08/26/2002 | Наливайко

Маю сильну алергію на усілякі дні міст укупі з масовими професійними святами гєгємона. А от вчора потрапив (дідько заніс) в самісінький епіцентр такого святкування у Донецьку, про який тут шось модно стало вести теревені.
Так от, співгромадяни - про можливість революції, еволюції, акції протесту (восровці та інша поодинока схиблена братія не рахуються), зміну ментальності, демократизацію, лібералізацію, українізацію і таке інше на цих теренах можна сміливо забути. Крапка.
Бачив кількадесяттисячну (звичайно, оціночно, можливо - більше)правдиво щасливу і радісну колону щиро задоволених життям і воїстину гордих званням донбасівця святкувальників. Інший піпл знов-таки з дістільованим щастям впивався обабіч. Ура-Ура! Донецк! Донбас! Шахтьор-суперклуб! Ахмєтова на царство! Останнє, звичайно, додано мною, але присягаюся, було повне враження, що якби хтось киданув таке гасло, заперечень не було б, як і краю ентузіазму. Вони задоволені тим, що є. Їм не потрібна свобода. Подейкують, що у центрі міста Ахмєтов зводить невеликий амфітеатр (мабуть, йому дали до рук книжку з картинками про стародавній Рим)і це буде доречно. Хлєба і зрєліщ!
Це хронічне. Щоб на Донбасі щось хоч трішечки зрушилося, потрібно:
- тотальна і тривала несплата зарплатні (у вигляді монотерапії неефективно, бо все звалять на підступи з Києва);
- конкретні і тривалі проблеми з горілкою (ефективно у поєднанні з першим);
- виліт Шахтьора-чемпіона до другої ліги.
Винятково паскудне враження справляють при цьому синьо-жовті фани, тризуби, музичний супровід з напевне спеціяльно подібраних псевдопатріотичних пафосних пісеньок. Донецькі майстерно розвели Україну в три наперстки і ми не вгадали, де залишилися символи, за які українці колись рвали горлянки, боролися, вмирали, співчували борцям, пиячили, сиділи (потрібне підкреслити, непотрібне викреслити). У них залишилися, у братви. Приватизовані. Донецьк вже не хоче до Росії. Його влаштовує така Україна, котрою формально є Донбас.

Мене дивують думки, що час від часу з'являються на Майдані, про комуністичний начебто Донбас. Він давно не такий. Він комуністичний за нульовим рівнем прагнення індивідуальної свободи, за схильністю до стадності, до халявного бухла. Все. Політично більшовики тут давно у вільному польоті поруч із відомою фанерою над Парижем. Донбас блатний, Донбас шансоновий, Донбас шаріковський, Донбас феодальний.
Відтак Юля, Мороз і, дарма що це для нього удар - Пєдя, можуть розслабитися і цієї осені не витрачати сил. Єдиний, хто може тут набрати певних дивідендів, це поступовець-ліберал Ющ, за умов якщо хан Ахмет пов'язує з ним власні перспективи у протистоянні з іншими канкрєтнимі пацанамі і готовий надати ярлика на використання донецького потенціалу. Принаймні перед виборами Ющ маякував на тутешньому ТБ без проблем.
Якщо донецький клан не сприйме тимчасовим союзником Юща, а тому завдяки неспобівано пробудженому хисту єзуїта (гм...) не вдасться використати їх, а потім знищити - перспектив не бачу. Окрім перспективи метастазів по Україні.