09/04/2002 | НеДохтор

http://www.razom.org.ua/details/?news_id=5649

-----------------------
Український расПУТІН
03.09.2002 // 17:51

Автор: Андрій КАСТИЛЬСЬКИЙ



Медведчук - керівник канцелярії Кучми. Він має відповідати за віники у президентській вбиральні, гострити олівці та витягати диктофони з-під дивана, але фактично керує урядом, створює парламентську більшість, знімає глав держадміністрацій та проголошує персональні звернення до українського народу.

Андрій КАСТИЛЬСЬКИЙ



Під час останньої парламентської кампанії іміджмейкери, які обслуговували СДПУ(о), намагалися позиціонувати голову цієї партії Віктора Медведчука як основного суперника Віктора Ющенка - фаворита виборів. Втім, подібні кроки ще до оголошення переможців у багатьох викликали іронічні посмішки. Результати перегонів, у яких есдеки посіли почесне останнє прохідне місце, документально засвідчили неприйняття українцями політики, декларованої цієї партією та її керманичами. Втім, не спромігшись взяти владу демократичним шляхом, есдеки не відмовилися від неї.

Впливовий "монополіст"

Медведчуку вдалося стати керівником президентської Адміністрації і сконцентрувати у своїх руках повноваження, про які навіть не мріяли його попередники. Віднедавна керівник канцелярії, який має відповідати за наявність віників у президентській вбиральні та відсутність диктофонів під його диваном, фактично став керувати урядом, творити парламентську більшість, призначати та знімати генпрокурора, глав держадміністрацій, проголошувати персональні звернення до українського народу (як це було нещодавно у Ялті) та публічно тлумачити думки свого начальника. За три літніх місяці центр політичного життя, який раніше хоч якоюсь мірою балансував між Президентом та Верховною Радою, остаточно перемістився на Банкову. Кабінет міністрів після відставки Віктора Ющенка взагалі втратив вагу, хоча прем'єр і визнається Конституцією України головою виконавчої влади. Прикметно, що генератором та розподільником монополізованого політичного впливу став не власне Кучма, а формально підлеглий йому Медведчук. Через це останнім часом в Україні все частіше стали згадувати про феномен Григорія Распутіна.

Принаймні зовні здається, що позиції Медведчука достатньо міцні. Його жодного разу не критикував Президент, його побоюються лідери конкуруючих угруповань, він має вплив на силовиків та губернаторів.

Однак попри видиму стабільність становище Віктора Володимировича насправді є вельми хитким. Він досяг піку впливовості, який навряд чи буде тривалим. Його брутальні методи керування дратують не лише опозицію, яка щодня відчуває їх на власній шкірі, але і лояльних до Кучми депутатів із інших фінансово-промислових груп. Для перших відставка Медведчука є головною умовою для початку переговорів із владою. Натомість бізнесмени навряд чи довго миритимуться із економічними втратами, що їм завдає діяльність керівника Адміністрації.

Крім того, необхідно враховувати психологічні особливості Леоніда Даниловича, який жодному з численних фаворитів не дозволяв досі надто сильно випинатися.

Прем'єріада

Першим кроком до початку кінця українського "Распутіна" може стати призначення достатньо сильного (хоча залежного від Кучми) прем'єра на місце маловиразного Кінаха. Медведчуку буде непереливки, якщо такий претендент ще до свого призначення отримає від Кучми статус офіційного спадкоємця президентської влади. У такому випадку вся державна машина працюватиме на розкрутку саме цієї кандидатури. Медведчуку доведеться або відмовлятися від кар'єрних амбіцій, які, безумовно, він плекає, і лити воду на млин конкурента, або йти з посади. Врешті-решт, Віктору Володимировичу нема куди відступати, адже своє депутатське крісло він безнадійно втратив і після відставки йому загрожує забуття.

Раніше прем'єрське крісло та статус наступника-"промисловця" пророкували віце-прем'єру Олегу Дубині, який деякий час вважався фаворитом Президента. Однак подейкують, що він вже програв "президентський тендер". Багато говорилося також про Сергія Тігіпка як можливого спадкоємця з іміджем інтелектуала, якого однак останнім часом не видно і не чутно. Натомість нині вищі шанси на здобуття відповідних регалій оцінюються у нового улюбленця гаранта - міністра транспорта "залізничника" Георгія Кирпи. Подейкують, що саме цю кандидатуру Леонід Данилович "устаканив" зі своїм російським куратором і порадником Володимиром Путіним. Якщо це справді так, то згідно цієї технології за рік-півтора українці матимуть кумира нації Кирпу - творця найкращої у світі транспортної системи. Щоправда, задля створення "залізничного" дива пересічні українці будуть змушені сплачувати відповідний збір, а тому, можливо, не матимуть змоги ним користуватися.

Шлях у "спадкоємці" Кучми

Варіант із Кирпою має подобатися Медведчуку найменше, адже невідомо у кого з цих двох діячів більші апетити. Принаймні малоймовірно, що чинний міністр погодиться на роль козачка при голові Адміністрації. Тому кращий, але водночас найпроблематичніший варіант для Медведчука - очолити уряд самому. Малоймовірно, що технологи, виписані Банковою з Москви, серйозно вважають його гідним кандидатом у спадкоємці Кучми, особливо після програшу парламентської кампанії. Що б не казали, а на симпатії громадян слід зважати.

Втім, ситуація може змінитися, якщо не останній в Україні юрист сам посяде прем’єрське крісло і згадає про значні повноваження цієї посади, передбачені Конституцією. Про них


-----------------------