01/21/2002 | Котиhорошко

Інтродукція: склад редакційної ради часопису “Бульвар” на початок лютого дійсно такий, як тут наведений (хто не вірить – подивіться першу сторінку газети). Описані нижче перестановки в її складі такі ж як і описані нижче. В описанні діялогів мною було вжито літературний прийом під назвою “художній домисел”, тобто співпадання їх з реальними може бути лише випадкове.
Автор твору В.Корнійчук-молодший

ШАЛЕНИЙ ЦИРК ЗОМБІ або
ЗАСІДАННЯ РЕДАКЦІЙНОЇ РАДИ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ЧАСОПИСУ “БУЛЬВАР”
(фантасмагорія)

На сцені – великий стіл, встановлений в одній з кімнат газети “Факти”. За ним сидить головуючий редактор тижневика “Бульвар” Дмитро Гордон. Безпосередньо над ним висить портрет президента України Леоніда Кучми. Кучма зображений в ночвах з емблемою “ЮМЗ”. Ліворуч від нього в цьому ж тазі з водою сидить ведуча українського телебачення Ольга Герасим”юк, праворуч – провідний оглядач “Бульвару” Лада Лузіна. Герасим”юк одягнута у вечірню сукню, Лузіна зовсім гола. Кучма одягнутий в одні лише синьо-жовті плавки.

Трохи збоку знаходиться труба пневмопошти. Обабіч неї двi стандартних театральних афіші. На одній з них написано “Дмітрій Гордон в гастях у Яна Табачніка”, на другій автентичним шрифтом “Ян Табачнік в гастях у Дмітрія Гордона”. На столі безладно розкидані часописи “2000”, “Бульвар”, “Наша газета плюс”, “Птюч”, “Один з нас”, “Ехранот єдіот” та “Файнешл таймс”. В шафі стоїть багатотомна праця під назвою “Полноє собраніє пєрєпіскі акадєміка Міграняна с правозащітніком Малєнковічєм по поводу окончательного решенія малороссійскаго вопроса”.

До залу входять члени редакційної ради газети “Бульвар”, як вони приведені в числі 2 газети за 2002 рік: Борис Андресюк, Юрій Богатиков, Леонід Буряк, Павло Глоба, Євген Євтушенко, Анатолій Кашпировський, Йосип Кобзон, Віталій Коротич, Леонід Кравчук, Ігор Крутой, Валерій Леонтьєв, Коте Махарадзе, Андрій Миколайчук, Євгенія Мірошниченко, Микола Мозговий, Олександр Розенбаум, Софія Ротару, Дмитро Табачник, Аллан Чумак, Олександр Швець. Трохи в кутку стоїть Віллі Токарєв.

Гордон: Господа! Во-первых я хочу от имени всех присутствующих поздравить нашего хорошего друга Виктора Медведчука с награждением его высокой наградой: отличием президента Украины - медалью «Сыну ветерана УПА» четвёртой степени.

Присутні 5 хвилин стоячи аплодують. Махарадзе зокрема скандує “генацвале Медведчук!”.

Гордон: во время получения награды наш друг высказал пожелание докооптировать в наш дружный коллектив еще одного члена редакционного совета. Вы его, несомненно, знаете. Это легенда русского шансона, бард и диссидент Вилли Токарев.
Леонтьєв: Ура!
Кобзон: Пусть он нам чё-нить слабает.
Табачник: у меня как нарочно любимая кучмина гитара дома завалялась.
Гордон: Не стоит радоваться, господа. У вопроса есть и неприятная сторона. Список нашего редакционного совета стал настолько большим, что уже не помещается в рамке на первой странице нашего издания. Что такое кегль господину Швецу объяснять, видимо, не нужно, а остальным присутствующим здесь – бесполезно. Скажу коротко: эту штуку уменьшать больше нельзя, а следовательно, если мы кого-нибудь вводим, то кого-нибудь должны и вывести.
Глоба: я это предвидел.
Гордон: Мой любимый писатель Виктор Пелевин называет это «анально-вытесняющим фактором». Поэтому предлагаю обсудить кандидатуру для вытеснения. Конечно, учитывая, что именно мы поднимаем духовность в Украине, выбор будет нелёгким. И всё же я жду предложений.
Крутой: Давайте исключим кого-нибудь из хохлов. Все равно, сегодняшнюю украинскую идею клепают одни москвичи! А хохлов у нас в совете и так много. Насколько я слышал, сейчас в Москве ведутся переговоры о вводе в нашу редакцию господина Корчинского.
Мозговий: Тільки будь-ласка не мене. Мій фестиваль “Море друзів” проводиться під патронатом дружини президента. Відповідно, я – його патрон. А як щирого хохла пропоную виключити Кобзона. Щоб у нього перестала “чєрєз сєрдце проходіть граніца”.
Коротич (в даному разі говорить автентичним голосом Кравченка з культової касети майора Мельниченка): “вот і я говорю, зачєм вам жид”.

Євтушенко різко вскакує на стіл.

Євтушенко: Как вам не стыдно, уподобляться красно-коричневым! Вы знаете, какой резонанс это вызовет в Израиле? Да вы бабахнете по нашим отношением сильнее Кузьмука! Давайте лучше проверим этого самого Токарева. Кто о нем сейчас вообще помнит, кроме посетителей его кабачка на Брайтон-Бич, который, кстати, уже обанкротился! Looser!
Токарєв: Чья бы корова мычала…

Дістає збірку віршій Євтушенка “Братская ГЕС” і ліниво її перегортує.

Євтушенко: И еще у него нет никакой духовности. Он в Бога не верит. Все таксисты в Нью-Йорке в Бога не верят.
Токарєв (ображеним голосом): In God we trust

Піднімається, кладе праву руку на серце і з виразом починає співати американський гімн. Спонтанно з іншого боку столу підскакую Аллан Чумак, тільки стоїть він не нерухомо, а декулька раз проводить рукою від серця в напрямку до присутніх і назад. Потім, помітивши недоречність своєї поведінки, сідає на місце. Кашпіровський, явно задоволений, дивиться на Чумака широко відкритими очима і непомітно для сторонніх показує йому жест, відомий на батьківщині Токарєва також пад назвою “фак”.

Мірошниченко: Дозвольте мені сказати як жінці…
Ротару: Как женщина здесь говорит только Виктюк.
Віктюк (тут і далі він говорить жіночим голосом): на що це ви натякаєте?
Глоба: На то, что таких пророков, как ты надо мочить в сортирах. Зачем ты четыре года назад сказал Пиховшеку, что не пройдёт и трёх лет, как хохлы будут жить в цивилизованном европейском государстве? Пидарас.
Віктюк: Доводжу до відома присутніх, що пан Глоба свого часу пророкував смерть Михайла Горбачова внаслідок самогубства на лютий 1991-го року. І вивів із складу нашого правління мого найкращого друга Костю Гнатенка.
Глоба: Прошлый раз ты называл Гнатенка подругой.
Віктюк (зітхаючи): Друзів не вибирають.
Кобзон (в сторону): Это Родину не выбирают.
Гордон: Господа, может быть лучше по списку?
Швец: Начнём с буквы «а». Некий Андресюк не имеет никакого отношения к шоу-бизнесу.
Андресюк: зате я маю відношення до Соціал-демократичної партії України (об”єднаної). І нагадаю, що я там п”ятий номер.
Буряк: я в “Динамо» был девятым.
Кобзон: лишь бы не шестым.
Андресюк: До того ж я відомий меценат. За мого безпосереднього сприяння всі школи Києва отримали по футбольному м”ячу, кожен з яких я особисто проткнув партійним значком. Про це нещодавно був сюжет на першому національному каналі.
Кравчук (задумливо): “…це той перший, що розпинав нашу Україну…”
Андресюк: вибачте, ви щось сказали про блок “Наша Україна”?
Кравчук: Ні-ні. Зовсім навпаки. Це лише ілюзії, колізії, компіляції, контраверзії. Вибачте. Я більше не буду. Чесне піонерське.

Андресюк та Кравчук обмінюються піонерськими салютами.

Кравчук: Як людина, що ніколи не зраджувала соціал-демократичній ідеї, хочу підтримати мого партійного колегу проти алфавітного принципу, що тягне за собою всі негаразди охлократії, а саме: землетруси в Тернополі, захворювання в Болеславчику, налипання снігу на дроти, повені в Закарпатті ну і звичайно активізацію опозиції – цих безпринципних політиканів, цих безчинствующих молодчиків, цих демагогів! Ось я наведу приклад: на сторінках “Бульвару” ми перераховані за алфавіом, а отже зразу за мною йде прізвище пана Ігоря Крутого. Тобто людина, що буду переглядати наш список може прочитати “Кравчук крутой”. А я не крутий. На більше ніж третє місце в списку не претендую.
Крутой: Президент хуев.
Махаразе: Не материтесь, генацвалэ. Вот в восьмидесятых мой коллега Николай Озеров матернулся раз в эфире, а уже на следующий день главным спортивным комментатором СССР был не он, а я.
Кашпіровський (показуючи очима в бік портрету Кучми): У нас всё наоборот.
Гордон: И всё же надо кого-то выводить. Идею с хохлами поддерживаю. К тому же у нас есть хорошая традиция: мы ведь уже исключили этого, как его…
Богатиков: Скуратовского.
Евтушенко: Если вы помните мы тогда согласились, что мои эротические поэмы эротичнее его эротических романов.
Коротич (ехидно): А правда, что это вы потянули рукописи у Жванецкого?
Гордон: А давайте исключим Миколайчука.
Богатиков: А это кто?
Кравчук: Даю справку. Андрій Миколайчук відомий Україні піснею “Піду втоплюся”. Поки я ще був секретарем з ідеології я її засуджував, але ставши президентом змінив свої погляди і поклав її в основу Державної програми підтримку хіп-хопу та репу в Україні, залучивши до ї реалізації Мінмолоді, НКУМО, а тепер от ще й “дружину президента – дітям України”. Він також був відомий тим, що фотографувався в нашому “Бульварі голяка”.
Віктюк (романтично, жіночим голосом): і зовсім не красивий…
Кобзон: финансово он не очень.
Розенбаум: И Афган не хавал.
Гордон: отлично, господа, голосуем. Кто за? Единогласно! Значит с февраля 2002 года место Миколайчука занимает Токарев. В принципе справедливо – на место одного популярного певца пришёл второй не менее популярный певец. Вилли! Не успеет петух прокаркать трижды, как вы будете человеком года!

Цілуються взасос. Віктюк не без зацікавлення дивиться на дійство.

Віктюк (мрійливо, жіночим голосом): это так прерасно: просыпаться с первыми петухами.

Лунає звук “чмок” і з пневмопошти випадає конверт, на якому видно великий напис “Remember WTC” і трохи менший “To Mr Villi Tokareff”.
Гордон: Вилли, это вам.

Токарєв відкриває конверт і витягує з нього рекламку фільму “Визволіть Віллі!”. З конверту на стіл висипається також жменя білого порошку. Загальний шок.

Євтушенко: Так как я родом из-под Иркутска, меня в школе всегда называли «сибирской язвой».
Гордон: піздєц
Мозговий: пиздець
Махарадзе: пыздэц.

В С Е