Даєш масло у кашу!
08/28/2001 | Л.К.
Відтепер у МЗС України буде два держсекретаря.
Непотопляємого Юри Сергєєва виявилося замало для татка. Йому на підмогу прийшов Олександр Чалий до вчора ще Постійний представник України у РЄ.
Ваші коментарі, панове.
П.М.
Народився 3 квiтня 1954 року в мiстi Вiнниця.
Освiта вища. 1977 - закiнчив Київський нацiональний унiверситет iм.Т.Шевченка, факультет мiжнародних вiдносин i мiжнародного права. Кандидат юридичних наук, спецiальнiсть - мiжнародне право.
1977-1984 асистент, старший викладач юридичного факультету Київського нацiонального унiверситету iм.Т.Шевченка.
1984-1987 професор в Школi права Республiки Гвiнея-Бiсау.
1987-1989 старший викладач, доцент юридичного факультету Київського нацiонального унiверситету iм.Т.Шевченка.
1989-1993 доцент, заступник декана юридичного факультету з наукової роботи Київського нацiонального унiверситету iм.Т.Шевченка.
16.02.19993 –22.03.1993 перший заступник начальника Договiрно-правового управлiння МЗС України.
22.03.1993 –12.05.1995 начальник Договiрно-правового управлiння МЗС України.
1993-1995 член колегiї МЗС України, глава делегацiї України на переговорах з Росiєю та Румунiєю щодо укладання базових полiтичних договорiв.
12.05.1995 – 02.07.1998 Надзвичайний i Повноважний Посол України в Румунiї.
З 02.07.1998 Перший заступник мiнiстра закордонних справ України, член колегiї МЗС
З 08.01.2001 Перший заступник мiнiстра - Постiйний Представник України в РЄ, член колегiї МЗС.
Має дипломатичний ранг Надзвичайного i Повноважного Посла України.
Володiє англiйською, росiйською i португальською мовами.
Одружений, має дочку i сина.
А тепер має ще й посаду держсекретаря у МЗС України.
Непотопляємого Юри Сергєєва виявилося замало для татка. Йому на підмогу прийшов Олександр Чалий до вчора ще Постійний представник України у РЄ.
Ваші коментарі, панове.
П.М.
Народився 3 квiтня 1954 року в мiстi Вiнниця.
Освiта вища. 1977 - закiнчив Київський нацiональний унiверситет iм.Т.Шевченка, факультет мiжнародних вiдносин i мiжнародного права. Кандидат юридичних наук, спецiальнiсть - мiжнародне право.
1977-1984 асистент, старший викладач юридичного факультету Київського нацiонального унiверситету iм.Т.Шевченка.
1984-1987 професор в Школi права Республiки Гвiнея-Бiсау.
1987-1989 старший викладач, доцент юридичного факультету Київського нацiонального унiверситету iм.Т.Шевченка.
1989-1993 доцент, заступник декана юридичного факультету з наукової роботи Київського нацiонального унiверситету iм.Т.Шевченка.
16.02.19993 –22.03.1993 перший заступник начальника Договiрно-правового управлiння МЗС України.
22.03.1993 –12.05.1995 начальник Договiрно-правового управлiння МЗС України.
1993-1995 член колегiї МЗС України, глава делегацiї України на переговорах з Росiєю та Румунiєю щодо укладання базових полiтичних договорiв.
12.05.1995 – 02.07.1998 Надзвичайний i Повноважний Посол України в Румунiї.
З 02.07.1998 Перший заступник мiнiстра закордонних справ України, член колегiї МЗС
З 08.01.2001 Перший заступник мiнiстра - Постiйний Представник України в РЄ, член колегiї МЗС.
Має дипломатичний ранг Надзвичайного i Повноважного Посла України.
Володiє англiйською, росiйською i португальською мовами.
Одружений, має дочку i сина.
А тепер має ще й посаду держсекретаря у МЗС України.
Відповіді
2001.08.29 | Наливайко
Re: Даєш масло у кашу!
Коментар один: з держсекретарями кучма здійснив державний переворот, не кажучи вже про склад статті КК про перевищення повноважень. А скільки їх буде, з яких хороших, просто чудових людей їх наберуть - то лише цікаво.Найцікавіше ж, що цей факт, власне, майже нікого не обходіть, не в Неньці, не десь ще.
2001.08.29 | Л.К.
Re: Даєш масло у кашу!
Наливайко писав: "…з держсекретарями кучма здійснив державний переворот, не кажучи вже про склад статті КК про перевищення повноважень".
Ваша правда, пане Наливайко. Позволю собі маленький екскурс в історії узурпації Кучмою влади.
На момент приходу Кучми Україна була трьох річною дівчинкою, яка, хоча формально, але вже стояла самостійно на своїх ногах і прагнула реальної незалежності.
На жаль, вона успадкувала від "матусі" Росії і "татуся" СРСР цілий ряд тяжких хвороб таких як: зруйнована економіка, виснажені природні ресурси, совдепівська ментальність (краще всі рівні в бідності ніж нерівні в багатстві), споживацьке ставлення до держави (візьми, де хочеш, але мені дай) та ін.
Крім того, ця маленька дівчинка встигла заразитися модною хворобою під назвою "корупція".
Новий менеджер - президент Кучма знав ситуацію на момент приходу до влади й визвався втілити в життя прагнення людей до демократії й добробуту. Він гучно продекламував програму дій: економічні перетворення, соціальне забезпечення, демократизація суспільних процесів, боротьба з корупцією. Визначив спосіб змін - реформи, реформи політичної, правової і економічної системи.
Усе було б добре, якби не одна дрібна ніким не помічена в 1994 році обставина - усюди, де раніше працював цей менеджер, чи-то завод, чи-то Кабмін, все розвалювалося.
Не впоравшись в 1992-1993 рр. з обов"язками Прем"єр-міністра, в 1994 він став президентом. Та скоро з"ясувалося, що ветерану партократного руху ніяк не дається нове мислення і демократичний шлях перетворень йому не під силу. Він тяжів до звичного йому авторитарного методу правління, але для цього не вистачало владних повноважень. Крім того, баланс сил діючих на українській політичній арені в 1994-1995 рр схилявся не на користь нового правителя. Ось тут і почалось.
Спочатку відбулося роздвоєння особистості менеджера. Де-юре управитель закликав до демократичних перетворень у державі, а де-факто прагнув узурпувати владу.
Згідно Веберу успіх менеджера у значній мірі залежить від правильного підбору "агентів змін" (тих, хто буде найбільш зацікавленим у змінах). У часи Горбачова цю ідею відображувало гасло: "Кадры решают все".
Добре засвоївши цю аксіому, менеджер підібрав собі команду.
Адміністрація президента (АП), яка по кількості працюючих там чиновників і по сумі витрат державних коштів на її утримання переплюнула Кабмін, стала потужним інструментом у руках президента. В Україні утворилося два вищих органи виконавчої влади: офіційний - Кабмін, і неофіційний - АП.
Поки Кабмін безуспішно бився зі зруйнованою економікою держави, АП дуже успішно зміцнювала владу управителя, втілюючи в життя старий як світ принцип: "Розділяй і володарюй".
Невдоволення населення положенням речей у країні скеровувалося невидимою рукою, то проти Верховної Ради , то проти Кабміну, то проти окремих депутатів, а тим часом повноваження гаранта все розширювалися й розширювалися.
Першою перемогою управителя було впровадження ще в 1995 році вертикалі виконавчої влади, яка поклала край самостійності місцевих органів. Це суперечило Конституції, але зміцнювало владу президента. Сьогодні практично всі обласні, міські і районні органи виконавчої влади очолюються намісниками центрального управителя і є цілком керованими.
Після здобуття реальної влади почалась робота над її юридичним закріпленням шляхом внесення змін до Конституції України. (Прийнята про-людське око, точніше прозахідне око, в 1996 році Конституція України не діє, і сьогодні, але проголошена в ній парламентська форма держави обмежує роль президента тільки виконавчими функціями).
Перервана на час президентських перегонів робота по "удосконаленню" Конституції була успішно завершена у квітні 2000 року. За результатами всенародного референдуму "воля народу" співпала з волею президента. Правда після перемоги нового-старого менеджера на виборах 1999 р. уже нікого не здивували результати "всенародного волевиявлення".
Узагалі-то треба віддати належне команді управителя. Вона цілеспрямовано, послідовно й успішно веде свого ритуального лідера до встановленої мети - НЕОБМЕЖЕНОЇ ВЛАДИ. Прикладом того, як це робиться якраз і є, наприклад, "всенародний референдум". Спочатку розставляються "свої" по регіонах, а потім пропонується народу двопалатний парламент, щоб люди вибирали їхніх серед їхніх і щоб це виглядало демократично.
Або інший приклад, - спочатку підсувається озлобленим на владу людям справа Лазаренка, а потім, "волею народу", під гаслом боротьби з організованою злочинністю та корупцією, зводяться порахунки з незручними особистостями (Тимошенко, Замковенко….)
До кінця 2000 року державна машина зміцніла на стільки, що майже безболісно перенесла трепанацію черепа у вигляді касетного скандалу.
Підводячи підсумок можна констатувати, що на сьогоднішній день особиста мета управителя - необмежена влада - майже досягнута. Що ж стосується обіцяної демократії й добробуту...? Може це наступний етап? Сьогодні ж наша держава займає 92 місце у світі по рівню розвитку і 3-є - по корумпованості. Сьогодні нас на два мільйони менше ніж було в 1994.
Сьогодні, вже десятирічна, дівчинка Україна продовжує стояти на своїх ногах, але ходити так і не навчилася.