jidut u vashu zachumlenu krajinu U.
>
> Ce jak zdorovyj, koly vin vidviduje hvorogo u likarni, pryrechenogo na vilnu smert\\\' - vin ne hoche vbyvaty jogo nadiju, tomu obmynaje pryncypovi temy.
>
> A meni vas ne zhalko, bo vy pyhati raby, jaki, pochuvshy slovo pravdy, oblyvayut\\\' brudom togo, hto osmilyvsia jim ce prorikty.
>
> Zhyvit\\\' jak vam bilshe naravyccia - jak strausy z golovoyu v pisku, proslavliajte spivochu dushu narodu, lagidnist ta inshyj absurd pro ukrajinciv. Ce rabstvo, i vono z vas i ne dumaje vylazyty, tak glyboko i garmonijno vono sydyt\\\', jak hromosomy z lizosomamy v obnimku.
>
> Za moyu svobodu ya budu voyuvaty, ale moja svoboda v Kanadi. Za polipshennia rabstva pyhatyh rabiv - typu Inegracija Nashoji Rabskoji Krajiny U V Evropu - ja j palcem ne povoruhnu. Nikomu vy na fig u Evropi ne potribni, ....
2001.08.30 | Ковбасний Емігрант
Re: Yaku? Zombi v leprosoriji!
Вітя, і тобі не спиться?Правильно, ну що то за насолода іти в ліжко не виматюкавшись.
Я теж твоєї породи, мене жаба душить, якщо я не пишу землякам своїм, що вони не знають запаху капучіни та тайських котлет.
До речі, а ти не голодуєш? Кажуть, що ти всього 700 баксів в день заробляєш... до того ж тих, каналдських. Бідний ти. А я заробляю 7000 баксів США в день. І коли згадаю про твоє вбоге життя, то мені аж недобре стає. Ніби то ми з тобою оба сюди за ковбасою приїхали, а тобі вистачає тільки на обрізки.
Слухай. брате, а ти не пробував змінити роботу? Чи тебе більше нікуди не беруть? Кажуть, що інтелекту на лиці нема, так ти попроси, я тобі допоможу. Якщо не вистачає інтелекту кирилицю поставити, то спитай осю отару бидла, до якого у тебе терпець рветься і ти перманентно до нього звертаєшся. Ці вбогі люди, дійсно вбогі, але не розумом, може і допоможуть. А там побачиш, і комплекси всі пройдуть. І ти не будеш більше сюди заходити і жебрати грошей.
Бувай, а в тайські ресторани не ходи, бо вони для більшого смаку в супах нижню білизну варять...
2001.08.30 | Augusto
А я і не знав, що Захід зібрав тут стільки отих, отих, як їх - духовних цінностей!
Я до Суперу зайшов а там, а там, а там -КОВБАСА! Багато! БАГАААААААААААААААААААААААААТО!2001.08.30 | viktor
Re: А я і не знав, що Захід зібрав тут стільки отих, отих, як їх - духовних цінностей!
chudovo, prodovzhuy v tomu zh dusi.U tvojij turmi edyna metafora dobrobutu - kovbasa.
Chomu ne
Shampagne
Truffels
Caviar
Foie Gras
UBOGYJ zombi...
2001.08.30 | Augusto
Підпіс сподобався!
viktor писалo:U tvojij turmi edyna metafora dobrobutu - kovbasa.
Chomu ne
Shampagne
Truffels
Caviar
Foie Gras
UBOGYJ zombi...
Добав після "КОВБАСА!" свій список та насолоджуйся!
Друга строчка: "Є в мене ванна! є в мене ванна! ВАННА є в мене! тому я - ccccсYпермен!!!!!"
П.М. КОВБАСА не метафора добробуту, а твоє розуміння "духовних цінностей", ненажера!
2001.08.30 | Augusto
Bugfix: друге "і" = "и"
2001.08.30 | Абдула
Re: ЯКУ УКРАЇНУ МИ ОТРИМАЛИ
Політичні невдахи хотіли би переробити ментальність народу "під себе", а політичні прагматики використали її для себе.Позиція перших симпатичніша, але цего мало. Нехай політичні невдахи ідуть викладачами в школи вчити майбутній "електорат", нам же лишається переробляти політичних прагматиків - не менше і не більше. Така сувора реальність політичного життя, але це легше, ніж переробити цілий нарід.