Відповіді

• 2002.09.05 | Нестор Мазепа

  Що таке? Англійська журналістка не має грошей на перекладача?

  Чи не знає ефективніших способів знайти перекладача, як через Майдан? Дивно.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2002.09.06 | НеДохтор

    Re: можливо таке

    Можливо авторка прохання студентка, одна з тем її студій - Східна Європа, правозахисний рух...
    
    Це я придумав, як насправді не знаю. Але пану Михайлу, можливо, дійсно варто було трохи більше написати в своєму повідомленні, а пану Нестору також було не слід складати заочно своє враження.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2002.09.06 | Михайло Свистович

      Re: можливо таке

      НеДохтор писав(ла):
      
      >
      > Це я придумав, як насправді не знаю. Але пану Михайлу, можливо, дійсно варто було трохи більше написати в своєму повідомленні, а пану Нестору також було не слід складати заочно своє враження.
      
      Я знаю лише, що вона журналістка з Лондона. Але яка різниця, хто вона? Невже ми випустимо можливість поширити інформацію про українського політв"язня лише тому, що не знаємо подробиць про Елізабет Мілар.
      
      Врешті решт це нам більше потрібно ніж їй. Радіти треба, а не "єхидні" питаннячка задавати.

  • 2002.09.06 | Михайло Свистович

    Re: Перепрошую, я попросив допомогти, а не "разглагольствовать".

    Яка різниця, має вона гроші чи не має. Є можливість розповісти громадянам іншої держави про українського опозиціонера, допомогти людині, яка сидить за гратами.

• 2002.09.06 | Stepan Salo

  Re: До нас звернулася англійська журналістка (знавцям англійської)

  Роби раз: http://www.uaportal.com.ua/Translator/ перекладе з української на російську. Перекладає дуже добре, в разі необхідності підправити переклад зможе кожен.
  Роби два: http://www.translate.ru/rus/erre.asp?directions=65538 перекладе з російської ма англійську. Перекладає не дуже добре, але журналістка розбереться.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2002.09.06 | Горицвіт

    а ось воно переклало

    Робы(чому не "делай"??? - примітка і виділення моє. - Г.) раз: http://www.uaportal.com.ua/Translator/ переведет с украинского на русский. Перекладывает очень доброе, в случае необходимости подправить перевод сможет каждый.
    Робы два: http://www.translate.ru/rus/erre.asp?dіrectіons=65538 переведет с русской ма английскую. Перекладывает не очень доброе, но журналистка разберется.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2002.09.06 | Andrij

      Re: Ошана карашо! (-)

    • 2002.09.06 | Stepan Salo

      А ви інструкцію читали?

      Там же ж написано - готовий виріб допрацювати напильником...

• 2002.09.06 | Той, хто робить переклади цілими днями

  Аматорство чи професіоналізм - переклад серйозна справа

  Шановний Михайле,
  
  Ваш емоційний заклик щодо дармового перекладу наштовхнув на деякі роздуми, такий собі неліричний відступ по темі.
  
  Дещо про те що болить мені, ПРОФЕСІЙНОМУ перекладачеві. У світі капіталу праця коштує грошей. В Англії - тим більше, бо ця країна як ніяка інша є взірцем капіталістичних відносин між людьми (без слов*янської ніяковости стосовно нормальної функції працьовитих людей - заробляння грошей чесною працею). Ваша журналістка друкує статтю чи робить з нею будь-що - і це має монетарний вимір. Папір на якому вона видрукує це все - і той коштує кілька пенсів, не рахуючи вже чорнило з принтера й таке інше. Отож принаймні її капіталовкладення у цю статтю повинно бути щонайменше на кілька фунтів стерлінгів. Принаймні!
  
  Існує багато перекладачів і перекладацьких фірм (як в Англії так і в Україні)- усі вони заробляють гроші тим, що перекладають ПРОФЕСІЙНО. Якщо ж перекладати задармо - це робитиме аматор, не професіонал. Отже якість такого перекладу гарантовано буде аматорською, тобто непрофесійною. Дармовий переклад - дармова якість перекладу. І головне - підривається ринок для перекладачів.
  
  Нехай ваша журналістка зробить своє капіталовкладення на кілька фунтів більше й запропонує комусь в Україні хоча б символічну платню - щоб самій не соромитися, й дати людям чесно заробити.
  
  Адже за ай-ес-пі треба платити гроші, бо інакше - джіосітіз...
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2002.09.06 | Andrij

    Re: Аматорство чи професіоналізм - переклад серйозна справа

    Perekladaty opozycijni statti -- sprava opozyciji (ne zhurnalistiv!). V opozyciji hroshej duzhe, duzhe malo. Vlovljujete?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2002.09.06 | Той, хто робить переклади цілими днями

      Чому ж "грошей дуже, дуже мало"? Невже це така принциповість?

      Andrij писав(ла):
      > Perekladaty opozycijni statti -- sprava opozyciji (ne zhurnalistiv!). V opozyciji hroshej duzhe, duzhe malo. Vlovljujete?
      
      Шановний Андрію, в тому ж і проблема, що як Ви справедливо зазначаєте, "в опозиції грошей дуже, дуже мало". Унаслідок цього ефективности від діяльности такої опозиції буде пропорційно - "дуже, дуже мало". Чи може само в цьому й проявляється опозиційна принциповість? Тоді мені цього не збагнути.
      
      Може варто було б опозиції спочатку(чи водночас) назбирати достатньо грошей для організації ефективної опозиційної кампанії - і не тільки для перекладів, звісно. Будь-яка серйозна та широкомаштабна праця вимагає значних матеріальних коштів, як наприклад на оплату техперсоналу, фахівців тощо. Інакше - ефекту буде з гульк. Особливо, коли ця опозиція протистоїть держапаратові з необмеженим кошторисом.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2002.09.06 | Михайло Свистович

        Re: Чому ж "грошей дуже, дуже мало"? Невже це така принциповість?

        Той, хто робить переклади цілими днями писав(ла):
        >
        > Може варто було б опозиції спочатку(чи водночас) назбирати достатньо грошей для організації ефективної опозиційної кампанії - і не тільки для перекладів, звісно. Будь-яка серйозна та широкомаштабна праця вимагає значних матеріальних коштів, як наприклад на оплату техперсоналу, фахівців тощо. Інакше - ефекту буде з гульк. Особливо, коли ця опозиція протистоїть держапаратові з необмеженим кошторисом.
        
        От ми поки що будемо робити те, що можемо. А Ви - збирайте гроші. Як назбираєте - передасте нам, і тоді ми з новою силою розпочнемо широкомасштабну кампанію.

  • 2002.09.06 | Михайло Свистович

    Re: Наступний раз подібні постинги я буду витирати.

    Купа українських журналістів бере матеріал з Майдану безкоштовно. І навіть не посилається на Майдан. Ми не маємо нічого проти, навіть радіємо, що наші ідеї таким чином йдуть в люди.
    
    Дехто платить великі кошти, щоб розмістити свій матеріал у ЗМІ.
    
    А тут в нас з"явилась можливість на шару ознайомити англійців з позицією українського опозиціонера-політв"язня, а українські віртуальні опозиціонери, які лають опозицію за бездіяльність, постійно щось вимагають (в т.ч. й від Майдану), розводять флейм замість конкретної допомоги.
    
    Повторюю, я попросив допомогти. Не хочете чи не можете - помовчіть, а флеймити не треба.

  • 2002.09.16 | Roller

    "Простите, это королева Виктория?" (А. Райкин)

    
    Я не думаю что идея постинга "До нас звернулася англійська журналістка (знавцям англійської) преследовала цель профессионального перевода. Идея состояла в том, что бы показать, что до них (до Свистовича) обратилась английская журналистка.
    
    То есть, Свистович, как координатор информационного простора, известен уже не только в кругах украинских журналистов, которые не дают ему прохода своими приглашениями, скажем приглашением к участию в акции 16-го в их компании, от чего Свистович вынужден был отказаться, в силу организации своей Ирпенской группировки, но и в международных кругах. Бери выше в кругах английской королевы.
    
    В свое время к Свистовичу уже обращались по «английскому вопросу». Если помните, дело было на конгрессе украинских националистов. К нему обратились с просьбой выступить на английской мове. На что он....
    
    Как он сам сообщал «Так посмотрел …».
    
    
    ….Как осталось тогда за кадром. Но теперь становится понятно как.
    
    Так посмотрел, что я подумал, что он владеет английским в совершенстве, но предпочитает выступать на рідной українской мове. Ведь он кончал университет Т.Г Шевсенко. А как известно, в Украине даже любой пастух владеет английской мовой в совершенстве, впрочем как и в Грузии.
    
    Но,.. он не выступил, не віступил и на украинской.
    
    И это не смотря на то, что его супруга, стоящая в тот момент рядом с женой Лукьяненко, о чем он сам не забыл отметить, могла бы испытать чувство законной гордости, не только за уровнь политического веса своего партнера и супруга, но за уровень знаний, знаний языков. Но, увы этого не случилось, тогда. И не случилось сейчас. Почему? Не будем строить догадок, ведь все тайное само становится явным.
    
    Теперь же вопрос поднятый Свистовичем, об «английской королеве», вызвал некий ажиотаж, я бы сказал международный скандал. Так как в обсуждении его принимают участие граждане разных стран. Не думаю, что английская журналистка осталась бы равнодушна довольна тем, что ее склоняют, мало того обсуждается вопрос платежеспособности Англии. Англичане известны своим патриотизмом не меньше чем украинцы.
    
    В свое время, когда я работал, мне на фирму позвонила приятная дама. Она приглашала нас, как говорит Свистович «НАС» в Англию на бизнес семинар.
    
    И мы с ней разговаривали минут двадцать. Она говорила на чистейшем приятном русском языке и я подумал, что она звонит из Москвы. Ее звали Таня. Но как оказалось, она звонила из Лондона, а это «сумасшедшие» деньги и по нашим временам. Чего я вообразить просто не мог. Откуда она узнала о нас. Но она узнала.
    
    Вывод, английская журналистка, прекрасно знает нашу украинскую мову, конечно, она может сдеделать сама перевод, но решила проверить знание английского языка у Свистовича. Или он к ней обратился с просьбой, а она ответила, давайте, посмотрю, но дать то треба на английском. То есть, кто кого просил, становится прозрачно.
    
    Свистович же, что бы не ударить в грязь лицом, решил ей представить не свой перевод, а наш перевод.
    
    
    И теперь у английской журналистки, и у королевы, а они наверняка вышла на нас через наш сайт Майдан, появляется повод написать статью, статью о том, как ей делали перевод.
    
    Кстати, на этом она может неплохо заработать , и заплатить Вам как профессиональному переводчику за ее перевод ее статьи но на украинскую мову.
    
    Зачем? А с тем чтобы удвоить свой доход от такого веселого мероприятия и показать, как треба зарабатывать деньги, показать Свистовичу. Ведь он не привык зарабатывать, он привык просить и просить у Вас, как я видел ниже.
    
    Кстати, проставить можно поставить и число и время. 16-го 08.21. До 15-ти часов еще есть время это сделать. Интернет позволяет. Осталось придумать заголовок.
    
    « СВИСТОВИЧ и его ОППОЗИЦИИ».

• 2002.09.06 | Andrij

  Re: До нас звернулася англійська журналістка (знавцям англійської)

  Tut pan Jurko des' kazav pro avtomatychnyj ukr-anhl perekladach, kotryj vin nache vzhe kolys' tut vykorystovuvav. Chy to til'ky anhl-ukr? Zhurnalistci vsia stattia treba, chy til'ky zahal'nyj zmist?
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2002.09.06 | Михайло Свистович

    Re: Їй потрібна вся стаття (-)

• 2002.09.06 | Augusto

  Звернулася, нехай отримає. Нема чого крити від народа!

  Like we've promised before, today we are presenting you an interview with the chief of press-center of the Civil Group for Defence of Constitution "For Ukraine without Kutchma!" where he's explainig whereabouts of his yesterday's capture. People, this costed us a lot of trouble just to make him to do this, because he said something about "a conversation with myself"! But, because his situation rised a lot of questions from journalists and readers (sometimes people just don't understand, where is chief of the press-center, and where are emptys, and what they did together), he agreed to make some explanation at least.
  First he tried just to explain everything, but this again was like "talking aloud to myself" to him, because he have to ask himself the questions. Lucky us, we got a lot of questions from our readers who send them on our e-mail adres thus we just builded an interview on this quiestions. We also just dying from curiosity, because we also don't know what exactly happened to him, we waited for him in the press-center, hanged around the "tent-o-town" because we counted on his advise about coverage of the latest news, but no Myhajlo for us! At last we hear some people say, that in place of "just work like a mule" how our beloved president likes to say a lot, he just decided to chill down a little in one of other militia precinct! He just leaved us to be in complete desorder (some of us went to press-center, another part to Hreshchatyk and we have work to do also! After his release he first tried to make up all time he spent: he run away to help some guys from out the city to find a place to sleep in the some friends and acquaintance flats (he got a lot of 'em, you know), after that he just run away with his mobile phone off and after all this he has some time for all of us.
  
  MAIDAN-INFORM: Myhajlo, we are aware that this interview ought to be taken by some other people, but on the state TV-1 we can't get any live brodcast (also no dead broadcast, no half-alive broadcast, no any kind of broadcast existing) for you, thus we have to carry on.
  
  Myhajlo Svystovytch: Yes, really, I don't like when journalists make interview with own boss, but while I'm a big boss you guys don't get any money from me (I'm not like this Kutchma's pet Dolganov), I think after all, this is justify in some way or another this interview.
  
  Maidan-Inform: Well, what's up then? Like you living now on the street and collecting some emptys for a living?
  
  Myhajlo Svystovych: Well, first, don't say like that, you can hurt some fine people with this kind of attitude, now in Ukraine political regime made univercity graduates and scientists to do this, they just hate intelligent people 'cause intelligent people so damn smart. Second, when I was a student, I really collected a lot of emptys, but now I just a way out of business, I don't know what I can get for one of them, this is not good, maybe I lost my contact with common people? I try to struggle for common people, you know. But I really got a lot of emptys and I was arrested for emptys.
  
  Maidan-Inform: And from this place with all details, please! Where you got all of them, anyway?
  
  Myhajlo Svystovych: This is a hell of a story, I can't say it's funny, because it's not: I had some work to do, some protest to get covered and I had to spent time in a cell. This is not like tragicomedy also, because nothing tragical happened.
  I do aware, that we are kinda like some ancient titans, we like to try rebell against big president of big 50 million country, we are all heros, great figures of modern history, all of us. But we are really average people, you can mistake us for common cityzens, like we also don't have money. This can work annoying, believe me. And now common life crossed the way of high ideals.
  This is not so easy to explain to some european guy, but here the facts are. In my life and in the life of all of us (we are know each other for long time now) happened a lot of absurd situations. To illustrate this only possible with quote from "King Litr" by Les' Poderevyansky, our best darkhumor autor. If I let all the bad words out, I can quote something like this, here is no ryme anymore, but can explain the situation anyway: "... we all know, that real hero does not have sex and never goes to answer the nature call".
  Everything went like that. You all know that on saturday the phone cabel gave it up and we don't have any Internet connection. We decided to drop by to Volodya Chemerys in "Respublica" Institute, but they also don't have internet yet and finally I went to my friend - computer's professional, you know him, but let his name be out of this, because he can simply got fired. This guy rent a small private house in Nyvky. He has to work all day and all night and doesn't find time just to dig some hole for a garbadge, here no garbadge disposal around and he takes small pakadge of garbadge every day and drop it someplace in the city, in the street's container. He collect all emptys in a big bag. In his home stond two big sportbags with emptys. Those morning begone with familyfight: his wife wants to know when he exactly planning to trow away, or return to the shop all the empty bottles around?
  I can't stand a family fight of old friends (we all studied in the univercity together), I promised, that I take all the bottles away and trow them away somewhere, or return to the shop. When they still fighting, another frient droped by (he lives there practically next door), he was about to give us ride with his car to Hreshchatyk, when he hear about empty bottle's problem, he begon to be nervous and say about how little time he got and how his mother gives her birthday party today and he has to go all the way to her village and how he can't spent time looking for shop or disposal, or whatever.
  Then I got this brilliant idea - just take the emptys all the way to Hreshchatyk, let the friend with car go, meet people from press-center, take subway to "Respublica" Institute (one station) and leave all the bottles there for some better time in the future to get rid of them.
  And this is how we made it. We went trough Proriznaya-street till Hreshchatyk, let the friend in a car go and like pedestrians walk on Hreshchatyk with all audioeffects from two bags of empty bottles. On the way to main entry into tentcamp, where I have to wait on the people from press-center, we meet some UNSO guys and asked about situation for future Internetnews. We even not went inside the camp, but were standing between two parts of it.
  I noticed, that Head of Starokyyivs'kyj Rayon's Militia Command colonel Savtchenko looking at us and talking agitated to somebody in his modern walky-talky, but I didn't pay attention really, nobody can take the right away from cytizen to walk around Hreshchatyk with two big bags of empty bottles, right? When I start asking Head of the city organisation of UNA-UNSO Igor Mazur about the situation around the tent camp, I saw mister Kravtchenko and some plaincloth men with him. They were heading to us with very dedycated faces .
  I thought, that militia got nervous about concentration of the UNSO people and carried my conversation with Igor on. Igor asked me about my bags. I said, that I got two bags of emptys and kicked one lightly. Igor begon laughing from surprice, but I had no time to explain all about the emptys. Mister Savtchenko came to me and ordered to open the bag and asked me about content of the bag. I said, that there are only empty bottles and started to open the bag, but noticed that he is making some sights to his men. I looked around and sow a lot of militia and plaincloth men in sort of battle position. I realized at least that maybe the empty bottles made them jumpy, I tried to calm mister Savtchenko down, to explain that after few minute we are going away and taking all empty bottles with us, that here no garbidge disposal around, showed my ID of staff-worker for Parleament member ms. Valentyna Symonyuk, but nobody listened to me, and Savtchenko ordered his men to take me away to militia station.
  Plaincloth men, without any polite trouble like identification, take me by hands and take me to big van on the crossing of Hreshchatyk and Prorizna-street, where ever Panikovsky begged for change.
  
  Maidan-Inform: What do you think, militia really interested in empty bottles as teoretically lethal weapon or they arrested you for some other reason?
  
  
  Кидай роботу! Шабаш.
  МИХАЙЛО СВИСТОВИЧ: Пан Савченко чудово знає, що я є керівником прес-центру, а не організатором охорони містечка. Тому, і я це потім довго пояснював у міліцейському відділенні, в мене є багато інших справ, важливіших від забезпечення містечка склотарою. До того ж, якби в нас були наміри робити “коктейль Молотова” чи будь-що інше з цими пляшками, то ми б залучили до цього народних депутатів, яких ніхто не має права обшукувати, або занесли б ці самі пляшки по кілька штук маленькими партіями та завчасно, а не за кілька годин до акції. До того ж, наголошую на майбутнє, наша акція носить виключно мирний характер, і ми не збиралися і не збираємося в подальшому ні кидати пляшок чи інших предметів у міліцію чи своїх опонентів, ні тим більше виготовляти й розливати у склотару запалювальну суміш, рецепт якої, напевно, не знає жоден з нас.
  Тому я вважаю, що метою мого затримання була спроба спровокувати нас. Я не хочу цим сказати, що цей план був продуманий заздалегідь, бо ніхто ж не міг передбачити, що я приїду на Хрещатик з пляшками. Очевидно для реалізації заздалегідь розроблених владою планів мешканці наметового містечка приводів не давали, час спливав, і міліції дали наказ спровокувати нас будь-яким способом, виходячи з ситуації. Тут саме й виникла така ситуація, часу на роздуми в пана Савченка не було, він з кимось порадився, і експромтом вони прийняли рішення.
  Напевно, вони сподівалися, що унсовці кинуться мене відбивати, зчиниться колотнеча і під цим приводом можна буде або знести наметове містечко, або звинуватити нас у плануванні насильницьких дій. Ця думка вихором пронеслася в моїй голові, тому я крикнув унсовцям, щоб вони нічого не робили, а тільки сповістили про моє затримання народних депутатів. Слава Богу, вони теж зрозуміли це і вчинили так, як я сказав.
  
  МАЙДАН-ІНФОРМ: А що сталося з твоїм другом?
  
  МИХАЙЛО СВИСТОВИЧ: Мушу відзначити непрофесійність роботи підлеглих Кравченка. Вони не бачили, як ми виходили з машини, а звернули увагу лише на брязкіт пляшок. До того ж увагу було звернуто лише на мене, бо моє обличчя міліції добре відоме. Я, як фізично сильніший ніс більшу сумку (брудну та стару), ще й вирвася метрів на двадцять. В мого друга була менша сумка, але він все одно відстав, а коли підійшов, то я вже був серед унсовців, тому він зі своєю сумкою зупинився трохи збоку. Коли Савченко запитав мене: “Чиї пляшки?”, я, щоб нікого не підставляти, взяв вину на себе, оскільки мені з моїм статусом легше вирватися з лап охоронців порядку (мене знають депутати та іноземні журналісти). Але я весь час переживав за того хлопця, бо він є взагалі людиною відчайдушною і завжди, не роздумуючи, кидається мене захищати (такі ситуації в житті вже були). Слава Богу, що тут в нього вистачило глузду нічого не робити. Я заспокоївся лише тоді, коли побачив його серед мітингуючих, коли мене випустили з буцегарні.
  
  МАЙДАН-ІНФОРМ: Добре, а що було далі?
  
  МИХАЙЛО СВИСТОВИЧ: Далі мене відвели до міліцейської машини, де сказали, що сидітиму тут, доки вона вся не заповниться. А якщо не заповниться, то сидітиму до вечора. Я відповів, що зараз тут будуть депутати та журналісти і не помилився. Через короткий проміжок часу я побачив, що міліціонери помітно захвилювалися, підбіг якийсь молодик в цивільному і з криком “Зараз тут буде безліч кінокамер!” наказав перевести мене в іншу машину. Виявилося, що визволяти мене пішли десятки учасників акції на чолі з народними депутатами, але я про це дізнався вже ввечері, бо в той момент мене перетягли до мікроавтобусу, водію якого (сержанту) наказали везти мене. Він спробував спитати, куди ж мене вести, але той в цивільному нервово махнув рукою в бік Золотих воріт і ще щось промовив (я не почув).
  Машина рушила, і тут я почув в рації голос Савченка, який сказав міліціонерам, що в мене є мобільний телефон, і наказав їм не давати мені з нього дзвонити. Потім, після короткого роздумування, він наказав відвезти мене до райвідділу міліції Московського району.
  В мене не було потреби дзвонити по мобільному телефону, бо всі і так бачили, що я затриманий. Але я все одно дістав Конституцію і почав зачитувати міліціонерам статтю 29, де зазначено, що “кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз"яснено його права…”, а також те, що “про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого”.
  Оскільки за весь час мого перебування в міліції ніхто мені ніяких мотивів не повідомив, а також ніхто не збирався сповіщати моїх родичів, я пояснював їм, що заборона в цьому випадку користуватися мобільним телефоном є порушенням моїх конституційних прав. Міліціонери виправдовувались, що вони люди підневільні і лише виконують накази начальства. Тоді я почав втовкмачувати їм, що ніякі накази не можуть бути вищими за Конституцію, зачитавши статтю 60 Конституції: “Ніхто не зобов”язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного наказу настає юридична відповідальність”. А наказ пана Савченка не давати мені дзвонити з мобільного телефону я вважаю злочинним, бо він порушує Конституцію, хоча, звичайно, порівняно з тими злочинними наказами, які ми чули на плівках, оприлюднених майором Мельниченком, накази полковника Савченка є просто невинним дитячим лопотінням.
  Я розумів, звичайно, що мій конституційний лікнеп тут ні до чого, і для цих людей при цій владній системі наказ завжди буде вищим за Конституцію, тому зачитував їм рядки з Основного Закону без претензій чи вимог, а так, скоріше для розваги, а якщо точно, то для того, щоб пробудити совість цих хлопців. Я чудово розумію, що, якби вони не виконали наказу Савченка, їх найближчим би часом як мінімум звільнили б з роботи під вигаданим приводом, або й підставили б, створивши таку ситуацію, де для них могла б настати й кримінальна відповідальність. Я бачив, що їм самим соромно за свої дії, тому й не намагався вдавати з себе народного трибуна в застінках.
  Потім я почув ще, як по рації було надано наказ тримати мене якомога довше. Міліціонери метушилися, з кимось переговорювалися, вирішували між собою, які ж мотиви затримання мені пред”явити, тягнули час, ретельно рахували пляшки, описуючи не тільки їхню ємність, але й надпис на етикетці. Я сміявся і пропонував їм написати не займатись дурницями, а написати будь-яку кількість, обіцяючи підписати цей документ, та вони не пішли на це.
  Коли почув щось щодо встановлення особи, то заявив, що в мене ж є з собою документ з фотографією, і, щоб ідентифікувати мене, непотрібно було їхати аж до Голосіївського парку. Це можна було б зробити ще на Хрещатику.
  До речі, міліціонери приховували, що я знаходжусь в Московському райвідділі. Кореспондент агенства Франс-прес Юлія Степанова розповіла мені, що вона телефонувала до Московського райвідділу, і там сказали, що мене тут немає. А я в цей час роздивлявся задній двір райвідділу через грати. Не буду розповідати як вдалося вияснити, де я знаходжуся, і прошу журналістів, депутатів та побратимів по акції теж цього не розповідати, бо в майбутньому нам, можливо, також доведеться виходити з халепи таким самим чином.
  Як мене визволяли ви знаєте краще за мене. Тому буду закінчувати розповідь про своє перебування в застінках. Мене відпустили, але пляшки не віддали. Я, правда, і не вимагав їх. Сказав лише, що, якщо мені покажуть найближчий смітник, я можу разом з ними піти й викинути їх туди. Але в міліції сказали, що я можу забрати свої пляшки ввечері після мітингу.
  Можна, звичайно, було б для сміху повернутися та забрати їх, та це вже буде схоже не на гумор, а на маразм. Тут немає часу навіть поїсти, а я буду їхати за пляшками та старою сумкою, яку ми збиралися просто викинути, через пів міста. Я сказав, що дарую їм ці пляшки і пішов подалі від знайомої до болю будівлі (коли в студентські роки ми боролися проти комуністів за незалежну Україну мене вже забирали до цього райвідділу).
  
  МАЙДАН-ІНФОРМ: Зачекай, Михайле! Ти так легко не відкрутишся. В людей ще є до тебе питання. Ось, наприклад, тобі що, не задавали там жодних питань?
  
  МИХАЛО СВИСТОВИЧ: Задавали, звичайно! Причому деякі з них були зовсім недоречні. Наприклад, мене питали, як це я, член правої Української республіканської партії, є помічником-консультатом депутата від Соцпартії?
  
  МАЙДАН-ІНФОРМ: А ти що на це?
  
  МИХАЙЛО СВИСТОВИЧ: А я знов повторив те, що кожен з нас каже щодня десятки разів. Що зараз українці розділені не на правих та лівих, а на порядних людей і злочинців, що ми, різні за ідеологією, об”єдналися в боротьбі проти злочинного режиму, що я глибоко поважаю дійсно героїчну жінку Валентину Семенюк, не дивлячись на її ліві погляди.
  
  МАЙДАН-ІНФОРМ: А що в тебе ще запитували? Давай, розповідай, бо люди ж чекають одкровень першого політв”язня акції “Україна без Кучми!”
  
  МИХАЙЛО СВИСТОВИЧ: Якщо хто-небудь ще назве мене політв”язнем, я більше нічого не скажу. Ні, хлопці, серйозно, жарти-жартами, але політв”язень – це занадто високе звання. Люди пройшли через пекло страждань, роками сиділи в жахливих умовах, і називати кожного, хто відсидів кілька годин (і навіть кілька днів) в буцегарні, політв”язнем, це зменшувати подвиг людей, які свідомо жертвували свободою заради відстоювання своїх ідеалів.
  А щодо питань, то, окрім стандартних (рік народження, місце проживання тощо), мене, коли я виклав на стіл 70 гривень, спитали: “Це вам стільки за день платять?” Також мене переконували, що поєднання порожніх пляшок з метою здачі їх до пункту прийому склотари і мобільного телефону наводить на думку, що ці пляшки призначалися для кидання в міліцію. Чіплялися, що деякі пляшки є нестандартні, і їх ніде не приймають.
  Я міг зовсім не відповідати на подібні питання, і мені все одно ніякого звинувачення пред”явити не змогли б, але тоді хлопці б подумали, що нам дійсно платять за участь у акції, і що ми насправді хотіли використати ці пляшки проти них. Тому я довго і ретельно пояснював, що мобільний телефон з залишком коштів на картці в сумі 297 гривень мені подарував мій знайомий, який нам співчуває, але має досить непогану роботу у відомій фірмі і боїться її втратити, тому участі в акції не бере. Що ці кошти вже давно вийшли, і я витратив купу своїх на поповнення картки в телефоні, що це мої останні гроші, на які я маю жити до перших чисел березня, коли мені обіцяються виплатити деякі гонорари за публікації. Я знов повторив міліціонерам з Московського району, що наші плани мирні, що ми могли б, якби хотіли, пронести пляшки в інший спосіб і т.д. Щодо нестандартних пляшок я пояснив, що люди протягом місяців (якщо не років) скидали всі пляшки до сумок, щоб вони не валялись по хаті. По-перше, я не знав які там пляшки, а, по-друге, в той момент, коли тобі треба одночасно бути в кількох місцях, якось (може це для когось дивно?) не думаєш про те, що пляшки треба посортувати і т.д. Тим більше, що ми зібралися викинути всі пляшки з дому.
  Також, звичайно, питали, де я взяв ці пляшки. Я розповів їм всю історію, яку розповів і вам, зазначивши, що не назву ні прізвища друга, ні його адреси (до речі, я номера його хати і навіть вулиці не знаю, бо там в приватному секторі безліч маленьких вуличок з якимось беззмістовними назвами).
  
  МАЙДАН-ІНФОРМ: Добре, скажи, а як з тобою поводилися? І які взагалі настрої у міліції?
  
  МИХАЙЛО СВИСТОВИЧ: Мушу визнати, що поводилися дуже чемно. Мене ніхто не образив жодним словом, ніхто не підвищив на мене голосу, ніхто навіть не намагався грубо розмовляти зі мною. Випускаючи мене, міліціонери попросили вибачення, якщо, можливо, з їхнього боку було щось не так. Я запевнив їх, що все було чудово, що я з радістю поспілкувався б з ними ще, але на мене чекає робота в прес-центрі. Вони дійсно дуже приємні люди, майже всі ненавидять Кучму і його режим, деякі навіть говорять це відкритим текстом.
  А ось ті, що були в цивільному, то люди іншого штибу. По-перше, було видно, що свою роботу по моєму затриманню вони виконували з явним задоволенням. По-друге, коли я крикнув унсовцям, щоб сповістили депутатів про моє затримання, вони злісно і погрозливо процідили крізь зуби російською мовою щось на кшталт “Зараз тобі будуть депутати!” Запроторюючи мене до машини вони також кинули кілька реплік по типу “Відвезіть його на… подалі, хай там його шукають”. Коротше кажучи, один до одного з тим, що всі ми чули з плівок Мельниченка. Я подивився їм у вічі – вони порожні! А всередині – якийсь хижий звірячий і явно нездоровий блиск. Ці очі палали ненавистю. Можливо, це й були сумнозвісні “орли” Кравченка, а може вже з”явилися особисті “орли” і в Савченка.
  
  МАЙДАН-ІНФОРМ: Не страшно було?
  
  МИХАЙЛО СВИСТОВИЧ: Абсолютно. І це не тому, що я такий собі герой. Просто я реально оцінював ситуацію: моє затримання бачили десятки людей, про нього знали народні депутати, я розумів, що невдовзі це стане відомо засобам масової інформації всього світу. Зрозуміло, що робити з мене другого Георгія Гонгадзе ніхто не стане. І масштаб мій значно менший, і режиму, який намагається зберегти рештки респектабельності в очах Європи, це зараз непотрібно. Мені було ясно, що мене навіть заради проформи ніхто не вдарить, не те що щось гірше. Я так їм і сказав: “Нічого ви зі мною не зробите. Розслабтеся, хлопці, та отримайте задоволення”.
  А коли мене передали міліціонерам у формі, то там просто було весело. Ми разом сміялися з моєї ситуації, особливо смішно було бачити очі тих, хто заходив подивитися на затриманого бомжа з порожніми пляшками, і бачили моє, буду нескромним, інтелігентне обличчя в окулярах та мобільний телефон. Вони просто застигали з роззявленими ротами в шоці, а на мене та міліціонерів, які знали, за що мене затримали, просто нападав приступ дикого реготу. Потім їм пояснювали, і вони теж починали сміятися.
  
  МАЙДАН-ІНФОРМ: А як ставилися до тебе в камері люди, які були затримані за інші порушення?
  
  МИХАЙЛО СВИСТОВИЧ: Нормально ставились. Взагалі, колись за радянських часів нас вже затримували і саджали разом з неполітичними правопорушниками. І тоді, і зараз вони з повагою ставилися до нас, бо ніхто з них вже в силу своїх понять не любить владу. Мене ізолювали від них, мабуть, побоялися “тюремного бунту”. Адже більшість міліціонерів з вищою освітою вчили Леніна і десь у підсвідомості в них, напевно, відклалося, як більшовики та анархісти робили з кримінальників своїх спільників у політичній боротьбі. Звичайно, цих людей теж шокував мій зовнішній вигляд, порожні пляшки і Конституція України в руках, яку я спокійно, не звертаючи ні на кого уваги, читав. Ну що ж! Їм теж буде про що поговорити, а то ж зі скуки в тій камері можна з глузду з”їхати.
  
  МАЙДАН-ІНФОРМ: А які протоколи складала міліція про твоє затримання.
  
  МИХАЙЛО СВИСТОВИЧ: В протоколі зазначалося, що я був затриманий з сумкою порожніх пляшок, які взяв у свого товариша, адресу якого знаю наглядно, з метою здати їх до пункту прийому склотари або викинути у смітник. Далі йшов довгий опис пляшок. І це все. Я підписав його, і мене звільнили.
  
  МАЙДАН-ІНФОРМ: Михайле, а скажи чесно, щоб ти робив з тими пляшками?
  
  МИХАЙЛО СВИСТОВИЧ: Якщо чесно, то я б їх все-таки спробував здати. І не соромлюся цього. Ви самі чудово знаєте, що грошей в нас нема, і Комітет не в змозі виділити на прес-центр жодної копійки. Розповідаю це вже не для інтерв”юєрів, а для громадськості. Все, що зроблено в прес-центрі, вся техніка, всі роботи були надані і зроблені (і робляться) виключно нами самими та нашими друзями та знайомими, а також людьми, які нам співчувають, і яких ми до цього навіть не знали. Це дійсно святі люди, і від нас їм просто величезна подяка. Звичайно, це звучить анекдотично, здати пляшки, щоб поповнити картку мобільного телефону, але в цьому є і особливість української революції, і відповідь тим, хто стверджує, що нас фінансують чи то якісь олігархи, чи то закордон. Слово честі, заради того, щоб покінчити з цим режимом та збудувати в Україні демократію європейського зразку, я готовий навіть, як останній бомж, збирати вночі пляшки на вокзалі. Гадаю, звичайно, що цього робити не доведеться, але, дійсно, гроші закінчились. Я тому й відключив сьогодні свій мобільний телефон, бо на нього телефонують всі знайомі і незнайомі, переймаючись моєю долею.
  В крайньому випадку, я б їх викинув. Біля офісу Чемериса є два величезних смітника. І взагалі, може досить про пляшки, а то виходить, що вони є ледь найбільшою цінністю нашої акції.
  
  МАЙДАН-ІНФОРМ: Михайле, ми розуміємо, що тобі набридло мусування проблеми ролі порожніх пляшок в розвитку оксамитової української революції на зламі тисячоліть, але деякі радіостанції сьогодні повідомили, що ти ніс пляшки з горілкою, інші – що з запалювальною сумішшю.
  
  МИХАЙЛО СВИСТОВИЧ: Я не чув жодного повідомлення про себе в засобах масової інформації, бо просто не мав часу їх дивитися чи слухати. Але мені казали, що я прославився на весь світ, тому довелося телефонувати і заспокоювати маму та дружину.
  А що стосується пляшок, то, якби в них була горілка, то і сумка не витримала б, і я б не зміг її навіть підняти. А якби була запалювальна суміш, то я б давав зараз інтерв”ю слідчому, а не вам.
  
  МАЙДАН-ІНФОРМ: В зв”язку з цим, чи не збираєшся ти подавати до суду на брехню засобів масової інформації та дії міліції?
  
  МИХАЙЛО СВИСТОВИЧ: Перша моя емоційна реакція була саме така. Я взагалі хотів, написавши позов на Савченка, знайти десь авоську з дірочками, набити її порожніми пляшками і ходити по Хрещатику, тримаючи її в одній руці, а Конституцію України в другій. Але потім подумав, що це буде схоже на саморекламу і привертання уваги до власної персони у випадку, коли все-таки нічого аж надто страшного не сталося. До того ж тему керівник прес-центру і порожні пляшки можуть обігрувати як друзі, так і вороги, а втягуватись в безглузду дискусію, коли попереду стільки роботи, не варто.
  А щодо ЗМІ, то, по-перше, я не бачив і не чув про себе нічого, бо не мав на це часу. По-друге, я точно знаю лише те, що чи то про горілку, чи то про запалювальну суміш в пляшках повідомило радіо “Континент”. З ним я судитися не буду, бо впевнений, що причиною такого повідомлення була скоріше недбалість журналістів ніж мета дезінформувати громадськість. Я поважаю цю радіостанцію, вона досить об”єктивно висвітлює події, тому можна їм пробачити подібний ляпсус. До того ж я сам винен, що так пізно розповідаю всі подробиці.
  
  МАЙДАН-ІНФОРМ: І наостанок ми розкажемо те, що знаємо краще за Михайла, а саме, як його визволяли з камери.
  Відразу після затримання унсовці повідомили про це народних депутатів і рушили гуртом до машини. Побачивши це, міліція швидко пересадила Михайла в мікроавтобус і кудись повезла. Про його затримання відразу були повідомлені всі українські та іноземні засоби масової інформації, його розшуком зайнялись народні депутати (Стецьків, Чорновіл, Чупахін та інші). Про арешт керівника прес-центру було оголошено на студентському мітингу, і студентська колона, яка йшла від університетського студмістечка, збиралася йти до райвідділу міліції, але тут Михайло передзвонив нам з мобільного телефону, що його вже відпустили, і він їде до наметового містечка.
  
  МИХАЙЛО СВИСТОВИЧ: Я хочу подякувати всім, хто взяв таку живу участь у моєму визволенні, а також винести окрему подяку працівникам прес-центру, які не розгубилися і все ж таки гідно висвітлювали перебіг подій акції.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2002.09.06 | Михайло Свистович

    Re: Клоунада? (-)

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2002.09.07 | Augusto

      Ага, мені Свистович в душу наплював!

      Я після екстра довгого робочого тижня сиджу перекладаю оту статтю "Арешт пляшок та їх пособника Свистовича", а мені за це "клоунада"? Значить тут прахвісі-анали не перекладають, їм треба за це три торби грошей, а я І перекладаю І мене ж обізвали?!
      Ось так, я стаю з перекладом, може, підкреслюю, м-о-ж-е, завтра-післязавтра зроблю решту і то, знов таки, якщо я таку підступну дію зможу психично переробити, може я взагалі втрачу віру в людство після цього!
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2002.09.07 | DevRand

        :) (-)

      • 2002.09.07 | НеДохтор

        Re: напевно Свистович помилився лінком (-)

      • 2002.09.07 | НеДохтор

        >> напевно він хотів це ... (хай поправить, якщо ні)

        http://maidan.org.ua/n/mai/991754324
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2002.09.07 | Augusto

          Ну так хто тут кому що?

          Може і так, бо я сам здивувався густому пафосу, який немає ніякого відношення до епізода з пляшками. Але хтось (я не кажу хто, але його прізвище починається з С. назвем його Михайло С.) дав відсилку з проханням перекласти саме статтю про пляшки, я здивувався, а потім думаю, a може це журналистка якого-небудь професійного видання Союзу англійських та шотланських працівників склопосуду та іншої порожньої тари (САШПСІПТ), почав перекладати, здається переклав десь з 40%, тут Свистович почав коментувати, подивиться на цю ситуацію з моєї сторони!
          Переклад потребує багато системних ресурсів в моїй приватній вбудованій в голову системі перекладу. Може він мав на увазі іншу статтю, може. А може не цю, а ще якусь. Нехай вже розбереться яку статтю він хоче перекладати точно, пояснить журналістці як він промазав, покаже пів перекланої статті, а я (чи ще хто прокинеться) подивлюся скільки там чого перекладати.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2002.09.07 | НеДохтор

            :-) Ваша правда. (imho) (-)

          • 2002.09.07 | DevRand

            "Нехай вже розбереться яку статтю він хоче перекладати "

            дуже правильне зауваження

        • 2002.09.10 | Михайло Свистович

          Re: Блін! Перепрошую всіх і особливо Августо.

          Б"юсь головою об стіл, поламав вже дві клавіатури.
          
          Звичайно, я дав не той лінк. Шукав пошуком Ігор Мазур, воно мені видало кілька статей, які я відкрив в кількох лінках, і я помилково скопіював не той лінк.
          
          Мені соромно, соромно, соромно. Я серйозно.
          
          Щоб знов не помилитись, не ставитиму лінк. Уклінно прошу Аугусто Гладіо (бо, як бачу, ніхто інший не зголоситься) перекласти статтю, лінк на яку дав НеДохтор.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2002.09.11 | Чучхе

            А де той лінк, що його "дав НеДоктор"? (-)

            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2002.09.11 | DevRand

              тут:

              http://maidan.org.ua/n/mai/991754324

          • 2002.09.11 | Augusto

            Михайло, я подивився.

            Вона велика, я зараз дуже завантажений, тому якщо і візмуся, то лише на вихідні і то як матиму час, а то - на наступному тижні. Як казав тут один Прохвісі-анал (той що танцює тільки за гроші), якщо не хочеш добути перекладу на рівні "Мі - Тарзан, мі - гуд, мі - вєрі гуд!"(а такий переклад можна зробити і роботом з інтернета), то доведеться почекати, тут немає питання особистої образи, зрозумій мене правильно, я все розумію, робити помилки це нормально, це загальнолюдська риса, не помиляється лише той, хто нічого не робить і так далі, але можеш одразу сказати журналистці, що технічно промазав, переклад вийшов зовсім іншої статті, можу показати, ми скоро виправимо помилку, це буде краще ніж взагалі зникнути без коментара, це була порада, крапка означає кінець поради. Переклад я звалю прямо сюди. Себто в цю гілку.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2002.09.11 | Stepan Salo

              Так що, продовження не буде? :(-)

              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2002.09.11 | Augusto

                Загальновідомий хвакт (принаймні мені).

                Що я безплатно працюю лише на загальне добро, суспільне, надіндивідуальне. В усіх інших випадках - оплата згідно прейскуранта.

            • 2002.09.11 | Михайло Свистович

              Re: Дуже дякую. Я почекаю. Ще раз вибачте (-)

            • 2002.09.11 | franko

              Augusto, ja mozhu dopomogty. Tilky skazhit zvidky perekladaty

              shob my ne perekladaly odne j te same.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2002.09.11 | Габелок (Habelok)

                Я теж можу допомогти. З якого місця?

                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                • 2002.09.12 | НеДохтор

                  Re: Можливо так ...

                  Не зможу допомогти з перекладом, але ...
                  
                  
                  вибачайте за наглість :-), пропозиція наступна:
                  
                  -------------
                  Avgusto, написав, що до вихідних в нього не буде можливості займатись перекладом.
                  
                  Тому до вихідних, якщо на те ваша з паном frankom добра воля, можна розібрати роботу таким чином:
                  
                  - хтось один з вас, наприклад п.franko перекладає те що є в тексті від імені Свистовича і виставляє сюди свій переклад (анг.Свистович + укр.Тополя))
                  
                  - аналогічно Ви пане Габелок перекладаєте Тополю і виставляєте допис (укр.Свистович + анг.Тополя)
                  
                  - на вихідні підключиться Avgusto, зведе ваші тексти до купи (заодно вичитає їх і поправить, якщо знайде помилки, або щось перефразує), виставить сюди окремим дописом,
                  
                  - ви втрьох (franko, Габелок, Augusto) приймете рішення чи текст готовий "до друку", вносите останні правки і даєте сигнал Свистовичу.
                  
                  ------------------
                  
                  
                  Як на це дивитесь?
                  
                  
                  P.S.
                  
                  Напевно стилістично вірніше буде, коли діалог ви поділите між собою саме за персонажами інтерв’ю, а не по тексту звеху вниз.
                  Об’єм буде приблизно одинаковий. Запитання Свистовича короткі, але спочатку у нього є вступ.
                  IMHO.
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                  • 2002.09.12 | franko

                    Perekladaju vstup i zapytannja. OK? (+)

                    Vygljadaje sho v mene menshe textu, ale do ponedilka maju zaparu, tomu spodivajusja na rozuminnja.
                    
                    Potim (z ponedilka) mozhu vzjaty na sebe kavalok vidpovidej.
                    
                    Chekaju na vidpovid' ASAP
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей

                    • 2002.09.12 | НеДохтор

                      OK! + ? до п.Габелка

                      franko пише:
                      > Vygljadaje sho v mene menshe textu, ale do ponedilka maju zaparu, tomu spodivajusja na rozuminnja.
                      >
                      > Potim (z ponedilka) mozhu vzjaty na sebe kavalok vidpovidej.
                      
                      
                      Добре, що зрушили з місця справу.
                      
                      
                      пане Габелок
                      (чи може хтось інший),
                      якщо не передумали і візьметесь за переклад відповідей Тополі,
                      будь ласка, дайте знати тут своїм дописом, щоб не було дублів.
                      
                      План тут:
                      http://www.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1031780682
                      п. franko вже погодився перекладати частину (вступ та питання Свистовича)
                      
                      Інтерв’ю тут:
                      http://maidan.org.ua/n/mai/991754324
                      (залишилось перекласти відповіді Тополі)
                      згорнути/розгорнути гілку відповідей

                      • 2002.09.12 | franko

                        Pereklad dam na cju gilku v nedilju vvecheri (-)

                      • 2002.09.13 | franko

                        Perekladeno vstup

                        Ja zrobyv "grubu chornu robotu", teper proshu kompetentnyx ljudej vkazaty na stylistychni i terminologichni pomylky.
                        
                        ----------------------------
                        
                        Our conversation took place on the 1st of June. It started in the premises of
                        an emergency clinic, continued in the taxi, and was over near the building
                        where Ihor lives. I met Topolya ("Poplar", a nickname Igor was given due to
                        his 2 meter height) on the 15th December 2000 in the "tent city" of "Ukraine
                        without Kuchma" action, located on Maidan Nezalezhnosti (Square of
                        Independence). Until the day of his arrest, 9th of March 2001, we used to
                        communicate almost daily, and I am confident in saying that the guy is totally
                        incompliant to the general stereotype of an UNA-UNSO member, which is created
                        by the majority of ukrainian mass-meia.
                        
                        He has no xenophobia, extreme views, hatred and "itching fists". He is
                        generally a peaceful and serene person, never seen agressive or irritated. He
                        has no criminal habits either. He speaks decent classical Ukrainian language,
                        with no profanity or slang. However, he does not stay away from important
                        events, never passes by unfairness. His deeds are always thoughtful, he thinks
                        before he does. "Warm-hearted and cold-minded" - that's exactly about Igor
                        Mazur.
                        
                        The last time we met was the 9th of March, after the fights near the
                        Presidental Administration. Members of UNSO, who were staying together with
                        him in "Leningradskyj" militia department, told that he had his arm badly
                        injured, and had to carry it in front of himself all the time, not being able
                        to use it. That was all we knew. That made our meeting joyful and touching.
                        
                        The look of Igor Mazur today is very disturbing. He always used to be of slim
                        build, but now, after 14 days of hunger-strike, having lost 12.5 kg, he looks
                        like a living dead: sunken cheeks and eyes, a bruise on his leg, staying there
                        since the 9th of March, a large scar spanning his right wrist.
                        
                        He changed inside. But he is not broken. His spirit is what's all right. It's
                        just he suddenly became more adult. His words got more distinct, phrases -
                        more thoughtful, his mood - more calm, although more determined. Whereas it
                        could be said that what drove him was passion and interest, now they are
                        changed to a firm persuasion: Ukraine's ruling regime does not deserve to
                        exist. It is criminal and anti-popular in its essence.
                        
                        Ihor still re-lives those days. Having been barred during the peak of the
                        public protest moods, he has not yet got a grip on today's reality, wants to
                        know about what actions are planned for the near future, presents
                        countless proposals and ideas, and can't get why the wave of oppositional
                        activity went down.
                        
                        When I came to visit him in the hospital, I came across with his 6 visitors,
                        who had been our neighbours in the tent city. Igor informed us that he had
                        asked the doctor for dischargement from the hospital, since the fourth anniversary
                        of his wedding, and his wife's birthday were to take place in the coming
                        weekend. The doctor, keeping in mind the boy's health state, had been
                        refusing, but eventually he was talked into that.
                        
                        It was raining cats and dogs, and none of us had either an umbrella, or a
                        mere raincoat. However, Igor refused to wait till the rain stops. "You know, -
                        he said to me, - if I had been told in the National Security Service's
                        isolator that I was free, I would undoubtedly have gone home at night
                        barefoot and naked on the snow rightaway.
                        
                        We caught a cab and went to Kharkivskyj district of Kyiv, where Ihor lives.
                        However we found that guys from the National Security had been there and had
                        left a notice calling Ihor to present himself on an interrogation on the 2th
                        of June (on Saturday!). The National Security officials are working fast and
                        hard to fight the internal enemies. We wish they were as good fighting the
                        foreign ones.

                      • 2002.09.14 | franko

                        Perekladeno vsi pytannja. Daju povnistu stattu.

                        Our conversation took place on the 1st of June. It started in the premises of
                        an emergency clinic, continued in the taxi, and was over near the building
                        where Ihor lives. I met Topolya ("Poplar", a nickname Igor was given due to
                        his 2 meter height) on the 15th December 2000 in the "tent city" of "Ukraine
                        without Kuchma" action, located on Maidan Nezalezhnosti (Square of
                        Independence). Until the day of his arrest, 9th of March 2001, we used to
                        communicate almost daily, and I am confident in saying that the guy is totally
                        incompliant to the general stereotype of an UNA-UNSO member, which is created
                        by the majority of ukrainian mass-meia.
                        
                        He has no xenophobia, extreme views, hatred and "itching fists". He is
                        generally a peaceful and serene person, never seen agressive or irritated. He
                        has no criminal habits either. He speaks decent classical Ukrainian language,
                        with no profanity or slang. However, he does not stay away from important
                        events, never passes by unfairness. His deeds are always thoughtful, he thinks
                        before he does. "Warm-hearted and cold-minded" - that's exactly about Igor
                        Mazur.
                        
                        The last time we met was the 9th of March, after the fights near the
                        Presidental Administration. Members of UNSO, who were staying together with
                        him in "Leningradskyj" militia department, told that he had his arm badly
                        injured, and had to carry it in front of himself all the time, not being able
                        to use it. That was all we knew. That made our meeting joyful and touching.
                        
                        The look of Igor Mazur today is very disturbing. He always used to be of slim
                        build, but now, after 14 days of hunger-strike, having lost 12.5 kg, he looks
                        like a living dead: sunken cheeks and eyes, a bruise on his leg, staying there
                        since the 9th of March, a large scar spanning his right wrist.
                        
                        He changed inside. But he is not broken. His spirit is what's all right. It's
                        just he suddenly became more adult. His words got more distinct, phrases -
                        more thoughtful, his mood - more calm, although more determined. Whereas it
                        could be said that what drove him was passion and interest, now they are
                        changed to a firm persuasion: Ukraine's ruling regime does not deserve to
                        exist. It is criminal and anti-popular in its essence.
                        
                        Ihor still re-lives those days. Having been barred during the peak of the
                        public protest moods, he has not yet got a grip on today's reality, wants to
                        know about what actions are planned for the near future, presents
                        countless proposals and ideas, and can't get why the wave of oppositional
                        activity went down.
                        
                        When I came to visit him in the hospital, I came across with his 6 visitors,
                        who had been our neighbours in the tent city. Igor informed us that he had
                        asked the doctor for dischargement from hospital, since the fourth anniversary
                        of his wedding, and his wife's birthday were to take place in the coming
                        weekend. The doctor, keeping in mind the boy's health state, had been
                        refusing, but eventually he was talked into that.
                        
                        It was raining cats and dogs, and none of us had either an umbrella, or a
                        mere raincoat. However, Igor refused to wait till the rain stops. "You know, -
                        he said to me, - if I had been told in the National Security Service's
                        isolator that I'd been free, I would undoubtedly have gone home at night
                        barefoot and naked on the snow rightaway.
                        
                        We caught a cab and went to Kharkivskyj district of Kyiv, where Ihor lives.
                        However we found that guys from the National Security had been there and had
                        left a notice calling Ihor to present himself on an interrogation on the 2th
                        of June (on Saturday!). The National Security officials are working fast and
                        hard to fight the internal enemies. We wish they were as good fighting the
                        foreign ones.
                        
                        - Ihor, we haven't seen each other since the 9th of March. Tell me, where
                        you've been and what's happened.
                        
                        - Якщо йдеться особисто про мене, то 9 березня я був на ?теплому прийом?? в Лен?нградському
                        райв?дд?л? м?л?ц??. А до цього було топтання по нас м?л?цейських чоб?т п?д час затримання на
                        Димитрова,6, ?гуляння? по наших т?лах гумових палиць та зал?зних прут?в. У Лен?нградського
                        райв?дд?л?, нас вже зустр?чали прац?вники ?Беркуту?. Поки ми д?йшли до камери, кожен отримав к?лька
                        десятк?в удар?в, в тому числ? й р?зноман?тними тупими предметами. Протягом ноч? з 9 на 10 березня
                        вс? ми пройшли через одне з найстрашн?ших явищ в Укра?н? - допит. Там людей не лише б?ють, але й
                        лякають, що за недачу св?дчень, вони можуть потрапити за грати, тому часто затриман? вир?шують, що
                        краще хай ?х трохи потовчуть, н?ж залишать за гратами на м?сяц?, нав?ть, якщо пот?м випустять як
                        невинних. Бо в Укра?н? 3-4 м?сяц? в сл?дчому ?золятор? - це звичайний випадок.
                        
                        - What type of tortures did they apply to you on the interrogations?
                        
                        - Нас ц?лу н?ч ?пресували? як м?л?ц?онери, так ? прац?вники УБОЗу на р?вн? майор?в та
                        п?дполковник?в. До нас застосовували р?зноман?тн? притаманн? для правоохоронних орган?в
                        тотал?тарних держав заходи д?знання, починаючи в?д п?дступних удар?в ззаду по голов?, нирках, обох
                        вухах одночасно, зак?нчуючи р?зноман?тними заломами та ударами в пах. Але, хто починав хоч трохи
                        говорити, тих вже били по-серйозному. Головне, що вимагалося оговорити ще когось, щоб на п?дстав?
                        цих св?дчень перевести визначених заздалег?дь ос?б з п?дозрюваних у звинувачен?.
                        
                        - When did you get to the SBU's isolator?
                        
                        - 12 березня мене викликав на допит п?дполковник СБУ ? сказав, що питання вир?шене, я гарантовано
                        отримаю два роки у раз? чистосердечного визнання та вичерпних св?дчень щодо ?нших сво?х побратим?в.
                        В ?ншому раз? об?цявся рок?в ш?сть за статею 71 Крим?нального кодексу (орган?зац?я масових
                        безпорядк?в). Того ж дня мене завезли на Володимирську, де склали черговий протокол, а зв?дти вже
                        до сл?дчого ?золятора СБУ.
                        
                        - What were your first feelings?
                        
                        - Я був впевнений, що попереду м?сяц? в?дсидки, а в душ? готувався на роки.
                        Але страху не було. Адже, виходячи на площу 15 грудня, розум?в, що в?д цього
                        режиму можна оч?кувати будь-яких каральних заход?в. Отже, до найкрут?ших
                        поворот?в дол? був готовий давно.
                        
                        - What did you tell them on the interrogations?
                        
                        - Я в?дразу ж сказав, що користуючись наданим мен? ст. 63 Конституц?? правом, в?дмовляюсь давати
                        св?дчення проти себе ? вимагаю адвоката та вс?х тих прав, як? передбачен? укра?нським
                        законодавством для затриманих та п?дозрюваних. Таку позиц?ю я зайняв через упереджен?сть сл?дства,
                        яке в?дразу взяло сторону обвинувачення. Тому й заявив, що мовчатиму доти, доки не ознайомлюся з
                        матер?алами справи, або доки сл?дство не буде вестися об??ктивно, а не для виконання
                        спецзамовлення.
                        
                        - What made you think that the investigators considered you to be crimnals?
                        
                        
                        
                        - Через ?хн? д?? п?д час ведення сл?дства. По-перше, про це пост?йно заявляли сам? сл?дч?.
                        По-друге, будь-як? факти та реч? намагалися ?притягнути за вуха? до под?й 9 березня. Наприклад, в
                        мене вдома проводили обшук ? вилучили багато матер?ал?в з символ?кою УНСО, фотограф?й, значк?в УНС,
                        матер?ал?в УНА. Але при цьому пост?йно переводили справу з пол?тично? площини в крим?нальну,
                        намагаючись перетворити нас в банду вуличних хул?ган?в, до того ж зл?сних та орган?зованих. Справа
                        в тому, що в мене, як голови ки?всько? профсп?лки УНСО, збер?га?ться арх?в. А в тому арх?в? ? також
                        матер?али з арх?ву Анатол?я Лупиноса, як? в?н перед смертю дав мен? на збер?гання. Там ? фотограф??
                        та значки м?л?тарного характеру, тому на ц?й п?дстав? мен? вказували, що я, мовляв, патолог?чний
                        бойовик, якщо ?колекц?онував? так? реч?. Але ж н?хто не звинувачу? в под?бному музейного
                        арх?вар?уса, у в?данн? якого також багато таких самих матер?ал?в. Я в?дмовився взагал? говорити на
                        теми вилучених в мен? арх?вних матер?ал?в, оск?льки вони не стосуються сут? мо?? справи.
                        
                        Вони наст?льки впевнен? у сво?й безкарност?, що нав?ть не проводять ?репетиц?й? перед виставами.
                        Багатьох тримали за гратами на п?дстав? брехливих ?св?дчень? м?л?ц?онер?в, як? говорили те, що ?м
                        наказали, а не те, що д?йсно бачили. Показовий випадок стався з Григор??м Ляховичем. Як в?домо, ?
                        така процедура як вп?знання, коли потерп?лий чи св?док повинен уп?знати п?дозрюваного серед ?нших
                        незнайомих йому людей. Григор?я посадили серед прац?вник?в СБУ, а ?потерп?лий? м?л?ц?онер раптом
                        ?уп?знав? одного з есбеушник?в ? завчено з ус?ма подробицями розпов?дати як ? чим той його бив.
                        Йому п?дказують: ?Придив?ться уважно, Ви впевнен?, що це саме в?н?, а той, гадаючи, що це ?
                        необх?дний елемент сценар?ю, продовжу? тикати пальцем у свого ?колегу? ? впевнено настоювати на
                        сво?му.
                        Що там казати, якщо нав?ть пос?бник порад при затриманн?, складений м?н?стром юстиц?? Сюзанною
                        Станик, який про всяк випадок носили з собою деяк? мешканц? наметового м?стечка, квал?ф?кували як
                        ретельну п?дготовку до ско?ння злочину. Укра?нськ? охоронц? порядку чомусь вважають, що бажання
                        людини знати сво? конституц?йн? права вже ? злочином, так само як ? наявн?сть вдома фотограф?й
                        к?лькар?чно? давност?. Хоча, можливо, м?й арх?в вони хот?ли використати для заборони УНА,
                        пов?язавши ?? в ?дине ц?ле з УНСО.
                        
                        - Isn't UNA and UNSO the same thing?
                        
                        - Н?. Укра?нська нац?ональна асамблея (УНА) - це загальноукра?нська парт?я. А Укра?нська народна
                        самооборона (УНСО) - громадська орган?зац?я, до того ж не заре?стрована на всеукра?нському р?вн?.
                        Орган?зац?? з такою назвою заре?строван? в б?льшост? рег?он?в на р?вн? областей. В деяких областях
                        також заре?стрована профсп?лка Укра?нська народна сол?дарна орган?зац?я. ? хоча деяк? люди ?
                        членами вс?х цих об??днань громадян, багато хто з член?в УНСО не входить до лав УНА. Наприклад, я ?
                        головою Ки?всько? м?сько? орган?зац?? УНА ? рядовим членом профсп?лки УНСО. Закон цього не
                        забороня?.
                        
                        - What about UNS?
                        
                        - Ц??? орган?зац?? вже не ?сну?. В 1990 роц? вона влилася до УНА.
                        
                        - How many of you were there in the signle prison cell?
                        
                        - Якщо ти хочеш почути про одн? нари на трьох та спання по черз?, то мушу тебе розчарувати. В
                        сл?дчому ?золятор? СБУ нема? так званих ?сп?льних хат?. Там лише одиночки та дв?йки. Коли С?ЗО
                        перезаповнене - в дв?йках сидять по тро?.
                        
                        Близько тижня я пробув в одиночц?, де за мною весь час стежила камера з-п?д стел?, пот?м мене
                        перевели у дв?йку.
                        
                        - Who, out of your friends, were there with you?
                        
                        - Е-е-е (см??ться). Вони зробили все, щоб ми нав?ть випадково не перетнулися
                        один з одним н? на прогулянц?, н? по дороз? на допити. Мо?м сп?вкамерником був
                        контрабандист.
                        
                        - Then how did you arrange it to launch a hunger-strike on the 16th of May?
                        
                        - А ми й не домовлялись. Ти здиву?шся, але про те, що хтось з ув?язнених збира?ться починати
                        голодування, я д?знався з преси. Як не дивно, але в нас там була можлив?сть слухати першу програму
                        рад?о та читати деяк? газети: ?Факты?, ?Сегодня?, ?Киевские ведомости?. В?ддушиною ?нод? ставав
                        ?Голос Укра?ни?, де часом публ?кувалися опозиц?йн? матер?али. ?нш? газети ми мали змогу прочитати
                        п?д час побачень з адвокатами, але залишати ?х у камер? не мали права.
                        
                        - I know that you were on the hunger-strike for 14 days, and lost 12.5 kg. I
                        also know about the compulsory feeding.
                        
                        - Спочатку нас не годували. Намагалися давити психолог?чно. Бабуся, яка розносила ?жу, в?дмовляла
                        нас в?д голодування, шкодувала, показувала найсмачн?ш? шматки, казала, що ти не перший ? не
                        останн?й, що н?хто н?чого цим ще не добивався. Це повторювала й адм?н?страц?я С?ЗО, ? л?кар, до
                        якого нас завезли на другий чи на трет?й день. З четвертого дня почали насильно колоти глюкозу.
                        
                        - So there were yummy pieces?
                        
                        - Ти здиву?шся, але годують там, як на тюремний заклад, непогано. Колись у 1996 роц? я м?сяць
                        пров?в у харк?вському С?ЗО. Там д?йсно була проблема як не померти з голоду. А тут, я думаю, що й
                        зголодн?л? есбеушники ?нод? харчувалися ?жею, в?д яко? ми в?дмовлялися.
                        
                        - I heard that they intubed your gullet?
                        
                        - Б?льш?й половин? вставляли, але мен? н?. Можливо, такий виб?рковий п?дх?д поясню?ться станом
                        здоров?я голодуючих. Оск?льки мен? лише 28 рок?в, здоров?я не п?д?рване, ? голодування я переносив
                        нормально, а до того ж ще й дав зрозум?ти, що трубку мен? вставити буде важко, вони вир?шили
                        обмежитись щодо мене глюкозою.
                        
                        - Wait a minute, Ihor, according to what I see on your medical card, your
                        health is not perfect?
                        
                        - Коли я говорив про неп?д?рване здоров?я, то мав на уваз? в?дсутн?сть хрон?чних хвороб, як? можуть
                        загострюватися п?д час голодування. Боюсь, що п?сля побиття нас 9 березня з? здоров?ям в мене
                        можуть з?явитися перш? проблеми.
                        
                        - Weren't you offered any medical treatment?
                        
                        - Не так щоб зовс?м, але майже не надавали. Коли нас привезли, в?дбувся поверховий огляд л?каря.
                        Назали прис?сти. Якби впав, то може б щось ? робили. А так подивились на спухл? частини т?ла ?
                        сказали, що з часом пройде. Те саме сказали про мою руку: пальц? ворушаться - значить, не зламана.
                        Причиною п?ску в сеч? назвали не насл?дки побиття 9 березня, а запалення, викликане? поганим
                        харчуванням на вол?, хоча до того мо? нирки були кришталево чистими.
                        
                        - I recall the student hunger-strikes in 1990. They used to take us to the
                        clinic every day, and flushed our stomachs.
                        
                        - Тут очищення шлунку ми робили соб? сам?. Найкращим прикладом якост?
                        медично? допомоги в С?ЗО СБУ ? моя госп?тал?зац?я в?дразу п?сля виходу на
                        волю. Тобто, у тюремних та ?в?льних? л?кар?в р?зн? критер?? здорово? людини. ?
                        якщо вже я визнаний, так би мовити, не зовс?м здоровим, то що вже казати про
                        ?нших, в яких проблеми з? здоров?ям були й ран?ше.
                        
                        - What about the other guys?
                        
                        - Я знаю, що в Руслана Зайченка, в якого вир?заний жовчний м?хур, ? якого, я бачив, били ногами в
                        жив?т при затриманн?, загострилася хвороба. Йому вир?зали грижу. Есбеушники кажуть, що операц?я
                        пройшла вдало, але що таке ?вдало? в ?хньому розум?нн?. Перев?рити, як в д?йсност? пройшла
                        операц?я, неможливо, бо нав?ть адвокатам не говорять, де Руслан знаходиться. В Андр?я Шк?ля тиск
                        впав до 90/60, ? почались проблеми з серцем.
                        
                        - Why don't they hospitalize him?
                        
                        - Напевно бояться, що пот?м дуже важко буде змусити л?каря в?дпустити його
                        назад до С?ЗО. Адже його стан здоров?я потребу? тривалого л?кування.
                        
                        - The court's desicion of changing the precaution measure was announced near
                        10AM, however, you were released near 5PM. What was the explanation of the
                        investigators?
                        
                        - Н?чим не пояснювали. С?ЗО - це не м?сце, де можна в?льно ходити ? щось вимагати. Сказали, щоб
                        готувався, замкнули в камер? ? зникли на деякий час. Пот?м сл?дчий хот?в, щоб я давав показання.
                        Тод?, мовляв, мене випустять. Коли я в?дмовився, знайшлася ?нша ?причина?: н?бито десь зникли
                        видан? мен? футболка ? шкарпетки (хоча я був у сво?му одяз?), ? в?д мене вимагали, щоб я ?х
                        повернув. Я запропонував ?м забрати св?й запасний одяг, якщо вони д?йсно вважають, що я намагався
                        привласнити соб? тюремне майно.
                        
                        - You weren't aware of your dischargement from the hospital till the last
                        moment. However, according to the call-up note, which arrived to your home
                        before we did, the SBU officials had known about it beforehand.
                        
                        - Ще 9 березня виявилося, що в Укра?н? л?карн? ? частиною пен?тенц?арно? системи. Не встигав хтось
                        молодий та укра?номовний потрапити туди з травмою, як по нього в?дразу ж при?здила м?л?ц?я ?
                        забирала до в?дд?лення. П?сля цього вже н?чому не диву?шся.
                        
                        - Ihor, let me ask you a seditious question: being free at the moment, do you
                        have a temptation to get away somewhere. Since there can be years of prison
                        waiting for you.
                        
                        - Я нав?ть подумати про таке не можу, бо, випускаючи, мене попередили, що моя повед?нка ?
                        дотримання правил п?дписки про неви?зд позначаться й на ?нших ув?язнених. Я не можу ?х
                        ?п?дставляти?. До того ж моя втеча засв?дчить мою провину. А я за собою ?? не в?дчуваю. Я люблю
                        свою землю, ? ? б?льшим патр?отом Укра?ни н?ж дехто з оф?цер?в СБУ. Сво?ми д?ями я захищав
                        Конституц?ю та демократ?ю в Укра?н?. ? нав?ть як чолов?к не можу в?дмовлятися в?д сво?х д?й. Мен?
                        не страшно ? не соромно. Навпаки, я пишаюся сво?ю участю в акц?? ?Укра?на без Кучми!? ? спод?ваюсь,
                        що наш? зусилля не пропадуть марно. Колись Укра?на таки стане демократичною ?вропейською державою.

                • 2002.09.12 | Augusto

                  Граєм з першої ноти. 101-ий урок перекладу.

                  Починається переклад з першої великої (заглавної) літери, яка знаходиться зліва згори (лівий верхній знак, лівішого та вищого за нього немає), закінчується останньою крапкою (не першою! не ПЕРЕДостанньою, а останьою, чи першою з кінця), яка зазвичай знаходиться в позиції зправа внизу сторінки (правішої та нижчої за неї крапки немає). Тепер ви всі знаєте ДЕ почати і ДЕ закінчити. Залишилося зкоординувати роботу таким чином, щоб всі не кинулися перекладати одне і те ж речення по декілька разів, але це тема іншого урока. Дякую за увагу.
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                  • 2002.09.13 | Габелок (Habelok)

                    Re: Граєм з першої ноти. 101-ий урок перекладу.

                    Добре, я почну відповіді тополі
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей

                    • 2002.09.13 | Габелок (Habelok)

                      УБОЗ, СІЗО

                      Нагадайте, будь ласка, що значить УБОЗ та СІЗО. (Абревіатура завжди була для мене проблемою)
                      згорнути/розгорнути гілку відповідей

                      • 2002.09.13 | Габелок (Habelok)

                        Перші дві відповіді Тополі

                        - Якщо йдеться особисто про мене, то 9 березня я був на “теплому прийомі” в Ленінградському райвідділі міліції. А до цього було топтання по нас міліцейських чобіт під час затримання на Димитрова,6, “гуляння” по наших тілах гумових палиць та залізних прутів. У Ленінградського райвідділі, нас вже зустрічали працівники “Беркуту”. Поки ми дійшли до камери, кожен отримав кілька десятків ударів, в тому числі й різноманітними тупими предметами. Протягом ночі з 9 на 10 березня всі ми пройшли через одне з найстрашніших явищ в Україні – допит. Там людей не лише б”ють, але й лякають, що за недачу свідчень, вони можуть потрапити за грати, тому часто затримані вирішують, що краще хай їх трохи потовчуть, ніж залишать за гратами на місяці, навіть, якщо потім випустять як невинних. Бо в Україні 3-4 місяці в слідчому ізоляторі – це звичайний випадок.
                        
                        
                        - Нас цілу ніч “пресували” як міліціонери, так і працівники УБОЗу на рівні майорів та підполковників. До нас застосовували різноманітні притаманні для правоохоронних органів тоталітарних держав заходи дізнання, починаючи від підступних ударів ззаду по голові, нирках, обох вухах одночасно, закінчуючи різноманітними заломами та ударами в пах. Але, хто починав хоч трохи говорити, тих вже били по-серйозному. Головне, що вимагалося оговорити ще когось, щоб на підставі цих свідчень перевести визначених заздалегідь осіб з підозрюваних у звинувачені.
                        
                        Наступного дня до допитів приєдналася СБУ. Ці хлопці, як завжди, поводять себе тактовніше, намагаються використовувати не фізичний, а психологічний тиск. Нагадують про родини, дітей, навчання, роботу, кажуть, що інші вже зізналися, і твоя впертість нічого не дасть, а лише обернеться проти тебе.
                        
                        Через два дні нас таємно від депутатів та адвокатів, що чекали на порозі Ленінградського відділення, вивезли на суд, і поки ті дізнались про це і приїхали, половину з затриманих вже встигли засудити до різних термінів адміністративного покарання.
                        
                        
                        (1)“If you are talking about me personally then on March 9th I was at the “warm reception” at the Leningrad District Police Headquarters. Before that, during our detention at 6 Dimitrova Street police have beaten us with their boots, rubber clubs and iron sticks. At the Leningrad District Police Headquarters we were met by the members of the “Berkut”. While we were walking down toward our cells every of us have received several dozens of punches and hits including hits by hard objects. During the night of 9th onto 10th of the March all of us went through the one of the most horrific activities in the Ukraine – interrogation. During the interrogations police not only beat detainees but also police try to frighten detainees with long terms of imprisonment so detainees should decide if they are willing to endure beatings rather than stay behind bars even if then they will be set free as innocent people. In Ukraine it is happening regularly that people are detained for 3-4 months during investigations.”
                        
                        (2)“Whole night police and members of the UBOZ in the ranks of the majors and the colonels were “pressing” us. They were applying to us methods of interrogations that are typical for the police of the totalitarian states, beginning with such things as unexpected hits from behind on the head, kidneys, and both ears at the same time, and finishing with various twisting of hands, kicks into the groin. But if someone was given in and started talking even little beat then police beaten them seriously. The main point was to extract accusing information about someone who was a suspect to make that person an accused one.
                        
                        Next day SBU (Service of the Ukrainian Security) joined interrogations. As always those fellows try to apply not physical but psychological pressure. They would remind interrogated of their families, children, education, work, they would say that others already admitted their guilt, and that your stubbornness will take you nowhere and it will play only against you.
                        
                        After two days we were taken to the court session in secret from MPs and our lawyers that were waiting for us outside of the Leningrad District Police Headquarters. While MPs and lawyers figured out where we went some of us already were sentenced to some administrative sentences. “
                        згорнути/розгорнути гілку відповідей

                        • 2002.09.13 | Tanita

                          Трохи підредагована перша частина.

                          As for me on March, 9th I enjoyed “warm welcome” at the Leningrad District Militia Headquarters. Before that at 6, Dimitrova Street the militia had beaten us with boots, rubber batons and iron rods. At the Leningrad District Militia Headquarters we were met by the “Berkut”. On the way to our cells all of us received several dozens of punches and hits including those made with obtuse objects. On the night of March,10th we underwent one of the most terrible nowadays ukrainian phenomena – the interrogation. They not only beat the prisoners but also frighten them with long term imprisonment so that the man often prefers to endure short beatings than stay behind bars even though later he may be released innocent. 3-4 months’ imprisonment during investigation is normal for today’s Ukraine.
                          згорнути/розгорнути гілку відповідей

                          • 2002.09.13 | Габелок (Habelok)

                            Відповідь Тополі. 3, 4 та 5.

                            Таніта та ДавРенд,
                            дуже дякую за допомогу. Буду вдячний, якщо Ви продовжите редагування моїх потуг.
                            
                            Вітаю, Габелок.
                            
                            (3)”March 12th I was interrogated by a SBU colonel who told me that a decision about my case is already made and also he said that he grantees that I will be put behind bars for two years if I confess and give the full collaboration about my brethrens. In the other case he promised me six years according to the article 71 of the Criminal Codex (organization of the mass disturbances). At the same day I was taken to the police department at Volodymyrska Street where they composed another protocol and then I was taken to the detention center of SBU for those under investigation.”
                            
                            (4) “I was sure that I will spend months in prison but inside of myself I was preparing for years behind bars.” But I didn’t have fear. When on March 15th I was coming to the square I knew that I could expect anything from this regime. Therefore, I was ready for the worst case scenario.”
                            
                            (5)”At the very beginning of the interrogation I declared that I would like to use my constitutional right of the article 63 of the Constitution and that I refuse to make any statements against me and I demanded an attorney and all of those rights for detained persons and suspects that are part of the Ukrainian Judicial Codex. I took such position because of the bias of the investigators that immediately took side of my accusers. That’s why I announced that I’d be silent until I will not familiarize myself with the investigation materials of my case, or until investigation will not be conducted objectively, not for the somebody’s special order.”
                            
                            
                            - 12 березня мене викликав на допит підполковник СБУ і сказав, що питання вирішене, я гарантовано отримаю два роки у разі чистосердечного визнання та вичерпних свідчень щодо інших своїх побратимів. В іншому разі обіцявся років шість за статею 71 Кримінального кодексу (організація масових безпорядків). Того ж дня мене завезли на Володимирську, де склали черговий протокол, а звідти вже до слідчого ізолятора СБУ.
                            
                            - Я був впевнений, що попереду місяці відсидки, а в душі готувався на роки. Але страху не було. Адже, виходячи на площу 15 грудня, розумів, що від цього режиму можна очікувати будь-яких каральних заходів. Отже, до найкрутіших поворотів долі був готовий давно.
                            
                            - Я відразу ж сказав, що користуючись наданим мені ст. 63 Конституції правом, відмовляюсь давати свідчення проти себе і вимагаю адвоката та всіх тих прав, які передбачені українським законодавством для затриманих та підозрюваних. Таку позицію я зайняв через упередженість слідства, яке відразу взяло сторону обвинувачення. Тому й заявив, що мовчатиму доти, доки не ознайомлюся з матеріалами справи, або доки слідство не буде вестися об”єктивно, а не для виконання спецзамовлення.
                            згорнути/розгорнути гілку відповідей

                            • 2002.09.14 | franko

                              Pane HAbelok, mozhu vzjaty chastynu vashogo textu.

                              Ja svoje vzhe pereklav.
                              Chekaju vidpovidi
                              згорнути/розгорнути гілку відповідей

                              • 2002.09.14 | Габелок (Habelok)

                                Прошу дуже

                                Якщо у Вас є час. Можете закінчити?
                                
                                Ось початок шостої відповіді Тополі
                                
                                (6)”Because of their actions during the investigation. Firstly, the investigators themselves told us about it. Secondly, they tried to connect any facts and things to the events of the March 9 pretty much artificially. For example, they have done search in my home and they collected a lot of materials with the symbols of the UNSO, photos, UNS pins, and UNA materials. But at the same time they tried to move this investigation from the political plane into a criminal one. They tried to portray us as a street gang of hooligans. The matter is that I keep the archive because I am the head of the Kiev trade union of the UNSO. That archive contains some materials from the archive of Anatoliy Lupynis, which he gave me for keeping before his death. His archive includes some photos and pins of the pro-military character. The fact that I “collected” such things was used as a ground for accusing me in being pathological military fighter. But no one accuses a museum archive worker in such crimes for keeping a lot of same kind of materials. I refused to even talk about the materials from archive because they are irrelevant to my case.
                                
                                They are so certain that their crimes will go unpunished that they even do not do any “rehearsals” before their “shows”. Many of us were hold behind the bars based on the false testimonies of the police officers. What happened to Hryhoriy Lyakhovych was typical.
                                
                                - Через їхні дії під час ведення слідства. По-перше, про це постійно заявляли самі слідчі. По-друге, будь-які факти та речі намагалися “притягнути за вуха” до подій 9 березня. Наприклад, в мене вдома проводили обшук і вилучили багато матеріалів з символікою УНСО, фотографій, значків УНС, матеріалів УНА. Але при цьому постійно переводили справу з політичної площини в кримінальну, намагаючись перетворити нас в банду вуличних хуліганів, до того ж злісних та організованих. Справа в тому, що в мене, як голови київської профспілки УНСО, зберігається архів. А в тому архіві є також матеріали з архіву Анатолія Лупиноса, які він перед смертю дав мені на зберігання. Там є фотографії та значки мілітарного характеру, тому на цій підставі мені вказували, що я, мовляв, патологічний бойовик, якщо “колекціонував” такі речі. Але ж ніхто не звинувачує в подібному музейного архіваріуса, у віданні якого також багато таких самих матеріалів. Я відмовився взагалі говорити на теми вилучених в мені архівних матеріалів, оскільки вони не стосуються суті моєї справи.
                                
                                Вони настільки впевнені у своїй безкарності, що навіть не проводять “репетицій” перед виставами. Багатьох тримали за гратами на підставі брехливих “свідчень” міліціонерів, які говорили те, що їм наказали, а не те, що дійсно бачили. Показовий випадок стався з Григорієм Ляховичем.
                                згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                • 2002.09.14 | franko

                                  Perekladaju vid "Ty zduvyjeshsja, ale jak na turemnyj"

                                  reshta vashe
                                  moje bude v nedilu vvecheri
                                  згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                  • 2002.09.16 | Габелок (Habelok)

                                    шоста відповідь Тополі

                                    
                                    - Через їхні дії під час ведення слідства. По-перше, про це постійно заявляли самі слідчі. По-друге, будь-які факти та речі намагалися “притягнути за вуха” до подій 9 березня. Наприклад, в мене вдома проводили обшук і вилучили багато матеріалів з символікою УНСО, фотографій, значків УНС, матеріалів УНА. Але при цьому постійно переводили справу з політичної площини в кримінальну, намагаючись перетворити нас в банду вуличних хуліганів, до того ж злісних та організованих. Справа в тому, що в мене, як голови київської профспілки УНСО, зберігається архів. А в тому архіві є також матеріали з архіву Анатолія Лупиноса, які він перед смертю дав мені на зберігання. Там є фотографії та значки мілітарного характеру, тому на цій підставі мені вказували, що я, мовляв, патологічний бойовик, якщо “колекціонував” такі речі. Але ж ніхто не звинувачує в подібному музейного архіваріуса, у віданні якого також багато таких самих матеріалів. Я відмовився взагалі говорити на теми вилучених в мені архівних матеріалів, оскільки вони не стосуються суті моєї справи.
                                    
                                    Вони настільки впевнені у своїй безкарності, що навіть не проводять “репетицій” перед виставами. Багатьох тримали за гратами на підставі брехливих “свідчень” міліціонерів, які говорили те, що їм наказали, а не те, що дійсно бачили. Показовий випадок стався з Григорієм Ляховичем. Як відомо, є така процедура як впізнання, коли потерпілий чи свідок повинен упізнати підозрюваного серед інших незнайомих йому людей. Григорія посадили серед працівників СБУ, а “потерпілий” міліціонер раптом “упізнав” одного з есбеушників і завчено з усіма подробицями розповідати як і чим той його бив. Йому підказують: “Придивіться уважно, Ви впевнені, що це саме він”, а той, гадаючи, що це є необхідний елемент сценарію, продовжує тикати пальцем у свого “колегу” і впевнено настоювати на своєму.
                                    Що там казати, якщо навіть посібник порад при затриманні, складений міністром юстиції Сюзанною Станик, який про всяк випадок носили з собою деякі мешканці наметового містечка, кваліфікували як ретельну підготовку до скоєння злочину. Українські охоронці порядку чомусь вважають, що бажання людини знати свої конституційні права вже є злочином, так само як і наявність вдома фотографій кількарічної давності. Хоча, можливо, мій архів вони хотіли використати для заборони УНА, пов”язавши її в єдине ціле з УНСО.
                                    
                                    
                                    (6)”Because of their actions during the investigation. Firstly, the investigators themselves told us about it. Secondly, they tried to connect any facts and things to the events of the March 9 pretty much artificially. For example, they have done search in my home and they collected a lot of materials with the symbols of the UNSO, photos, UNS pins, and UNA materials. But at the same time they tried to move this investigation from the political plane into a criminal one. They tried to portray us as a street gang of hooligans. The matter is that I keep the archive because I am the head of the Kiev trade union of the UNSO. That archive contains some materials from the archive of Anatoliy Lupynis, which he gave me for keeping before his death. His archive includes some photos and pins of the pro-military character. The fact that I “collected” such things was used as a ground for accusing me in being pathological military fighter. But no one accuses a museum archive worker in such crimes for keeping a lot of same kind of materials. I refused to even talk about the materials from archive because they are irrelevant to my case.
                                    
                                    They are so certain that their crimes will go unpunished that they even do not do any “rehearsals” before their “shows”. Many of us were hold behind the bars based on the false testimonies of the police officers. What happened with Hryhoriy Lyakhovych was typical. As it is known, there is this procedure of identification when a plaintiff or a witness has to recognize the suspect among a group of strange people. Hryhoriy was put among a group of the officers of the SBU and “policeman-victim” suddenly “recognized” one of the SBU officers describing in detail how and at what circumstances that officer beaten him. Then one of the inspectors tried to give him a hint said: “Look again more carefully. Are you sure it’s him?” but the policeman were thinking that was a part of the play was continuing pointing finger at his “colleague” and insisting that was the man.
                                    
                                    What do you say if even the Manual for Detentions written by the Justice Minister Susanna Stanyk that some members of the tent camp had with them was qualified as intentional preparation for the crime? Ukrainian police somehow consider people’s desire to know their constitutional rights as a crime same as having at home pictures that was made several years before. Though, maybe they wanted to use archive to prohibit activities of the UNA tighten it up in the same case with UNSO. "
                                    згорнути/розгорнути гілку відповідей

                                    • 2002.09.16 | Габелок (Habelok)

                                      Re: 7-12 відповіді Тополі

                                      
                                      (7)- Ні. Українська національна асамблея (УНА) – це загальноукраїнська партія. А Українська народна самооборона (УНСО) – громадська організація, до того ж не зареєстрована на всеукраїнському рівні. Організації з такою назвою зареєстровані в більшості регіонів на рівні областей. В деяких областях також зареєстрована профспілка Українська народна солідарна організація. І хоча деякі люди є членами всіх цих об”єднань громадян, багато хто з членів УНСО не входить до лав УНА. Наприклад, я є головою Київської міської організації УНА і рядовим членом профспілки УНСО. Закон цього не забороняє.
                                      
                                      - А УНС?
                                      
                                      (8)- Цієї організації вже не існує. В 1990 році вона влилася до УНА.
                                      
                                      (9)- Якщо ти хочеш почути про одні нари на трьох та спання по черзі, то мушу тебе розчарувати. В слідчому ізоляторі СБУ немає так званих “спільних хат”. Там лише одиночки та двійки. Коли СІЗО перезаповнене – в двійках сидять по троє.
                                      
                                      Близько тижня я пробув в одиночці, де за мною весь час стежила камера з-під стелі, потім мене перевели у двійку.
                                      
                                      
                                      
                                      (10)- Е-е-е (сміється). Вони зробили все, щоб ми навіть випадково не перетнулися один з одним ні на прогулянці, ні по дорозі на допити. Моїм співкамерником був контрабандист.
                                      
                                      - А як же ви домовились проводити з 16 травня голодування?
                                      
                                      (11)- А ми й не домовлялись. Ти здивуєшся, але про те, що хтось з ув”язнених збирається починати голодування, я дізнався з преси. Як не дивно, але в нас там була можливість слухати першу програму радіо та читати деякі газети: “Факты”, “Сегодня”, “Киевские ведомости”. Віддушиною іноді ставав “Голос України”, де часом публікувалися опозиційні матеріали. Інші газети ми мали змогу прочитати під час побачень з адвокатами, але залишати їх у камері не мали права.
                                      
                                      Тому кожен з нас приймав рішення про оголошення голодування самостійно. І те, що до нього включилися всі заарештовані, говорить, що я не помилився у виборі друзів. Але те, що голодування почалося 16 травня, не зовсім точно. Оскільки ми були позбавлені можливості координувати свої дії, то хтось почав його 16-го, а хтось, дізнавшись пізніше з преси про цей вияв громадянської непокори, приєднався 17 та 18 травня.
                                      
                                      - Про те, що ти проголодував 14 днів і схуд на 12,5 кг я вже знаю. Знаю і про примусове годування.
                                      
                                      (12)- Спочатку нас не годували. Намагалися давити психологічно. Бабуся, яка розносила їжу, відмовляла нас від голодування, шкодувала, показувала найсмачніші шматки, казала, що ти не перший і не останній, що ніхто нічого цим ще не добивався. Це повторювала й адміністрація СІЗО, і лікар, до якого нас завезли на другий чи на третій день. З четвертого дня почали насильно колоти глюкозу.
                                      
                                      
                                      
                                      (7) No. Ukrainian National Assembly (UNA) is a pan Ukrainian party. And Ukrainian National Self-defense (UNSO) is a public organization plus it is not registered on the federal level. The organizations with such name are registered in the majority of the regions on the regional level. A trade union Ukrainian People’s Organization of Solidarity is registered in some regions. Although some people are members of all of these organizations there are many of them that are members of the UNSO but not the members of the UNA. For example I am a chairman of the UNA Kyiv city chapter and I am an ordinary member of the trade union UNSO. The law does not prohibit this. “
                                      
                                      (8) “This organization does not exist any longer. In 1990 it merged with UNA.”
                                      
                                      (9)”If you would like to hear about three men taking turns sleeping on one bunk I must disappoint you. In the SBU’s detention center there are not so called “communal rooms”. There are only single and double cells. When the detention center is overcrowded there are three men per each double cell.
                                      
                                      I was in single cell with monitoring camera under the ceiling for about one week then I was transferred to the double cell. “
                                      
                                      (10) “Eh-h (laughing). They did everything possible that we wouldn’t meet either on our way to the interrogations or during our walks. My cellmate was a smuggler.”
                                      
                                      (11) “We didn’t agree upon it. You will be surprised but about the fact that some of the detainees are going on the hunger strike I learned from the press. Maybe it is strange but I have a possibility to listen to First Radio Program and to read some newspapers like “Fakty”, “Segodnya”, “Kievskiye Vedomosti”. Sometimes “Holos Ukrayiny” was a break where sometimes some materials about the opposition were published. We had chance to read other newspapers during visits of our attorneys, but we could not keep those newspapers in our cells.
                                      
                                      That is why each of us made decision about the hunger strike on their own. That fact that all detainees joined strike tells me that I made right chose in selecting my friends. The fact that the strike began on May 16th is not correct. Because we could not coordinate our actions some of us started strike on the 16th, others joined on the 17th and 18th after they have read about it from the newspapers.”
                                      
                                      (12)”At the beginning they did not provide us with food. They tried to press us psychologically. The old woman that was distributing food tried to convince us to give up strike. She would show us the most delicious pieces of food, she would tell us that we are not first ones who went on a hunger strike and we are not last ones and that nothing we can change with our actions. The administration of the detention center would do the same; same as the doctor to whom we were taken on the second or third day of the strike. After the forth day they started forcefully give us glucose injections.”
                                      
                                      Дякую усім за допомогу.

                      • 2002.09.13 | DevRand

                        переклад з новояза

                        УБОЗ - управління боротьби з організов. злочинністю
                        
                        СІЗО - можна перекладати як слідчий ізолятор

  • 2002.09.06 | Stepan Salo

    Супер переклад! Нетерпляче чекаю на продовження! (;-))