Відповіді

• 2002.08.27 | Абдула

  Текст

  27.08.2002___Яке свято святкуємо?
  "Не уряд, а характер народів визначають їхню долю" Густав Ле Бон "Психологія мас" Три неробочих дні, які насправді мали би бути святковими, пройшли доволі буденно.Зрозуміло, що держава не має морального права на бучні святкування після трагічних подій, які потрясли Україну у серпні. І ця обставина ясно показала, що нарід України без державних заходів не відчуває особливої радості і піднесення у цей номінально святковий день, День незалежності. Очевидно більшість українців все ще не усвідомила себе незалежними, а декому та незалежність непотрібна і взагалі. Дійсно, до повної незалежності, нам ще доволі далеко, хоча 11 років тому ми зробили великий крок, намагаючися звільнитися від колоніальних пут. У сучасному світі всі держави у певній мірі є залежними одна від одної. Але залежність України від Росії набагато більша, ніж, скажімо, залежність Франції від Німеччини. Історичні, географічні, економічні, психологічні обставини роблять перехід до справжньої незалежності поступовим. Попри формально демократичні права і свободи та атрибути державності існування громадян України не дуже відрізняється від їх існування в УРСР. Разом з ліпшими соціально-економічними умовами, та "соціалістична республіка" теж формально мала атрибути державності аж до членства в ООН і мала також конституційне право на вихід з СРСР. І якщо нарід України не скористався з цього права, то очевидно її мешканцям цього і не дуже хотілося. Правда, не всім. На західних землях збройна боротьба за самостійну соборну Україну тривала більше десяти років. Та і на Великій Україні окремі групи українських патріотів ставили собі таку мету, спираючись на писане право. Ми мало змінилися за ці 11 років. Отже, треба погодитися з тим, що ми є такий нарід. Не поганий, не добрий, а просто такий як є. І історія наша є такою, якою вона і мала бути. Не можемо ми її відкидати, отже, та форма державності, яку ми мали в складі Радянського Союзу, нас задовільняла вповні. І соромитися нам того нема підстав, бо навіть і ця форма державності була виборена у тяжкій кривавій боротьбі. Без Української Народної Республіки, яка 22 січня 1918 р. четвертим Універсалом була проголошена "самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою",не було би і УРСР. Тільки з огляду на нестримне прагнення народу України мати власну державу більшовики, перемігши українців у Війні за незалежність 1918-22 рр., мусили погодитися на існування України як самостійної держави. То був час панування комуністичних ідей, і багато українців боролися за незалежну Україну під червоними прапорами. Історія показала, що вони помилилися. І за свою помилку більшість з них заплатила життям. Але ще більше життів у боротьбі з московськими наїзниками поклали ті, хто бачив незалежність України зовсім інакше. То чому ми тепер говоримо, що незалежність нам дісталася без боротьби і жертв? Це вкрай несправедливо до полеглих за волю України впродовж багатьох десятиліть. І цю несправедливість можна виправити, якщо день 22 січня стане справжнім святом, яким ми будемо відзначати чергові річниці початку довгої, 83-літньої боротьби найліпших синів українського народу за незалежність. Слава Україні - Героям слава! Капітан